12/24/2007 | Олег Левицький

Типова технологія фабрикації кримінальної справи
(на прикладі кримінальної справи № 07-4623 за обвинуваченням К. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України)

В ніч з 24 на 25 березня 2007 року в село Плоске Броварського району завітали гості з районного центру. Їх було щонайменше п’ятеро на двох автомобілях. Броварські гульвіси зупинились в центрі села. Слухали голосно музику, попивали і закушували, залицялись до дівчат тощо. Коротше кажучи, розважались хлопці як могли, почуваючись повними господарями ситуації. Із-за чого виник конфлікт, ніхто з місцевих точно сказати не може. Але точно відомо, що під час бійки круті зайди використовували заздалегідь пристосовані палиці і навіть пістолет. Молодші за віком місцеві хлопці, перебуваючи в меншості, дали гідну відсіч пихатим гостям, змусивши останніх ретируватись. Чим, якими мотивами керувались „переможені” далі можна тільки здогадуватися, але під крики „дави їх сук” від’їжджаюче авто було спрямоване по дотичній на спостерігаючих за ними „переможців”. Тобто діяли навмисно і зухвало, з невизначеним (байдужим) наміром щодо наслідків, але маючи дуже конкретну мету: за будь-яку ціну покарати своїх „кривдників”, спричинивши їм щонайменше різного ступеню тілесні ушкодження чи каліцтва. В результаті один із трьох, на яких був спрямований автомобіль, загинув на місці, інший отримав травми, третій чудом залишився неушкоджений.

Викладене підтверджується показами семи місцевих свідків – двома вцілілими учасниками події та п’ятьма місцевими дівчатами. Чому ми будемо в подальшому називати їх „зловмисниками” стане зрозуміло із наступного.

На ранок на місці події вирує робота, працюють специ: криміналісти, сищики, слідчі. Іде копітка робота по огляду і складанню протоколу огляду місця події, робляться заміри, фотографування, фіксуються щонайменші деталі, що мають значення для справи встановлення істини та законності. Не дивлячись на вихідний день, роботами керує заступник начальника Броварського слідчого відділу (СВ) С.В.Маляренко, який чомусь зовсім не бачить 10 метрового сліду протектора, в чому й розписується.

26 березня 2007 року слідчий СВ Броварського РВ Поліщук Л.С. порушує кримінальну справу за ст. 286 ч. 2 КК України (ДТП, що спричинило смерть потерпілого, карається позбавленням волі на строк від 3 до 8 років) та присвоює їй номер 07-4623.

26 березня слідчий допитує чотирьох жителів міста Бровари, серед яких і К. „під копірку” щиро і чистосердечно розповідають страшну історію про те, як вони стали об’єктом нападу 25-30 чоловік. Озброєні палками, металевими предметами і пляшками сільські зловмисники спочатку перегородили дорогу а потім кинулися на автомобіль, б’ючи вікна, фари, піднімаючи автомобіль руками та намагаючись його перевернути. Тому, їм нічого не залишалось, як здійснити маневр розвороту з середини 10 метрової дороги своїм Фольксвагеном-Джетою в протилежному напрямку, рятуючи своє здоров’я і навіть життя від смертельної небезпеки. При чому, всі вони показують, що за кермом авта був К., що наїзду чи, тим більше, переїзду через людину ніхто не бачив, не відчув, що ніхто із них звернених до них волань зупинитися не чув і навіть не підозрював, що в них під колесами людина. Надалі будемо називати їх „потерпілими”.

27 березня слідчий іде до К. додому і дійсно в його гаражі знаходить названий „потерпілими” у своїх свідоцтвах старенький Фольксваген, оглядає його, про що складає відповідні протоколи. Виявляється, що авто вже давно не має номерних знаків (зняте з обліку), бо його зібрались продавати. У всьому іншому покази „потерпілих” підтверджуються: всі вікна і фари розбиті, по всьому корпусу вм’ятини подряпини, жах.

16 квітня слідчий проводить відтворення обставин події за участю К., називаючи останнього в протоколі чомусь свідком. Свідок К. розказує і показує, що авто стояло тут, а взвод нападників там, я сигналив, але вони не вступалися, а потім побігли, я крутнув руля праворуч, це було справжнє пекло, з якого ледве вдалось порятуватися.

З 26 березня по 23 травня слідчий у всіх протоколах і постановах у розслідуваній нам кримінальної справи по факту ДТП кожного разу встановлює одне і теж: „25 березня 2007 року близько 02 години невстановлений водій, керуючи невстановленим автомобілем, рухаючись по вул. Леніна села Плоске, порушуючи вимоги пунктів 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху, скоїв наїзд на Фесюка Романа” і т.д.

23 травня слідчий виносить постанову про зупинення досудового слідства на підставі п. 3 ст. 206 КПК України. Не встановлено особу(!), яка вчинила злочин.

24 травня прокурор скасовує постанову слідчого і дає вказівку провести авто технічну експертизу з урахуванням проведених відтворень.

Замість того, щоб поставити перед експертом питання щодо технічної спроможності здійснити конкретний маневр конкретним автомобілем так, як стверджує К. у своїх показах і відтворенні, слідчий запитує у експерта чи вбачається в діях водія автомобіля невідповідність Правилам дорожнього руху.

02 серпня експерт ЗАТ УЦПЗ „Експрес-Сервісу” пише слідчому Повідомлення №30 з велемовною назвою „Про неможливість дачі висновку”. В резолютивній частині експерт зазначає: „дії водія К. в зазначеній дорожній ситуації, яка була незвичайною, повинні бути оцінені слідчим органом самостійно, що не потребує знань в області судової автотехніки”.

Поки робилася експертиза стало відомо, що Президент в червні підписав Закон „Про амністію”, відповідно до якого всі, що вчинили необережний злочин з санкцією до 10 років позбавлення волі, звільняються від кримінальної відповідальності, якщо у них є неповнолітні діти.

03 серпня слідчий нарешті порушує кримінальну справу і пред’являє обвинувачення К. у вчиненні злочину, передбаченому ст. 286 ч. 2 КК України. Швиденько пише подання про застосування амністії відносно К., погоджує його із заступником прокурора і направляє справу до суду.

25 вересня Броварський міськрайонний суд відмовляє в задоволенні подання і відправляє справу прокурору, оскільки у відповідності до Закону „Про амністію” подання повинно бути підписане самим прокурором, а не його заступником.

13 жовтня Прокурор відправляє справу на дорозслідування іншому слідчому із вказівкою передопитати всіх свідків з боку „зловмисників” і провести з ними відтворення.

18 жовтня кримінальну справу № 07-4623 приймає до свого провадження слідчий СВ Броварського РВ ГУМВС України Міщенко О.Г і поновлює досудове слідство.

Передопитані повторно „зловмисники” стоять (наполягають) на своєму. Все докладно розказують і показують, малюють схеми, беруть участь в відтвореннях.

28 листопада слідчий доповідає своєму начальникові, „що під час телефонної розмови з обвинуваченим К. останній повідомив, що він захворів і погано себе почуває, а тому не зможе найближчим часом з’явитись для допиту” і зупиняє по 10 грудня розслідування у справі.

10 грудня давати додаткові свідчення К. відмовляється, участь у відтворенні він також взяти не може, бо має всі підстави побоюватися „зловмисників” з села Плоске.

12 грудня слідчий знову призначає авто технічну експертизу, але на це раз ставить питання щодо спроможності з технічної точки зору показів „зловмисників” і „потерпілих”.

17 грудня експерти Грабовський і Гора НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області у висновку експерта № 3690 доходять жодним чином невмотивованого висновку: покази „потерпілих” з технічної точки зору можна вважати спроможними. Жодних аргументів, жодних пояснень, навіть без натяку на найменший аналіз ситуації. Ви запитали, ми відповіли – МОЖНА!

Що ж стосується показів „зловмисників”, то їх покази в частині місця розташування наїзду на Фесюка Р.О. технічно неспроможні. І навіть аргументи такі-сякі приводяться. Правда базуються вони на Схемі та Протоколі огляду місця події від 25 березня, де, як вже раніше зазначалось, Маляренко не помітив добре видний на всіх фото 10 метровий слід протектора автомобіля-вбивці.

17 грудня слідчий на підставі жодним чином необґрунтованого експертного висновку, який до того ж суперечить більшості інших матеріалів справи, не перевіряючи очевидну недолугість всіх показів обвинуваченого К. та його побратимів, відмовляє в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 115 КК України (навмисне вбивство), закінчує слідство і готує подання про звільнення К. від кримінальної відповідальності в зв’язку з амністією.

Повний абзац.