09/26/2007 | Left Initiative

Оргкомітет руху "Нові ліві"


Позиція Нових лівих: Нехай забираються ВСІ!

http://www.livasprava.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=162&Itemid=1

Для нас очевидно, що криза 2007 року спричинена загостренням конкуренції між угрупованнями великого капіталу, інтереси яких представлені в обох основних таборах політичного протистояння. ЇЇ передумови - поглиблення політичної корупції з обох сторін.

Самі по собі дострокові парламентські перевибори року є наслідком залаштункових політичних домовленостей, які суперечать формальним засадам права. Крім того, їхнє проведення створює умови для організації ряду політичних маніпуляцій (на кшталт «конституційного референдуму»), спрямованих на зміну Конституції з метою повернення в президентські руки майже необмежених автократичних повноважень.

Нинішній спалах конфронтації, здатний спровокувати довготривалу політичну дестабілізацію, пов'язаний не з якимись принциповими ідеологічними розбіжностями основних сил - учасників протиборства. Його витоки - в їхній боротьбі за збільшення влади як інструменту максимізації прибутків.

Ми переконані в тому, що парламентські вибори 2007 р. не віддзеркалюють суверенного вибору українського народу і відбуваються в умовах зовнішнього втручання й загострення міжімперіалістичного суперництва за ринки збуту, економічні ресурси та політичну орієнтацію України між основними гравцями на пострадянському просторі:

·це, в першу чергу, експансіонізм Сполучених Штатів, зацікавлених у підтримці конфлікту між Україною та Росією й посиленні позицій «помаранчевих» фракцій в вітчизняному панівному класі, цьому виразнику інтересів транснаціональних корпорацій;

·Від них не відстає молодий російський капіталізм, що зміцнив за останні роки свій вплив і прагне контролю над транспортною інфраструктурою та найбільш ліквідними активами у власному «ближньому зарубіжжі»;

·Третій вектор впливу збігається з великим капіталом країн ЄС, підтримуваним брюссельською бюрократією, який не маючи наміру розширювати кордони європейської спільноти за рахунок України, водночас плекає виключно власні інтереси.

На сьогоднішній день ми розуміємо, що перемога на виборах будь-якої з основних політичних сил лише поглибить існуючу в країні соціальну кризу. Підстави для подібного твердження витікають з самої природи найбільших політичних гравців.

Так, пропрезидентський чиновницько-бізнесовий блок «Наша Україна/Народна самооборона», котрий маскується за черговими «соціальними ініціативами» й «націонал-патріотичними» гаслами своїх лідерів, насправді ж лобіює інтереси агентів неоліберального фундаменталізму. В підсумку ця політика призведе тільки до остаточного перетворення України на периферію глобальної капіталістичної системи, контрольовану транснаціональними компаніями та продажною буржуазією.

З іншого боку, їхня умовна візаві - Партія регіонів - обстоює позиції сформованого внаслідок кривавої приватизації в 90-х великого капіталу. Її головний інтерес полягає в остаточному переділі залишків державного майна, зокрема в сфері транспорту, зв'язку та оборонно-промислового комплексу, звичайно ж, на користь власних бізнес-груп.

Третій гравець - це (згідно самоідентифікації) «радикальна опозиція», блок Юлії Тимошенко, який заграває з соціально-популістською риторикою. Але всім зрозуміло, що справжня мета "леді Ю" - це встановлення автократичного правління, що за жодних обіцянок не відповідає інтересам трудових верств українського народу.

Вірогідне блокування між «НУ-НС» та ПР після виборів торує шлях до змови панівних класів, в першу чергу, за рахунок інтересів трудящих. У той же час створення альянсу між БЮТ та НУ-НС наражатиме на численні ризики українську економіку, заохочуючи подальший розпродаж її найбільш прибуткових активів транснаціональному капіталу. Приклади цього: здача «Криворіжсталі» британсько-голандському капіталу та перехід значної частини банківського сектору України в іноземні руки.

У той же час, старі «ліві» партії (КПУ, СПУ, ПСПУ) з низки вагомих причин в жодній мірі не відповідають власній самоідентифікації і не варті того, щоб їх підтримувати на дострокових парламентських виборах 2007 року.

Причини подібного стану речей лежать в першу чергу у відсутності реальної роботи в напрямку захисту інтересів трудящих, допомоги в низовій самоорганізації громадян, зв'язку з реальними суспільними рухами та профспілками. Співпраця з партіями великого капіталу, участь СПУ та КПУ в так званій «Коаліції національної єдності», дрейф у бік буржуазної ідеології, часткова підтримка різноманітних проявів російського імперіалізму та шовіністична риторика лідерів комуністів і прогресивних соціалістів виштовхують старих «лівих» на політичний маргінес. Спроби поєднати в одному програмному флаконі такі не сумісні складові як культ Сталіна і підтримку «канонічного» православ'я позбавляють їх реального ідеологічного навантаження.

В цьому відношенні слід відзначити глибоко деструктивну роль старих «лівих» партій, що втратили відчуття реального в усіх можливих проявах, і в площині соціальної боротьби трудящих, передусім.

Ми переконані в тому, що незалежно від результатів виборів і формату майбутньої урядової коаліції Україну очікує черговий спалах антисоціальних «реформ», зокрема в сфері ЖКГ, трудового й пенсійного законодавства, які призведуть до падіння рівня життя більшості мешканців нашої країни.

Варто раз і назавжди зрозуміти - вітчизняний парламент є місцем для бізнесових, а не державних рішень. І навіть партійний квиток та знання «Інтернаціоналу» не допомагають позбутися щодня пропонованої спокуси.

Отже, Оргкомітет руху "Нові ліві" заявляє:

1. Ми не беремо участі в дострокових парламентських виборах 2007 року на будь-якому боці та закликаємо громадян їх бойкотувати.

2. Ми закликаємо виборців зрозуміти, що існуюча виборча система деформує їхнє волевиявлення, примушуючи вибирати серед сил, пов'язаних з панівними класами та їхніми майновими інтересами.

3. Ми засуджуємо будь-які спроби перегляду Конституції з метою підриву політичної демократії та перерозподілу влади на користь президентської автократії.

4. Ми закликаємо трудівників України відкинути ілюзії щодо нинішніх політичних сил та зрозуміти, що лише через власну участь у формуванні низових рухів за соціальні права та соціальне визволення (страйкові комітети, профспілкові організації, екологічні ініціативи й інші) можна захистити свої інтереси і створити передумови для політичних змін на краще.