Голосування „проти всіх”: момент слабкості
09/28/2007 | Віталій Мороз
«Проти всіх» нині в моді. Дуже легко і зручно. Адже обіцянки невиконані. Інтелігенція розчарована. Скажи «ні» нечесним політикам. Прийди і постав в бюлетені галочку навпроти рядка «проти всіх». Тільки що це як не втеча від відповідальності за «весь цей безлад?» У всьому іншому виборці «проти всіх» навряд чи відрізняються від більшості, що зважилися голосувати за якогось з політиків. От тільки особлива позиція тих, хто проти проставленою в бюлетені галочкою і обмежиться. Неприйняття правил гри цього суспільства чомусь виявляється в день виборів. Де ж нам до бунтівної Франції 1968 року з її протестно-революційними гаслами на кшталт «під бруківкою – пляжі»? До французів нам ще голосувати і голосувати.
І виборців «проти всіх» нібито й чимало. І всі вони різні. І критикувати їх якось не пристало, не по-демократичному це. Один відомий журналіст навіть дає інтерв’ю з тим, аби поділитися з глядачами, куди він поставить свою галочку в бюлетені. Якась маловідома і невизнана партія комуністів нелегально ліпить наліпки з закликами «проти всіх» в вагонах метро. А анархістські ініціативи на своїх листівках малюють характерний для аргументованої позиції жест руки. Вони теж проти всіх.
Хтось це називає – громадянська позиція. Для мене це не більше аніж втеча від дійсності і громадянської відповідальності за неї. На виборах не тільки політики повинні відповідати за свої дії. Вибір виборця – це й обов’язок надалі контролювати обрану владу. І нехай політики, за яких ми голосуємо, - неідеальні, виборці мали б простягти руку співпраці і надати політикам мінімальний запас довіри. Адже доля цієї країни у спільній відповідальності. Як біло-блакитних, так і помаранчевих. Як політиків так і самого народу, з якого вони виросли і з якого вони набралися всіх своїх чеснот і вад..
В позиції «проти всіх» забагато безпорадності і слабкості. Ну хто ж повірить тим, хто більше не вірить? І що це жовта картка політикам, а за нею – дискваліфікація? «Проти всіх» радше виглядає позицією ображеної меншості. Більш того, на тлі усього передвиборчого негативу, смислове навантаження «проти» як заперечення нагадує чергову порцію негативу.
Сьогодні все частіше й голосніше чути голоси все нових і нових «потенційних мігрантів» моїх співвітчизників. Багато з них – ті, хто аби не прийде на вибори, або ж проголосує «проти всіх». І це дедалі більше схоже на кризу власної свідомості: не бачити себе в цій країні. На днях в Українській Правді з’явилася колонка під характерним заголовком «Я не хочу». Автор – молода людина й науковець, якого як і багатьох, вже дістали всі ці політики і їх обіцянки. І нібито все правильно, якби не оце славнозвісне «НЕ». Як відмітили читачі, їх трьохрічні діти теж вже знають, чого вони не хочуть і голосно про це заявляють. Тож давайте дорослішати. Адже ховати свою безвідповідальність за завісою «проти» і «не» виглядає занадто простим рішенням.
І виборців «проти всіх» нібито й чимало. І всі вони різні. І критикувати їх якось не пристало, не по-демократичному це. Один відомий журналіст навіть дає інтерв’ю з тим, аби поділитися з глядачами, куди він поставить свою галочку в бюлетені. Якась маловідома і невизнана партія комуністів нелегально ліпить наліпки з закликами «проти всіх» в вагонах метро. А анархістські ініціативи на своїх листівках малюють характерний для аргументованої позиції жест руки. Вони теж проти всіх.
Хтось це називає – громадянська позиція. Для мене це не більше аніж втеча від дійсності і громадянської відповідальності за неї. На виборах не тільки політики повинні відповідати за свої дії. Вибір виборця – це й обов’язок надалі контролювати обрану владу. І нехай політики, за яких ми голосуємо, - неідеальні, виборці мали б простягти руку співпраці і надати політикам мінімальний запас довіри. Адже доля цієї країни у спільній відповідальності. Як біло-блакитних, так і помаранчевих. Як політиків так і самого народу, з якого вони виросли і з якого вони набралися всіх своїх чеснот і вад..
В позиції «проти всіх» забагато безпорадності і слабкості. Ну хто ж повірить тим, хто більше не вірить? І що це жовта картка політикам, а за нею – дискваліфікація? «Проти всіх» радше виглядає позицією ображеної меншості. Більш того, на тлі усього передвиборчого негативу, смислове навантаження «проти» як заперечення нагадує чергову порцію негативу.
Сьогодні все частіше й голосніше чути голоси все нових і нових «потенційних мігрантів» моїх співвітчизників. Багато з них – ті, хто аби не прийде на вибори, або ж проголосує «проти всіх». І це дедалі більше схоже на кризу власної свідомості: не бачити себе в цій країні. На днях в Українській Правді з’явилася колонка під характерним заголовком «Я не хочу». Автор – молода людина й науковець, якого як і багатьох, вже дістали всі ці політики і їх обіцянки. І нібито все правильно, якби не оце славнозвісне «НЕ». Як відмітили читачі, їх трьохрічні діти теж вже знають, чого вони не хочуть і голосно про це заявляють. Тож давайте дорослішати. Адже ховати свою безвідповідальність за завісою «проти» і «не» виглядає занадто простим рішенням.
Відповіді
2007.09.28 | Сергій Зінченко
Re: Голосування „проти всіх”: момент слабкості
"Голосувати проти всіх" - це більше, ніж момент слабкості. Це, по-перше спроба уникнути відповідальності за свій вибір, бо ідеологічно мова йде про те, голосувати за "помаранчових" - значить за незалежну Україну, а за "голубих" - за "как бы Украину"(під протекторатом Росії). По-друге, це означає не скористатися правом обирати і бути обраним. Тобто, ті, що голосуватимуть проти всіх, - фактично проти виборів, значить - за війну. Але ж воювати - це інше, це потім... А спочатку треба постояти за Україну мирним шляхом, спокійно, з усвідомленням что ти - не тля, не раб, а громадянин України (не тільки за паспортом)Сергій Зінченко, редактор часопису "Промінь Просвіти"
2007.09.29 | rais
Не тля і не раби повинені мати можливість
доступу до обранця нації. Вільний доступ, не закритий як у 2004-2005 роках. Доступ для того щоб всіма можливими засобами вировняти провіднику хребта у випадку коли той у черговий раз похилиться до універсалів з комунобандитами. Оце буде дійсно відповідальність. Обоюдна, із зворотнім зв'язком. Не з наступними судами, словоблуддям та соплями з приютами для безпокараних злочинців. Не для довічного утримання негідників з всією челяддю ці вибори. Вибори повинні відбутися за майбутнє незалежної України. Незалежної від прогнилого минулого. А це неможливо зробити з старою кадровою колодою. Стара безпокарана система 16 років душить молоду державу. Доля країни в руках молоді.2007.09.30 | Бахус
Re: Голосування „проти всіх”: момент слабкості
Не згоден з Вами. Наприклад, я голосую не "проти всіх", а "не підтримую жодного з кандидатів чи партій". Це не слабкість, не безвідповідальність, - це розчарування, якщо бажаєте - політичний нігілізм. Я маю на це право і не Вам засуджувати мій вибір та наклеювати ярлики.2007.09.28 | media
Автор, схоже, малоадекватний
жодного аргументу - а чому ж "проти всіх" є ознакою слабкості, він не наводить.2007.09.29 | пан Roller
Город мы не отдадим
Віталій Мороз пише:>
> Хтось це називає – громадянська позиція. Для мене це не більше аніж втеча від дійсності і громадянської відповідальності за неї. На виборах не тільки політики повинні відповідати за свої дії. Вибір виборця – це й обов’язок надалі контролювати обрану владу. І нехай політики, за яких ми голосуємо, - неідеальні, виборці мали б простягти руку співпраці і надати політикам мінімальний запас довіри. Адже доля цієї країни у спільній відповідальності. Як біло-блакитних, так і помаранчевих. Як політиків так і самого народу, з якого вони виросли і з якого вони набралися всіх своїх чеснот і вад..
>
> Я не считаю голосование "против всех" безвидповидальной позицией. Действительно, гражданская позиция состоит в ответствености не только за то, что мы делаем, но и за то чего не делаем. В данном случае выборец делает отметку графе, и имеет на это полное моральное право.
Если на прошлых выборах за это агитировл Корчинский, то сегодня это готовы сделать многие, и у каждого свои причины так поступить.
Акт голосования является индивидуальным актом. И никто не имеет ни моральных и юридических прав осуждать того, кто так поступит.Вряд ли найдутся аргументы переубедить того кто так решил.
Логика решений по такому ответственому ходу может лежать как угодно глубоко, на уровне подсознания.
Я могу только добавить что я сам буквально сегодня отказался от такого решения.С облегчением. И что бы "обмануть" самого себя придумал свой выход.
http://www2.maidan.org.ua/n/free/1191057889
Префразируя Тимошенко в отношении Йусченко, я могу сказать что я слишком много сделал (и внутри себя) для того что бы так просто кинуть своего выдвиженца,Юлю, хоча хотелося.
Я отвечаю за свой выбор и за своего кандидата.Чем? А тем, что принимаю решение поддержать его не только на выборах, но и в возможных баталиях после выборов.
А кого поддержат они,вы те кто против всех? Или они думают, что их обойдет геноцид.
Я берусь утверждать что их ход, стратегия, слабее.Один не един.И даже если их много они не сила сегодня.
Тот кто не с нами тот против нас, на жаль выйдет так, а не хотелось бы.
И поставив себя в отношение эмигрантов, они не могут рассчитывать на защиту. Кто из защитит, сами они что ли? Или они отказываются от жизни? Они не объеденены.
Поэтому, я уважаю их позицию и понимаю.Но, не принимаю, потому что она слабее моей.
Голосуй не за партии, блоки, а за лидера.Скажитие это азиатщина, ну а що делать, так уж сложилось, нет у нас реальных партий на сегодня.И это не так уж плохо.
Одновремено этим ты решаешь и свою моральную парадигму, ты против партии,но за лидера.У тебя есть маневр.
2007.09.29 | Mika_Y
І справді, а в чому ж слабкість?
Віталій Мороз пише:> «Проти всіх» нині в моді.
«Проти всіх» у випадку виборів означа проти запропонованих для вибору, наявних у списку, але не проти всіх взагалі.
> Тільки що це як не втеча від відповідальності за «весь цей безлад?»
Чому я маю брати на себе відповідальність за безвідповідальних людей, які продукують безлад? Щоб надати їм прав і далі цей безлад творити?
> От тільки особлива позиція тих, хто проти проставленою в бюлетені галочкою і обмежиться.
Поясніть, як це "особлива позиція" може "обмежуваться" чи "продовжуваться"?
> Неприйняття правил гри цього суспільства чомусь виявляється в день виборів.
Правила гри якраз і передбачають варіант "проти всіх". А хто не приймає правил, той просто не бере участі в грі, тобто, не йде на вибори.
> Хтось це називає – громадянська позиція. Для мене це не більше аніж втеча від дійсності і громадянської відповідальності за неї.
А для мене це і є виявом громадянської відповідальності; я не маю довіри жодній з цих "партій", і я виявляю своє небажання бачити їх при владі, якщо хочете, я забороняю своїм голосом цим "партіям" мати владу.
> І нехай політики, за яких ми голосуємо, - неідеальні, виборці мали б простягти руку співпраці і надати політикам мінімальний запас довіри.
Цікаво, якби я постійно крав з Вашої кишені Вашого гаманця, брехав Вам, підставляв Вас, то чи "простягали" б Ви щоразу мені свою "руку співпраці", розкриваючи люб'язно свою кишеню з гаманцем і т.д. Зважте, я неідеальний.
> В позиції «проти всіх» забагато безпорадності і слабкості. Ну хто ж повірить тим, хто більше не вірить? І що це жовта картка політикам, а за нею – дискваліфікація? «Проти всіх» радше виглядає позицією ображеної меншості. Більш того, на тлі усього передвиборчого негативу, смислове навантаження «проти» як заперечення нагадує чергову порцію негативу.
Цікаво, яким інакшим способом Ви мені пропонуєте показати політикам жовту картку? Чи в позитиві своєї віри в них Ви вважаєте їх апріорі нездатними дискваліфікуватися?
> І нібито все правильно, якби не оце славнозвісне «НЕ». Як відмітили читачі, їх трьохрічні діти теж вже знають, чого вони не хочуть і голосно про це заявляють. Тож давайте дорослішати. Адже ховати свою безвідповідальність за завісою «проти» і «не» виглядає занадто простим рішенням.
Я пречудово знаю, що я хочу. І так само пречудово знаю, що нічогісінько з того, що я хочу, щоб було в Україні, жодна з цих "партій" не зробить. То як накажете голосувати?
2007.09.30 | Kronk
+1
2007.09.29 | Українець, громадянин України
+1