11/16/2007 | Майдан-ІНФОРМ

Сьогодні в газеті „Ірпінський вісник” надруковане розпорядження №479 голови Київської обласної ради Володимира Майбоженка, в якому він пише, що „у зв’язку з припиненням повноважень Ірпінського міського голови вважати недійсним посвідчення, видане головою Київської обласної ради Свистович Мирослави Богданівні з 3 квітня 2007 року”.

Але саме розпорядження, яке скасовує дію посвідчення М. Свистович з 3 квітня 2007 року, датоване 12 листопада 2007 року.

Чому аж 12 листопада побачило світ це „задньочислове” розпорядження – неважко здогадатися. Саме цього дня Київський адміністративний апеляційний суд поновив Мирославу Свистович на посаді Ірпінського міського голови. Очевидно Володимир Майбоженко керувався логікою, що звинуватити його у неповазі до суду буде важко, бо завжди можна сказати, що розпорядження було видане рано вранці, до винесення судом рішення. Але як не крути, а все одно виходить, що голова обласної ради не поважає Закон. Бо підставою для свого розпорядження він вказав рішення Ірпінської міської ради №416-16-V від 3 квітня 2007 року про дострокове припинення Ірпінською міською радою повноважень Ірпінського міського голови Мирослави Свистович. А це рішення було оскаржене у суді. І навряд чи хто повірить, що Володимиру Майбоженку щось заважало дочекатися рішення суду.

Справжня ж причина неприязного ставлення практично незнайомого з Мирославою Свистович лідера обласного БЮТу і голови Київської облради Володимира Майбоженка є його велика образа на неї за те, що вона не виконала його прохання і не надала земельну ділянку другу Дмитра Табачника, заступнику завідувача секретаріату Комітету з питань бюджету Верховної Ради України Євгену Сулімі.

Цей достойник, що має у Києві квартиру і якого вигнали з Кабінету міністрів у 2005 році, коли прем’єр-міністром стала Юлія Тимошенко, перед самими виборами у 2006 році отримав від колишньої влади в лісовій частині Ірпеня 10 соток землі для житлового будівництва. А коли посаду мера обійняла Мирослава Свистович, прийшов і до неї з проханням виділити йому ще одну ділянку, бо він хоче перевезти до Ірпеня з Дніпропетровська свою одиноку маму-пенсіонерку.

Мирослава Свистович пояснила Євгену Сулімі складну ситуацію з житлом і землею в Ірпені, де вільної землі на всіх бажаючих просто не вистачить, і пояснила, що на 10 сотках можна чудово поселитися самому разом з мамою. Тим більше, що вона може продати власне житло в Дніпропетровську і землі в Ірпені.

Тоді Є. Суліма подарував своїй мамі 2 сотки та приніс від її імені заяву на відведення їй ще 8 соток до норми.

19 жовтня 2006 року Ірпінська міська рада більшістю голосів задовольнила прохання Суліми, однак Мирослава Свистович, не зважаючи на телефонний дзвінок від Володимира Майбоженка, зупинила дію рішення сесії, а одна місцева журналістка під час похорон Юрія Оробця розповіла цю історію народному депутату від Блоку Юлії Тимошенко Миколі Томенку, якого впізнала в обличчя, а пізніше передала йому листа, де зазначала, що голосування фракції БЮТ, яка становить більшість в Ірпінській міській раді, за питання надання 8 соток Сулімі на очах всього народу (в Ірпені чимало громадян відвідує сесію, вхід на яку вільний), сильно вдарить по рейтингу Юлії Тимошенко у регіоні.

Миколу Томенка обурила ця інформація, оскільки він добре знає Євгена Суліму особисто. Народний депутат (а нині - віце-спікер Верховної Ради) сказав, що Є. Суліма є людиною нинішнього віце-прем’єра Дмитра Табачника, і що вони з Юлією Тимошенко, коли вона була прем’єром, виганяли його з Кабміну, де той працював. Причому зовсім не з ідеологічних міркувань. М. Томенко також висловив готовність особисто приїхати на сесію Ірпінської міської ради, коли там долатимуть вето міського голови на виділення Сулімі земельної ділянки.

Ця інформація дійшла до депутатів Ірпінської міськради, і вони не стали долати „вето” Мирослави Свистович. Від Суліми А.Г. надійшла скарга до прокуратури, яка зобов’язала внести це питання до порядку денного наступної сесії, щоб депутати вирішили, або долати 2/3 голосів вето міського голови, або погодитись з Мирославою Свистович і не голосувати за надання Сулімі цих 8 соток. Депутати ж почали стверджувати, що не вони, а Мирослава Свистович мала скликати сесію, на якій би розглядалося питання подолання її „вето”, а тому можна вважати це „вето” недійсним і земельну ділянку Сулімі наданою. Після відставки Мирослави Свистович вони остаточно проголосували за те, щоб надати А. Сулімі ці 8 соток, і таким чином позбавили ірпінську громаду 90 тисяч доларів (вартість 8 соток землі у тому районі) на користь мешканки Дніпропетровська при тому, що сотні ірпінчан роками стоять у черзі на отримання земельної ділянки під житлове будівництво, проживаючи по 2-3 родини під одним дахом.

Тепер Володимир Майбоженко вдруге задовольнив своє почуття образи. Вперше він це зробив, коли обласна рада, де БЮТ має абсолютну більшість, проголосувала за перерахування до Ірпеня субвенції на незаконні дострокові вибори Ірпінського міського голови, які відбувалися за Постановою розпущеної синьо-біло-червоно-малинової Верховної Ради.

Правда, його розпорядження про визнання недійсним посвідчення, яке він у липні 2006 року видав Мирославі Свистович, не тягне за собою жодних наслідків, окрім морального задоволення пана Майбоженка, який, на жаль, показав себе просто дріб’язковою людиною з палким бажанням помститися за невиконання його прохання, яке він сам публічно ніколи не визнає гідним принципів Блоку Юлії Тимошенко. Його бажання показати чим загрожує відмова найменшому проханню Самого Майбоженка було таким великим, що голова Київоблради навіть проковтнув той факт, що в газеті, яка працює на нелегітимного Ірпінського міського голову Олега Бондаря „Київські обрії” й нещадно критикує Мирославу Свистович та вихваляє Бондаря і депутатів Ірпінської міськради, під час дострокових парламентських виборів були вилиті цілі відра помиїв на самого Майбоженка. Тут гордість голови Київоблради не постраждала. Адже це – лише слова, а не відмова дати комусь землю.

Такий документ як посвідчення міського голови юридично ніде не передбачений. Але, оскільки цей прокол у законодавстві створює певні бюрократичні незручності, традиційно склалося, що посвідчення мерам видає голова якоїсь ради вищого рівня.

До речі, виданим Володимиром Майбоженком посвідченням Мирослава Свистович користувалася лише для того, щоб зайти до сесійної зали обласної ради, куди традиційно запрошують усіх голів районних рад та міських голів міст обласного значення. І вони, якщо бажають, відвідують ці сесії. В інших місцях це посвідчення не сприймали, оскільки, видаючи його, В. Майбоженко поставив печатку посередині документа, а не на фотографію.