11/19/2007 | Майдан-ІНФОРМ

У Косово відбулися парламентські вибори. Фактично вони перетворилися на референдум стосовно проголошення незалежности. Річ у тім, що зараз, згідно з рішенням Ради Безпеки ООН, відбуваються сербо-албанські переговори за участи т.зв. “переговорщиків” - США, Євросоюзу і Росії. До 10 грудня їм визначено термін, коли вони повинні осягнути результату в розв'язанні косовського конфлікту. Як саме вони цього можуть досягнути – невідомо нікому. Бо делегація Косово стоїть на позиції проголошення повної державної незалежности, і ні кроку назад до спільних державних утворень із сербами, а делегація Сербії – на позиції широкої автономії для косоварів, будь якої ширини, але ні в якому разі не державної незалежности Косово. Косовські вибори були тестом на позицію косоварів, тому, що різні партії підходили до виборів з різними політичними програмами.

На виборах перемогли партизани з Армії Визволення Косово (UCK). Звичайно ж, не сама армія, а політична партія, яка її представляла – Демократична партія Косово – і набрала 34 відсотки. Її лідер Гашім Тачі під час боїв з югославськими ще військами на початку 1990-х був головнокомандувачем UCK. Керуюча дотепер партія відомого в ті ж часи правозахисника Ібрагіма Руґови “Демократична Ліґа Косова” вперше програла вибори. Вона набрала 22 відсотки. Вправді, Ліґа теж була за державну незалежність, але вона погоджувалась, що питання можна далі обговорювати з “переговорщиками” Радбезу ООН, а партизани казали, що незалежність треба проголошувати, не питаючись ООН, і не погоджуючи з Белградом. От за це виборці й віддали свої голоси партизанам, а не правозахисникам.

Заради справедливости треба згадати і сторону, яка не погоджувалась на незалежність, і яка є присутньою в Косово. Це сербська меншина, якої колись було 10 відсотків населення в краї, а зараз залишилося вдвічі менше. Для неї в 120-місному парламенті зарезервовано 10 місць. Однак серби втретє проіґнорували вибори, і парламент прийматиме рішення без них. Белград стверджує, що у випадку проголошення незалежности застосує збройну силу. Косовари дали свою відповідь, обравши партизанів парламентською більшістю. Для повноти картини слід додати, що в Косово перебуває 16500 миротворчих вояків Євросоюзу, і останньо Німеччина пообіцяла додати ще 500. Ц ще не всі проблеми, які виникатимуть у міжнародного співтовариства у зв'язку з заворушеннями в Косово. Македонія побоюється, що коли в Косово знову почнуться бої, це спричинить приєднання до них албанців, які мешкають в цій колишній югославській республіці, а це чверть її населення. У свою чергу Боснія і Герцеговина, у випадку проголошення незалежности Косово, матиме всі підстави теж розпастися на незалежні держави. Принаймні так стверджують серби, які мешкають в республіці. Це означало б остаточне зруйнування Дейтонських угод 1995 року. Отож, все впирається в непримириму позицію сербів і косоварів стосовно статусу Косово. Але яким має бути компроміс між ними – не може сказати ніхто.