Бережись,підступний хакер, захисника система „Рада” (/)
12/27/2007 | привид Романа ShaRP'а
http://ord-ua.com/categ_1/article_52267.html
26.12.2007 г.
Бережись, підступний хакер – система „Рада” під надійним захистом
(До 50-ти річчя заступника Голови СБУ Миколи Герасименка)
В шумном балагане любят собираться
Жулики, бандиты, воры всех мастей…
В.Токарев
21 грудня 2007 року, по обіді, шановні кияни та гості столиці, які простували в своїх справах вулицею Володимирською, раптово відчули різкий запах. Першою думкою було, що, певно, десь прорвало каналізацію й центром Києва течуть фекальні маси. Але після того, як задля провітрювання відкрилися вікна в кабінеті заступника Голови СБУ Миколи Герасименка, стало зрозумілим, що несподівану газову атаку спричинив раптовий конфуз, який приключився з Миколою Михайловичем. Причому – з приводу безвинної роздруківки з форуму сайту „ОРД”, покладеною на стіл товаришу Герасименкові запопадливою прес-службою СБУ.
У тому повідомленні автор цих рядків інформував панове товариство, що за кілька годин має взяти участь у телепередачі „Свобода слова з Савиком Шустером”, де планує розповісти про те, яким чином, а головне – хто саме перевіряє заяву народних депутатів щодо втручання в роботу системи „Рада” під час голосування 11 грудня 2007 року. Ну, того самого голосування, коли не спрацювали кілька депутатських карток і пані Тимошенко не набрала омріяної нею більшості голосів у парламенті.
Нагадаємо, що через три дні після невдалого голосування автор оприлюднив на сайті „ОРД” прізвище працівника Секретаріату Президента, який володіє даром маніпулювати системою „Рада”. Статтю з „ОРД” прорекламував в прямому ефірі народний депутат Олесь Доній, і грізна Служба стала робити вигляд, що вона хоче встановити істину. І навіть розпочала дослідчу перевірку під проводом Миколи Герасименка. Втім, Микола Михайлович даремно марнувався, оскільки ця сама істина була відома Народному Президентові ще до початку перевірки – Віктор Андрійович, виступивши 16 грудня по телебаченню, так і сказав, що втручання в систему „Рада” не було. При цьому відеозапис голосування потрапив у СБУ лише в обід 17 грудня. Який прозорливий Президент, одначе...
Не залишився осторонь шляхетної справи встановлення істини й Секретаріат Президента, працівника якого – начальника відділу Євгена Костенка – автор цих рядків прославив як геніального, але трохи божевільного, хакера. Щоби якось відмитися від підозр, Секретаріат домовився з Шустером про виступ Костенка в популярній програмі. З такої нагоди пана Євгена помили та вдягнули в костюм з краваткою. Щоправда, поголити не вдалося. Кажуть, начальник відділу виривався з рук і намагався вкусити перукаря.
Одначе закони жанру вимагають, щоби в студії був присутній опонент. Тож зрання мені зателефонували з „Інтера” й запросили на передачу, пообіцявши виступ без обмеження в часі – на самому початку програми. Навіть коли я входив у студію, мене попередили, щоби далеко не забирався, бо маю бути першим у мікрофона. Але жарт на форумі „ОРД” призвів до несподіваних наслідків. Телеглядачі мали наочну змогу побачити, що робилося в прямому ефірі. Сценарій судомно рвався, обговорення ступеню захищеності системи „Рада” несподівано було перенесено у фінал передачі, а на всі мої спроби розкрити рот слідував благальний жест Савика Шестера, який показував на годинник.
Ще б пак. Якби я в телепередачі розповів лише про алгоритм блокування карток шляхом натискування двох клавіш з довільного комп'ютера, підключеного до мережі Верховної Ради, це б пан Герасименко якось би пережив. Урешті-решт, Костенко, працюючи помічником народного депутата Кармазіна, неодноразово показував різним людям, як з кабінету в будинку будь якого парламентського комітету можна замість 227 голосів зробити 225. Але трапилося найстрашніше – у формному дописі я пообіцяв повідати телеглядачам про заступника Голови СБУ Миколу Герасименка, який очолює „розслідування”, та його гараж. І на цьому вся „свобода слова” скінчилася. Натомість сильно-сильно завоняло.
Тож відкриємо таємницю. Річ у тім, що організм товариша Герасименка виробив чіткий рефлекс на слово „гараж”. Як стверджують злостивці, ось вже другий рік, як анальний сфінктер Миколи Михайловича при цьому слові робить невимушений рух, здатний перекусити лом. Але, на жаль, м’язового зусилля часто буває недостатньо, щоби забезпечити повну герметичність отвору.
Гаражний підпільник
Якби класик російської літератури жив у сучасній Україні, то він, напевно, замість оповідання „Му-му” написав би фейлетон „Герасим”. А кінорежисер Ельдар Рязанов замість того, щоби знімати рімейк на 30-ти річну „Іронію долі”, залюбки запустив би у виробництво кінофільм „Гараж-2”. До того ж вигадувати нічого не треба – суцільна документальщина.
Тим більше, що Микола Герасименка – людина уславлена. Головним чином – матеріалами кримінальних справ. Причому, як тими, що порушував він, так і тими, що порушували проти нього. Щоправда, успіхами на теренах пильнування державної безпеки Микола Михайлович відзначитися так і не встиг. Але це ніяк не завадило його блискучій кар'єрі, яка асоціюється з прізвищами двох людей – Андрія Шкіля та Віктора Балоги.
Товариш Герасименко – постать воістину легендарна. Його, героя численних публікацій, добре знають сучасні українські політв'язні – учасники акцій протесту „Україна без Кучми!”. Нинішній заступник Голови СБУ Микола Герасименко – це той самий колишній керівник слідчої групи в так званій „справі 9-го березня”. Той самий Герасименко, який тримав за ґратами Андрія Шкіля та безбожно фальсифікував справу, домагяючися засудження інших УНСОвців. Зараз факт фальсифікації кримінальної справи офіційно визнала Генеральна прокуратура України, з цього приводу 7 квітня 2006 року було навіть спільне засідання двох палат Верховного Суду України. Одначе, подання про перегляд справи високий Суд відхилив, мотивуючи це тим, що треба спочатку притягнути до кримінальної відповідальності фальсифікатора Герасименка, а вже тоді клопотатися про скасування вироків щодо соратників Шкіля. Але хто ж його посадить – він же пам'ятник.
А доки Герасименко перебуває на свободі, процитуємо кілька речень з обвинувального висновку в „справі 9-го березня”: „Потерпілий Бутко одержав удар каменем по голові, чим було заподіяно ушкодження суглобу лівої ноги”. Або: „Використовуючи свій авторитет лідерів УНА-УНСО, Шкіль, Ляхович, Мазур, Зайченко взяли участь у руйнуванні паркану”. Ще перли: „На нього (учасника мітингу Андрусенка – авт.) працівники міліції не нападали, але коли він підходив до них, вони наносили йому удари гумовими кийками”, „Косенко збуджував жестами безчинствуючий натовп”, „Шкіль продовжував збуджувати у маси осіб негативне ставлення до правопорядку”. Афтар, пеши исчо!
Втім, сподівання Герасименка на швидкий кар'єрний зріст завдяки „справі 9-го березня” не виправдалися. Бо навіть Кучмі не були потрібні слідчі, які вважають, що удар по голові може ушкодити суглоб лівої ноги. А після падіння режиму Кучми на Герасименка звалилася ще одна капость. Управління внутрішньої безпеки СБУ встановило, що Микола Михайлович з кінця 90-х років минулого століття входив у злочинне угруповання відомого вже покійного закарпатського авторитета Михайла Токаря – того самого „Геші”, який дав путівку в життя нинішньому голові Секретаріату Президента Віктору Балозі та народним депутатам Ігрю Крілю й Василю Петьовці.
Ролі були чітко розподілені – Балога і Ко ганяли через кордон контрабандні „Мерседеси”, а начальник 1-го відділу Слідчого Управління СБУ Герасименко нищив документи, що викривали контрабандистів. Дійшло до того, що зі Слідчого Управління зникли матеріали кримінальної справи №186, порушеної за фактом злочинної діяльності брата Балоги. Справа перебувала у провадженні Герасименка, він виділив матеріали щодо Балоги-молодшого в окреме провадження, після чого ті матеріали дематеріалізувалися.
Урешті-решт 28 грудня 2005 року Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу за фактом зникнення в надрах СБУ компромату на Балогу. А 7 липня наступного року в гаражі Миколи Михайловича був проведений огляд. К величезному здивуванню слідчого ГПУ та понятих все знайшлося – і контракти, по яких Балога завозив в Україну автомобілі, занижуючи їхню вартість у десятки разів, і зниклі в СБУ інвойси... А ще знайшлася побутова техніка, яка була вилучена колись слідчими СБУ в якості речового доказу, а потім зникла. Навіть матеріали щодо Андрія Шкіля – і ті зберігалися в гаражі запасливого Герасименка. Мабуть – на чорний день.
Коли Арбітру Нації доповіли про несподівані знахідки в гаражі відповідального працівника СБУ, кажуть, радості Віктора Андрійовича не було меж. Ще б пак – хіба це не є втіленням у життя його мрії про „декагебізацію” Служби безпеки України? Напевно, так. Бо, погодьмося, якби за радянських часів щось подібне трапилося б у КДБ, після скорого суду офіцерської честі Герасименкові було б запропоновано вийти в окрему кімнату з пістолетом, зарядженим одним патроном. А якби той відмовився – то отримав би максимальний строк тюремного ув'язнення.
Тож Віктор Андрійович так зрадів, що не втримався й обміркувавши як слід гаражну історію, взяв і призначив Герасименка заступником Голови СБУ – на радість Балозі, його брату та працівникам Чопської митниці.
Хепі бьоздей, Миколо Михайловичу!
На правду сказати, автор попервах мав певні сумніви в тому, що це саме пан Костенко допоміг Віктору Балозі влаштувати провальне голосування 11 грудня 2007 року по кандидатурі прем'єр-міністра. Бо одна справа – вміти нишпорити в системі „Рада”, розробники якої не подбали про захист від несанкціонованого втручання. І зовсім інша – зробити конкретну бяку в день відповідального голосування. Потенційне не завжди є актуальним, і з цією мудрістю древніх важко не погодитися.
Але геть сумніви! Як тільки на трибуну Верховної Ради вийшов заступник Голови СБУ Микола Герасименко та став переконувати народних депутатів у неможливості втручання в систему „Рада”, стало зрозумілим – балогина робота. Бо кому, як не Герасименкові, керівник Секретаріату Президента міг доручити перевірку захищеності комп'ютерів Верховної Ради від Євгена Костенка?
А потім почалися дивні речі з сайтом „ОРД” та працівниками редакції. Спочатку сайт намагалися знищити. Після того, як хакерська атака була відбита, розпочалися „вербовочні підходи” до технічного персоналу редакції з боку СБУ.
Але логічним фіналом „розслідування” втручання в систему „Рада”, яке здійснює СБУ під проводом Герасименка, стала ота сама передача „Свобода слова з Савиком Шустером”. Невгомонний Костенко, дорвавшись до мікрофона, став розповідати, що, виявляється, йому відомо, які саме свідчення в СБУ дав „так званий журналіст” Володимир Бойко, колишній помічник Кармазіна Зоя Загородня та народний депутат України Олесь Доній. І що в тих свідченням немає нічого цікавого. Єдине, що забув сказати пан Костенко – так це те, що його самого Служба безпеки України не опитувала. Отакої.
Ми – люди веселі. І досхочу нареготавшися з „шумного балОгана”, у якому вовтузиться Микола Герасименко, автор вкатав заяву в Генеральну прокуратуру України – акурат у переддень ювілейного дня народження Миколи Михайловича. Ось „наш ответ Керзону”:
Генеральному прокуророві України
вул. Різницька, 13/15, м. Київ-11
ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ЗЛОЧИН
(у порядку ст. 95 КПК України)
Я є журналістом, зокрема співпрацюю з Інтернет-ресурсом „ОРД” http://www.ord-ua.com. На Інтернет-сторінці цього видання 14.12.2007 було розміщено мою статтю „Не вірю!”, а 17.12.2007 – інтерв'ю з Зоєю Загороднєю (Федорчук). У цій публікації йшлося про діяльність начальника відділу Секретаріату Президента України Євгена Костенка, який у бутність роботи в апараті Верховної Ради України знайшов спосіб маніпулювати даними системи для голосування „Рада” з будь-якого комп'ютера, підключеного до комп'ютерної мережі Верховної Ради України.
Про те, що сайт „ОРД” оприлюднив прізвище людини, яка раніше неодноразово здійснювала несанкціоноване проникнення в систему „Рад”, 14.12.2007 повідомив у телепередачі „Свобода слова з Савиком Шустером” народний депутат України Олесь Доній.
Оскільки на той момент Службою безпеки України здійснювалася дослідча перевірка заяви народних депутатів України щодо втручання в роботи система „Рада” під час голосування 11.12.2007 по кандидатурі прем'єр-міністра України, я 17.12.07 дав пояснення в СБУ відносно відомих мені фактів з цього приводу. Також працівниками СБУ були опитані народний депутат України Олесь Доній та Зоя Загородня (Федорчук), що мені стало відомо з їхніх слів. Зокрема Зоя Загородня (Федорчук) розповіла мені, що в СБУ вона повідомила про те, як Костенко особисто їй демонстрував втручання в систему „Рада”, розповідав механізм блокування карток народних депутатів та вихвалявся, що може забезпечити будь-який результат голосування.
21.12.2007 пан Костенко взяв участь у телепередачі „Свобода слова з Савиком Шустером”, де заявив, що йому відомо, які саме свідчення дали в СБУ Володимир Бойко, Зоя Загородня (Федорчук) та Олесь Доній. Таким чином, зі слів Костенка витікає, що хтось ознайомив його з матеріалами дослідчої перевірки, яку проводить СБУ щодо збоїв у роботі системи „Рада”. При цьому така заява Костенка не може бути „жартом”, оскільки Костенко є державним службовцем 4-го рангу й за подібні „жарти” він був би негайно позбавлений допуску до документів, що містять державну таємницю, а відтак – був би змушений звільнитися з посади. Звертає на себе увагу також та обставина, що перевірка збоїв у системі „Рада” до цього дня не завершена. Отже ознайомлення працівниками СБУ з матеріалами незавершеної дослідчої перевірки сторонніх осіб, а тим більш – пана Костенка, на якого очевидці вказують, як на людину, що може бути причетною до втручання в комп'ютерну мережу Верховної Ради України, становить склад тяжкого службового злочину – зловживання посадовим становищем.
Більш того, як мені повідомили джерела в Секретаріаті Президента України, до цього дня Є.Костенко навіть не був опитаний в СБУ, оскільки на офіційну пропозицію працівників СБУ надати пояснення, він відповів відмовою у нецензурній формі в присутності кількох людей. Вочевидь, пан Костенко користується особливим імунітетом у державі.
Водночас звертає увагу та обставина, що дослідчою перевіркою збоїв у системі „Рада” керує заступник Голови СБУ Микола Герасименко, який перебуває в особливих стосунках з керівником Секретаріату Президента Віктором Балогою й раніше неодноразово скоював посадові злочини на його користь. Зокрема – викрадав зі Слідчого управління СБУ матеріали кримінальних справ, що компрометують В.Балогу та його брата П.Балогу.
Особливі відносини між М.Герасименком та В.Балогою були встановлені Генеральною прокуратурою України в ході розслідування кримінальної справи №49-1791. Зазначена кримінальна справа була порушеною 28 грудня 2005 року за фактом незаконного закриття кримінальної справи, підроблення документів та повернення коштів працівниками СБУ власникам контрабандного товару. Як з'ясувалося в ході досудового слідства, на теренах Закарпатської області тривалий час діяло злочинне кримінальне угруповання, до складу якого входили В.Балога, його брат П.Балога та начальник першого відділу Слідчого управління СБУ М.Герасименко. Роль останнього полягала, зокрема, в знищенні документів, що викривали В.Балогу та його брата в злочинній діяльності.
У ході досудового слідства по кримінальній справі №14-1791 слідчим Генеральної прокуратури та працівниками Управління внутрішньої безпеки СБУ 07.07.2006 було проведено огляд гаража №1038 гаражно-будівельного кооперативу „Сокіл-2” по вулиці Академіка Туполева, 1-а в м.Києві, фактичним власником якого є М.Герасименко. Під час огляду були знайдені та вилучені:
- предмети, що були речовими доказами в кримінальних справах, які знаходились у провадженні Слідчого управління СБУ;
- велика кількість службової документації щодо діяльності Слідчого управління СБУ;
- матеріали багатоепізодних кримінальних справ, порушених свого часу Службою безпеки України за фактами злочинної діяльності В.Балоги, його брата П.Балоги та працівників Чопської митниці. У тому числі – матеріали справи №186, порушеної СБУ за фактом контрабанди П.Балогою легкових автомобілів „Мерседес-Бенц”. Зазначені матеріали вважалися втраченими.
Окрім того, під час огляду належного М.Герасименку гаража були виявлені численні документи з матеріалів кримінальної справи, порушеної в 2001 році проти учасників акції „Україна без Кучми!” – так званої „справи 9-го березня”, зокрема матеріали щодо народного депутата України А.Шкіля. Зазначену кримінальну справу розслідував М.Герасименко, який прийняв її до свого провадження з власної ініціативи і домігся засудження лідерів демократичного руху України до різних строків ув'язнення. У квітні 2006 року Генеральна прокуратура України офіційна визнала, що ця кримінальна справа була сфальсифікована. Тим не менш до цього дня ніхто з засуджених у „справі 9-го березня” не реабілітований.
Після проведення огляду належного М.Герасименку гаража та вилучення в нього матеріалів, що свідчать про злочинну діяльність П.Балоги, Президент України демонстративно призначив М.Герасименка заступником Голови служби безпеки України.
Таким чином, заява начальника відділу Секретаріату Президента Є.Костенка про те, що йому відомі матеріали перевірки Службою безпеки збоїв у системі „Рада”, є підставою для порушення кримінальної справи за ознаками ст. 364 ч.3 КК України щодо службових осіб СБУ, які, зловживаючи своїм службовим становищем на користь В.Балоги, зняли копії з матеріалів дослідчої перевірки та передали їх у Секретаріат Президента України. Це зловживання потягнуло тяжкі наслідки у вигляді підриву довіри до діяльності Служби безпеки України. Окрім того, після заяви Є.Костенка особи, які раніше давали свідчення в СБУ щодо механізму можливого втручання в систему „Рада”, відмовилися від подальшої дачі пояснень.
Зокрема я, будучи опитаний в СБУ 25.12.2007, заявив, що мені відомі прізвища осіб, які бачили Є.Костенка в будинку Верховної Ради України 11.12.2007, але я відмовляюся їх назвати доти, доки не будуть притягнути до кримінальної відповідальності ті працівники СБУ, що ознайомили В.Балогу та Є.Костенка з поясненнями, які в СБУ давав раніше я, Зоя Загородня (Федорчук) та народний депутат України Олесь Доній.
Виходячи з наведеного та керуючися ст.ст. 95, 99-1 КПК України, -
п р о ш у :
порушити кримінальну справу за ст. 364 ч.3 КК України за фактом зловживання працівниками СБУ службовим становищем, яке полягало в ознайомленні начальника відділу Секретаріату Президента України Є.Костенка з матеріалами незавершеної дослідчої перевірки заяви народних депутатів України щодо збоїв у системі „Рада” під час голосування 11.12.2007 по кандидатурі прем'єр-міністра України. У випадку відмови в порушенні кримінально справи прошу направити мені поштою на домашню адресу копію відмовної постанови для подальшого оскарження.
Про відповідальність, встановлену ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, попереджений.
В.М.БОЙКО
26.12.2007
Звісно, автор не настільки наївний, щоби сподіватися, що його заяві в Генеральній прокуратурі дадуть законний хід. Але постанову про відмову в порушенні кримінальної справи – видадуть обов'язково. А ми тую постанову оскаржимо в суд. І вже тоді, у відкритому судовому процесі, поговоримо з Миколою Михайловичем про все – і про те, як він, працюючи в Управлінні СБУ по Сумській області, у серпні 1992 року вперше „штовхнув наліво” речові докази – 18,6 тонн мідного брухту. І про його перший хабар – 25 тисяч доларів США, отриманих у 1994 від мешканців Чечні Ахмета та Хасана Дудаєвих. Поговоримо й про його першу 4-х кімнатну квартиру, куплену в червні 1995 році на гроші, одержані від керівника СП „Технологія” В.В.Зайця. І про його перше знайомство з Віктором Балогою на ґрунті лобові до контрабанди.
Отоді й посміємося.
З днем народження Вас, Миколо Михайловичу!
Володимир Бойко, спеціально для „ОРД”
И снова - мои приветы и поздравления любителям балогана, гНУНСа и президиота.
26.12.2007 г.
Бережись, підступний хакер – система „Рада” під надійним захистом
(До 50-ти річчя заступника Голови СБУ Миколи Герасименка)
В шумном балагане любят собираться
Жулики, бандиты, воры всех мастей…
В.Токарев
21 грудня 2007 року, по обіді, шановні кияни та гості столиці, які простували в своїх справах вулицею Володимирською, раптово відчули різкий запах. Першою думкою було, що, певно, десь прорвало каналізацію й центром Києва течуть фекальні маси. Але після того, як задля провітрювання відкрилися вікна в кабінеті заступника Голови СБУ Миколи Герасименка, стало зрозумілим, що несподівану газову атаку спричинив раптовий конфуз, який приключився з Миколою Михайловичем. Причому – з приводу безвинної роздруківки з форуму сайту „ОРД”, покладеною на стіл товаришу Герасименкові запопадливою прес-службою СБУ.
У тому повідомленні автор цих рядків інформував панове товариство, що за кілька годин має взяти участь у телепередачі „Свобода слова з Савиком Шустером”, де планує розповісти про те, яким чином, а головне – хто саме перевіряє заяву народних депутатів щодо втручання в роботу системи „Рада” під час голосування 11 грудня 2007 року. Ну, того самого голосування, коли не спрацювали кілька депутатських карток і пані Тимошенко не набрала омріяної нею більшості голосів у парламенті.
Нагадаємо, що через три дні після невдалого голосування автор оприлюднив на сайті „ОРД” прізвище працівника Секретаріату Президента, який володіє даром маніпулювати системою „Рада”. Статтю з „ОРД” прорекламував в прямому ефірі народний депутат Олесь Доній, і грізна Служба стала робити вигляд, що вона хоче встановити істину. І навіть розпочала дослідчу перевірку під проводом Миколи Герасименка. Втім, Микола Михайлович даремно марнувався, оскільки ця сама істина була відома Народному Президентові ще до початку перевірки – Віктор Андрійович, виступивши 16 грудня по телебаченню, так і сказав, що втручання в систему „Рада” не було. При цьому відеозапис голосування потрапив у СБУ лише в обід 17 грудня. Який прозорливий Президент, одначе...
Не залишився осторонь шляхетної справи встановлення істини й Секретаріат Президента, працівника якого – начальника відділу Євгена Костенка – автор цих рядків прославив як геніального, але трохи божевільного, хакера. Щоби якось відмитися від підозр, Секретаріат домовився з Шустером про виступ Костенка в популярній програмі. З такої нагоди пана Євгена помили та вдягнули в костюм з краваткою. Щоправда, поголити не вдалося. Кажуть, начальник відділу виривався з рук і намагався вкусити перукаря.
Одначе закони жанру вимагають, щоби в студії був присутній опонент. Тож зрання мені зателефонували з „Інтера” й запросили на передачу, пообіцявши виступ без обмеження в часі – на самому початку програми. Навіть коли я входив у студію, мене попередили, щоби далеко не забирався, бо маю бути першим у мікрофона. Але жарт на форумі „ОРД” призвів до несподіваних наслідків. Телеглядачі мали наочну змогу побачити, що робилося в прямому ефірі. Сценарій судомно рвався, обговорення ступеню захищеності системи „Рада” несподівано було перенесено у фінал передачі, а на всі мої спроби розкрити рот слідував благальний жест Савика Шестера, який показував на годинник.
Ще б пак. Якби я в телепередачі розповів лише про алгоритм блокування карток шляхом натискування двох клавіш з довільного комп'ютера, підключеного до мережі Верховної Ради, це б пан Герасименко якось би пережив. Урешті-решт, Костенко, працюючи помічником народного депутата Кармазіна, неодноразово показував різним людям, як з кабінету в будинку будь якого парламентського комітету можна замість 227 голосів зробити 225. Але трапилося найстрашніше – у формному дописі я пообіцяв повідати телеглядачам про заступника Голови СБУ Миколу Герасименка, який очолює „розслідування”, та його гараж. І на цьому вся „свобода слова” скінчилася. Натомість сильно-сильно завоняло.
Тож відкриємо таємницю. Річ у тім, що організм товариша Герасименка виробив чіткий рефлекс на слово „гараж”. Як стверджують злостивці, ось вже другий рік, як анальний сфінктер Миколи Михайловича при цьому слові робить невимушений рух, здатний перекусити лом. Але, на жаль, м’язового зусилля часто буває недостатньо, щоби забезпечити повну герметичність отвору.
Гаражний підпільник
Якби класик російської літератури жив у сучасній Україні, то він, напевно, замість оповідання „Му-му” написав би фейлетон „Герасим”. А кінорежисер Ельдар Рязанов замість того, щоби знімати рімейк на 30-ти річну „Іронію долі”, залюбки запустив би у виробництво кінофільм „Гараж-2”. До того ж вигадувати нічого не треба – суцільна документальщина.
Тим більше, що Микола Герасименка – людина уславлена. Головним чином – матеріалами кримінальних справ. Причому, як тими, що порушував він, так і тими, що порушували проти нього. Щоправда, успіхами на теренах пильнування державної безпеки Микола Михайлович відзначитися так і не встиг. Але це ніяк не завадило його блискучій кар'єрі, яка асоціюється з прізвищами двох людей – Андрія Шкіля та Віктора Балоги.
Товариш Герасименко – постать воістину легендарна. Його, героя численних публікацій, добре знають сучасні українські політв'язні – учасники акцій протесту „Україна без Кучми!”. Нинішній заступник Голови СБУ Микола Герасименко – це той самий колишній керівник слідчої групи в так званій „справі 9-го березня”. Той самий Герасименко, який тримав за ґратами Андрія Шкіля та безбожно фальсифікував справу, домагяючися засудження інших УНСОвців. Зараз факт фальсифікації кримінальної справи офіційно визнала Генеральна прокуратура України, з цього приводу 7 квітня 2006 року було навіть спільне засідання двох палат Верховного Суду України. Одначе, подання про перегляд справи високий Суд відхилив, мотивуючи це тим, що треба спочатку притягнути до кримінальної відповідальності фальсифікатора Герасименка, а вже тоді клопотатися про скасування вироків щодо соратників Шкіля. Але хто ж його посадить – він же пам'ятник.
А доки Герасименко перебуває на свободі, процитуємо кілька речень з обвинувального висновку в „справі 9-го березня”: „Потерпілий Бутко одержав удар каменем по голові, чим було заподіяно ушкодження суглобу лівої ноги”. Або: „Використовуючи свій авторитет лідерів УНА-УНСО, Шкіль, Ляхович, Мазур, Зайченко взяли участь у руйнуванні паркану”. Ще перли: „На нього (учасника мітингу Андрусенка – авт.) працівники міліції не нападали, але коли він підходив до них, вони наносили йому удари гумовими кийками”, „Косенко збуджував жестами безчинствуючий натовп”, „Шкіль продовжував збуджувати у маси осіб негативне ставлення до правопорядку”. Афтар, пеши исчо!
Втім, сподівання Герасименка на швидкий кар'єрний зріст завдяки „справі 9-го березня” не виправдалися. Бо навіть Кучмі не були потрібні слідчі, які вважають, що удар по голові може ушкодити суглоб лівої ноги. А після падіння режиму Кучми на Герасименка звалилася ще одна капость. Управління внутрішньої безпеки СБУ встановило, що Микола Михайлович з кінця 90-х років минулого століття входив у злочинне угруповання відомого вже покійного закарпатського авторитета Михайла Токаря – того самого „Геші”, який дав путівку в життя нинішньому голові Секретаріату Президента Віктору Балозі та народним депутатам Ігрю Крілю й Василю Петьовці.
Ролі були чітко розподілені – Балога і Ко ганяли через кордон контрабандні „Мерседеси”, а начальник 1-го відділу Слідчого Управління СБУ Герасименко нищив документи, що викривали контрабандистів. Дійшло до того, що зі Слідчого Управління зникли матеріали кримінальної справи №186, порушеної за фактом злочинної діяльності брата Балоги. Справа перебувала у провадженні Герасименка, він виділив матеріали щодо Балоги-молодшого в окреме провадження, після чого ті матеріали дематеріалізувалися.
Урешті-решт 28 грудня 2005 року Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу за фактом зникнення в надрах СБУ компромату на Балогу. А 7 липня наступного року в гаражі Миколи Михайловича був проведений огляд. К величезному здивуванню слідчого ГПУ та понятих все знайшлося – і контракти, по яких Балога завозив в Україну автомобілі, занижуючи їхню вартість у десятки разів, і зниклі в СБУ інвойси... А ще знайшлася побутова техніка, яка була вилучена колись слідчими СБУ в якості речового доказу, а потім зникла. Навіть матеріали щодо Андрія Шкіля – і ті зберігалися в гаражі запасливого Герасименка. Мабуть – на чорний день.
Коли Арбітру Нації доповіли про несподівані знахідки в гаражі відповідального працівника СБУ, кажуть, радості Віктора Андрійовича не було меж. Ще б пак – хіба це не є втіленням у життя його мрії про „декагебізацію” Служби безпеки України? Напевно, так. Бо, погодьмося, якби за радянських часів щось подібне трапилося б у КДБ, після скорого суду офіцерської честі Герасименкові було б запропоновано вийти в окрему кімнату з пістолетом, зарядженим одним патроном. А якби той відмовився – то отримав би максимальний строк тюремного ув'язнення.
Тож Віктор Андрійович так зрадів, що не втримався й обміркувавши як слід гаражну історію, взяв і призначив Герасименка заступником Голови СБУ – на радість Балозі, його брату та працівникам Чопської митниці.
Хепі бьоздей, Миколо Михайловичу!
На правду сказати, автор попервах мав певні сумніви в тому, що це саме пан Костенко допоміг Віктору Балозі влаштувати провальне голосування 11 грудня 2007 року по кандидатурі прем'єр-міністра. Бо одна справа – вміти нишпорити в системі „Рада”, розробники якої не подбали про захист від несанкціонованого втручання. І зовсім інша – зробити конкретну бяку в день відповідального голосування. Потенційне не завжди є актуальним, і з цією мудрістю древніх важко не погодитися.
Але геть сумніви! Як тільки на трибуну Верховної Ради вийшов заступник Голови СБУ Микола Герасименко та став переконувати народних депутатів у неможливості втручання в систему „Рада”, стало зрозумілим – балогина робота. Бо кому, як не Герасименкові, керівник Секретаріату Президента міг доручити перевірку захищеності комп'ютерів Верховної Ради від Євгена Костенка?
А потім почалися дивні речі з сайтом „ОРД” та працівниками редакції. Спочатку сайт намагалися знищити. Після того, як хакерська атака була відбита, розпочалися „вербовочні підходи” до технічного персоналу редакції з боку СБУ.
Але логічним фіналом „розслідування” втручання в систему „Рада”, яке здійснює СБУ під проводом Герасименка, стала ота сама передача „Свобода слова з Савиком Шустером”. Невгомонний Костенко, дорвавшись до мікрофона, став розповідати, що, виявляється, йому відомо, які саме свідчення в СБУ дав „так званий журналіст” Володимир Бойко, колишній помічник Кармазіна Зоя Загородня та народний депутат України Олесь Доній. І що в тих свідченням немає нічого цікавого. Єдине, що забув сказати пан Костенко – так це те, що його самого Служба безпеки України не опитувала. Отакої.
Ми – люди веселі. І досхочу нареготавшися з „шумного балОгана”, у якому вовтузиться Микола Герасименко, автор вкатав заяву в Генеральну прокуратуру України – акурат у переддень ювілейного дня народження Миколи Михайловича. Ось „наш ответ Керзону”:
Генеральному прокуророві України
вул. Різницька, 13/15, м. Київ-11
ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ЗЛОЧИН
(у порядку ст. 95 КПК України)
Я є журналістом, зокрема співпрацюю з Інтернет-ресурсом „ОРД” http://www.ord-ua.com. На Інтернет-сторінці цього видання 14.12.2007 було розміщено мою статтю „Не вірю!”, а 17.12.2007 – інтерв'ю з Зоєю Загороднєю (Федорчук). У цій публікації йшлося про діяльність начальника відділу Секретаріату Президента України Євгена Костенка, який у бутність роботи в апараті Верховної Ради України знайшов спосіб маніпулювати даними системи для голосування „Рада” з будь-якого комп'ютера, підключеного до комп'ютерної мережі Верховної Ради України.
Про те, що сайт „ОРД” оприлюднив прізвище людини, яка раніше неодноразово здійснювала несанкціоноване проникнення в систему „Рад”, 14.12.2007 повідомив у телепередачі „Свобода слова з Савиком Шустером” народний депутат України Олесь Доній.
Оскільки на той момент Службою безпеки України здійснювалася дослідча перевірка заяви народних депутатів України щодо втручання в роботи система „Рада” під час голосування 11.12.2007 по кандидатурі прем'єр-міністра України, я 17.12.07 дав пояснення в СБУ відносно відомих мені фактів з цього приводу. Також працівниками СБУ були опитані народний депутат України Олесь Доній та Зоя Загородня (Федорчук), що мені стало відомо з їхніх слів. Зокрема Зоя Загородня (Федорчук) розповіла мені, що в СБУ вона повідомила про те, як Костенко особисто їй демонстрував втручання в систему „Рада”, розповідав механізм блокування карток народних депутатів та вихвалявся, що може забезпечити будь-який результат голосування.
21.12.2007 пан Костенко взяв участь у телепередачі „Свобода слова з Савиком Шустером”, де заявив, що йому відомо, які саме свідчення дали в СБУ Володимир Бойко, Зоя Загородня (Федорчук) та Олесь Доній. Таким чином, зі слів Костенка витікає, що хтось ознайомив його з матеріалами дослідчої перевірки, яку проводить СБУ щодо збоїв у роботі системи „Рада”. При цьому така заява Костенка не може бути „жартом”, оскільки Костенко є державним службовцем 4-го рангу й за подібні „жарти” він був би негайно позбавлений допуску до документів, що містять державну таємницю, а відтак – був би змушений звільнитися з посади. Звертає на себе увагу також та обставина, що перевірка збоїв у системі „Рада” до цього дня не завершена. Отже ознайомлення працівниками СБУ з матеріалами незавершеної дослідчої перевірки сторонніх осіб, а тим більш – пана Костенка, на якого очевидці вказують, як на людину, що може бути причетною до втручання в комп'ютерну мережу Верховної Ради України, становить склад тяжкого службового злочину – зловживання посадовим становищем.
Більш того, як мені повідомили джерела в Секретаріаті Президента України, до цього дня Є.Костенко навіть не був опитаний в СБУ, оскільки на офіційну пропозицію працівників СБУ надати пояснення, він відповів відмовою у нецензурній формі в присутності кількох людей. Вочевидь, пан Костенко користується особливим імунітетом у державі.
Водночас звертає увагу та обставина, що дослідчою перевіркою збоїв у системі „Рада” керує заступник Голови СБУ Микола Герасименко, який перебуває в особливих стосунках з керівником Секретаріату Президента Віктором Балогою й раніше неодноразово скоював посадові злочини на його користь. Зокрема – викрадав зі Слідчого управління СБУ матеріали кримінальних справ, що компрометують В.Балогу та його брата П.Балогу.
Особливі відносини між М.Герасименком та В.Балогою були встановлені Генеральною прокуратурою України в ході розслідування кримінальної справи №49-1791. Зазначена кримінальна справа була порушеною 28 грудня 2005 року за фактом незаконного закриття кримінальної справи, підроблення документів та повернення коштів працівниками СБУ власникам контрабандного товару. Як з'ясувалося в ході досудового слідства, на теренах Закарпатської області тривалий час діяло злочинне кримінальне угруповання, до складу якого входили В.Балога, його брат П.Балога та начальник першого відділу Слідчого управління СБУ М.Герасименко. Роль останнього полягала, зокрема, в знищенні документів, що викривали В.Балогу та його брата в злочинній діяльності.
У ході досудового слідства по кримінальній справі №14-1791 слідчим Генеральної прокуратури та працівниками Управління внутрішньої безпеки СБУ 07.07.2006 було проведено огляд гаража №1038 гаражно-будівельного кооперативу „Сокіл-2” по вулиці Академіка Туполева, 1-а в м.Києві, фактичним власником якого є М.Герасименко. Під час огляду були знайдені та вилучені:
- предмети, що були речовими доказами в кримінальних справах, які знаходились у провадженні Слідчого управління СБУ;
- велика кількість службової документації щодо діяльності Слідчого управління СБУ;
- матеріали багатоепізодних кримінальних справ, порушених свого часу Службою безпеки України за фактами злочинної діяльності В.Балоги, його брата П.Балоги та працівників Чопської митниці. У тому числі – матеріали справи №186, порушеної СБУ за фактом контрабанди П.Балогою легкових автомобілів „Мерседес-Бенц”. Зазначені матеріали вважалися втраченими.
Окрім того, під час огляду належного М.Герасименку гаража були виявлені численні документи з матеріалів кримінальної справи, порушеної в 2001 році проти учасників акції „Україна без Кучми!” – так званої „справи 9-го березня”, зокрема матеріали щодо народного депутата України А.Шкіля. Зазначену кримінальну справу розслідував М.Герасименко, який прийняв її до свого провадження з власної ініціативи і домігся засудження лідерів демократичного руху України до різних строків ув'язнення. У квітні 2006 року Генеральна прокуратура України офіційна визнала, що ця кримінальна справа була сфальсифікована. Тим не менш до цього дня ніхто з засуджених у „справі 9-го березня” не реабілітований.
Після проведення огляду належного М.Герасименку гаража та вилучення в нього матеріалів, що свідчать про злочинну діяльність П.Балоги, Президент України демонстративно призначив М.Герасименка заступником Голови служби безпеки України.
Таким чином, заява начальника відділу Секретаріату Президента Є.Костенка про те, що йому відомі матеріали перевірки Службою безпеки збоїв у системі „Рада”, є підставою для порушення кримінальної справи за ознаками ст. 364 ч.3 КК України щодо службових осіб СБУ, які, зловживаючи своїм службовим становищем на користь В.Балоги, зняли копії з матеріалів дослідчої перевірки та передали їх у Секретаріат Президента України. Це зловживання потягнуло тяжкі наслідки у вигляді підриву довіри до діяльності Служби безпеки України. Окрім того, після заяви Є.Костенка особи, які раніше давали свідчення в СБУ щодо механізму можливого втручання в систему „Рада”, відмовилися від подальшої дачі пояснень.
Зокрема я, будучи опитаний в СБУ 25.12.2007, заявив, що мені відомі прізвища осіб, які бачили Є.Костенка в будинку Верховної Ради України 11.12.2007, але я відмовляюся їх назвати доти, доки не будуть притягнути до кримінальної відповідальності ті працівники СБУ, що ознайомили В.Балогу та Є.Костенка з поясненнями, які в СБУ давав раніше я, Зоя Загородня (Федорчук) та народний депутат України Олесь Доній.
Виходячи з наведеного та керуючися ст.ст. 95, 99-1 КПК України, -
п р о ш у :
порушити кримінальну справу за ст. 364 ч.3 КК України за фактом зловживання працівниками СБУ службовим становищем, яке полягало в ознайомленні начальника відділу Секретаріату Президента України Є.Костенка з матеріалами незавершеної дослідчої перевірки заяви народних депутатів України щодо збоїв у системі „Рада” під час голосування 11.12.2007 по кандидатурі прем'єр-міністра України. У випадку відмови в порушенні кримінально справи прошу направити мені поштою на домашню адресу копію відмовної постанови для подальшого оскарження.
Про відповідальність, встановлену ст. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, попереджений.
В.М.БОЙКО
26.12.2007
Звісно, автор не настільки наївний, щоби сподіватися, що його заяві в Генеральній прокуратурі дадуть законний хід. Але постанову про відмову в порушенні кримінальної справи – видадуть обов'язково. А ми тую постанову оскаржимо в суд. І вже тоді, у відкритому судовому процесі, поговоримо з Миколою Михайловичем про все – і про те, як він, працюючи в Управлінні СБУ по Сумській області, у серпні 1992 року вперше „штовхнув наліво” речові докази – 18,6 тонн мідного брухту. І про його перший хабар – 25 тисяч доларів США, отриманих у 1994 від мешканців Чечні Ахмета та Хасана Дудаєвих. Поговоримо й про його першу 4-х кімнатну квартиру, куплену в червні 1995 році на гроші, одержані від керівника СП „Технологія” В.В.Зайця. І про його перше знайомство з Віктором Балогою на ґрунті лобові до контрабанди.
Отоді й посміємося.
З днем народження Вас, Миколо Михайловичу!
Володимир Бойко, спеціально для „ОРД”
И снова - мои приветы и поздравления любителям балогана, гНУНСа и президиота.
Відповіді
2007.12.27 | zmej_gorynych
Re: Бережись,підступний хакер, захисника система „Рада” (/)
Эта... коротше, "вакуумна бомба підвищеної руйнівної здатності"Х з ним, з Герасименком. Видно аффтар має неслабий зуб на нього. Але През!!!... так далі за Кучму і не просунувся. Чіпляти "на гачок" покидьків і розставляти на високі пости... Стидобище.
Та й загальний інтелектуальний рівень всього держапарату вже навіть не нижче плінтуса. Він напросто відстутній. Краже вже жопи бегемотів.
2007.12.27 | cartes
Єта правакация! Шарп хоче пасорить Прізідєнта і Прімєра!
2007.12.27 | zmej_gorynych
Та яка там нах провокація.. Звичайне ессе з життя скотобази.
2007.12.27 | BIO
Регіт в студію
Поліграф чекає на Костенка - холєра ясна, холєрікам буде х(ол)єрове...