Чи потрібно боятися ринкової ціни на газ.
10/05/2007 | AlexDomosedov
Наразі (окрім звичайного бажання "халяви") є лише два вагомих аргумента у антагоністів ринкових відносин у газовій сфері. Це, по перше, те що для потреб населення не вистачае здобутого в Україні газу, тож збільшення цін на газ вдарить по карману звичаного українця. І по друге - виробництво в Україні є ресурсоємним, тож ринкова ціна на газ просто знищить підприємства, бо ті не зможуть конкурувати на світовому ринку.
Отже, спробуємо ці аргументи розглянути не фахово (вже остогидло, бо ж тіки брешуть) - просто з погляду логіки.
1. Навіть якщо видобуток газу в Україні покриває лишень половину від потреб населення, і доля російського газу складає 50% - все одно підвищення ціни на россійський газ треба ділити вдвоє. Тож європейської ціни на газ у нас навіть при найгіршому варіянті не буде. (І якщо б навіть ввесь газ був російським - все одно не було б. Про це згодом.)
2. Усі ці антидемпінгові комісії мають лише одну вимогу до Українських підприємств: споживайте газ по ринкових цінах, як усі. Але ж ніхто не вимагає, щоб ціни були європейськими. Тількі ринковими. Навіть якщо виробники будуть змушені сплачувати повну ринкову вартість за спожитий газ - все одно вони мають великі преференції перед європейськими виробниками. Просто тому, що знаходяться в Україні. Россійський газ, доставлений в Україну є за визначенням дешевший від нього ж, доставленого в Європу. Просто вартість транспортування менше. А якщо врахувати, що більшість великих підприємств знаходиться на сході, біля кордону з Росією - різниця ще помітніша. Я навіть не здивуюсь, якщо згодом в Україні іноземні корпорації почнуть будувати нові підприємства саме з ціх міркуваннь. (А може, наші магнати цього й бояться? Бо ж тоді доведеться й свої підприємства модернизувати. Та й гроші робітникам платити більші - бо тим же металургам буде куди йти. Тому й "стабільність" - тіки на словах. Щоб ніхто й не поткнувся
)
3. Мабуть, є сенс розглянути й бажання "халяви" як такє:
З вищевикладеного виходить, що населення, вимагаючи "халяви" для себе, в дійсності вимагає халяви навіть не задля українського виробництва - задля магнатів. Але в них і так є преференції за визначенням. І якщо вони такі горе-бізнесмени, що не можуть робити бізнес за таких, фактично тепличних умов - то до чого тут населення? (Небажання втрачати надприбутки взагалі нема сенсу розглядати. Як кажуть - "не наші проблеми") А ось тепер, як кажуть "рахунок за халяву!". Достане й одного: в усіх відносинах з Росією ми маємо вагомий аргумент - російський флот в Криму. Але ми не можемо його використовувати, поки є "газове питання". А не було б "питання" - можна й про кордони домовитись, і час знаходження українців в Росії без віз збільшити. Бо є аргумент. А наразі він нівелюється "газовим питанням".
Загалом, споглядання за усім цим навіює дещо "ліричні" порівняння: Україна схожа на велику сім'ю їжачків, над якою нависла (я вибачаюсь) величезна гола срака. І якщо раніше в цілому переважали зойки "нас розчавить!", то тепер все частіше чути вигуки "та хай сідає!".
Тож, як на мене - ЛАСКАВО ПРОСИМО!
Отже, спробуємо ці аргументи розглянути не фахово (вже остогидло, бо ж тіки брешуть) - просто з погляду логіки.
1. Навіть якщо видобуток газу в Україні покриває лишень половину від потреб населення, і доля російського газу складає 50% - все одно підвищення ціни на россійський газ треба ділити вдвоє. Тож європейської ціни на газ у нас навіть при найгіршому варіянті не буде. (І якщо б навіть ввесь газ був російським - все одно не було б. Про це згодом.)
2. Усі ці антидемпінгові комісії мають лише одну вимогу до Українських підприємств: споживайте газ по ринкових цінах, як усі. Але ж ніхто не вимагає, щоб ціни були європейськими. Тількі ринковими. Навіть якщо виробники будуть змушені сплачувати повну ринкову вартість за спожитий газ - все одно вони мають великі преференції перед європейськими виробниками. Просто тому, що знаходяться в Україні. Россійський газ, доставлений в Україну є за визначенням дешевший від нього ж, доставленого в Європу. Просто вартість транспортування менше. А якщо врахувати, що більшість великих підприємств знаходиться на сході, біля кордону з Росією - різниця ще помітніша. Я навіть не здивуюсь, якщо згодом в Україні іноземні корпорації почнуть будувати нові підприємства саме з ціх міркуваннь. (А може, наші магнати цього й бояться? Бо ж тоді доведеться й свої підприємства модернизувати. Та й гроші робітникам платити більші - бо тим же металургам буде куди йти. Тому й "стабільність" - тіки на словах. Щоб ніхто й не поткнувся
) 3. Мабуть, є сенс розглянути й бажання "халяви" як такє:
З вищевикладеного виходить, що населення, вимагаючи "халяви" для себе, в дійсності вимагає халяви навіть не задля українського виробництва - задля магнатів. Але в них і так є преференції за визначенням. І якщо вони такі горе-бізнесмени, що не можуть робити бізнес за таких, фактично тепличних умов - то до чого тут населення? (Небажання втрачати надприбутки взагалі нема сенсу розглядати. Як кажуть - "не наші проблеми") А ось тепер, як кажуть "рахунок за халяву!". Достане й одного: в усіх відносинах з Росією ми маємо вагомий аргумент - російський флот в Криму. Але ми не можемо його використовувати, поки є "газове питання". А не було б "питання" - можна й про кордони домовитись, і час знаходження українців в Росії без віз збільшити. Бо є аргумент. А наразі він нівелюється "газовим питанням".
Загалом, споглядання за усім цим навіює дещо "ліричні" порівняння: Україна схожа на велику сім'ю їжачків, над якою нависла (я вибачаюсь) величезна гола срака. І якщо раніше в цілому переважали зойки "нас розчавить!", то тепер все частіше чути вигуки "та хай сідає!".
Тож, як на мене - ЛАСКАВО ПРОСИМО!
Відповіді
2007.10.05 | Moro
Звичайно не треба
2007.10.05 | Navigator
Re: Чи потрібно боятися ринкової ціни на газ.
Тут було ще дещо по темі "від підвищення цін порятунку нема нікому на цій планеті":http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1191420805&first=&last=&pattern=
2007.10.05 | AlexDomosedov
Дякую. Читав. Дійсно, халяви хоч як не буде.
2007.10.05 | Navigator
Між нами боргів у Газпрому - вище даху.
Тут два роки тому, ще після першого підвищення цін, один російський генерал жартуючи дав мені прикурити з запальнички: "Газку не хочеш?"На що я йому відповів: "Слідуючому це запропонують тобі."
Що й вийшло.
...
Між нами боргів у Газпрому - вище даху.
Монополія ніколи не буде ефективною.
Читайте ще:
http://www.ng.ru/economics/2005-10-05/3_dolg.html
Доля государственных компаний во внешнем корпоративном долге России к концу 2006 года может увеличиться до 50%. Такой прогноз дал вчера директор департамента по финансовым рынкам Минфина Алексей Саватюгин. По его оценке, уже сейчас этот показатель колеблется между 30 и 40% и имеет устойчивую тенденцию роста. Стремительно увеличиваются долги таких государственных компаний, как РЖД, ВТБ, «Газпром» и «Транснефть». Причем газовый монополист занимает позицию неоспоримых лидеров по сумме своего внешнего долга. Только последняя сделка по приобретению «Сибнефти» (13,091 млрд. долл.) доведет сумму его внешних заимствований почти до 22,4 млрд. долл. Как известно, «Газпром» рассчитывает на синдикат банков. Переговоры велись с ABN Amro и Dresdner Kleinwort Wasserstein. Речь шла о кредите на общую сумму до 10 млрд. долл., однако после присоединения к ним Morgan Stanley и Citigroup сумма выросла до 12 млрд. долл. Около 5 млрд. долл. «Газпром» готов вернуть до конца года. Оставшуюся часть кредита структурируют в долгосрочные бонды и кредиты.
По оценке экспертов, если ситуация с внешними заимствованиями госкомпаний не изменится, то к концу 2006 года их доля во внешнем корпоративном долге страны возрастет до 50%. Однако Алексей Саватюгин не решился дать оценку происходящему, ограничившись лишь констатацией факта. «Мы обратили внимание на эту тенденцию и будем думать, хорошо это или плохо», – сказал чиновник, заметив, впрочем, что все-таки необходимо координировать государственную политику в этой сфере.
Рычаги влияния в принципе имеются и сегодня, например, участие государства в совете директоров компаний. Но на практике все получается довольно противоречиво. Взять ту же покупку «Газпромом» «Сибнефти». Глава МЭРТа Герман Греф изначально был настроен отрицательно. Еще летом, когда слухи о предстоящей сделке нашли конкретное подтверждение, он выступил однозначно против. «Я неоднократно говорил, что «Газпрому» не нужны нефтяные активы, – заявил Герман Греф. – Я считаю нецелесообразной эту сделку». Однако принципиальная позиция министра, считающего, что лучше не тратить деньги на приобретение новых активов, а инвестировать их в развитие компании, никоим образом не повлияла на решение руководства газового холдинга влезть еще глубже в долги.
Стоит отметить, что эксперты неоднозначно оценивают ситуацию с ростом внешних долгов государственных компаний. Старший экономист ФК «Уралсиб» Владимир Тихомиров, отвечая на вопрос «НГ», высказался в том духе, что «в мировом масштабе этот долг не такой уж высокий». Низкие ставки на международных финансовых рынках сделали заимствования выгодными, чем и пользуется российский бизнес. «Государство наращивает свое присутствие в определенных отраслях экономики, но делает это рыночными способами», – отметил эксперт, признав, что, несмотря на это, здесь политика доминирует над экономикой. Это явно прослеживается в двух самых крупных сделках этого года – покупке «Роснефтью» «Юганскнефтегаза» и «Газпромом» «Сибнефти».
«Здесь совершенно определенно присутствуют интересы и правительства и Кремля, желающих контролировать часть нефтянки», – считает Владимир Тихомиров. В итоге, отметил он, присутствие государства в этой отрасли достигло своего потолка, ну а в некоторых других оно пока будет наращиваться, например в авиапроме, предприятиях оборонного комплекса и т.п.
С такими оценками в принципе согласна и аналитик ИК «Финам» Ольга Беленькая. «Российские компании уже давно активно наращивают внешние заимствования, что объясняется благоприятными условиями (избыток ликвидности на международных финансовых рынках, суверенный кредитный рейтинг инвестиционного уровня, низкие процентные ставки, укрепление рубля). Госкомпании особенно привлекательны для внешних кредиторов, поскольку их риски оцениваются близко к рискам России как суверенного заемщика. А премия за риск по суверенным еврооблигациям уже достигла исторического минимума и продолжает сокращаться. Таким образом, госкомпании получают возможность привлекать на международных рынках капитала дешевые финансовые ресурсы», – сказала она «НГ».
В то же время, по мнению эксперта, нельзя сбрасывать со счетов и существующие риски. В частности, рано или поздно неизбежно произойдет повышение процентных ставок по кредитам на международных финансовых рынках вследствие ужесточения денежной политики ФРС, что может создать проблемы при рефинансировании заимствований для российских компаний. Для компаний, получающих выручку в рублях, а отдающих долги в валюте, может также возникнуть проблема валютного риска, если сменится текущая тенденция укрепления рубля. «В целом резкое наращивание корпоративного внешнего долга усиливает валютные и процентные риски, – подчеркнула Ольга Беленькая, – и 2006 год может оказаться гораздо менее благоприятным для привлечения и рефинансирования внешних заимствований».
2007.10.05 | AlexDomosedov
Так, але я вважав це просто частиною передачі контролю
над Газпромом західним компаніям. У будь-якому разі, це не змінить нашої ситуації (хоча росіян, звісно, шкода)2007.10.05 | Navigator
Про держкапіталізм можете читати "Капітал" Маркса:
Всі ознаки загнивання.Некомпетентність управлінців.
Марнування ресурсів.
Крадіжки.
...
З того кубла, наприклад, Фірташ.
2007.10.05 | AlexDomosedov
Не хочу. Вже читав.
2007.10.05 | Riesenschnauzer
все вірно, ця риторика притамана тим, хто забиває баки мешканцям
Сходу. Лякають. Бо ніщо так не консолідує, як зовнішня, хоч й надумана загроза.2007.10.05 | igorg
100% що ні. Цього боїться Ахметов і К
Навіть якщо вам доведеться платити вдвічі-втрічі більше то все ж це не катастрофа. Але як це стимулюватиме енергозбереження! А виробництво біогазу! Уявіть скільки лайна піде в переробку. Клас!2007.10.05 | Riesenschnauzer
маю думку, що вже й він не боїться
2007.10.05 | Riesenschnauzer
месадж, власне, в тому, що настав час переходити
до цивілізованих методів ведення бізнесу, а не як заведене - якщо немає дво-трьохкратного підйому - бізнес ледь не збитковий. Наш великий бізнес звик вважати свої надприбутки чимось звичайним, тоді як в світі рентабельність на рівні 15% вважається вартою поваги. Можливо я помиляюсь з 15%, можливо ця цифра ще менша.2007.10.05 | AlexDomosedov
Згоден. Свій пост вище стер як не зовсім коректний