Фашизм - антикапитализм дураков и лжецов (л)
01/07/2008 | Left Initiative
Шановні майданівці!
Напередодні націстського маршу 20 січня дорогами Києва пропонуємо надзвичайно важливу статтю товариша В.З. щодо справжнього характеру націзму, який не може бути антикапіталістичним за своєю буржуазною природою...
ФАШИЗМ - АНТИКАПИТАЛИЗМ ДУРАКОВ И ЛЖЕЦОВ
http://www.livasprava.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=560&Itemid=1
Автор В.З.
Киевские нацисты теперь, оказывается, борются против капитализма. Эта новость буквально раздавила леваков и анархов. Тяжело в это поверить. Ведь до заявленного марша единственной формой «борьбы с капитализмом» был «антикапитализм дураков». Так немецкий социалист Август Бебель называл антисемитизм. Это не сложно разглядеть на их сайте. Самой радикальной формой «борьбы» был бойкот «еврейских товаров».
Впрочем, не будем слишком много времени уделять последователям Гитлера. Лучше попробуем обратится к смрадному первоисточнику их идеологии. Нацистский антикапитализм придумал не г-н "Крот". Имитация критики капитализма была характерна и для их предшественников.
В молодости бедный несчастный неудачник, мечтающий о карьере архитектора или художника, был вынужден зарабатывать тяжелым физическим трудом. Вена строилась и парнишка с большими амбициями был вынужден смириться с ролью пролетария. Гитлер пытался поделиться на стройке своими мыслями о профсоюзной борьбе и национальной принадлежности социал-демократических политиков... Неудачно. Ему пообещали, что если он не закроет свое поганое хайло, то ему устроят «несчастный случай». Так консервативный деревенский парнишка узнал, что такое сила рабочего класса и его идеологии.
Он начал читать социалистические газеты и был потрясен, как умело и правильно подается «пропаганда» (Адольф так и не смог уяснить разницу между агитацией и пропагандой) и как разрушаются родные консервативные ценности, которые кулаками вколачивал ему в башку папаша-чинуша. Адик больше всего любил правые партии: эти сопли по поводу консерваторов и популистов сдабривают первую часть его многословной книги «Моя борьба». Собственно из кризиса буржуазной политики Гитлер и пытается найти выход. Ему в голову приходит идея соединить реакционную чушь пангерманских националистов с социалистическими приемами агитации. Попытки соединять правое содержание и левую атрибутику были и раньше, но только Муссолини с Гитлером смогли найти достаточно влиятельных спонсоров. Первый брал деньги у французов во время войны на «патриотическую» милитаристскую пропаганду, а потом благополучно «упал на бабки» крупных землевладельцев. Когда у него появились спонсоры и в городе, то «героический период» фашизма закончился, а революционная риторика совсем угасла.
Гитлер тоже баловался некоторыми антикапиталистическими идеями, а не только риторикой, но после того, как часть профсоюзов приняла участие в общей с коммунистами и социал-демократами забастовке, в результате которой понесли убытки спонсоры партии… игры с «социалистическими» лозунгами были свернуты.
Гитлер читал социалистическую литературу. Он пытался понять почему же рабочий класс не хочет принимать консервативных ценностей. Вывод, который сделал Адольфик, был прост и гениален. Правые не промывали в достаточной мере мозги рабочему классу. Только вот незадача. До краха империалистической войны, когда стало ясно, что капитализм нужно спасать от самого себя, он бы денег не нашел. Так маленький человек с большой идеей спасения традиционных ценностей новыми методами был вынужден пережить лишения и нищету, прежде чем «приличное (буржуазное) общество» Мюнхена, а потом и всей Германии начало платить ему за идеи.
Где-то на подсознательном уровне Гитлер понимал, что газеты и брошюры социалистов подчинены разным задачам. В книгах рассказывалось про то как нужно организовывать жизнь до и после социального переворота. Они были абсолютно непротиворечивы, что признавал и Гитлер. Это называлось пропагандой. Т.е. донесением «многих идей одному человеку». Агитация – это донесение «одной мысли многим людям». Об этом писалось в брошюрах, но для духовного отца нацизма там было «слишкам многа буков». Посему до самой своей смерти он государственную агитацию называл пропагандой. А само слово «агитация» было табуировано, как «плохое». Агитацию он называл пропагандой, а с настоящей пропагандой у наци не срослось, как и с непротиворечивой идеологией. Гитлер в свой книжечке даже просил умных людей из числа "правых" не обращать внимание на то, что он и его товарищи говорят на митингах и пишут в газетах. Оно и понятно. Ведь это всего-навсего легковесная чушь для простаков.
Нацистская система промывки мозгов совмещала приемы социалистической агитации и коммерческой рекламы. Они продавали свой «антикапитализм» и своего «Гитлера» как товар. Немцам очень понравился мужчина с лицом человека страдающего хроническим запором и «генномодифицированная» социалистическая риторика. Тогда многим казалось, что Адольф спасет их от "страшного" социализма. В нацистской болтовне место реальных врагов рабочего человека, т.е. государства и капитала, заняли евреи, цыгане, гомосексуалисты, славяне-разносчики венерических болезней, интеллектуалы забавляющиеся с «дегенеративным» искусством и прочие "неудобные" граждане. Ну, т.е. все, кто вызывал раздражение мещанина и запуганного кризисом буржуа. Все страшные и чужие, на кого можно было напустить истеризированные массы «солнечного» народа. Кого можно было ограбить, а потом полученное перераспределить. У человека здравомыслящего и не мещанина это могло вызвать только гадливость. Умники, как и интернациональний социализм вызывали у нацистов отвращение и ужас. В то же время Гитлер понимал, что без подачек, без реального решения частных вопросов рабочего класса его власть долго не продержится. Социалисты, коммунисты, анархисты, тесно связанные с профсоюзным движением, «решали вопросы» стачками и угрозами. Прямым ограничением доходов капиталистов. Делали они это с разным радикализмом. Но на то время даже эсдеки были антикапиталистами, пусть и весьма непоследовательными.
Нацистам пришлось измыслить свой «антикапитализм». Собственно, острие нацистской критики было направлено против банковского капитала, а не против промышленников. Именно против тех, кто «разоряет» лавочника, ремесленника или крестьянина. Вследствие проигрыша Германии в первой империалистической (мировой) войне значительная часть буржуа была пролетаризована и влилась в промышленный рабочий класс. А те, кто остался при своем бизнесе, боялись. Боялись свободного рынка. Боялись злых социалистов. Боялись «племени асфальта», а именно интернационализированного рабочего класса и интеллигенции.
Впрочем, только дефицит интеллектуалов и артистов у немецких «правых» заставлял Адольфа и ко. критиковать модернизм. В то же время в Италии ультраправые вполне сносно крутили роман с модернизмом. Если футуристы и героический позер Габриэле Д' Аннунцио – это не «дегенераты», то Адольф Гитлер - агент Коминтерна.
Для нацистской пропаганды характерно любование трудом и «тружеником». Впрочем это «любование» похоже на восхищение мачо женщинами, т. е. существами гораздо ниже его по всем характеристикам, но красивым. Так же восхищаются скаковыми лошадями.
Не удивительно, что Бертольд Брехт исследуя нацистский миф о Хорсте Весселе приходит к занятному выводу, что нацизм саморазоблачается когда поднимает на щит сутенера. Нацисты хотели бы быть таким же сутенером по отношению к рабочему классу и народу Германии. Они сами организовали арийский бизнес по продаже Труда Капиталу и за это имели бы не просто свой процент, но и власть. Капитализм, превращающий каждого бедняка в торговца телом на рынке труда, проще всего рассматривать именно как такое же опустошающее заведение, как публичный дом. Если революционные социалисты желали бы разнести этот бордель весь по кирпичику, то нацисты желали бы посадить там «харизматичную маман», а клиентов-буржуа принудить к воровству не у себя, а за границей. Собственно вор-карманник или грабитель покупающий «любовь» за краденые серьги или кольца, на которых еще не застыла кровь жертв – это истинный образ нацизма.
Нельзя, правда, сказать, что все участники нацистской партии были сознательными лжецами, стремившимися к продвижению по социальной лестнице. Среди нацистов были и те, кто действительно желал революционного изменения государственной машины, защиты интересов рабочего класса. Например, братья Штрассеры исповедовали некие антикапиталистические идеи в духе весьма извращенной социал-демократии. Примерно так определил их взгляды анархист Мюррей Букчин. Братья и ко. даже организовывали стачки на предприятиях спонсоров партии. За это один из них заплатил своей жизнью, а другой – изгнанием. А вот их ближайший соратник Геббельс предал товарищей и за это получил место при кормушке и в руководстве нацистской партии. Такова судьба левого фашизма. Тем, кто воспринимал антикапитализм слишком близко к сердцу пришлось сменить взгляды или «уйти».
Буржуазно-юнкерская (феодальная) элита не были свергнуты, в армии остались те же служаки. А другой «революционер» Рем вместе со своими дружками пошел под нож.
Просто место евреев, демократов и левых во всех сферах жизни заняли члены нацистской партии или просто «лояльные» «арийцы». Они служили тем же правящим классам и корпоративному капиталу, который благополучно избежал Нюрнберга. США предпочли убрать слуг капитала на свалку истории, но сохранить жизнь хозяевам.
Нацисты добились успехов в технике, но с «арийской» наукой у них не срослось. Бомбу сделали совместными усилиями представители «низших» и «высших» рас в США. Оказалось, что «расовая селекция» с мозгами не работает. Собственно, национал-социализм не добился ни одной поставленной перед собой задачи без внешней экспансии.
Все «успехи» Третьего Рейха базируются на грабеже. Вначале своих «неправильных» граждан, а потом – в других странах. За счет этого был обеспечен относительно высокий уровень жизни рабочего класса. В то же время капитализм и иерархия были только усилены. С детства для «элиты» и «белого» рабочего класса были введены отличные системы воспитания и образования. «Арийцы с нордическим характером», конечно оказались на вершине социальной иерархии в государстве войны Гитлера, впрочем, внутри «арийцев» равенства не было. Национальная иерархия «вовне» соответствовала социальной иерархии внутри Германии. Тут нацисты следовали скорее традициям британского империализма, чем «прусского (государственного) социализма».
Дефицит госбюджета и рост госдолга приходилось покрывать за счет все возрастающего грабежа. Сократить расходы государства было не реально. Бюджетные дыры затыкались в оперативном порядке и выплаты проводились, как «общие административные расходы». Война была нужна для грабежа, а грабеж был нужен для войны. Собственно, в Германии поощрялось и личное мародерство. Советские офицеры, вывозившие добро из оккупированной зоны просто совершали примерно ту же операцию, которой за пару лет до этого подверглась европейская часть СССР.
К концу войны народ сильно устал. Массовое антинацистское неформальное движение рабочей молодежи («пираты Эдельвейса»), откровенная ненависть к властям со стороны крестьянства стали реальностью. Люди, побывавшие на принудительных работах в Германии, отмечают, что крестьянам не был свойственен истерический расизм нацизма. К концу войны наиболее зараженными нацистским духом были как раз горожане. «Восточных рабочих» могли избить или просто убить на улице. Их выталкивали из бомбоубежищ во время налетов союзников. Те же, кто пал первыми жертвами нацистской пропаганды – сельские жители относились к нацистам с всевозрастающей неприязнью.
Сама экономика Германии была экономикой кредита. Дефицит госбюджета нужно было погашать за счет грабежа оккупированных стран. Собственно, экономика начала сыпаться к концу войны. Нехватка товаров, постоянный дефицит и нормированное потребление стало нормой для «солнечного» народа. Это и похоронило Рейх. Демократические режимы Британии и, особенно, США умудрились получить от войны больше выгод, чем захватившая практически всю Европу Германия. Национал-социализм оказался гораздо более затратным проектом, чем даже сталинская насильственная индустриализация, унесшая миллионы жизней.
Фашизм вопреки собственной «антикапиталистической» риторике не смог решить главных проблем капитализма, а, именно, ликвидации доминирования и эксплуатации. Любая антикапиталистическая риторика нацистов – это просто попытка преодолеть внутренние проблемы движения. Попытка переманить членов других организаций или субкультур. Вряд ли это поможет. Насколько я знаю леворадикальную среду Киева в ней достаточно много бывших нацистов или националистов. Одна из причин разрыва с «правыми» был их персональный антикапитализм или неприязнь государственной власти. Вряд ли агитационные потуги «Крота» и УНТП помогут им восстановить численность и вернуть контроль за «правыми» субкультурами. Бонам и «правым» хулиганам из семей среднего класса наплевать на капитализм. Так что «антикапитализм» вполне «гитлеристской» УНТП не более чем попытка скомпрометировать борьбу против глобализации своим участием.
Напередодні націстського маршу 20 січня дорогами Києва пропонуємо надзвичайно важливу статтю товариша В.З. щодо справжнього характеру націзму, який не може бути антикапіталістичним за своєю буржуазною природою...
ФАШИЗМ - АНТИКАПИТАЛИЗМ ДУРАКОВ И ЛЖЕЦОВ
http://www.livasprava.in.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=560&Itemid=1
Автор В.З.
Киевские нацисты теперь, оказывается, борются против капитализма. Эта новость буквально раздавила леваков и анархов. Тяжело в это поверить. Ведь до заявленного марша единственной формой «борьбы с капитализмом» был «антикапитализм дураков». Так немецкий социалист Август Бебель называл антисемитизм. Это не сложно разглядеть на их сайте. Самой радикальной формой «борьбы» был бойкот «еврейских товаров».
Впрочем, не будем слишком много времени уделять последователям Гитлера. Лучше попробуем обратится к смрадному первоисточнику их идеологии. Нацистский антикапитализм придумал не г-н "Крот". Имитация критики капитализма была характерна и для их предшественников.
В молодости бедный несчастный неудачник, мечтающий о карьере архитектора или художника, был вынужден зарабатывать тяжелым физическим трудом. Вена строилась и парнишка с большими амбициями был вынужден смириться с ролью пролетария. Гитлер пытался поделиться на стройке своими мыслями о профсоюзной борьбе и национальной принадлежности социал-демократических политиков... Неудачно. Ему пообещали, что если он не закроет свое поганое хайло, то ему устроят «несчастный случай». Так консервативный деревенский парнишка узнал, что такое сила рабочего класса и его идеологии.
Он начал читать социалистические газеты и был потрясен, как умело и правильно подается «пропаганда» (Адольф так и не смог уяснить разницу между агитацией и пропагандой) и как разрушаются родные консервативные ценности, которые кулаками вколачивал ему в башку папаша-чинуша. Адик больше всего любил правые партии: эти сопли по поводу консерваторов и популистов сдабривают первую часть его многословной книги «Моя борьба». Собственно из кризиса буржуазной политики Гитлер и пытается найти выход. Ему в голову приходит идея соединить реакционную чушь пангерманских националистов с социалистическими приемами агитации. Попытки соединять правое содержание и левую атрибутику были и раньше, но только Муссолини с Гитлером смогли найти достаточно влиятельных спонсоров. Первый брал деньги у французов во время войны на «патриотическую» милитаристскую пропаганду, а потом благополучно «упал на бабки» крупных землевладельцев. Когда у него появились спонсоры и в городе, то «героический период» фашизма закончился, а революционная риторика совсем угасла.
Гитлер тоже баловался некоторыми антикапиталистическими идеями, а не только риторикой, но после того, как часть профсоюзов приняла участие в общей с коммунистами и социал-демократами забастовке, в результате которой понесли убытки спонсоры партии… игры с «социалистическими» лозунгами были свернуты.
Гитлер читал социалистическую литературу. Он пытался понять почему же рабочий класс не хочет принимать консервативных ценностей. Вывод, который сделал Адольфик, был прост и гениален. Правые не промывали в достаточной мере мозги рабочему классу. Только вот незадача. До краха империалистической войны, когда стало ясно, что капитализм нужно спасать от самого себя, он бы денег не нашел. Так маленький человек с большой идеей спасения традиционных ценностей новыми методами был вынужден пережить лишения и нищету, прежде чем «приличное (буржуазное) общество» Мюнхена, а потом и всей Германии начало платить ему за идеи.
Где-то на подсознательном уровне Гитлер понимал, что газеты и брошюры социалистов подчинены разным задачам. В книгах рассказывалось про то как нужно организовывать жизнь до и после социального переворота. Они были абсолютно непротиворечивы, что признавал и Гитлер. Это называлось пропагандой. Т.е. донесением «многих идей одному человеку». Агитация – это донесение «одной мысли многим людям». Об этом писалось в брошюрах, но для духовного отца нацизма там было «слишкам многа буков». Посему до самой своей смерти он государственную агитацию называл пропагандой. А само слово «агитация» было табуировано, как «плохое». Агитацию он называл пропагандой, а с настоящей пропагандой у наци не срослось, как и с непротиворечивой идеологией. Гитлер в свой книжечке даже просил умных людей из числа "правых" не обращать внимание на то, что он и его товарищи говорят на митингах и пишут в газетах. Оно и понятно. Ведь это всего-навсего легковесная чушь для простаков.
Нацистская система промывки мозгов совмещала приемы социалистической агитации и коммерческой рекламы. Они продавали свой «антикапитализм» и своего «Гитлера» как товар. Немцам очень понравился мужчина с лицом человека страдающего хроническим запором и «генномодифицированная» социалистическая риторика. Тогда многим казалось, что Адольф спасет их от "страшного" социализма. В нацистской болтовне место реальных врагов рабочего человека, т.е. государства и капитала, заняли евреи, цыгане, гомосексуалисты, славяне-разносчики венерических болезней, интеллектуалы забавляющиеся с «дегенеративным» искусством и прочие "неудобные" граждане. Ну, т.е. все, кто вызывал раздражение мещанина и запуганного кризисом буржуа. Все страшные и чужие, на кого можно было напустить истеризированные массы «солнечного» народа. Кого можно было ограбить, а потом полученное перераспределить. У человека здравомыслящего и не мещанина это могло вызвать только гадливость. Умники, как и интернациональний социализм вызывали у нацистов отвращение и ужас. В то же время Гитлер понимал, что без подачек, без реального решения частных вопросов рабочего класса его власть долго не продержится. Социалисты, коммунисты, анархисты, тесно связанные с профсоюзным движением, «решали вопросы» стачками и угрозами. Прямым ограничением доходов капиталистов. Делали они это с разным радикализмом. Но на то время даже эсдеки были антикапиталистами, пусть и весьма непоследовательными.
Нацистам пришлось измыслить свой «антикапитализм». Собственно, острие нацистской критики было направлено против банковского капитала, а не против промышленников. Именно против тех, кто «разоряет» лавочника, ремесленника или крестьянина. Вследствие проигрыша Германии в первой империалистической (мировой) войне значительная часть буржуа была пролетаризована и влилась в промышленный рабочий класс. А те, кто остался при своем бизнесе, боялись. Боялись свободного рынка. Боялись злых социалистов. Боялись «племени асфальта», а именно интернационализированного рабочего класса и интеллигенции.
Впрочем, только дефицит интеллектуалов и артистов у немецких «правых» заставлял Адольфа и ко. критиковать модернизм. В то же время в Италии ультраправые вполне сносно крутили роман с модернизмом. Если футуристы и героический позер Габриэле Д' Аннунцио – это не «дегенераты», то Адольф Гитлер - агент Коминтерна.
Для нацистской пропаганды характерно любование трудом и «тружеником». Впрочем это «любование» похоже на восхищение мачо женщинами, т. е. существами гораздо ниже его по всем характеристикам, но красивым. Так же восхищаются скаковыми лошадями.
Не удивительно, что Бертольд Брехт исследуя нацистский миф о Хорсте Весселе приходит к занятному выводу, что нацизм саморазоблачается когда поднимает на щит сутенера. Нацисты хотели бы быть таким же сутенером по отношению к рабочему классу и народу Германии. Они сами организовали арийский бизнес по продаже Труда Капиталу и за это имели бы не просто свой процент, но и власть. Капитализм, превращающий каждого бедняка в торговца телом на рынке труда, проще всего рассматривать именно как такое же опустошающее заведение, как публичный дом. Если революционные социалисты желали бы разнести этот бордель весь по кирпичику, то нацисты желали бы посадить там «харизматичную маман», а клиентов-буржуа принудить к воровству не у себя, а за границей. Собственно вор-карманник или грабитель покупающий «любовь» за краденые серьги или кольца, на которых еще не застыла кровь жертв – это истинный образ нацизма.
Нельзя, правда, сказать, что все участники нацистской партии были сознательными лжецами, стремившимися к продвижению по социальной лестнице. Среди нацистов были и те, кто действительно желал революционного изменения государственной машины, защиты интересов рабочего класса. Например, братья Штрассеры исповедовали некие антикапиталистические идеи в духе весьма извращенной социал-демократии. Примерно так определил их взгляды анархист Мюррей Букчин. Братья и ко. даже организовывали стачки на предприятиях спонсоров партии. За это один из них заплатил своей жизнью, а другой – изгнанием. А вот их ближайший соратник Геббельс предал товарищей и за это получил место при кормушке и в руководстве нацистской партии. Такова судьба левого фашизма. Тем, кто воспринимал антикапитализм слишком близко к сердцу пришлось сменить взгляды или «уйти».
Буржуазно-юнкерская (феодальная) элита не были свергнуты, в армии остались те же служаки. А другой «революционер» Рем вместе со своими дружками пошел под нож.
Просто место евреев, демократов и левых во всех сферах жизни заняли члены нацистской партии или просто «лояльные» «арийцы». Они служили тем же правящим классам и корпоративному капиталу, который благополучно избежал Нюрнберга. США предпочли убрать слуг капитала на свалку истории, но сохранить жизнь хозяевам.
Нацисты добились успехов в технике, но с «арийской» наукой у них не срослось. Бомбу сделали совместными усилиями представители «низших» и «высших» рас в США. Оказалось, что «расовая селекция» с мозгами не работает. Собственно, национал-социализм не добился ни одной поставленной перед собой задачи без внешней экспансии.
Все «успехи» Третьего Рейха базируются на грабеже. Вначале своих «неправильных» граждан, а потом – в других странах. За счет этого был обеспечен относительно высокий уровень жизни рабочего класса. В то же время капитализм и иерархия были только усилены. С детства для «элиты» и «белого» рабочего класса были введены отличные системы воспитания и образования. «Арийцы с нордическим характером», конечно оказались на вершине социальной иерархии в государстве войны Гитлера, впрочем, внутри «арийцев» равенства не было. Национальная иерархия «вовне» соответствовала социальной иерархии внутри Германии. Тут нацисты следовали скорее традициям британского империализма, чем «прусского (государственного) социализма».
Дефицит госбюджета и рост госдолга приходилось покрывать за счет все возрастающего грабежа. Сократить расходы государства было не реально. Бюджетные дыры затыкались в оперативном порядке и выплаты проводились, как «общие административные расходы». Война была нужна для грабежа, а грабеж был нужен для войны. Собственно, в Германии поощрялось и личное мародерство. Советские офицеры, вывозившие добро из оккупированной зоны просто совершали примерно ту же операцию, которой за пару лет до этого подверглась европейская часть СССР.
К концу войны народ сильно устал. Массовое антинацистское неформальное движение рабочей молодежи («пираты Эдельвейса»), откровенная ненависть к властям со стороны крестьянства стали реальностью. Люди, побывавшие на принудительных работах в Германии, отмечают, что крестьянам не был свойственен истерический расизм нацизма. К концу войны наиболее зараженными нацистским духом были как раз горожане. «Восточных рабочих» могли избить или просто убить на улице. Их выталкивали из бомбоубежищ во время налетов союзников. Те же, кто пал первыми жертвами нацистской пропаганды – сельские жители относились к нацистам с всевозрастающей неприязнью.
Сама экономика Германии была экономикой кредита. Дефицит госбюджета нужно было погашать за счет грабежа оккупированных стран. Собственно, экономика начала сыпаться к концу войны. Нехватка товаров, постоянный дефицит и нормированное потребление стало нормой для «солнечного» народа. Это и похоронило Рейх. Демократические режимы Британии и, особенно, США умудрились получить от войны больше выгод, чем захватившая практически всю Европу Германия. Национал-социализм оказался гораздо более затратным проектом, чем даже сталинская насильственная индустриализация, унесшая миллионы жизней.
Фашизм вопреки собственной «антикапиталистической» риторике не смог решить главных проблем капитализма, а, именно, ликвидации доминирования и эксплуатации. Любая антикапиталистическая риторика нацистов – это просто попытка преодолеть внутренние проблемы движения. Попытка переманить членов других организаций или субкультур. Вряд ли это поможет. Насколько я знаю леворадикальную среду Киева в ней достаточно много бывших нацистов или националистов. Одна из причин разрыва с «правыми» был их персональный антикапитализм или неприязнь государственной власти. Вряд ли агитационные потуги «Крота» и УНТП помогут им восстановить численность и вернуть контроль за «правыми» субкультурами. Бонам и «правым» хулиганам из семей среднего класса наплевать на капитализм. Так что «антикапитализм» вполне «гитлеристской» УНТП не более чем попытка скомпрометировать борьбу против глобализации своим участием.
Відповіді
2008.01.07 | Sean
Йой. То Ви теж вважаєте УНТП правими?
Вони не правіші від Вас. Тільки дурніші і риторика інша - ото й все.2008.01.07 | Left Initiative
Re: Йой. То Ви теж вважаєте УНТП правими?
нажаль ви не розумієтеся на політологічній абетці "ліві" / "праві". Фашизм засновується на великій промисловій приватній власності та на несвободі/одержавленні особистості, а тому це "права" парадигма...2008.01.07 | Sean
Це Ви не розумієтеся на абетці. Про що читайте у гілці нижче
2008.01.16 | Михайло Свистович
А УНТП і є праві
Sean пише:> Вони не правіші від Вас
Значно правіші. Хвошисти завжди є крайньо-правими
> Тільки дурніші і риторика інша - ото й все
Крайнощі сходяться
2008.01.07 | Sean
До речі, хто не знає, про що мова (л)
мова - про оце:http://www.untp.kiev.ua/index.php?id=866
2008.01.07 | Tatarchuk
Автор весь час плутає нацизм та фашизм
2008.01.07 | Left Initiative
Re: Автор весь час плутає нацизм та фашизм
Ні не плутає, автор достатньо обізнана особа, щоб не плутатися на відміну від багатьох в тенетах термінологічних неув*язок та спекуляцій. Базові хорактеристики Італія/Німеччинає однаковими... Статтю написав дуже відомий спеціаліст з обох держав...2008.01.07 | ziggy_freud
спеціаліст, перепрошую, за яким фахом? Що він закінчував?
2008.01.07 | ziggy_freud
Фашизм - в першу чергу улюблена лайка совків
і вже в другу чи третю чергу офіційна ідеологія третього райху. Кого тільки вони фошиздами не дражнили...Приклад:
Лежит на солнце, греет пузо,
Не то фашист, не то эсэр,
Герой Советского Союза
Гамаль Абдель На-всех-Насер.
Якщо футуристи - дегенерати, то включно з Семенком, Бурлюком, Кручёных, Шкурупієм і навіть Маяковським. Але, оскільки ці люди були великими митцями, аффтару місце в музеї жертв комунізму. В якості заспиртованого експоната.
2008.01.07 | Koala
неправда.
Фашизм - це ідеологія Італії часів Мусоліні. А в Німеччині був націонал-соціалізм, або нацизм.2008.01.07 | ziggy_freud
ви це знаєте. А юні антікапіталізди - ні.
взагалі бути анти-чимось, анти-однаково-чим, це частіше вікове та гормональне, ніж політичне.2008.01.07 | Володимир
Re: ви це знаєте. А юні антікапіталізди - ні.
100%2008.01.07 | Left Initiative
Re: ви це знаєте. А юні антікапіталізди - ні.
а це вже просто не серьозно.. якщо ви намагаєтся спростити проблему, то ц еодно.. хай вам буде так зручніше та комфортніше почувати себе розумним... хоча справді розумні люди після цього вже не будуть зацікавлені з вами вести серьозну аналітичну розмову...2008.01.07 | Володимир
Re: неправда.
100%2008.01.07 | Sych
Fascism is ...
... an authoritarian political ideology (generally tied to a mass movement) that considers individual and social interests subordinate to the interests of the state or party. Fascists seek to forge a type of national unity, usually based on (but not limited to) ethnic, cultural, racial, religious attributes. The key attribute is intolerance of others: other religions, languages, political views, economic systems, cultural practices, etc. Various scholars attribute different characteristics to fascism, but the following elements are usually seen as its integral parts: nationalism, statism, militarism, totalitarianism, anti-communism, corporatism, populism, collectivism, and opposition to political and economic liberalism.http://en.wikipedia.org/wiki/Fascism
Як бачите, фашизм - це не спеціфічне для Італії чи любої іншої країни поняття. Реально зараз фашизм інсує в багатьох країнах світу.
2008.01.07 | Tatarchuk
Re: Fascism is ...
Є історичне явище фашизм (коли люди самі себе так називають і не бачать в тмоу поганого) і наріцательноє прізвисько, діагноз - який відсилає до того історичного явища. Це різні речі2008.01.07 | Володимир
Re: Фашизм - в першу чергу улюблена лайка совків
К заспіртованію - товсь!2008.01.07 | Left Initiative
Re: Фашизм - в першу чергу улюблена лайка совків
Всі перелічені вами українські та російські футуристи - були комуністами та боротьбістами (українськими комуністами)... Навіть не жартую, можете перевірити.2008.01.07 | ziggy_freud
лише деякі. Давид Бурлюк був типовий жидобандерівець
саме тому він емігрував і лишився живий. Ще довго в США писав картини та грався в радіофутуризм.Кручёных і Хлєбніков в партії не вступали, хоч і співчували лівим. Маяковському (на час загибелі безпартійному) більшовики допомогли здійснити самогубство. Семенко і Шкурупій були репресовані більшовиками офіційно, за документами. Марінеті такі да симпатизував фашистам.
Ще забули футуриста Сєвєряніна. Який на радість всім аццкім фошиздам писав про світські бали та "Ананаси в шампанскомъ".
Left Initiative пише:
> Всі перелічені вами українські та російські футуристи - були комуністами та боротьбістами (українськими комуністами)...
але чи є це підставою вважати їх дегенератами разом із згаданим італійським аффтаром?
2008.01.07 | igorg
Проблема в тому, що пан чомусь не хоче визнати, що
націонал-соціалізм (в італії мав назву фашизм) це є крайня ліва течія, з того ж розряду що й РСДРП, комунізм, більшовизм. Не зрозуміло в чім проблема? Досить просто проглянути соціальну програму націонал-соціалістів, щоб переконатися в цьому. Різниця лише в деяких специфічних методах досягнення спільної мети, в цільовій групі жертв, в риториці й символіці. Я б сказав, що націонал-соціалізм є наменш небезпечною формою соціалістичної лівизни2008.01.07 | Володимир
Re: Проблема в тому, що пан чомусь не хоче визнати, що
100%2008.01.07 | Left Initiative
Re: політологічна абетка???
Фашизм - є явищем буржуазним позаяк він заснований на великій приватній власності... який сенс зараз вам нагадувати політологічну абетку про "правих" та "лівих"???2008.01.07 | Sean
На жаль про цю абетку зараз багато хто забуває
чи робить вигляд, що забуває. Між яскраво червоними і густо брунатними - різниця суто термінологічна та відтінкова, але все це - суть лівацтво, протилежне до правого боку, насамперед лібералізму.Ця спорідненість, до речі, підтверджена історією, так що це навіть вже не доведена теорема, а аксіома. Жереб "пролетарських" та прилеглих узбіч
2008.01.07 | terrykoo
Якщо вони такі близькі, то чому так ненавидять один одного?
Sean пише:> чи робить вигляд, що забуває. Між яскраво червоними і густо брунатними - різниця суто термінологічна та відтінкова, але все це - суть лівацтво, протилежне до правого боку, насамперед лібералізму.
З Вашої правоцентристської точки зору червоні з коричневими, може й схожі... але це не заважає бути їм жорсткими антагоністами, і справа тут не в "нюансах", а в чітких ідеологічних розходженнях
> Ця спорідненість, до речі, підтверджена історією, так що це навіть вже не доведена теорема, а аксіома. Жереб "пролетарських" та прилеглих узбіч
Історія як раз це спростовує. Хоча всяке бувало... "Все тече, все змінюється" - і аксиом в реальних суспільних процесах не буває...
2008.01.07 | Sean
А чому мілиє браняцца, за московською примовкою?
А тому що (с) толька тєшацца.А ще ж є внутрішньовидова боротьба (чи то борба) за ареал, за домінантність тощо
terrykoo пише:
> Sean пише:
> > чи робить вигляд, що забуває. Між яскраво червоними і густо брунатними - різниця суто термінологічна та відтінкова, але все це - суть лівацтво, протилежне до правого боку, насамперед лібералізму.
>
> З Вашої правоцентристської точки зору червоні з коричневими, може й схожі... але це не заважає бути їм жорсткими антагоністами, і справа тут не в "нюансах", а в чітких ідеологічних розходженнях
Ну та, "росходження": щодо вибору кольорів та риторики впливу на "паству".
>
> > Ця спорідненість, до речі, підтверджена історією, так що це навіть вже не доведена теорема, а аксіома. Жереб "пролетарських" та прилеглих узбіч
>
> Історія як раз це спростовує.
Нє.
> Хоча всяке бувало... "Все тече, все змінюється" - і аксиом в реальних суспільних процесах не буває...
Буває. На мій погляд, звісно.
Але для приємности Лівій Ініціятиві можу сказати, що УНТП, попри їхню галасливу "націоналістичність" мені ще менше симпатичні. Оскільки "лівоініціятивні" - то ідеологічні опоненти, а УНТП, як на мій смак - провокатори.
2008.01.07 | ziggy_freud
ну хоча б Розенберга згадаємо
це один з основних авторів лженаукової расової теорії Райху.Р., який народився в Латвії, спочатку записався в комуністи, і лише потім в наці. До тих, в чию перемогу більше вірив. З нього був би чудовий ідеолог більшовизму, не гірший за Суслова чи Маланюка.
2008.01.07 | terrykoo
Ну, це мало що доводить
Не мені вам казати, що існує певний психологічний тип людей схильний до радикалізму в ідеях і в політичних вчинках - їм важливіше, грубо кажучи, комусь пику натовкти (буржую чи жиду), а ідеологічну базу вони вже підводять потім.Але у вузькому значенні, нацизм і більшовизм це два боки одного суспільного явища характерного лише для міжвоєнного періоду. Діяли вони схожими методами, перебираючи один у одного досвід боротьби, як вчаться один у одного вороги під час бійки... Однак, все одно ці два боки ідеологічно не однакові, як не однакові гасла "Земля і кров" та "Свобода, рівність, братерство"...
2008.01.07 | ziggy_freud
можу пояснити причини
в наці був безпрограшний варіант спиратись на "расовість" своїх підданих. Умовно спільне походження німців, австрійців та скандинавів, німецька та споріднені германські культури.в більшовиків такого варіанту не було. Проголосити свою багатонаціональну та багаторасову державу "русской" виходило лише в неявному вигляді, з трьома дуже великими натяжками:
- спільна колиска "трьох русскіх народов"
- добровільне приєднання всіх завойованих до Московії, починаючи з Новгорода і Казані
- російська культура як об*єднуючий (а не асимілюючий) чинник, бо "три русскіх народи" становлять більшість в країні.
в чому сходились наці з більшовиками:
- широке державне регулювання економіки
- державна монополія на ідеологію, маскульт та інформацію в широкому сенсі. Взяти телеграф, пошту і банки (с) Ленін з Троцьким.
якщо вірити Марксу, це базис. Решта - лише надбудова
2008.01.07 | Tatarchuk
це класичний випадок,
коли в різних людей різні "ординати" та "абсциси" в головах, і при тому всі осі звуться "праві-ліві".Сперечатися можна буде безкінечно, поки
- одні матимуть в голові "праве-ліве" як "національне-інтернаціональне",
- другі матимуть в голові "праве-ліве" як "консервативне-революційне",
- треті матимуть "праве-ліве" як "соціалістичне-капіталістичне",
- четверті матимуть "праве-ліве" як "помірковане-радикальне",
- п.яті "праве-ліве" як "клерікал-ліберал",
і це не всі ще виявлені глюки в головах та традиціях!
Розумієте, наш "лівий" Грач виступає проти гоміків, проти неруських, за фофудьїзм - в Європі він би називався "правим російським політиком", а тут він чомусь "лівий українській".
З іншого боку Мустафа Джемілєв виступає проти "злочиної влади Криму" як такої, за наділення "простого народу" землею і за самозахвати в "багатих чиновників", призиває іншіх (не кримські татар) приєднуватися до "справедливої боротьби", і він в нас вважається "правим", хоча це вже в Європі було б названо "типовий лівак".
І таких прикладів багато.
В нас немає (як мені здається) власної національної традиції трактування "праві-ліві", тому беруться похапцем визначення від сталінських, до американських, від швецьких до арабських.
2008.01.07 | terrykoo
Блін! Вас почитати так всюди тотальний релятивізм!
А куди ж тоді діти власні переконання?2008.01.07 | Tatarchuk
вихід є!
terrykoo пише:> А куди ж тоді діти власні переконання?
Власні переконання (мої, ваши, його) я б порадив куди діти, але зараз все-таки Різдво
Бо переконання і пошук істини речі майже несумісні, їхній гібрід призводить до бродкастінгу готової істини (яка знайдена "всередині себе", а не "у зоряному небі над головою").
Але вихід є! Можна раз і назавжди умовитися (і не більше), що в Україні існують свої "гвельфи та гібеліни", одні за ширку та без Юлі, другі проти ширки та за Юлю. От одні будуть "правими" інші "лівими", в українському лексиконі. Все інше - справа дізайнерів та поетів
2008.01.07 | terrykoo
Я тільки за! Тільки без різанини "гвельфів та гібелінів"
Tatarchuk пише:> terrykoo пише:
> > А куди ж тоді діти власні переконання?
>
> Власні переконання (мої, ваши, його) я б порадив куди діти, але зараз все-таки Різдво
> Бо переконання і пошук істини речі майже несумісні, їхній гібрід призводить до бродкастінгу готової істини (яка знайдена "всередині себе", а не "у зоряному небі над головою").
>
> Але вихід є! Можна раз і назавжди умовитися (і не більше), що в Україні існують свої "гвельфи та гібеліни", одні за ширку та без Юлі, другі проти ширки та за Юлю. От одні будуть "правими" інші "лівими", в українському лексиконі. Все інше - справа дізайнерів та поетів
2008.01.07 | Tatarchuk
в нас скоріш будуть не гвельфи-гібеліни,
що ріжуть одне одного,а монтекі та капулеті, які нестримно кохають одне одного, попри тиск з боку прибічників
2008.01.08 | ziggy_freud
релятивізм, та не такий вже тотальний...
про застарілість поділу на лівих-правих пише багато хто з науковців. Ну хоча б Ентоні Гіденс, який є в укр. перекладі.Декому саме власні переконання заважають однозначно приєднатись до клясичних правих чи лівих. Якщо не персоналії їхніх лідерів і не програми їхніх партій
2008.01.07 | terrykoo
Хм. Тут є ще кілька дрібничок...
ziggy_freud пише:> в наці був безпрограшний варіант спиратись на "расовість" своїх підданих. Умовно спільне походження німців, австрійців та скандинавів, німецька та споріднені германські культури.
Так. Нацистам вдалося перемогти на цьому базисі в 1933 році. Та не варто забувати, що перед тим в Німеччині були досить потужні комуністичний та соціал-демократичний рухи (і вони мали великі шанси перемогти, якби Комінтерн не заважав об"єднатись). тобто з питанням расової чистоти не все так однозначно...
> в більшовиків такого варіанту не було. Проголосити свою багатонаціональну та багаторасову державу "русской" виходило лише в неявному вигляді...
Так. І тому вони перемогли в громадянській війні, на відміну від білих, які виступали за "єдіний русскій народ і нєдєлімую Россію", а потім, на еміграції, багато яких, взагалі, скотились до відвертого російського фашизму
> в чому сходились наці з більшовиками:
> - широке державне регулювання економіки
> - державна монополія на ідеологію, маскульт та інформацію в широкому сенсі. Взяти телеграф, пошту і банки (с) Ленін з Троцьким.
Однак ця подібність лише поверхова. В Райху була високо-централізована капіталістична економіка, а в СРСР закони ринку взагалі були "скасовані".
Я хочу сказати, що попри зовнішню схожість ці рухи в 20-30-х рр. мали різне підгрунтя.
І тим більше, лівий рух не можна ототожнювати виключно зі сталінізмом. Були ще республіканська Іспанія чи Народний фронт у Франції кодексом про працю та соціальним захистом якого Франція користується до сих пір.
Так що Маркс не помилявся коли бачив "Примару комунізму", що бродила по Європі
2008.01.07 | Mercury
А у нас кожний сам собі Маркс
terrykoo пише:>
> Так що Маркс не помилявся коли бачив "Примару комунізму", що бродила по Європі
-- Добре було, якщо б Маркса ще й читали, ті хто береться теоретизувати. А якщо уважніше придивитись - то і без Маркса зрозуміло, що УНТП - цілком провокаційна та суспільно небезпечна структура. Достатньо зайти на їхній сайт.
Не знаю, чи багато їх?
Чи мають якийсь вплив?
Хто їх фінансує? Хто союзники?
Хоча б це поперше зрозуміти. А потім вже будувати теорії.
2008.01.07 | terrykoo
Re: А у нас кожний сам собі Маркс
Правда. Читати ніколи не буває зайвим (і Маркса не в останню чергу)!А з УНТП мали б розбиратись "компетентні органи", якби вони працювали на користь суспільства а не своєї кишені.
2008.01.08 | ziggy_freud
саме дрібничок. Суть в червоних з коричневими схожа
terrykoo пише:> Так. Нацистам вдалося перемогти на цьому базисі в 1933 році. Та не варто забувати, що перед тим в Німеччині були досить потужні комуністичний та соціал-демократичний рухи (і вони мали великі шанси перемогти, якби Комінтерн не заважав об"єднатись). тобто з питанням расової чистоти не все так однозначно...
як і з питанням єдності в самому Райху. Основну опозицію фюреру, крім червоних, склали пруські аристократи. Та й австрійці далеко не всі вітали аншлюс. А щодо расової чистоти, то взагалі розробка Розенберга та Гебельса.
> Так. І тому вони перемогли в громадянській війні, на відміну від білих, які виступали за "єдіний русскій народ і нєдєлімую Россію", а потім, на еміграції, багато яких, взагалі, скотились до відвертого російського фашизму
українці, що купились на брехливі обіцянки червоних, теж програли. Через переконання, що краще бути залежними від Москви чи Берліну, ніж домовитись між собою.
> Однак ця подібність лише поверхова. В Райху була високо-централізована капіталістична економіка, а в СРСР закони ринку взагалі були "скасовані".
економіка СРСР трималась на примусовій праці. А економіка Райху... теж на примусовій праці. Хіба що зарплати в робітників були значно вищі. А форми примусу відрізнялись лише корпоративною культурою.
> І тим більше, лівий рух не можна ототожнювати виключно зі сталінізмом. Були ще республіканська Іспанія чи Народний фронт у Франції кодексом про працю та соціальним захистом якого Франція користується до сих пір.
так і правий рух не можна ототожнювати виключно з Мусоліні, Франко або Петеном. Згоден, серед лівих був не тільки Сталін. Ще були Мао, Тіто, Хонекер, Чаушеску. І найкращий учень французьких лівих, випускник Сорбони Пол Пот. Поряд з яким Сталін - просто кремлівський Чєбурашка.
2008.01.07 | Left Initiative
Re: На жаль про цю абетку зараз багато хто забуває
ні, різниця не термінологічна... навпаки є загроза, що багатьом вигідно стверджувати що справа тільки у термінології...2008.01.07 | igorg
хто складав оту абетку, однак мова зовсім
не про відношення до форм власностіМова йде про мету й основні цілі, а також про соціальну політику. І ось тут можемо продуктивно поспілкуватися порівнюючи ці системи. І різниця буде мінімальна й зовсім не на користь комуністів.
2008.01.07 | Left Initiative
Re: хто складав оту абетку, однак мова зовсім
Шановний Ігорг. Навіть якщо ви маєте на увазі порівнювати Радянський Союз, який не мав безпосереднього відношення до соціалістичного чи комуністичного ідеалу, та гітлерівську Німеччину - навіть за таких уомов - ви можете побачити достатньо глибоку та сутєву різницю...2008.01.07 | igorg
Я про що й кажу, різниця є, але в чому ось основне питання
А щодо того чи був СССР іделом чи наближенням до комуністичного ідеалу то це вкрай цікаве питання, яке було б цікаво продискутувати предметно2008.01.08 | Left Initiative
Re: Я про що й кажу, різниця є, але в чому ось основне питання
проблема в методології аналізу. Якщо наприклад теорію Христа аналізувати на терезах реальності та спроб реалізації, то вона аж нічого не варта, позаяк ніколи не була впроваджена в життя. А якщо з точки зору орієнтиру поступового руху, то зовсім інший варіант аналізу... Думайте, до чого це я сказав...2008.01.08 | igorg
Я не знаю теорії Христа, є Християнська віра
віра в Христа та його заповіді. Ще одна маленька деталь до Вашого відома, проблема в тому, що людина не в змозі дотриматися тих простих заповідей через свою гріховну природу. Тобто царство Боже на землі принципово не є можливим2008.01.08 | Left Initiative
Re: Геть метафізичну нісенітницю!!!
Ну вибачайте. Ваше твердження щодо того, що реалізація будь якого суспільного ідеалу в площині реального буття є неможливим - виглядає надзвичайно нерозумним, та зайво метафізичним... У той же час, мої праві опоненти вітають (читай нормально ковтають) будь-які спроби я-ля "Справедливість є та за неї варто боротися" (... Юля Тимошенко..)... Подвійні стандарти нещирої методології...трохи задовбали вже... після цього їм залишається тільки і казати про відверту хома-аквінську дурню а-ля "гріховність людини"... хоча б марксові "Тези про Фейєрбаха" на досузі переглянули... а ні... як при совку - Маркса не читали, але ж дружньо його критикуємо... це ж для дебілів...
В цілому, я задоволений методологічним рівнєм моїх правих опонентів... Поки він такий, інтелектуально ми ліві рулім (Ноам Хомський, Наомі Кляйн, Антоніо Негрі, Іммануіл Валлерстайн, Олег Верник...
2008.01.09 | igorg
Вибачайте, але це ж Ви зістрибнули на цю тему
До того ж я звертаю увагу на те, що Християнство є релігією й вірою, а не соціальною теорією про яку власне Ви здається ведете мову. А Ви їх ставите в один ряд. Чи не так?І далі, замість предметної розмови чи аргументації йдуть лозунги. Звісно, приємно бачити Вас у такому товаристві, навіть якщо в кінці. Якби ще б Вас туди поставив хтось із того списку
Щодо метафізики, то то вона має абсолютно такі самі права, як і будь-яка інша теорія й світогляд. Довести в цій царині хоч щось навряд чи комусь вдасться хоч колись. Якщо вже бути обєктивним. Бо Ваш матеріалізм є не більше ніж просто віра
2008.01.09 | Left Initiative
Re: до основ ЛІВОславвя
Саме людина визначає своє місце у будь-якому пантеоні. Колись Троцького Сталін звінувачував у тому, що він був начебто зацікавлений не революією, а своїм місцем у революції... Тут частково Сталін був правий, але ж через нерозуміння діялектичної єдності елемента та цілого в системі революційної дії - він глобально не зміг сформувати вірне уявлення щодо важливості революціонером визначити свої місце у процесі трансформації суспільства...Тобто я сам формую будь-який перелік, позаяк пізнання об*єктивних законів розвитку історичного процесу у різних людей має різні ступені наближення до об*єктивної реальності...
Щодо вашого твердження щодо христіанства як до релігії та віри, а не ідеології, то, звісно, ви намагаєтеся заховати справжню первісну суто революційну суть цього явища... це вже коли Костянтин примудрився ідеологію/релігію (історія нам на 90 відсотків вказує на те, що майже всі суспільні ідеологічні доктрини були сформовані саме в межах релігійної оболонки) христіанства із тезою про те, що "немає ні іудея, ні еліна, ні раба, ні господина" зробити ДЕРЖАВНОЮ релігією РАБОВЛАСНИЦЬКОГО Риму, були викреслені найбільш радикальні та суспільно-актуальні тези христіанства... багато оспівувачів цієї безпечної для пануючих класів трансформації (нажаль, ви опиняєтеся в їх колі) протягом тисячоліть стверджують, що в христіанстві аж ніколи не було революційної антирабовласницької суті... вони брешуть, при чому свідомо... обслуговуючи інтереси пануючих класів, які все роблять для того, щоб зафіксувати суспільну нерівність через брутальні тези Костянтинівської цензури/редакції а-ля "гріховність людини"...
Де первинні тексти Євангелій, яких було біля 20?? Чому Костянтинівська комісія, що цензуровала первісні списки залишила тільки 4 найбільш беззубих та найменш революційних Евангелія??? Ганьба Костянтинівським посіпакам з числа теперішних пройдисвітів від христіанства!!!
У той же час ЛІВІ христіанські тенденції завжди проявлялися актуально та яскраво, апелюючи до ранньо-христіанських (тобто без Костінтинівських державно-рабовласницьких перетворень на користь пануючих класів) доктрин: албігойці, богоміли, вальденси/катари, звісно, анабаптісти (Мюнстерська комуна), квакери, обновленці...
Боротьба ЛІВИХ христіян проти ПРАВИХ завжди тривала, хай би нам не заплющивали вайолентно очі на цю просту істину!!!
Вони, тобто ліві радикальні течії, завжди апелювали до суто комунітарних/комуністичних засад раньохристіанських громад, які стали осередками антирабовласницького революційного спротиву... саме на таких засадах колективної власності та повного самоврядування і була побудована громада самого Христа...
Вкрай потрібно вже зараз об*єднати чисельні осередки ЛІВОславних гуртків та ініціатив задля ренесансу справжньої первісної сутності христіянської віри. І це треба робити суто через низові христіянські ініціативи, не заграваючи з буржуазними церковними олігархами, апелюючи суто до пересічних христіян...
Геть брутальні Костянтинівські напластування та цензуру автентичних текстів!!! Геть псевдокомуністичне загравання з одержавленою ПРАВОславною церквою Московського патріархату з боку псевдолівих КПУ та ПСПУ!!!...
Тільки міцний ЛІВИЙ блок атеістів, гностиків, ЛІВОславних та чесних та гідних своєї емансипативної місії пересічних та не заплямованих колаборацією з державою православних - у змозі подолати капіталістичну репресивну дійсність та спрямувати розвиток суспільства у бік свободи, солідарності та щастя... як в цьому світі, так і після смерті...
2008.01.09 | igorg
Ну Ви й молодець! Від Геть до союзу з лівими
метафізикамиХристиянство, як і соціалізм має вельми широкий спектр. Як соціалістичні ідеї простягаються від дійсно наукових соціально-економічних конструкцій до абсолютно сліпої релігійної віри так і християнство має різні течії й напрямки від повного неприйняття світу до 100% співпраці з найбруднішими структурами. Однак, здається, мова йшла саме про науковий та практичний аспект соціалізму й комунізму.
Наведена вище стаття є абсолютно бездарною з точки зору аргументації й доказовості, яка там просто абсолютно відсутня. Бо апелює не до розуму й логіки а до суто емоцій. Власне й Ваші відповіді надміру емоційні. Який в цьому сенс не розумію, адже той емоційний контекст просто рефлекторно опускається.
Гітлерівська німеччина мала вкрай ефективну економіку, суспільну організацію й національну єдність. Німці опиралися до останнього, й що цікаво, для цього не застосовувалися загороджувальні загони й репресивний апарат. Економіка також працювала до останнього. Переможці захопили в процесі будівництва суперсучасні субмарини, реактивні літаки, ракетну техніку. Зважте, що німці принципово не використовували в бойових діях жінок, на відміну від комуністів. Відносно маленька країна, з обмеженими ресурсами, тривалий час ефективно протистояла колосальній економічній й людській потужності супротивників. Технологічні й технічні, наукові досягнення Німеччини Гітлера до цього часу є джерелом технічного розвитку. І все це є прямим результатом єдності й згуртованості нації в тому числі й завдяки реалізації соціалістичних ідей в межах німецької нації.
Інше питання, що такий розвиток мав вкрай негативний храктер стосовно інших націй і народів і був антилюдським, злочинним по своїй суті.
На противагу цьому, комуністична система мала вкрай неефективну економіку, основною фішкою якої були велетенські, практично необмежені ресурси. Людські, природні, територіальні. На 99% ці ресурси використовувалися для мілітаристських цілей. Це цілком зрозуміло, бо таку систему рятувало лише розширення масштабів та природне пояснення злиденного стану народу через війну та агресію. Антилюдськість цієї системи була спрямована проти власного народу. Зрозуміло, що жоден бізнес, підприємництво, не здатне існувати за умов такої виключної мілітаризації та неефективності. Для існування такої конструкції потрібна крайня напруга, війна, агресія.
Наразі важко сказати, що саме Ви маєте на увазі під істино лівими ідеями
2008.01.07 | igorg
До речі, про який саме націстський марш в Києві йде мова?
2008.01.07 | Tatarchuk
Щоб уникнути плутанини з термінами,
Щоб уникнути плутанини з термінами, назвіть приклад ЛІВОГО УРЯДУ (на будь-якому рівні) - лівого саме в ВАШОМУ розумінні цього слова, звісно щоб він не був ані комуністичний, ані "лівоцентрично-буржуазний", ані нацсистський-фашистський.Інакше будемо просто сперечатися про термінологію яка в людей різна.
От наприклад ви націонал-соціалістів та фашистів не відносите до лівих взагалі, а комуністів відносите. При тому посилаєтеся на "фактор власності".
Але ж і ті і ті і ті виступали да державний капіталізм, як тільки їм приводилося очолювати уряди.
2008.01.10 | Bayan
Ваш погляд на фашистів повeрхнeвий (/)
Cпробуйтe прочитати цeй пост (я можу допомогти пeрeкласти), дe людина відповідає на той самий наїзд - спробу віднeсти фашистів наліво:http://norightturn.blogspot.com/2004/09/fascism-left-or-right.html
Він наводить 4 дeфініції фашизму і пояснює, що трeба розрізняти історичний випадок, як із фашизмом з соціалістичним обличчам (на початку) у Італії, і між історичною закономірністю.
А остання показує, що цeнтральними поняттями ідeології фашизму є "нація" і всe у імя нації, а цe така річ, що притаманна правому політ-спeктруму.
Tatarchuk пише:
> От наприклад ви націонал-соціалістів та фашистів не відносите до лівих взагалі, а комуністів відносите. При тому посилаєтеся на "фактор власності".
> Але ж і ті і ті і ті виступали да державний капіталізм, як тільки їм приводилося очолювати уряди.
Tatarchuk пише:
> От наприклад ви націонал-соціалістів та фашистів не відносите до лівих взагалі, а комуністів відносите. При тому посилаєтеся на "фактор власності".
> Але ж і ті і ті і ті виступали да державний капіталізм, як тільки їм приводилося очолювати уряди.
2008.01.07 | Тестер
Re: Фашизм - антикапитализм дураков и лжецов (л)
Ідиі висресь, провокатор!!!2008.01.08 | cartes
Класифікації з приводу.
1. В кожній капіталістичній країні існує певне протистояння суспільства (найманних працівників і дрібного бізнесу) і бізнесу (чи великого капіталу). Тих, хто у цьому протистоянні відстоює інтереси суспільства можна занести у клас "Ліві", а протилежну сторону у "Праві".2. Фашизмом (точніше - фашистським режимом) доречно було б назвати спосіб існування країни із тоталітарним устроєм (всі елементи суспільного організму просякнуті єдиною ідеологією, яка випікає лояльних до верховної влади людей). Під таку класифікацію підпадають і Германія, і Італія, і Іспанія і СРСР. Але історично такий "фашизм" поділяють на два класи: Фашизм і Комунізм. Відмінності між ними зумовлені способом матеріального виробництва, точніше - відношенням до власності, а ще точніше - різновидами власників капіталу. У "фашистів" існував приватний капітал, у "комуністів" капітал був державним (тобто належав партійно-державній верхівці). Антагонізм між "фашистами" і "комуністами" був антагонізмом двох хижаків, які ділили між собою пасовиська із худобою.
3. Маргінальні фашистські організації, яким і не світить встановити тоталітарний режим, є смішною пародією на справжній фашизм. Насправді вони складаються з усякого психологічного непотребу, який носиться з атрибутикою того чи іншого фашизму.
2008.01.08 | Tatarchuk
класифікація = схематизація = зпрощення
cartes пише:> Відмінності між ними зумовлені способом матеріального виробництва, точніше - відношенням до власності, а ще точніше - різновидами власників капіталу. У "фашистів" існував приватний капітал, у "комуністів" капітал був державним (тобто належав партійно-державній верхівці).
Описана вами ситуація з приватною власністю і капіталом існувала в СРСР в роки НЕПу. То був "фашизм"?
2008.01.08 | cartes
Ви не поспішаєте із вироком?
В часи НЕПу устрій в країні не був тоталітарним, отже - фашистським.2008.01.10 | Bayan
Bullshit!
cartes пише:> історично такий "фашизм" поділяють на два класи: Фашизм і Комунізм.
До того ж нeнауковий.
Ніхто ніколи нe пропонував такої класифікації фашизму, дe комунізм є одним з різновидів.
Навіть за признаками K.Й. Фрідріха (C. J. Friedrich) - див нижчe - і то фашисти відрізняються від комуністів тим, що підпорядковують усі інші інтeрeси суспільства інтeрeсам НАЦІЇ:
1. A single mass party, led by one man, which forms the hardcore of the regime and which is typically superior to or intertwined with the governmental bureaucracy.
2. A system of terror by the police and secret police which is directed against the real and imagined enemies of the regime.
3. A monopolistic control of the mass media.
4. A near monopoly of weapons.
5. Central control of the economy.
6. An elaborate ideology which covers all aspects of man's existence and which contains a powerful cholastic [messianic or religious] moment.
2008.01.10 | Bayan
Міф: Гітлeр був лівим! (/)
На мій погляд - оцe щe один бронeбійний, щe один "окончатeльний" аргумeнт (пeрший був - про підпорядкування фашистами усього інтeрeсам "нації", чого у комуністів нe будe ніколи: вони - інтeрнаціоналісти):Багато консeрвативно налаштованих людeй звинувачують (рeжим) Гітлeра у тому, що він був лівим, на підставі того, що його партія звалась Націонал-Cоціалістична. Алe соціалізм вимагає власності робочих і контролю над засобами виробництва. У нацистській Гeрманії засобами виробництва володіли приватні капіталістичні індивідуали...
Many conservatives accuse Hitler of being a leftist, on the grounds that his party was named "National Socialist." But socialism requires worker ownership and control of the means of production. In Nazi Germany, private capitalist individuals owned the means of production, and they in turn were frequently controlled by the Nazi party and state. True socialism does not advocate such economic dictatorship -- it can only be democratic.
http://rdrutherford.blogspot.com/2005/10/political-left-right-and-where-are.html