Силіна: Синдром хронічної втоми (л)
11/03/2007 | observer
...Практично всі наші співрозмовники з жалем відзначали: Україна втрачає свою політичну суб’єктність у світі, Україна — слабка країна, й наслідком цієї слабкості є не лише втрата інтересу до неї з боку впливових світових гравців, але й зростання викликів і загроз для країни.
Якби наші політики бодай ненадовго випірнули зі свого болота й огледілися на всі боки, прислухалися до того, про що говориться у світі, вони мали б звернути увагу на зростання тривоги стосовно посилення авторитарної Росії. На те, що в публікаціях у європейських та американських ЗМІ Україна найчастіше згадується як можлива жертва російської політики, як об’єкт випробування російської енергетичної зброї і навіть як зручний полігон для демонстрації воєнних (!) можливостей Росії. Наведемо лише одну цитату з доповіді «Проблема під назвою Росія», опублікованої нещодавно впливовим американським аналітичним центром Stratfor: «Створення криз може стати для Росії новою сферою діяльності, займатися якою вона буде з великим ентузіазмом». «У Кремля довгий перелік можливостей», — пише Пітер Зейхан, починаючи цей список із «дестабілізації державної влади в Україні». «Пройшовши 30 вересня, вибори можуть призвести до відродження помаранчевої революції, яка так налякала Москву. Оскільки Сполучені Штати Америки тут переважно не присутні, росіяни докладуть всіх зусиль для того, щоб Україна якомога довше залишалася в безвиході».
Внутрішня слабкість України на тлі посилення Росії роблять ще більш примарним досягнення нашою країною цілей, які вона визначила для себе як стратегічні. Сьогодні навіть серед симпатиків України, котрі довго відстоювали ідею її вступу до НАТО, чимало експертів, переконаних, що в нинішній ситуації було б серйозною помилкою надання нашій країні навіть тільки Плану дій щодо членства. І причина цих побоювань — не лише можливе відчутне погіршення відносин Заходу з Росією, що випростує плечі. Деякі серйозні аналітики переконані: Росія, втішаючись зростанням власної могутності, здатна на такі дії щодо України, порівняно з якими історія з Тузлою та тогорічна спецоперація у Феодосії здадуться дитячими забавками в пісочнику.
Ще, як мінімум, на рік відсувається членство України у Всесвітній торговій організації. Безумовно, багато в чому винна сама Україна, друге десятиліття оббиваючи її пороги. Але й без «допомоги» братів-росіян не обійшлося. Деякі джерела стверджують, що Володимир Путін на саміті ШОС особисто давав вказівки своєму киргизькому колезі не підписувати протокол з Україною... І це, коли нам здавалося, що до ВТО рукою подати.
Затягування переговорів про вступ до ВТО автоматично відсуває початок офіційних переговорів України з ЄС щодо зони вільної торгівлі, створення якої могло б реально наблизити нашу країну до Євросоюзу.
...
http://www.dt.ua/1000/1550/61015/
Якби наші політики бодай ненадовго випірнули зі свого болота й огледілися на всі боки, прислухалися до того, про що говориться у світі, вони мали б звернути увагу на зростання тривоги стосовно посилення авторитарної Росії. На те, що в публікаціях у європейських та американських ЗМІ Україна найчастіше згадується як можлива жертва російської політики, як об’єкт випробування російської енергетичної зброї і навіть як зручний полігон для демонстрації воєнних (!) можливостей Росії. Наведемо лише одну цитату з доповіді «Проблема під назвою Росія», опублікованої нещодавно впливовим американським аналітичним центром Stratfor: «Створення криз може стати для Росії новою сферою діяльності, займатися якою вона буде з великим ентузіазмом». «У Кремля довгий перелік можливостей», — пише Пітер Зейхан, починаючи цей список із «дестабілізації державної влади в Україні». «Пройшовши 30 вересня, вибори можуть призвести до відродження помаранчевої революції, яка так налякала Москву. Оскільки Сполучені Штати Америки тут переважно не присутні, росіяни докладуть всіх зусиль для того, щоб Україна якомога довше залишалася в безвиході».
Внутрішня слабкість України на тлі посилення Росії роблять ще більш примарним досягнення нашою країною цілей, які вона визначила для себе як стратегічні. Сьогодні навіть серед симпатиків України, котрі довго відстоювали ідею її вступу до НАТО, чимало експертів, переконаних, що в нинішній ситуації було б серйозною помилкою надання нашій країні навіть тільки Плану дій щодо членства. І причина цих побоювань — не лише можливе відчутне погіршення відносин Заходу з Росією, що випростує плечі. Деякі серйозні аналітики переконані: Росія, втішаючись зростанням власної могутності, здатна на такі дії щодо України, порівняно з якими історія з Тузлою та тогорічна спецоперація у Феодосії здадуться дитячими забавками в пісочнику.
Ще, як мінімум, на рік відсувається членство України у Всесвітній торговій організації. Безумовно, багато в чому винна сама Україна, друге десятиліття оббиваючи її пороги. Але й без «допомоги» братів-росіян не обійшлося. Деякі джерела стверджують, що Володимир Путін на саміті ШОС особисто давав вказівки своєму киргизькому колезі не підписувати протокол з Україною... І це, коли нам здавалося, що до ВТО рукою подати.
Затягування переговорів про вступ до ВТО автоматично відсуває початок офіційних переговорів України з ЄС щодо зони вільної торгівлі, створення якої могло б реально наблизити нашу країну до Євросоюзу.
...
http://www.dt.ua/1000/1550/61015/