МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Львівські листопади 1918 і 1944

10/21/2007 | Мирослав Кальба
Цих дві знаменні дати - 1-го листопада 1918 і 1-го листопада 1944-го року, які відбилися великим відгомоном не лиш в Галичині але по всій Україні залишаться незнищимими в пам'яті народу, та в анналах нашої історії.

1 9 18 рік
Врочисте відзначування 1-го листопада 1918 року є однією з переломових дат новітньої історії України - є вже глибоко вкоріненою в нашому народі традицією, що має велике морально - виховне й історично-політичне значення для сучасних і майбутніх поколінь. Внаслідок історичних обставин - перебування українських земель під російською і австро-угорською займанщинами - процес украінського національного відродження і державного будівництва, хоч і відбувався в обидвох найманщинах, то все ж таки рівнобіжно, і був спрямований до однієї спільної мети: Української Самостійної Соборної Держави. Ця визвольна боротьба відродила і переродила наш народ, а велику роль в цьому процесі українського морально-духового і національно- політичного відродження відіграв теж легендарний Листопадовий Зрив і це завжди буде одним із головних чинників, що формують і формуватимуть душу сучасних і майбутніх поколінь.

Листопадовий Зрив, хоч відносився тільки до Східної Галичини, не був актом обласним, це була подія всеукраїнська , бо зв'язані з ним події проходили під аспектом соборности та злуки всіх українських земель в одну національну державну цілість. Без Четвертого Універсалу і без Першого Листопада не було б гордости нашої історії - 22-го січня 1919-го року, не було б його історичного продовження - героїки українського народу, його найновішої історії, не було б відновлення української державности в 1941-му році, не з'явилась би в таких розмірах, в таких маштабах, в таких широких тереторіяльно і ідейно-політична сила ОУН і військово-збройна сила - УПА. Від цієї історичної події минає 89 років, коли то першого листопада 1918-го року на вежі ратуші княжого міста Лева замаяв синьо-жовтий прапор, а по вулицях марширували українські вояки.

На заклик Української Національної Ради галицькі українці перебрали державну владу у свої руки, створили українську збройну силу - Українську Галицьку Армію - (УГА). Урочистий Маніфест Української Національної Ради голосив: «Український Народе! Голосимо Тобі вість про Твоє визволення з віковічної неволі. Від нині Ти господар своєї землі, вільний громадянин Української Держави» .

Газета «Українське Слово» в чл.246 - Львів, субота 26 жовтня 1918 р. так пише про ту подію на першій сторінці (задержую правопись):

НОТИФІКАЦІЯ ПРО УТВОРИНЄ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
Львів, дня 25.жовтня 1918. Від імени Української Конституанти явили ся дня 23,с.м. у австрійського президента міністрів посли д-р. Евген Петрушевич і М. Василько і повідомили його про утворенє независимої Української Держави, зложеної з українських областий монархії. Президент міністрів приняв сю нотифікацію до відома. *

* При сій нотифікації замітні є два моменти. Независима Українська Держава має обнимати всї теріторії Австро-Угорщини замешкані українським народом, отже також північно-східну Угорщину. При сїй нотифікації зазначено, що Українська Держава має право заступати свої інтереси на будучій мировій конференції. Оба сї моменти виходять поза рами цісарского маніфесту і се прийняв до відома австрійський президент мінїстрів. Довідуємось, що делєгації Української Держави занотифікують утворенє сеї держави всїм другим державам, які повстали на теріторії давньої австро-угорської монархії, а також всім державам поза теріторією Австро-Угорщини. Роблять ся заходи, щоби для сих делегацій узискати пашпорти на виїзд за границю. Щорічні Листопадові святкування, влаштовувані з таким духовним піднесенням, свідчать про те, що ніхто і ніщо не всилі затерти в пам'яті українського народу світлого образу державного відродження України, ані теж не всилі знищити в ньому волі до боротьби за остаточне і тривке здобуття і завершення цього відродження в Українській Самостійній Соборній Державі.

* *


Велетень духа Слуга Божий Митрополит Андрей


Минає 63 роки, коли на Святоюрській горі у Львові під час повної московсько-большевицької окупації Західніх Українських Земель, в історичний для українського народу день 1 листопада 1944 року загадковою смертю помер великий митрополит Андрей Шептицький. Боже Провидіння забрало українському народові батька, провідника і князя Церкви в найтрагічнішу для нього хвилину, саме тоді, коли поневолений - розбитий та розкинений по всіх континентах нарід так дуже потребував його батьківської опіки, авторитету й провідництва. Відійшов від нас незаступимий авторітет, одна з найвизначніших постатей нашої доби, з якою в'язалося державне відродження української нації як на церковному, так і політичному полі.

В історії людства рідко трапляються такі особи, які втішалися б таким великим авторитетом серед усіх кругів суспільности, яким втішався наш митрополит Анлрей. Це була постать, що переросла всіх сучасників, людина, котра в своїй півстолітній діяльності охоплювала всі ділянки церковного і національного життя народу.

Втрата цього великого борця і мученика за правду Божу і права народу відчуваємо чи не найбільше в сьогоднішній час. Це відчувається як на рідних землях, так і в еміграційній дійсності. Як дуже хотілось би почути його авторитетне слово чи послання як для нашого народу в Україні, так і для нас емігрантів, щоб усі єдино усунули свої амбіції, залишили на боці дрібні справи, щоб взнеслися понад злободенні звичайні клопоти і спільною лавою прилучилися до великої мети: розбудови Української України.

Його життя - це дороговказ, це приклад як жити, працювати, терпіти і боротися за краще майбутнє народу. Все своє життя він посвятив для обездоленого народу, своєю многогранною діяльністю охоплював усі ділянки церковного, суспільного, громадського і політичного життя. Піклувався, дбав і обороняв усіх українців по всіх закутинах світу. Тому теж і не дивно, що він став незаперечним і найбільшим авторитетом серед своїх і чужих. Він був для усіх - добрим пастором, батьком, меценатом, оборонцем і амбасадором свого народу. Все і всюди піклувався він не тільки українцями греко-католицького обряду, але ніс теж матеріяльну і моральну допомогу нашим православним братам у часі польської окупації, а ще більше в часі масової еміграції в 1943 - 44 рр., коли навіть православним єпископам давав притулок у своїй палаті.

Пригортав він до себе всіх - без різниці політичних поглядів і віровизнань. Тому ім'я митрополита Андрея Шептицького не є власністю лише українців - католиків. Воно є власністю всіх українців. Митрополит не знав ніяких кордонів, про всіх українців дбав однаково. Провідною ідеєю його життя і діяльности була ідея соборности української нації як у релігійній так і в світській площинах. Про велетня духа правди й науки, про велич його авторитету, як історичної постаті, щедрого мецената української науки і культури, фундатора культурно-освітніх і громадсько-національних установ. Про його оборону українського народу перед всіма загарбниками і Української Церкви усім відомо. Праця якої Митрополит доконав, велетенська, а наслідки її могутні і довготривалі. Такими могутніми вони залишаться по всі віки, як і по всі віки залишаться в пам'яті українського народу світла постать новозавітного « Мойсея », що провадив до кращого завтра свій народ.

Про велетня духа правди й науки, про велич його авторитету, як історичної постаті, щедрого мецената української науки і культури, фундатора культурно - освітніх і громадсько - національних установ. Про його оборону українського народу перед всіма загарбниками і Української Церкви усім відомо. Ніхто з його попередників не розгорнув такої широкої і корисної діяльности на всіх ділянках нашого життя. Особа митрополита стояла завжди далеко поза всім особистим чи груповим, оповите серпанком благородної скромности,без запобігання про пошану і славу.

* * *


З другим поворотом совєтської окупації в Західнью Україну, розгромити ідеологічно український самостійницький рух Компартія доручила Климу Дмитрукові, а розправитись з Українською Греко-Католицькою Церквою партія доручила іншому спеціялістові з фалшування - С.Т. Даниленкові.

Клим Дмитрук (майор КГБ Климентій Гальський), щоб скомпромітувати Українську Греко-Католицьку Церкву перший обвинувачував Митрополита, пов'язуючи її також із « злочинними » діями «Нахтігаля», тим самим зробити її співвідповідальною за «злочини» та співпрацю з нацистами. Митрополит призначав їм, як і українській дивізії «СС Галичина» капелянів, в доказ чого подав повний текст листа писаного командою «Нахтігаля» перед його виїздом на фронт. Зміст цього листа подаю нижче:

Ваша Ексцеленціє!

«Залишаючи місце нашого кількамісячного постою та вишколу у Франкфурті,
виїжджаємо на східній фронт у бій з большевиками. В тій так важливій хвилині для нас ми пам'ятаємо про Вас, нашого дорогого Батька й Отця. Не знаючи, яка доля нас там жде, чи всі останемось в живих, чи ні, просимо Вашого батьківського благословення для нас на твердому нашому військовому шляху. Ми дякуємо також за те, що Ваша Ексцеленція приділила нам священика для духовної опіки над нами». Листа того підписали: Роман Шухевич, Михайло Бригідир, Василь Сидор, В. Павлик Герман - Орлик та лікар В. Головацький.

Це письмо також доводить, що в Митрополита А.Шептицького було зроблено обшуки й вилучено всю його приватну кореспонденцію. А тепер погляньмо, як оцінюють Митрополита А.Шептицького наші сусіди із заходу: В інтерв'ю визначного польського дослідника українських справ проф. Ришарда Тожецького, даного українській газеті «Наше Слово» в Варшаві, відносно митрополита А. Шептицького на запит «чому то, по стільки роках, серед поляків ще дотепер, невгавають наклепи, стереотипи, пов'язані з особою митрополита викликають стільки емоцій в поляків»? Дав він такі свої вияснення: «Він зрадив Польщу»!
Прошу пам'ятати, що він походив з польського роду (по матері М.К.). В Польщі всі розраховували, що він як митрополит «перетягне на польський бік» українців. Це був християнин великого маштабу. Польща не мала такого священика. Коли до Андрея Шептицького прийшов з побажаннями генерал губернатор СС Вехтер, митрополит сказав: «Ви мордуєте, влаштовуєте середньовічні полювання на людей ». Покажіть мені будь ласка, іншого єпископа , який посмів би під час війни сказати таке генералу СС.

В дальшому Тожецький передає: « Коли появилися перші наклепи на митрополита Шептицького ми звернулися разом з його небіжем Казимиром Шептицьким до примаса Юзефа Глемпа. Ми були обурені й просили його, щоб допоміг нам помістити відповідь на ці брехні в католицькому часописі. Примас Глемп нам відмовив. Не бажаючи, щоби подібні речі друкувалися в Польщі порадив їм, звернутися з тим до журналу «Культура», який друкується у Франції в Парижі. Після виходу від примаса Казьо подивився на мене, а я на нього: « Ні, цим шляхом не підемо ».

На запитання п.Тожецького: Чомуж тоді стільки років продовжується беатифікаційний процес Митрополита?, такі були його міркування: «Канонізація митрополита А.Шептицького лише в руках Ватикану». Чимало замішання у ці справи ввела книжка Мішевського «Кардинал» про примаса Стефана Вишинського. Подібно Вишинський нарікав в присутності Папи на Митрополита Андрея Шептицького, який начебто « не протидіяв польсько-українській боротьбі ». Це була неправда. Немає жодної вини Митрополита в польсько-українському конфлікті. Шептицький, як священик, не міг погодитися на розв'язки за допомогою ножа. Окрім того, був надто пов'язаний з польськістю, щоб тому не протиставитися ».

Праця якої Митрополит доконав, велетенська, а наслідки її могутні і довготривалі. Такими могутніми вони залишаться по всі віки, як і по всі віки залишаться в пам'яті українського народу світла постать новозавітного « Мойсея “, що провадив до кращошо завтра свій народ.

Відповіді

  • 2007.10.21 | привид Романа ShaRP'а

    Не забудьте послать привет Гитлеру (/)

    http://uk.wikipedia.org/wiki/Акт_відновлення_Української_Держави


    3. Відновлена Українська Держава буде тісно співдіяти з Націонал-Соціалістичною Велико-Німеччиною, що під проводом Адольфа Гітлера творить новий лад в Европі й світі та допомагає українському народові визволитися з-під московської окупації.

    Українська Національна Революційна Армія, що творитисьме на українській землі, боротисьме дальше спільно з Союзною німецькою армією проти московської окупації за Суверенну Соборну Українську Державу і новий лад у цілому світі.

    Хай живе Суверенна Соборна Українська Держава, хай живе Організація Українських Націоналістів, хай живе Провідник Організації Українських Націоналістів Степан Бандера! Слава Україні! Героям Слава!

    (ЯРОСЛАВ СТЕЦЬКО — вр.)

    Провідник Національних Зборів

    Виготовлено в трьох оригінальних примірниках

    печатка

    Оригінал. Машинопис.

    Всі присутні бурею оплесків і сльозами радости вітали стоячи цю велику історичну хвилину та відспівали національний гимн.

    Опісля о. др. Гриньох, довголітній душпастир українського студенства, а тепер полевий духовник українського національного леґіону Степана Бандери, виступив у сірім вояцькім мундурі і передав привіт від командира леґіону сотника Романа Шухевича і всіх українців-вояків які заприсягли віддати Україні свою кров і своє життя.

    Наступне говорив делегат Краєвого Проводу Організації УН, підкреслюючи зокрема жертвенну боротьбу цілої великої підпільної армії ОУН, яка положила безконечні жертви та бореться дальше, а де вже ситуація дозволяє, то стає до державного будівництва.

    Опісля прочитано перший декрет провідника ОУН Степана Бандери про покликання Краєвого правління Західніх Областей України з головою Ярославом Стецьком на чолі - до часу створення центральних властей у Києві.

    Наступне о. мітрат Сліпий привітав збори в імени Митрополита Андрія Шептицького, заявляючи, що Митрополит вітає цілим серцем і цілою душею великий історичний почин відновлення Української Державности та взиває всіх вірних і весь український народ стати одностайно для цього великого діла.

    Усі промови пройшли серед бурі оплесків і проявів найбільшого ентузіязму.

    Збори вислали як вислів почувань усього українського громадянства:

    привіт Творцеві і Вождеві Німеччини А. Гітлерові
    привіт славній німецькій непобідній армії
    привіт провідникові ОУН Степанові Бандері
    привіт Митрополитові Андреєві
    і привіт всім борцям за волю України.

    Делеґат провідника ОУН та всі присутні вітали зокрема гарячо і щиро старшин німецької армії.

    Представник Німецької Армії, бувший полковник УГА, професор КОХ привітав також присутніх і візвав до праці та якнайтіснішої співпраці з Німецькою Армією під проводом великого вождя німецького народу Адольфа Гітлера.

    Збори зачинено відспіванням національного гимну.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2007.10.21 | Tatarchuk

      тоді ви вітайте Сталіна

    • 2007.10.21 | ОРИШКА

      Ром, Сталин тоже сюсюкал с бешеным Адольфом, и

      Сов.Армия тоже. Зап.страны - тоже. Пока все не получили.
      Так же и Бандера сотоварищи.

      Период заблуждения был у всех
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2007.10.21 | Tatarchuk

        ему ето неінтересно

        ОРИШКА пише:
        > Сов.Армия тоже. Зап.страны - тоже. Пока все не получили.
        > Так же и Бандера сотоварищи.
        >
        > Период заблуждения был у всех

        Поясню просто - логіку цього привида знають вже всі хто ходить на ВФ. Сталіну - можна було. Врємя такоє було і все таке. Бандері - не можна. Додаткові деталі - "не интересуют", тому що привид все знає :lol:
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2007.10.21 | привид Романа ShaRP'а

        Вот поэтому я не славлю ни Сталина

        ни политруководство СССР того времени, ни политруководство западных стран того времени.

        А тут приходят какие-то мммммммм весьма своеобразные люди, и предлагают славить нацистов-шуцманов бандер-шухевичей. Не пойти ли этим людям туда, куда все посылают?

        Вместе с карателем Мырославом Кальбой из 201-го шуцманшафта.
  • 2007.10.21 | сябр

    п.Кальба діЯспорник чи просто не вчився грамоти?

    ЛІТЕРАТУРНА українська мова виглядає дещо інакше:) А писати діЯлектом можна художні твори, але не публіцистику(якщо вона. звичайно, призначена для прочитання за межами Галичини).
    Друге зауваження більш суттєве. Стаття являє собою суцільну бездумну апологію. Мислячій людині читати таку відверту пропаганду якось незручно. і тому Шарп правильно тикає патрійотичних кошенят у зроблені їх ідейними предками калюжки. Чи погано було співробітничати з гітлером? так. погано. Однаково погано для Сталіна, Бандери, Петена, Квіслінга. Чи прикрашає біографію Шухевича факт служби шуцманом в окупованій Білорусії? Ні, не прикрашає. Так само, як ЧА не прикрашає спільний з німцями штурм Брестської фортеці.
    Керівництво червоної Армії певною мірою виправило поім свій політичний педерастизм, знищивши гітлера. Так само і вояки УПА, захищаючи українське населення на його рідній землі, в т.ч. і проти Червоної Армії. теж зробили щось корисне. Але верхівка ОУН, з комфортом пересидівши війну в концтаборах, вийшла звідти живими-здоровими, але політичними трупами.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2007.10.23 | Михайло Свистович

      Re: п.Кальба діЯспорник чи просто не вчився грамоти?

      сябр пише:
      > А писати діЯлектом можна художні твори, але не публіцистику

      Можна і публіцистику, і нема чого бути великодержавним українським шовіністом, нав"язуючи київсько-полтавський діалект всім українцям.

      > верхівка ОУН, з комфортом пересидівши війну в концтаборах

      Я щиро бажаю Вам чотири роки такого комфорту

      сябр пише:
      >
      > вийшла звідти живими-здоровими

      Ті, хто вийшов, звичайно були живими, на відміну від тих, хто не вийшов (два брати Степана Бандери, наприклад). А от щодо здоров"я без інформації про медобстеження я б такого не писав без ризику заробити репутацію балаболки.


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".