Терміни і не тільки. Дискусії між лібералами і радикалами.
11/23/2007 | Арій.
Визначення термінів.
Деякий час тому назад на сайті „Майдан” з”явилася стаття „Дефеноменізація "Свободи" http://www.maidan.org.ua/static/mai/1192428837.html, за авторством Олександра Северина.
На неї ж, майже зразу по тому, з”явилась відповідь зацікавленої сторони – на сайті ВО”Свобода” була опублікована стаття – „Анатомія кількох міфів” Юрія Михальчишина http://www.vosvoboda.info/ukr_txt003199.
Здавалося б – усе, позиції з”ясовані, говорити і писати нема за що.
Але я вирішив долучитись до дискусії, причому не в якості прихильника ВО”Свобода” (яким я є), а в якості звичайного патріота України, оскільки питання підняті в ній є не просто важливими, а ЖИТТЄВОважливими (або, як сказав би один „діяч”, що його домовина й досі знаходиться на центральній площі однієї з сусідніх країн - архіважливими) для Українського народу.
Тим більше, що знаю особисто (і дуже поважаю, як патріота України) Сашка Северина.
Отже – поїхали.
На початку Сашко пише, що вважає середньостатистичного прихильника ВО”Свобода” людиною, що зневажає ліберальні цінності й курс на євроатлантичний вектор розвитку України.
Але, оскільки середньостатистичний прихильник ВО”Свобода” є людиною, не схильною брати чиюсь думку на віру, а самому аналізувати, то я вирішив поцікавитись – що ж це за звірі такі – „ліберальні цінності” і „євроатлантичний вектор”.
„Звірі” – тому що всі про них говорять, але більшість не розуміє, що це таке.
Пошукавши в гуглі я розібрався, що саме понятя (і рух цей) - „лібералізм” виникло в Західній Європі на хвилі протистояння супроти монархічних тираній17-19 віків. І саме, як АНТИПОД їм.
Ще от одна цікавинка – серед головних представників цього вчення першим у списку (Вікіпедія) поставлений такий-собі добродій І.Бетнам. Ось його характеристика:
„Ієремі́я Бе́нтам (*15 лютого 1748 — †6 червня 1832) — англійський філософ і правознавець, ідеолог бурж. лібералізму. Для поглядів Бентама характерні вихваляння і цинічне виправдання капіталістич. ладу. …Твори Бентама виражають страх буржуазії перед революцією та її ненависть до пролетаріату. Бентам вимагав застосування смертної кари до керівників народних повстань, висловлювався за збереження виборчих цензів і проти надання виборчих прав жінкам.”
А ось іще знайшов – у ВИКИПЕДИИ: „Культурный либерализм в той или иной степени возражает против государственного регулирования таких областей как … азартные игры, проституция, возраст добровольного согласия для вступления в половые отношения, … употребление алкоголя и других наркотиков.”
Потім – „Социальный либерализм возник в конце XIX века во многих развитых странах под влиянием утилитаризма. Некоторые либералы восприняли, частично или полностью, марксизм и социалистическую теорию эксплуатации, и пришли к заключению, что государство должно использовать свою власть для восстановления социальной справедливости.”
Виходячи з цього всього я зробив висновок, що поняття „лібералізм” (й похідне від нього – „ліберальні цінності”) є якоюсь такою собі фата морганою – якоюсь примарою, яку кожен бачить по своєму. Та й лібералізму у чистому вигляді мабуть немає ніде, так само як і ринку.
Крім того, лібералізм в інтерпретації кожного народу різний. Так само, як відрізнявся соціалізм Північної Кореї від соціалізму Югославії або навіть Швеції.
В нашії же країні поняття „лібералізм” отримало розповсюдження як антипод соціалізму в часи „пєрєстройкі”, але зараз його сприймають, як синонім сваволі, хаосу і анархії.
Так сталося в Україні, що лібералізм (або те, що їм у нас називають) замість свободи особистості приніс їй залежність від сильніших матеріально і брутальніших, егоїзм, панування олігархічних кланів, неморальність, безпринциповість, несправедливий розподіл суспільного майна.
Ще раз було доведено, що будь-яке закордонне вчення, ідеологія (перед цим був марксизм-ленінізм), пересаджене на нашу землю перероджується в страшну потвору.
Тому-то я не вважаю лібералізм будь-якою цінністю. Хіба що як таємну зброю для того, щоб підкинути нашим зовнішнім ворогам.
Щодо євроатлантичного вектору, то вважаю, що в першу чергу у нас повинен бути україноцентричний вектор, а вже виходячи з нього – й наші дії у зовнішньому світі. Звичайно, Європа нам ближча. Правильніше сказати – європейські народи нам ближчі. До речі, ніколи не чув, щоб представники ВО „Свобода” виказували іншу точку зору.
Далі.
Зацікваило мене таке речення: ” Якоїсь миті в голові у промовця клацає якийсь маленький запобіжник і промовець вибухає заповідною, перепрошую, фігнею про "жидів, татар, масонів, негрів, білорусів". Я теж постійно буваю на акціях, де виступають представники ВО”Свобода”, був також на передвиборчому з”їзді. Чесно кажучи, не зрозумів, про що Сашко пише, бо подібного не чув. Щоправда, може я неправильно розумію слово „фігня”.Щодо білорусів, скажімо, то на з”їзді ВО”Свобода” лунали наступні слова з трибуни: „ми, білоруські патріоти, вирішили віддати перевагу на виборах Всеукраїнському Об'єднанню "Свобода" і будемо закликати Білоруську громаду в Україні зробити так само.” (представник з”їзду білоруських патріотів – Громадян України Алла Олексюк). Я ж не думаю, що б білоруси підтримували своїх недоброзичливців.
В той же час великою проблемою України є неконтрольована міграція в країну. Вже зараз, по даним ООН в Україні знаходиться понад 7 млн. вихідців з Азії та Африки. В той час, як Українців стає все менше. Чим це загрожує – думаю нікому пояснювати не потрібно. Найближчий приклад – Косово, яке для сербів – приблизно те саме, що Київ для Українців, тобто територія етногенезу. Але вони його втратили. Саме через неконтрольовану міграцію (після 2-ї світової війни Тіто не наполіг на тому, щоб албанські біженці повернулися додому). Ми ж не хочемо втратити свою країну? На жаль, більшість партій не приділяють достатньо уваги цій проблемі. Може тому, що вони самі не є українськими і навіть зацікавлені в тому, щоб змінити етнічний склад населення? Європа, до якої ми прямуємо, вже зрозуміла ступінь загрози і вводить все більш жорсткі правила щодо міграції народів, що не асимілюються з корінними європейцями. Наші ж „ліберали” – ні. Тому то, я, наприклад, не маючи нічого проти, коли „південно-східні люди” приїзджають до нас в якості туристів чи на наукові конференції не погоджуюсь з заселенням нашої території чужими для нас етносами. Чим це не повзуча окупація?
Щодо „антисемітизму”, знов хотілося б пройтися по цьому чудернацькому терміну.
95% семітів – це араби і амхара (ефіопи), а також інші близькі їм маленькі народи. Тобто антисемітизм – це несприйняття цих народів. Але я щось не чув, щоб ВО”Свобода” закликала нас іти війною на Ефіопію чи арабські країни чи Ізраіль. От Британія часів Черчіля була антисемітською оскільки тримала свої війська в семітських країнах. Так що сер Вільям просто не зрозумів питання.
Щодо вільної конкуренції Українців з іншими народами, то тут ми аж ніяк не програємо – наприклад в Австралії, Канаді, США Українці в цілому мають рівень життя вищий ніж в середньому по відповідній країні. Та й силою (Піддубний, Вірастюк, Клички, Бубка), розумом (Іванчук, Руслан Пономарьов), геніальністю (Шевченко, Леся Українка, Корольов, Сікорський, Чайковський, Рєпін та тисячі інших) наш народ не обділений. А щодо працьовитості Українців – тут, думаю, ніхто сперечатись не буде. В той же час у себе вдома ми явно не „на коні”. Серед найбагатших громадян України Українців майже немає. Чому? Мабуть тому, що немає тієї ж самої вільної конкуренції. Або, я б зформулював би так: вільна конкуренція є тільки на найнижчому рівні економіки, а вищі рівні захопили собі інтернаціональні (неукраїнські) клани/консорції, які з задоволенням конкурують між собою на вищому рівні.
Отже – для того, щоб досягти цієї оморіяною вільної конкуренції на наших теренах – потрібно прибрати ці клани, оскільки саме вони не дають їй розвиватися. І, вважаю, боротьба з ними ніяк не може вважатися анисемітизмом. Ну, наприклад – якщо крадія, скажімо ефіопа по національності, посадити у в”язницю, ніхто ж не буде вважати це антисемітизмом? Ні – це звичайне наведення порядку в суспільстві. Чому ж коли пропонується ліквідація мафіозних угруповань і наведення порядку в нашій країні, то зразу спливає цей „антисемітизм”? Може, для того, щоб їх, ці угруповання, захистити?
Якраз, до речі, про ці угруповання (а аж ніяк не про народи, з яких вони походять) і казав Олег Тягнибок у своєму знаменитому виступі на Яворині. Між іншим, знаменитим його зробили неукраїнські телеканали - Інтер, та інші. Невже, якщо я, наприклад, бажаю в тому числі і українським бандитам справедливого покарання, то за це можна мене вважати антиукраїнцем?
Зрозуміло, що є сили в світі і це ні для кого не секрет, які б не хотіли, щоб ми, Українці, навели в себе порядок. І саме наведення цього порядку може нас з кимось посварити. От таке риторичне запитання – якщо наведення порядку у себе вдома мене посварить з сусідою – то що, мені не наводити порядок?
Щодо відновлення ядерного статусу України.
Звичайно, відновити його набагато важче, ніж було втратити (до речі саме завдяки лібералам-поцифістам (це не помилка, це моє відношення), а також комуно-компрадорам), але потрібно також розуміти, що ядерна зброя для України – то єдина гарантія незалежності і територіальної цілісності. На жаль. І грошей на це жаліти не потрібно, бо той хто не годує свою армію, як казав Наполеон, той годує чужинську. Та й моральне право на відновлення цього статусу у нас є, адже всі знають про загрозу зі Сходу. Щодо нерозуміння цього процесу світовим співтовариством – Індія і Пакістан теж не знаходили розуміння, так що? Їм стало гірше від того, що отримали кілька дипломатичних нот протесту? Та й не бідніші ми, як той же Пакістан, не кажучи вже про Північну Корею. А щодо розвитку відповідних технологій – то й попереду їх.
Поїхали далі – щодо пропорційного представництва Українців і нацменшин в органах влади. Непогана, як на мене ідея. І мене це не ображає. До того ж гарантує дотримання прав не тільки Українців, а й тих самих нацменшин, які, я думаю, повинні були б бути зацікавлені в цьому.
Ще є цікаві питння, підняті у Сашковій статті – про землю, націю, методи політичної боротьби.
Але оскільки питання ці розлогі – залишу їх для наступного разу.
Далі буде.
Арій.
Деякий час тому назад на сайті „Майдан” з”явилася стаття „Дефеноменізація "Свободи" http://www.maidan.org.ua/static/mai/1192428837.html, за авторством Олександра Северина.
На неї ж, майже зразу по тому, з”явилась відповідь зацікавленої сторони – на сайті ВО”Свобода” була опублікована стаття – „Анатомія кількох міфів” Юрія Михальчишина http://www.vosvoboda.info/ukr_txt003199.
Здавалося б – усе, позиції з”ясовані, говорити і писати нема за що.
Але я вирішив долучитись до дискусії, причому не в якості прихильника ВО”Свобода” (яким я є), а в якості звичайного патріота України, оскільки питання підняті в ній є не просто важливими, а ЖИТТЄВОважливими (або, як сказав би один „діяч”, що його домовина й досі знаходиться на центральній площі однієї з сусідніх країн - архіважливими) для Українського народу.
Тим більше, що знаю особисто (і дуже поважаю, як патріота України) Сашка Северина.
Отже – поїхали.
На початку Сашко пише, що вважає середньостатистичного прихильника ВО”Свобода” людиною, що зневажає ліберальні цінності й курс на євроатлантичний вектор розвитку України.
Але, оскільки середньостатистичний прихильник ВО”Свобода” є людиною, не схильною брати чиюсь думку на віру, а самому аналізувати, то я вирішив поцікавитись – що ж це за звірі такі – „ліберальні цінності” і „євроатлантичний вектор”.
„Звірі” – тому що всі про них говорять, але більшість не розуміє, що це таке.
Пошукавши в гуглі я розібрався, що саме понятя (і рух цей) - „лібералізм” виникло в Західній Європі на хвилі протистояння супроти монархічних тираній17-19 віків. І саме, як АНТИПОД їм.
Ще от одна цікавинка – серед головних представників цього вчення першим у списку (Вікіпедія) поставлений такий-собі добродій І.Бетнам. Ось його характеристика:
„Ієремі́я Бе́нтам (*15 лютого 1748 — †6 червня 1832) — англійський філософ і правознавець, ідеолог бурж. лібералізму. Для поглядів Бентама характерні вихваляння і цинічне виправдання капіталістич. ладу. …Твори Бентама виражають страх буржуазії перед революцією та її ненависть до пролетаріату. Бентам вимагав застосування смертної кари до керівників народних повстань, висловлювався за збереження виборчих цензів і проти надання виборчих прав жінкам.”
А ось іще знайшов – у ВИКИПЕДИИ: „Культурный либерализм в той или иной степени возражает против государственного регулирования таких областей как … азартные игры, проституция, возраст добровольного согласия для вступления в половые отношения, … употребление алкоголя и других наркотиков.”
Потім – „Социальный либерализм возник в конце XIX века во многих развитых странах под влиянием утилитаризма. Некоторые либералы восприняли, частично или полностью, марксизм и социалистическую теорию эксплуатации, и пришли к заключению, что государство должно использовать свою власть для восстановления социальной справедливости.”
Виходячи з цього всього я зробив висновок, що поняття „лібералізм” (й похідне від нього – „ліберальні цінності”) є якоюсь такою собі фата морганою – якоюсь примарою, яку кожен бачить по своєму. Та й лібералізму у чистому вигляді мабуть немає ніде, так само як і ринку.
Крім того, лібералізм в інтерпретації кожного народу різний. Так само, як відрізнявся соціалізм Північної Кореї від соціалізму Югославії або навіть Швеції.
В нашії же країні поняття „лібералізм” отримало розповсюдження як антипод соціалізму в часи „пєрєстройкі”, але зараз його сприймають, як синонім сваволі, хаосу і анархії.
Так сталося в Україні, що лібералізм (або те, що їм у нас називають) замість свободи особистості приніс їй залежність від сильніших матеріально і брутальніших, егоїзм, панування олігархічних кланів, неморальність, безпринциповість, несправедливий розподіл суспільного майна.
Ще раз було доведено, що будь-яке закордонне вчення, ідеологія (перед цим був марксизм-ленінізм), пересаджене на нашу землю перероджується в страшну потвору.
Тому-то я не вважаю лібералізм будь-якою цінністю. Хіба що як таємну зброю для того, щоб підкинути нашим зовнішнім ворогам.
Щодо євроатлантичного вектору, то вважаю, що в першу чергу у нас повинен бути україноцентричний вектор, а вже виходячи з нього – й наші дії у зовнішньому світі. Звичайно, Європа нам ближча. Правильніше сказати – європейські народи нам ближчі. До речі, ніколи не чув, щоб представники ВО „Свобода” виказували іншу точку зору.
Далі.
Зацікваило мене таке речення: ” Якоїсь миті в голові у промовця клацає якийсь маленький запобіжник і промовець вибухає заповідною, перепрошую, фігнею про "жидів, татар, масонів, негрів, білорусів". Я теж постійно буваю на акціях, де виступають представники ВО”Свобода”, був також на передвиборчому з”їзді. Чесно кажучи, не зрозумів, про що Сашко пише, бо подібного не чув. Щоправда, може я неправильно розумію слово „фігня”.Щодо білорусів, скажімо, то на з”їзді ВО”Свобода” лунали наступні слова з трибуни: „ми, білоруські патріоти, вирішили віддати перевагу на виборах Всеукраїнському Об'єднанню "Свобода" і будемо закликати Білоруську громаду в Україні зробити так само.” (представник з”їзду білоруських патріотів – Громадян України Алла Олексюк). Я ж не думаю, що б білоруси підтримували своїх недоброзичливців.
В той же час великою проблемою України є неконтрольована міграція в країну. Вже зараз, по даним ООН в Україні знаходиться понад 7 млн. вихідців з Азії та Африки. В той час, як Українців стає все менше. Чим це загрожує – думаю нікому пояснювати не потрібно. Найближчий приклад – Косово, яке для сербів – приблизно те саме, що Київ для Українців, тобто територія етногенезу. Але вони його втратили. Саме через неконтрольовану міграцію (після 2-ї світової війни Тіто не наполіг на тому, щоб албанські біженці повернулися додому). Ми ж не хочемо втратити свою країну? На жаль, більшість партій не приділяють достатньо уваги цій проблемі. Може тому, що вони самі не є українськими і навіть зацікавлені в тому, щоб змінити етнічний склад населення? Європа, до якої ми прямуємо, вже зрозуміла ступінь загрози і вводить все більш жорсткі правила щодо міграції народів, що не асимілюються з корінними європейцями. Наші ж „ліберали” – ні. Тому то, я, наприклад, не маючи нічого проти, коли „південно-східні люди” приїзджають до нас в якості туристів чи на наукові конференції не погоджуюсь з заселенням нашої території чужими для нас етносами. Чим це не повзуча окупація?
Щодо „антисемітизму”, знов хотілося б пройтися по цьому чудернацькому терміну.
95% семітів – це араби і амхара (ефіопи), а також інші близькі їм маленькі народи. Тобто антисемітизм – це несприйняття цих народів. Але я щось не чув, щоб ВО”Свобода” закликала нас іти війною на Ефіопію чи арабські країни чи Ізраіль. От Британія часів Черчіля була антисемітською оскільки тримала свої війська в семітських країнах. Так що сер Вільям просто не зрозумів питання.
Щодо вільної конкуренції Українців з іншими народами, то тут ми аж ніяк не програємо – наприклад в Австралії, Канаді, США Українці в цілому мають рівень життя вищий ніж в середньому по відповідній країні. Та й силою (Піддубний, Вірастюк, Клички, Бубка), розумом (Іванчук, Руслан Пономарьов), геніальністю (Шевченко, Леся Українка, Корольов, Сікорський, Чайковський, Рєпін та тисячі інших) наш народ не обділений. А щодо працьовитості Українців – тут, думаю, ніхто сперечатись не буде. В той же час у себе вдома ми явно не „на коні”. Серед найбагатших громадян України Українців майже немає. Чому? Мабуть тому, що немає тієї ж самої вільної конкуренції. Або, я б зформулював би так: вільна конкуренція є тільки на найнижчому рівні економіки, а вищі рівні захопили собі інтернаціональні (неукраїнські) клани/консорції, які з задоволенням конкурують між собою на вищому рівні.
Отже – для того, щоб досягти цієї оморіяною вільної конкуренції на наших теренах – потрібно прибрати ці клани, оскільки саме вони не дають їй розвиватися. І, вважаю, боротьба з ними ніяк не може вважатися анисемітизмом. Ну, наприклад – якщо крадія, скажімо ефіопа по національності, посадити у в”язницю, ніхто ж не буде вважати це антисемітизмом? Ні – це звичайне наведення порядку в суспільстві. Чому ж коли пропонується ліквідація мафіозних угруповань і наведення порядку в нашій країні, то зразу спливає цей „антисемітизм”? Може, для того, щоб їх, ці угруповання, захистити?
Якраз, до речі, про ці угруповання (а аж ніяк не про народи, з яких вони походять) і казав Олег Тягнибок у своєму знаменитому виступі на Яворині. Між іншим, знаменитим його зробили неукраїнські телеканали - Інтер, та інші. Невже, якщо я, наприклад, бажаю в тому числі і українським бандитам справедливого покарання, то за це можна мене вважати антиукраїнцем?
Зрозуміло, що є сили в світі і це ні для кого не секрет, які б не хотіли, щоб ми, Українці, навели в себе порядок. І саме наведення цього порядку може нас з кимось посварити. От таке риторичне запитання – якщо наведення порядку у себе вдома мене посварить з сусідою – то що, мені не наводити порядок?
Щодо відновлення ядерного статусу України.
Звичайно, відновити його набагато важче, ніж було втратити (до речі саме завдяки лібералам-поцифістам (це не помилка, це моє відношення), а також комуно-компрадорам), але потрібно також розуміти, що ядерна зброя для України – то єдина гарантія незалежності і територіальної цілісності. На жаль. І грошей на це жаліти не потрібно, бо той хто не годує свою армію, як казав Наполеон, той годує чужинську. Та й моральне право на відновлення цього статусу у нас є, адже всі знають про загрозу зі Сходу. Щодо нерозуміння цього процесу світовим співтовариством – Індія і Пакістан теж не знаходили розуміння, так що? Їм стало гірше від того, що отримали кілька дипломатичних нот протесту? Та й не бідніші ми, як той же Пакістан, не кажучи вже про Північну Корею. А щодо розвитку відповідних технологій – то й попереду їх.
Поїхали далі – щодо пропорційного представництва Українців і нацменшин в органах влади. Непогана, як на мене ідея. І мене це не ображає. До того ж гарантує дотримання прав не тільки Українців, а й тих самих нацменшин, які, я думаю, повинні були б бути зацікавлені в цьому.
Ще є цікаві питння, підняті у Сашковій статті – про землю, націю, методи політичної боротьби.
Але оскільки питання ці розлогі – залишу їх для наступного разу.
Далі буде.
Арій.