09/18/2007 | Роман Черніга

Спроба раціонального підходу до обрання політичної сили, за яку варто проголосувати

Хоч передвиборча тріскотня лідерів провідних політичних сил (не кажучи вже про рекламу !) всім добряче вже набридла, все ж вибори невмолимо наближаються і починаєш думати про те, яким політичним „обіцяльникам” таки віддати свій голос.

В 2004 та 2006 роках все було набагато простіше— одні були оголошені бандитами, а „правильні” клялися з ними боротися. Зараз „помаранчева” ейфорія на швидку європеїзацію України остаточно згасла, тому потрібно обрати якісь суто раціональні критерії. Практично всі соціологи трублять в один голос про те, що до нового парламенту гарантовано пройдуть три всім відомі мегаблоки та щонайбільше ще дві: КПУ та блок екс-спікера Литвина. Отже, зупинився лише на п’яти, офіційно висловлюючись, суб’єктах виборчого процесу. Я-- об’єкт виборчого процесу-- вирішив вияснити що ж вони офіційно мені обіцяють та уважно перечитав їхні програми на Інтернет-сторінці ЦВК http://www.cvk.gov.ua/ Програми виявилися доволі компактними -- по 5—6 сторінок кожна. Користуючись відомою російською приказкою про те, „что напісано пєром – нє вирубішь топором”, вирішив проаналізувати програми щодо трьох питань, які мене найбільше хвилюють.

Оскільки я вже понад 20 років працюю в науковій сфері, то перш за все вирішив вияснити що саме вони збираються робити тут. Ось що знайшов про науку на сторінках програм цих політичних сил.

Партія регіонів [лідер є доктором екномічних наук і професором]:
„Приоритетним є збереження і примноження ... науково-технічного потенціалу країни.” І більш нічого!

Блок НУ-НС:
„Збільшимо фінансування на наукові розробки до європейських стандартів -- не менше 2% від ВВП. Відновимо реальну виборність ... керівників наукових установ.”

КПУ:
„На науку виділятиметься 3% від ВВП”. І більш нічого !

Блок [академіка] Литвина:
„Піднесення престижу працівників наукової сфери.” І більш нічого!

Блок Ю. Тимошенко вирішив поборотися за виборця-науковця певною деталізацією програми:
„Визначимо приоритетні наукові розробки, які є важливими для інтелектуального прориву країни, та забезпечимо їх повний державний супровід. ... Звільнимо від оподаткування кошти, які спрямовуються на наукові розробки та розвиток галузевої науки” і навіть виділив це у розділ „Інтелектуальний прорив”.

Таким чином, в офіційних програмах чотирьох провідних політичних сил написано лише по декілька слів щодо науковців, попри те, що мало не у кожній з них чимало пишеться про інноваційний розвиток, енерго- і ресурсозбереження, передові технології, тобто про те, що неможливо реалізувати без сучасної науки. Сумно, що дві політичні сили з протилежною ідеологією, блок НУ-НС та КПУ, банально обіцяють одне і те ж – великі гроші (нагадаю, що на теперішній час в Україні на науку витрачається за різними даними від 0,5 до 1 відсотка від ВВП); політична сила, очолювана екс-спікером та академіком в одній особі, проголосили евфемізм про те, що нас, науковців, будуть поважати, а ПР, яка твердила, що в останньому скликанні ВР мала понад двадцять докторів наук, спромоглася написати приблизно те, що проголошували у свій час з’їзди КПСС. Програма НУ-НС додатково говорить про обрання керівників наукових установ. На мою думку, спочатку повинне бути реальне реформування наукової сфери (про що в програмі ані слова!) за відомими в цивілізованих країнах критеріями, а вже потім можна запроваджувати „реальну виборність” директорів. Зараз же просто оберуть тих, хто ним вже є по 15—20 років і давно „зачистив” всіх потенційних конкурентів.

Блок БЮТ напружив інтелектуальні зусилля та написав два речення з конкретним змістом. Перше з них мене приємно інтригує. Якщо справді йдеться про те, що така бідна країна, якою, на жаль, є Україна, перестане уніфіковано фінансувати будь-які наукові дослідження, а за прозорими процедурами (наприклад, за допомогою міжнародної експертизи та загальноприйнятими на Заході критеріями) вибере пріоритетні щодо фінансування напрями, то кожен чесний науковець це підтримає. На теперішній час науковими дослідженнями за державний кошт у нас займаються всі кому не ліньки. Наприклад, лише в 2007 р. шість державних академій країни отримають 3.2 млрд. гривень з бюджету, а ще ж є мільярдні фінансування науки через МОН та мало не всі інші міністерства. Друге речення з програми БЮТ також не викликає заперечень. Проте тут виникає запитання як щодо фінансування на „розвиток галузевої науки” так і про розвиток такої науки загалом. Справа в тому, що у нашій країні вже приватизовано не тільки абсолютну більшість підприємств, а навіть цілі галузі економіки. Скажімо, у державній власності практично не залишилося металургійних підприємств, проте, наприклад, лише в складі НАН України є не один інститут, який виник власне для науково-технічних розробок в гірничо-металургійній галузі. Виникає запитання: якщо підприємства цієї галузі належать всім відомим українським та індійському олігархам, то чому держава повинна давати гроші на відповідні наукові дослідження та розробки в цій галузі? В розвинутих країнах всі потужні корпорації мають наукові підрозділи, в яких фінансуються такі дослідження, або роблять відповідні замовлення колективам науковців.

Отже, щодо підтримки реального прогресу в галузі, в якій я заробляю на „хліб насущний”, певною мірою я можу розраховувати лише на БЮТ.

Ще одне найважливіше для мене (гадаю, що і для всіх мешканців країни) питання – це проблема охорони здоров’я та боротьби з деградацією української нації.

ПР:
„Гарантуємо надання якісної безкоштовної медичної допомоги малозабезпеченим верствам населення”

Це ж суперечить 3-ому абзацу ст.49 Конституції, де це гарантується для всіх громадян !

„Кошти приватних інвесторів будуть направлені на розвиток медичного страхування, впровадження передових медичних технологій, оновлення обладнання... „

А чому перш за все державні кошти не будуть направлені на передові технології та сучасне обладнання?

„...у 2008-9 рр. ми забезпечимо лікарні усіх рівнів необхідним медичним обладнання” – це було би дуже добре.

БЮТ:
„Кожна людина гарантовано буде мати медичну страховку за рахунок роботодавця чи держави...”

Дуже мало аби зробити хоч якийсь висновок !

Блок НУ-НС присвятив цій проблемі цілий розділ, де, зокрема, написав:
„...забезпечимо доступні і якісні ліки, запровадимо обов’язкове державне медичне страхування та забезпечимо протягом 5 років кожну родину сімейним лікарем. Зупинимо алкоголізм та дитяче куріння: заборонимо масову рекламу алкогольних та тютюнових виробів, посилимо відповідальність за продаж спиртного та цигарок дітям.”

Я обома руками за це ! Обнадіює також те, що фабрики і заводи багатих людей зі списку НУ-НС не випускають спиртного та цигарок, лише пану Слободяну доведеться наступати на власне „пиво твоєї Батьківщини”.

КПУ:
„Держава гарантуватиме... права... на безоплатну медичну допомогу.”

Комуністи вирішили не морочитися і просто перефразували відповідну статтю з Конституції !

Блок Литвина:
„Встановлення соціального стандарту споживання, який включатиме... вартість лікування...Надання ... лікарям статусу держслужбовців...Заборона реклами алкогольних та тютюнових виробів...Жорсткий державний контроль за цінами на ліки.”

Якщо чесно, то досить влучно. Хоча щодо статусу держслужбовцям лікарів, вчителів та всім іншим бюджетникам – це голий популізм, адже тоді пенсій (а вони ж у держслужбовців практично рівні зарплатні) явно не вистачить. Гадаю, що всі нормальні громадяни були би щасливі, якби хоч реклама „бухла” зникла з телеящиків...

Третє найважливіше для мене (сподіваюся, що і для більшості) питання – це проблема консолідації української політичної нації на базі української культури і мови.

ПР:
„Ми за надання російській мові статусу державної мови.... Ми послідовні прихильники гасла: „Дві мови – один народ !”

Дякую. Чітко і ясно. Але я категорично проти.

БЮТ:
„...насамперед зміцнення духовності нації: духовна освіта, ... відродження української мови та культури, відновлення національних світоглядних традицій і чесної національної історії.”

Мені це імпонує, але мало конкретики.

НУ-НС:
„Українські традиції і духовні цінності зцементують країну... Захистимо нашу ідентичність – українську мову та культуру, сформуємо єдиний інформаційний простір країни.... у кожному містечку до 2009 року знову буде книгарня”

Мені це імпонує.

КПУ:
„Нова редакція Конституції надасть російській мові статус другої державної... Основний Закон передбачить подвійне громадянство...Україна ввійде в ЄЕП.”

Товариші (але не мої) комуністи, навіщо зайвий город городити, краще написати прямо: ми за об’єднання в новий СССР !

Блок Литвина:
„Врегулювання мовної ситуації в Україні; здійснення реальних заходів для утвердження української нації як співтовариства вільних громадян незалежно від їхнього походження, мови, віросповідань та політичних переконань.”

Не зрозуміло як саме буде врегульовуватися мовна ситуація – чи не шляхом введення другої державної мови ? І на цій базі буде „утвердження української нації” ? Сумніваюся...

Висновок: жоден з п’яти найпотужніших (перш за все щодо фінансових можливостей) суб’єктів виборчого процесу не дав позитивної відповіді на всі три запитання, які мене чи не найбільше хвилюють, проте два з них отримали відносну перевагу. Очевидно доведеться ще аналізувати біографію кандидатів з умовно-прохідної частини виборчих списків БЮТ та НУ-НС та пригадувати чим вони прославилися (в лапках і без них) в минулому. Отож не дивно, що я також належу до тих 14 відсотків мешканців центральної частини України, які згідно з останнім соціологічним опитуванням, проведеного Фондом “Демократичні ініціативи”, все ще не визначилися за яких політичних „обіцяльників” голосувати.

Роман Черніга, м. Київ, cherniha [аt] googlemail.com