Грузинський урок для України
11/12/2007 | Богдан Червак
Останні події в Грузії викликали значний суспільний резонанс в Україні. В центрі уваги громадськості опинилися дії президента Грузії Михайла Саакашвілі, який наважився застосувати проти опозиції так звані силові методи, тобто відав наказ грузинській поліції використати водомети і сльозогінний газ для розгону демонстрантів, які зібралися біля грузинського парламенту, а також увів в країні надзвичайний стан з усіма наслідками, які з цього випливають.
Впадає у вічі одностайність з якою різні політичні сили в Україні засуджують «диктаторські методи» грузинського президента. Думки політиків різняться лише в одному: синьо-білі не пропускають нагоди пригадати українцям, що криза в Грузії стала результатом «революції троянд», а отже роблять висновок, що будь-яка революція у тому числі «помаранчева» - явище вкрай деструктивне. Натомість помаранчеві політики парирують приблизно так: президент Грузії Михайло Саакашвілі, врешті-решт, погодився на дострокові президентські вибори, а отже продемонстрував вірність демократичним засадам. На підтвердження цієї думки додають: грузинського президента фактично підтримали США, що свідчить про незмінність курсу грузинської влади на демократичні перетворення.
З приводу подій у Грузії не має чіткої позиції офіційного Києва. Після деякої паузи Міністерство закордонних справ оприлюднило заяву в якій зазначається, що Україна із «співпереживанням стежать за розвитком останніх подій у Грузії» та висловлюється побажання, щоб у цій кавказькій країні був встановлений конструктивний діалог «між всіма сторонами», який, на думку українського МЗС, «має стати ключем до виправлення ситуації, сприяти забезпеченню стабільності та спокою в країні». Думаю, що таку позицію України мало хто зрозумів у самій Грузії, не кажучи вже про світову спільноту.
Тим часом спостерігається тенденція замовчати основний аргумент, яким користувався президент Грузії, ухвалюючи рішення розігнати мітинг опозиції та ввести надзвичайний стан, а саме так званий російський фактор. У зв’язку із цим доцільно нагадати слова президента Саакашвілі з якими він звернувся до свого народу, коли грузинська поліція відтісняла опозиціонерів з головної площі столиці.
«Ми знаємо, що у Москві вже сформовано альтернативний уряд, - зазначив Саакашвілі у зверненні до народу, що транслювалося на державному каналі Руставі -2. - «Останнім часом російська розвідка посилила свою діяльність в Грузії. Вона намагається вкорінитися у середовищі деяких радикальних опозиційних партій. Грузія перебуває під сильним тиском. Один з російських олігархів відкрито закликав до повалення грузинського уряду… Ми не можемо допустити масових безпорядків, які загрожують нашому майбутньому» - заявив президент.
Невдовзі Міністерство внутрішніх справ Грузії розповсюдило записи телефонних розмов низки лідерів опозиції та безпосередніми учасниками заколоту, які підозрюються у співпраці з російськими спецслужбами. Серед них - лідер руху «Свобода» Костянтин Гамсахурдіа, лідер Лейбористської партії Шалва Нателашвілі, один із лідерів Республіканської партії Леван Бердзенішвілі. При цьому підкреслювалося, що вони регулярно проводили зустрічі з представниками посольства РФ в Грузії, які одночасно є співробітниками російських спецслужб.
Більше того, в ефірі грузинського телеканалу «Мзе» були продемонстровані кадри зустрічі в одному з тбіліських ресторанів лідерів опозиції зі співробітниками посольства Російської Федерації Петром Соломатіним та Олександром Куренком, які, за даними МВС Грузії, є співробітниками Служби зовнішньої розвідки Росії.
Коментуючи розповсюдження МВС Грузії згаданих записів, голова грузинського парламенту Ніно Бурджанадзе справедливо зазначила, що після оприлюднення таких фактів, «грузинське суспільство більше не потребує жодних роз`яснень». «На жаль, багато людей, які прийшли зі своїм болем на мітинги, були залучені в провокацію, організовану ворогами нашої країни і тими силами, які хочуть залучити Грузію під вплив імперії», - заявила Н.Бурджанадзе. Водночас вона закликала населення не піддаватися на провокації, наголосивши, що зробить все для збереження стабільності. «Населення має надати допомогу державі. Ми повинні стояти всі разом», - сказала голова парламенту Грузії.
Українські ЗМІ здебільшого також замовчують позицію ще одного представника грузинської влади, міського голови Тбілісі Гігі Угулава. Роз’яснюючи причини запровадження в місті надзвичайного стану, мер столиці, яку опозиція обрала за плацдарм для наступу на владу, заявив: «Ми не могли чекати, коли руйнуватиметься держава: таких катаклізмів Грузія б не витримала». За словами градоначальника «країна витримала великий виклик, який не витримали б багато інших країн».
Заяви вищих посадових осіб Грузії, які репрезентують різні гілки влади: виконавчу, законодавчу та місцеве самоврядування засвідчують, що чинна грузинська влада мала і має повний консенсус щодо оцінки ситуації, яка виникла нещодавно у Грузії. На її тверде переконання над країною нависла загроза втрати державності через наміри Росії усунути законну грузинську владу. Якщо врахувати те, що Абхазія та Південна Осетія як складові землі Грузії до цих пір перебувають під політичним та військовим впливом сусідньої держави й фактично не визнають зверхності офіційного Тбілісі, то бездіяльність влади при такій ситуації межувала б із державним злочином.
Дискусії, які сьогодні відбуваються в Україні стосовно подій у Грузії можна звести до дилеми: що важливіше - демократія будь-якою ціною чи збереження державності шляхом тимчасового згортання демократії. Очевидно, що вирішити цю дилему не легко, особливо керівникові держави, який на кожному кроці запевняє, що він демократ, а його країна прагне вступити до НАТО та ЄС. Президент Грузії Михайло Саакашвілі свій вибір зробив. Сьогодні він багатьом не подобається, але саме цей вибір дав можливість зберегти державність Грузії. І це – незаперечний факт! Мине не так вже багато часу й на дострокових президентських, а згодом парламентських виборах крапку у цій історії поставить грузинський народ, який завдяки рішенню президента залишився суверенним господарем своєї землі.
Не хотілося, щоб ця стаття сприймалася як апологетика Михайлові Саакашвілі. Її мета простіша: на прикладі Грузії показати, що у складний для державності час, ніхто із можновладців не має права зволікати із прийняттям відповідальних і, можливо, не популярних рішень. Це перший і єдиний урок для України, який продемонструвала нещодавно Грузія.
Стаття надійшла на Майдан Дата: Sun, 11 Nov 2007 18:54:25 +0200
Впадає у вічі одностайність з якою різні політичні сили в Україні засуджують «диктаторські методи» грузинського президента. Думки політиків різняться лише в одному: синьо-білі не пропускають нагоди пригадати українцям, що криза в Грузії стала результатом «революції троянд», а отже роблять висновок, що будь-яка революція у тому числі «помаранчева» - явище вкрай деструктивне. Натомість помаранчеві політики парирують приблизно так: президент Грузії Михайло Саакашвілі, врешті-решт, погодився на дострокові президентські вибори, а отже продемонстрував вірність демократичним засадам. На підтвердження цієї думки додають: грузинського президента фактично підтримали США, що свідчить про незмінність курсу грузинської влади на демократичні перетворення.
З приводу подій у Грузії не має чіткої позиції офіційного Києва. Після деякої паузи Міністерство закордонних справ оприлюднило заяву в якій зазначається, що Україна із «співпереживанням стежать за розвитком останніх подій у Грузії» та висловлюється побажання, щоб у цій кавказькій країні був встановлений конструктивний діалог «між всіма сторонами», який, на думку українського МЗС, «має стати ключем до виправлення ситуації, сприяти забезпеченню стабільності та спокою в країні». Думаю, що таку позицію України мало хто зрозумів у самій Грузії, не кажучи вже про світову спільноту.
Тим часом спостерігається тенденція замовчати основний аргумент, яким користувався президент Грузії, ухвалюючи рішення розігнати мітинг опозиції та ввести надзвичайний стан, а саме так званий російський фактор. У зв’язку із цим доцільно нагадати слова президента Саакашвілі з якими він звернувся до свого народу, коли грузинська поліція відтісняла опозиціонерів з головної площі столиці.
«Ми знаємо, що у Москві вже сформовано альтернативний уряд, - зазначив Саакашвілі у зверненні до народу, що транслювалося на державному каналі Руставі -2. - «Останнім часом російська розвідка посилила свою діяльність в Грузії. Вона намагається вкорінитися у середовищі деяких радикальних опозиційних партій. Грузія перебуває під сильним тиском. Один з російських олігархів відкрито закликав до повалення грузинського уряду… Ми не можемо допустити масових безпорядків, які загрожують нашому майбутньому» - заявив президент.
Невдовзі Міністерство внутрішніх справ Грузії розповсюдило записи телефонних розмов низки лідерів опозиції та безпосередніми учасниками заколоту, які підозрюються у співпраці з російськими спецслужбами. Серед них - лідер руху «Свобода» Костянтин Гамсахурдіа, лідер Лейбористської партії Шалва Нателашвілі, один із лідерів Республіканської партії Леван Бердзенішвілі. При цьому підкреслювалося, що вони регулярно проводили зустрічі з представниками посольства РФ в Грузії, які одночасно є співробітниками російських спецслужб.
Більше того, в ефірі грузинського телеканалу «Мзе» були продемонстровані кадри зустрічі в одному з тбіліських ресторанів лідерів опозиції зі співробітниками посольства Російської Федерації Петром Соломатіним та Олександром Куренком, які, за даними МВС Грузії, є співробітниками Служби зовнішньої розвідки Росії.
Коментуючи розповсюдження МВС Грузії згаданих записів, голова грузинського парламенту Ніно Бурджанадзе справедливо зазначила, що після оприлюднення таких фактів, «грузинське суспільство більше не потребує жодних роз`яснень». «На жаль, багато людей, які прийшли зі своїм болем на мітинги, були залучені в провокацію, організовану ворогами нашої країни і тими силами, які хочуть залучити Грузію під вплив імперії», - заявила Н.Бурджанадзе. Водночас вона закликала населення не піддаватися на провокації, наголосивши, що зробить все для збереження стабільності. «Населення має надати допомогу державі. Ми повинні стояти всі разом», - сказала голова парламенту Грузії.
Українські ЗМІ здебільшого також замовчують позицію ще одного представника грузинської влади, міського голови Тбілісі Гігі Угулава. Роз’яснюючи причини запровадження в місті надзвичайного стану, мер столиці, яку опозиція обрала за плацдарм для наступу на владу, заявив: «Ми не могли чекати, коли руйнуватиметься держава: таких катаклізмів Грузія б не витримала». За словами градоначальника «країна витримала великий виклик, який не витримали б багато інших країн».
Заяви вищих посадових осіб Грузії, які репрезентують різні гілки влади: виконавчу, законодавчу та місцеве самоврядування засвідчують, що чинна грузинська влада мала і має повний консенсус щодо оцінки ситуації, яка виникла нещодавно у Грузії. На її тверде переконання над країною нависла загроза втрати державності через наміри Росії усунути законну грузинську владу. Якщо врахувати те, що Абхазія та Південна Осетія як складові землі Грузії до цих пір перебувають під політичним та військовим впливом сусідньої держави й фактично не визнають зверхності офіційного Тбілісі, то бездіяльність влади при такій ситуації межувала б із державним злочином.
Дискусії, які сьогодні відбуваються в Україні стосовно подій у Грузії можна звести до дилеми: що важливіше - демократія будь-якою ціною чи збереження державності шляхом тимчасового згортання демократії. Очевидно, що вирішити цю дилему не легко, особливо керівникові держави, який на кожному кроці запевняє, що він демократ, а його країна прагне вступити до НАТО та ЄС. Президент Грузії Михайло Саакашвілі свій вибір зробив. Сьогодні він багатьом не подобається, але саме цей вибір дав можливість зберегти державність Грузії. І це – незаперечний факт! Мине не так вже багато часу й на дострокових президентських, а згодом парламентських виборах крапку у цій історії поставить грузинський народ, який завдяки рішенню президента залишився суверенним господарем своєї землі.
Не хотілося, щоб ця стаття сприймалася як апологетика Михайлові Саакашвілі. Її мета простіша: на прикладі Грузії показати, що у складний для державності час, ніхто із можновладців не має права зволікати із прийняттям відповідальних і, можливо, не популярних рішень. Це перший і єдиний урок для України, який продемонструвала нещодавно Грузія.
Стаття надійшла на Майдан Дата: Sun, 11 Nov 2007 18:54:25 +0200
Відповіді
2007.11.12 | Сергій Зінченко, м. Кривий Ріг
Re: Грузинський урок для України
Що поробиш, коли йде відвертий проросійський наступ на демократію в Грузії? До речі, демократія - це не найголовніше. Основне - захистити незалежність молодої держави, звідси - радикалізм Саакашвілі в діях проти демонстрантів. Інша справа - це те, що (як мені здається) велика частина демонстрантів - це принижені й ображені, патріоти, яких відштовхнули від управління, від участі у продержавницькій роботі. Тобто, це протест також і силоміць відсторонених.Щодо уроків для українців, які випливають з такого протесту, то,на мій погляд, тут від зіткнення з владою не обійтися. Так, бо у нас у Кривому Розі (та й не тільки у нас) справжні патріоти і творчі люди відсторонені від управління, більше того - частина з них є безробітними, абл такими, які змушені працювати не за професією, у той час коли "нагорі" - дилетанти й пристосуванці, які трудяться під керівництвом "лидеров советской поры". Ы от на таких людей спираються партії, які називають себе демократичними. Тому протистояння такого і в Україні не уникнути. Можливо, - набагато жорстокішого, ніж у Грузії.
2007.11.13 | Михайло Свистович
Re: Грузинський урок для України
Сергій Зінченко, м. Кривий Ріг пише:> Що поробиш, коли йде відвертий проросійський наступ на демократію в Грузії?
Як це що? Використаєш його для запровадження режиму власної вседозволеності, роздуєш до розмірів всесвіту, як це робив Саакашвілі, щоб прикрити цим власне самодурство.
> До речі, демократія - це не найголовніше. Основне - захистити незалежність молодої держави, звідси - радикалізм Саакашвілі в діях проти демонстрантів
Та ні, не звідси, бо незалежності нічого не загрожувало.
> Інша справа - це те, що (як мені здається) велика частина демонстрантів - це принижені й ображені, патріоти, яких відштовхнули від управління, від участі у продержавницькій роботі. Тобто, це протест також і силоміць відсторонених.
Вам неправильно здається.
2007.11.12 | Tatarchuk
Re: Грузинський урок для України
В нас із Грузією різні ситуації: там президент використав екстраординарні (юристи знають що це за термін) але конституційні важелі, як тількі ситуація стала загрозливою.В нас Президент спочатку не використовував куди менш екстраординарні, але також конституційні важелі (2005, 2006 рік), а потім раптом почав використовувати ті важелі - вже на той момент, коли вони перетоврилися на сумнівні чи принаймні дискусійні.
Про конституційність поступків Саакашвілі ніхто навіть питання не підіймає - в тому числі і опозиція, бо ті норми є законними. Звісно, якщо Саакашвілі раптом не скасує НС та не піде у відставку на час виборів, то матимемо вже узурпатора, на якого чекає жалюгідний кінець. Але поки він виконує закони, хоча й жорстко (на маою думку - він діє ще й адекватно загрозі, хоча можу помилятися через нестачу інформації).
Наш Президент досі діє неадекватно ситуації - наприклад я був безумно радий почути його коментар про події на книжковому ринку, але коли він мовчить про бійку на Ай-Петрі та дозволяє всяким кузьмукам віщати від його імені - то повний неадекват.
2007.11.12 | OlalaZhm
Зінченко про інший аспект
Справді, інколи гидко дивитись, як в управлінні царюють куми і свати, в той час, коли розумні люди не мають навіть можливості потрапити на прийом. Особисто я навіть під загрозою розстрілу у владу не хочу, але бачу, як фахівці, які б могли нормально працювати, не мають навіть шансів потрапити у виконавчу владу.2007.11.13 | Михайло Свистович
Re: Зінченко про інший аспект
OlalaZhm пише:> Особисто я навіть під загрозою розстрілу у владу не хочу
Це дуже погано, непатріотично і безвідповідально
2007.11.13 | Михайло Свистович
Re: Грузинський урок для України
Tatarchuk пише:> В нас із Грузією різні ситуації: там президент використав екстраординарні (юристи знають що це за термін) але конституційні важелі
неконституційні
> як тількі ситуація стала загрозливою
для його особистої влади
>
> Про конституційність поступків Саакашвілі ніхто навіть питання не підіймає
підіймають
>
> в тому числі і опозиція
в тому числі і опозиція
>
> бо ті норми є законними
не є
2007.11.13 | Tatarchuk
неконституційні? - докази в студію
2007.11.13 | Михайло Свистович
після доказів щодо міфічного російського масового втручання
саме у ці дні та ці події2007.11.13 | Tatarchuk
злів защітано.
2007.11.13 | Михайло Свистович
Вам - так
Ще не набридло гасломовити по-саакашвілівськи?2007.11.13 | Tatarchuk
ловіть собі
Михайло Свистович пише:> Ще не набридло гасломовити по-саакашвілівськи?
Ви ж розумієте, що аби когось звинуватити у неконституційності дій, є два шляхи (можей більше але з мені відомих):
1) шлях Тарасіка (тупо повторювати, повторювати, повторювати)
2) навести статті конституції які порушено.
2007.11.13 | Михайло Свистович
краще Вам
Tatarchuk пише:>
> Ви ж розумієте, що аби когось звинуватити у неконституційності дій, є два шляхи (можей більше але з мені відомих):
> 1) шлях Тарасіка (тупо повторювати, повторювати, повторювати)
> 2) навести статті конституції які порушено.
Ви ж розумієте, що аби когось звинуватити у співпраці з російськимиспецслужбами, є два шляхи (можей більше але з мені відомих):
1) шлях Тарасіка (тупо повторювати, повторювати, повторювати)
2) навести докази співпраці, окрім слів Саакашвілі та його підручних
2007.11.12 | oksana
Re: Грузинський урок для України
звичайно, автор виправдовує Саакашвілі, і навіть не Саакашвілі, а ціннісний пріоритет державності над демократією. При цьому Богдан Червак, даруйте, використовує маніпулювання - дії, спрямовані проти грузинів, що вийшли на акції протесту та обмеження свободи словав Грузії, подано як засіб боротьби із зовнішнім ворогом - РФ. Подивіться лишень, як описано дії опозиції - як заколот, провокація і, зрештою, як військовий напад (Тбілісі обрано за "плацдарм для наступу") - у межах цієї логіки грузинська влада виглядає лицарем, що боронить свою державу від зорвнішнього ворога. Біда однак в тому, що "тимчасове згортання демократії" б'є (не метафорично, а фізично!) не по Росії, а по своїх - грузинських - громадянах.Приємно, що питання поставлено з такою відвертістю - як урок для України (з конкретними рекомендаціями!). Але я особисто волію офіційну позицію українського МЗС (яка цілком збігається з позицією ОБСЄ). Коротше, протиставлення державності й демократії - не для нас
2007.11.12 | SpokusXalepniy
Мені подобаються дописувачи (не кажучи вже про жінок), які...
...мають відповіді. Бо я маю лише питання.Ось, наприклад, таке.
Яким чином Грузія (з її бюджетом і можливостями) може запобігти російському ФСБ, якщо вона (служба), практично, не має обмежень в витратах нафто-газо-доларів на будь-яку спецоперацію, не кажучи вже про операцію проти особистого ворога свого фюрера в "інтересах" нової Імперії?
Нагадаю, на всяк випадок, що США (які мають трохи більше можливостей) були примушені поступитись деякими внутрішно-демократичними принципами, щоб протистояти виклику зовнішних сил зла.
P.S.
Знову таки... я не стверджую, що Саакашвілі все зробив правильно. Я лише ставлю себе на його місце, і шукаю відповідь.
2007.11.13 | Михайло Свистович
Re: Мені подобаються дописувачи (не кажучи вже про жінок), які...
SpokusXalepniy пише:>
> Яким чином Грузія (з її бюджетом і можливостями) може запобігти російському ФСБ, якщо вона (служба), практично, не має обмежень в витратах нафто-газо-доларів на будь-яку спецоперацію, не кажучи вже про операцію проти особистого ворога свого фюрера в "інтересах" нової Імперії?
Дуже простим чином: правдою, відкритістю, чесністю, порядністю.
>
> Знову таки... я не стверджую, що Саакашвілі все зробив правильно. Я лише ставлю себе на його місце, і шукаю відповідь.
Ви хіба теж самодур?
2007.11.12 | keymaster
протиставлення демократії та державності
oksana пише:> Приємно, що питання поставлено з такою відвертістю - як урок для України (з конкретними рекомендаціями!). Але я особисто волію офіційну позицію українського МЗС (яка цілком збігається з позицією ОБСЄ). Коротше, протиставлення державності й демократії - не для нас
У нас це протиставлення вже було в 17-му році. Пристали на думку Винниченка, що державності нічого не загрожує. В результаті отримали Голодомор.
2007.11.13 | Михайло Свистович
Re: Грузинський урок для України
oksana пише:> протиставлення державності й демократії - не для нас
Воно для всіх, як для всіх однакові процеси фотосинтезу, наприклад.
2007.11.12 | keymaster
Дуже показова стаття редактора "Абхазеті". майже Червак :)
Братьям Гудава08.11.2007 г.
http://www.streampress.com/index.php?option=com_content&task=view&id=999&Itemid=31
Прочитав письмо братьев Гудава Тенгиза и Эдуарда, я долго колебался стоит ли отвечать на их совместный труд. Изначально пришел к мнению, что отвечать не стоит, ибо тон статьи братьев Гудава не оставляет места для компромисса, или для любой мало-мальской альтернативной точки зрения. Однако чем больше вникал в посыл статьи написанной братьями, тем больше хотелось ответить, и я решил дать ответ в несколько ином формате, в формате комментариев, ибо у читателей всегда должно быть право на альтернативу.
Примечателен заголовок «Слезоточивый газ западного производства» - как автор многочисленных публикаций и аналитических докладов, я хорошо знаю цену заголовку. Заголовок – маркетинг для статьи, если он неудачен, статья может быть не читабельна и не интересна для широкой публики. В других случаях заголовок несет дух автора который он вкладывает в статью, смысл, который автор хочет донести до публики в первую очередь. Таким образом, посыл уважаемых авторов заключается в следующем: «Запад травит газом трудящихся Грузии». Подобные методы широко использовались сотрудниками КГБ еще с Бериевских времен…
Итак… с позволения достопочтенной публики, перейду к комментариям вступительной части их письма.
> «7 ноября 2007 года власти Грузии жестоко разогнали митинг оппозиции на проспекте Руставели в Тбилиси. Против демонстрантов были применены дубинки, резиновые пули, водометы и слезоточивый газ»
Верно, я могу привести сотни фактов разгона демонстраций подобными методами в демократических странах. В том числе США, а также Европейских странах. Господам Гудава небыли известны подобные факты в период их правозащитной деятельности во времена СССР?
Хотелось бы узнать, как они реагировали на подобные явления в демократических странах Запада в советскую бытность…
> «Сотни людей получили травмы и были доставлены в больницы. Лидеры оппозиции арестованы»
Сотни это преувеличение, что собственно и подтверждают данные так называемой «оппозиции». Что касается арестов, насколько мне известно был задержан господин Гога Хаиндрава в состоянии наркотического отравления, и отпущен уже через час. Причем его "состояние наркотического отравления" было хорошо видно задолго до разгона митинга, когда он, "под кайфом", потный, "плывыущий" - нес перед камерами (не "Имеди"!) всякую чепуху.
В принципе…после обнародования данных о координации своих действий направленных на дестабилизацию внутриполитической ситуации в стране, лидеров «оппозиции» с иностранными спецслужбами, их арест был бы вполне адекватен. Но, увы…
> «Есть сведения, что они подвергаются пыткам, с целью склонить их к оговору»
Думаю, что серьезных авторов не красит распространение подобных мифов. Более того, об этом ни разу не заявляли собственно лидеры …. «оппозиции». Мне кажется уважаемым авторам не следует опускаться до уровня «кузницы слухов» телекомпании «Имеди».
> «Михаил Саакашвили цинично уверял, что разгон и избиение мирной демонстрации является демократической нормой. Он упирал на то, что слезоточивый газ, которым были отравлены сотни людей, сделан на Западе»
Честно говоря, я не слышал заявление Михаила Саакашвили о том, что слезоточивый газ был сделан на Западе. Однако могу засвидетельствовать, десятки моих друзей и родственников также пострадали от действий этого газа, однако уже через 30 минут никакого дискомфорта не испытывали. Или авторов больше бы устроило применение газа российского производства под неизвестным названием… который российские власти использовали в Норд Осте?
> «Следует подчеркнуть, что все грузинские правозащитники, все диссиденты и бывшие политзаключенные советского времени, сегодня выступают против режима Саакашвили»
Авторы пытаются выдать желаемое за действительное. Хотя, могу напомнить, в кого превратилось советское правозащитное движение. А именно правозащитниками были такие противники свободной Грузии как Михаил Леонтьев и Глеб Павловский, выполняющие директивы спецслужб братья Бердзенишвили… После данной статьи братьев-авторов, у меня есть серьезные сомнения и на их счет… Простите великодушно, но все эти люди для меня не являются авторитетными. Хоть и являлись «диссидентами» в СССР.
> «В Грузии как никогда велик антиамериканизм»
Откровенная ложь. Даже лидеры «оппозиции» не устают утверждать, о своей еще большей «проамериканскости», поскольку прекрасно отдают себе отчет в том, что население страны весьма проамерикански настроено. В противном случае, следует констатировать отсутствие логики и политического нюха абсолютно у всех политиков в Грузии, в т.ч. у «оппозиции».
> «Дядя Саакашвили – Темур Аласания был генералом КГБ СССР. Саакашвили кончил Киевский Институт Международных Отношений, после чего пошел на службу в погранвойска КГБ СССР»
Какое знакомое «родственник врага народа», не правда ли? - сожалею что авторы опустились до уровня пещерных НКВДшников.
Что касается службы Президента Саакашвили в погранвойсках, то отношение к КГБ, призывника служащего на границе является формальностью. И кому как не авторам использующим этот ГБистский трюк в аргументации не знать об этом?
После продолжительного вступления, пожалуй перейду собственно к обращению уважаемых авторов.
> «Режим Саакашвили совершил тяжкое политическое преступление, применив силу против собственного народа».
Саакашвили, поступил в рамках закона. Напомню авторам, что подобные методы используются всеми странами демократического сообщества когда речь идет о нарушении закона. Кстати, лидеры «оппозиции» совершили тяжкое преступление против своего народа, используя ложь. Напомню, 2 ноября митингующих было около 50 000 человек, на второй день не более 20 000, на третий около 10 000, а 7 ноября не более 2 000. Уважаемые авторы не задумывались почему люди ушли с митинга? - Ушли они потому что прекрасно поняли, что стоит за лидерами «оппозиции»… И в какой хаос ввергнет страну это неорганизованное шоу «Пятидесяти президентов»…
> «Еще одиознее выглядят потуги властей представить лидеров оппозиции «российскими шпионами. Видимо говорят гебистские гены в президенте, гебистские категории его мышления»
Вижу авторы, вновь повторяют мантру хорошо знакомого «родственник врага народа» однако уже с применением генетических особенностей. Таким образом авторы объединили основной лозунг НКВД с генетическими особенностями в гитлеровской Германии. Хороши «правозащитники»…
> «Сегодня Михаил Саакашвили пытается представить свой режим «демократией», а себя – любимцем Вашингтона. И первое и второе – явная ложь и мы хотим заявить об этом открыто и громогласно»
Имеете полное право делать подобные заявления, мы живем в демократическом обществе. Но дурачить читателей я вам не позволю! Да только... легко говорить о "демократии", находясь на противоположном конце Земного шара и имея информаторов из среды грузинских Детей лентенанта Шмитта.
> «Демократический строй не совместим с наличием в стране политзаключенных, с огульными обвинениями оппозиции в сотрудничестве со спецслужбами других стран, с созданием атмосферы «враждебного окружения». Это все – почерк и повадки большевизма и КГБ».
В Грузии нет политзаключенных. Если вы сможете назвать хоть одну фамилию, буду только благодарен. Вижу, вас очень сильно беспокоят обвинения предъявленные «оппозиционерам» в сотрудничестве с сотрудниками КГБ/ФСБ. Так защитите сотрудников КГБ аргументировано, без использования лозунгов. Власть представила доказательства. На видеокадрах отчетливо видно и слышно как Хайндрава, Бердзенишвили и прочие отчитывались перед сотрудниками российских спецслужб, какие вопросы им задавали и как они на них отвечали. И ВЫ еще говорите о "Большевизме и КГБ?!"
> «Мы уполномочены сообщить, что поведение и образ Михаила Саакашвили наносит делу демократии и интересам Соединенных Штатов больше вреда, чем коммунистические режимы. Оборачиваясь в американский флаг и творя беззакония, Саакашвили уничтожает авторитет США, вызывает в своей стране резкий подъем антиамериканизма, антизападных настроений. В Вашингтоне таких «деятелей» не только не могут уважать, их отторгают как любую провокацию … <…> Мы хотим заявить, что в Вашингтоне уже начата работа по сбору и оценке нарушений прав человека и демократических норм в Грузии. Как и в случае с режимом Звиада Гамсахурдиа, это приведет к быстрым и эффективным результатам».
Уполномочены заявить от имени кого?.... Позволю перевести это воззвание, ничего общего не имеющее с реальностью на доступный язык: «Америка! – отвернись от Грузии! Так России будет легче прибрать к рукам Абхазию!».
> «Мы также хотим заявить, что оголтелая русофобия Саакашвили играет против интересов грузинского народа. Дипломатия не совместима с теми топорными методами, с которыми этот человек пытается решить непростые вопросы с большим северным соседом.»
Понятно куда несет крен этих «борцов» с КГБ… У Саакашвили русофобии не замечал. Имею все основания полагать, что Саакашвили слишком сильная личность для того чтоб поддаваться различного рода «фобиям», тем более националистическим. А вот желания защищать свою страну от агентуры КГБ, желания освободить Абхазию, сделать из Грузии страну европейского образца – хоть отбавляй – что так сильно бесит, непонимающих объективные интересы своей страны и выгоду от целостной и стабильной Грузии, - северных соседей.
Господа, Абхазия моя Родина, Родина в которой каждый камень окроплен кровью моих предков, друзей и родственников. Родина которую отвоевали у малярии мои деды и прадеды. Я никому не позволю вредить тем процессам которые идут на нашей Родине Грузии, которые приближают возвращение сотен тысяч людей в Абхазию! Абхазия – страна МОЕЙ души. И я никому не позволю плевать в эту душу!
Давид Джапаридзе
Главный редактор Abkhazeti.Ru
2007.11.13 | Михайло Свистович
І дійсно показова туфта
keymaster пише:>
> Примечателен заголовок «Слезоточивый газ западного производства» - как автор многочисленных публикаций и аналитических докладов, я хорошо знаю цену заголовку. Заголовок – маркетинг для статьи, если он неудачен, статья может быть не читабельна и не интересна для широкой публики. В других случаях заголовок несет дух автора который он вкладывает в статью, смысл, который автор хочет донести до публики в первую очередь. Таким образом, посыл уважаемых авторов заключается в следующем: «Запад травит газом трудящихся Грузии». Подобные методы широко использовались сотрудниками КГБ еще с Бериевских времен…
Нічого подібного. Посил був до Заходу: "Ось на що використовується ваш газ, на придушення фундаментальних прав людини. Зверніть увагу і хоча б на шару не постачайте більше цьому самодуру газ".
>
> Верно, я могу привести сотни фактов разгона демонстраций подобными методами в демократических странах. В том числе США, а также Европейских странах.
Але не може привести жодного факту розгону мирної демонстрації подібними методами в демократичних країнах. В т.ч. США, а також європейських країнах.
>
> Сотни это преувеличение
та ні
>
>
> В принципе…после обнародования данных о координации своих действий направленных на дестабилизацию внутриполитической ситуации в стране, лидеров «оппозиции» с иностранными спецслужбами, их арест был бы вполне адекватен. Но, увы…
Дані поки що якісь не дуже переконливі
>
> > «Есть сведения, что они подвергаются пыткам, с целью склонить их к оговору»
>
> Думаю, что серьезных авторов не красит распространение подобных мифов.
Ну, признанія Окруашвілі, наприклад, не міф
>
> «Следует подчеркнуть, что все грузинские правозащитники, все диссиденты и бывшие политзаключенные советского времени, сегодня выступают против режима Саакашвили»
Брехати не гарно
>
> Авторы пытаются выдать желаемое за действительное. Хотя, могу напомнить, в кого превратилось советское правозащитное движение. А именно правозащитниками были такие противники свободной Грузии как Михаил Леонтьев и Глеб Павловский, выполняющие директивы спецслужб братья Бердзенишвили…
Брехати тричі не гарно. По-перше, радянський правозахисний рух це не лише ці 4 прізвище, по-друге, Лєонтьєф не був ніколи правозахисником, по-третє, брати Бердзенішвілі не виконують ніяких директив ніяких спецслужб.
>
> После данной статьи братьев-авторов, у меня есть серьезные сомнения и на их счет… Простите великодушно, но все эти люди для меня не являются авторитетными. Хоть и являлись «диссидентами» в СССР.
А для мене аффтар не є авторитетним, особливо після "сірьйозних самнєній".
>
> Даже лидеры «оппозиции» не устают утверждать, о своей еще большей «проамериканскости»
шо і трєбавалась даказать
>
> Какое знакомое «родственник врага народа», не правда ли?
Правда. Як "враг народа" у виконанні Саакашвілі.
>
> Саакашвили, поступил в рамках закона
та ні
>
> Напомню авторам, что подобные методы используются всеми странами демократического сообщества когда речь идет о нарушении закона
А його не було
>
> Кстати, лидеры «оппозиции» совершили тяжкое преступление против своего народа, используя ложь
Це не злочин, хоча я побачив брехню лише в аффтара
>
> Напомню, 2 ноября митингующих было около 50 000 человек, на второй день не более 20 000, на третий около 10 000, а 7 ноября не более 2 000.
Брехати не гарно
>
> Уважаемые авторы не задумывались почему люди ушли с митинга? - Ушли они потому что прекрасно поняли, что стоит за лидерами «оппозиции»… И в какой хаос ввергнет страну это неорганизованное шоу «Пятидесяти президентов»…
Видавати бажане за дійсне теж негарно
>
> Вижу авторы, вновь повторяют мантру хорошо знакомого «родственник врага народа»
Ну не повторювати ж їм саакашвілівську мантру "ворог народа"
>
> Имеете полное право делать подобные заявления, мы живем в демократическом обществе. Но дурачить читателей я вам не позволю!
"Нє пазволю!", - типовий тоталітарний совок
>
> Да только... легко говорить о "демократии", находясь на противоположном конце Земного шара и имея информаторов из среды грузинских Детей лентенанта Шмитта.
Звідки аффтар знає про їхніх інформаторів? Сам є учасником конвенції?
>
> В Грузии нет политзаключенных
Ой вей
>
> Если вы сможете назвать хоть одну фамилию, буду только благодарен
А Гусейнова і Гасанова вже випустили?
>
> Вижу, вас очень сильно беспокоят обвинения предъявленные «оппозиционерам» в сотрудничестве с сотрудниками КГБ/ФСБ. Так защитите сотрудников КГБ аргументировано, без использования лозунгов.
Аффтару слід було б звернутися до себе з таким проханням
>
> Власть представила доказательства. На видеокадрах отчетливо видно и слышно как Хайндрава, Бердзенишвили и прочие отчитывались перед сотрудниками российских спецслужб, какие вопросы им задавали и как они на них отвечали.
Хочу відеокадри
>
> Позволю перевести это воззвание, ничего общего не имеющее с реальностью на доступный язык: «Америка! – отвернись от Грузии! Так России будет легче прибрать к рукам Абхазию!».
Переклад неправильний
>
> У Саакашвили русофобии не замечал
Звичайно, він - русолюб. Бо як би він виправдовував своє самодурство без існування Росії?
>
> А вот желания защищать свою страну от агентуры КГБ, желания освободить Абхазию, сделать из Грузии страну европейского образца – хоть отбавляй
Щодо останнього - сумніви. В Європі не розганяють так мирні мітинги й не оголошують в таких випадках НП.
>
> Господа, Абхазия моя Родина, Родина в которой каждый камень окроплен кровью моих предков, друзей и родственников. Родина которую отвоевали у малярии мои деды и прадеды.
І ці почуття цинічно використовує Саакашвілі, щоб чинити самодурство
Напишу я на днях аффтару листа, все ж таки це - мій хороший знайомий.
2007.11.12 | 123
Хтось від такої боротьби з Росією виграв більше ніж Росія?
Але найбільше мені сподобалася оця фраза, в якій сформульована теза, на якій і побудована вся логіка автора:Богдан Червак пише:
> Президент Грузії Михайло Саакашвілі свій вибір зробив. Сьогодні він багатьом не подобається, але саме цей вибір дав можливість зберегти державність Грузії. І це – незаперечний факт!
Замість доводити, що без розгону мітингувальників і затикання роту змі державність Грузії виявилась б втраченою, автор просто назвав це "незаперечним"
2007.11.12 | Tatarchuk
а як Росія з цього виграла?
2007.11.12 | 123
Компромат на слово "демократія"
2007.11.12 | Tatarchuk
голословно, навіть гасломовно
1) Компромат на демократію в РФ введений багато років тому.2) Демократами в РФ називають тих кого Саакашвілі розганяв
3) Інтереси РФ в Грузії значно ширші, ніж показувати пальцем як на плахую страну. Зконцентруйтеся на пункті 3
2007.11.12 | observer
розкішну телекартинку з підписом "демократія"
2007.11.12 | Гумба
Ще одна правда про Грузію
Главной движущей силой протеста выступило недовольство социально-экономической ситуацией в стране. Грузия не превратилась в успешную демократию западного образца, в высших эшелонах государственного управления процветают коррупция и некомпетентность. Продолжается перераспределение собственности, а прокуратура превратилась в инструмент репрессий против оппонентов режима. Развернутая кампания борьбы с коррупцией носит явно избирательный характер и направлена, прежде всего, против политических противников Саакашвили.........
Грузия пошла по пути милитаризации в ущерб созданию экономической инфраструктуры и развитию социальной сферы. В результате в бюджете произошел перекос.
Социалка не выдержала, а компенсационных механизмов официальный Тбилиси не предусмотрел. В итоге в Грузии возник масштабный скачек цен. По данным Департамента статистики Грузии, в октябре (за месяц) выросли цены на хлеб и хлебопродукты – на 5.3%, пшеничную муку – 12.9%, растительное масло и жиры – 12.1% (в том числе, подсолнечное мало – 22.5%), соль – 58%, сахар – 25.8%, молоко – 14.4%, предметы домашнего обихода – 11.5% (в том числе, хозяйственное мыло – 38%, синтетические стиральные средства – 24.6%) и т.д.
На их фоне и происходили акции протеста, ухудшение социально-экономического положения помогло лидерам оппозиции мобилизировать массы. Не было бы социальных проблем, вряд ли оппозиция смогла бы вывести столько людей на улицы Тбилиси.
Повна версія - http://politika.org.ua/b2.pl?sh=pub_singl&num=1290
Богдан Червак пише:
> Останні події в Грузії викликали значний суспільний резонанс в Україні. В центрі уваги громадськості опинилися дії президента Грузії Михайла Саакашвілі, який наважився застосувати проти опозиції так звані силові методи, тобто відав наказ грузинській поліції використати водомети і сльозогінний газ для розгону демонстрантів, які зібралися біля грузинського парламенту, а також увів в країні надзвичайний стан з усіма наслідками, які з цього випливають.
>
> Впадає у вічі одностайність з якою різні політичні сили в Україні засуджують «диктаторські методи» грузинського президента. Думки політиків різняться лише в одному: синьо-білі не пропускають нагоди пригадати українцям, що криза в Грузії стала результатом «революції троянд», а отже роблять висновок, що будь-яка революція у тому числі «помаранчева» - явище вкрай деструктивне. Натомість помаранчеві політики парирують приблизно так: президент Грузії Михайло Саакашвілі, врешті-решт, погодився на дострокові президентські вибори, а отже продемонстрував вірність демократичним засадам. На підтвердження цієї думки додають: грузинського президента фактично підтримали США, що свідчить про незмінність курсу грузинської влади на демократичні перетворення.
>
> З приводу подій у Грузії не має чіткої позиції офіційного Києва. Після деякої паузи Міністерство закордонних справ оприлюднило заяву в якій зазначається, що Україна із «співпереживанням стежать за розвитком останніх подій у Грузії» та висловлюється побажання, щоб у цій кавказькій країні був встановлений конструктивний діалог «між всіма сторонами», який, на думку українського МЗС, «має стати ключем до виправлення ситуації, сприяти забезпеченню стабільності та спокою в країні». Думаю, що таку позицію України мало хто зрозумів у самій Грузії, не кажучи вже про світову спільноту.
>
> Тим часом спостерігається тенденція замовчати основний аргумент, яким користувався президент Грузії, ухвалюючи рішення розігнати мітинг опозиції та ввести надзвичайний стан, а саме так званий російський фактор. У зв’язку із цим доцільно нагадати слова президента Саакашвілі з якими він звернувся до свого народу, коли грузинська поліція відтісняла опозиціонерів з головної площі столиці.
>
> «Ми знаємо, що у Москві вже сформовано альтернативний уряд, - зазначив Саакашвілі у зверненні до народу, що транслювалося на державному каналі Руставі -2. - «Останнім часом російська розвідка посилила свою діяльність в Грузії. Вона намагається вкорінитися у середовищі деяких радикальних опозиційних партій. Грузія перебуває під сильним тиском. Один з російських олігархів відкрито закликав до повалення грузинського уряду… Ми не можемо допустити масових безпорядків, які загрожують нашому майбутньому» - заявив президент.
>
> Невдовзі Міністерство внутрішніх справ Грузії розповсюдило записи телефонних розмов низки лідерів опозиції та безпосередніми учасниками заколоту, які підозрюються у співпраці з російськими спецслужбами. Серед них - лідер руху «Свобода» Костянтин Гамсахурдіа, лідер Лейбористської партії Шалва Нателашвілі, один із лідерів Республіканської партії Леван Бердзенішвілі. При цьому підкреслювалося, що вони регулярно проводили зустрічі з представниками посольства РФ в Грузії, які одночасно є співробітниками російських спецслужб.
>
> Більше того, в ефірі грузинського телеканалу «Мзе» були продемонстровані кадри зустрічі в одному з тбіліських ресторанів лідерів опозиції зі співробітниками посольства Російської Федерації Петром Соломатіним та Олександром Куренком, які, за даними МВС Грузії, є співробітниками Служби зовнішньої розвідки Росії.
>
> Коментуючи розповсюдження МВС Грузії згаданих записів, голова грузинського парламенту Ніно Бурджанадзе справедливо зазначила, що після оприлюднення таких фактів, «грузинське суспільство більше не потребує жодних роз`яснень». «На жаль, багато людей, які прийшли зі своїм болем на мітинги, були залучені в провокацію, організовану ворогами нашої країни і тими силами, які хочуть залучити Грузію під вплив імперії», - заявила Н.Бурджанадзе. Водночас вона закликала населення не піддаватися на провокації, наголосивши, що зробить все для збереження стабільності. «Населення має надати допомогу державі. Ми повинні стояти всі разом», - сказала голова парламенту Грузії.
>
> Українські ЗМІ здебільшого також замовчують позицію ще одного представника грузинської влади, міського голови Тбілісі Гігі Угулава. Роз’яснюючи причини запровадження в місті надзвичайного стану, мер столиці, яку опозиція обрала за плацдарм для наступу на владу, заявив: «Ми не могли чекати, коли руйнуватиметься держава: таких катаклізмів Грузія б не витримала». За словами градоначальника «країна витримала великий виклик, який не витримали б багато інших країн».
>
> Заяви вищих посадових осіб Грузії, які репрезентують різні гілки влади: виконавчу, законодавчу та місцеве самоврядування засвідчують, що чинна грузинська влада мала і має повний консенсус щодо оцінки ситуації, яка виникла нещодавно у Грузії. На її тверде переконання над країною нависла загроза втрати державності через наміри Росії усунути законну грузинську владу. Якщо врахувати те, що Абхазія та Південна Осетія як складові землі Грузії до цих пір перебувають під політичним та військовим впливом сусідньої держави й фактично не визнають зверхності офіційного Тбілісі, то бездіяльність влади при такій ситуації межувала б із державним злочином.
>
> Дискусії, які сьогодні відбуваються в Україні стосовно подій у Грузії можна звести до дилеми: що важливіше - демократія будь-якою ціною чи збереження державності шляхом тимчасового згортання демократії. Очевидно, що вирішити цю дилему не легко, особливо керівникові держави, який на кожному кроці запевняє, що він демократ, а його країна прагне вступити до НАТО та ЄС. Президент Грузії Михайло Саакашвілі свій вибір зробив. Сьогодні він багатьом не подобається, але саме цей вибір дав можливість зберегти державність Грузії. І це – незаперечний факт! Мине не так вже багато часу й на дострокових президентських, а згодом парламентських виборах крапку у цій історії поставить грузинський народ, який завдяки рішенню президента залишився суверенним господарем своєї землі.
>
> Не хотілося, щоб ця стаття сприймалася як апологетика Михайлові Саакашвілі. Її мета простіша: на прикладі Грузії показати, що у складний для державності час, ніхто із можновладців не має права зволікати із прийняттям відповідальних і, можливо, не популярних рішень. Це перший і єдиний урок для України, який продемонструвала нещодавно Грузія.
>
> Стаття надійшла на Майдан Дата: Sun, 11 Nov 2007 18:54:25 +0200
2007.11.12 | igorg
Дуже хороший урок
Абсолютно справедливо сказано>«Ми знаємо, що у Москві вже сформовано альтернативний уряд, - зазначив Саакашвілі у зверненні до народу, що транслювалося на державному каналі Руставі -2. - «Останнім часом російська розвідка посилила свою діяльність в Грузії. Вона намагається вкорінитися у середовищі деяких радикальних опозиційних партій. Грузія перебуває під сильним тиском. Один з російських олігархів відкрито закликав до повалення грузинського уряду… Ми не можемо допустити масових безпорядків, які загрожують нашому майбутньому» - заявив президент.
Це є абсолютно реальний московський сценарій дій і реакція на нього абсолютно адекватна. Таке відбувалося і відбуватиметься не раз. Радує що хоч в Грузії служба безпеки працює належним чином. Я не розумію взагалі до чого тут заголовок про дилему ніби між диктатурою і демократією. Адже мова не йде про демократичні процеси. Мова йде про підривну роботу іноземних спецслужб країни, яка має реальні територіальні анексії території Грузії. Це війна панове, війна.
Не можу не радіти з того, що пуцькінятам дали гарну відсіч.
2007.11.13 | Михайло Свистович
Re: Дуже хороший урок
igorg пише:>
> Це є абсолютно реальний московський сценарій дій і реакція на нього абсолютно адекватна
Абсолютно нереальний і реакція на нього неадекватна
>
> Радує що хоч в Грузії служба безпеки працює належним чином
Таким же належним чином як в СРСР
>
> Адже мова не йде про демократичні процеси. Мова йде про підривну роботу іноземних спецслужб країни
Та ні, мова не йде про підривну роботу іноземних спецслужб країни, мова йде про демократичні процеси
> Не можу не радіти з того, що пуцькінятам дали гарну відсіч
Грузинський народ не є пуцькінятами