10/16/2007 | Михайло Зінько

ІМПІЧМЕНТ ???!!!
Михайло Зінько.

Ми, також, розуміємо, що ця ситуація зміниться вже найближчим часом. Про те, як вона зміниться, поговоримо трішки пізніше.

А зараз хотів би зупинитися на тому, що спонукало мене взяти в руки олівець. Ще в першій половині 2006 року (дивись статтю «Чи житиме Верховна Рада V скликання?», газета «Україна молода» від 01.06.2006 р.) мною було передбачено, що проблемою для помаранчевої коаліції може стати СПУ, а причиною для розпуску Верховної Ради (дивись статтю «За що боролись, на то й напоролись», Інтернет-видання «Майдан» від 03.08.2006 р.) стане вихід із складу парламенту понад 150 нардепів. Задоволення від вдалого прогнозування вирішив продовжити, написавши статтю «Попередній підсумок перманентних дострокових виборів» (дивись Інтернет-видання «Західна інформаційна корпорація» від 27 вересня 2007 року та газета «Ратуша» за цю ж дату). Але попри те, що і там вдалося передбачити декілька моментів, зокрема, щодо непередбачувано високого рейтингу БЮТ, успішного проходження до парламенту Блоку Литвина, розвалу антикризової коаліції та погіршення показників у партії Регіонів, в мене з`явилася тривога від того, що може не справдитися найсуттєвіший прогноз – про нездатність переможців сформувати помаранчеву коаліцію.
Першопричина тривоги виходить не з того, що можу не вгадати, а в того, що з`явилися якісь фактори, які є поза зоною логіки. Власне з`ясуванню, що це за фактори і які їх кінцеві наслідки від їх застосування присвячена ця стаття.
Мій прогноз про нездатність помаранчевих створити коаліцію дістав своє попереднє підтвердження після заяви В. Ющенка 3 жовтня ц.р. в час його перебування у Франції. Він там сказав про те, що крупні політичні сили- переможці повинні приступити до формування коаліції і всі зрозуміли, що йдеться про широку коаліцію. Юля Володимирівна відреагувала на це дуже жорстко, заявивши, що коли В.Ющенко за її плечима веде якісь переговори із В.Януковичем про створення коаліції, то вона починає підготовку до президентських виборів. Але потім ситуація змінилася.

І ось станом вже на 11 жовтня Президент робить вже іншу заяву: демократична коаліція буде сформована на базі НУ-НС та БЮТ і йому навіть відомо прізвище майбутнього прем’єр-міністра. Юлія Тимошенко не забарилася із добрими новинами для Віктора Ющенка, якими сповістила про готовність піти на всі поступки:
- внести всі запропоновані Президентом зміни до Закону «Про Кабінет Міністрів України»;
- провести через референдум нову Конституцію України;
- погодитися на кандидатуру міністра МВС, висунуту Президентом.

Так що ж таке відбулося в продовж цих семи днів? Проаналізувавши події в цей проміжок часу та давши їм відповідну оцінку, думаю, вдасться отримати відповіді на питання: «Чому Юлія Володимирівна іде на такі поступки?» та «Чого чекати дальше?». Що б не дуже втомлювати читача очікуванням відповідей на поставленні питання, даю коротку відповідь: ЮВТ іде на уступки, бо ставку зробила не на посаду прем’єра, а на посаду президента !!!
А тепер по порядку проаналізуємо, що ж відбулося впродовж цих семи днів. Тут варто виходити з того, що демократичні сили набрали 228 голосів і відповідно до чинної Конституції без будь-яких проблем можуть формувати коаліцію та склад нового уряду. Роль Президента зводиться лише до подачі в склад Кабміну кандидатур двох міністрів – МО та МЗС. Стало відомо, що від помаранчевої команди на посаду керівника МВС може претендувати соратник Ю.Тимошенко Олександр Турчинов, що, як фахівець, навів порядок в СБУ і тепер мав би це зробити в органах міліції (?!).
Але не сталося…

Це була перша ластівка в цей семиденний період. В розвиток цієї теми дозволю собі додати публікацію в ОБКОМІ статті «Алика Грека убил будущий нардеп от Партии Регионов», надруковану 8 жовтня ц.р., в якій йдеться про те, що в доповідній ФСБ на ім`я В.Путіна (як така інформація могла попасти в українські ЗМІ можна лишень здогадуватися) фігурує Ю. Іванющенко, як один із кілерів, що проходить 111 в списку ПР до Верховної Ради. Яким чином він туди потрапив і хто його міг туди рекомендувати вдумливий читач зможе догадатися самостійно. Хочу звернути увагу на те, що в розвиток теми, зачепленої в даній статті, увазі читача запропонована ще одна стаття – «Помилует ли Ющенко псевдоубийцу Гетьмана?», яка була надрукованою ще 2 серпня 2005 року. Так от, в цій статті показано, якими методами правоохоронні органи здобували інформацію про замовні вбивства Аліка Грека і Вадима Гетьмана та дана оцінка ваги таким доказам. Іншими словами, якщо б поновити ці кримінальні справи та об’єктивно провести слідство, то можна вийти на дійсних замовників, а не списувати все на П. Лазаренка. Тому, не виключено, що коли за цю справу візьметься сам О. Турчинов, то все може з`ясуватися остаточно і політична картина зміниться суттєво (?!).
Для нікого не є секретом, що найпотужнішими фігурами українського політикуму є Президент В.Ющенко та мільярдер Р. Ахметов. Допускаю, що саме вони і є сценаристами сьогоднішніх і завтрашніх подій в Україні, а тому пов’язування недоброзичливцями вбивств А.Грека з вбивством В.Гетьмана, які в свій час були соратниками відповідно Р.Ахметова і В.Ющенка, можна розцінити «как тонкий намек на толстые обстоятельства».
Хто був замовником цієї інформації саме зараз я не знаю. Зроблені мною припущення є лише припущеннями, а тому розглядати їх як чийсь шантаж в переддень формування коаліції та уряду особливих підстав не має, але все таки, такий варіант не виключається.
Отож, першою подією цього семиденного періоду була не то, щоб відмова О.Турчинова від посади міністра МВС, а просто зняття цього питання з порядку денного.
Другою подією цього періоду був натяк Віктору Андрійовичу з боку Юлії Володимирівни, про необхідність проведення референдуму, ініційованого БЮТом, під що було зібрано понад 7 млн. підписів громадян України. З якихось причин і це питання знято з порядку денного.
Виходячи з наведеного, можна припустити, що позиція В.Ющенка щодо формування коаліції змінилася саме після того, коли почергово з`явилися, а потім пропали з порядку денного питання про кандидатуру на посаду міністра МВС та питання щодо референдуму, які мають пряме відношення до БЮТ.
То як це називається – політика по-українськи чи шантаж? Подібне ми спостерігаємо не вперше, а тому можна говорити про рецидив. А це вже серйозно!!!
Пригадуєте, як на початку серпня минулого року Ю.Тимошенко після зустрічі з Президентам безапеляційно заявляла, що підписання Указу про призначення В.Януковича на посаду прем’єра не буде, а натомість буде Указ про розпуск парламенту. Але після довготривалої зустрічі В.Ющенка і В.Януковича відбулося те, що відбулося. Після чого Юля Володимирівна сказала, що Президент пішов на цей крок під тиском якогось компромату, або іншими словами в результаті шантажу.
Достеменно ми не знаємо чому Віктор Андрійович так різко змінює свої позиції у випадках, коли йдеться про створення коаліції та формування уряду, але така поведінка не може не насторожувати. Бо, якщо шантаж по відношенню до першої особи держави стає нормою, то є привід задуматися – а чи все в порядку в нашому домі? Чи не може бути це загрозою суверенітету України? Якщо нашим доморощеним політикам це вдається робити так легко, то чому це не можуть зробити значно потужніші політики із-за кордону?
Давайте попробуємо розвинути цю тему, взявши до уваги, що Президент вже втретє відмовляється видати Указ про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою. Нагадаю, що основними питаннями, під якими зібрано понад 3 млн. підписів громадян, є питання відносно НАТО, російської мови як другої державної та щодо того, хто повинен бути головним господарем в країні. Причиною відмови є те, що нібито Закон «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» в редакції 1991 року не відповідає вимогам Конституції. Але на підставі цього закону був проведений референдум 2000 року і ніхто, в тому числі Конституційний Суд, не мав претензій щодо його відповідності Конституції. Тож така відмова, скоріш за все, є надуманою.
Отже, за певних обставин проблема з проведення референдуму може перетворитися для Віктора Андрійовича на проблему, яка називається імпічмент! Адже без особливих ускладнень відмову від проголошення того чи іншого референдуму за народною ініціативою можна подати як узурпацію влади народу з боку Президента. Прийняти Закон «Про спеціального прокурора та спеціального слідчого України», що передбачено Конституцією не буде особливою проблемою, якщо таке питання виникне, адже ПР і БЮТ мають сумарно 328 голосів, а за комуністами, як відомо, в такому випадку затримки не буде.
Без особливих труднощів можна змоделювати ситуацію, коли інтереси ПР і БЮТ щодо імпічменту можуть співпасти. Наприклад – в зв’язку з проведенням нових дострокових виборів, що буде викликано прийняттям нової Конституції і що може збігтися в часі і.