Людина року для приза імени Дюранті
12/20/2007 | Ярослав Сватко
У державі, де існує вільна преса, редакційна колегія будь-якого видання є вільна у висловлюванні своєї позиції. З цього огляду рішення журналу “Тайм” про визнання Володимира Путіна людиною року свідчить про наявність в Америці вільної преси. Але з такою ж певністю можна сказати, що це рішення свідчить і про певні світоглядні уподобання редколегії “Тайма”. Бо з певної світоглядної позиції Путіним можна захоплюватися, і визнавати, що справа, яку він робить, має неабияку суспільну цінність. Вся річ в тому, яка це позиція, і які цінності визнаються безцінними для суспільства. Якщо непроминальною цінністю людства, або, хоч би, народів, які населяють території колишнього Радянського Союзу, є збереження Російської імперії у будь-якому вигляді, то сперечатись нема про що – Володимир Путін заслужено отримав нагороду, і взагалі – він поза конкуренцією серед претендентів. Джоан Ролінґ зі своїм Ґарі Потером відпочиває. Питання тільки в тому, чи всі заслуги російського президента враховані журі, і чи всі – доведені до загалу як ті, що спричинили його перемогу в конкурсі.
Врешті, редколегія, повідомляючи про нагороду, підкреслила - “людина року – це не почесне звання чи підтвердження заслуг. Це просто визнання того, яким є світ, якими є люди і якими – сили в цьому світі”. Американські журналісти стверджують, що місце Путіна в рейтинґу журналу визначили його досягнення в “зміцненні стабільності та підвищенні ролі Росії у світі”. Крім того – бо “російський президент у внутрішній політиці забезпечив своє майбутнє, а у зовнішній – розширив вплив на стан справ на міжнародній арені, хоч і не завжди благотворний”.
Дивно, що серед претендентів не розглядалися Чавес, Лукашенко і Бен Ладен. Стабільність у Білорусі Лукашенка мало чим відрізняється від російської, а вплив Бен Ладена на міжнародну політику ще огого який, Путіну 100 очок вперед дасть. Ще можна було як альтернативу розглянути Ахмадінеджада – кілька років цілий світ сушить голову проблемою іранської ядерної бомби – а виявляється, це всього лише зручний дипломатичний хід. Спробував би так впливати Путін, не маючи ні бомби, ні завершеного ядерного циклу!
Найкраща стабільність в Росії – це 99,9% голосів за “Єдиную Россию” в Чеченії. Це і вплив, і авторитет лідера цієї політичної сили, і, вочевидь, саме цей показник врахували журналісти “Тайма”, відводячи стабільності важливе місце в результатах свого рейтинґування. Якщо під цим кутом подивитися на стабільність в інших виборчих реґіонах Росії, то у Володимира Путіна ще є куди зміцнювати стабільність. Має шанс завоювати нагороду вдруге.
Підвищення ролі Росії у світі – це, візьмімо зі своєї містечкової, не глобальної точки зору, газовий шантаж, якого ми не скоро забудемо. Цю роль справді важко обійти, і має вона не лише український вимір – вся Європа здригнулась. Врешті, є і європейський вимір – Росія намагалась стати власником європейських газових мереж, і Євросоюз був вимушений приймати Енерґетичну хартію про демонополізацію галузі. Чого Росія досі не сприймає. Спробуйте відмахнутись від цього впливу – зменшення тиску газу вам нагадає про Росію, навіть, якщо Ви не читаєте газет і не дивитесь телебачення. І спробуйте-но сказати, що не “людина року”.
Прихильники Путіна стверджують, що заслугою російського президента є те, що він узяв країну під час повного безладу, а навів у ній лад, підняв добробут та показав правильний шлях розвитку суспільства. Однак апологети тоталітаризму, а такими є більшість прихильників Путіна, будь-яке вільне висловлювання думок вважають “безладом”. Насправді Росія, в час, коли її перебрав Путін, стояла на роздоріжжі між колишнім тоталітарним устроєм та можливим демократичним. Лавреат впевнено штовхнув її в бік звуження громадянських свобод, диктатури адмінапарату, звуження прав місцевих та реґіональних громад. Він штовхнув Росію в бік міжетнічних конфронтацій, і ми, українці, щоразу бачимо це наочно на прикладі ставлення російської влади до української бібліотеки в Москві. Це ж не відморожені “наші” призначають директорів, які знищують унікальний бібліотечний фонд – це влада їх призначає. І хоча українська громада в Росії звертається до “батюшки-царя” за справедливістю, цю справедливість їй відмірюють призначені царем клерки. Якби тільки на українцях зійшлося – але ж бачимо, що тою ж міркою міряють і грузинам, і угро-фінам. Є система, вона впроваджена лавреатом, і це є його бачення шляху до стабільності. Було б чесно, якби журі, оголошуючи критерії рішення, згадало б і про ці “стабільність і порядок”.
Не можна заперечити внесок Путіна в збільшення доходів Росії від продажу енерґоносіїв. Сам герой дня скромно промовчує про це у своєму інтерв'ю, але об'єктивні журналісти повинні були б згадати історію зростання цін на нафту та грамотні політичні ходи Путіна для забезпечення інтересів Росії. Однак цього разу їм незручно показувати, як російський президент класичним гамбітом переграв і Англію, і Америку.
Одним з перших пропаґандивно-дипломатичних ходів Путіна на міжнародній арені був його візит в Букінґемський палац. За галасом медій про “візит російського самодержця до британської королеви” якось пройшло непоміченим підписання угоди з британцями про розробку тюменських нафтових покладів. Слід зазначити, що економічною проблемою Росії ч.1 на той час була собівартість тюменської нафти на кордоні Росії. Мало того, що добування в умовах Сибіру недешеве, так ще й транспортування піднімає вартість. Був час, коли для Росії продавати тюменську нафту було собі в збиток. Та ось почалася іракська війна, яка загнала ціну на нафту до небачених висот, і продавати тюменську, і не тільки тюменську, нафту, стало напрочуд вигідно. Британія була одним з ініціяторів ліквідації віртуальної ядерної загрози з боку Саддама, можливо, навіть активнішим від США. Якщо Путін, пожертвувавши малим, склав обставини, у яких він у сильніших глобальних гравців виграв велике та ще й їхніми руками – слід справді визнати його талант державного діяча. Але якраз отут американці скромно промовчують.
Рішення американського журі викликало, і далі викликатиме недвозначну реакцію в світі. Дехто вважає, що редакція навіть не мала морального права розглядати російського президента в якості кандидата на нагороду з огляду на порушення прав людини в Росії. Однак проблема визнання Путіна людиною року журналу “Тайм” не в особі Путіна, а в подвійних стандартах американських журналістів. Не можна в одному й тому самому видані, хоч і в різних числах, боротись за скріплення прав людини в світі, і водночас давати нагороду людині, яку вони самі ж визнають серед тих державних діячів, які використовують державу для ущемлення прав людини. Йдеться не про свободу висловлювань, а про обличчя, напрямок і світогляд редакційної колегії. Ніхто б не здивувався, якби Володимир Путін став таким же лавреатом від пекінської “Женьмінь Жібао”, чи ще доброго десятка відомих видань. Тут же ми маємо справу з принципами, за якими людиною року цілком має право стати Бен Ладен. Або Гітлер. Що, врешті, вдалося один раз журналові “Тайм” у 1938 році, але це скромно промовчується редакційною колегією. Але не дивуймося американському журналістському соціумові. Він ще й досі визнає лавреатом та еталоном журналістики Дюранті, який брехав про Голодомор. При таких підходах можна однією рукою писати статті про порушення прав людини в Росії, а другою – голосувати за визнання Путіна – людиною року.
Врешті, редколегія, повідомляючи про нагороду, підкреслила - “людина року – це не почесне звання чи підтвердження заслуг. Це просто визнання того, яким є світ, якими є люди і якими – сили в цьому світі”. Американські журналісти стверджують, що місце Путіна в рейтинґу журналу визначили його досягнення в “зміцненні стабільності та підвищенні ролі Росії у світі”. Крім того – бо “російський президент у внутрішній політиці забезпечив своє майбутнє, а у зовнішній – розширив вплив на стан справ на міжнародній арені, хоч і не завжди благотворний”.
Дивно, що серед претендентів не розглядалися Чавес, Лукашенко і Бен Ладен. Стабільність у Білорусі Лукашенка мало чим відрізняється від російської, а вплив Бен Ладена на міжнародну політику ще огого який, Путіну 100 очок вперед дасть. Ще можна було як альтернативу розглянути Ахмадінеджада – кілька років цілий світ сушить голову проблемою іранської ядерної бомби – а виявляється, це всього лише зручний дипломатичний хід. Спробував би так впливати Путін, не маючи ні бомби, ні завершеного ядерного циклу!
Найкраща стабільність в Росії – це 99,9% голосів за “Єдиную Россию” в Чеченії. Це і вплив, і авторитет лідера цієї політичної сили, і, вочевидь, саме цей показник врахували журналісти “Тайма”, відводячи стабільності важливе місце в результатах свого рейтинґування. Якщо під цим кутом подивитися на стабільність в інших виборчих реґіонах Росії, то у Володимира Путіна ще є куди зміцнювати стабільність. Має шанс завоювати нагороду вдруге.
Підвищення ролі Росії у світі – це, візьмімо зі своєї містечкової, не глобальної точки зору, газовий шантаж, якого ми не скоро забудемо. Цю роль справді важко обійти, і має вона не лише український вимір – вся Європа здригнулась. Врешті, є і європейський вимір – Росія намагалась стати власником європейських газових мереж, і Євросоюз був вимушений приймати Енерґетичну хартію про демонополізацію галузі. Чого Росія досі не сприймає. Спробуйте відмахнутись від цього впливу – зменшення тиску газу вам нагадає про Росію, навіть, якщо Ви не читаєте газет і не дивитесь телебачення. І спробуйте-но сказати, що не “людина року”.
Прихильники Путіна стверджують, що заслугою російського президента є те, що він узяв країну під час повного безладу, а навів у ній лад, підняв добробут та показав правильний шлях розвитку суспільства. Однак апологети тоталітаризму, а такими є більшість прихильників Путіна, будь-яке вільне висловлювання думок вважають “безладом”. Насправді Росія, в час, коли її перебрав Путін, стояла на роздоріжжі між колишнім тоталітарним устроєм та можливим демократичним. Лавреат впевнено штовхнув її в бік звуження громадянських свобод, диктатури адмінапарату, звуження прав місцевих та реґіональних громад. Він штовхнув Росію в бік міжетнічних конфронтацій, і ми, українці, щоразу бачимо це наочно на прикладі ставлення російської влади до української бібліотеки в Москві. Це ж не відморожені “наші” призначають директорів, які знищують унікальний бібліотечний фонд – це влада їх призначає. І хоча українська громада в Росії звертається до “батюшки-царя” за справедливістю, цю справедливість їй відмірюють призначені царем клерки. Якби тільки на українцях зійшлося – але ж бачимо, що тою ж міркою міряють і грузинам, і угро-фінам. Є система, вона впроваджена лавреатом, і це є його бачення шляху до стабільності. Було б чесно, якби журі, оголошуючи критерії рішення, згадало б і про ці “стабільність і порядок”.
Не можна заперечити внесок Путіна в збільшення доходів Росії від продажу енерґоносіїв. Сам герой дня скромно промовчує про це у своєму інтерв'ю, але об'єктивні журналісти повинні були б згадати історію зростання цін на нафту та грамотні політичні ходи Путіна для забезпечення інтересів Росії. Однак цього разу їм незручно показувати, як російський президент класичним гамбітом переграв і Англію, і Америку.
Одним з перших пропаґандивно-дипломатичних ходів Путіна на міжнародній арені був його візит в Букінґемський палац. За галасом медій про “візит російського самодержця до британської королеви” якось пройшло непоміченим підписання угоди з британцями про розробку тюменських нафтових покладів. Слід зазначити, що економічною проблемою Росії ч.1 на той час була собівартість тюменської нафти на кордоні Росії. Мало того, що добування в умовах Сибіру недешеве, так ще й транспортування піднімає вартість. Був час, коли для Росії продавати тюменську нафту було собі в збиток. Та ось почалася іракська війна, яка загнала ціну на нафту до небачених висот, і продавати тюменську, і не тільки тюменську, нафту, стало напрочуд вигідно. Британія була одним з ініціяторів ліквідації віртуальної ядерної загрози з боку Саддама, можливо, навіть активнішим від США. Якщо Путін, пожертвувавши малим, склав обставини, у яких він у сильніших глобальних гравців виграв велике та ще й їхніми руками – слід справді визнати його талант державного діяча. Але якраз отут американці скромно промовчують.
Рішення американського журі викликало, і далі викликатиме недвозначну реакцію в світі. Дехто вважає, що редакція навіть не мала морального права розглядати російського президента в якості кандидата на нагороду з огляду на порушення прав людини в Росії. Однак проблема визнання Путіна людиною року журналу “Тайм” не в особі Путіна, а в подвійних стандартах американських журналістів. Не можна в одному й тому самому видані, хоч і в різних числах, боротись за скріплення прав людини в світі, і водночас давати нагороду людині, яку вони самі ж визнають серед тих державних діячів, які використовують державу для ущемлення прав людини. Йдеться не про свободу висловлювань, а про обличчя, напрямок і світогляд редакційної колегії. Ніхто б не здивувався, якби Володимир Путін став таким же лавреатом від пекінської “Женьмінь Жібао”, чи ще доброго десятка відомих видань. Тут же ми маємо справу з принципами, за якими людиною року цілком має право стати Бен Ладен. Або Гітлер. Що, врешті, вдалося один раз журналові “Тайм” у 1938 році, але це скромно промовчується редакційною колегією. Але не дивуймося американському журналістському соціумові. Він ще й досі визнає лавреатом та еталоном журналістики Дюранті, який брехав про Голодомор. При таких підходах можна однією рукою писати статті про порушення прав людини в Росії, а другою – голосувати за визнання Путіна – людиною року.
Відповіді
2007.12.20 | igorg
А чому тут дивуватися, це питання масштабу
Велика держава - велика людинаПутін надзвичайно вигідна фігура з якою завжди можна знайти спільну мову. Скажімо Чечня за Балкани, ПРО за ... і т.д.
Найголовніше можна просто не звертати увагу на інших, важливо лише правильно поділити територію впливу. До того ж озброєння Росії це потужний імпульс до озброєння США. А принципи? Які тут принципи, якщо все зводиться до вміння вдало й вигідно домовитись. Історія, на жаль, не вчить до чого ведуть такі ігри й такі відзнаки.
Але що найцікавіше, так це така ось позиція "ми як дзеркало констатуємо факт". Але ж це відверта брехня, бо не констатують, а підсумовують власне досягнення, результат власного впливу, лукавого прищуреного погляду.
2007.12.21 | Адвокат ...
Сколько волка ні кормі, а он всьо равно водкі іщєт.
Штати вже тисячу разів, "розбитим пском",-- підтверджували висновок про те, що у випадку з мацькалями політика "батога та пряника" не працює. Бо,-- "друґіє оні", "нє такіє, как люді",-- ті кляті мацькалі.Кіко Сталіну за вушком не чухай,-- він все `дно сі Гітлером мислить. Сасі-алісти, бля (с).
2007.12.21 | Адвокат ...
І на вздогін.
Імперія, за своєю суттю, ніколи немає жодної можливости стати демократією, окрім, аби бути знищена. Це варто розуміти і Стейтам, і Україні, і Европі.2007.12.21 | Західняк
Члени одного клубу
Власне тут можна побачити наяву чергову спробу загравання сильних цього світу одне з одним. Америці як і Европі не вигідна нестабільна і надто розхитана Росія. Їм Росія краща хоч така, як є, але в одних руках і під контролем. Якщо в Росії піде шкереберть - Европі і Америці теж буде непереливки. Ось такі реалії. Так що можна очі закрити на утиски демократії і тп.2007.12.21 | Адвокат ...
Так, я не одноразово чув таку думку. Але чув й иншу.
Инша така: Штати все`дно знищать гімперію зла. Але поступово. Однак наполегливо.Моє ж відчуття є таке: Мацькава потроху перестає бути "ґалавняком" для Штатів. Хуть Пукінська, хучь Медвежа. Натомість, стає занадто великим "ґалавняком" для Европи. І справа тутечки не у ґазо-залежности Европи від Мацьковії. Це конхвлікт цивілізаційний. Конхвлікт простору з часом, часу з простором. 21-го сторіччя та 19-го. Конхвлікт людини розумної з неандертальцем, що сидить сракою на величезних покладах енерґо-носіїв, що в край є потрібні людині розумній.
2007.12.21 | Володимир
Re: Так, я не одноразово чув таку думку. Але чув й иншу.
Абсолютно точно.2007.12.21 | Skapirus
А от про енергоносії - це ключовий момент
Європа та Україна, купуючи в Росії недешеві енергоносії, які вичерпуються та ціна на них росте, фактично спонсорують існування імперії. Без таких вливань імперія мала б вже впасти. На жаль, як бачимо, через фінансові вливання Російська імперія розвивається і на мою приватну думку вона буде поступово поглинати сусідні території. Найперша об"єктивна загроза для поглинання - це загроза Україні, наступною після України буде Європа. Це абсолютно реальний сценарій, якщо світ не припинить або суттєво не обмежить купівлю енергетичних ресурсів з Росії. Для реалізації цього важливим є розвиток відновлюваної енергетики. Для цього треба мати в голові хоча б трохи звивин порівняно з неадертальцем, аби навчитися застосовувати енергію Сонця та відмовитися від викопних джерел.2007.12.21 | Раціо
Жжуть, як страшно
Skapirus пише:> наступною після України буде Європа.
Росія не може поглинути Европу навіть теоретично. Це протирічить життєвим інтересам кремлінів: в такому разі їм нікуди буде продавати сировину, і нізвідки імпортувати мерси.
2007.12.21 | Ярослав Сватко
Ще не буде де тримати вкрадені гроші і відпочивати
2007.12.21 | Skapirus
Не страхатися, а готуватися треба
Раціо пише:> Skapirus пише:
> > наступною після України буде Європа.
> Росія не може поглинути Европу навіть теоретично. Це протирічить життєвим інтересам кремлінів: в такому разі їм нікуди буде продавати сировину, і нізвідки імпортувати мерси.
Мерси і все інше можна імпотрувати з штатів чи Японії. А для Кремля крім продажу нафти важливою є "біомаса", яка слухняно відгукується на всі забаганки "царя", які він проголошує під маркою "місіонерства" та богообраності Росії. Я навіть не знаю, що для кремлівський царьків важливіще - продавати нафту чи завойовувати цією фігнею голови людей, творячи з них власних рабів. А завойованим рабам можна також продавати ресурси і не боятися, що вони будуть щось вякати про власні права.
2007.12.21 | Адвокат ...
У Вас усьо яко сь змішало сь...
Skapirus пише:> Раціо пише:
> > Skapirus пише:
> > > наступною після України буде Європа.
> > Росія не може поглинути Европу навіть теоретично. Це протирічить життєвим інтересам кремлінів: в такому разі їм нікуди буде продавати сировину, і нізвідки імпортувати мерси.
> Мерси і все інше можна імпотрувати з штатів чи Японії. А для Кремля крім продажу нафти важливою є "біомаса", яка слухняно відгукується на всі забаганки "царя", які він проголошує під маркою "місіонерства" та богообраності Росії. Я навіть не знаю, що для кремлівський царьків важливіще - продавати нафту чи завойовувати цією фігнею голови людей, творячи з них власних рабів. А завойованим рабам можна також продавати ресурси і не боятися, що вони будуть щось вякати про власні права.
Рабам ніц не продають. Раби самі,-- товар.
2007.12.21 | Skapirus
Погоджуюсь
Адвокат ... пише:> Рабам ніц не продають. Раби самі,-- товар.
Ще додам в межах своєї "теорії", що рабів використовують і пускають на м"ясо для розширення кількості підконтрольних рабів.
2007.12.21 | Адвокат ...
Так,-- краще, бо точніше.
2007.12.21 | Раціо
Ви не зауважили цікавий експеримент, який кремліни вже завершили
Skapirus пише:> Мерси і все інше можна імпотрувати з штатів чи Японії.
Не можна, бо американці, та й японці, будуть радикально проти того, щоби стикатися з московським рівнем сервісу під час мандрівок до Парижу. Вже не згадуючи, наскільки проти будуть самі парижани. НАТО то Ви і нє прімєтілі?
> А для Кремля крім продажу нафти важливою є "біомаса", яка слухняно відгукується на всі забаганки "царя"
Це вже було. Виявилося, що біомаса не може виготовляти мерси навіть у кількостях, достатніх для спєцраспріділітєлєй. А без мерсів сучасні кремліни прожити не зможуть, вони ж не такі аскети, як таваріщ Лєнін.
> А завойованим рабам можна також продавати ресурси і не боятися, що вони будуть щось вякати про власні права.
І багато ресурсів зміг продати СССР своїм завойованим рабам? Отож.
2007.12.21 | Skapirus
Здається, Ви теж дечого не зауважили
Раціо пише:> Skapirus пише:
> > Мерси і все інше можна імпотрувати з штатів чи Японії.
> Не можна, бо американці, та й японці, будуть радикально проти того, щоби стикатися з московським рівнем сервісу під час мандрівок до Парижу. Вже не згадуючи, наскільки проти будуть самі парижани. НАТО то Ви і нє прімєтілі?
Так, винуватий, про НАТО забув. Але я знаю, що навіть якщо буде НАТО, то Кремль буде діяти по принципу - як не поїм, то понадкусюю, ресурси для того будуть в тому числі за рахунок країн НАТО. А от "московський рівень сервісу" не заважає навіть сьогодні американцям з японцями приїздити до Москви та захоплюватися "багатством" Росії. Не здивуюся, що таке саме говорилося б і про згаданий Вами гіпотетичний Париж, лише згадувалося б не багатство, а наприклад культура.
> > А для Кремля крім продажу нафти важливою є "біомаса", яка слухняно відгукується на всі забаганки "царя"
> Це вже було. Виявилося, що біомаса не може виготовляти мерси навіть у кількостях, достатніх для спєцраспріділітєлєй. А без мерсів сучасні кремліни прожити не зможуть, вони ж не такі аскети, як таваріщ Лєнін.
Нічого, для цього треба просто більше "біомаси", яку треба якомога частіше їбошити "з носака". І будуть царю-батюшці самольоти-вертольоти, а його вірним холопам так вже й бути імпортні мерси дістануться. Нафту-газ продадуть і куплять.
> > А завойованим рабам можна також продавати ресурси і не боятися, що вони будуть щось вякати про власні права.
> І багато ресурсів зміг продати СССР своїм завойованим рабам? Отож.
О, а от це найцікавіше! Ніде правди діти, СССР був сільон в часи, коли була величезна кількість доступних власних ресурсів і за рахунок цього забезпечувався достаток принаймні в великих містах. В якийсь час ці ресурси додатково були доволі дорогими на світовому рівні. СССР жив би до цього часу, аби в декого в сраці жир не засвербів, та не захотілося розширити межі свого впливу та погратися в супердержаву. Згадайте Варшавський договір, Афганістан, Анголу, де ще там бруді рученята простягалися? І не треба комусь винити "проіскі США" на які нещасний СССР мав реагувати! Немалі ресурси витрачалися на озброєння, а господарство деградувало. Плюс все це діло в якийсь момент підкосило падіння цін на нафту, що дало економічні підстави для розвалу Радянського Союзу. Тому я й стверджую, що до тих пір, поки будуть високі ціни на енергоносії, Російська імперія буде небезпечною через схильність до агресії (в Кремлі ж сидять "неадертальці"!). Ціни можна збити лише відмовою від купівлі енергоносіїв шляхом заміни їх відновлюваними енергетичними ресурсами. Це дасть можливість послабити і сподіваюся розвалити небезпечного сусіда, а самим нарешті стати на шлях розвитку, зіскочивши з наркотичної голки викопних ресурсів. Щоб там нині не стогнали комуняки про негідників, які розвалили "вєлікую дєржаву", життєздатність будь-якої країни завжди упирається лише в наявність енергетичних ресурсів та ціну на них.
2007.12.22 | Раціо
Альтернативна історія - кумедно, але не альтернативна економіка
Skapirus пише:> Так, винуватий, про НАТО забув. Але я знаю, що навіть якщо буде НАТО, то Кремль буде діяти по принципу - як не поїм, то понадкусюю, ресурси для того будуть в тому числі за рахунок країн НАТО.
Російськиі "імперіалізм" можливий рівно доти, доки не сприймається як загроза. Американці на сьогодні Росію просто ігнорують. Але це зміниться, якщо Росія від гарчання перейде до кусання.
> А от "московський рівень сервісу" не заважає навіть сьогодні американцям з японцями приїздити до Москви та захоплюватися "багатством" Росії.
Тю. Я не казав, що серед них немає недоумків. Але назагал американці цілком здатні відрізнити Париж від Москви.
> Нічого, для цього треба просто більше "біомаси", яку треба якомога частіше їбошити "з носака".
Моя теза полягала в тому, що це вже пробували, і виявилося, що не допомагає. Кремліни це вже зрозуміли, виглядає, а Ви ні - то ж не варто їх аж так зневажати
> Нафту-газ продадуть і куплять.
Так нІкому ж буде продавати.
> забезпечувався достаток принаймні в великих містах.
Достаток в СССР не забезпечувався ніколи. Деякий час забезпечувалася відсутність уявлення про достаток
> СССР жив би до цього часу, аби в декого в сраці жир не засвербів
Це міф.
> Немалі ресурси витрачалися на озброєння, а господарство деградувало.
Це не від жиру, а від безвиході.
> поки будуть високі ціни на енергоносії, Російська імперія буде небезпечною
Наразі російська "імперія" не є небезпечною для евроатлантичної цивілізації, бо надто дрібна. Саме тому Росія може погрожувати Україні - в наш бік поки ніхто не дивиться.
> Ціни можна збити лише відмовою від купівлі енергоносіїв шляхом заміни їх відновлюваними енергетичними ресурсами.
Це можливий шлях, але малоймовірний. Насправді, лише подальше зростання цін заставить цивілізацію звернути увагу на російську проблему і її розв'язати. Наразі енергоносії надто дешеві, щоб хтось почухався.
2007.12.21 | Skapirus
Я б пропонував перекласти цю статтю на англійську
Було б лише кому перекласти. Бо стаття є достойним "атвєтом Чємбєрлєну".2007.12.21 | Ярослав Сватко
Як на мене, стаття трохи імпульсивна. Я не написав однієї тези
Про яку в підтексті цілий час кажу, але відкритим текстом не втяв, бо писав більше під впливом емоцій, ніж розсудку.Для мене тут проблема суто журналістської моралі. Якщо боротись за свободу слова і права людини в Росії виключно в межах острова Манхеттен, чи навіть усіх Штатів - але тільки Штатів, то треба так відкрито говорити: ми за це боремось, але наша боротьба в Росію не заходить. Вона тільки тут.
Бо своїм визнанням, що б вони не пояснювали про редакційні мотиви, вони дали Путіну козирі в руки, щоб ці свободи в Росії душити. Тоді й з"являється редакційна шизофренія - на одній сторінці утиски свобод, а на другій - Путін - герой года.
Більше ніяких застережень, крім понятійної шизухи, до редакційного рішення в мене нема, - вони вправі нагороджувати навіть Гітлера. Свобода форева!
2007.12.21 | Skapirus
Імпульсивність якраз на користь, бо треба бити на сполох