09/19/2007 | Майдан-ІНФОРМ

13 вересня 2007 року о 10.00 до відповідального за 94-й виборчий округ від блоку «Наша Україна – Народна Самооборона» Віктора Андрійовича Ткаченка звернулися двоє людей з проханням показати їм будинок його померлих батьків, який В. Ткаченко збирається продавати. Однак до огляду будинку справа не дійшла. Один з «покупців» швидко (щоб не можна було побачити прізвища) показав йому міліцейське посвідчення і сказав, що вони – співробітники Шевченківського райвідділу міліції в м. Києві та запропонував сісти до їхньої «Мазди-626» темно-синього кольору. Віктор Ткаченко відповів, що візьме лише документи зі свого автомобіля, який стояв поруч з авто міліціонерів у цивільному. Але на ці слова правоохоронці зреагували досить дивно – застосувавши силу, вони заштовхали В. Ткаченка до свого авто і повезли до Києва (під час поїздки один з міліціонерів назвав другого, який був за кермом, Євгеном) на вулицю Прорізну, 12, де завели до слідчого у кімнату №314.

За словами Віктора Ткаченка, до 14.00 йому не дозволяли нікому телефонувати, називали шахраєм і казали, що на нього є маса заяв (при цьому жодної так і не показали), погрожували «кинути до бомжів як невстановлену особу» (ось чому Ткаченку не дали взяти документи).

О 12.30 до кімнати зайщли троє осіб. Двох із них Віктор Ткаченко знав по іменах (Андрій та Сергій) як керівників фірми «Гаразд-Україна», третього представили як юриста «Гаразду». Вони стали звинувачувати Віктора Ткаченка в тому, що дали йому на громадський рух «Народна самооборона» 10 тисяч доларів і вимагали повернути їх назад, бо інакше посадять його. Не зважаючи на те, що ніяких розписок В. Ткаченко їм не давав, він не став відмовлятись й підтвердив, що ці особи дійсно дали йому на рух «Народна самооборона» у Київській області, тільки іншу суму – 5 тис. доларів і жартома запропонував їм віддати ці кошти пікетами, прапорами та листівками, оскільки саме в цьому полягає діляльність руху, на який фірма «Гаразд-Україна» давала кошти. Тому незрозуміло було, в чому полягає його шахрайство.

О 14.00, за словами В. Ткаченка, йому дозволили телефонувати з мобільного телефону, після чого до відділку прибув координатор «Народної Самооборони» по Київській області Михайло Свистович, який також є членом Громадської ради при МВС України. Далі чергового його не пустили, а заступник начальника відділу кримінального розшуку по телефону пояснив, що фірма «Гаразд-Україна» написала заяву, що Віктор Ткаченко взяв у них кошти на діяльність «Народної Самооборони», хоча він до «Самооборони» не належить і в «Самообороні» сказали, що ніяких коштів не отримували. В заяві, зі слів правоохоронця, також йшлося, що В. Ткаченко обіцяв поставити когось з фірми «Гаразд-Україна» керівником Обухівського штабу «Наша Україна – Народна Самооборона». На питання Михайла Свистовича «Чим зумовлена аж така реакція міліції на таку заяву?» (чи проводилася хоч якась перевірка, чи кожну людину в будь-якому кінці області отак вони затримують, отримавши подібні заяви тощо), була відповідь, що Віктор Ткаченко знаходиться у розшуку, у базі даних реєстрації громадян його немає, тому довелось діяти подібним чином.

М. Свистович висловив здивування оголошенням Віктора Ткаченка у розшук, оскільки той ніде не ховався, постійно буває і в Києві в обласному виборчому штабі, і в багатьох районах області, зі слів Лесі Яківни, дружини Віктора Ткаченка (кандидат філософських наук, викладач Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету) ніхто не шукав її чоловіка ні вдома, де він проживає разом з нею та дітьми, ні бодай в неї на роботі. Також М. Свистович запропонував ідентифікувати особу і підтвердити, що Віктор Ткаченко має і реєстрацію, і безпосередній стосунок до «Народної Самооборони», будучи заступником М. Свистовича і маючи «звання» керівник штабу НС («Народна Самооборона», - це громадський рух, внутрішню структуру якого формують самі низові осередки (лише керівник обласного та місцевого осередку зветься координатором), тому у Київській області заступник, який відповідає за організаційну роботу, координацію між місцевими осредками та масові акції зветься керівником штабу «Народної Самооборони», як і представлявся В. Ткаченко). М. Свистович також запропонував розповісти, що Віктор Ткаченко та обухівські самооборонці вже давно казали йому, що існує така фірма як «Гаразд-Україна», яка висловлює бажання підтримати «Народну Самооборону» (ще до існування блоку НУНС), і що ця фірма нібито потерпає від протизаконного до неї ставлення деяких чиновників, але ці проблеми поки що не стали нагальними і можуть почекати до виборів. Оскільки ніяких умов, окрім щирого бажання підтримати «Народну Самооборону» та отримати захист в разі протизаконного тиску на фірум «Гаразд-Україна» не висував, ніхто не заперечував проти отримання від неї фінансової допомоги. Сповістив М. Свистович правоохоронцю також, що Віктор Ткаченко та самооборонці з Обухова повідомили його про отримання від «Гаразд-Україна» 5 тисяч доларів, і що ці гроші будуть витрачені на діяльність «Самооборони» у Київській області (витрати на бензин для поїздок по області, друк листівок, допомога селянам на Бориспільській трасі тощо). М. Свистович був готовий підтвердити, що на діяльність «Самооборони» на його очах Віктором Ткаченком та іншими активістами НС було витрачено набагато більше коштів ніж навіть вказана «Гараздом» сума, а також висловив сумнів щодо обіцянки В. Ткаченка поставити когось із «Гаразд-Україна» керівником НС на Обухівщині, оскільки там є керівник, і жодної розмови про призначення іншого не було, а без згоди М. Свистовича таке призначення було б неможливе.

Проте все це не зацікавило правоохоронців, як і не зацікавило інше: що така заява дає правоохоронцям значно більше підстав розпочати розслідування саме щодо «Гаразд-Україна», оскільки представники фірми у заяві самі «зізнались», що хотіли «купити» собі посаду у громадському русі, а також про наявність у фірми необлікованої готівки. Також через своє небажання не почули правоохоронці інших свідчень М. Свистовича про те, що пізніше Віктор Ткаченко повідомив йому про те, що надійшла інформація нібито «Гаразд-Україна» отримала в селі Красилівка Броварського району кілька десятків гектарів за підробним рішенням сесії, якої начебто не було (за цією інформацією, сільський голова підробила рішення сесії), після чого Київська обласна самооборона вирішила призупинити будь-які стосунки з цією фірмою до вияснення обставин справи, оскільки мати підтримку в особі порушників Закону значно дорожче, ніж втратити можливість отримувати від них невеличку допомогу.

До відділку почали під'їжджати депутати місценвих рад Київщини, активісти «Самоорони», адвокати, але саме в той момент Віктора Ткаченка випустили, оскільки дружина привезла з Переяслава-Хмельницького його паспорт, де і з реєстрацією (він був прописаний за адресою, де мешкає ще з радянських часів), і з фотографією, і з усіма іншими атрибутами було все в порядку.

Тому дії міліції і роль фірми «Гаразд-Україна» виглядають у цій історії більш ніж загадково. Ще можна припустити (стверджувати поки що-небудь рано до з'ясування усієї красилівської історії), що фірма, яка мріяла про політичний «дах», зрозумівши, що з боку «Самооборони» «даху» не буде (знов-таки, це – припущення, оскільки поки що немає інформації про законність чи незаконність дій «Гаразду» у Красилівці), оскільки самооборонці захищають лише несправедливо постраждалих, вирішила повернути пожертвувані нею гроші у такий спосіб (хоча для фірми такого масштабу сума є більш ніж несуттєвою, щоб вдаватися аж до таких дій). Але чому міліція так ретельно і саме в такий спосіб відреагувала на заяву, не маючи жодного підтвердження фактів, викладених у ній, не намагаючись їх з'ясувати, не запросивши В. Ткаченка хоча б на бесіду? Чому його тримали як невстановлену особу, і чому цю невстановлену особу затримували та викликали для цього з дому? Вже не кажучи про оголошення в розшук людини, яка не ховалася, а, навпаки, була весь час на виду, і про відсутність її прізвища у базі реєстрації, коли ця реєстрація існує ще з радянських часів.

Сам Віктор Ткаченко пов'язує це зі своєю політичною активністю під час виборів і вже оскаржив дії міліції в своїй заяві до прокуратури.