11/20/2007 | Volodymir

От дуже всі такі незадоволені українською елітою. Одна газом торгувала (чи то з шуфричем романи крутить), другий двічі не судимий, третій якби лох. Оточення у всіх однакове і всі вони однакові. У вирі протистоянь кажуть одне, та будують собі хатиночки, дери-банять земельку, купують на двох або трьох з непримиренними якби абонентами бізнеси.
Не правовим через режим та якість суспільства законодавством запропонована гра для лохів, називається обери найменше зло до влади.
Індивідуальна чесність, що інколи проявляється серед найменших (ну, чи так випадає що депутату місцевих влад вигідніше казати правду, чи то не беруть, чи то гидко, кажуть що із мерами маленьких містечок таке є теж трапляється) тут же присікається оточуючим середовищем. Через яке чи то не можна по чесному, чи то необхідно мати ума палату, без якої непохитна чесність обертається у кретинізм конкретної ситуації.
Тобто, маємо те що маємо. Ну, інколи ще витрачаємо всі сили, вимагаючи чогось від лоха який нібито персонально комусь винний аж до покласти власне життя, та якого все рівно будемо охаювати.
А таки більшість процесів зумовлено загальним невіглаством і тих, хто вимагає щоб для нього все робили за совість, та тих, хто користається відсутністю дійсної конкуренції.
От і виникає таке питання, чого ото всі такі розумні, а не при землі, а якщо чесні – то не при ефективній владі. Тобто, той хто розуміє систему та режим, розуміє і рівень енергій, що потрібен для того, щоб на митниці не брали хабарів. Або необхідність підкормлювати ефективне оточення, бо ефективному по фігу яка рука йому надає лен. Хто не розуміє, вилітає із тієї системи (випадає з «колоди», що тасується), або просто гріє своїми комунікаціями повітря.
Ще от що мене у людській натурі дивує, що замість вирішувати реальні проблеми, народ сублімує, обо йому допомагають каналізувати почуття в всілякій дурні: то просять підписатися під якимось зверненням щоб обрати «незалежного» у такому випадку кандидата через партійні списки, то висловити думку, чи вірить він чи вона, що його кинуть будівельники через рік чи півроку – замість щоб запасати кілля та бити самих-себе ширше морди «будівельників».
Тобто порушується основний принцип теорії прийняття рішень – від тебе залежить тільки те, на що ти своїми діями можеш вплинути. На різних рівнях знань це називається воронка метрик, релевантні витрати, простір рішень і т.п.
Так, от. В рамках системи, але не традицій.
Пропоную: провести праймеріз незалежного кандидата у Президенти України.
Праймеріз передбачає, що обирається особа, що дійсно не зовсім системна, але спроможна бути зваженим керівником без інцидентів інфантильної поведінки та закидонів невідповідального керування у ситуаціях, що такого не вимагають (тобто, якщо треба аналогії: не Свистович, а, наприклад, Захаров).
Добре було б, якщо всі, хто підтримує таку ідею, згодився перерахувати у фонд обраного (The One ) десять баксів, коли прийде час. А інші достойники – згодилися бути у команді такого незалежного кандидата на спостерігати один за одним (я одразу погоджуюсь бути незалежним анонімним консультантом з питань державних фінансів та конституційної економіки у такої групи, якщо не одразу все пагано скінчиться та не буде кращих).
А саму компанію можна правильно спланувати як проект із усіма передбаченими стандартом PMI 54-ма процесами та активностями на Майданівському друпалі, тобто продемонструвати спроможніть керувати хочаб невеличким проектом правильно та з усвідомленням побічних ефектів (як-то ідеальні країни, безоплатні маркетингові послуги для продвинутих олігархів з ГАКом і т.і.: із кік-офф митінгом, та самоусвідомленням самопожертви незалежних кандидатів, яких із великою вірогідністю перетворять у клоунів, особливо якщо все піде серйозно.
Вірогідність започаткування процесу 0,001%.
Вірогідність, що навіть після підсиленого процесу, буде сформована команда яку не використають системно – 0,0001%
Та, як пам’ятаємо, вірогідність успіху = P(П)*Р(К)*10^(-100)
Але у будь-якому випадку, ще є справжня корінна проблема і цікава справа, що потребує розуму для досягнення мети – справедливість є тільки як одна з метрик права суверенного суспільства вільних людей.
Хочешь мати добру еліту - стань громадянином.