09/08/2007 | Українська толока в Чікаго

Українці завжди намагалися дотримуватися традицій і в світлі хвилини радісних подій, і в драматичні моменти теж, бо це єднає людей, як сьогодні випливає з учора і як завтра народиться з сьогодні.Частіше звичайного вони є відгуком на природні явища, на зміну пір року тощо.

Одне з найкрасивіших почуттів людини- співчуття, вихід доброї енергії з власної волі для добра інших. Та енергія діє особливо ефективно, коли вона у великому потоці злилася з подібними собі в єдиному бажанні покращити світ, не задумуючись про це особливо свідомо. Українська традиційна толока є доказом того, як можна піднести рівень людського духу до божественного, коли ближнього любиш більше самого себе, коли всі сили (без перебільшення) віддаєш для суспільного блага, нічого не вимагаючи взамін.Часто- густо тебе не розуміють навіть близкі, вважаючи , що за все треба отримати матеріальну компенсацію. І, тільки пройшовши через важку насолоду праці пліч-о-пліч з товаришем, вони дістають розуміння такої віддачі, яку навряд чи отримаєш, працюючи за гроші.

Рік минув з часу,коли толока як явище була відроджена в українській спільноті Америки. Першопроходцем у цій справі, як і в багатьох інших, стала громадська організація Помаранчева хвиля.Уже минулий рік показав, що потенціал її – могутній і має тенденцію до зростання. Громада звикла до того, що всі справи чіказьких помаранчевих добре сплановані і досконало завершені. Все більше нових людей, освічених і з активною життєвою позицією поповнюють ряди організації , привносячи нові ідеї до вивірених традицій.

Толока 2007 відбулася в обжинковий час, прекрасну погідну неділю 2 вересня, коли кожний працюючий і відпочиваючий невтомно благословляв цей день, радів йому і розумів, що це Вищий знак схвалення того об,єднання енергій в одну –задля всіх. Гостинний Палатайн зустрів нас, членів організації, ще у п,ятницю пополудні, бо роботи було багато і свято мало бути так підготовленим, щоб не було жодного ганчу. Культурний осередок має все обладнання для проведення свят, і його засновники залюбки діляться як своїм досвідом, так і працюють разом з нами.Специфічне свято потребує спеціального декорування. Були використані найколоритніші символи України: прапор та герб. Соняхи гордо випросталися біля хатини на сцені як знак осені і достатку, лелеки у гніздечку на даху обнадіювали, що українець Є і Буде, навіть якщо він зараз не в Україні .Тарас Василик , Ярослав Купчак та Віктор Івасюк виявили справжній художній хист, встановлюючи хатку, оздоблюючи її справді по-газдівськи. У Романа Радя обізвався прадавній інстинкт будівничого, коли він вивершував соломою дах. Підготовка на кухні вражала грандіозністю планів і заготовок. Пані Марта Андрусейко була істинним джерелом веселої праці, знавцем секретів старовинних рецептів та керівником усього процесу приготування вареників, голубців,смаженини, солодких страв.Пані Євгенія Лущак показала чистий зразок жіночої мудрості, витривалості та єднання з новою хвилею еміграції.Вона та її чоловік п. Мирон були з нами всі три нелегкі дні праці та веселощів.Подружжя Мирон і Оксана Добровольські і Юрій та Надія Гнатюк доклали великих зусиль до спільних робіт. Моє захоплення творчим підходом до праці навіть у дрібницях Лесі Фігель і ідейним наповненням та ініціативністю Галі Бриславської давно переросло у глибоку повагу до них і довіру, а це великого коштує. Нові цікаві відкриття для мене – Люба з Підгір,я та Евгенія з Донецька. Абсолютна скромність обидвох, сила душевної щирості та міць маленьких рук дивували і захоплювали. Пані Надія Кочут проявила свої не забуті ще з України організаторські здібності керівника підприємства і давала лад кожній ділянці праці, яку їй було довірено. Пані Стефа Сопчук із великою спритністю готувала смаколики, якими вона годує на всіх святах,що організовуються "Помаранчевою хвилею". Пані Марія Купчак встигла попрацювати на кухні у суботу увечері і недільного дня.Та й потанцювати встигла від душі.Член ради організації п.Іван Дем,янець заохотив до суспільної праці своїх дружину Оксану та сина Романа.Більше того, він запросив 70 земляків-підгірян,які пізніше знімалися на фоні прапора України на сцені. Честь і хвала таким єднанням! А пані Ірина Ценгелевич стала загальною улюбленицею як на кухні, так і на сцені наступного дня, коли вона знайшла багато цікавих і смішних моментів у поведінці та побуті українців і проспівала про це у веселих куплетах.Темна ніч заступала з суботи на неділю, коли були завершені базові роботи. Ми роз'їздилися по домівках фізично стомлені але душевно задоволені.

Боженько дав деньок погідний та добрий , як матінка рідна. Зраненька ми почали з,їздитися після короткої ночі до нової праці. Голова Помаранчевої хвилі Тарас Василик з вірною дружиною і помічником Дарією і звечора від'їхали останніми і зранку були найпершими. Невсипуще око господаря і господині забезпечило бездоганний перебіг свята. Після служби Божої, пополудні, почали з'їздитися гості у милий і зелений Палатайн. Площа біля СУМу заповнювалася швидко і , як тільки під'їхав автобус з української околиці, який забезпечила каса "Самопоміч" ,ведучі концертної програми Анничка Лукач та Галя Угрина розпочали свято "Українська толока в Чікаго" і представили гурт "Черемшина" на чолі з його солісткою і режисером концерту Олею Винничук. Серед офіційних представників були і виступали з привітаннями Генеральний консул України в Америці п. Василь Корзаченко з дружиною Ольгою, директор української кредитівки "Самопоміч" п.Богдан Ватраль та член управи п. Павло Олексюк, який пізніше провів ще й лотерею із цінними виграшами. Слово мали наші постійні колеги, які висвітлюють всі події українського Чікаго, - телевізійна програма "Узір" очолювана п.Іваном Грицаком та газета "Віче" ,засновник і головний редактор якої п. Леся Лесик сказала дуже багато добрих слів на адресу "Помаранчевої хвилі" як зачинателя нових справ і підтримувача традицій. Справжнім подивом на святі стала пісня "Помаранчева хвиля в Чікаго", музику і слова якої написала Дарія Василик, дуже скромна і дуже працьовита людина. Члени ради організації співали, стоячи пліч-о-пліч на сцені і вірилося, що все недаремно у нашому житті, такому прекрасному і даному нам абсолютно безкоштовно. Після обвалу оплесків ведуча висловила припущення, що ця пісня – гімн організації у подальшому.

Таке поважне зібрання, як толока , завжди потребує випроводжувачів, чиє слово – ваговите,чиє око зірке, чиї руки завжди напохваті. Старійшиною було обрано шанованого усіма нами п. Луку Костелину, а старостами пп. Тараса Василика і Ярослава Купчака. Їхнім завданням було забезпечити порядок по усіх усюдах.Тим паче Осінь( Євгенія Семенців) та Вересень( Віктор Івасюк) показали у своєму інсценованому діалозі , як багато щедрот у землі-матері і як важливо берегти і примножувати її дарунки.

З обидвох боків сцени, як колись в українському селі, зійшлися дві групи "хлопців" та "дівчат".Дзвінка та задерикувата "Ой чорна я си чорна!" під акомпанемент на баяні Степана Шимківа зколихнула глядачів, привернула увагу навіть гравців у футбол, які закінчили на той час уже гру і купчилися біля чародіїв-шашличників Любомира Лукача та Михайла Угрина, що готували шашлик і годували людей увесь день! По цілій площі були розставлені столи, на яких громадилися смачні вареники, пахучі голубці, тушкована за особливим рецептом капуста, нахабніли рум'яні курячі стегенця, ярів червоний борщ, золотіли пампушки. Справжня заварна кава та солодощі гідно завершували епікурейський розгул смаків.

Виступ лауреата республіканських та міжнародних конкурсів народної музики цимбаліста Василя Петрованчука нагадав присутнім ,як живеться у Карпатах, які дзвінкоголосі річки та дівчата там, яке високе небо у зірках! Гуцульські костюми Аннички і Галі вбирали очі гарячим перегуком кольорів та служили фоном рідній музиці.До цимбал долучилася сопілка Ярослава Боднара і баян Степана Шимківа.

Школа мистецтв "Барвінок" подарувала глядачам задоволення від милих голосів Насті Лотоцької, Андрійка Копота, Дениса Герявенка та Наталі Кочут.Керівник групи-Галина Герявенко.Найменша артистка Діана Сопчук читала вірші. Всі діти отримали подарунки. Полотно свята мережила музика різних напрямків і стилів: молитва за Україну Оксани Вербовської, молодіжні ритми Божени Суської, глибока лірика Люби Дзяворук і запальна ма нера Галини Штогрин, любовний поклик Василя Бойчанюка та веселі переспіви „Черемшини”. Молодь давно знає і захоплено сприймає виступи Олі Монастирської , Любомира Федюка та Ромі Ловел, які є постійними учасниками всіх українських імпрез і тішать нас своїми талантами.Весела сторінка концерту була представлена гуморескамиЯрослава Боднара і Ірини Ценгелевич, а картинка з подружнього побуту,яка продемонструвала почуття пари на протязі життя, викликала шквал аплодисментів.Ідею Анни Лукач втілили у співі Оля Винничук і Ярослав Боднар, а зобразили все Катерина Зварич та Ярослав Купчак. Сценічні декорації стали чудовим доповненням до блискучого виступу самодіяльних акторів.

Тихе смеркання несподівано, як ото буває у вересні, спустилося на землю і перенесло забаву в приміщення, де буйно танцював гопак Юра Сорока і молодь із задоволенням переймала це. Така картина навіть в Україні є рідкісною.Шал свята спадав.Глибока ніч розвела по домівках напрацьованих на толоці, задоволених щирими оцінками і констатацією факту, що такого гарного свята в громаді ще не було, помаранчевих. А у планах- нові задумки, нові ідеї та пам”ять про рідні традиції і наш святий обов”язок їхнього дотримання.