10/06/2007 | Анатоль

Це залежить від моїх цілей, задач.
Що для мене є пріоритетом, рушійною силою,
1. жадоба влади, чи
2. добро для України.
(Варіант: "влада, щоб зробити добро" відносимо до варіанту 1.)

Варіант 2. (Чисто теоретичний, віртуальний, до Юлі не відноситься, але розглянемо і його для порядку.)
Добром для України є: (коротко)
Стабільна політична ситуація, що грунтується на законності, зрілості політичних сил, балансі між гіками влади і цивілізованих відносинах між владою і опозицією, а не на авторитаризмі.
Демократія, що грунтується на зрілості громадянського суспільства, чисельності середнього класу, вільній конкуренції в економічній і політичній сферах.
Це сприятлива атмосфера для вирішення решти проблем.
З чого почати?
Треба почати з відвертого, чесного діалогу всіх парламентських сил (можливо за винятком безнадійних комуністів) про принципи відносин влади і опозиції (до вирішення, хто влада і хто опозиція).
Діалог повинен завершитись виробленням узгоджених законопроектів, домовленостей і традицій, які б гарантували політичну і економічну безпеку і права опозиції і відсутність політичних, інформаційних, економічних преференцій для владних сил.
Далі. Домовленості про законодавче вирішення проблем формування і функціонування влади. (шантаж 150, імперативний мандат, чіткий поділ сфер компетенції гілок влади, контрольні функції опозиції і т.д.)
Це загальне. Тепер конкретно про формування коаліції БЮТ-НУНС і відносини з президентом, перспективи коаліції.
Президент - патріот, демократ, ліберал, гарант безпеки, прав, свобод і європейського курсу, мудрий, зважений.
Премєр - енергійний, ефективний, рішучий, нетерпимий до несправедливості і беззаконня.
Така звязка, їх злагоджена робота, була б великим добром для України і не на один рік.

Але опустимось на землю.
Варіант 1. Мої пріоритети - влада. Влада неділима, безконтрольна, абсолютна.
Хто на заваді? Дві сили: Президент (з НУ) і регіонали.
Обох зразу перемогти важко, треба по черзі.
Президент (з НУ) вже ослаблений. Добити, обєднавшись з ПР?
Ризиковано, тоді можна програти ПР. Бо прихильники президента не простять. Хіба вдасться настільки дискредитувати президента і НУ, щоб їх не стало.
Надійніше було б спочатку при підтримці президента і НУ знищити регіоналів, а тоді добити союзників.
В 2005 фальш-старт вийшов, але на цей раз все буде інакше.
Отже:
Регіоналам ніяких гарантій. Народ хоче справедливості і законності. Бандитам - тюрми.
Литвину треба хоч царство небесне пообіцяти, аби лиш проголосував за мене-премєра, а то НУ не додасть 3 голоси - і прольот.
Треба обовязково щось з силових структур взяти, мінімум МВС, а бажано й прокуратуру.
Тоді можна боротись за справедливість!
Олігархи можуть бути двох сортів: наші, і не олігархи. (Як і судді, чиновники, журналісти, ЗМІ)
До кількох треба застосувати закон і справедливість. Решта - самі прибіжать проситись в БЮТ.
Народ любить рішучих борців за справедливість. Підтримка, популярність, любов народу - гарантовано.
Президент, правда, буде плутатись в ногах, заважати наводити порядок і справедливість.
Але це й добре, цим він тільки дискредитує себе в очах народу, як заступник олігархів і бандитів. Мої журналісти не даром хліб їстимуть.
Економіка, правда, впаде (через саботаж недобитих олігархів і НУшників в уряді, ясне діло).
Але народу стане жити світліше. Його зігріватимуть ентузіазм, надія, віра і любов до мене.
Через пару років країна буде готова до великих реформ і грандіозного прориву.
Треба буде лише на одночасних виборах парламенту і президента всьому народу злитись в одному пориві і дружно віддати 90% голосів за мене.
Щоб остаточно розчистити шлях до Великого Прориву і Справедливості.