09/22/2007 | observer

Їм справді потрібний Кучма
Михайло Бриних / 21.09.2007 09:03

Влада завжди заважає культурним людям. Бо влада – це такий розкабанілий упир, що харчується їхніми мізками. Тож коли після вдалого полювання влада повертається у свої коридори, – культурних людей краще не слухати.

Потяг Львів – Київ. Знайомимося в купе з одним трудягою. Говоримо про те, хто звідки й куди їде. “От, – кажу, – вертаюсь з львівського Форуму видавців”. Мій співрозмовник починає лаятись, ніби я звітував про візит до пекла. “Я через цей клятий форум 100 гривень штрафу заплатив! Поприїжджали всякі шишки, центр міста перекрили, а мені треба було швидко додому добратись, не об’їжджати ж півміста!”

Я чудово розумію логіку оштрафованого чолов’яги. Якби не ці кляті книжки, упир на ім’я Влада сидів би собі в Києві, а міліція була б з народом.

Цей пасажир потягу Львів – Київ не міг навіть уявити, скільки у нього братів по нещастю, які також зазнали збитків через візит Віктора Ющенка на Форум видавців. Як не знав, що серед його однодумців – ті ж таки письменники й видавці, котрі, на його думку, й спричинили правоохоронний аврал.

Але якщо водієві-невдасі можна пробачити його невігластво, то вереск самих учасників книжкового свята №1 в Україні заслуговує на інше ставлення.

В багатьох публікаціях про Форум тільки й ішлося про неповагу до людей та збитки. Наче мухи з притчі афонського старця Паїсія, наші культурні діячі потрапили в сад, але таки відшукали в ньому щось рідне й смердюче, – про те й розповіли на все горло.

Хтось із ображених видавців навіть вимагав повернути до влади Кучму, який книжками не цікавився і не заважав працювати...

Шкода, що оштрафований водій не зміг скласти їм компанію – разом вони набагато гучніше прокричали б сакраментальне: “За що ми стояли на Майдані?”.

Було б великим глупством якось виправдовувати вурдалацькі методи “забезпечення порядку” під час візиту Ющенка на Форум, але ще більшим глупством є волання про те, ніби увага перших осіб держави до української книжки лише “заважає працювати”.

Якби я міг – то повернув би їм Кучму. Може, разом із ним до цих “культурних діячів” повернулася б і пам’ять. У тому випадку, якщо їй взагалі є куди повертатись.

Насамкінець – ще трохи особистої печалі. Протягом останніх років часто доводилось чути: люди нарешті збагнули, що таке свобода, – і це чудово. Але ж ні, люди – а особливо українські культурні діячі – не навчились цінувати свободу. Вони лише вміють завищувати її вартість – так само, як і на власні книжки, що на Форумі чомусь коштували дорожче, ніж в книгарнях.

Звісно, власною свободою та правами також можна торгувати. З тією ж державою. І навіть щось виміняти на ці активи можна – по бартеру. Наприклад, того ж таки Кучму.