Інтелигенти - суспільна група, що не стала класом
12/04/2007 | ziggy_freud
ІНТЕЛИГЕНТИ: суспільна група, що не стала класом
Віктор В. Пушкар,
канд. психол. наук
В наш суворий час, коли спостерігається очевидний занепад суспільної моралі, систематичні порушення законності та правопорядку, стали також звичними розмови про відсутність в країні справжньої інтелигенції. Дослідники сперечаються лише щодо деталей. Наскільки повною та незворотньої є така відсутність, наскільки значними є втрати суспільства від браку інтелигентів. А також, за привнесеною в Україну традицією – хто винен? І - що робити?
Зронимо ж і ми кілька сльозин з цього перманентного інформаційного приводу. Проаналізуємо речення “В країні відсутні інтелигенти” з точки зору звичайного здорового глузду. Спробуймо з’ясувати його сенс, або множинні сенси. Інтелигентам, справедливо чи ні, приписують надмірну вразливість та сентиментальність, також відомі як “інтелигентські штучки”. Отже, щоб зрозуміти досліджувану суспільну групу, варто спочатку увійти в характерний для неї психічний стан.
Сльозина перша, майже щира. Хто ж такі “І”?
Основне значення сучасного англійського intelligent: той, що має розумові здібності або здатності. Вперше слово на “І” в такому сенсі вживається в середньовічній латині, загальноєвропейській мові спілкування вчених монахів та шляхти. Але ми передбачаємо заперечення, що не кожна розумна людина є інтелигентною. І навіть можемо згадати пасаж з Антона Чехова про непомітність пролитого на скатертину соуса. Саме перу цього автора, народженого у місті Таганрог, належать найпереконливіші історії з життя “І”. За співпадінням, з того ж славного міста Таганрог починається історія маріонеткових радянських урядів в Україні.
Часткова втрата чехівських сенсів серед людей, що замість будинків з мезонінами живуть в комуналках, і замість фарфорового посуду на газеті “Правдиві Ізвєстія” відкривають “Бички в томаті”, виявилась неминучою. Однак ідеал поведінки в певних колах лишився. Типовий “І” продовжував не помічати пролитий на вчорашню газету соус з бляшанки. А також віддавлені в транспорті ноги, черги за дефіцитом і навіть політичні репресії. Типовий “І” хоча б раз в житті ходив в театр дивитись комедію “Вишневий сад”, хоч і не розумів, що в ній такого смішного. Колишній кріпак, який купив маєток своєї колишньої барині? Лірик-фетишист, який піднесено спілкується з старою шафою? Це ж не Антоша Чєхонте, це пізній і дуже серйозний Чєхов. Краще разом поплачемо над старим Фірсом, забутим і старими, і новими господарями саду.
З точки зору офіційної ідеології відвертіше за всіх радянських діячів висловився Ленін: “І” – це лайно нації”. Пізніше суть його висловлювання стали пом’якшувати. Бо всіх не закриєш в табірні “шараги”, хтось має працювати і на волі. Пролетарії розумової праці, трудова “І”. Але ставлення номенклатурників люмпенського походження до соціально чужих лишилось. Улюблене партійними теоретиками слово “прослойка” несло дуже погано прихований негативний сенс. В семантичному ряду російське “подстілка” знаходиться десь поряд.
Головний символ належності до соціальної групи “І” – шляпа. Яка, згідно з уявленнями представників суто чоловічих субкультур, ну хоча б військової, стоїть ближче до солдатської пілотки, ніж до офіцерського кашкета. В шляпі звичайно була така собі маленька складочка, що з точки зору ортодоксальних послідовників Фройда символізує протиприродний і не зовсім інформаційний вхід у головний мозок. Хто тільки ним в радянські часи не користався на шкоду “І”…
Можна пояснити, чому людина відмовляється від гордощів на користь багатства. Або – чому всупереч вигідним пропозиціям лишається бідною, але гордою. Значно важче пояснити, як “І” міг одночасно відмовитись і від начебто зайвих грошей, і від начебто зайвих гордощів. В тій самій державній організації кваліфікований робітник заробляв вдвічі більше за інженера, і при тому значно рідше перебирав гнилу моркву на овочевій базі. В таких умовах фахівцеві досить непросто зберегти здатність до раціонального мислення хоча б в своїй вузькій галузі.
Хоча “І” були більш-менш сформованою соціальною групою, навіть типовим стратом, їм відмовляли у проявах неконтрольованої згори групової солідарності. Будь-яку організацію “І” або очолювали представники номенклатури та “органів”, або її лідери типовими шляхами ворогів народу відправлялись у табори. Кожне незалежне об’єднання розумних людей дратувало владу марксистів-ленінців-сталіністів, яка так і не змогла подолати хронічний дефіцит інтелекту в своїх лавах.
Сльозина друга, дуже скупа. Чи так вже відсутні?
Згідно Універсального закону збереження чого завгодно, після розпаду напівдохлих державних установ, де робота “І” могла полягати в перманентному перенесенні портфЕля докУментів з одного кабінету в інший, “І” кудись мали себе подіти. Найспіртніші влились до лав нової правлячої верхівки. Звичайно, більшість нових правлячих, попри розмови про “ету бандєровскую дєржаву”, складали вихованці номенклатури. Але хтось мав зробити за них найнеприємніше - замислитись на абстрактну тематику державної ідеології. Що саме тут будується, на території колишньої УРСР?
Більшість “І” посередньо розуміли світ за межами свого відділу чи лабораторії. Їх типове чтиво, на кшалт часопису “Тєхніка — молодьожі” містило суміш адекватних науково-популярних статей з побрехеньками про екстрасенсів та замальовками міст майбутнього, зроблених за взірцем мурашників. Подібні видання виконували функцію, аналогічну до шляпи. Частково — соціальна ідентифікація “І”, частково — додатковий квазі-отвір у головах. Ця мішанина з наук-попа та школярського марксизму-ленінізму в наших не зовсім героїв називалась “науковим світоглядом”.
Якщо ми озирнемось довкола, то побачимо безліч потворних споруд, явно зроблених за мотивами ілюстрацій до радянського наук-попа. Якщо ми почитаємо в пресі пасаж Дмітрія Табачника про “підступного середньовічного інтригана Мазепу”, то теж безпомилково визначимо його авторство від колишнього “І”. Чи “О” - від образованщіни за Солженіциним? Звичайно, професор та доктор історичних наук має повне право не знати, що середні віки закінчились задовго до народження Івана Мазепи. За сприяння “підступного середньовічного інтригана” та його родичів в Україні будували чудові барокові храми. А що постало в Києві за участю Табачників?
Чи можемо ми очікувати від колишніх радянських “І”, наприклад, адекватної гуманітарної політики? Або функціонального і комфортного для мешканців міського середовища? Продовжимо цитатою вже згаданого Солженіцина. З тих давніх часів, коли він не пропонував облаштування Росії за рахунок українців. Мовою оригіналу: «Но более всего характеризуется интеллект центровой образованщины её жаждой наград, премий и званий, несравненных с теми, что дают рабочему классу и провинциальной образованщине, - и суммы премий выше и какая звучность: "народный художник (артист и т.д.)... заслуженный деятель", "лауреат..." З того ж ряду: академік неїснуючих академій, полковник віртуального полку, кавалер зниклого лицарського ордена без відповідних шляхетних манер.
Автори деяких листів від імені “І” слабенько тягнуть навіть на образованщіну, здатну грамотно сформулювати свою думку. Отже, “прослойка” в Україні останнім часом таки да зробилась зовсім тонкою. Можна навіть передбачити її поступове повне зникнення. Але — хто візьме на себе позитивні соціальні функції “І”, і чи візьме взагалі?
Сльозина третя, взагалі нанесена гримером. В якій країні?
Дослідження сучасного стану питання за допомогою інтернета дає цікаві результати. Запит у Гуглі “український інтелигент” – 53 посилання. І цілих 544 - на запит “русский интеллигент”. Російські посилання вказують на Чєхова, Пушкіна, академіка Ліхачова і Васісуалія Лоханкіна. Хоча дворянин Пушкін після довгих пояснень, про що взагалі йдеться, міг би образитись на таке визначення. А ліхачових в Росії суттєво менше, ніж лоханкіних.
Українські посилання ведуть переважно на форумні дискусії, де слово на “І” вживається в іронічному чи негативному сенсі. Ну якому сучасному українцю хочеться асоціюватись з пролетарієм розумової праці, шляпа якого однозначно вказує на стурбованість далекими від реалій життя проблемами? Знайдений в сітці вірш Василя Стуса теж поміщає героя нашіх розвідок в явно іронічний контекст – "Всесоюзний науково-дослідний центр по акліматизаціі картоплі на Марсі".
Звичайно, дані пошуку в інтернет навряд є хоч скільки-небудь повними стосовно кількості “І” та їх основних підгруп. Однак хто заважає нам поцікавитись електронним наративом стосовно предмету, та спробувати його проаналізувати? Ми можемо погодитись, що “І” є переважно російською соціальною групою. Яка виникла після відміни кріпацтва, отримала основних речників та ідеологів на початку ХХ сторіччя, і далі поступово прийшла до сучасного занепаду.
Чи має нам боліти зменшення “прослойки” так само, як росіянам, чи навпаки, маємо з того радіти? Якщо в суспільстві є кому якісно виконувати розумову працю, ці люди мають право називати себе як завгодно. А хоч би й інтелектуалами. Наскільки реальним є формування інтелектуалами особливої соціальної групи, питання складне і неоднозначне. Але наше суспільство потребує злагодженої роботи мізків. Сьогодні - більше, ніж вчора. Завтра — більше, ніж сьогодні. Хоча б часткової трансформації колективної тупості натовпів в організований колективний розум. Із збереженням індивідуальної відповідальності за власні дії та індивідуальних рис учасників процесу.
Коли європейські країни починають будувати економіку, базовану на знаннях, прихильники альтернативних способів господарювання жаліються на надлишок людей з вищою освітою. Бо економіка, базована на чавуні на душу населення, зручніша та зрозуміліша особисто для них. Курс на послаблення інтелектуального потенціалу суспільства, який ми стримано не станемо називати дебілізацією, або зрагульщенням, мав ряд великих тактичних досягнень в Україні, починаючи з 90-х. Іноді це було простим продовженням політики часів перебудови, іноді - якісно новими ходами умовно нової влади. Але переможці у боротьбі проти інтелектуалів ризикують не менше за переможених.
Держава, де можна бути надто розумним, в сучасному світі приречена.
Віктор В. Пушкар,
канд. психол. наук
В наш суворий час, коли спостерігається очевидний занепад суспільної моралі, систематичні порушення законності та правопорядку, стали також звичними розмови про відсутність в країні справжньої інтелигенції. Дослідники сперечаються лише щодо деталей. Наскільки повною та незворотньої є така відсутність, наскільки значними є втрати суспільства від браку інтелигентів. А також, за привнесеною в Україну традицією – хто винен? І - що робити?
Зронимо ж і ми кілька сльозин з цього перманентного інформаційного приводу. Проаналізуємо речення “В країні відсутні інтелигенти” з точки зору звичайного здорового глузду. Спробуймо з’ясувати його сенс, або множинні сенси. Інтелигентам, справедливо чи ні, приписують надмірну вразливість та сентиментальність, також відомі як “інтелигентські штучки”. Отже, щоб зрозуміти досліджувану суспільну групу, варто спочатку увійти в характерний для неї психічний стан.
Сльозина перша, майже щира. Хто ж такі “І”?
Основне значення сучасного англійського intelligent: той, що має розумові здібності або здатності. Вперше слово на “І” в такому сенсі вживається в середньовічній латині, загальноєвропейській мові спілкування вчених монахів та шляхти. Але ми передбачаємо заперечення, що не кожна розумна людина є інтелигентною. І навіть можемо згадати пасаж з Антона Чехова про непомітність пролитого на скатертину соуса. Саме перу цього автора, народженого у місті Таганрог, належать найпереконливіші історії з життя “І”. За співпадінням, з того ж славного міста Таганрог починається історія маріонеткових радянських урядів в Україні.
Часткова втрата чехівських сенсів серед людей, що замість будинків з мезонінами живуть в комуналках, і замість фарфорового посуду на газеті “Правдиві Ізвєстія” відкривають “Бички в томаті”, виявилась неминучою. Однак ідеал поведінки в певних колах лишився. Типовий “І” продовжував не помічати пролитий на вчорашню газету соус з бляшанки. А також віддавлені в транспорті ноги, черги за дефіцитом і навіть політичні репресії. Типовий “І” хоча б раз в житті ходив в театр дивитись комедію “Вишневий сад”, хоч і не розумів, що в ній такого смішного. Колишній кріпак, який купив маєток своєї колишньої барині? Лірик-фетишист, який піднесено спілкується з старою шафою? Це ж не Антоша Чєхонте, це пізній і дуже серйозний Чєхов. Краще разом поплачемо над старим Фірсом, забутим і старими, і новими господарями саду.
З точки зору офіційної ідеології відвертіше за всіх радянських діячів висловився Ленін: “І” – це лайно нації”. Пізніше суть його висловлювання стали пом’якшувати. Бо всіх не закриєш в табірні “шараги”, хтось має працювати і на волі. Пролетарії розумової праці, трудова “І”. Але ставлення номенклатурників люмпенського походження до соціально чужих лишилось. Улюблене партійними теоретиками слово “прослойка” несло дуже погано прихований негативний сенс. В семантичному ряду російське “подстілка” знаходиться десь поряд.
Головний символ належності до соціальної групи “І” – шляпа. Яка, згідно з уявленнями представників суто чоловічих субкультур, ну хоча б військової, стоїть ближче до солдатської пілотки, ніж до офіцерського кашкета. В шляпі звичайно була така собі маленька складочка, що з точки зору ортодоксальних послідовників Фройда символізує протиприродний і не зовсім інформаційний вхід у головний мозок. Хто тільки ним в радянські часи не користався на шкоду “І”…
Можна пояснити, чому людина відмовляється від гордощів на користь багатства. Або – чому всупереч вигідним пропозиціям лишається бідною, але гордою. Значно важче пояснити, як “І” міг одночасно відмовитись і від начебто зайвих грошей, і від начебто зайвих гордощів. В тій самій державній організації кваліфікований робітник заробляв вдвічі більше за інженера, і при тому значно рідше перебирав гнилу моркву на овочевій базі. В таких умовах фахівцеві досить непросто зберегти здатність до раціонального мислення хоча б в своїй вузькій галузі.
Хоча “І” були більш-менш сформованою соціальною групою, навіть типовим стратом, їм відмовляли у проявах неконтрольованої згори групової солідарності. Будь-яку організацію “І” або очолювали представники номенклатури та “органів”, або її лідери типовими шляхами ворогів народу відправлялись у табори. Кожне незалежне об’єднання розумних людей дратувало владу марксистів-ленінців-сталіністів, яка так і не змогла подолати хронічний дефіцит інтелекту в своїх лавах.
Сльозина друга, дуже скупа. Чи так вже відсутні?
Згідно Універсального закону збереження чого завгодно, після розпаду напівдохлих державних установ, де робота “І” могла полягати в перманентному перенесенні портфЕля докУментів з одного кабінету в інший, “І” кудись мали себе подіти. Найспіртніші влились до лав нової правлячої верхівки. Звичайно, більшість нових правлячих, попри розмови про “ету бандєровскую дєржаву”, складали вихованці номенклатури. Але хтось мав зробити за них найнеприємніше - замислитись на абстрактну тематику державної ідеології. Що саме тут будується, на території колишньої УРСР?
Більшість “І” посередньо розуміли світ за межами свого відділу чи лабораторії. Їх типове чтиво, на кшалт часопису “Тєхніка — молодьожі” містило суміш адекватних науково-популярних статей з побрехеньками про екстрасенсів та замальовками міст майбутнього, зроблених за взірцем мурашників. Подібні видання виконували функцію, аналогічну до шляпи. Частково — соціальна ідентифікація “І”, частково — додатковий квазі-отвір у головах. Ця мішанина з наук-попа та школярського марксизму-ленінізму в наших не зовсім героїв називалась “науковим світоглядом”.
Якщо ми озирнемось довкола, то побачимо безліч потворних споруд, явно зроблених за мотивами ілюстрацій до радянського наук-попа. Якщо ми почитаємо в пресі пасаж Дмітрія Табачника про “підступного середньовічного інтригана Мазепу”, то теж безпомилково визначимо його авторство від колишнього “І”. Чи “О” - від образованщіни за Солженіциним? Звичайно, професор та доктор історичних наук має повне право не знати, що середні віки закінчились задовго до народження Івана Мазепи. За сприяння “підступного середньовічного інтригана” та його родичів в Україні будували чудові барокові храми. А що постало в Києві за участю Табачників?
Чи можемо ми очікувати від колишніх радянських “І”, наприклад, адекватної гуманітарної політики? Або функціонального і комфортного для мешканців міського середовища? Продовжимо цитатою вже згаданого Солженіцина. З тих давніх часів, коли він не пропонував облаштування Росії за рахунок українців. Мовою оригіналу: «Но более всего характеризуется интеллект центровой образованщины её жаждой наград, премий и званий, несравненных с теми, что дают рабочему классу и провинциальной образованщине, - и суммы премий выше и какая звучность: "народный художник (артист и т.д.)... заслуженный деятель", "лауреат..." З того ж ряду: академік неїснуючих академій, полковник віртуального полку, кавалер зниклого лицарського ордена без відповідних шляхетних манер.
Автори деяких листів від імені “І” слабенько тягнуть навіть на образованщіну, здатну грамотно сформулювати свою думку. Отже, “прослойка” в Україні останнім часом таки да зробилась зовсім тонкою. Можна навіть передбачити її поступове повне зникнення. Але — хто візьме на себе позитивні соціальні функції “І”, і чи візьме взагалі?
Сльозина третя, взагалі нанесена гримером. В якій країні?
Дослідження сучасного стану питання за допомогою інтернета дає цікаві результати. Запит у Гуглі “український інтелигент” – 53 посилання. І цілих 544 - на запит “русский интеллигент”. Російські посилання вказують на Чєхова, Пушкіна, академіка Ліхачова і Васісуалія Лоханкіна. Хоча дворянин Пушкін після довгих пояснень, про що взагалі йдеться, міг би образитись на таке визначення. А ліхачових в Росії суттєво менше, ніж лоханкіних.
Українські посилання ведуть переважно на форумні дискусії, де слово на “І” вживається в іронічному чи негативному сенсі. Ну якому сучасному українцю хочеться асоціюватись з пролетарієм розумової праці, шляпа якого однозначно вказує на стурбованість далекими від реалій життя проблемами? Знайдений в сітці вірш Василя Стуса теж поміщає героя нашіх розвідок в явно іронічний контекст – "Всесоюзний науково-дослідний центр по акліматизаціі картоплі на Марсі".
Звичайно, дані пошуку в інтернет навряд є хоч скільки-небудь повними стосовно кількості “І” та їх основних підгруп. Однак хто заважає нам поцікавитись електронним наративом стосовно предмету, та спробувати його проаналізувати? Ми можемо погодитись, що “І” є переважно російською соціальною групою. Яка виникла після відміни кріпацтва, отримала основних речників та ідеологів на початку ХХ сторіччя, і далі поступово прийшла до сучасного занепаду.
Чи має нам боліти зменшення “прослойки” так само, як росіянам, чи навпаки, маємо з того радіти? Якщо в суспільстві є кому якісно виконувати розумову працю, ці люди мають право називати себе як завгодно. А хоч би й інтелектуалами. Наскільки реальним є формування інтелектуалами особливої соціальної групи, питання складне і неоднозначне. Але наше суспільство потребує злагодженої роботи мізків. Сьогодні - більше, ніж вчора. Завтра — більше, ніж сьогодні. Хоча б часткової трансформації колективної тупості натовпів в організований колективний розум. Із збереженням індивідуальної відповідальності за власні дії та індивідуальних рис учасників процесу.
Коли європейські країни починають будувати економіку, базовану на знаннях, прихильники альтернативних способів господарювання жаліються на надлишок людей з вищою освітою. Бо економіка, базована на чавуні на душу населення, зручніша та зрозуміліша особисто для них. Курс на послаблення інтелектуального потенціалу суспільства, який ми стримано не станемо називати дебілізацією, або зрагульщенням, мав ряд великих тактичних досягнень в Україні, починаючи з 90-х. Іноді це було простим продовженням політики часів перебудови, іноді - якісно новими ходами умовно нової влади. Але переможці у боротьбі проти інтелектуалів ризикують не менше за переможених.
Держава, де можна бути надто розумним, в сучасному світі приречена.
Відповіді
2007.12.04 | Iryna_
Остання фраза - супер!!!!
2007.12.04 | теж_вчоний
ІНТЕЛИГЕНТИ - це не інакше як "прффесор" писав. З іншого боку,
слово явно чуже. Більше того, в онлайновому Меріам-Вебстері(www.m-w.com) знаходимо:
intelligentsia -
Etymology: Russian intelligentsiya, from Latin intelligentia intelligence
Date: 1907
: intellectuals who form an artistic, social, or political vanguard or elite
тобто слово є російським і не має англійського аналога, бо перекладається в описовий спосіб. Таким чином, маємо справу з чисто російським явищем.
До чого це я? А ось до чого: чи не на часі вже перестати обговорювати українські проблеми як "общерусскіє", тобто трактувати Україну як мало- чи недо- Росію?
2007.12.04 | ziggy_freud
розкажіть це на Конгресі Української Інтелигенції
те, що здається очевидним вам, очевидно далеко не всім. Див., наприклад, числені листи "від імені інтелигенції". Один навіть я колись давно підписав. Зараз не став би.Або... останнє інтерв*ю Проскурні. Розумна людина, цікавий режисер, а теж - з пасажем про українських інтєліґєнтофф.
2007.12.04 | Хвізик
читав я, читав, а так ні фіґа й не пойняв. тупий, навєрно
2007.12.04 | Раціо
Читати не маю часу, але оце запишу в цитатник
ziggy_freud пише:> В наш суворий час, коли спостерігається очевидний занепад суспільної моралі...
Напис на нещодавно відкопаному фрагменті шумерської глиняної таблички
2007.12.04 | Сергей ГРУЗДОВ
Інтелигент-офф
Тема, достойная внимания. Шершавым языком плаката: пора прекращать обыдлячивать Украину. Есть такое дело. Властью пошагово, но неуклонно готовится европейский полигон (так официально-стыдливо называется мусорная свалка).2007.12.04 | 123
"ІнтелИгенти",з "и" замість "і"-це ознака якогось надінтелИгента
2007.12.04 | ziggy_freud
то Василь Стус теж не знав української?
якщо пан помітив, в статті є посилання на вірш Стуса. Коли є різні норми правопису, можна обирати одну з наявних. А можна і взагалі перейти на суржик, якщо його вживання є дозованим та худІжньо виправданим. Чи краще взагалі помовчати, доки аккадемєгі бурячькі зроблять нам ідеальний правопис, без полонізмів з русизмами?оскільки вірш короткий, наведу його повністю.
http://sherp.relline.ru/jphome/poetry/stus.htm
Василь Стус
44.
- Громадяни, дотримуйтесь тиші,
вимагають чотири щити навколо високоі вежі,
де великими літерами зазначено
" Всесоюзний науково-дослідний центр
по акліматизаціі картоплі на Марсі ".
- Колись вона була дешевша за сірники,
патетично вигукує високий дідусь,
гладячи рукою кота,
що визирає з-під пальта,
яке бувало в бувальцях.
- Ви бачили, в них ніколи не гасне світло,
підносить догори пальця
облисілий пенсіонер у пенсне
( тільки тепер він відриваєится від фоліанту ).
- Да-да, докидає літній чоловік
у пожмаканім костюмі,
і важко второпати, про що він думає.
- Героічна, подиву гідна робота,
компетентно протягує людина в штатському,
при цьому він владно обдивляе численний гурт,
що зібрався перед брамою,
і жде, коли ж, нарешті,
можна буде пекти картоплю на вулицях.
- Ось де повчитися, як треба служити
народові,
мрійливо виспівує білява дівчина,
для якоі любов до народу
означає тільки плотську любов.
З виразом облич як на сповіді
люди побожно прислухаються
до врочистого гамору за муром.
Pаптом звідти долинає хтивий
дівочий веpеск.
Високий дідуган витягує суху шию,
вуха його нашоpошені як у зайця.
інтелигент, втупившись у читання,
мало не носом водить по стоpінках.
Зніяковілий чоловік у пожмаканім костюмі
починає стаpанно пpигладжувати pуками
пасмуги на лацканах.
Людина у штатському відходить у тінь
і там, ніби свічки, запалюе очі:
спочатку починає жевpіти одне, потім дpуге.
Білява дівчина стає схожою на весталку.
Натовпом ходить оpганізований кашель,
настільки стpашний , що обличчя деяких
скидаються на сині баклажани.
Дівочі веpески не вщухають.
Вони pостуть і pостуть,
починається дика оpгія,
тлусті муpи заходяться сміхом,
що збігає із них, як тісто.
Люди нишкнуть, похиляючи голови,
ні паpи з уст.
Тимчасом на муp видиpається гаpна гейша
і показує натовпові язика.
2007.12.04 | 123
Я перед тим як написати прогуглів обидва варіанти
ziggy_freud пише:> якщо пан помітив, в статті є посилання на вірш Стуса. Коли є різні
Бо пан помітив - що Ви аналогічний свій прийом описали у дописі
2007.12.05 | ziggy_freud
такі да. Приймається в наступному вигляді
приблизно 91 900 на запит український інтелігент. Включно з зовсім гумористичними напрямками дискурсу:ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА ЯК ТИП УКРАЇНСЬКОГО ІНТЕЛІГЕНТА
- тут пан філософ переверталь си в труні та гірко ридаль магучім ізикомъ падонкафф
У XІX столітті витворюється шевченківський тин українського інтелігента, офірного, відданого рідному краєві
- про шевченківський тин інтелігента чую вперше.
Український інтелігент на 95% чиновник і на 5% патріот.
- без коментарів
Український інтеліґент повинен знати українську мову, інакше за кордоном його буде
- а в межах кордонів без того, мабуть, можна обійтись
____________________
думаю, аффтар має врахувати Ваше зауваження. Або він просто лоханувся, або провокував шановний публікум здійснити пошук самостійно ;0)
2007.12.04 | ziggy_freud
проміжні підсумки обговорення. (+) Питання
одній учасниці дискусії сподобалась остання фраза, можливо, що і вся стаття в цілому.одному учаснику сподобалась перша фраза
два пости стосуються правопису іншомовного слова на "І", з яких
- один повністю ігнорує суть проблеми
- один додатково звинувачує аффтара в пропаганді "общєрусскості". При нагоді спитаю, чи він не москаль? Хоча питань з приводу слова "вчоний" у віртуально присутніх не виникає
один учасник чесно признався, що не пойняв.
і ще один дописувач вважає тему важливою і актуальною.
_________
Якщо чесно, хотілося б почути коменти на тему:
- чи є в Україні .нт.л.Ґ.нт. (множина, потрібні голосні розставте на власний розсуд)
- якщо їх нема, наскільки це погано чи добре для України
2007.12.04 | Сергей ГРУЗДОВ
Re: проміжні підсумки
Безперечно є. Бо крім названих ознак та визначень ще пам'ятаю: "Інтелігенція - совість нації". Про націю весь час не дає забути Гарант. Наявність у них обох совісті заперечувати не буду. Тоді випливає, що Україна не без інтелігенції. На щастя.2007.12.04 | Сергей ГРУЗДОВ
Re: проміжні підсумки
Замеждупрочим, юристоадвокатура тудаже атносится, к ентелегентам.Так вот, к слову, про ихнюю современную транскрипцию совести:
В замешательстве от увиденного в судебном процессе задаю вопрос молодому украинскому интеллигенту из юристов: "Да разве можно оставаясь представителем стороны вступать в сговор с представителем другой стороны, брать деньги у обоих, "топить" собственного доверителя, поскольку оппонент заплатил тебе больше???" Интеллигентный ответ: "Да ты шо, Викторович, лох что ли? Сейчас все так делают! И ты учись, иначе так и останешься бедным."
Роль, блин, современной, мать их, интеллигенции, нахрен, в Украине!
2007.12.04 | ziggy_freud
на жаль, сам знаю такі приклади
за перехід від одної сторони до іншої, або за злив інформації опонентам, в нормальній правовій системі адвокат сам стане підсудним, або принаймні вилетить з фахової асоціації і пожиттєво втратить практику.скільки в Україні правничих асоціацій, і чи є серед них хоч одна, яка виключає з своїх дружніх лав за корупцію? Досить того, що одною з них заправляє Медведчук...
Сергей ГРУЗДОВ пише:
> В замешательстве от увиденного в судебном процессе задаю вопрос молодому украинскому интеллигенту из юристов: "Да разве можно оставаясь представителем стороны вступать в сговор с представителем другой стороны, брать деньги у обоих, "топить" собственного доверителя, поскольку оппонент заплатил тебе больше???"
за законом Збереження Западла, від людини, яку не знаєш особисто, в Україні варто очікувати саме такої поведінки. Гальма під назвою "корпоративна етика" в людей нема однозначно...
2007.12.04 | Свинья на радуге
Ну это как раз не ново.
"Адвокатов надо брать в ежовые рукавицы и ставить в осадное положение, ибо эта интеллигентская сволочь часто паскудничает."Автора назвать, или все и так знают?
2007.12.04 | Сергей ГРУЗДОВ
казус
2007.12.04 | ОРИШКА
Як це - немає? Ви серйозно? Може, питання треба
ставити так - який вплив сучасної укр.інтелігенції на розвиток суспільства?Оце - тема для дискусії. а з визначенням поняття, мабуть, у всіх однаково
2007.12.04 | ziggy_freud
з цього місця трохи детальніше
ОРИШКА пише:> ставити так - який вплив сучасної укр.інтелігенції на розвиток суспільства?
додатково: якщо
частина "І" є сучасною, мається на увазі, що
інша частина "І" є не-сучасною. Зацікленою на проблемах, що втратили для суспільства актуальність, та способах їх рішення, що викликають подив у... просто грамотних людей. Хоч би і з відкруткою в руці, замість лаврового вінця
2007.12.04 | 123
"інтелігенції" не існує взагалі, ані в Україні, ані деінде
Це штучне поняття, вигадане вже не знаю для чого, яке означає невідомо що, і тому його зручно використовувати для всяких окозамилювань різної міри провокативності.ziggy_freud пише:
> Якщо чесно, хотілося б почути коменти на тему:
> - чи є в Україні .нт.л.Ґ.нт. (множина, потрібні голосні розставте на власний розсуд)
> - якщо їх нема, наскільки це погано чи добре для України
2007.12.04 | ziggy_freud
частково погоджусь, але будь ласка вточніть
123 пише:> Це штучне поняття, вигадане вже не знаю для чого, яке означає невідомо що, і тому його зручно використовувати для всяких окозамилювань різної міри провокативності.
якщо:
"середнього класу у нас нема", "інтелигенції нема взагалі ніде", а інтелектуали як соціальна група себе поки проявляють слабенько
тоді:
до якої соціальної групи належить людина з ступенем магістра, кандидата, чи доктора, яка живе з власної розумової праці, але не є керівником великого колективу (т.з. топ-менеджером)?
2007.12.04 | Сергей ГРУЗДОВ
До лохів. Що тут неясного?
2007.12.04 | ziggy_freud
чісто-канкретна відповідь. Як пишеться "лох",
знають всі. Жодних дискусій про правопис. Навіть російською та українською однаково.2007.12.04 | 123
Re: частково погоджусь, але будь ласка вточніть
ziggy_freud пише:> 123 пише:
> > Це штучне поняття, вигадане вже не знаю для чого, яке означає невідомо що, і тому його зручно використовувати для всяких окозамилювань різної міри провокативності.
>
> якщо:
> "середнього класу у нас нема", "інтелигенції нема взагалі ніде", а інтелектуали як соціальна група себе поки проявляють слабенько
>
> тоді:
> до якої соціальної групи належить людина з ступенем магістра, кандидата, чи доктора, яка живе з власної розумової праці, але не є керівником великого колективу (т.з. топ-менеджером)?
По-перше, середній клас в нас є - оцінка кількості його представників може бути різною в залежності від того, як його визначити, але як не визначайте, все одно він буде.
Якщо (як випливає з Вашого питання) "соціальні групи" Ви розглядаєте за розподілом матеріальної успішності (бо Ви у цьому ж контексті називаєте "середній клас"), то названа Вами людина може належити і до "верхнього середнього класу", і до "нижнього середнього класу", і взагалі до тих, хто за межею бідності.
Названа Вами людина може належати до будь-якої соціальної чи якоїсь іншої групи, і я не бачу потреби якось їх всіх об*єднати якимось одним визначенням. Але якщо це дуже потрібно - ну називайте їх "люди з ступенем магістра, кандидата, чи доктора, яка живе з власної розумової праці, але не є керівником великого колективу (т.з. топ-менеджером)"
2007.12.04 | ziggy_freud
має значення походження грошей і спосіб їх витрачання
123 пише:> По-перше, середній клас в нас є - оцінка кількості його представників може бути різною в залежності від того, як його визначити, але як не визначайте, все одно він буде.
я сам так вважаю. Однак можу знайти інші форумні дискусії, де аффтари доводять, що середнього класу в нас нема, не буде і не треба.
> Якщо (як випливає з Вашого питання) "соціальні групи" Ви розглядаєте за розподілом матеріальної успішності (бо Ви у цьому ж контексті називаєте "середній клас"), то названа Вами людина може належити і до "верхнього середнього класу", і до "нижнього середнього класу", і взагалі до тих, хто за межею бідності.
а проти цього заперечу. З точки зору соціології має значення:
- походження грошей і спосіб їх витрачання
Х вкрав гроші, витратив на наркоту і азартні ігри
У заробив ті самі гроші на продажу свого винаходу, купив піаніно і морський акваріум
Z отримав гроші у спадок, купив новий телевізор і холодильник, а решту поклав в банк
- матеріальна успішність має першорядне значення для тих, хто ще не наївся, або наївся, але поки цього не усвідомив і продовжує запихуватись. В розвинених країнах таких вже меншість...
> Названа Вами людина може належати до будь-якої соціальної чи якоїсь іншої групи, і я не бачу потреби якось їх всіх об*єднати якимось одним визначенням.
тоді це буде не класом, а стратом. Тобто меншою та одноріднішою соціальною групою.
2007.12.04 | OlalaZhm
А в якій країні є клас інтелігентів?
Середній клас у західних країнах є: і не важливо, чи то професор знамений, чи бізнесмен просунутий, чи супер-оплачуваний майстер з ремонту сантехніки у крутих котеджах2007.12.04 | ziggy_freud
в жодній, але в Рос. імперії їх роль була суттєвою
"І" в середньому надто толерантно ставились до більшовиків, тому й прогавили момент переходу своєї "буржуазно-демократичної" революції в зовсім чужу, люмпенську. Навіть співпрацювали з владою, яка їм згодом влаштувала не менший -мор, ніж буржуям і куркулям.Тому в СРСР вже спостерігався занепад "І", про що йдеться в статті.
зараз говорити про цю групу як "клас" буде помилкою. Тим більш в Україні, де вона, НМД, поступово ліквідується та самоліквідується.
OlalaZhm пише:
> Середній клас у західних країнах є: і не важливо, чи то професор знамений, чи бізнесмен просунутий, чи супер-оплачуваний майстер з ремонту сантехніки у крутих котеджах
Просунутий бізнесмен має дуже багато статків, як для середнього класу. Тобто "середній" він хіба на самому початку кар*єри. Професор і сантехнік мають різний спосіб життя, навіть якщо однаково грошей.
2007.12.04 | теж_вчоний
Re: частково погоджусь, але будь ласка вточніть
ziggy_freud пише:> 123 пише:
> > Це штучне поняття, вигадане вже не знаю для чого, яке означає невідомо що, і тому його зручно використовувати для всяких окозамилювань різної міри провокативності.
>
> якщо:
> "середнього класу у нас нема", "інтелигенції нема взагалі ніде", а інтелектуали як соціальна група себе поки проявляють слабенько
>
> тоді:
> до якої соціальної групи належить людина з ступенем магістра, кандидата, чи доктора, яка живе з власної розумової праці, але не є керівником великого колективу (т.з. топ-менеджером)?
Наскільки мені відомо, таких людей на Заході класифікують як "професіоналів". Маються на увазі "серйозні" професії, котрі вимагають найвищої освіти (лікар, юрист, професор, і т. п.). Причому важливо, щоб людина заробляла на життя завдяки цій освіті. (На відміну, скажімо, від якогось мажора, котрий одержує освіту виключно як символ престижу, а живе на відсотки з успадкованого капіталу. Це, до речі, і буде один з типів "інтеліґента").
Також, наскільки мені відомо, Чехов заперечував, коли його називали інтеліґентом. Він казав: "У мене є професія".
Думаю, найбільш близьким до суті явища є таке визначення: людина з непоганою освітою, котра, однак, не є професіоналом. За совка таких було надзвичайно багато ("ми все учились понемногу чему-нибудь и как-нибудь"). Наприклад: інженер з соціалістичного змагання - типовий радянський інтеліґент.
2007.12.04 | ziggy_freud
щодо професіоналів
теж_вчоний пише:> Наскільки мені відомо, таких людей на Заході класифікують як "професіоналів". Маються на увазі "серйозні" професії, котрі вимагають найвищої освіти (лікар, юрист, професор, і т. п.). Причому важливо, щоб людина заробляла на життя завдяки цій освіті.
так.
> (На відміну, скажімо, від якогось мажора, котрий одержує освіту виключно як символ престижу, а живе на відсотки з успадкованого капіталу. Це, до речі, і буде один з типів "інтеліґента").
рантье як соціальна група практично вимерли. Через інфляцію. Людина, яка сама не вміє управляти активами, стає бідною.
> Думаю, найбільш близьким до суті явища є таке визначення: людина з непоганою освітою, котра, однак, не є професіоналом. За совка таких було надзвичайно багато ("ми все учились понемногу чему-нибудь и как-нибудь"). Наприклад: інженер з соціалістичного змагання - типовий радянський інтеліґент.
у нас посаду "інженер" народ за звичкою вважає немодною і ну тіпа лоховской, хоч в деяких конторах їм почали нормально платити. Зараз беруть "менеджера з документообігу" замість кур*єра, або навіть "менеджера з клінінгу приміщень" замість прибиральниці. Хоча в нормі менеджер скоріше управлінська посада.
2007.12.04 | Svitlana
Дозволю собі втрутитися
По-перше. Ху із "інтелігенція"? В статті відповідь на питання виглядає так: "Інтелигентам, справедливо чи ні, приписують надмірну вразливість та сентиментальність, також відомі як “інтелигентські штучки”. Це єдина ознака? Цікава виходить група...Оскільки поняття дійсно російське і більше ніде не використовується, але впроваджене і інтелігенція в рад. союзі іменувалася "соціальним прошарком" на відміну від нормальних людей, яких розподіляли на класи
Бо світ вже давно послуговується іншим визначенням - "інтелектуали". Давно - це пару-тройку століть. Значення цього понятття також вар'юється в залежності від країни та часу. Між іншим, скажімо, французькі інтелектуали, мають ту саму дурну звичку, що і наші "інтелігенти" - підписувати там різні відозви, виступати від імені інтелектуалів за чи проти чогось і т.д. На даний момент однією з основник ознак західного інтелектуала вважається здатність заробляти собі хліб насущний, пардон, мозгами, причому власними.
Мдя. Можемо ще про ітерів поговорити. Теж цікаво. Такий робі радянський зразок російського інтелігента.
2007.12.04 | Георгій
Думаю, цe зовсім різні рeчі
Є інтeлeктуали нe-інтeлігeнти (сeрeд амeриканських науковців, наприклад, повно таких), і є інтeлігeнти нe-інтeлeктуали (я маю одного знайомого, який нe має освіти і заробляє на життя тим, що розвозить піццу - алe він для мeнe просто зразок інтeлігeнта).2007.12.04 | Svitlana
Так отож
Георгій пише:> Є інтeлeктуали нe-інтeлігeнти (сeрeд амeриканських науковців, наприклад, повно таких), і є інтeлігeнти нe-інтeлeктуали (я маю одного знайомого, який нe має освіти і заробляє на життя тим, що розвозить піццу - алe він для мeнe просто зразок інтeлігeнта).
Інтелігент - просто добре вихована людина, мізкі тут ні до чого. Теж варіант. Але - кому потрібна така інтелігенція? З точки зору суспільної користі?
2007.12.05 | ziggy_freud
то прошу втручатись
Svitlana пише:> Оскільки поняття дійсно російське і більше ніде не використовується, але впроваджене і інтелігенція в рад. союзі іменувалася "соціальним прошарком" на відміну від нормальних людей, яких розподіляли на класи
в СРСР була суспільна наука, хоч і під химерним псевдо (як москалі кажуть на соціологію? - общєствовєдєніє). Ідеологічного сміття в тих дослідах було більше, ніж чогось корисного, але за станом на 1991й займатись власне наукою цим фахівцям вже ніхто не заважав. Крім власної інерції...
> На даний момент однією з основник ознак західного інтелектуала вважається здатність заробляти собі хліб насущний, пардон, мозгами, причому власними.
от. Тобто не просто мислити, а іноді за гроші мислити в напрямку, потрібному комусь іншому. Однак, якщо перестати у вільний час мислити в напрямку, цікавому тобі самому, досить легко перетворитись на звичайну обслугу.
2007.12.05 | Михайло Свистович
Re: "інтелігенції" не існує взагалі, ані в Україні, ані деінде
123 пише:> Це штучне поняття, вигадане вже не знаю для чого, яке означає невідомо що, і тому його зручно використовувати для всяких окозамилювань різної міри провокативності
Гм..., інтелігенти є, а інтелігенції немає?
2007.12.05 | ziggy_freud
слово лише вказує на об*єкт. Чи не вказує
Михайло Свистович пише:> Гм..., інтелігенти є, а інтелігенції немає?
слово "жопа" вказує на об*єкт жопа. Якщо не знати цього слова, можна назвати об*єкт інакше. Тоді жопа спокійно існуватиме як дупа
Можна взагалі довести, що жопи як такої нема, тілько дві сідниці розділені анусом. І захистити на тому докторську дисертацію. Чи видати закон про заборону громадянам мати більше одної жопи. І змусити кожного отримати довідку про кількість жоп. Чи варто?
слово інтелигент вказує на людину. Як можна стати І, то можна і перестати ним бути. Стати професіоналом, чи інтелектуалом. Чи одночасно земельно-будівельним баригою і кавалером самопального Св.Станіслава.
2007.12.06 | 123
Re: "інтелігенції" не існує взагалі, ані в Україні, ані деінде
Михайло Свистович пише:> 123 пише:
> > Це штучне поняття, вигадане вже не знаю для чого, яке означає невідомо що, і тому його зручно використовувати для всяких окозамилювань різної міри провокативності
>
> Гм..., інтелігенти є, а інтелігенції немає?
Мені важко сказати, є вони чи нема, оскільки неясно, що означає це слово. Нема ознак-критеріїв.
Десь тут хтось наводив визначення типу найкращий, найчесніший, насовістлівіщий, найскромніший. За таким визначенням якось незручно себе відносити до "них" - наприклад, підписуючі листи віх "їхнього" імені, нє?
Взагалі, наприклад "хороші люди" існують, а соціальної групи "хорошелюдей" нема,С і це нікого не турбує
2007.12.04 | miner
стаття рулить. в цілому і в нарізаному.
2007.12.04 | AxeHarry
Дотична до даної тeми стаття. ІМХО: +1000. (/)
http://forum.pravda.com.ua/read.php?2,3298046Вся надежда на быдло
Я – "мальчик из приличной семьи". Приличной моя семья была все послевоенные десятилетия. Моя жизнь была устроена еще с того момента, когда меня катал в коляске ныне известный московско-грузинский архитектор. Моя мама – дочь регионального партийного босса, мой отец – сын руководящего работника Госплана, моя жена – внучка адмирала и племянница академика. Я выпускник двух престижнейших университетов. Мое резюме пестрит руководящими должностями, а служебные корочки открывают практически любую дверь. Моя сестра, которая сейчас заканчивает элитный вуз, тоже не будет знать в жизни проблем. Московский высший свет не дает пропасть мальчикам и девочкам из приличных семей. Такие, как мы, делают карьеру автоматически и без усилий – всегда найдется кто-нибудь, кто поможет устроить "мальчика" или "девочку" на синекуру, где не надо делать ничего. Если мальчик выберет творческую карьеру, его раскрутят за так, если девочка захочет пойти по деловой линии, ее без постели будут тянуть и рекомендовать множество доброжелателей; руководящая карьера в госаппарате или СМИ – все доступно.
Я – мальчик из приличной семьи. Ну и что, что "мальчику" тридцать пять лет и у него трое детей? Мне прощается все – "ничего, мальчик забавляется, пусть перебесится". Я выпускник двух престижнейших университетов. Мое резюме пестрит руководящими должностями, а мои удостоверения открывают практически любую дверь. Добавим к этому статус ведущего технологического аналитика страны. Мама мною гордится. Меня не стыдно показать друзьям из общества.
Моя мама – то, что по-английски называется power broker. Она не принимает решений сама, но без ее посредничества очень многие решения бы никогда не состоялись. Насколько далеко простираются ее связи, мне иногда и самому удивительно. Во всяком случае, дома полно фотографий мамы с президентами и премьерами разных стран, а олигархов матушка называет просто "Миша" и "Боря".
В огромной матушкиной квартире по соседству с газпромовским небоскребом идет новогодняя вечеринка в узком кругу. Присутствуют друзья семьи, с которыми мама еще в хрущевское время то ли восходила на Эльбрус, то ли загорала в Коктебеле и на Рижском взморье. Набор гостей – замечательный.
С одной стороны питерский генерал из спецслужб, который вроде бы ухаживал за матушкой одно лето, когда им было еще меньше сорока на двоих. Генерал – спецслужбист в третьем поколении, папа и дедушка также были генералами в той же конторе со многими именами. Родился генерал в Вене, работал за рубежом в капстранах, потом в Питере, а последние годы - в Москве. Сейчас он состоит в каком-то полугосударственном нефтегазовом бизнесе в очень большой должности. Костюм от эксклюзивного лондонского портного сидит на нем так, как будто генерал в нем родился. Впрочем, форму генерал всю жизнь одевает от силы раз в несколько лет, на торжественные мероприятия.
С другой – московская гранд-дама, потомственная правозащитница, содержащая фонд с непроизносимым названием из семи слов (я помню только, что там есть слова "демократия", "развитие" и еще какие-то знаковые термины). Фонд живет на западные гранты, производя на свет абсолютно неудобочитаемые отчеты по 200 страниц и вроде бы больше ничего. Бизнес был основан еще родителями дамы, которые держали известную в 1970-е подпольную библиотеку самиздата, при всем при том ухитрившись ни разу даже не получить повестки "в органы". С дамой мама училась в одной группе в Инязе. У дамы нажитые грантами загородный домик на Новой Риге, еще один домик во Флориде и дочка замужем за американцем, работающим в Москве партнером консалтинговой фирмы.
Фото дочери с внучкой на фоне флоридского особняка, откуда гранд-дама только что вернулась со свежим, но слабеньким загаром (Рождество во Флориде дождливое), рассматривают все вместе, умиляясь: "Три года, а такие интеллигентные глазки – сразу видно, что девочка из приличной семьи". Белобрысенькая девочка смотрит в камеру настороженно и тревожно, словно предчувствует предстоящие ей музыкальную школу, английскую спецшколу, хореографическую студию и все остальные мучения, через которые полагается пройти московской девочке из приличной семьи.
За столом разговор идет о монетизации льгот – точнее, о бунте пенсионеров.
- Мои предки этих хамов на конюшне пороли! – стукает кулаком по столу разгоряченный очередной рюмкой генерал.
- Именно! Именно на конюшне – соглашается правозащитная дама, опрокидывая от возбуждения чашку.
Я молча грызу соленые огурчики-корнишоны. Предки генерала, чей дед попал в ИФЛИ по комсомольской путевке, из крестьян, и на конюшне могли бывать только в качестве поротых. Предки правозащитной дамы до того, как в революцию стали комиссарами, в советское время торговали селедкой на базарах в западных губерниях империи. Единственный, чьи предки могли кого-то пороть на конюшне, в этой комнате я. Однако в нашей семье не было принято пороть, тем более по произволу. Мы в людей всегда верили: еще мой прапрадед, бывший при Николае I начальником вооружений российской армии, отметился в русской общественной жизни переводами сочинений "о свободной торговле". Но я молчу и думаю о своем.
Общество России – кастовое. Точнее, если уж совсем правильно употреблять термин – варновое. В ее основе – жесткое отстранение от любого реального влияния, политического, экономического, или идейного – всех, кто не связан родством, свойством или дружбой с правящей корпорацией.
Грань между правящей варной элиты и низшей варной быдла практически непроходима. Миновать ее можно, но не честным трудом. Сколь бы ни был квалифицирован и энергичен соискатель, сам он может только разбиться вдребезги о стеклянный потолок, заботливо воздвигнутый высшей варной. На верхний уровень новичка должен кто-то провести, обычно путем брака, связи или патронажа. Власть хранится в правящей корпорации и передается по наследству. Исключений не делают.
Система господствует уже много столетий. Личный состав варн иногда не переживает серьезных катаклизмов, иногда расширяется за счет целых корпораций, но сама система остается целой. Приглядевшись к резюме нынешних "ВИПов", несложно увидеть, что за каждым из них тянется хвост "номенклатуры": практически все из тех, кто преуспевают сейчас, либо были успешны и при советской власти, либо имели успешных родителей или родственников. От случайно пролезших на исторических поворотах выскочек элита избавляется. 91-й год варна пережила, почти не заметив – риторика поменялась, люди – нет. 17-й год прошел тяжелее, варна серьезно обновилась – но сама варновая система власти осталась в неприкосновенности. Власть сохранилась в кругу своих, передаваемой по наследству – это главное.
Сходство с индийской системой тем поразительнее, что правящая варна состоит из двух симбионтов, интеллигенции-брахманов и бюрократии-кшатриев. Они не испытывают сильной приязни друг к другу, но зависят друг от друга. Ссоры внутри элиты – дело семейное и в прямом и в переносном смысле, интеллектуальную и управленческую элиту связывают как общие классовые интересы, так и нити родства. Одни господствуют над духовным, другие над материальным, но и те и другие – варна господ. Они могут ссориться друг с другом, иногда довольно жестко – но только пока низшие варны не замечают этой схватки. В этот момент те, кто контролирует имущество и то, кто контролирует умы, сливаются в одну варну элиты. Даже и термин для этих заклятых друзей вполне можно позаимствовать из законов Ману – "дваждырожденные". Власть в варновой системе – это баланс, но конфликт временен, а вот баланс постоянен.
Разговоры о том, что страну контролируют лица определенной национальности или настроенные против определенной национальности, смешны. Внутри варны нет русских и евреев, кавказцев и украинцев. Все ее члены – дваждырожденные, их различия не просто несущественны, но даже милы в сравнении с тем, что они – не быдло. Только в противопоставлении себя "быдлу", классу низших, высший класс постигает свою значимость и свое "я".
Кто я – брахман или кшатрий? В общем, не так важно, по ходу жизни я был и тем и другим. Да и роли эти сложно отличить друг от друга.
Итак, я дваждырожденный, моя социальная карма в порядке.
- Обидно, что ценнейшие ресурсы идут псу под хвост, - говорит генерал, слегка остыв, после того как заел третью рюмку фаршированной индейкой. – Я не жестокий человек, но вот смотришь на этот митинг, и ей-богу, возникает желание намотать всех этих нахлебников на гусеницы танка. Оборзели! Подумайте, нам вся эта социалка обходится в десятки миллиардов в год. А чего ради? Вот тут у нас все свои, и я вам честно скажу – только чтобы бунта не было! Тут вон болтают – революция, революция… Да не будет у нас никогда никакой революции! Этой пьяни-рвани не демократия нужна, а кормушка, чтоб рылом уткнуться и хрюкать… извините за сильное выражение. Они же свиньи, даже хуже. От свиней хоть польза какая-то, а от них – никакой. Вот все говорят, что мол, у русских рождаемость плохая… Да благодарить надо такую рождаемость! Чтоб обслуживать Трубу, нужно 15 миллионов человек, а кормятся с нее 140 миллионов. А ведь ликвидировать их нам никто не даст – видели, что Европа с Пиночетом сделала? Ох, черт, если б не этот проклятый Нюрнберг со статьей про геноцид… Юра, вот вы специалист по высоким технологиям – скажите, реально разработать какой-нибудь биотехнологический вирус, чтоб он уничтожал только определенных людей? В закрытом режиме, разумеется. Я понимаю, что нереально, но честно вам скажу, мы бы через свою структуру сто миллионов бы вложили не глядя, если б кто-нибудь взялся – дело государственной важности…
Я понимающе киваю головой. В Лондоне у генерала особняк в Кенсингтоне, дочь и внук от первого брака, сын от второго брака, а сейчас на послерождественских распродажах там закупается его любовница, однокурсница моей сестренки. Попадать в положение Пиночета ему никак нельзя.
- Видите ли, Юрочка, - говорит правозащитная дама - вот вы умный мальчик и сами понимаете – русский народ сплошное быдло. Мы, элита, единственные нормальные люди в этой стране, мы мыслим цивилизованно, а остальные просто дикари-алкоголики. Их нельзя предоставлять самих себе, они представляют собой угрозу не только и даже не столько для нас, сколько для всего западного мира. Вы поймите, мы же единственная надежда европейской цивилизации, чтобы эти вандалы не вырвались наружу – они же понимают свободу как анархию, они могут только разрушать. Поэтому в интересах Евросоюза и США, чтобы мы прочно контролировали положение в стране и не позволяли низам выйти из-под нашего контроля. Я только боюсь, что объяснить это Западу будет очень сложно – вы знаете, мне приходится сталкиваться с тем, что у них столько предвзятых идей… Европейский гуманизм никак не может прилагаться к русским, он рассчитан на нормальных людей, а не на быдло.
- Да, живем в отвратительно гуманное время, - соглашается генерал.
Я не спорю. Я слушаю и запоминаю.
Система варн в ее российском варианте, возможно, некогда и была обоснованной и продуктивной. Как это могло быть, представить сложно, но уже много лет, если не веков, она разрушительна. Закрытая элита, искусственно парализующая любую социальную мобильность, неизбежно обращается к всеобъемлющему паразитизму. Более того, трудовой доход ею презирается: тот, кто легко добился влияния или состояния без труда, неважно, положением, милостями вышестоящих, обманом или силой, считает себя более достойным уважения, чем тот, кто потратил для того же усилия, время и труд. Труд для элиты – признак простофили; настоящий дваждырожденный тот, кто сумеет получить все без труда. Только недотепа будет создавать, а тот, кто умеет устраиваться, присваивает.
В масштабах мира Россия – заштатная провинция. Собственная деятельность элиты удручающе вторична и убога. Управление и в политике и в бизнесе неэффективно, ресурсы транжирятся зря, экономика стагнирует, в интеллектуальной и культурной жизни процветает плагиат у развитых стран. В ситуации, когда доступ наверх есть только у родственников и свойственников, это естественный результат негативного отбора.
Современное производство и высокие технологии могут создаваться только свободным трудом – гибкость мысли, гибкость принятия решений, гибкость труда являются теми ключевыми компонентами, без которых не обеспечить ни прогресс знания, ни мобильность бизнеса, ни контроль качества. Не живут без конкуренции по гамбургскому счету и культура с образованием. Но у элиты своя шкала ценностей. ВНП России на душу населения в несколько раз меньше, чем у соседей не потому, что ее граждане не хотят трудиться, а потому, что против трудовой инициативы выстроена эшелонированная система обороны: для варновой системы выгоднее скрытая безработица и бедность, чем свободные и богатые работающие люди. Отсталость – невеликая цена за гарантии неизменности порядка вещей. Пусть в стране будет только один город, где можно заниматься сколь-либо значимой профессиональной деятельностью и нормально зарабатывать. Пусть экономика страны будет сконцентрирована у нескольких собственников-работодателей. Пусть единственная экономически продуктивная деятельность состоит в присвоении даров матери-природы и продаже их за рубеж в обмен на готовые товары. Но пусть только в стране никогда не появятся люди, способные прокормиться своим трудом. Дармоедов элита недолюбливает, но терпит. Независимых от нее людей она просто смертельно боится.
Поэтому все каналы вертикальной мобильности, и политической, и экономической, и карьерной, перекрыты наглухо. С одной стороны, низшую варну искусственно ставят в положение не тружеников, а попрошаек, обязанных самим своим существованием милости высшей касты, с другой, элита всячески преследует свободу любой деятельности. Если низы слишком усилятся, хотя бы даже имущественно – они смогут стать независимее от власти.
Элита не делится на правую и левую – она вся левая, левая и по необходимости и по призванию. Социализм присущ российской правящей элите едва ли не со времени возникновения. Те, кто противопоставляют интеллектуалов бюрократам, очень редко видят их подлинное идейное различие. А различие их во все времена было примерно одним и тем же: интеллектуалы анархисты, а бюрократы государственники. И это все. Россия не случайно стала той страной, что подарила миру теоретический анархизм и практический марксизм. Первое – классический русский интеллектуальный продукт, второе – классический русский опыт власти. Но и первое, и второе – порождение системы варн. Как и Бакунин с Марксом, они оба социалисты. Как и Бакунин с Марксом, они терпеть друг друга не могут. Но, как и у Бакунина с Марксом, спор идет между своими. И, как и у Бакунина с Марксом, те, кто внизу пирамиды, не ощущают разницы, Маркс это или Бакунин – принуждение нивелирует разницу в отношении к государству. И результат выходит неотличимо один и тот же.
Интуитивно две ветви правящего класса всегда ощущают свое духовное родство. В ходе революций начала века левые интеллектуалы вытеснили левых бюрократов – только для того, чтобы тут же создать, во многом из себя самих, новый бюрократический класс. Вопрос о государстве слишком мелок, чтобы система варн сломалась на нем. Варны не нуждаются в силе государства – их сила в их миросозерцании. Именно оно обеспечивает единство дваждырожденных.
- Я тебе вот что скажу, Юрка – генерал перегибается через стол ко мне. – Мы с тобой русские люди, ты вот меня понимаешь, да? Я вот тебе откровенно скажу: русский народ – быдло! Скоты ленивые, работают только когда их кнутом лупят по… (генерал оглядывается на мою сестренку и делает паузу, не уточняя место, по которому лупят). Им бы только водкой нажраться. Их вот так держать надо (демонстрируется кулак) и по морде, по морде. Иначе они сразу на шею сядут.
Я смотрю на генеральский кулак, стиснутый так, что костяшки побелели.
- Удар искросыпительный, удар зубодробительный, удар скуловорот.
- Правильно, Юрка! Вот это по-нашему. Именно скуловорот! Сам придумал?
- Это Некрасов.
- Вот сразу видно, что парень из правильной семьи! Всю классику наизусть знает. Водки выпьешь? По-русски?
- Отчего ж не выпить? – я дипломатичен.
Я чокаюсь с генералом и опрокидываю стопку. Я не чувствую ни запаха спирта, ни вкуса, ни тепла в желудке, ни приятного головокружения – как воды выпил. Я улыбаюсь и говорю еще какие-то пустяки на автопилоте. Я думаю о своем.
Я вспоминаю знакомую девушку из Крыма. Она приехала в Москву с одной сумкой семь лет назад, и над ее выговором все смеялись. Сейчас она говорит как урожденная москвичка и работает хедхантером в крупном московском агентстве по найму. Она партнер фирмы, она очаровательная женщина, она работает как проклятая. Я считаю ее своим другом и доверяю ей как себе.
Но для них она – быдло.
Я вспоминаю молодого человека из Новгорода, который написал мне письмо "Я хочу создать свой компьютерный стартап – что и как мне делать?". Я дал ему советы, какие мог. Не знаю, что у него получилось, но я желаю ему успеха. У него было желание работать, у него была энергия, у него была мечта.
Но для них он – быдло.
Я вспоминаю своего друга из Екатеринбурга. Он рос в жуткой бедности. Когда он был маленький, в доме не было другого чая, кроме прессованных плиток, которые надо было стругать ножом по утрам. Он и сейчас живет небогато, но более оптимистичного и лучезарного человека я еще не встретил. Нужда не озлобила его – она вообще его не беспокоит.
Но для них он – быдло.
Я вспоминаю еще десятки людей. Они не воруют, не обманывают, не грабят. Они зарабатывают себе на жизнь честным трудом. Для них вы все – быдло. По-польски – "скотина". Так же называли в Османской империи плательщиков налогов, низший класс. Странно, что во всех странах правящие паразиты выбирают одни и те же клички.
Элита сохраняет свою позицию вовсе не достоинством и не способностями. Она целиком унаследовала все, чем владеет, от прежних поколений. Она уже давно не собирает, а только расточает. В любой честной борьбе она проигрывает. Поставьте олигарха руководить бизнесом, чей успех создается не привилегиями и льготами, а свободной конкуренцией – он разорится за считанные месяцы. Отправьте российского генерала на настоящую войну – он будет разбит в пух и прах. Предложите нашему лучшему режиссеру под английским псевдонимом снять фильм для голливудской студии с популярнейшими кинозвездами – зрители сделают ему в прокате провальный сбор. Сравните мою технологическую аналитику с тем, что пишут мои коллеги из Силиконовой Долины – кому она нужна за пределами России?
Опора любого общества и его надежда на будущее – это честный труженик. Элита России – самозванцы, и их страх перед конкуренцией со стороны вызван осознанием того, что выживать вне искусственных тепличных условий она не способна.
Элита, кажется, убедила себя, что быдло – прирожденные иждивенцы, что те, кого она изолировала, не способны и не желают ни трудиться, ни жить самостоятельно. Но далеко не все можно навязать. Легко навязать представление о других, сложнее навязать представление о себе, но практически невозможно навязать ценности. Не осознавая свои интересы и ценности, быдло уже является их носителем. Если Россия и существует до сих пор как единое общество это происходит не благодаря диктату элиты, а потому, что вопреки тирании элиты множество тех, кого она презрительно называет "быдлом", своей жизнью утверждают предпочтение честного труда обману и насилию, солидарности – конфликтам, веры в человека – недоверию.
Быдло – это та среда, из которой поднимется новая гражданская нация России. Новый российский строй неизбежно выбросит на свалку варновую систему. Постоянный отбор лучших из лучших поставит все семьи и всех людей на одну доску; правящий класс станет уже не закрытой корпорацией, а открытым слоем с перманентной ротацией. И это произойдет не потому, что такая система на порядки эффективнее, а потому что иначе свободные люди труда жить не могут. Иначе в национальном обществе быть не может – ведь по своей природе оно общество равных. Ни элиты, ни быдла в нем быть не может – только граждане, равноправные и свободные.
Это будет намного более непростая жизнь, где не будет места ренте с унаследованного статуса, а право на положение властителя, руководителя, лидера нужно будет ежедневно подтверждать делом снова и снова. Зато достигаемые всем обществом результаты будут несравненно выше. Именно так и тогда народ России сможет сполна реализовать свой огромный потенциал, который сейчас элита стесняет как может. И перед этим невероятным рывком свободного творчества и труда станет очевидным, как мелка и ничтожна была нынешняя элита, как она транжирила рубли, чтоб присвоить копейки. Десятки новых процветающих городов по всей стране, чей уровень жизни выше московского? ВНП на душу населения в 12 тысяч долларов против нынешних 2400, прибавить к которым 7% кажется пределом мечты? Сотни тысяч миллионеров по всей стране? Новые международные компании, продающие товары высочайшей переработки на рынках всех стран? Книги, переводимые на все языки и фильмы, идущие по всему миру? Все, все возможно.
Тирания дваждырожденных выстроена почти идеально, но у нее есть три уязвимых места. Во-первых, система может источить свои ресурсы и просто обанкротиться – но как показало падение Советского Союза, если нет альтернативного культурного ресурса, опирающегося на идеи равенства прав и честного труда, варновая система просто самовоспроизведется. Во-вторых, выродившаяся окончательно элита может начать принимать бездарные и самоубийственные решения, приведя сама себя к падению.
И наконец, систему может разрушить создание такого культурного ресурса, результатом которого воссоединение самостоятельных граждан-тружеников. Тогда порочный круг будет разорван. Элита перекрывает для посторонних все альтернативные каналы распространения информации и поступает абсолютно верно, когда внушает быдлу, что они – урожденные свиньи, что только кормушка им желанна. Другого способа удержать власть в своей корпорации у ней нет. Пока о правде молчат, правды нет. Но это значит, только одно – если с элитой бесполезно вести переговоры, если в общении с быдлом она понимает только язык силы, то разговаривать с ней незачем.
Я молчу за столом – говорить с моими сотрапезниками бесполезно. Я продумываю план действий, и уже вижу свой первый шаг.
Любые вещи происходят только потому, что кто-то их сделал. А чтобы сделать, необходимо начать делать. И даже если бы для этого не было условий – огромного числа самостоятельных и достойных людей труда, чья слабость только в их временной разобщенности – есть еще одна причина.
Неважно, насколько прочен или уязвим варновый строй. Рождение в высшей варне – это еще не повод работать на ее цели, если твоя варна расхищает не принадлежащие ей богатства страны и лишает всех остальных их законных шансов. Чужая подлость не извиняет твоей собственной. Но больше всего меня мутит от спесивого презрения моей варны к тем, чьим трудом она живет.
Не называйте быдло немым. Я – его голос.
Не думайте, что быдло не видит ваших дел. Я – его глаза.
Я не хочу перевернуть мир, чтобы превратить высшую касту в низшую и наоборот. Я хочу большего. Я выверну мир наизнанку и порву в клочья. Я хочу полного уничтожения системы варн. Она неэффективна. Она устарела. Она порочна. Она мерзка. Она умрет.
Извини, мама. Ты не сможешь гордиться мной перед своими подругами. Я больше не дваждырожденный. Я не буду московским мальчиком из приличной семьи и не хочу им быть. Я сделал свой выбор, и не вернусь назад. И поверь, разгневанный мальчик из приличной семьи способен очень на многое. Стеклянный потолок нельзя пробить снизу, но можно попытаться разбить сверху.
Я делаю первый шаг. Сквозь стекло потолка. С этого момента я играю на другой стороне. На стороне честных и достойных тружеников. На стороне правды.
Я – быдло.
Юрий Аммосов , globalrus.ru
2007.12.04 | Сергей ГРУЗДОВ
ВЕЛИКОЛЕПНО!
2007.12.04 | OlalaZhm
Саме то!
2007.12.04 | BIO
Надто розумно
Краще вже суха люстраційна статистика у новинах замість патетичнихінетзойків типового інтеллілоха - то де знайти бюрократа-анархиста ?
2007.12.04 | ziggy_freud
стаття суперова, хоч і трохи давня
спосіб життя московської "еліти" розкритий. Київська, особливо в частині номенклатурного походження, має з нею багато спільних рис. Хоч є і відмінності. Навіть мажори-бунтівники зустрічаються, хоч і нечасто...А загалом, крім мізків, треба мати велику мужність, щоб так писати. Аффтару щира повага.
2007.12.05 | Tatarchuk
от ще більш давня (та коротша) стаття (л)
http://www.orwell.ru/a_life/chalikova/russian/r_nmogo2007.12.04 | Георгій
Чудова стаття, дякую авторові
2007.12.04 | papaya
Интеллигент vs. Интеллектуал
2007.12.04 | ~N
Re: Інтелигенти - суспільна група, що не стала класом
ziggy_freud пише:>
> Дослідження сучасного стану питання за допомогою інтернета дає цікаві результати. Запит у Гуглі “український інтелигент” – 53 посилання. І цілих 544 - на запит “русский интеллигент”. Російські посилання вказують на Чєхова, Пушкіна, академіка Ліхачова і Васісуалія Лоханкіна.
>
А у мне Гугл дал 22100 ссылок на запрос "русский интеллигент"
Может, у этого неинтеллихэнта и с Гуглом не сложилось?
2007.12.04 | ziggy_freud
запереченння: кількісно чи якісно?
~N пише:> А у мне Гугл дал 22100 ссылок на запрос "русский интеллигент"
> Может, у этого неинтеллихэнта и с Гуглом не сложилось?
можливо, аффтар такі да щось наплутав. За кількістю результатів в Гуглі.
А за якістю, тобто: наявність-відстутність "І", збільшення-зменшення-просто_зміна їх ролі в суспільстві?
2007.12.04 | cartes
Інтелігентів нема і не треба ..
Тільки зараз дійшло, що з утворенням незалежної України з ужитку зникли «інтелі(и)генти».І так хорошо!
Є професії і є люди.
Та деякі з людей вважають себе І. Це не професія, не освіта, не здібності, не виховання, не характер, не вдача .. Це - прошарок, причому не зараз, а саме тоді. І не у нас ..
Треба було створити широченну прірву між «чистим» і «чорним» класами Росії, щоб на прикінці ХІХ ст. з «чистого» класу масово покотилися бідні-горді у вчителі, лікарі, літератори, не докотилися до «чорного» класу і застигли у вигляді прошарку І.
В общем, Україна і тут не Росія ..
2007.12.05 | Большой Брат
почЕтал всю ветку... Прям патологическая ненависть+
к интеллигенции. С чего бы это, а? От собственной ущербности ненавистнегов?Это как в том анегдоте:
- Странно, слова -нед, а жопа - есть.
ЗЫ. А кой-кто хватался за парабеллум, при слове "культура"....
2007.12.05 | ziggy_freud
а в чому, власне, патологія?
Большой Брат пише:> к интеллигенции. С чего бы это, а? От собственной ущербности ненавистнегов?
один мій знайомий, до речі, дипломований, визначав "І" через російське прислів*я: "Умная голова, да дураку досталась". Хоча за замовчуванням розумна голова - це перевага. На недолік вона перетворюється в зовсім збоченому соціумі, в якому домінують рагулі.
Або якщо боттанєг сам не знає, що з нею робити. Іноді таке теж трапляється ;-|
> ЗЫ. А кой-кто хватался за парабеллум, при слове "культура"...
хіба стаття написана проти культури??? Хоча при нагоді можу передати аффтару, що його прирівняли ще й до аццкого фошиста.
а про "жопу" як термін і жопу як об*єкт я вище відповів п.Свистовичу
2007.12.05 | Хвізик
нмсд, вся ця гілка - пуста балаканаина ні про що
2007.12.05 | Tatarchuk
чудово та безжально
Роблю робочу гіпотезу що автор не інтелигент, а тільки мав багато інтелигентів перед очимаЧекаю на другу частину: Інтелектуали
2007.12.05 | SpokusXalepniy
Из личного опыта.
Tatarchuk пише:> Роблю робочу гіпотезу що автор не інтелигент, а тільки мав багато інтелигентів перед очима
Как говорил когда-то мой бывший начальник: "я интеллигент в будущем поколении." ...На что получал от меня в ответ: "а я, как интеллигент в нынешнем, говорю тебе - врёшь, сука!"