Північний шторм
11/28/2007 | Остап Кривдик
Політична утопія
Американський письменник Том Кленсі, автор популярних політичних трилерів, у 1986 році написав книжку "Червоний шторм" про гіпотетичну війну між НАТО і СРСР.
На цьому ж рівні має право на існування і наша версія. Вважаймо її антиутопією, а співпадіння місць та імен героїв з реальними - випадковим і ненавмисним.
* * *
Цей текст можна було б вважати параноєю, чорнухою, маячнею - якби не непоодинокі відверто недружні вчинки російської влади щодо України; якби не брязкання надзвуковими бомбардувальниками в Атлантиці; якби не зростання антиукраїнських настроїв в Росії; якби не постійне вживання слова "хохол" чи "Україна" в зневажливому контексті в російських медіа.
Чи знаєте ви, що українські метеорологи втопили російський танкер з нафтою в Азовському морі? Що бардак "на Україні" такий, що вибухають шахти?
Що фашистський режим Ющенка пропагує нацистів з УПА-УНСО і забороняє російську мову? Ні? Тоді дивіться новини на російському ТБ.
Мені не хотілося, щоб цей текст сприймали як спрямований проти росіян. Він стосується виключно політики російської правлячої верхівки, котра накачує агресією власне населення і безвідповідально втягує Росію у нікому не потрібні конфлікти.
Засновки
Майстер військової справи підкорює чужі армії, не вступаючи в битву, захоплює чужі міста, не облягаючи їх, і руйнує чужі держави без тривалої боротьби. Сунь Цзи, "Мистецтво війни". Я не вірю в те, що російська влада щиро і однозначно визнала Україну незалежною, а її територію - суверенною і неподільною. Вони не хочуть виводити з України свої війська. Вони 16 років не можуть демаркувати державний кордон і раз за разом декларують Крим частиною Росії. Вони шантажують нас газом, демонструючи новорічний закручений краник всьому світу. Вони не терплять альтернативної української історії і її героїв, яких їм хочеться "узгодити" геть з шкільних програм. Вони втручаються в українське політичне життя – через проросійських політиків і через агресивні коментарі в своїх медіа. Жодна з українських політичних сил не декларує реальної стратегії національної безпеки. Орієнтуватися на прийняття в НАТО, яке невідомо коли і як відбудеться (і взагалі невідомо, чи відбудеться) - це сподіватися на випадкову присутність доброго дяді-каратиста в темному під’їзді з гопниками. Абстрактна "позаблоковість" - абсолютно нереалістична страусяча позиція. А військове блокування з Росією є по суті інтеграцією в російську військову машину на правах молодшого сержанта. Ми це вже проходили за часів СРСР. Як слушно зауважив Юрій Андрухович, термін "зона впливу" - родом з дискурсу "холодної війни". Україну викидають з Європи, оголошуючи її "сусідом" - аналогічно до Єгипту, Марокко чи Білорусі. І їм, і нам очевидно - нас тупо "здали", записавши в зону впливу північного сусіда.Сценарії
Підкорити армію ворога, не воюючи - ось вершина сили. Тому найвище здійснення війни - зруйнувати плани ворога, потім - зруйнувати його союзи, потім - напасти на його армію, і в останню чергу - нападати на його укріплені міста. Сунь Цзи, "Мистецтво війни". Основними сценаріями "північного шторму" могли б бути такі: 1. чеченський: силова анексія з збройним придушенням осередків опору, арештом і фізичним знищенням опозиції; створення альтернативної проросійської місцевої еліти; розміщення посилених військових контингентів; позиціонування руху спротиву як "терористів" і "злочинців". З одного боку, маловірогідний і слабоефективний, з другого – досить простий і уже перевірений спосіб. 2. білоруський: економічна анексія шляхом захоплення ключових галузей економіки, правління контрольованої сателітної еліти, маргіналізація і витіснення в еміграцію контреліти (м’який тоталітаризм), економічне просування метропольної і придушення альтернативної культури (проросійська гуманітарна політика, реалізована руками ренегатів). 3. абхазько-придністровський: організація контрольованих сепаратистських рухів, створення внутрішнього збройного конфлікту, введення російських "миротворчих" військ для консервації розколу держави, безкінечні і безрезультатні "мирні переговори". 4. бельгійський : культурно-політичний розкол через створення гомогенного в культурному плані простору (наприклад, російськомовного Сходу), суперечка між частинами країни ("хто більше кому винен"), котра повинна призвести до її дезінтеграції. Кожен з цих сценаріїв тою чи іншою мірою уже проробляється або реалізовується на території нашої держави. Їх мета – створити кризу легітимності влади, спровокувати насильство (наприклад, через "антитатарські" виступи в Криму) і розколоти країну, щоб потім пережувати її по шматках, як в 1917-21-му.Засоби
Засобом, завдяки якому мудрі правителі і мудрі полководці наступали і перемагали інших, а їх досягнення були набагато вищими, було випереджуюче знання. Сунь Цзи, "Мистецтво війни". Отже, якими ресурсами володіє російська влада щодо нас? Перш за все, це інформація. Ще з радянських часів в Москві є детальний список всіх небезпечних об’єктів України - технологічних, транспортних, військових, інженерних комунікацій. У них є свої люди в державних структурах, армії і розвідувальних органах (доказом є, наприклад, втеча полковника СБУ Крижановського в липні 2006 року, якому зразу ж надали російське громадянство). (http://www.pravda.com.ua/news/2006/7/27/45176.htm) По-друге, це дипломатичні ресурси. Провокація на Тузлі була першочергово спецоперацією по провірці реакції світу на територіальну агресію щодо України і тільки в другу чергу перевіркою "на вшивість" і так проросійського Кучми. У той час ЄС і США зайнялися "хатаскрайством". Врахуймо також, що ми не бачимо, як грають на євросоюзівському полі російські дипломати. Може, заяви про "сусідство" і "партнерство" чільників ЄС продиктовані не тільки боязню за власну шкуру, а хтось за це ще й медаль у Москві отримає? По-третє, це символьні і політичні ресурси. Триває справжня війна щодо пам’ятників (так, в Одесі встановлено пам’ятник Катерині Другій, в той час, як у Полтаві забороняється встановлення пам’ятника Петлюрі; під питанням пам’ятний камінь героям УПА в Харкові). Проросійські політичні сили, більш явно виражені в Криму, намагаються змінити шкільну програму, консервують стару радянську топоніміку, з зневагою ставляться до української мови і української символіки. Севастополь є символом, місцем "хрещення Росії-Русі", місцем "російської бойової слави" - саме тому туди не допускається нічого українського, саме тому тут так багато російських прапорів. "Російський" інформаційний простір масовано присутній в Україні, частина її жителів (наприклад, жителі Криму) постійно живуть у ньому. Не дивно, що Володимир Путін входить в десятку найпопулярніших політиків в Україні. У деяких галузях домінування російського виражене фразою "виробляти аналогічний україномовний продукт збитково". Референтні галузі – елітарний театр, масова поп-культура, найпопулярніші серіали – також є частиною російської "реальності". Окреме місце тут займає Українська православна церква Московського патріархату, котра чітко і однозначно просуває єдиний релігійний простір і для України, і для Росії. Не варто забувати і про політичні елементи в УПЦ МП – виразний антикатолицизм, який стає антигалицизмом і "антинаціоналізмом", культ царської сім’ї, некритичність щодо радянського часу, пов’язаність РПЦ з військовими символами імперії - наприклад, теперішню "дружбу" з ракетними військами. По-четверте, це економічні ресурси. Російські бізнесмени, які стають чимдалі більш залежними від Кремля, контролюють велику частину стратегічних галузей України. Газова спецоперація була черговою перевіркою України на міцність і світової спільноти на "вошивість" - і вона відбулася успішно.Ми
Той, хто знає і ворога, і себе, не знатиме небезпеки і в сотні боїв; той, хто не знає ворога, а лише себе - буде то перемагати, то програвати; той, хто не знає ні себе, ні ворога, буде неуникно розбитий в кожній битві. Сунь Цзи, "Мистецтво війни" Я не вірю в те, що українська армія, розкрадена до нитки за часи Кучми, деморалізована і вічно п’яна, буде здатна зупинити вал російської мілітарної машини - навіть такої ж розкраденої і п’яної. Єдиною силою, здатною зупинити цю навалу, може бути тільки громада. Тому в Кремлі після Майдану сказали: "ми назавжди втратили Україну" - народ з таким рівнем солідарності, по суті, непереможний. І навіть у випадку тимчасового програшу народ зберігає пам"ять про свободу і передає прагнення до неї своїм дітям. Саме тому тільки побудова оборони на базі спільнот може збалансувати вплив імперії. Естонці і швейцарці це вже роблять – прибалтійський "Кайтселійт" і гірські сили громадянської оборони є основою збройних сил у цих країнах, складаючи від 60 до 98% чисельності усіх збройних сил. Історично Україні властивий козацький рух, і саме ця форма громадської оборони могла б бути найефективнішим захистом від будь-яких загроз. Нахабство і безкарність, з якою діє російська влада, повинні поставити перед нами запитання: за якими правилами ми повинні співпрацювати з цим "партнером", і де межа, за якою починається хамство, від якого посмерджує "північними штормами". Бо вижити в цьому світі можна, лише поважаючи себе. Остап Кривдик, політолог, активіст http://www.pravda.com.ua/news/2007/11/27/67448.htm
Відповіді
2007.11.29 | Мірко
Re: Північний шторм
Нарешті стаття яка зосереджує увагу на тім що найважніше українській нації.Не важне чи один чи другий депутат будує собі дачу на 250кв. м. чи на 330. Важне - це бути чи не бути українській нації.
>Той, хто знає і ворога, і себе, не знатиме небезпеки і в сотні боїв; той, хто не знає ворога, а лише себе - буде то перемагати, то програвати; той, хто не знає ні себе, ні ворога, буде неуникно розбитий в кожній битві.<
>Сунь Цзи, "Мистецтво війни"<
Рік 1709 - українські козаки у війську Петра побідили козаків Мазепи при війську Карла 12-го приречивши тим подвигом і Січ і саме козацтво на загибель.
Рік 1932-33 - поміж тисячами тих хто вивозив хліб із сіл, та облягав села що на чорній дошці, крім москалів та жидів не бракувало й тисячів українських коляборантів, приречивши тим чином мілйони українців на голодну смерть, і даруючи ворожій імперії зла пів століття панування на Україні.
Рік 1944 - українські вояки в Красній Армії повернули віковічного ворога на українські землі, - і приречили тих хто воював за УССД на евентуальну загибель.
Таких прикладів безліч.
Не знали себе. Не знали ворога.
Досі не знають себе. Досі не знають ворога. Досить стати собі на Хрещатику 9-го травня щоби зрозуміти наскільки не лиш одиниці, але й президенти, політики та й цілі маси народу по сей день збаламучені.
Чи втримає така Україна Крим? Севастопіль уже де факто, і скоро де юре буде московським. (На заході є правовий принцип що хоч раз на 7 років треба продемонструвати свою власність, інакше майно переходить у власність користувачів.) Іншими словами, що 7 років треба московську фльоту випросити на відкрити море, а якась байдарка чи то зодіяк Українських Військово Морських Сил має приплисти і на добу вивісити наш синьо-жовтий на терені цеї пристані. Навряд чи на таке знайдуться охотці.
Друге питання. Чи краще Україні, за принципами Сунь Цзи, жити з московською п'ятою колоною в Луганську та Донецьку чи без. Може лише пісьля референдуму Або-або (для необізнаних ця давна пропозиція знаходиться тут http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_arch2006&trs=-1&key=1148695715 )створиться життєспроможне, обороноспроможне ядро яке таки знає себе і знає ворога.
Подробиці. Добровільне, контрактове військо. Мінімальний термін 4 роки. В тім часі попри звичні військові науки, курс мови й українознавства, та навчання на якесь ремесло. Для старшин, 4 роки наук на університетському рівні, але тим самим строк служби (включаючи ці роки науки) стає 8 років мінімум. (За принципом вдвічі від часу навчань.) Контракт можна відновлювати. Випусники пісьля повного терміну матимуть дві дожиттєві пільги. 1. право на володіння оружжям, 2. дожиттєво знижений податок на 50% (це така подяка за присвячення років молодости в обороні держави). З таких випусників твориться резервна армія. З часом матимемо свідому, освічену "еліту" яка творила б ядро нового пост-совкового суспільства. Тим самим держава стає не лиш більш обороноздатна а то й просто непроковтима, - як вже не вовк, то таки їжак.
2007.11.29 | Sean
Десь до 2004 року, напевно, я був переконаним прихильником
права громадян на вільне володіння зброєю.Потім дякував Богу, що такого не було на момент загострення політичного і внутрішньосуспільного протистояння. Уявіть собі пару пострілів з натовпа в натовп десь пізньої осени 2004-го. Я того не хочу навіть уявляти.
Допоки нема розвиненого демократичного суспільства, правосуддя, належної роботи правоохоронних органів - про вільне володіння зброєю краще забути. На вищому етапі - я за.
Тому пан Кривдик, якщо я його правильно зрозумів, що він бажає, щоби громадяни зберігали зброю по домівках, на сьогодні, нмд, передав куті меду.
На мій погляд, потрібно:
1. Перехід найближчими роками на професійний принцип комплектування армії - невеликої, мобільної, технологічної.
2. Запровадження короткотермінових стрілецьких курсів:
а) обов'язкових для молоді або
б) добровільних, з системою заохочення.
При тому, це має бути швидко, зручно, комхвортно, цікаво і передбачати тільки одне - вміння стріляти з ручної зброї. Натомість не передбачати нічого іншого - ні казарм, ні вояччини, ні фізпідготовки, ні кросів, ні прибирання території, ні власне військової муштри, ні субординації - записався, прийшов, постріляв і пішов ввечорі додому.
Можна також додати курс першої необхідної медичної допомоги. Головне, щоб це було легко і цікаво, а не важко і неприємно. Я б додав (якби було нормальне викладання), ще і стисло військову історію України.
Можна ще по-іншому - стрілецький курс з гверами та крісами - обов'язково (чи з великими заохоченнями), посилений "параармійський" (з "тяготамі і лішєніямі ваєнной служби", перепрошую) - суто добровільно.
Сенс: "у разі чого" державі достатньо роздати населенню зброю, щоби ворог зіткнувся з нерайдужною перспективою бути обстрілюваним, умовно кажучи, з кожного вікна. Але саме "у разі чого", а не для того, "щоб валяла ся"
3. Вступ до НАТО.
2007.11.29 | Мірко
Re: Десь до 2004 року, напевно, я був переконаним прихильником
Sean пише:> права громадян на вільне володіння зброєю.
>
> Потім дякував Богу, що такого не було на момент загострення політичного і внутрішньосуспільного протистояння. Уявіть собі пару пострілів з натовпа в натовп десь пізньої осени 2004-го. Я того не хочу навіть уявляти.
>
> Допоки нема розвиненого демократичного суспільства, правосуддя, належної роботи правоохоронних органів - про вільне володіння зброєю краще забути. На вищому етапі - я за.
>
А моя пропозиція якраз -
Добровільне, контрактове військо. Мінімальний термін 4 роки. В тім часі попри звичні військові науки, курс мови й українознавства, та навчання на якесь ремесло. Для старшин, 4 роки наук на університетському рівні, але тим самим строк служби (включаючи ці роки науки) стає 8 років мінімум. (За принципом вдвічі від часу навчань.) Контракт можна відновлювати. Випусники пісьля повного терміну матимуть дві дожиттєві пільги. 1. право на володіння оружжям, 2. дожиттєво знижений податок на 50% (це така подяка за присвячення років молодости в обороні держави). З таких випусників твориться резервна армія. З часом матимемо свідому, освічену "еліту" яка творила б ядро нового пост-совкового суспільства. Тим самим держава стає не лиш більш обороноздатна а то й просто непроковтима, - як вже не вовк, то таки їжак.
Право на володіння оружжям надається вихідцям із збройних сил пісьля мінімального 4 річного терміну. Це пісьля не лише військових наук а курсів мови та українознавства. Колись це називалося "інтеліґенція".
2007.12.01 | Englishman
оружжя- це якою мовою?
2007.12.01 | Мірко
Українською
Подивився в словник Андрусишена виданий в Канаді ще у 1957-ім. Совітського там нічого не бачу. Усі букви є. Не бракувало авторові кнопки, як бракує багатьом сьогоднішним на цьому форумі.2007.12.02 | media
Цією мовою викладатимуть на стрілецьких курсах, так що вивчайте
2007.12.01 | Мірко
Про вступ до НАТО
Вступ до НАТО зумовлений тим що ваш Кравчук подарував москалям усі 4000 тактичних ядерних боєголовок. Сюн Цзу він не читав. Не знав себе, і не знав ворога. А тепер маємо то що маємо...2007.12.02 | Sean
Згоден. Тактичну зброю не слід було віддавати
2007.12.01 | eume
Re: Десь до 2004 року, напевно, я був переконаним прихильником
Sean пише:> 3. Вступ до НАТО.
Цитата: "Орієнтуватися на прийняття в НАТО, яке невідомо коли і як відбудеться (і взагалі невідомо, чи відбудеться) - це сподіватися на випадкову присутність доброго дяді-каратиста в темному під’їзді з гопниками".
Без'ядерна держава автоматично стає суб'єктом політики (у спектрі від ласкавого протекторату до силового шантажу) ядерних старших братів.
В 1939-му Польща мала ґарантії західних держав. Формально війну було оголошено. Фактично: на захист Польщі не було зроблено нічого.
І ще: за холодної війни (середина 1950-х) американські політики-демократи (Джордж Ф. Кеннан) всерйоз розглядали можливість (і ця думка була широко репрезентована) відтягнення американських збройних континґентів з Німеччини та Японії, з подальшим переходом цих країн від статусу "союзників" до "буферних держав", а відтак просто до сфери впливу СССР.
2007.12.02 | Sean
Re: Десь до 2004 року, напевно, я був переконаним прихильником
eume пише:> Sean пише:
> > 3. Вступ до НАТО.
>
> Цитата: "Орієнтуватися на прийняття в НАТО, яке невідомо коли і як відбудеться (і взагалі невідомо, чи відбудеться) - це сподіватися на випадкову присутність доброго дяді-каратиста в темному під’їзді з гопниками".
Ні, це мати певність, що коли в темному під'їзді виявиться присутність банди нетверезих озброєних гопників, то і ти будеш не один
> Без'ядерна держава автоматично стає суб'єктом політики (у спектрі від ласкавого протекторату до силового шантажу) ядерних старших братів.
Не думаю, що Канада, Німеччина тощо від того дуже страждають.
> В 1939-му Польща мала ґарантії західних держав. Формально війну було оголошено. Фактично: на захист Польщі не було зроблено нічого.
Не думаю, що і Польща страждає, до речі. У у 1939 не було НАТО.
2007.12.02 | Альберт
У мене трошки інше бачення..
1. Впровадження в школах факультативних зайнять українськими бойовими містецтвами - Спасом і Гопаком.2. Факультативне ж викладання з історії краєзнавства за програмою теоретичної підготовки тих же, хто займається бойовими містецтвами.
3. При районних виконкомах мусять сидіти секретарі, підзвітні напряму міністру з гуманітарних питань, або замміністру - і докладно доповідати, скільки існує кружків, фінансованих із місцевого бюджету за сприйянням Міносвіти та Мінкульту? Повинні бути квоти на кількість організації таких кружків, різного напрямку, з ухилом до патріотичного виховання.
2007.12.02 | media
Діяти треба негайно!
Підсумовуючи і узагальнюючи цінні думки автора і конструктивні пропозиції, висловлені тут, першочерговими діями мають бути:1. Негайно вступити до НАТО.
2. Дововнити натівські стандарти бойовим гопаком.
3. Запровадити обов"язкові стрілецькі курси (в якості мішеней - москалі
4. Переодягнути армію в строї козацької доби та відновити козацькі знання. Запровадати в армії обов"язкові курси історії і націєтворення.
5. Вивчити досвід підготовки до війни часів Сталіна (кінця 30-х р.р.) - військово-патріотичні фільми, пісні, гуртки молоді, відновлення ДОСААФ і т.д.
6. Відновити ідеолого-політичну структуру радянських часів. Запровадити в структурі уряду (Центрального комітету) секретаря ЦК по ідеології, якому "підпорядкувати" вертикаль відповідальних за патріотично-просвітницьку роботу.
7. Перед тим, як це все робити - автору статті ("політологу, активісту"
2007.12.02 | Sean
Мені знову частково до вподоби Ваші думки, як це вже було
media пише:> Підсумовуючи і узагальнюючи цінні думки автора і конструктивні пропозиції, висловлені тут, першочерговими діями мають бути:
> 1. Негайно вступити до НАТО.
Так
> 2. Дововнити натівські стандарти бойовим гопаком.
Частково - хай вивчать.
> 3. Запровадити обов"язкові стрілецькі курси (в якості мішеней - москалі
Так. Не обов'язково обов'язкові. Якщо мішені будуть у вигляді москалів з будьоновками - я за.
> 4. Переодягнути армію в строї козацької доби та відновити козацькі знання.
Нє
> Запровадати в армії обов"язкові курси історії і націєтворення.
Історії - не завадить.
> 5. Вивчити досвід підготовки до війни часів Сталіна (кінця 30-х р.р.) - військово-патріотичні фільми, пісні, гуртки молоді, відновлення ДОСААФ і т.д.
Нє.
> 6. Відновити ідеолого-політичну структуру радянських часів. Запровадити в структурі уряду (Центрального комітету) секретаря ЦК по ідеології, якому "підпорядкувати" вертикаль відповідальних за патріотично-просвітницьку роботу.
Нє
> 7. Перед тим, як це все робити - автору статті ("політологу, активісту"
Той доволі стислий навчальний курс психольогії, що колись його проходив я, не дозволяє мені впевнено порадити те саме Вам. Так що Ви самі вирішуйте
2007.12.02 | media
Re: Мені знову частково до вподоби Ваші думки, як це вже було
> > 5. Вивчити досвід підготовки до війни часів Сталіна (кінця 30-х р.р.) - військово-патріотичні фільми, пісні, гуртки молоді, відновлення ДОСААФ і т.д.
> > 6. Відновити ідеолого-політичну структуру радянських часів. Запровадити в структурі уряду (Центрального комітету) секретаря ЦК по ідеології, якому "підпорядкувати" вертикаль відповідальних за патріотично-просвітницьку роботу.
Ну, це вже ви з користувачем на ім"я Альберт вирішуйте. Те, що він пропонує - дуже вже схоже на радянський режим.
> Той доволі стислий навчальний курс психольогії, що колись його проходив я
По моєму, жодних навчальних курсів, щоб кваліфікувати ці "націєтворчі пропозиції", не потрібно. Ви ж можете поставити без жодної спеціальної освіти діагноз якомусь божевільному, який на вулиці чіплятиметься до вас і тим, що за 10 хв. на Київ упаде метеорит, тому треба тікати якнайшвидше
2007.12.06 | Карпо
Re: Діяти треба негайно!
"Те, що у Вас параноя - зовсім не значить що за вами не слідкують"2007.12.05 | привид Романа ShaRP'а
КГ / АМ