10/23/2007 | Олександр Дядюк

Усьому є межа та край, лише людська жадоба їх не знають.

На жаль, із “мудрістю древніх” переконався і автор даної статті, якому на протязі останніх півтора року доводиться спостерігати за унікальним по рівню наглості і цинізму дерибаном, що твориться у Дніпровському районі столиці.

Вже чим чим, а корупцією зараз здається нікого не здивуєш, але ще в жодному районі України, за всі роки незалежності, не було такого факту, щоб за півтора роки трьох заступників голови райдержадміністрації затримували за хабарі. Хоч бери та й в книгу рекордів Гінеса занось наш район.

Але, як відомо, – “апетит приходить під час їжі”, тому побори з підприємців на “відкати” та за горезвісні МАФи (малі архітектурні форми) уже перестали задовольняти чиновників Дніпровської РДА і вони задумали, та на жаль, успішно провернули аферу, при якій одним махом привласнили комунального майна (яке вже продане в офшори) на мільйони доларів США.

Слід зазначити, афера провернута грамотно, витончено, із залученням судових та податкових органів, проте не без грубих порушень закону, що дозволяє надіятись, що за “бєспрєдєл” все ж таки доведеться відповісти (якщо, звичайно, тим хто розслідує дану аферу “зелений туман” також не застить очі).

Але все по порядку.

Є у Дніпровському районі Києва таке собі комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району, очолюване паном Кондратовим, на балансі якого (на праві господарського відання) перебуває більша частина житлового та не житлового фонду, що належить до комунальної власності району. Інша (менша) частина перебуває на балансі ТОВ “Україна житло-сервіс”.

Десь рік-півтора тому, зазначене КП по утриманню житлового господарства ні з того ні з чого “активно” перестало платити податки, особливо ПДВ. Пишу “ні з того ні з чого”, тому що інше комунальне підприємство району – ТОВ “Україна житло-сервіс” (якому підпорядковані 4 ЖРЕО) і яке знаходиться в таких же самих умовах і має ті ж самі проблеми, тим не менше, податок на додану вартість сплачує справно і заборгованості немає. Відтак, виникає підозра, що КП по утриманню житлового господарства не сплачувало ПДВ свідомо і умисно. Ви запитаєте, а для чого?

А для того, що коли виникає податкова заборгованість, то податковий орган набуває права на стягнення податкової заборгованості шляхом вилучення майна (активів) у якості податкової застави та на подальший його продаж, для покриття податкового боргу.

Все це і відбулось з комунальним майном територіальної громади Дніпровського району, яке було передано на баланс КП по утриманню житлового господарства, але як? – Творчо, з фантазією, правда кримінального характеру. Але знову по порядку.

Для погашення “творчо сформованої” податкової заборгованості, у розмірі 4431509,53 грн. все те ж саме КП по утриманню житлового господарства, добровільно і самостійно надає податковій інспекції Дніпровського району у податкову заставу ряд “ласих” об’єктів комунальної нерухомості, а саме:
- Нежитлова будівля за адресою: вул. Стальського, 24-А (чудова окрема двоповерхова адміністративна будівля) - площею 1384,5 кв.м.,
- Насосна станція за адресою: Русанівська набережна, 3 – площею 467 кв.м. (до речі стратегічний об’єкт, так як є робочою і здійснює водопостачання в районі),
- Нежитлова будівля, за адресою: вул. Чернігівська 38/6, - площею 165 кв.м.,
- Нежитлова будівля за адресою: П. Запорожця, 11А/3, - площею 432 кв. м.

Всього - 2448.5 кв. м.

Неважко порахувати ціну, за якою було виставлено до продажу дане комунальне майно 4431509,53/2448,5 = 1810 грн. За кв.м., або 360 дол. США, за все той же квадратний метр комунальної нерухомості. Ви десь чули такі ціни на нерухомість в Києві? І я не чув.

Потім дана оборудка була підкріплена рішенням судді Господарського суду м. Києва С. Станнік, про стягнення податкової заборгованості (який правда “забув” залучити в якості третьої особи власника цього майна – Дніпровську районну раду).

Тобто, керівник все того ж КП УЖКГ Кондратов надав у податкову заставу майна, яке за вартістю, у багато разів перевищує розмір податкової заборгованості, причому зробив це з дозволу керівництва Дніпровської РДА. А інакше він не міг це зробити, так як, відповідно до п. 10.1.3 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” - платник податків самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів, але для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном. Таким органом у Дніпровському районі є Дніпровська райдержадміністрація, очолювана представником “Нашої України” Сотниковим О. М.

Тобто – економічно необґрунтоване рішення, яким свідомо наносилась шкода майновим правам територіальної громади Дніпровського району приймалось не лише керівництвом зазначеного УЖКГ, але і керівництвом району – цілком свідомо і умисно.

Звичайно, сам О. Сотников, навряд чи підписував це погодження, але не знати про нього ввін не міг, та й за дії підлеглих, він як голова РДА несе персональну відповідальність.

Правда, слід зазначити, що фактично майно було продано начебто трохи дорожче, десь за 8-10 мільйонів гривен, тобто по ціні 650-800 дол.сша за кк.м. Більш точної інформації отримати поки-що невдається, так як Дніпровська РДА не надає щодо даної оборудки ніякої інформації, навіть не відповідає на депутатське звернення надіслане на ім’я голови РДА Сотникова О. М., ще 2 жовтня цього року, хоча десятиденний строк для відповіді, передбачений ст. 13 Закону України Про статус депутатів місцевих рад, вже давно пройшов.

Але навіть якщо майно продано по ціні 800 дол. кв..м, то це значно нижче ринкової, яка для подібних об’єктів складає 2-3 тисячі дол. США за кв. м. Відтак, якщо взяти мінімальний розмір недоотриманої ціни, то це як мінімум 1000 дол. на кв.м., тобто спритники обікрали район, як мінімум на 2.5 мільйона доларів США.

Тепер щодо “технології продажу”.

Відповідно то того ж Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, та відповідного порядку затвердженого Кабінетом Міністрів України, продаж податкових активів повинен здійснюватись через біржовий аукціон. Але відкриті чесні торги, дали б справжню ринкову ціну майну і до рук спритників не “прилип би” “навар”, тому спритникам необхідно було так зробити щоб про цей аукціон знали лише ті – “кому треба” і їм це вдалось.
Для цього, об’ява про час і місце торгів була дана у маленькій малотиражній газеті “Дніпровські новини”, тираж якої всього на всього близько 20 тис. примірників і яка розповсюджується переважно по підписці. А і так незначний її роздрібний тираж, як стверджують “злі язики”, був повністю і одразу скуплений, при надходженні до пунктів роздрібного продажу. Таким чином, “зле чуже око”, не взнало про час проведення біржового аукціону на якому майно територіальної громади Дніпровського району було сплавлено “кому нада”, за свідомо і значно заниженими цінами.

Мало того, щоб держава не спохватилась і не спробувала повернути вкрадене у неї на “аукціоні” майно, вказані вище об’єкти нерухомості були куплені фірмами-прокладками, які одразу перепродали зазначені об’єкти у офшорні зони. Звідки повернути вкрадене буде значно важче (хоча можливо – закон це дозволяє, якщо буде підтверджено кримінальний шлях вилучення майна).
Але і це не все, як говориться – “гулять так гулять”, “красти так красти”, а тому навіть та занижена сума, за яку було продано майно, на так званому аукціоні, і та, по цей день, не перерахована в район. Ходять слухи, що вже немає і фірм-прокладок.

Це і є та наднаглість і наджадібність, про які автор писав на самому початку статті.

А тепер щодо ролі влади в цій афері. Зараз керівник району О. М. Сотников намагається “спригнути з теми”, заявляючи, що він “не в курсі” цієї оборудки, але це не відповідає дійсності, адже як уже зазначалось – орган уповноважений управляти комунальною власністю дає погодження на перелік майна, що передається у податкову заставу, крім того не міг керівник району не помітити і виникнення дуже великої податкової заборгованості у одного із підпорядкованих комунальних підприємств, для ліквідації якої ним не було вжито ніяких заходів (що дає підстави вважати, що він “в тємє”). Окрім цього, публікація оголошення про продаж здійснювалась у виданні Дніпровської районної ради і РДА “Дніпровських новинах”, редактором яких є соратник Сотникова по партії, депутат районної ради також від “Нашої України” О. Спорников.

Тобто, влада була “в тємі”, а голова Дніпровської РДА О. Сотников проявив як мінімум злочинну бездіяльність (якщо не співучасть), нічого не зробивши для зупинення оборудки та врятування комунального майна району.

Додатковим доказом “зацікавленості” голови РДА у цій оборудці є і той факт, що з директором зазначеного вище КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району “зіц-прєдсєдатєлєм” Кондратовим до цих пір не розірвано контракт, що є грубим порушенням п. 11.3, ст. 11, все того ж Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яким встановлено, що “визнання державного або комунального підприємства таким, що має податковий борг, є обов'язковою підставою розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства”.

Проте, не дивлячись на те, що податковий борг виник вже давно і що вже навіть шахрайським способом продане майно, що перебувало у податковій заставі наш доблесний “зіц-прєдсєдатєль” Кондратов до цих пір “успішно” очолює пограбоване підприємство і навіть більш того – як виклик, прийшов на засідання останньої сесії Дніпровської районної ради, яка відбулась 10 жовтня цього року і дуже радісний і веселий сидів там як нова копійка у дорогому ефектному костюмі (а що – пацани тепер можуть собі дозволити).
Зараз дана оборудка розслідується департаментом державної служби боротьби з економічною злочинністю і є надія, що “спритники” таки понесуть покарання за цю аферу (хотілось би сподіватись, що до відповідальності будуть притягнуті не лише “стрілочники”), проте ні для кого не секрет, що в наш час “зелений доларовий туман” часто застилає очі і правоохоронцям, а тому автор просить громадськість та політиків взяти розслідування цієї афери також і під свій контроль.

І це потрібно зробити не стільки для того щоб покарати шахраїв за вже вчинене, а для того щоб запобігти подальшому привласненню державного та комунального майна, адже безкарність – “підвищує апетит” і жадобу наживи.
І є підозри, що перераховане майно не єдині цілі “спритників”. Так, за інформацією податкових органів Києва, крім названих вище об’єктів нерухомості, все те ж КП по утриманню житлового господарства надало у податкову заставу і інші об’єкти, наприклад нежитлове приміщення площею 5323, 24 кв.м. за ціною – 63305 грн. 45 коп.

Недаремно автор на початку статті зазначав, що “апетит приходить під час їжі”, адже навіть пуста земельна ділянка без будь-якої нерухомості, площею понад пів гектара і та сьогодні коштує як мінімум 2 мільйони доларів, а не 63 тис. грн.

До того ж “творчий підхід” здійснюється і на інших напрямках. Так, до програми соціально-економічного розвитку району вносяться капітальні витрати, вартістю у мільйони гривен, на ремонт об’єктів нерухомості районної власності, і при цьому, ці ж самі об’єкти фігурують у переліку об’єктів включених до плану приватизації на цей та наступний роки. Тобто – передбачається здійснити за бюджетні кошти ремонт приміщень, які будуть потім приватизовані.

Дивною є позиція фракції “Нашої України” у районній раді, яка на останній сесії, районної ради, що відбулась 10 жовтня цього року утрималась від голосування по питанню створення тимчасової слідчої депутатської комісії, для перевірки даної справи. Хоча, здавалось би, - якби Сотников та інші фігуранти-“нашоукраїнці” не винні, то вони як ніхто повинні були б зацікавлені у створенні цієї комісії, та встановленні істини.

Саме тому, задля зупинення “розігравшогося апетиту” “Дніпровських спритників” автор просить керівників держави, правоохоронних органів та громадськість, нарешті звернути увагу на те, що твориться у Дніпровському районі і просто його рятувати, бо буде вже пізно.

Названі у статті “персонажі”, які вважають, що у них ще є честь і гідність і які вважають, що автор їх “оклєвєтал”, добре знають автора, а тому можуть подати позов до нього у зручний для них час. Автор буде радий зустрітись з ними у судовому засіданні, яким він надіється, зацікавиться преса.

Олександр Дядюк,
помічник депутата Дніпровської районної у м. Києві ради