12/29/2007 | Юрій Чумак

Напередодні Нового року в Україні з’явилася нова народна забавка – «відхід у тінь». Як завжди, ідею підкинули політики, а пересічні громадяни її з радістю підхопили.

Отже, пропоную читачам передноворічні гадання щодо того, що може статися, якщо ця гра дійсно захопить уми й душі наших співгромадян.

Що було?

Днями Віктор Янукович разом зі своїми поплічни… тобто, прибічниками, оголосив про створення тіньового Кабінету Міністрів. Усім впливовим регіоналам видали по тіньовому міністерському портфелю (щоправда тіньового міністра без портфелю призначати не стали – щоб не було взападло).

Взагалі, це правильне рішення, адже тепер в Україні буде чіткий розподіл обов’язків: уряд буде займатися економікою, а тіньовий уряд – тіньовою економікою. І ще подивимось, чий ВВП буде більшим!

Але члени того Кабміну, що знаходиться у світлі (очолюваного «воїном світла» – Ю. Тимошенко) не злякалися тіньовиків, а, навпаки, заявили про сприйняття такого співіснування. Так, пан Зварич хоробро заявив: «Я б навіть надав можливість тіньовим або опозиційним міністрам брати участь у всіх нарадах відповідного міністерства, наприклад, на колегіях, невідкладний доступ до самого міністра».

Хоча, виходячи з логіки того, що так звані «тіньові міністри» у переважній більшості своїй – народні депутати, проблем із доступом до міністрів справдішніх у них і зараз не спостерігається…

Що є?

Ющенко вирішив наслідувати такому цікавому прикладу креативного політичного мислення та надумав призначити власного тіньового прем’єра, адже від Юлі він не в захваті, і хтось же повинен її постійно стримувати. Тому Президент всадовив Богатирьову у крісло Секретаря РНБОУ. Політику «розділяй та володарюй» наразі ж ніхто не відміняв! До того ж і пан Ахметов отримав хоч якусь сатисфакцію.

Втім, більша частина членів опозиційного Кабміну виступила проти того, щоб їхня партійна колега працювала на владному посту. Ще б пак – це ж неподобство: бути опозиціонером, отже тіньовиком, і одночасно працювати ще й у тіні Ющенка, затуляючи сонце справжньому прем’єру. Либонь, треба щось-таке юридичне виписати щодо неможливості поєднувати посади в тіні!

Що буде?

Отже, як казав класик часів гласності та перебудови, «процес пішов». Якщо цей процес триватиме у такому стилі й надалі, не виключені будь-які виверти.

Ну, наприклад:

Найближчим часом чільники партій, що не потрапили до Верховної Ради – соціалісти, вітренківці, НДП-істи та всілякого роду недооб’єднані соціал-демократи таки об’єднаються та утворять свій власний тіньовий парламент. А чом би й ні? І спікер тіньовий вже готовий є – на Новий рік же мусить приходити дід Мороз.

У містах і селах нашої неосяжної країни повсюди з’являться тіньови мери, які наполягатимуть, щоб і їм терміново виділили землю під всілякі конче необхідні речі.

Ображені вболівальники футбольних клубів, до порад яких не прислухалися тренери, самі виберуть тіньових тренерів для своїх улюблених команд. Ті ходитимуть на всі матчі, вилазитимуть до кромки поля й гучно будуть лементувати:
- Куди біжиш, кому пас даєш? Не слухай тренера, він провладний!

Слюсар ЖЕКу дядько Федя заведе собі тіньову дружину. А може й дві – якщо грошей з могаричей на їх утримання вистачить. Зрозуміло, що непродвинута офіційна дружина репетуватиме проти такого, з її погляду, б…го способу життя чоловіка. Втім, він їй швидко пояснить, за допомогою молотка та розвідного ключа, що тіньові «половинки» – це така загальнополітична тенденція по всій державі.

Учні 2-«А» класу села Мухосранівка оберуть двієчницю Галю Підмінаєву тіньовим директором школи. І будуть тішитись з того, що, коли вона умнічає, виходить дуже кумедно.

Поступово не лишиться жодного куточка України, де б не було чогось свого, автохтонного, тіньового. Проте, ігри з «тінями» так же швидко набриднуть, як до того вони входили в моду.

А вже з весни почнуться виступи з вимогами до всіляких тіньовиків – не наводити тінь на тин. Деякі радикально налаштовані громадяни будуть навіть закликати йти на бій з тінню…

Бо нормальним людям таки притаманно тягнутися до світла, до сонця.