Підпільний Малярчин

Одна цинічна людина якось сказала, що найсама краща хвороба це – склероз, тому що тебе нічого не болить, і кожен день новини.

Склероз це - хвороба, і без доктора тут не обійтись. А що робити коли влада має такий діагноз? Медицина тут безсила. За що голосували, то і маємо...

Хтось спитаєте мене, до чого це все сказано? Це про нашу труускавецьку владу, яка 14 жовтня згідно Указу Президента святкувала 65-ту річницю з дня створення УПА. Виступало біля могили багато – хто, і міський голова, і керівники місцевих громадських організацій, і вірші гарні були, і молитва була за заглибими.

А збоку стояла одна людина, це - Станичний ОУН – УПА в місті Трускавці - Роман Малярчин. Ніхто не побачив його сльозу, ніхто не запросив його до слова над могилою, яку він своїми руками спорудив, ніхто не згадав про нього. Як могло таке статися? Як могли забути про Станичного місцевого ОУН-УПА? Як могли забути про людину, яка була засуджена до смертної кари, а потім “помилувана” совєтським режимом до 25 років каторги? Як могли забути про людину, псевдо якої в роки війни було “Орлик”? Як так, могло статися?

Спитай це в депутата, спитай це в міського голови, спитай це у священика, спитай в себе...

Голова Координаційної Ради

“Опора” в місті Трускавці Євген Бродзінський