12/05/2007 | Майдан-ІНФОРМ

Сьогодні біля Ірпінської міської ради відбувся мітинг, який складався виключно з працівників бюджетної сфери, що їх замість обіду зігнали для висловлення підтримки Олегу Бондарю, який і досі вважає себе мером Ірпеня.

Не зважаючи на проведену попередню роботу, владі вдалося зібрати лише біля сотні осіб, включаючи десяток депутатів Ірпінської міської ради. Свою роботу провела й Мирослава Свистович, яка вирішила не скликати альтернативний мітинг й не заважати проведенню мітингу адмінресурсного, а звернулася до підневільних службовців із закликом не давати перетворювати себе у безсловесне та слухняне бидло. До речі, навіть з тих, хто з’явився на мітинг, 70% взяли звернення, яке роздавали прихильники М. Свистович, незважаючи на страх інших, а приблизно 50% жестами висловили свою згоду з написаним у ньому. Дехто брати звернення на очах начальства відверто боявся, а були і такі, що брали і рвали його, не читаючи.

Загалом на мітинг прийшло навіть менше людей, ніж працює у чотириповерховій будівлі Ірпінської міської ради, а серед мітингуючих ще ж були працівники віддалених підрозділів виконкому, ЖЕКу, інших комунальних підприємств, вчителі і лікарі. Тому 4/5 звернень, взятих прихильниками М. Свистович на дійство, залишились нерозданими.

В кращих радянських традиціях на сходах ради встановили мікрофон, до якого ведучий мітингу, заступник міського голови Ігор Михайлишин (член Української народної партії) почергово запрошував промовців. На розігріві виступили із загальними штампованими фразами на кшталт „Бондар – хороший, працює для міста, Свистович – погана, дестабілізує ситуацію” пригодовані „представники громадськості”, які отримують від виконкому матеріальну допомогу – голова дитячої організації і російськомовний ветеран, якому з великими зусиллями таки вдалось дочитати до кінця написаний для нього малозрозумілий йому як за мовою, так і за набором слів текст. Зібрання він назвав незаконним, а ще одна представниця ветеранської організації почала кричати, що треба викликати міліцію, рознести намети і всіх розігнати.

Відзначився викладач очолюваної лідером Київської обласної організації Партії регіонів Петром Мельником Податкової академії, який бадьоро привітав присутніх „Здравствуйте, товарищи!”, а весь виступ звів до питання вбік мешканців наметового містечка: „Что же вам нужно?” Голова п’ятої виборчої дільниці на призначених розпущеною Верховною Радою нелегітимних дострокових виборах міського голови Алла Бобенко, яка відмовилася діставати із скриньок 840 бюлетенів та рахувати, вкотре розповіла як „аморальна родина Свистовичів” вимагала порахувати бюлетені, а зараз продовжує „погрожувати моральною (?) і фізичною розправою” (вона це говорить вже кілька місяців, хоча зі Свистовичами, що навіть не звертають на неї уваги, перетинається лише тоді, коли сама прибігає до них полаятися біля виконкому).

Несподівано для мешканців наметового містечка перед мікрофоном опинилася бабуся, яка ледь стояла, спираючись на паличку. Вчора ввечері вона принесла їм їжу, а потім попросила за це гроші. Пошкодувавши стареньку, мешканці містечка скинулися й подарували їй 100 гривень, хоча їжі там реально було гривень на 15. Однак сьогодні бабуся розповіла, що її пробували купити, щоб вона за 100 гривень у день жила в наметовому містечку, що викликало сміх відносно молодих у порівнянні з віком бабусі людей, які постійно живуть у наметах.

Виступи депутатів (Оксана Джам від БЮТ і Петро Бубенко від Партії регіонів) були схожими по „литтю води” на виступи громадськості, але окремих „народних обранців” просто понесло. Так, начальник Ірпінського відділу охорони здоров’я і депутат міськради від БЮТ Юрій Романенко, смакував із ледь не садистським задоволенням, як „Свистович виносила пропозиції, а ми їх відкидали”, чим мимовільно підтвердив саботаж, що влаштували депутати міському голові, який відмовлявся їх підгодовувати за рахунок територіальної громади. Людмила Янкова (також БЮТ) вчергове збрехала, що виділені на сміттєзбиральні машини кошти „Мирослава Богданівна розтратила”. Цю просто вбивчу за своїм цинізмом брехню „простодушна” Л. Янкова поширювала і в часи мерства М. Свистович під усмішки більш розумних та підступних депутатів, які знали, що кошти з цього бюджетного рахунку інакше як на машини витратити було неможливо – казначейство просто не пропустило б платіж.

Але особливо розперезався депутат-соціаліст Віктор Небога, який поскаржився на доброту Олега Бондаря: „Я вже не раз звертався до Олега Васильовича, щоб знайти можливість для виселення Свистович за межі Ірпеня, а він не реагує”.

Після такого Олега Бондаря просто не могло не понести. Він, прямо дивлячись на добре йому знайомі обличчя ірпінчан-прихильників Мирослави Свистович, не кліпнувши оком заявив, що у наметовому містечку перебувають мешканці яких завгодно міст України, але тільки не Ірпеня. Та навіть навів перелік цих міст: Суми, Харків, Полтава, Херсон, Миколаїв. Після цього вилив на Мирославу Свистович та її чоловіка цілі відра брехні та розповів, що пристане на пропозицію депутатів щодо виселення Свистовичів: „Пустить копилку по кругу, чтобы выселить Свистович из Ирпеня и наконец-то жить спокойно”.

Ці слова викликали дискусію серед прихильників Мирослави Свистович, що саме має на увазі Олег Бондар. Все ж таки більшість зійшлася на тому, що він, як нашоукраїнець, більш гуманний, ніж соціаліст Небога, а тому мав на увазі запропонувати проживаючій в однокімнатній квартирі з чоловіком і двома дітьми Мирославі Свистович гроші на купівлю кращого житла за межами Ірпеня. Останнім аргументом на користь того, що О. Бондар пропонує м’якший варіант, ніж В. Небога був не природній гуманізм Олега Васильовича, а те, що „мер” просто судить всіх по собі і вважає, що гроші все вирішують у будь-яких випадках.

Неодноразово Олег Бондар звертався до протестуючих, обзиваючи їх заробітчанами, а закінчив зовсім феєрично: „Эти животные мешают нам жить и работать”. Ці слова йому так сподобались, що потім, коли він звернувся до людей, щоб задавали йому питання, він повторив їх іще раз – його запитали про бездомних собак, і всі присутні, не почувши самого питання, просто не змогли не почути громогласну відповідь з указуючим перстом вбік наметового містечка: „Сначала давайте избавимся от этих животных, которые мешают нам жить и работать, а потом приведем город в порядок”.

Мітинг закінчився ріденькими оплесками, млявим скандування залишених без обіду бюджетників „Бондар – мер” та врученням О. Бондару великого букету жовтих троянд, що викликало здивовані коментарі: „На розлуку?”. Останнім акордом стало взаємоцілування промовця з присутніми – просто-таки а-ля Брежнєв.

Отже сьогодні в Ірпені відбувся екскурс в історію: спочатку кучмізм у вигляді примусового мітингу бюджетників, а потім СРСР в ностальгійних поцілунках типу „Брежнєв-Хонекер”.

Деякі фото з мітингу: http://maidan.org.ua/n/foto/1196865036