Слава Богу, а то у мене вже було почали закрадатися сумніви. Але рішучіше, рішучіше треба. Можливо, не слід робити гучних заяв, але впертися - і все. Взагалі, як би там не було, вовік пу може так розізлитися, що згодом захоче цього Гангана замочити. Воно ж тупе і злопам'ятне. Тим більше, що горді англосакси легко простили йому (козли) вбивство Литвиненка. А тут якийсь Ганган, понімаєш лі. Коли його випустять, надавши статус біженця, йому треба десь затихаритися, однозначно.
2008.01.08 | сябр
Re: Луценко не хоче віддавати Гангана (л)
але можу закластися, що гангана незважаючи на це. таки видадуть.Ви що. Луценка не знаєте?
2008.01.08 | Koala
Нічого, зараз Монтян вилізе і пояснить,
що це Вася через старі зв'язки подіяв на МВС, а Юга дуже хотів видати...
"Відчепіться, нарешті, від Васі. Ви не годитеся йому навіть (далі довгий перелік, хто куди йому не годиться). А щодо цього сопляка-наркомана-лімоновца (триповерховий набір епітетів), то мені пофіг, видадуть його, не видадуть, і взагалі" (далі слідує кілька повчальних історій із життя, про дітей, про ОМОН і т.д.)."
По темі - хоч якась від Луценго користь.
Шановн1, Вам не здаэться , що ви переходите рамки вв1чливост1 так пишучи про ж1нку це негарно 1 недост1йно справжн1х джентельмен1в.
А про лимон1вця з Росс11 - однозначно хлопця на волю 1 надати притулок чи в1дмовити - тод1 зможе звернутися до 1ншо1 кра1ни.
2008.01.09 | Dmytro Groysman
То нехай негайно відпустить!
09 січня 2008 року
ЗАЯВА ДЛЯ ПРЕСИ
для негайного розповсюдження!
МІНІСТР ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ЛУЦЕНКО ЗОБОВ‘ЯЗАНИЙ НЕ ПЕРЕКЛАДАТИ НА СУД ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЗАКОННІ ДІЇ СПІВРОБІТНИКІВ ГУБОЗ, А НЕГАЙНО ЗВІЛЬНИТИ РОСІЙСЬКОГО ДИСИДЕНТА МИХАЙЛА ГАНГАНА, ЯКЩО МВС ДІЙСНО ВВАЖАЄ ЙОГО ЕКСТРАДИЦІЮ ДО РОСІЇ НЕМОЖЛИВОЮ
08 січня 2008 року на офіційному веб-сайті МВС України з‘явилося повідомлення ЦГЗ МВС України «Українська міліція дотримуватиметься міжнародних стандартів щодо гарантування прав шукачів притулку та біженців», у вказаному повідомленні наведено наступні слова:"Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко переконаний, що перебування Михайла Гангана в процедурі надання статусу біженця робить наразі його екстрадицію до країни походження неможливою. В іншому випадку подібні дії України порушать міжнародні зобов’язання держави щодо дотримання та захисту прав шукачів притулку та біженців".
Вітаючи усвідомлення Міністром внутрішніх справ неможливості екстрадиції до країни походження особи, яка перебуває в процедурі надання статусу біженця, Вінницька правозахисна група закликає керівництво МВС негайно перейти від правозахисної риторики до конкретних справ, виправлення допущених помилок та порушень закону, що межують із кримінальними злочинами. Якщо МВС України не бачить можливостей для екстрадиції шукача притулку, воно зобов‘язане не чекаючи рішення колегії з кримінальних справ апеляційного суду Вінницької області, негайно відкликати із Замостянського райсуду м.Вінниці розглянуте 02 січня подання про надання згоди на тимчасовий арешт Михайла Гангана і невідкладно звільнити Михайла Гангана з ізолятора тимчасового тримання в м.Вінниці, де його продовжують утримувати станом на 08 січня 2008 року. Ми звертаємо увагу пана Міністра, на те, що суд санкціонував тимчасовий арешт М.Гангана не за підозрою у вчиненні злочину, а для здійснення видачі в Росію, задовольнивши запит УМВС України у Вінницькій області, і саме тепер, коли стало очевидним, що екстрадиція є неможливою – відтак відпали підстави для тримання М.Гангана під вартою, МВС зобов‘язане негайно звільнити російського дисидента, не перекладаючи відповідальність за таке рішення на суди, які жодним чином не відповідають за очевидно сфабриковане затримання Гангана і ганебну запопадливість українського МВС перед своїми російськими колегами.
Пане Луценко, не варто чекати «рішення Феміди» там, де порядній людині треба визнати помилки і прийняти відповідальність на себе. Якщо би Ваші підлеглі з ГУБОЗу знали та поважали закон і хотіли виконувати його приписи, вони би побачили очевидну неможливість видати М.Гангана за політичне правопорушення, оскільки це прямо заборонено приписами Ст.3 Європейської Конвенції 1957 року «Про видачу правопорушників». Ми також нагадуємо, Вам, п.Луценко, що саме з Ізолятора Тимчасового Тримання АРК в лютому 2006 року було передано до Республіки Узбекистан 11 шукачів притулку, до яких не допустили юристів і, після несправедливого суду повернули до країни, де вони зазнали катувань та несправедливого засудження.
Замість плескати язиком про права людини, Міністр Луценко має зробити мужній вчинок – відпустити Михайла Гангана!
ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ЗМІ:
8-0672-846450
8-0632-208055
Re: Впервые вижу правозащитника, призывающего нарушить решение с
А кто к этому призывает?
Любовь к теГминатору не должна влиять на головной моск, уважаемый, Предсказамус.
Суд не принимал решение о заключении Гангана под стражу. Суд принял решение "дать согласие на временный арест Гангана для осуществления его выдачи правоохранительным органам России", так как невозможно исполнить вторую часть решения суда - цель задержания, то Гангана необходимо срочно выпустить, и сделать это обязан тот, кто и распорядился незаконно задержать Гангана, сфабриковал протокол задержания- то есть ГУБОЗ Луценко и околоментовская камарилья.
> Любовь к теГминатору не должна влиять на головной моск, уважаемый, Предсказамус.]
Висміюти людські якості, принаймні неетично!
2008.01.10 | SkaGenij
дубль
2008.01.10 | Кравчук
Друз1 - соромно нав1ть чути
що ви на повному серйоз1 впрягаэтеся в ряди днд рос1йських мусор1в.
2008.01.16 | Нестор
Для чого нарушіть? Можна просто своє ж клопотання відкликати
2008.01.09 | Чучхе
А я вимагаю негайно цього Гагана віддати Путіну
Хай на зоні зроблять з нацбола мушчину, бо
знаємо ми практику і СРСР і Куби викидати всяке бидло (а члени НБП є класичним бидлом) та кримінальників кудись подалі в "димократичні" країни під виглядом "дисидентів"
Кацапи мають вирішувати свої проблеми в Кацапстані!
Перш за все - він майже дитина, цей Ганган. І шукати порятунку приїхав не кудись, а в Україну. І претензії до нього - як до політичного, а не до урки. А ось кримінальний звязок російських і українських правоохоронців - це шось. Не розумію, чому Луценко не викинув досі з посади цього вінницького начальника.
А ось українські суди, які законів не знають... Треба негайно тим, хто виносив вирок і не побачив, що там невідповідність міжнародним конвенціям, терміново провести переатестацію - і в тюрму за шахрайство. Вони ж шахраї: професії не знають, а отримують зарплатню з бюджету за народний рахунок, як справжні спеціалісти.
2008.01.09 | сябр
чучхе, а Ви стали мущиною на зоні?
вибачте. але твердження на кшталт "всі члени НБП - бидло" приблизно такі ж правдиві , як і "всі баби-бляді". а перш ніж лаяти Гангана та НБП, сходіть разик на "марш несогласних" під кийки ОМОНА. Цке вам не в бульварній газетці працювати. журналісте ви наш по-українськи.
сябр пише:
> вибачте. але твердження на кшталт "всі члени НБП - бидло" приблизно такі ж правдиві , як і "всі баби-бляді". а перш ніж лаяти Гангана та НБП, сходіть разик на "марш несогласних" під кийки ОМОНА.
Цілком згодний з Сябром.
Що це за пошесть така - бажання тих, хто думає не так, посадити?!
Я так дивлюся, що більшість тих, хто на ВФ висловився з приводу цього юнака, саме так і вважає. Оце нестримне бажання садити мене просто лякає! Нехай ті, хто хочуть сажати, посидять трошки в ІВС, трошки в СІЗО - може, згадають біблійну заповідь про те, що не варто бажати іншому того, що собі не бажаєш?
Як сказав Чучхе, хай кацапи з"ясовують стосунки в Кацапії.
2008.01.10 | Чучхе
А я не закликаю садити
але й не можу зрозуміти, які підстави надавати йому тут притулок
2008.01.10 | Чучхе
Re: чучхе, а Ви стали мущиною на зоні?
сябр пише:
> вибачте. але твердження на кшталт "всі члени НБП - бидло" приблизно такі ж правдиві , як і "всі баби-бляді". а перш ніж лаяти Гангана та НБП, сходіть разик на "марш несогласних" під кийки ОМОНА. Цке вам не в бульварній газетці працювати. журналісте ви наш по-українськи.
Я достатньо побував під кийками ще з восьмидесятих років в українських протестних акціях, спочатку проти комуняк, потім проти Кучми. Але якось у мене не виникало ідеї тікати при цьому, наприклад, до Росії і розводити там нюні. Я знав на що йду і що мене за це чекає. Хай в"юноша піде й відповість за свої вчинки які містять у собі склад принаймні хуліганства - це точно. І щось мені здається, що порядку в Україні цей Гаган не додасть. Бо НБП - погромницька антиукраїнська організація. Вся. Повністю.
Не Вам , до радост1, шановний Чухче, вир1шувати на рахунок притулку.
На Ваш1 запальн1 реч1 стосовно кийк1в - понюхали Ви парашу в рос1йськ1й зон1, тод1 могли щось там мурмот1ти.
ПС. Одна справа ходити на м1тинги - а 1нша сид1ти , при "специф1чному ставленн1", часто р1зн1 пустозвони при посадц1 клали повн1 штани 1 здавали товариш1в по-повн1й.
А хлопець - рос1янин - духовитий - вже мав досв1д 1 не зламався,молодець. Однозначно - не видавати 1 терм1ново зв1льнити.
В 21 р1к життя т1льки починаэться.
Здається таке гасло у нацболів? Люблять хлопці пафосні гасла, тож хай відчують їх на собі.
2008.01.10 | сябр
Просто новітній Степан бандера, мля
Чучхе. наші українські акції у порівнянні з сучасними російськими. білоруськими. узбецькими- просто дитячі забавки.
У 1990 я ще студентом брав участь у мітингу у полтаві на підтримку "голодування на граніті". проти 30 студентів в очепленні обкому стояли приблизно 50 міліціонерів і стільки ж зольдатиків з військ КДБ з бойовими набоями. але нікого з учасників навіть не виключили з інституту. І Україна без кучми. і Повстань Україно закінчились майже безкровно. порівняйте це з Білоруссю, Росією чи Узбекістаном. просто ви ніколи не перебували у СПРАВЖНІЙ небезпеці. І не треба триндіти тут про свій хероїзм, незламність та рішучість йти до кінця. Це просто смішно. Посидьте замість Гангана 3 рочки у сучасній російській вязниці. а потім будете з себе полумяного революціонера вдавати.
Коли ми стояли проти танків в литві, я вас щось поряд не бачив
2008.01.19 | Михайло Свистович
Re: Просто новітній Степан бандера, мля
сябр пише:
> Чучхе. наші українські акції у порівнянні з сучасними російськими. білоруськими. узбецькими- просто дитячі забавки.
Ви не знаєте всіхнаших акцій, якщо таке пишете.
> У 1990 я ще студентом брав участь у мітингу у полтаві на підтримку "голодування на граніті". проти 30 студентів в очепленні обкому стояли приблизно 50 міліціонерів і стільки ж зольдатиків з військ КДБ з бойовими набоями. але нікого з учасників навіть не виключили з інституту.
Не Полтавою єдиною жила тоді в Україні. І не лише 1990 роком, з березня якого в Україні до арешту Хмари кийків не було.
> просто ви ніколи не перебували у СПРАВЖНІЙ небезпеці
Не судіть усіх по собі. Він був у справжній небезпеці, хоча і не в такій як Ганган.
> Посидьте замість Гангана 3 рочки у сучасній російській вязниці. а потім будете з себе полумяного революціонера вдавати.
Єдине правильне Ваше речення в цьому дописі. Кидайте погану звичку розповідати людині, яку не знаєте, що вона бачила, а чого ні.
2008.01.19 | Михайло Свистович
Re: чучхе, а Ви стали мущиною на зоні?
Чучхе пише:
>
> Я достатньо побував під кийками ще з восьмидесятих років в українських протестних акціях, спочатку проти комуняк, потім проти Кучми.
Недостатньо. Особливо при Кучмі. Там і кийків майже не було, окрім 9 березня.
>
> Але якось у мене не виникало ідеї тікати при цьому, наприклад, до Росії і розводити там нюні. Я знав на що йду і що мене за це чекає.
На тебе і близько не чекало нічого подібного, що чекає на Гангана.
>
> Хай в"юноша піде й відповість за свої вчинки які містять у собі склад принаймні хуліганства - це точно
Якби там відповідали дійсно за вчинки, а не за думки, то він би відповів. А так його ж не за хуліганство посадять насправді.
>
> І щось мені здається, що порядку в Україні цей Гаган не додасть
Це точно. Бо він - не міліціонер, не зобов"язаний додавати порядку.
>
> Бо НБП - погромницька антиукраїнська організація. Вся. Повністю.
Вся повністю бути не може навіть за теорією ймовірності.
Михайло Свистович пише:
>
> На тебе і близько не чекало нічого подібного, що чекає на Гангана.
а Генгана і близько не чекає доля тих чеченців, що сім"ями замерзають в Карпатах, намагаючись нелегально перейти кордон України, де їх не вважають біженцями попри те, що на бітьківщині їх переслідують всього-навського за неприналежність до кадировського тейпу. Зате гламурна білокура бестія з НБП кидає декого в сльози і слюні. Я так можу декого запідозрити в латентному расизмі...
> > Бо НБП - погромницька антиукраїнська організація. Вся. Повністю.
> Вся повністю бути не може навіть за теорією ймовірності.
Ага. Тобто він сам не знав, куди затесався. А може його насильно примусили?
Михайло Свистович пише:
>
> Знав, але я про можливі мотиви вже писав. Хто ж винен, що у Росії "нормальні" проти Путіна відверто не виступають?
Повір мені, як людині, яка часто їздить до Росії - там є багато нормальних, які виступають проти Путіна. Просто про НБП ми тут чуємо частіше, бо вони більш крикливі - от і все.
В Росії теж певні, що тут по вулицям ходять патрулі "Братства" і що це впливова організація
Ба більше: в Баку мене питали (і це було чотири роки тому) скільки дивізій зможе перекинути у випадку чого в Карабах... УНА-УНСО
Чучхе пише:
>
> Повір мені, як людині, яка часто їздить до Росії - там є багато нормальних, які виступають проти Путіна
В інтернеті - так. На кухнях - так. В дискусійних клубах, куди ніхто не ходить, і про які не оголосиш ніде - так. В реалі - ні. Особливо в далеких самарських провінціях.
2008.01.24 | Чучхе
при Кумі у нас виходить були тішь да гладь?
Михайло Свистович пише:
> Чучхе пише:
> >
> > Я достатньо побував під кийками ще з восьмидесятих років в українських протестних акціях, спочатку проти комуняк, потім проти Кучми.
>
> Недостатньо. Особливо при Кучмі. Там і кийків майже не було, окрім 9 березня.
Ага. Всього-навсього якийсь Бойчишин (і не тільки він) просто зникав, когось (і не тільки Чорновіл) гинув під колесами КАМАЗІВ, ну там ще когось знаходили в лісі без голови, всякі дрібнички на ктшталт відбитих комусь нирок ми пропускаємо - це ж все ніщо в порівнянні з тим, що загрожує свтлому борцю за фашикізацію всього людства російському мегагандисту і дисиденту Гангану
Не було тіші да гладі, але такого, як при Путіні в Росії, теж не
було.
Чучхе пише:
>
> Ага. Всього-навсього якийсь Бойчишин (і не тільки він) просто зникав, когось (і не тільки Чорновіл) гинув під колесами КАМАЗІВ, ну там ще когось знаходили в лісі без голови, всякі дрібнички на ктшталт відбитих комусь нирок ми пропускаємо - це ж все ніщо в порівнянні з тим, що загрожує свтлому борцю за фашикізацію всього людства російському мегагандисту і дисиденту Гангану
Це дійсно у порівнянні ніщо, як би це не цинічно звучало. Бо людей рівня Гангана в Україні при Кучмі так тотально не переслідували, як це робить Путін у Росії з ганганами па гарадам і вєсям. Хоча і путінська Росія це ніщо у порівнянні з полпотівською Кампучією.
Начало разговора:
"Мне действительно интересно, оставят ли парня, и каким образом власти Украины обеспечат соблюдение международного законодательства по защите интересов лица, запросившего убежище. О выдаче, я думаю, речь идти не будет. Но как экзамен на демократию - это никакой не экзамен. Так, мелочь. Но на фоне многолетней жопы, и эта мелочь будет выглядеть как огромное достижение. Выдать - это просто людоедство будет, не верю, что Украина на это пойдет. Разве что парень движухи ради не начнет свергать украинский режим. Ну, типа "бей красных - пока не побелеют, бей белых - пока не покраснеют". Пообещает сидеть тихо - дадут жить спокойно. Будет писать антиправительственные статьи - поедет на Родину. Захочет ли забыть о политике? Это уже другой вопрос. ..."
И комментарий:
">Разве что парень движухи ради не начнет свергать украинский режим.
Он мне в последнем письме так писал: "движуху вроде НБП здесь сделать не получится, т.к. не знаю, что нужно сделать с министерством, чтобы на это обратили внимание"."
Давно-давно, коли дерева були великими, а лідери нинішньої „помаранчевої коаліції” тягали один одного по судах, обвинувачуючи в брехні, екс-голова СБУ Олександр Турчинов дав дещо несподівану оцінку тодішньому (і нинішньому) міністру внутрішніх справ Юрію Луценку. У березні 2006 року Олександр Валентинович пообіцяв подати до суду на Юрія Віталійовича. І навіть заявив отаке:
Несподіванка полягала саме в слові „стукач”. Оскільки подібні заяви Голову СБУ, нехай і колишнього, аж ніяк не прикрашають. Бо „стукачі” для будь якої спецслужби – це святе, а головний показник у роботі будь якого оперуповноваженого – це кількість завербованих ним „стукачів”. Агентурні справи „стукачів” захищаються особливим режимом секретності, лише лічені особи, окрім тих, хто вербував і тих, хто перебуває на зв'язку зі „стукачем”, знають справжнє прізвище інформатора, а розкриття „стукача” – це завжди надзвичайна подія. Принаймні, в історії незалежної України до заяви Турчинова був лише один випадок, коли в січні 2002 року колишній голова СБУ Леонід Деркач „злив у пресу” прізвище завербованого його попередником відповідального співробітника ЦРУ. Втім, ця акція проводилася з відома президента Кучми, якого той подвійний агент допік своїми витівками.
Так що питання щодо „стукачества” Юрія Віталійовича обговорювати не станемо – занадто воно делікатне. А от щодо „брехуна й провокатора” – заперечень не має. Що є, то є. Тому, хто ще має в цьому бодай якийсь сумнів, радимо ознайомитися з повідомленням Департаменту по зв'язках з громадськістю МВС України від 8 січня 2008 року. Це повідомлення було розіслано з нагоди затримання працівниками міліції в м.Вінниця 31 грудня 2007 року громадянина Росії Михайла Гангана, який 10 грудня 2007 року звернувся до регіонального представництва Управління Верховного комісару ООН у справах біженців з проханням про надання йому статусу біженця. Ганган був визнаний особою, яка потребує міжнародного захисту, розв'язання його клопотання перебувало в стадії розгляду, і тут – такий фінт. У переддень Нового року.
Ось це вікопомне повідомлення:
31 грудня 2007 р. працівники УБОЗ УМВС України у Вінницькій області затримали громадянина Російської Федерації Михайла Гангана, який був об’явлений РФ в міжнародний розшук через канали Інтерполу. 2 січня 2008 р. Замостянський райсуд м. Вінниці дав згоду на тимчасовий арешт М.Гангана строком на 40 діб.
Прокоментувати ситуацію із затриманням російського правозахисника ми попросили радника міністра внутрішніх справ України Катерину Левченко, яка у свій перший день роботи на цій посаді активно працювала над вивченням ситуації щодо дотримання органами внутрішніх справ міжнародних стандартів в галузі прав людини:
- Україна пов’язана з Російською Федерацією угодами, відповідно до яких має реагувати на вимоги щодо затримання осіб, що перебувають в міжнародному розшуку. Саме тому було здійснено затримання М.Гангана.
Однак в цій ситуації виникла юридична та політична колізія: Михайло Ганган звернувся до України із заявою про надання йому статусу біженця, посилаючись на політичні переслідування в РФ, які, за його свідченнями, мали місце щодо нього як одного з активістів та організаторів «Маршу Незгодних». Його перебування в статусі шукача притулку підтверджується документами Регіонального представництва Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців. Відповідно до міжнародних документів, особу, яка знаходиться в процедурі надання статусу біженця, не можна видавати до країни її походження.
Наразі МВС України очікує на рішення апеляційного суду, до якого подав документи адвокат М.Гангана на оскарження рішення суду першої інстанції щодо незаконності тримання, і буде діяти відповідно до вердикту Феміди.
Катерина Левченко повідомила, що Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко переконаний, що перебування Михайла Гангана в процедурі надання статусу біженця робить наразі його екстрадицію до країни походження неможливою. В іншому випадку подібні дії України порушать міжнародні зобов’язання держави щодо дотримання та захисту прав шукачів притулку та біженців»
Ми, звісно, раді за пані Левченко, яка завдяки широті душі міністра внутрішніх справ відтепер має можливість державним коштом „активно працювати над вивченням ситуації щодо дотримання органами внутрішніх справ міжнародних стандартів в галузі прав людини”. Втім, втім було б непогано, якби пані Катерина (не кажучи вже про її сановного шефа) замість словоблуддя про права людини дала б чітку відповідь на наступні запитання:
1. Коли саме й де був затриманий Михайло Ганган?
2. Який саме суд виніс постанову про його затримання та вміщення в Ізолятор тимчасового тримання Вінницького місьуправління міліції?
3. У процесуальній якості кого й на підставі якого закону був затриманий Михайло Ганган?
4. Який державний орган вніс у Замостянський районний суд подання про його наступний арешт на строк у 40 діб?
5. Чи зверталася Генеральна прокуратура Російської Федерації до Генеральної прокуратури України про екстрадицію Михайла Гангана? Якщо зверталася, то коли саме?
6. Чому затримання відбувалося без представників „Інтерполу”, якщо Михайло Ганган дійсно оголошений Російською Федерацією в міжнародний розшук?
Наші запитання викликані тим, „стукач, брехун і провокатор” Луценко, рівно як і його порадниця Левченко, брешуть. Він – свідомо, вона, сподіваємося, несвідомо. Звісно ж ніякий „Інтерпол” Гангана в міжнародний розшук не оголошував – у цій організації працюють не настільки дурні люди, щоби брати участь у провокаціях російських спецслужб. Насправді затримання Гангана було здійснено без відома компетентних органів України, без відома Генеральної прокуратури, без відома українського бюро „Інтерполу” за особистою вказівкою самого Луценка, яку він дав своєму першому заступникові, начальникові ГУБОЗ УМВС України Білозубу. При цьому Юрій Віталійович достеменно знав, що Російська Федерація не зверталася до України з проханням видати Гангана. Також Луценкові було достеменно відомо, що міліція взагалі не має ніякого відношення до вирішення питань про екстрадицію громадян інших держав. І тим більше пану міністру було відомо, що затримання в Україні може здійснюватися лише за постановою суду за винятком тих випадків, якщо в інший спосіб неможливо запобігти або перепинити злочин.
Дозволимо собі нагадати Департаменту по зв'язках з громадськістю МВС України та чесній, сумлінній, але абсолютно безграмотній в правових питаннях пані Левченко, що майже 13 років тому Україна взяла на себе зобов'язання не застосовувати так званих позасудових затримань – ганебного явища радянських часів, коли будь-яку людину лише постановою слідчого або органу дізнання можна було кинути до ізолятора тимчасового тримання на 72 години. Після приєднання України до Конвенції про захист прав і основних свобод людини було прийнято нову Конституцію України, у статті 29 якої встановлено, що „ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосовувати утримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом 72 годин має бути перевірена судом”.
Спеціально для пані Левченко пояснюємо (бо пояснювати щось Луценкові – то лише гаяти час), що означає це положення Конституції. У випадку, якщо в провадженні слідчого органу є кримінальна справа й виникла необхідність в обранні певній особі (підозрюваному або обвинуваченому) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий вносить узгоджене з прокурором подання до суду. Суд, отримавши таке подання, виносить постанову про затримання особи й доставку її до суду. Оце й є затримання – рішення суду про взяття під варту ще не має, але на людину вже вдягнули наручники й помістили в міліцейський ізолятор (не в СІЗО! – У СІЗО тримають тих, кому суд вже обрав запобіжний захід).
Саме так – у повній відповідності до Конституції й міжнародних зобов'язань України – затримувався, наприклад, широкознаний Максим Курочкін, царствіє йому небесне. У Голосіївський райсуд Києва слідчий міліції вніс подання про обрання Курочкіну запобіжного заходу, суддя постановив Курочкіна затримати й доставити в засідання, і як тільки Макс ступив на благословенну землю Бориспільського аеропорту, на нього були вдягнуті наручники. І поїхав Курочкін у „чорному воронку” до Голосіївського суду, а звідтіля вже – в Лук'янівський СІЗО.
Саме тому й хотілося б довідатися, який саме суд постановив позбавити волі громадянина Гангана 31 грудня 2007 року? Тільки не треба посилатися на постанову Замостянського райсуду м. Вінниці – це постанова про вміщення Гангана в СІЗО, винесена 2 січня цього року, тобто після того, як Ганган вже провів у ізоляторі 2 доби.
Втім, як зазначено в Конституції, у виняткових випадках правоохоронці можуть проводити й позасудові затримання громадян на строк не більше 72 годин, але лише „у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити”. Може, „собаки Луценка”, затримуючи Гангана, запобігали якомусь злочинові? А може вони взяли росіянина „на гарячому” під час кишенькової крадіжки? Але чому тоді про це нічого не розповідає МВС? Чому радник міністра пані Левченко натомість розпатякує про якусь там екстрадицію? Невже вона не відає, що питання екстрадиції іноземних громадян належить до компетенції Генеральної прокуратури України, а точніше – її міжнародно-правового управління?
Тоді цілком слушно постає питання: а в якості кого був затриманий Ганган? Бо згідно з Кримінально-процесуальним кодексом України орган дізнання вправі затримати на 72 години лише ту людину, яка є підозрюваною по кримінальній справі й лише у тих самих невідкладних випадках, які описані в Конституції. Затримання підозрюваних регулюється статтею 106 КПК України, яка визначає, що оголосити особу підозрюваною в скоєнні злочину та вмістити без рішення суду на 72 години до ізолятора тимчасового тримання можна лише в трьох випадках:
„1.Коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення.
2. Коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вказують на дану особу, що саме вона вчинила злочин.
3. Коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.
При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного.”
Оце й є деталізацією положень частини 2 статті 29 Конституції України. То ж може пані Левченко порадилася б з Юрієм Віталійовичем та пояснила, у скоєнні якого злочину МВС підозрює Гангана й на місці якого злочину його застали 31 грудня 2007? А може на тілі чи одязі російського нацболівця були сліди якогось злочину? Чи може Ганган бомжевав на Вінницькому вокзалі, намагався втекти чи органам МВС не була відома його особа?
Якщо ж Ганган дійсно вчинив злочин на території іншої держави і його за те (підставно чи безпідставно) розшукують спецслужби Росії, то є лише один механізм задіяння українських правоохоронців у пошуках втікача: Генпрокуратура Російської Федерації звертається з відповідним клопотанням до Генпрокуратури України, ГПУ перевіряє надані документи й у випадку підстав, передбачених українськими законами, дає вказівки міліції щодо розшуку особи, одночасно направляючи в суд подання про арешт іноземця. Чесний український суд виносить постанову про затримання особи, яка розшукується, та доставку її в судове засідання для вирішення питання про екстрадицію або тимчасовий арешт. То ж питання: хто саме напоумив пана Луценка влазити в колотнечу, яка взагалі не належать до його компетенції? А потім – брехати, що він, мовляв, вважає, що Гангана не можна висилати в Росію? Навіщо Луценкові взагалі брехати, що „наразі МВС України очікує на рішення апеляційного суду, до якого подав документи адвокат М.Гангана на оскарження рішення суду першої інстанції щодо незаконності тримання, і буде діяти відповідно до вердикту Феміди”, якщо це „собаки Луценка”, не маючи на те жодних законних повноважень і внесли до суду подання про арешт Гангана? Для звільнення росіянина не треба чекати якогось там рішення Апеляційного суду – достатньо, щоби Луценко своїм підписом відкликав подання на арешт. У цьому випадку рішення суду першої інстанції буде переглянуто за нововиявленими обставинами тим самим суддею, який і постановив арештувати затриманого – без усякої апеляції.
Втім, відповіді на ці запитання ми знаємо й без допомоги пані Левченко чи Департаменту по зв'язках з громадськістю МВС України. І полягають вони в тій характеристиці Юрія Віталійовича, яка йому вже була надана два роки тому: „стукач, брехун і провокатор”. Для того, щоби шановний читач переконався у вірності цієї формули, достатньо лише ознайомитися з документами, які виходили останніми днями з відомства пана провокатора.
Людину планують запроторити у буцегарню тільки за те, що вона насмілилася бути серед організаторів "Маршу незгодних з політикою Пуціна".
Це щось таке, чого в нас не було навіть при Кучмі. Вам його зовсім не жаль?
Якщо ні, то мені жаль Вас.
2008.01.11 | Koala
Re: „Термінатор”? – Провокатор!
>„1.Коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення.
>2. Коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вказують на дану особу, що саме вона вчинила злочин.
>3. Коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.
>При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного.”
>Оце й є деталізацією положень частини 2 статті 29 Конституції України. То ж може пані Левченко порадилася б з Юрієм Віталійовичем та пояснила, у скоєнні якого злочину МВС підозрює Гангана й на місці якого злочину його застали 31 грудня 2007? А може на тілі чи одязі російського нацболівця були сліди якогось злочину? Чи може Ганган бомжевав на Вінницькому вокзалі, намагався втекти чи органам МВС не була відома його особа?
Щиро кажучи, Ганган вчинив злочин в Росії і намагався втекти, тобто потрапляє під виділениу частину. Але я не експерт з міжнародного права.
Ось що каже евкалиптрвий ведмедик Коала:"Щиро кажучи, Ганган вчинив злочин в Росії і намагався втекти, тобто потрапляє під виділениу частину. Але я не експерт з міжнародного права."
навряд чи організація маршу Незгодних може вважатися злочином. А за захоплення приймальні путена він ВЖЕ був засуджений. та й це. відверто кажучи, ніякий не злочин.
2008.01.11 | Предсказамус
Основание: Європейська конвенція про видачу правопорушників
Конвенція передбачає обмін новорічними телеграмами між ментами?
2008.01.11 | samopal
„Термінатор”? – Провокатор! (продовження) (/)
Невдовзі по затриманні Михайла Гангана редакція „ОРД” вмістила дві публікації з цього приводу: „УБОП или „шестерка” ФСБ?” та „УБОП – подстилка ФСБ, а Украина?”. Наші труди не залишилися непоміченими, і вже 9 грудня 2008 року заступник начальника УБОЗ УМВС України у Вінницькій області Віктор Шелюховський у інтерв'ю кореспондентові видання „20 хвилин” (http://20minut.ua/news/78384) прокоментував ці статті з „ОРД”:
-Я коли про це почитав в Інтернеті, почав сміятися, бо не міг інакше реагувати на статті "УБОП или "шестерка" ФСБ?", "УБОП подстилка ФСБ, а Украина?" … Краще мати справу зі справжніми бандитами, які себе поважають, аніж із такими "опозиціонерами" та їхніми "правозахисниками".
- Але чому ж затримали його лише 31 грудня?
- Надійшло відповідне доручення самарської міліції - працівники УБОЗ затримали. От і все... Для мене Ганган - звичайний злочинець: його засудили, а він утік від покарання. Він після закінчення школи ніде не працював. За що він жив в Україні півроку? На роботу ж не ходив. Якщо і замішані спецслужби, то не України та Росії, а інших держав, які оплачують роботу подібних правозахисників.
Дякуємо товаришеві Шелюховському й у порядку алаверди інформуємо його, що діяльність „ОРД” оплачується ізраїльською розвідкою МОССАД. Йдучи назустріч хворобливому маренню вінницького УБОЗівця, ми негайно вмістили на нашому сайті звернення глави МОССАД Меир Дагана, взяте з офіційної Інтернет-сторінки цієї спецслужби – щоби ніхто не сумнівався (http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52295.html) .
Більш того, творчий колектив „ОРД” відкрив на форумі сайту відповідну гілку (http://www.ord-ua.com/forum/thread/4074/part_0.html#last), запропонувавши кандидатам на вербовку надсилати свої резюме. Домисли вінницького міліціонера були з подякою схвалені читачами й на „ОРД” розпочався запис добровольців. А сам товариш Шелюховський був одностайно обраний почесним резидентом МОССАД з правом носіння зображення „зірки Давида” – тобто фотографії Юрія Луценка, політичну діяльність якого фінансує Давид Жванія.
От тільки залишилося незрозумілим, а хто ж саме примусив Віктора Шелюховського займатися не справжніми бандитами, а антипутінськими опозиціонерами та українськими правозахисниками? Чи, може, йому невідомо, які саме функції український закон поклав на органи по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією? Чи, може, товариш Шелюховській переміг всіх вінницьких корупціонерів і тепер, від хронічного неробства, задля розваги став ловити учасників „Маршу незгодних”?
Втім, інтерв'ю вінницького УБОЗівця залишило по собі таке ж враження, як і попередня заява Департаменту по зв'язках з громадськістю МВС України. З тим, щоби довести читачеві, що Шелюховський – такий же брехун і провокатор, як і його шеф Луценко, ми залюбки друкуємо листування цього „правоохоронця” з Управлінням юстиції у Вінницькій області. Підкреслюємо, що, згідно з протоколом затримання, Ганган був позбавлений волі начебто о 17-00 годині 31.12.2007, а лист було направлено Шелюховським на кілька годин раніше. Читайте та насолоджуйтеся, зокрема – стилістикою й орфографією:
МВС УКРАЇНИ
УБОЗ УМВС України у Вінницькій області
21100, України, м. Вінниця, вул. Чорновола, 5, тел. (0432) 351-040
Вих. №29/8119 від 31.12.2007р.
Начальникові Управління юстиції
У Вінницькій області
Льовкину Л.П.
Повідомляю, що 31.12.2007 року близько 5 год. 15 хв. співробітниками УБОЗ УМВС України у Вінницькій області на пероні залізничного вокзалу м.Вінниці був затриманий громадянин РФ Ганган Михайло Михайлович 13.01.1986 р.н., який згідно даних правоохоронних органів РФ являється активістом коаліції „Друга Росія”, один з організаторів „Марша несогласных” в м.Самара, в 2004 році був засуджений до позбавлення волі умовно в м.Москва за захват прийомної президента Росії.
Ганган М.М. був затриманий на підставі документів, отриманих від УБОЗ УМВС України в м.Києві... а саме – оригіналу постанови Кировського районного суду м.Самари РФ про об'явлення в розшук Гангана Михайла Михайловича та взяття його під варту в момент затримання, а також офіційного ходотайства на ім'я начальника УБОЗ УМВС в Самарській області полковника міліції Дмітрієва С.А. вхід. №4395 від 31.12.2007 року.
Громадянин Ганган М.М. затриманий працівниками УБОЗ 31.12.2007 року в порядку ст. 106 КПК України на 72 години. 02.01.2008 року гр. Ганган М.М. буде доставлений в Ленінський суд м. Вінниці для вирішення питання щодо арешту та вирішення питання по екстрадиції на територію РФ.
В.о. начальника УБОЗ УМВС
України у Вінницькій області
Підполковник міліції М.В.Шелюховський
Отже, МВС бреше: Ганган був затриманий не о 17-00год., а о 5-15год. Це – принципова деталь, оскільки саме з цього моменту обчислюється строк у 72 години, встановлений Конституцією, та строк 40-денного арешту, встановлений пізніше Замостянським райсудом. Але до чого тут Замостянський районний суд, якщо в листі прямо сказано, що питання про арешт Гангана буде розглядатися в Ленінському райсуді? Пояснюємо.
Річ у тім, що територіально УБОЗ УМВС України у Вінницькій області знаходиться на території Ленінського району обласного центру. Тому подання мав розглядати лише один суд – Ленінський. Але ніхто Гангана везти в той суд і не збирався, бо Луценко наказав просто передати затриманого росіянина працівникам ФСБ без усякого суду. І якби не галас, здійнятий Вінницькою правозахисною групою, напевно так би і сталося.
Але Ганган, підписуючи протокол затримання, заявив письмову вимогу проінформувати про свою пригоду керівника вінницьких правозахисників Дмитра Гройсмана. А Гройсман, між іншим – член Громадської ради при міністрі внутрішніх справ України й лаятися з ним правоохоронцям не з руки.
Тож у міліції зрозуміли, що Гангана рано чи пізно доведеться везти до суду. Але попри те, що товариш Шелюховський козиряв у Ленінському суді прізвищем Луценка й вимагав негайно винести постанову про арешт російського громадянина, судді сказали, що ганьбитися вони не будуть. Тоді підполковник міліції Шелюховський став бігати по інших судах – може десь пощастить. Зговірливого жерця Феміди йому вдалося знайти лише в Замостянському районі. Причому суддя Прокопчук виявився настільки прихильним до прохань представників „польового командира Майдану”, що 2 січня 2008 року виніс постанову про тримання Гангана під вартою впродовж максимально можливого терміну, до того ж – обчислюючи строк арешту саме з 17-00 години 31.12.2007. І це при тому, що суддя Прокопчук опитав Гангана, вислухав його адвоката й напевно з'ясував, що термін арешту має розпочати свій плин з 5-15 години.
Також виникає питання – а з якого це дива товариш Шелюховський зібрався доставляти Гангана в суд для вирішення питання про екстрадицію? Хто йому це доручав? Хіба це питання належать до міліцейської компетенції? – Подібне доручення можуть дати лише органи прокуратури, які й мають щось там вякати про екстрадицію. А прокуратура, як виявилося – ані сном, ані духом.
Ще цікавий момент. У своєму листі товариш Шелюховський стверджує зовсім інше, аніж у інтерв'ю – у листі він пише, що насправді затримання Гангана було проведено на підставі документів, отриманих ним з Києва. Ех, Шелюховський, Шелюховський, яке ж Ви брехло...
Тож розповімо, що ж було насправді.
А насправді до 30 грудня 2007 року працівники УБОЗ УМВС України у Вінницькій області й гадки не мали, що є на світі така людина – Ганган Михайло Михайлович. Втім, воно й зрозуміло – борців з організованою злочинністю менш за все цікавлять політичні погляди якогось там 21-річного росіянина, що ось вже півроку мешкає в Україні. І хоч Федеральна служба безпеки Росії плекала надію таки отримати збіглого в Україну опозиціонера, донедавна хлопець не мав жодних підстав хвилюватися за свою долю. Тим більше після того, як 10 грудня 2007 року від звернувся до регіонального представництва Управління Верховного комісару ООН у справах біженців.
Причина, з якої Ганган так довго й без жодних перешкод мешкав в Україні, а Росія навіть не зверталася з запитом про його екстрадицію, пояснюється дуже просто. Для російського керівництва прохати Україну видати Гангана в офіційному порядку – собі ж дорожче. Попри те, що Михайло Ганган за участь у акції протесту біля адміністрації президента Путіна був засуджений російським судом, оголошувати його в розшук по лінії Інтерполу Росія навіть і не намагалася – подібних „злочинців” Інтерпол не розшукує принципово. Тому офіційне звернення Генпрокуратури Росії до Генпрокуратури України лише призвело б до довгої тяганини, результатом якої все однаково стала б відмова у видачі Гангана – людей, засуджених за подібні „злочини” видавати не прийнято у всьому цивілізованому світі. Тим більше, якщо прохачем виступає країна, де громадян, що мають політичні погляди, несумісні з ідеологією правлячого режиму, катують у в'язницях чи просто вбивають.
Звісно, спецслужби Росії могли б, у принципі, викрасти Гангана й вивезти його без усяких офіційних звернень. Але піти на таке – то нарватися на гучний міжнародний скандал. Нічим не могли допомогти ФСБшникам і брати по розуму зі Служби безпеки України. Вже багато місяців СБУ не має легітимного Голови, а нинішній „виконуючий обов'язки” Валентин Наливайченко терпляче чекає, коли ж Верховна Рада розгляне його персональне питання. Тож зайвий скандал йому зараз зовсім не потрібний.
Тим більше донедавна працівникам ФСБ не було жодного сенсу звертатися по допомогу до МВС України. По-перше, українська міліція взагалі не має відношення до прийняття рішень щодо екстрадиції іноземців. А, по-друге – ані колишній міністр внутрішніх справ Василь Цушко, ані його перший заступник Михайло Корнієнко ніколи б не пішли на те, щоби обслуговувати провокації російських спецслужб. Також не було потреби йти на зустріч незаконним проханням ФСБшників і в начальника ГУБОЗ МВС України Ігоря Білозуба – він своїх проблем має вище голови.
Ситуація кардинально змінилася, коли на чолі українського МВС опинилася людина, охарактеризована колишнім Головою СБУ як „стукач, брехун і провокатор”. На цей момент Ганган вже мав статус особи, яка потребує міжнародного захисту, і ні про яку офіційну екстрадицію до вирішення питання про надання йому (чи відмови в наданні) статусу біженця мова йти не могла. Тож Луценко вирішив просто – відгукуючися на прохання „компетентних органів” Російської Федерації (яка честь – „стукача, брехуна й провокатора” про щось там просять аж самі „компетентні органи”!) Луценко наказав начальникові ГУБОЗ МВС України Білозубу затримати Гангана та тихенько передати його представникам ФСБ. Просто так. У якості новорічного подарунка. Тим більше, що починалися великі зимові канікули, і можна було провернути цю „спецоперацію” без зайвого галасу в пресі.
Сказано – зроблено. ГУБОЗ МВС України отримав від російських спецслужб „орієнтіровку” на Гангана з фотографією, але було невідомо, де саме Ганган перебуває. Встановити це нескладно, але тоді спочатку треба завести оперативно-розшукову справу. Мудрий Білозуб на це не наважився, оскільки за законністю заведення ОРС слідкують органи прокуратури, і було незрозуміло, як можна пояснити необхідність слідкування за законослухняним громадянином.
Але 30 грудня 2007 року служба зовнішнього спостереження ФСБ встановила, що подруга Михайла Гангана Анастасія Курт-Аджієва, яка мешкає в Росії, придбала квиток у другий вагон потягу №89 „Москва-Вінниця” до кінцевої станції. Екіпаж зовнішнього спостереження довів Анастасію до поїзда, після чого двоє „нишпорок” вмостилися в купе провідників 2-го вагону. Було зрозуміло, що Курт-Аджієва планує відвідати Гангана з тим, щоби разом зустріти Новий рік.
Про цю новину ФСБ негайно сповістила МВС України і Білозуб дав команду підготувати у Вінницькому УБОЗ групу захоплення, попередивши, що поїзд приходить о п'ятій ранку. Але при цьому у Вінниці не було жодного папірця відносно Гангана – навіть його фотографії. З Києва до Вінниці негайно відправився кур'єр спеців'язку з „орієнтіровкой” на Гангана, але за будь яких обставин кур’єр не міг прибути раніше московського потягу. Тоді МВС стало благати росіян, щоби ті дали бодай якусь „бамажку” – хай навіть новорічну листівку – з проханням затримати Гангана та Курт-Аджієву. Але таке прохання не могло бути направлено доти, доки подруга Гангана не потрапить на територію України – а якщо вона раптом зійде з поїзду десь під Бєлгородом?
Лише глибокої ночі, коли потяг №89 перетнув російсько-український кордон, працівники ФСБ у м.Самара підняли з ліжка начальника тамтешніх УБОЗівців полковника Дмітрієва й підписали в нього телеграму на ім’я начальника УМВС у Вінницькій області генерал-майора Поліщука з проханням затримати Гангана. Ця телеграма, яку безграмотний підполковник Шелюховський назвав у своєму листі „ходотайством”, була отримана телетайпом у Вінниці о 5-01год. за київським часом, коли група захоплення вже давно бовваніла на пероні. Ніяких інших паперів щодо Гангана у Вінниці на той момент не було – навіть фотографії „злочинця”, тож затримання російського опозиціонера було насправді проведено за допомогою отих самих працівників ФСБ, які приїхали у Вінницю разом з Курт-Аджієвою.
Зрозуміло, що у Вінницькому обласному УБОЗ ніхто навіть не з'ясовував, хто ж саме й звідкіля те закордонне „ходотайство” відправив. Ніхто його, з огляду на ранній час, навіть не реєстрував і не носив до начальства на резолюцію. Ця телеграма була відбита з єдиною метою – хоча б якось прикрити філейні місця „Термінатора”.
УКРАИНА ВИННИЦА ЧЕРНОВОЛА 5 НАЧАЛЬНИКУ УВД ПО ВИННИЦКОЙ ОБЛАСТИ ГЕНЕРАЛ-МАЙОРУ ПОЛИЩУКУ В К =
КОМПЕТЕНТНЫМ ОРГАНАМ РЕСПУБЛИКИ УКРАИНА СООБЩАЮ ЧТО ЛИДЕР САМАРСКОГО ОТДЕЛЕНИЯ КОАЛИЦИИ (ДРУГАЯ РОССИЯ) ГАНГАН М М 13/01-86 ГОДА РОЖДЕНИЯ В НАСТОЯЩЕЕ ВРЕМЯ НАХОДИТСЯ В МЕЖГОСУДАРСТВЕННОМ РОЗЫСКЕ ЗА СОВЕРШЕНИЯ ПРЕСТУПЛЕНИЯ ПРЕДУСМОТРЕННОГО СТАТЬЕЙ 212 УК РФ В 2004 ГОДУ ПРИНИМАЛ УЧАСТИЕ ЗАХВАТЕ ЗДАНИЯ АДМИНИСТРАЦИИ ПРЕЗИДЕНТА РФ МЕРА ПРЕСЕЧЕНИЯ АРЕСТ ПРИГОВОРЕН К ТРЕМ ГОДАМ ЛИШЕНИЯ СВОБОДЫ ЗАВЕДЕНО РОЗЫСКНОЕ ДЕЛО НР 4016 ОТ 18/08-07 ПО ИМЕЮЩЕЙСЯ ИНФОРМАЦИИ ГАНГАН М М СКРЫВАЕТСЯ НА ТЕРРИТОРИИ РЕСПУБЛИКИ УКРАИНА ПРЕДПОЛОЖИТЕЛЬНО В ГОРОДЕ КИЕВЕ СВЯЗИ С ЭТИМ ПРОШУ ВАС ПРОВЕСТИ ОПЕРАТИВНО-РОЗЫСКНЫЕ МЕРОПРИЯТИЯ ПО УСТАНОВЛЕНИЮ МЕСТА НАХОЖДЕНИЯ И ЗАДЕРЖАНИЯ ГАНГАН М М В СЛУЧАЕ ЕГО ОБНАРУЖЕНИЯ ПРОШУ ВАС ЗАДЕРЖАТЬ ЕГО ДО РЕШЕНИЯ ВОПРОСА О ЕГО ЭКСТРАДИЦИИ КОМПЕТЕНТНЫМИ ОРГАНАМИ РОССИИ БЛИЖАЙШАЯ СВЯЗЬ ГАНГАН М М КУРТ-АДЖИЕВА А С ПО ИМЕЮЩЕЙСЯ ИНФОРМАЦИИ КУРТ-АДЖИЕВА ПРИОБРЕЛА БИЛЕТ НА ПАССАЖИРСКИЙ ПОЕЗД 89 ВАГОН 2 МЕСТО 51 ДАТА ОТПРАВЛЕНИЯ 30/12-2007 В 13 ЧАСОВ 46 МИНУТ МОСКОВСКОГО ВРЕМЕНИ ОТ СТАНЦИИ МОСКВА-КИЕВСКАЯ СТАНЦИЯ ПРИБЫТИЯ ВИННИЦА ВРЕМЯ ПРИБЫТИЯ 31/12-07 05 ЧАСОВ 13 МИНУТ МОСКОВСКОГО ВРЕМЕНИ С УВАЖЕНИЕМ=ИО НАЧАЛЬНИКА УБОП ПРИ ГУВЦ ПО САМАРСКОЙ ОБЛАСТИ ПОЛКОВНИК МИЛИЦИИ ДМИТРИЕВ С А
Ось, на підставі яких „документів” у відомстві „стукача, брехуна й провокатора” Луценка на людей вдягають наручники. Та й як не вдягнути, коли аж цілий полковник міліції з далекої Самари пише: „в случае обнаружения прошу задержать”? На хрін кому потрібна та Конституція з її статтею 29, якщо в Україні безкарно орудує „польовий командир Майдану” та його куратори з ФСБ?
Ні, телеграмка унікальна. Виявляється, питання екстрадиції іноземців з території України вирішують компетентні органи Росії. Так і написано: „ДО РЕШЕНИЯ ВОПРОСА О ЕГО ЭКСТРАДИЦИИ КОМПЕТЕНТНЫМИ ОРГАНАМИ РОССИИ”. Але сама назва держави, до якої звертається полковник з Самари – Республіка Україна! Браво, Юрію Віталійовичу! Ширше крок, маестро!
Але зверніть увагу – російська міліція навіть не знала, де перебуває Ганган („ПРЕДПОЛОЖИТЕЛЬНО В ГОРОДЕ КИЕВЕ”), а „собаки Луценка” – унюхали. І після цього підполковник Шелюховський буде нам оповідати казки про те, що на пероні Вінницького вокзалу не було працівників ФСБ? Товаришу Шелюховський, таких „оперпрацівників” як Ви, співробітники „ОРД” у дитинстві з рогатки відстрілювали.
Втім, ми готові вибачитися за наші попередні публікації й сказати, що УБОЗ – це підстилка навіть не ФСБ, а всього-на-всього Самарської міліції. Бо товариш Шелюховський приймає до негайного виконання, о п'ятій ранку, навіть невідомо де взяті закордонні телеграми. Ми йому подібних телеграм – причому з самими непристойними пропозиціями – можемо відправляти по десятку на день. Нехай виконує. Краще б він бандитів ловив з таким заповзяттям.
І найголовніше: у своєму листі товариш Шелюховський підтвердив наші підозри щодо брехливості Луценка – виявляється, Ганган дійсно, як ми й стверджували раніше, був затриманий в порядку статті 106 КПК України, тобто як підозрюваний у кримінальній справі (агов, пане Луценко, чи Ви не можете назвати нам ту кримінальну справу й пояснити, у чому саме Ви підозрюєте Михайла Гангана?) у зв'язку з нагальною необхідністю запобігти злочинові чи його перепинити.
Якщо ж хтось досі не переконався в тому, що керівництво МВС України – це купка брехунів і провокаторів, наводимо витяг з Протоколу затримання Гангана – чистої води фальшивки, складеної в УБОЗ УМВС України в Вінницькій області для прикриття Луценківської сідниці.
(далі буде)
Володимир Бойко, спеціально для „ОРД”
P.S. Оскільки автор публікації має в своєму розпорядженні матеріали, на які посилається в тексті статті – зокрема листування між правоохоронними підрозділами Російської Федерації та України щодо Гангана, „орієнтировкі”, „установочні” дані та іншу макулатуру, отриману МВС від „компетентних органів” Росії – він звертається до міністра внутрішніх справ України з проханням.
Юрію Віталійовичу! Будь ласка, якщо Ви вважаєте, що у Вас є бодай якісь залишки честі та гідності, подайте на мене до суду. Позов треба заявляти у Шевченківський районний суд м.Києва. Мою домашню адресу Вам надасть Департамент по зв'язках з громадськістю МВС України. Якщо у Вас не має грошей на сплату держмита, я залюбки сам оплачу Ваш позов – за рахунок винагороди, отриманої мною від МОССАД після виступу в пресі Вашого підлеглого Шелюховського.
А до чого тут Луценко? Хоч якісь докази, що це його ініціатива, є? Чому це не Цушко "за старою пам'яттю"?
2008.01.11 | Koala
Про Цушка - взагалі перл...
>А, по-друге – ані колишній міністр внутрішніх справ Василь Цушко, ані його перший заступник Михайло Корнієнко ніколи б не пішли на те, щоби обслуговувати провокації російських спецслужб.
Сподобалося. Як спецназ на стадіоні на дівчат натравлювати чи кидати незручного журналіста до СІЗО на замовлення Ткаченка, так це зараз. А от братнім спецслужбам - ні-ні.
А вони Цушці встигли щось подарувати, - годинника якого..?
А Ткаченко - свой чювак, - камуніст, партіот, аграрій врешті... Чи ви про якого Ткаченка?
2008.01.11 | Микола Гудкович
Все, відпустили Гангана…
2008.01.11 | leticia
Re: Луценко не хоче віддавати Гангана (л)
Я була б обережніша в оцінках фаховості пані Левченко.
Почитайте уважно статтю з сайта ОРД.
А Гангана, безумовно, потрібно захищати.
2008.01.14 | samopal
„Термінатор”? – Провокатор! (частина 3) (/)
Читаєш заяву Департаменту по зв'язках з громадськістю МВС України від 8 січня 2008 року – і скупа чоловіча сльоза капає з очей прямо на клавіатуру комп'ютера. Та й як не розплакатися від такого:
«Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко переконаний, що перебування Михайла Гангана в процедурі надання статусу біженця робить наразі його екстрадицію до країни походження неможливою. В іншому випадку подібні дії України порушать міжнародні зобов’язання держави щодо дотримання та захисту прав шукачів притулку та біженців»
Ти ба, а яка ж це паскуда наказала кинути до міліцейського ізолятора людину, що „знаходиться в процедурі надання статусу біженця”? Хто ж саме розпорядився надіти на громадянина Гангана наручники в переддень Нового року? Хто дозволив агентурі іноземної держави безперешкодно проводити спецоперації на території України? Хто доручив начальнику УБОЗ УМВС у Вінницькій області внести подання до суду про арешт Гангана при тому, що оперативно-розшукові органи ніколи й ні за яких обставин не можуть такі подання направляти? Хто, врешті-решт дав вказівку працівникам УБОЗ УМВС у Вінницькій області потайки видати Гангана ФСБ-шникам і допомогти російським нишпоркам безперешкодно перетнути держаний кордон України з людиною, яку „не можна видавати до країни її походження”?
Невже Юрій Віталійович? І хто він після цього? Правильно – «стукач, брехун і провокатор».
Будь-яка людина, що бодай трохи обізнана с засадами функціонування української міліції, знає – в МВС є лише одна особа, наділена правом і можливістю віддавати подібні розпорядження. Це – міністр, на стіл якого кожного ранку (а то й по кілька разів за день) кладуться зведення по всіх зафіксованих міліцією злочинах і правопорушеннях в державі. Кожного дня міністрові доповідається кількість затриманих за добу підозрюваних або правопорушників і хід розслідування по скільки-небудь значущих кримінальних справах; він особисто приймає рішення з усіх нестандартних питань, заслуховує пояснення керівників структурних підрозділів на місцях і дає вказівки, виступаючи координатором між різними міліцейськими структурами.
При цьому міністр може перебувати в стані хронічної алкогольної інтоксикації, як Юрій Смирнов, він може тижням не з’являтися в своєму робочому кабінеті, як Микола Білоконь, він взагалі може не усвідомлювати ані сенсу почутого, ані змісту своїх резолюцій, як Юрій Луценко. Тим не менш, міністрові доповідається все, незалежно від того, чи здатний він у силу свого фізичного стану чи інтелектуального рівня осягнути інформацію та прийняти законні рішення. Бо без такої жорсткої системи єдиноначалія не може існувати державна інституція, що налічує близько 300 тисяч озброєних людей. Оскільки кожний міліціонер, заступаючи на службу, повинен бути переконаним, що головний його обов’язок на випадок нештатної ситуації – доповісти по начальству, отримати вказівку й виконати ту вказівку з максимальним сумлінням. Не може й не повинна людина з пістолетом оцінювати в критичний момент законність вказівок свого керівника. Для цього є міністр, який приймає всі важливі рішення та несе за ці рішення персональну відповідальність. Ні, не перед законом (такого в Україні не було й, напевно, довго ще не буде) – перед особовим складом.
Тому ми категорично стверджуємо – рішення про вдягання наручників на громадянина Росії Михайла Гангана було прийнято особисто Юрієм Луценком, до якого неофіційно звернулися «колеги» з Росії. Слово «колеги» беремо в лапки, оскільки насправді «стукач, брехун і провокатор» ніяким колегою для ФСБ-шників бути не може – лише об’єктом вербовки. Більш того, впродовж наступних десяти днів підлеглі Луценка ледь не щогодинно доповідали міністрові весь перебіг події навколо юного нацболівця й отримували вказівки відносно подальших дій. Якщо «сткукач, брехун і провокатор» це заперечує – нехай подасть до суду на автора цих рякдів
Вказівку затримати Гангана та видати його представникам російських спецслужб Луценко дав 30 грудня 2007 року своєму першому заступникові, начальнику ГУБОЗ МВС України, Ігорю Білозубу. Причому – в письмовому вигляді (Білозуб – не Луценко й розуміє, що подібні накази оцінюються Карним кодексом України позбавленням волі на строк від 7 до 10 років, то ж зажадав письмової резолюції). Саме тому язикатий Луценко, який раніше розпочинав свій робочий день думками про вечірній телеефір, зараз ховається від журналістів і взагалі ніяк не коментує вінницькі пригоди. Бо знає кішка, чиє сало з’їла.
Та й що, власне, Луценко може говорити на своє виправдання? Що накласти резолюцію про затримання Гангана йому порекомендував глава Секретаріату Президента Віктор Балога, якому Луценко перед тим зателефонував? Тоді нехай Луценко спочатку прочитає Конституцію, Закон України «Про міліцію», переконається, що правоохоронні органи України не підпорядковані завідувачеві президентської канцелярії, а потім – напише явку з повинною в Генеральну прокуратуру.
Але й заступник начальника Вінницького обласного УБОЗ Віктор Шелюховський, якому 30 грудня зателефонував Білозуб і повідомив про наказ міністра, до числа повних ідіотів, на відміну від Луценка,також не належить. Розуміючи, що наказ Луценка є злочинним, він, після затримання Гангана на Вінницькому вокзалі, розпорядився тримати росіянина в приміщенні УБОЗ, доки не отримає письмового розпорядження з Києва. Тримали Гангана міліціонери довгенько – 12 годин, розважаючи себе протоколюванням пояснень 21-го річного москалятка. Ось, наприклад:
"Я являюсь членом Национал-большевицкой партии (председатель Эдуард Лимонов) и главой регионального отделения партии в Самарской области. В декабре 2004 года я и группа моих товарищей приняли участие в акции в администрации Президента России В. Путина. Целью акции было требование отставки Путина на основании невыполнения основных пунктов Конституции РФ. В ходе акции был занят один из кабинетов общественной приемной администрации президента России, настаивали на встречи с главой администрации - Д. Медведевым. В окно был вывешен транспарант "Путин, уйди сам", акция продолжалась около 40 минут, после чего все участники акции были задержаны сотрудниками ОМОН. В итоге на всех было заведено уголовное дело за попытку насильственного изменения конституционного строя в РФ. После следствие сменит обвинение на "участие в массовых беспорядках". В декабре 2005 года Тверской районный суд г. Москвы вынес приговор - я был осужден на три года лишения свободы условно с испытательным сроком (освобожден из-под стражи в зале суда)... Я понял, что дальнейшее мое пребывание на территории РФ небезопасно для меня и моих родственников, на которых оказывалось влияние в связи с моей деятельностью... Легче всего было выехать в Украину, что я и сделал".
Нарешті біля 16-ї години надійшли папери з Києва, згідно з якими Шелюховський повинен був без усякого суду, а лише «хотєнієм» міністра, відправити Гангана на нари Ізолятора тимчасового тримання Вінницького міськуправління МВС. Але як це зробити? – Начальник ІТТ категорично не має права приймати людину без надання або постанови суду, або, якщо людину треба ізолювати з метою запобігти злочинові або його перепинити - протоколу затримання. І ніякий Луценко не може його примусити це зробити, оскільки кількість ув’язнених та наявність щодо кожного з них відповідного папірця щоранку перевіряє (принаймні, має перевіряти) один з помічників міського прокурора.
Тоді в УБОЗ знайшли вихід: на Гангана склали протокол як на особу, підозрювану в скоєнні злочину й затриману на місці події. І повезли малого туди, де Луценкові давно самому варто побувати. Читайте ексклюзив від «собак Луценка» (витяг):
ПРОТОКОЛ
затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину
м.Вінниця 31 грудня 2007 року
Протокол складено з 16 год. 30 хв. До 17год.00хв.
Заступник начальника відділу УБОЗ УМВС України у Вінницькій області підполковник міліції Фурик Я.А. 31 грудня 2007 року о 17 годині 00 хвилин, в приміщенні УБОЗ УМВС України у Вінницькій області, відповідно до ст. 106 КПК України затримав підозрюваного (ну) у вчиненні злочину
Ганган Михайло Михайлович, 13.01.1986 р.н., уродженець м.Куйбишев РФ, не засуджений, проживаючий м. Самара, вул. Ташкентська 100/28і
Підстави затримання:
1.Коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення.
2. Коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вказую на дану особу, що саме вона вчинила злочин.
3. Коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.
При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного.
Мотиви затримання:
1. Припинення злочину.
2. Попередження можливості сховатися від слідства й суду, забезпечення виконання вироку.
3. Позбавлення можливості перешкодити встановленню істини в кримінальній справі.
Кваліфікація злочину за вчинення якого засуджений ч.2 ст. 212 КК РФ
Підстави та мотиви повідомлено та роз'яснено затриманому (ій).
Йому (їй) також роз'яснено право їх оскарження в суді і що згідно з п.3 ст.5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року кожна особа, заарештована або затримана на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, має право постати перед суддею і бути вислуханою з питань, пов'язаних з її триманням під вартою.
Протокол про роз'яснення підозрюваному (їй) у порядку, передбаченому ч.2 ст. 21 КПК України, права мати захисника і побачення з ним з моменту затримання (до першого допиту) складено 31 грудня 2007 року з 16 години 30 хвилин до 17 години 00 хвилин.
З протоколом затримання ознайомлений, а також одночасно роз'яснено права та обов'язки затриманого, що передбачені Конституцією України, ЗУ „Про попереднє ув'язнення”, ЗУ „Про міліцію”, КПК України.
Геніально! З точки зору „собак Луценка”, Конституція та закони України встановлюють ОБОВ'ЯЗКИ затриманих. А посилання на закони – це вже просто знущання над здоровим глуздом. Ось, наприклад, процитуємо ЗУ „Про попереднє ув'язнення”, який, на переконання товариша Фурика, що склав протокол, та товариша Луценка, який того Фурика тримає на посаді, дозволяє міліції закривати людину в ІТТ без судового рішення
Стаття 3. Підстави для попереднього ув'язнення
Підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу взяття під варту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України.
Юрію Віталійовичу, дозвольте кілька запитань. Де саме в Конституції сказано, що людину можна просто так, на прохання спецслужб іншої держави, оголошувати підозрюваним і кидати в Ізолятор тимчасового тримання? Якою саме статтею КПК України передбачено складання протоколу в порядку ст.106 відносно громадян, які ніякого злочину на території України завідомо не вчиняли? І, врешті-решт, з яких це пір Закон України „Про міліцію” дозволяє тримати людей по 12 годин в приміщенні УБОЗ?
Коментарю вимагає кожний рядок цієї міліцейської писанини, починаючи з того, що насправді Гангана затримали не о 17-00год., а о 5-15год. і незаконно, без допуску адвоката, а лише за розпорядженням Луценка, півдні тримали в міліції. Втім, підлеглі високоповажного провокатора не пускали до Гангана його адвоката ще дві доби, аж доки нацболівця не повезли до суду.
Більш того, одночасно з Ганганом в УБОЗ була доставлена ще й громадянка Росії Анастасія Курт-Аджиєва, яку врешті-решт довелося відпускати. Бо щодо неї Юрій Віталійович ніяких вказівок з ФСБ, як виявилося, не отримував. При цьому „собаки Луценка” забули виплатити громадянці Курт-Аджиєвій компенсацію за завідомо незаконний привід. Ну що ж, ми залюбки їй у цьому допоможемо й, отримавши в Анастасії довіреність на представництво інтересів в Україні, запросимо провокатора Луценка до суду – нехай там бреше, а не з телеекранів.
Дивовижним також є процесуальний статус Гангана. З одного боку він – підозрюваний невідомо в чому по невідомо якій кримінальній справі, з іншого – засуджений за ч.2 ст. 212 КК РФ. Ми б були дуже вдячні пану Луценкові, якби він пояснив оцю шизофренію. Тим більше, що кількома рядками вище сказано, що Ганган – не засуджений. Підстави затримання – це взагалі шедевр й коментування не потребують. Мотиви затримання – не гірші. Краще б міліціонери написали, що мотивом затримання Гангана є бажання Луценка вислужитися перед своїми кураторами з ФСБ. Принаймні, це виглядало б не так смішно, оскільки насправді КПК ніяких мотивів взагалі не передбачає – міліціонери лише безглуздо переписали з зовсім іншої статті Кримінально-процесуального кодексу - а саме, ст.148 - підстави для обрання судом запобіжного заходу. Блиск.
Якщо Луценко цього раніше не чув, то ми йому пояснюємо: в протоколі затримання має бути написано, у скоєнні якого саме злочину підозрюється затриманий громадянин, і якою статтею Карного кодексу України передбачена відповідальність за той злочин. Без такого запису протокол просто є недійсним, оскільки в Україні Кримінально-процесуальним кодексом прямо заборонено затримувати людину, якщо за злочин, у скоєнні якого вона підозрюється, встановлено покарання, яке не пов’язане з позбавлення волі. Без посилання на інкриміновану підозрюваному статтю Карного кодексу України (України, а не Росії, пане Луценко!) ІТТ взагалі не може приймати затриманих – якщо, звісно, міністр не накаже.
А тепер процитуємо ст. 107 КПК України: «Якщо підозрюваний був затриманий … його допит проводиться негайно, а при неможливості негайного допиту – не пізніше двадцяти чотирьох годин після затримання». Агов, пане Луценко, а навіщо Ви заборонили допитувати Гангана після складання протоколу? Невже через те, що допит нацболівця з цього моменту міг бути проведений тільки в присутності адвоката, якого Ви не дозволили допускати до росіянина в сподіванні передати його ФСБ-шникам без зайвого галасу? І правильно, Юрію Віталійовичу – чим краще якесь там москальча від українських громадян, яких Ваші «собаки» також затримують і кидають в ІТТ без жодних законних підстав і будь-якої правової допомоги?
Але все ж таки, чи не міг би міністр внутрішніх справ пояснити, де саме перебував громадянин Ганган 31 грудня 2007 року з 5-15год. до 16-30год.? Невже в міліції? І в якості кого? І хто ж це Луценкові дозволив по 12 годин людей в ментовці мордувати?
А-а-а, зрозуміло. Бо ж в УБОЗі чекали доки, нарешті, з Києва надійдуть документи, передані у МВС України працівниками ФСБ – фотографія Гангана, „орієнтіровка” та постанова судді Кіровського районного суду м.Самара від 3 серпня 2007 року про арешт Гангана. Так треба було, Юрію Віталійовичу, у Вінницю вертольот Внутрішніх Військ відправити з тими паперами. Що, керосину немає? Так навіщо ж Ви, пане міністре, свою сім'ю тими вертольотами в Крим на відпочинок возили державним коштом?..
(далі буде)
Володимир Бойко, спеціально для «ОРД»
От редакции:
Как сообщило 12.01.2008 агентство «УНИАН» со ссылкой на пресс-службу Уполномоченного Верховной Рады Украины по правам человека Н.Карпачевой, представитель Управления Верховного комиссара ООН по делам беженцев Симона Волькен обратилась к Уполномоченному ВР по правам человека по поводу дела российского искателя убежища Михаила Гангана. Н. Карпачева провела консультации относительно этого дела с руководителями Генеральной прокуратуры Украины, Министерства юстиции и Государственного Комитета Украины по делам национальностей и религий. По полученной информации, дело М. Гангана должно находиться в компетенции Минюста Украины, а не Генпрокуратуры в связи с тем, что в отношении него вступило в силу судебное решение в Российской Федерации.
Как информировал Уполномоченного ВР по правам человека министр юстиции Николай Онищук, на сегодня у министерства отсутствуют основания для рассмотрения вопроса относительно экстрадиции М. Гангана, поскольку никакое официальное обращение на этот счет в Минюст от соответствующих российских органов не поступало.
По информации пресс-службы Уполномоченного, М. Ганган обратился в Винницкую правозащитную группу с просьбой оказать ему правовую помощь для получения статуса беженца. 3 января 2008 года его заявление было зарегистрировано Винницкой миграционной службой и находится на рассмотрении в соответствии с международными стандартами.
Організувавши російському біженцю можливість зустріти Новий Рік у тюремній камері, міністр внутрішніх справ України на досягнутому не зупинився й почав займатися передачею його представникам Федеральної служби безпеки Російської Федерації.
Щоправда, офіційно передати Гангана Росії було неможливо, позаяк батьківщина нацболівця ніколи до України з подібним проханням не зверталася. Але передати, як планувалося спочатку, неофіційно – також не вдалося, хоча Луценко й наказав не допускати до Гангана ані адвокатів, ані члена Громадської ради при міністрі внутрішніх справ Дмитра Гройсмана. Тим не менш шум, здійнятий вінницькими правозахисниками з приводу чергового луценківського безумства, зірвав всі плани російської спецслужби та її українського агента. А начальник ІТТ Вінницького місьуправління МВС Янковський взагалі завив, що тримати Гангана понад 72 години без судового рішення не стане.
І тоді Луценко наказав начальникові УБОЗ УМВС України в Вінницькій області полковнику міліції Соляру внести подання до суду про арешт Гангана. Можна лише уявити ступор, у який ввійшов пан Соляр, почувши отаке в слухавку. Ще б пак, керівники оперативно-розшукових підрозділів міліції взагалі не наділені правом підписувати подібні папери. Тим більше, якщо мова йде про екстрадицію іноземного громадянина на виконання судового рішення іншої держави. Подання про арешт у такому разі може вносити лише прокуратура – на цей випадок у ГПУ створено міжнародне-правове управління. Але накази міністра в міліції обговорювати не прийнято. Тож замість того, щоби похмелятися після Нового Року, полковник Соляр зрання 2 січня поїхав на службу – підписати подання про арешт Гангана, складене в Києві від його імені.
Наступною проблемою стало знайти суддю, що погодиться це питання задовольнити. У Ленінському районному суді м.Вінниця, на території обслуговування якого знаходиться обласний УБОЗ, такого покидька не виявилося, то ж міліціонери побігли по інших храмах Феміди в надії убовтати якогось «носія правосуддя». Власне, йшлося про те, щоби умовити суддю вчинити злочин і арештувати людину на підставі постанови Кіровського районного суду м.Самара, яке не пройшло легалізації на території України. Пошуки були вдалими –
у Замостянському районі знайшлася суддя Антоніна Володимирівна Прокопчук – легенда українського кривосуддя, якій взагалі все однаково, що підписувати. Та суддя й постановила арештувати Гангана на 40 днів і перевести його з міліцейського ІТТ до СІЗО №1 у м.Вінниця.
Якщо в МВС України не всі знають, що таке «легалізація», пояснюємо спеціально для радника міністра Катерини Левченко.
Почнемо з того, що громадянин Росії Михайло Михайлович Ганган насправді є несудимим. Це, до речі, прямо зазначено в довідці на Гангана, одержаній МВС України від Управління ФСБ по Самарській області. Між іншим, на цій довідці (вона, звісно, є в нашому розпорядженні), один з працівників ФСБ зробив власноручний надпис: «На территории Украины может проживать в нас. пункте «Жмеринка». Не важко здогадатися, що таке уточнення було зроблено завдяки оперативним заходам, які співробітники іноземної спецслужби безперешкодно проводять на території нашої держави. За це – окрема подяка в.о. Голови СБУ Валентину Наливайченку.
Так ось, за участь у акції протесту в громадській приймальні Адміністрації Президента Російської Федерації Михайло Ганган 8 грудня 2005 року був засуджений вироком Тверського районного суду м.Москва за ч.2 ст.212 КК РФ (масові заворушення). Не будемо обговорювати законність цього вироку – нехай про це болить голова в російських правозахисників. Від себе лише зазначимо, що це судове рішення є явно «замовним», оскільки в мотивувальній частині вироку Гангану взагалі не інкримінуються дії, передбачені диспозицією ст.212 КК РФ, тобто, цитуємо Карний кодекс Росії: участь у масових заворушеннях, «які супроводжувалися насильством, погромами, підпалами, знищенням майна, застосуванням вогнепальної зброї, вибухових речовин або вибухових пристроїв, а також виявленням збройного опору представнику влади». Більш того, Тверський райсуд, вочевидь розуміючи незаконність і політичну заангажованість свого вироку, не став призначати Ганганові навіть мінімального покарання, передбаченого санкцію ст. 212 ч.2 КК РФ. Натомість підсудний був звільнений з-під варти прямо в залі суду, а до нього була застосована ст. 73 КК РФ – Ганган був засуджений умовно з випробувальним терміном у три роки. За законодавством Російської Федерації це означає, що Михайло Ганган є несудимим.
Але участь Гангана в «Марші незгодних з політикою Путіна» призвела до того, що 3 серпня 2007 року суддя Кіровського районного суду м. Самара Васильєва винесла постанову, якою було скасовано умовне засудження Гангана. Цитуємо резолютивну частину цієї постанови:
«В соответствии со статьей 74 ч.3 УК РФ отменить условное осуждение Гангану Михаилу Михайловичу, осужденного приговором Тверского райсуда г.Москвы от 08.12.2005 года по ст. 212 ч.2 УК РФ к трем годам лишения свободы на основании ст.73 УК РФ условно с испытательным сроком в три года. Гангана Михаила Михайловича направить в места лишения свободы сроком на три года с отбытием наказания в исправительной колонии общего режима для исполнения наказания, назначенного приговором Тверского районного суда г. Москвы от 08.12.2005 года. Срок отбытия наказания исчислять с момента фактического задержания Гангана М.М. Объявить розыск Гангана Михаила Михайловича, взяв его под стражу со дня задержания. Исполнение постановления поручить ОУР Кировского РУВД г. Самара».
Як бачимо, у в цій постанові нічого не сказано ані про пана Луценка, ані про МВС України. Через це ніякий полковник міліції Соляр з Вінниці не міг вимагати від судді Прокопчук арешту Гангана. Хоча б тому, що пан Соляр взагалі не зобов’язаний знати, чи існує в місті Самара Кіровський райсуд і чи працює в ньому суддя Васильєва. А якби співробітники, наприклад, іранської спецслужби передали б Луценкові рішення суду шаріату про побиття камінням за подружню зраду громадянки Алі-заде, що перебуває на території України, міліціонери також би кинулися його виконувати?
Оскільки мова йде про виконання рішення, винесеного судом іншої держави, це рішення мало спочатку пройти легалізацію в Україні. Процедура легалізації нескладна: держава-запитувач через свої компетентні органи (у випадку Росії це – тамтешнє міністерство юстиції) звертається до Міністерства юстиції України з відповідним проханням прийняти до виконання судове рішення. При цьому в проханні має міститися офіційне підтвердження того, що судове рішення винесено правоздатним органом та вступило в законну силу. Мінюст України розглядає це звернення й за наявності підстав приймає до виконання. Якщо судове рішення постановлено по кримінальній справі, а його виконання пов’язано з арештом особи, подальші заходи будуть вживатися Мінюстом разом з міжнародно-правовим Управлінням Генеральної прокуратури, яке за потреби внесе в суд подання про тимчасовий арешт іноземця й дасть вказівки МВС щодо затримання розшукуваної особи та доставки її до суду.
Тож виникає цілком слушне запитання до міністра внутрішніх справ: Юрію Віталійовичу, а де Ви взяли постанову судді Кіровського районного суду м.Самара Васильєвої від 03.08.2007? У Мінюст ця постанова ніколи не надходила, у Генеральній прокуратурі про неї нічого не чули… І після цього Ви будете заперечувати свою співпрацю зі спецслужбою іноземної держави? І ще кілька запитань, Юрію Віталійовичу. А якщо наступного разу ФСБ-шники Вам підкинуть фальшиве судове рішення, скріплене печаткою, вирізаною з картоплини?.. Ви взагалі розумієте, куди Ви влізли з Вашим інтелектом і рівнем Вашої правосвідомості?.. Припустимо, Вам не звикати самому в лайні купатися, але навіщо ж Ви своїх підлеглих в провокації іноземних спецслужб втягуєте? Навіщо примушуєте вінницьких міліціонерів підписувати незаконні подання до суду та листи в Посольство Росії в Києві? Самі й підписуйте…
Про лист у посольство – це взагалі пісня.
Видаючи розпорядження про затримання Гангана, Луценко мав усвідомлювати (якби було чим), що росіянин ще 10 грудня 2007 року звернувся до регіонального Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців і пройшов співбесіду, отже до вирішення питання про надання йому статусу біженця ніяка екстрадиція неможлива. Більш того, 31 грудня 2007 року, коли Гангана ще навіть не повезли в Ізолятор тимчасового тримання, до УМВС України у Вінницькій області були передані документи, які підтверджували факт звернення Гангана до Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців та факт написання Ганганом заяви про надання йому статусу біженця в Україні.
Саме через це заступники Луценка попереджали його про неприпустимість затримання Гангана, закликали не йти на поводу в Балоги, ФСБ і губернатора Самарської області Артюхова, а начальник ГУБОЗ МВС України Ігор Білозуб навіть зажадав від міністра письмового розпорядження.
Звісно, ніякі доводи юристів не могла вплинути на рішення «польового командира Майдану» незаконно кинути людину до тюремної камери. Оскільки пан міністр, як виявилося, взагалі не усвідомлює наслідки своїх дій і не здатен прорахувати свої вчинки бодай на два кроки вперед. Тому для Луценка було повної несподіванкою, коли зрання 3 січня 2008 року Михайла Гангана в ІТТ відвідав начальник Сектору Міграційної служби Ігор Березенський та видав ув’язненому «Довідку про подачу особою заяви про надання йому статусу біженця». Після цього навіть прибиральницям з МВС стало зрозумілим, що за кілька днів почнеться гучний скандал, пов’язаний з незаконним затриманням росіянина, внаслідок якого на міліцію будуть вилиті (причому – абсолютно заслужено) відра помиїв.
Запобігти скандалові було дуже просто – одним розчерком пера Луценка міг відкликати незаконне подання свого підлеглого Соляра про арешт Гангана, після чого та ж сама суддя Прокопчук негайно переглянула б власну постанову за нововиявленими обставинами й випустила б нацболівця на волю. Цей варіант Луценкові пропонувався неодноразово, але міністр сказав, що принижуватися перед підлеглими не стане, це, мовляв, несолідно – спочатку наказувати Соляру підписати незаконне подання, а потім самому ж те подання відкликати. Виявляється, Юрій Віталійович вирішив, що він має, смішно сказати, якійсь авторитет серед працівників міліції і тепер той авторитет не хоче підривати.
Тож замість того, щоб уникнути подальшого роздмухування скандалу, Юрій Віталійович, вочевидь – від великого розуму, по-перше, заборонив вінницьким міліціонерам виконувати рішення суду в частині переведення Гангана з ІТТ до СІЗО (Слідчі ізолятори належать Департаменту з питань виконання покарань і Луценко там не володарює; інша річ – міліцейський Ізолятор тимчасового тримання, в якому з ув’язненими можна робити все, що заманеться міністру внутрішніх справ). А, по-друге – став слізно прохати посла Російської Федерації в Україні Віктора Черномирдіна звернутися з вимогою видачі арештованого. Мабуть, Юрій Віталійович вирішив, що в Адміністрації Президента Росії працюють такі ж дебіли, як у МВС України, і що посол Росії стане прохати за екстрадицію людини, яку Україна не має права видавати. Та в Адміністрації Путіна про цього пацаньонка взагалі довідалися лише через той гармидер, який влаштував Луценко в себе на батьківщині. Для російського керівництва побіг якогось там нацболівця за кордон – подарунок долі: аби сидів собі тихенько в Україні та по антипутінських демонстраціях не бігав. Кому-кому, а Путіну Ганган точно не потрібний. Саме тому ініціатором полювання на малого опозиціонера була на Москва, а Самарській губернатор Артюхов і тамтешнє Управління ФСБ.
Але найбільш працівників російського посольства вразило клопотання, яке надійшло від УМВС у Вінницькій області. Ось його текст:
МВД УКРАИНЫ
УМВД Украины в Винницкой области
Исх. № 29/31 от 3.01.2008
Послу Российской Федерации в Украине
господину Черномырдину В.С.
Уважаемый Виктор Степанович!
Настоящим уведомляю, что согласно ранее предоставленной Вам информации о задержании сотрудниками УБОП УМВС Украины в Винницкой области гражданина РФ Гангана Михаила Михайловича 13.01.1986 года рождения, 02 января 2008 года Замостянским судом г. Винницы вынесено постановление о его временном аресте на территории Украины сроком на 40 дней для обеспечения выдачи правоохранительным органам РФ.
Ганган М.М. будет содержаться в СИЗО Винницкого учреждения исполнения наказаний №1 Управления Государственного департамента Украины по вопросам исполнения наказаний по адресу: г.Винница, ул. Островского №2.
Прошу Вас поспособствовать компетентным органам РФ в решении вопроса экстрадиции Гангана М.М. на территорию Российской Федерации.
С уважением,
Начальник УМВД Украины
в Винницкой области
генерал-майор милиции Полищук В.К.
Ні, панове, не треба погано думати про генерал-майора міліції Поліщука. Він виявився значно розумнішим за свого міністра й підписувати цю цидулку не став. Натомість підпис під проханням «поспособствовать компетентным органам РФ в решении вопроса экстрадиции Гангана М.М.» поставив усе той же начальник Вінницького обласного УБОЗ полковник Соляр, якому вже нема чого втрачати.
Як не дивним це було для Луценка, але російська сторона чомусь продовжувала ігнорувати його незаконні клопотання, і тому Юрій Віталійович випустив на сцену важку артилерію – свою чорнороту шавку (за сумісництвом – народного депутата України) Катерину Лук'янову. Для того, щоби ніхто не сумнівався, що Луценко – «стукач, брехун і провокатор», наводимо повний текст інтерв’ю Лук'янової, яке ця луценківська профура 9 січня 2008 року дала виданню «20 хвилин» (http://20minut.ua/news/78384).
«Я сама достатньо екстремальна людина, але я ніколи не їхала в Росію чи Грузію, щоб з'ясовувати стосунки з українською владою. А саме так сьогодні сприймається затримання Михайла Гангана. У нас є беззахисні діти, юридично неграмотні пенсіонери, яким дійсно потрібна допомога правозахисників, однак їх цікавлять зовсім інші - сексуальні меншини, біженці... А тепер "узнік совісті", який у 21 рік встиг зробити спробу теракту у приймальні президента Росії Путіна. Якби зараз у приймальні Ющенка якийсь "революціонер" намагався зробити щось подібне, то як би до нього ставилися? Думаю, що як до злодія. І після цього ми ще дивуємося, що на Говерлі вандали знищують наш герб?! Скоро не те що на Говерлі - під носом будуть.
Півроку "дисидент" тихенько відсиджувався у Вінниці, а коли його затримали, то правозахисники криком почали кричати, що йому негайно потрібен статус біженця, інакше в Росії Гангану загрожує тюрма: там його заочно засудили на три роки. Та мене більше хвилює, скільки це коштуватиме Україні, а не тому, хто його захищає. Напевно, у нас забагато демократії... Мене просто бісить, коли читаю програму нацболів - зайдіть на їхній сайт і самі пересвідчитесь, яке місце вони відводять там Україні, а ми тут давайте їх захистимо. Взагалі, чимало питань до правозахисних організацій, який сьогодні чимало. Треба моніторити: хто, кого і за скільки захищає. І чому саме громадянина іншої держави, а не бабу Маню з вінницького села. Невигідно? А таких, як Ганган, у нас своїх вистачає».
Виявляється, для Луценка та його камарильї в Україні «забагато демократії».
Пані Лук’янова, Ви знайшли привід пригадати сексменшини? Вас просто бісить? Вам хочеться про це поговорити? Тоді, на підтримку розмови, повідомляю: після ознайомлення з Вашим виступом я порівняв колишнього міністра юстиції Сергія Головатого та нинішнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, і, нарешті, зрозумів різницю між геями та підарасами. У останньому випадку маємо справу не з особливою сексуальною орієнтацію, а з нетрадиційним станом душі. Що ж стосується теракту відносно пана Ющенка… Думаю, якби якійсь сміливець придушив цього ушльопка, то зразу став би в Україні національним героєм. Відносно ж баби Мані з вінницького села, то за неї я можу не хвилюватися. Оскільки бабу Маню ось вже рік невтомно захищає очолювана Луценком організація «Народна Самооборона».
Попри дуже неоднозначне ставлення автора цих рядків до постаті колишнього Голови СБУ Турчинова, все ж таки не можемо не відзначити: Олександр Валентинович був правий, коли публічно називав Луценка „стукачем, брехуном і провокатором”. Бо на таке здатний тільки провокатор – спочатку наказати підлеглим вчинити низку тяжких службових злочинів, а потім, коли інформація про міліцейські безумства стане надбанням правозахисників і журналістів, розіслати заяву про свою стурбованість дотриманням в Україні прав людини. Та ще й направити 11 січня у Вінницю аж цілу комісію з представників Управління міжнародних зв’язків та Департаменту роботи з персоналом МВС України «з метою перевірки дотримання прав затриманого в Україні російського громадянина Михайла Гангана». Навіщо, питається, витрачати гроші на відрядження такої кількості посадовців, якщо міністру достеменно відомо, хто саме наказав кинути Гангана за ґрати без судового рішення, хто саме наказав не допускати до ув’язненого адвокатів, хто саме примусив начальника УБОЗ УМВС у Вінницькій області внести в сув незаконне подання про арешт росіянина й хто, нарешті, заборонив вінницьким міліціонерам виконувати це судове рішення в частині переводу Гангана з ІТТ до СІЗО?
З приводу останнього розповімо докладніше. Але спочатку запитання до міністра. Юрію Віталійовичу, а у зв’язку з чим Михайло Ганган, арештований судом 2 січня 2008 року, потрапив у СІЗО №1 лише через шість днів, 8 січня? Невже Ви забули історію з адвокатом Саловим? Тоді дозвольте нагадати.
П’ять років тому, коли автор цих рядків працював у очолюваній Луценком газеті «Грані-плюс», Юрій Віталійович познайомив мене з донецьким адвокатом Сергієм Саловим, про якого я був начуваний (як-ніяк земляки), але персонально до того не ручкався. Сергій Петрович восени 1999 року, як і Ганган, був затриманий і без судового рішення кинутий до камери Донецького ІТТ – за знайдені в нього п’ять листівок з глузливим повідомленням про смерть пана Кучми від алкогольної інтоксикації. Як і у випадку Гангана, суддя швиденько обрав Салову запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в СІЗО №5 м.Донецька. Як і Гангана Салова з зали суду повернули в ІТТ для того, щоби «відкатати пальчики», сфотографувати та оформити особову справ арештованого. І точно так, як і Гангана, арештованого Салова протримали в міліцейському ізоляторі 6 днів. І хоча Салов згодом був засуджений (як встановив Європейський суд з прав людини – абсолютно незаконно, внаслідок чого вирок Куйбишевського райсуду м.Донецька щодо Салова був урешті-решт скасований Верховним Судом України), тим не менш за рішенням суду Салову була виплачена досить солідна грошова компенсація через порушення міліціонерами строку переведення арештованого в слідчий ізолятор. Тому що ІТТ – це не СІЗО. Це – набагато страшніше.
Якщо в СІЗО людина може якось жити (є прогулянки, є можливість прийняти душ хоча б раз на тиждень, є тюремний ларьок тощо), то перебування в українських ІТТ в усьому цивілізованому світі прирівнюється до катування. Бо там немає не тільки ліжок чи лазні (камера – кілька голих нар на бетонній підлозі, а замість укривал використовуються газети – якщо вони в кого є), часто-густо в камерах ІТТ немає навіть освітлення, а ув’язнені, буває, помирають від відсутності вентиляції. Саме тому стаття 155 КПК України категорично стверджує: «у місцях тримання затриманих особи, взяті під варту, можуть перебувати не більше, як три доби. Якщо доставка ув’язнених у слідчий ізолятор у цей строк неможлива через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в місцях тримання затриманих до десяти діб». Оскільки у випадку з Саловим він після арешту провів у ІТТ не три, а шість діб і керівництво донецької міліції не змогло довести «відсутність належних шляхів сполучення», Ворошиловський районний суд м.Донецька постановив виплатити з державного бюджету Салову по 1 тис.грн. за кожний день прострочення – на відшкодування різниці в умовах утримання між СІЗО та ІТТ. Причому, ще раз підкреслюю: Салов на момент винесення цього рішення був засудженим і рішення виносилося ще за часи Кучми.
Так ось, Юрію Віталійовичу, тримаючи Гангана ті ж самі зайві три дні в Ізоляторі тимчасового тримання, Ви та Ваші підлеглі скоїли черговий злочин, віддуватися за який (втім, як і за незаконне затримання нацболівця та інші Ваші викрутаси) доведеться нам – платникам податків. І після цього у Вас вистачає нахабства демонстративно направляти у Вінницю якусь там комісію? І ще питаннячко. Під час останньої виборчої кампанії Ви, мов навіжений, кружляли з концертами по Україні, розповідаючи про необхідність скасування депутатської та усякої іншої недоторканності. А давайте розпочнемо з Вас. Бо складається враження, що Ви ще ніколи в житті не намагалися нічого зробити за законом.
Ну а тепер поясніть будь ласка, хто Вас напоумив подати в Замостянський райсуд м.Вінниця подання про арешт Гангана від імені полковника Соляра? Юрію Віталійовичу, Ви хоч знаєте, що в Україні є лише три суб’єкти, які можуть вносити подібні подання: це орган дізнання, слідчий і прокурор. Якщо Ви вже вирішили зануритися в лайно, то треба було подання вносити від імені Управління МВС у Вінницькій області, а ніяк не від імені службової особи (хай навіть ця особа є начальником обласного УБОЗ і першим заступником начальника обласного Управління МВС). Я розумію, що в міліції завжди так роблять. А може було варто бодай разочок спробувати арештувати людину на законних підставах? – Хоча б заради міжнародного престижу України. Я вже не кажу про те, що в даному випадку з поданням мав звертатися прокурор. Зокрема тому, що у випадку ж з Ганганом мова йшла про виконання рішення іноземного суду. І міліція то того виконання – ані боком, ані раком. Це – головний біль Міністерства юстиції України. За умови, ясна річ, якщо іноземна держава звернеться до України з проханням про виконання судового рішення. А тепер зателефонуйте в Мінюст, МЗС, Генпрокуратуру й спитайте – а чи прохала Росія виконати на території України постанову судді Кіровського районного суду м. Самара Васильєвої про арешт Гангана?
Якщо вже Вам, Юрію Віталійовичу, ФСБ-шники підкинули копію цієї постанови, то Ви її спочатку прочитайте й подумайте – навіщо Ганган потрібен Росії, якщо його навіть не оголосили в міждержавний (я вже не кажу про міжнародний) розшук? У постанові ж чітко сказано – оголосити Гангана в розшук на території Російської Федерації, призначивши відповідальним за розшук і наступний арешт відділ кримінального розшуку Кіровського райуправління внутрішніх справ м.Самара.
Росіяни витурили свого Гангана за кордон і перехрестилися. А ініціатива впіймати пацана Вашими руками виходила виключно від самарського губернатора Артюхова та кількох офіцерів Управління ФСБ по Самарській області й начальника самарського обласного УБОЗ товариша Дмитрієва – бо служивим для статистики треба показники своєї діяльності покращити. Ну і плюс, звісно, всюдисущій пан Балога, який надумав шляхом видачі Гангана прогнутися перед російським керівництвом з огляду на запланований візит Ющенка до Москви. При цьому ані Балога, ані Луценко не подумали, що Москві той Ганган потрібний, як зайцю стоп-сигнал. Бо у випадку повернення нацболівця на батьківщину його доведеться на три роки відправляти на «зону», давши, тим самим, підстави іноземним правозахисникам кричати про політичні репресії в Росії ще й з цього приводу. Ба більш того, якби в Україну вирішив перебратися не тільки Ганган, але ще і його лідер Лимонов, Москва б Ющенкові телеграму з подякою направила.
Але Балозі, ФСБ, чи полковнику Дмитрієву щось закинути важко – вони лише покористалися Луценком на своє задоволення, нічим не ризикуючи й нічого не втративши. Втім, до Юрія Віталійовича також ніяких претензій бути не може. Бо гандони на те й існують, щоби ними користувалися…
Але Господь з нею, політикою. Повернемося до правових питань та безумств української міліції. Пане Луценко, поясніть, будь ласка, ще один момент: хто напоумив Вас затримувати росіянина не тільки без відповідного судового рішення нашої держави, не тільки без запиту Росії про його екстрадицію, але навіть без клопотання російських компетентних органів про взяття Гангана під варту?
Як ми вже з’ясували, Росія до України з клопотанням про видачу Гангана ніколи не зверталася. Втім, міжнародними угодами, підписаними Україною, зокрема статтею 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та статтею 61 Мінської конвенції «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах» передбачена можливість взяття розшукуваної особи під варту й до отримання запиту про екстрадицію. І це зрозуміло – підготовка запиту про видачу та його подальший розгляд компетентними органами запитуваної держави займають досить тривалий час. Тож у випадку, якщо раптом вдалося встановити місце перебування розшукуваної особи, держава-запитувач може направити клопотання про взяття тієї особи під варту, пославшися при цьому на відповідну постанову або на вирок, що вступив у законну силу, і зазначивши, що вимога про видачу буде представлена додатково.
При цьому процедура взяття під варту вирішується державою, до якої звертаються із запитом, згідно зі своїм внутрішнім законодавством (це – вимога Європейської конвенції). Виходячи з цього, Пленум Верховного Суду України Постановою від 08.10.2004 №16 «Про деякі питання застосування законодавства, яке регулює порядок і строки затримання (арешту) осіб при вирішенні питань, пов'язаних з їх екстрадицією» роз’яснив, що тимчасовий арешт осіб, щодо яких надійшло відповідне клопотання інших держав, має здійснюватися відповідно до процедури взяття під варту, яка регулюється Кримінально-процесуальним кодексом України.
Саме тому подання про арешт Гангана, складене за наказом Луценка й підписане полковником Соляром, містило посилання на статті КПК України. Саме тому суддя Прокопчук 2 січня 2008 року винесла постанову про ув’язнення росіянина на підставі статей 148, 149, 150, 165, 165-1, 165-2 КПК України . Запам’ятаймо: у Росії Ганган був засуджений до трьох років позбавлення волі. А тепер відкриваємо статтю 155 КПК України й читаємо: «взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк ПОНАД три роки»… Пане Луценко, і на хрєна ж Ви полізли в цю історію?..
Тож ставимо запитання до міністра:
Юрію Віталійовичу, Ви розумієте різницю між «затриманням» і «взяттям під варту»? Якщо пані Левченко Вам досі цього не пояснила, то доповідаю: на клопотання іноземної держави розшукувану особу можна лише взяти під варту – тобто арештувати на підставі вмотивованої постанови українського судді з наступним вміщенням арештованого до СІЗО. Ваші ж «собаки», виконуючи Ваш наказ, вчинили злочин – вони провели позасудове затримання особи, оголосили Гангана підозрюваним у невідомо якому злочині й кинули його до ІТТ як затриманого в порядку статті 106 КПК України. Якщо Ви, Юрію Віталійовичу, ніколи в житті не розкривали Конституцію України, то зробіть це хоча б зараз і прочитайте, нарешті статтю 29, згідно з якою позасудове затримання особи на строк до 72 годин допускається виключно з метою запобігти злочинові чи його перепинити. Виключно. У всіх інших випадках треба спочатку одержати судове рішення.
А тепер відкрийте Карний кодекс України й прочитайте статтю 387 частину 1: «Завідомо незаконне затримання або незаконний привід караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або обмеженням волі на строк до трьох років». Юрію Віталійовичу, Ви не хочете добровільно піти у відставку? – Ні?.. До речі, а як Ви прокоментуєте завідомо незаконний привід у міліцію подруги Гангана громадянки Росії Курт-Аджієвої?..
І ще питання, Юрію Віталійовичу, а на підставі чого полковник Соляр прохав суддю Прокопчук арештувати Гангана? У Вас є клопотання Російської Федерації про взяття Гангана під варту на території України? А може клопотання є в Генеральній прокуратурі України чи в Замостянському райсуді м.Вінниця? Чи Ви серйозно вважаєте таким клопотанням телеграму полковника Дмитрієва з Самари, яка була зареєстрована в УБОЗ у Вінницькій області лише через кілька годин після фактичного затримання нацболівця? Тоді перечитайте її ще раз: у цій телеграмі взагалі не міститься прохання про взяття Гангана під варту – лише про його затримання. Я вже не кажу про повноваження полковника Дмитрієва на предмет міждержавних зносин. Можливо Ви, Юрію Віталійовичу, і не знаєте прізвища Генерального прокурора РФ чи Міністра внутрішніх справ РФ, чи Міністра юстиції РФ, але я запевняю Вас, що воно – точно не Дмитрієв.
Вдуматися тільки – якийсь полковник з Самари просить «Республіку Україна» провести позасудове затримання громадянина Гангана й міністр внутрішніх справ України запопадливо кидається виконувати це прохання, навіть не подумавши про те, що таке затримання в даному випадку прямо заборонено Конституцією нашої держави. При цьому пан міністр також не замислюється над тим, що полковник Дмитрієв просить затримати Гангана навіть не на 72 години, а до вирішення питання про екстрадицію росіянина компетентними органами Російської Федерації. І тим більше міністр Луценко не перевіряє повноваження полковника з далекої Самари й не з’ясовує, хто такий Дмитрієв, щоби віщати від імені «компетентних органів РФ». Юрію Віталійовичу, а Ви впевнені, що компетентні органи РФ бажають бачити Гангана на своїй території? Чи Ви вважаєте, що Путін такий же дуркуватий і недалекоглядний, як і міністр внутрішніх справ України?
І ще, пане Луценко. Вам вже доповіли, що недопущення до ув’язненого адвоката, примушування підлеглих до підписання незаконного подання про арешт і тому подібні Ваші витівки охоплюються частиною 3 статті 365КК України «перевищення влади та владних повноважень»? Санкція – до 10 років позбавлення волі…
Вчіть матчасть, Юрію Віталійовичу. Бо з Вашою правосвідомістю – не міліцією керувати, а сліпих через дорогу переводити.
пан Бойко дуже детально і документовано описує всі перепитії цієї історії... окрім участі Луценка. Бо участь Луценка не підтверджується жодними документами. Тому, якшо Луценко тут ні до чого - то не варто йому і відповідати. Нащо лізти в лайно, щоб довести, що не в лайні?
Досвід показує, що кучмівська тактика реагування на звинувачення
не дуже правильна
Бо коли Луценко правий і незаконного арешту не було, то ніякі виправдання не потрібні. Треба просто пред"явити документ на підставі якого відбувся арешт. Це називається відкритість і прозорість Луценко щось таке говорив на мітингах
2008.01.16 | Нестор
Кому, кому, а Луценкові якраз треба
Поки що без відповіді Луценка ми маємо документальне свідоцтво злочину вчиненого Вінницьким УБОЗом, який в обхід українських законів напряму брав участь в операції закордонних спецслужб.
Тож відповідь Луценка має бути в будь-якому випадку. Або обгругнтування законності дій УБОЗу, або звільненя Шелюховського та Білозуба та відкриття щодо них кримінальної справи прокуратурою чи СБУ.
До речі мовчання - це теж відповідь, яка по-перше свідчить про співучасть Луценка в цій брудній справі, а по-друге про вірну оцінку Бойком луценківського інтелекту.
2008.01.18 | samopal
„Термінатор”? – Провокатор! (частина 6) (/)
Спробуємо уявити собі на хвилинку, що за часи президентства Леоніда Кучми міністр внутрішніх справ взяв і наказав би просто так, без судового рішення, без запиту про екстрадицію, навіть без клопотання компетентних органів Росії про тимчасовий арешт, а лише на прохання якогось там полковника з міліції з Самари, кинути за ґрати іноземця, що шукав притулку в Україні…
Ні, уявити собі подібне просто неможливо. По-перше, тому, що людина з рівнем мислення Луценка при Кучмі ні за яких обставин не могла бути призначена на посаду міністра внутрішніх справ. Ні-ко-ли. Міністрами могли бути вбивці та алкоголіки, хабарники та казнокради. Але самозакоханих павіанів, які не можуть відрізнити Карний кодекс від Кримінально-процесуального, а затримання від арешту, до керівництва міліцією не допускали. Бо Кучма знав, що не варто пропонувати дурневі молитися Богу.
По-друге, при Кучмі перед тим, як щось почудити, будь-який чиновник, насамперед, подумав би, а що буде завтра. Бо вже на другий день після такої витівки всі незалежні акули пера та інша журналістська фауна наввипередки кинулися б викривати міліцейські злочини й вимагати відставки керівника МВС. Такого міністра журналісти б миттєво взяли в облогу, «Українська правда» направила б у Вінницю власного кореспондента Віктора Чивокуню, «Дзеркало тижня» вмістило б на цілу шпальту простирадло про необхідність порушення проти головного міліціонера кримінальної справи, а «Телекритика» слала б у Адміністрацію Президента по п’ять інформаційних запитів на день.
О, а які гнівні слова зривалися б з уст керманичів опозиції. Найбільше лютував би лідер акції «Україна без Кучми!» Юрій Луценко та провідний дописувач його тижневика «Грані-плюс» Тетяна Коробова. Юрій Віталійович, як журналіст з великої букви «Ж», вимагав би психіатричного освідування міністра внутрішніх справ та купив би ще одну пару личаків – на додаток до тієї, яку він вже подарував Кучмі «на доріжку в Росію».
Не стояли б осторонь і патентовані правозахисники. Керівник Харківської правозахисної групи Євген Захаров, напевно, зібрав би прес-конфенцію в УНІАНі і переконував би шановну громаду в пріоритеті прав людини над інтересами міліцейського відомства. Говорив би про Конституцію України як закон прямої дії, про необхідність якнайшвидшого прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу, вимагав би демонстративного покарання міністра-невігласа. А після цього – подав би заявку у фонду «Відродження» на отримання нового гранту.
При цьому ніхто б і мову не вів про те, чи треба відправляти на батьківщину активіста скандально відомої партії «націонал-большевиків», чи не треба – мова йшла б про те, що питання екстрадиції, які і будь які інші питання, мають вирішуватися на ЗАКОННИХ підставах та ЗАКОННИМИ методами, а не хотінням одного брехуна й провокатора. Нікого б не цікавило, хто такий Михайло Ганган, які в нього політичні погляди й що саме він накоїв у себе вдома. Бо насамперед йшлося б про те, що відбувається в Україні й чим займається українська міліція, українські суди та українська прокуратура. Оскільки такими же чином як і Гангана щороку в ІТТ без судового рішення кидають десятки тисяч людей. Як правило – без жодних законних підстав, оформивши це протоколом затримання в порядку статті 106 КПК України. Саме там, в міліцейських ізоляторах, без доступу адвокатів, їх катують впродовж 72 годин, вдягаючи протигаз з нашатирним спиртом, підвішуючи на дибу чи підключаючи до електромережі. А коли «клієнт», нарешті, підпише явку з повинною, взявши на себе всі злочини, нерозкриті міліцією впродовж останнього кварталу, бідолаху везуть у суд – отримувати санкцію на арешт для переведення в СІЗО.
Санкція – це окрема пісня. Автор цих рядків якось восени 2006 року постояв годинку в коридорі Дарницького райсуду Києва та провів хронометраж процедури взяття під варту. Доповідаю: весь процес разом з оголошенням подання, виступом прокурора, слідчого, затриманого та його адвоката (якого, як правило, призначає сам слідчий з числа своїх знайомих), з написанням постанови суддею начебто в дорадчій кімнаті та проголошенням тієї постанови в судовому засіданні в середньому триває 6 (шість) хвилин. Як наслідок – якщо в Європі розкривається 45% злочинів (найвищий показник мають Франція та Бельгія – там коефіцієнт корисної дії правоохоронців складає 52%), то українська міліція «розкриває» десь 93% злочинів, а по деяких категоріях – навіть 98%.
А тепер озирнемося навколо. Агов, українські журналісти та правозахисники, де ви? Що ж з Вами трапилося після інавгурації нового президента? Чому мовчите з приводу незаконного вміщення в ІТТ російського громадянина? Чому лише одна Вінницька правозахисна групи б’є крилами, здіймаючи щось схоже на інформаційний шум?.. А, зрозуміло – нема часу, бо доводиться вистоювати в чергах по подачки з Секретаріату Президента чи штабів так званий «політичних партій»… Так це Ви заради майбутніх подачок на Майдан у 2004 році виходили?
Лише пан Захаров подав свій голос, вилізши з підпілля вже після того, як Ганган опинився на свободі. Колишній правозахисник, а нині – член Громадської ради при міністрі внутрішніх справ і консультант Департаменту по зв’язках з громадськістю МВС України, він втрутився в обговорення «гангангейту» на форумі сайту «Майдан», дописувачі якого ніяк не можуть повірити, що на чолі МВС перебуває «стукач, брехун і провокатор». Хтось висловив припущення, що провокацію з нацболіцем підготували російські спецслужби з метою підірвати міжнародний престиж нашої держави, і тут гідну відповідь (нарешті!) дав пан Євген:
«Ви дуже помиляєтеся - це не є провокацією з російського боку. Там НБП заборонена, і на арешт Гангана вийшли через оперативну розробку його близьких, які поїхали в Винницю. Інша справа, що цю історію використали для антиукраїнських закидів. І для текстів проти Луценка – зовсім, до речі, безпідставних. Складається враження, що сайт «ОРД» отримав відповідне замовлення».
Та не питання, пане Євгене. Ми ж зразу щиросердно покаялися, що працюємо на розвідку МОССАД, ображену на Юрія Віталійовича після того, як він відкараскався від ізраїльського паспорта. Тому Тель-Авів і дав нам завдання щодня висвітлювати злочини, які скоює Ваш патрон. А якщо Ви серйозно вважаєте наші тексти безпідставними – візьміть у Луценка довіреність і подайте від його імені позов у суд до автора цих рядків.
І дійсно, до чого тут Луценко? – З огляду на те, що СБУ займається лише «кришуванням» контрабанди та складанням антикорупційних протоколів на секретарів селищних рад, спецслужби іншої держави давно вже мають повну можливість проводити свої заходи на території України, відловлюючи політичних опозиціонерів і слідкуючи за їх близькими. Ну, попрохав полковник з Самари міністра внутрішніх справ України допомогти йому вивезти з Вінниці якогось там нацболівця, ну кинув міністр того нацболівця до ІТТ по сфабрикованому протоколу затримання – хіба це підстава, щоби в пресі про такі речі писати?.. Давайте, пане Євгене, вилизуйте далі вельможні зади. Тим більше, що пересічного українця наявність нашатирного спирту в протигазі починає бентежити лише після того, як цей протигаз в ІТТ йому вдягнуть на голову.
Ні, панове, що не кажіть, а такий народ гідний такої міліції, такого міністра внутрішніх справ і таких правозахисників.
Але повернімося до нашого барана. Спочатку Луценко сподівався просто передати Гангана без зайвих формальностей ФСБ-шникам. І навіть наказав не переводити росіянина з Ізолятора тимчасового тримання до СІЗО після того, як 2 січня 2008 суддя Прокопчук постановила взяти нацболівця під варту. Натомість посольство РФ бомбардувалося листами з проханням «поспособствовать экстрадиции» людини, видавати яку Україна не має права через свої міжнародні зобов’язання. Вочевидь, Юрія Віталійовича надихали спогади про те, як під час його першої міністерської каденції в лютому 2006 року з міліцейського ІТТ в Криму до Узбекистану були передані 11 шукачів притулку, до яких його «собаки» також не допускали адвокатів.
Але на цей раз все було по-інакшому. Зрозумівши, що Адміністрація Президента Росії не стане його витягувати з того лайна, у яке він сам занурився, Луценко 8 січня 2008 року наказав переправити Гангана з ІТТ до СІЗО. А в той час Департамент по зв’язках з громадськістю МВС України розсилав офіційну заяву про стурбованість міністра можливим порушенням прав людини. Так і написали, іуди: «Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко переконаний, що перебування Михайла Гангана в процедурі надання статусу біженця робить наразі його екстрадицію до країни походження неможливою. В іншому випадку подібні дії України порушать міжнародні зобов’язання держави щодо дотримання та захисту прав шукачів притулку та біженців». І це – замість того, щоби відкликати незаконне подання на арешт Гангана, який на вимогу Луценка підписав начальник Вінницького обласного УБОЗ полковник Соляр.
Розіславши таке турботливе повідомлення, пан Луценко знову взявся за старе – став умовляти російську сторону забрати Гангана. Ні, не треба вважати Юрія Віталійовича якимось витонченим садистом. Просто це – стиль його мислення, яке при виникненні будь-якої проблеми починає шукати найпростіші виходи. Є в Україні Ганган – є в Луценка проблема. Не буде Гангана – не буде проблеми. Ну і, звісно, повна відсутність будь яких принципів і будь якої моралі. Одним словом, 9 січня 2008 року міністр внутрішніх справ умовив Департамент з питань виконання покарань віддати міліції Гангана назад, під чесне слово начальника УМВС у Вінницькій області генерал-майора Поліщука. І пацана знову перевели до ІТТ, хоча закон це робити категорично забороняє.
Але довго луценківське беззаконня продовжуватися не могло. 10 січня 2008 року Регіональний представник в Україні, Білорусі та Молдові Управління Верховного Комісару ООН у справах біженців Сімони Волькен, перевіривши звернення Вінницької правозахисної групи та переконавшись, що Михайло Ганган перебуває під захистом норм міжнародного права навіть не з 10, а з 7 грудня 2007 року (у той день Ганган в усній формі звернувся з проханням про надання йому статусу біженця), направляє здивованого листа до міністра юстиції України.
І розпочався скандал. Бо відповідальний чиновник ООН поставив перед державою Україна просте запитання: на підставі чого й з якою метою українська міліція затримала російського громадянина? Вміщуємо лист Сімони Волькен у неофіційному перекладі.
Управління Верховного Комісара ООН
у справах біженців
Регіональне представництво в Україні,
Білорусі та Молдові
10 січня 2008р.
Стосовно: п. Михайло Ганган,
шукач притулку з Російської Федерації
Шановний пане Оніщук,
Регіональне Представництво УВКБ ООН в Україні, Білорусі і Молдові засвідчує свою повагу і повідомляє Вам про наступне.
Представництво УВКБ ООН в Києві було поінформоване про справу п-на Михайла Гангана, громадянина Російської Федерації, який за наявною інформацією тримається у Ізоляторі тимчасового утримання Вінницького міськвідділу УМВС у Вінницькій області, можливо з метою екстрадиції. Ми б хотіли зазначити, що п. Ганган був зареєстрований офісом УВКБ ООН через виконавчого партнера в Києві ХІАС/Програма юридичного захисту 7 грудня 2007 р. П. Ганган звернувся із заявою про надання статусу біженця до Вінницької міграційної служби 3 січня 2008 р. і отримав відповідну довідку, що підтверджує законність його перебування на території України.
УВКБ ООН хотіло б підкреслити, що п. Ганган є шукачем притулку в Україні та має право на розгляд своєї заяви про надання статусу біженця в справедливій і прозорій процедурі, включно із стадією можливого оскарження. Ми хотіли б нагадати Вам, що будь-яка форма примусового повернення шукача притулку, включно із екстрадицією, є порушенням основного принципу прав людини і захисту біженців. Стаття 33 Конвенції 1951 р. про статус біженців забороняє примусове повернення до країни, в якій особа побоюється переслідувань. Цей принцип також передбачений ст. 3 Європейської Конвенції захисту прав людини та основних свобод, а також іншими інструментами захисту прав людини, і таким чином становить частину звичаєвого міжнародного права. Важливо зазначити, що дотримання принципу «non-refoulement» є обов’язковим для всіх держав, незважаючи на чинні договори про екстрадицію, і є фундаментальною нормою права, яка не може бути порушена.
У зв’язку з цим, ми просимо Вас поінформувати про офіційні причини затримання п-на Гангана. В разі, якщо п-на Гангана було затримано з метою екстрадиції, УВКБ ООН впевнене, що принцип «non-refoulement» буде взятий до уваги Міністерством юстиції України під час розгляду справи про екстрадицію п-на Гангана.
Ми хотіли б послатися на Керівництво УВКБ ООН стосовно критеріїв і стандартів застосування, що стосуються затримання шукачів притулку від лютого 1999 р, зокрема частини 1, яка встановлює, що „затримання шукачів притулку, на думку УВКБ ООН, є небажаним у своїй основі”. У зв’язку з цим, ми звертаємося до Вас із проханням про звільнення п-на Гангана з місця затримання.
Ми сподіваємося на продовження співпраці з Вашим офісом і користуємося цією нагодою з тим, щоб поновити Вам запевнення у нашій найвищій повазі.
З повагою,
Сімона Волькен
Регіональний Представник
Отак: «затримання шукачів притулку, на думку УВКБ ООН, є небажаним у своїй основі» і «звертаємося до Вас із проханням про звільнення п-на Гангана з місця затримання». І що міг відповісти Оніщук? – Що, як сказано в протоколі затримання, на тілі та одязі Гангана знайдено сліди злочину? А підставою для затримання стала телеграма самарського полковника Дмитрієва та амбулаторна картка міністра Луценка?
Що, дійсно, міг відповісти Оніщук, якщо Росія ніколи не зверталася до України ані з вимогою про видачу Гангана, ані з клопотанням про його тимчасовий арешт? Ба більш того, Росія ніколи не оголошувала Гангана навіть у міждержавний (не кажучи вже про міжнародний) розшук.
Між тим Сімона Волькен продовжувала діяти. Зрання 10 січня в Україну з чергового вояжу повернулася Уповноважений Верховної Ради України з прав людини мадемуазель Карпачова, яка вже о десятій ранку телефонувала у Вінницю та з’ясовувала ситуацію з росіянином. Позаяк зустріч з Волькен була призначена на вечір, Ніна Карпачова вже до третьої години встигла вивчити матеріали по Гангану й обговорити ситуацію з міністром юстиції Миколою Оніщуком та Генеральним прокурором Олександром Медведьком. Вся ця трійця перебувала в легкому шоці, оцінка дій Луценка була однозначною, а найпристойніші слова, що вживалися на адресу міністра внутрішніх справ, були «дебіл» та «уйобок». Оскільки всім було зрозуміло, що якщо Волькен вирішить відвідати Вінницю та побуває в Апеляційному суді Вінницької області, де назавтра мала розглядатися апеляція адвоката Гангана, проти Луценка доведеться порушувати кримінальну справу. Бо в суді випливе все: і протокол затримання, і телеграма полковника Дмитрієва.
Але ніякі аргументи на міністра внутрішніх справ на діяли. Він заявив, що своїх наказів не скасовує – якщо розпорядився кинути Гангана в тюрму, значить відкликати подання на арешт не стане. І лише після того, як по десятій вечора в офіс до Карпачової прибула Сімона Волькен та запропонувала Уповноваженому з прав людини виступити зі спільною заявою відносно луценківського безумства, Юрій Віталійович, нарешті, зрозумів, у яку халепу він встряв. Влаштовувати міжнародні скандали, це – не пістолети роздавати.
Майже всю ніч з 10 на 11 січня 2008 року в кабінеті міністра внутрішніх справ засідав «антикризовий штаб». Юрій Віталійович, для якого ледь не єдиним джерелом знань є форум «Української правди» та сайт «Дурдом», грюкав кулаком і віддав накази, один кумедніший за інший.
Нарешті ухвалили:
1. Подання на арешт не відкликати, бо несолідно.
2. На випадок, якщо Волькен захоче відвідати ІТТ, за ніч ізолятор вимити, всіх незаконно затриманих зрання перевести до вечора в райвідділи, у камери роздати по шматку мила, повкручувати лампочки. Гангана ублажати.
3. Гангана в суд на розгляд апеляції не везти ні в якому випадку.
4. Доручити начальнику УМВС України у Вінницькій області генерал-майору Поліщуку провести переговори з головою Апеляційного суду Вінницької області з тим, щоби організувати звільнення Гангана начебто за судовим рішенням, але без судового засідання. Якщо голова суду буде прохати грошей – давати, скільки захоче.
5. Направити у Вінницю комісію МВС для «перевірки дотримання прав громадянина Гангана». Департаменту по зв’язках з громадськістю МВС України розіслати про це повідомлення у всі засоби масової інформації.
6. Знайти стрілочників. Звільнити з посад начальника ГУБОЗ МВС України Ігоря Білозуба та заступника начальника УБОЗ УМВС України у Вінницькій області Віктора Шелюховського.
Re: От я й питаю: малограмотних суддів вигнали з роботи?
Ні, звичайно.
Судді ж виконали прохання вищого керівництва МВС...
OlalaZhm пише:
> А вінницького міліціонера? Який очевидно диплом про юридичну освіту купив, бо не тямить, що самарський колега - не офіційний запит
2008.01.21 | samopal
„Термінатор”? – Провокатор! (частина 7) (/)
Перед тим, як продовжити нашу повість про правоохоронця, правдолюбця й захисника всіх знедолених, не можемо не подякувати Юрію Віталійовичу за насолоду, отриману від бійки в Секретаріаті Президента двох високих достойників – Льоні-Космоса та Юри-Пістолета. За підсумками мордобою (чи, як стверджує Чернівецький – пахобою) мер Києва ледь не позбувався того «органу, яким пишаються чоловіки». А міністр внутрішніх справ – переконав громадськість, що на чолі української міліції перебуває психопат, якого не можна допускати навіть на посаду дільничного інспектора.
«Катрусин кінозал» продовжувався ледь не всю ніч з 18 на 19 січня. Соратники Космоса оповідали про море крові, струс марсіанського мозку та пошкоджені дітородні органи київського юродивого. А Луценко, у свою чергу, роздавав інтерв’ю про хитрість, підступність і безпощадність ворога: «пан Чернівецький підступно вдарив ногою мене в колінку, яка болить з часів Майдану. Я щойно заїжджав у лікарню і зробив усі дії, щоб це зафіксувати. У відповідь я дав ляпасу Черновецькому. Це бачили всі губернатори. Відкритою долоню я дав чоловічого ляпасу». Одним словом, колінка Майдану постукала в серце Луценка: не витримав міністр внутрішніх справ й по виході з засідання РНБОУ навішав звіздюлєй давньому опонентові. Тепер ми очікуємо на другу частину Марлезонського балету, яка розпочнеться після того, як обидва дуелянти намалюють собі у відомчих лікарнях тяжкі тілесні ушкодження. А «чоловічий ляпас» - це взагалі щось новеньке в лексиконі малахольного «Термінатора». Юрію Віталійовичу, треба було ще вчепитися Черновецькому в зачіску, розшкарябати йому своїм манікюром фізіономію та пообіцяти облити Космоса кислотою…
Хоча, в принципі, ідея непогана – провести судову реформу шляхом запровадження судів Лінча. Розпочати можна з самого пана міністра. Щоправда, начистити Луценкові рило на вулиці не вдасться – Юрій Віталійович крізь з охоронцями ходить. Але у Верховній Раді, як тільки «Термінатор» туди припреться, спробувати можна запросто. Я за російського пацаньонка сам залюбки пару разів Луценкові в п’ятак заїду – нехай знає, покидьок, як людей незаконно на тюремні нари кидати. Потім Колесников підтягнеться. «Тому що несудимий» Федорович, думаю, також до Луценківської мармизи кулаком приложиться – йому не звикати. Юлькін депутат, цей, як його, Шепелев, той взагалі ногами відбуцкає. Від Литвина чоловіки три-чотири, думаю, допоможуть. Від «Нашої України» ціла делегація прибіжить, щоби Юрія Віталійовича мордою по підлозі потягати. А потім пан міністр нехай по прокуратурах бігає та скарги пише…
«Я не жалкую з цього приводу і вважаю, що це чоловічий вчинок, який має робити кожен, хто хоче жити в чесній державі, - так міністр внутрішніх справ прокоментував свою витівку в Секретаріаті Президента. - Багато хто з нас у повсякденному житті відчуває, як багато лайна і бруду навколо. І ми постійно жаліємося, що ось так пройдисвіти, брехуни і злодії керують нами, а чесні люди - якось мовчать. Я вважаю, що на відверту брутальну брехню треба відповідати».
Святі слова. Позаяк автор цих рядків також хоче жити в чесній державі, також не захваті від того, що країною керують «пройдисвіти, брехуни і злодії» на кшталт Луценка і також, проходячи вулицею Богомольця, кожного разу відчуває запах лайна, то, відкинувши сором’язливість, він розповість, що ж саме примушувало Юрія Віталійовича так плазувати перед російськими спецслужбами. Але спочатку хочемо категорично спростувати чутки, що, мовляв, Луценко є агентом аж самої Федеральної служби безпеки Російської Федерації і через те незаконно кинув за ґрати російського громадянина Михайла Гангана, ледь не спричинивши міжнародний скандал. Ні, ні й ще раз ні.
Луценко в принципі не може бути дієздатним агентом жодної спецслужби. Істеричний психопат, він не тягне навіть на міліціонера патрульно-постової служби, не кажучи вже про те, щоби виконувати роль таємного Джеймса Бонда, чи, на худий кінець - Мати Харі. Насправді Юрій Віталійович Луценко був завербований Службою безпеки України в березні 2001 року не для виконання якихось агентурних доручень, а виключно для того, щоби писати доноси на учасників акції «Україна без Кучми».
Ця знаменна подія в житті «польового командира Майдану» трапилося після того, як 9 березня 2001 року учасники антикучмівського мітингу намагалися перешкодити тодішньому главі держави покласти вінок до пам’ятника Кобзареві в Києві. Між демонстрантами та міліцією виникли сутички, кілька протестантів були затримані й жорстоко побиті, а доблесна СБУ отримала з Банкової розпорядження порушити кримінальну справу за фактом «масових заворушень» та демонстративно покарати активних опозиціонерів.
Але притягнути до відповідальності активістів «Україна без Кучми» було непросто попри наявність великого обсягу оперативних відеозаписів подій. Треба було спочатку процесуально бездоганно провести ідентифікацію осіб, заснятих СБУ-шниками. Бо видно на запису, як, наприклад, біля міліцейських кордонів бігає громадянин, схожий на Андрія Шкіля. Але хіба ця схожість є підставою для висунення обвинувачення? – Звісно ні. Спочатку треба провести процедуру, яка йменується «впізнання».
Процедуру провели дуже просто: Юрій Віталійович Луценко був викликаний до керівника слідчої групи СБУ Миколи Михайловича Герасименка, де ледь не оконфузився по-маленькому, коли почув, що може бути покараний за відмову співробітничати з «органами». З тремтячими руками й дрижаками на обличчі Луценко всівся біля монітору та став розглядати кадри оперативної відеозйомки: «Оце – Шкіль… Стоп, зупиніть запис, оце – Зайченко. Поруч з ним – Гальчик…». Все це дійство писалося на відеокамеру, окрім того Юрій Віталійович не відмовився дати свідчення письмово. Після чого його взяли під білі руки та відвели в кабінет до опера… Юрію Віталійовичу, а не підкажете, яким псевдонімом Ви підписували доноси на соратників? Сподіваюсь не «Термінатор»?
Докладніше про легендарну постать нинішнього заступника Голови СБУ Герасименка читач може довідатися з нашого поздоровлення, яке було опубліковано з нагоди 50-ти річчя Миколи Михайловича http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52267.html. Що ж стосується колінного суглоба «польового командира», то учасники акції «Україна без Кучми» нині люблять жартувати, що свою колінку Луценко пошкодив зовсім не на Майдані, а в кабінеті керівника слідчої групи в справі «9-го березня» - коли Луценка викликали в СБУ і він, ледь не обіссавшись з переляку, намагався виконати міньєт Миколі Михайловичу. Про міньєт – це жарт. Все інше – правда.
Втім, якщо Юрій Віталійович буде заперечувати цей колоритний факт зі своєї біографії, ми вкотре радимо подати на нас до суду. Бо його доноси та відеозапис процедури «впізнання» донині зберігаються в архіві Голосіївського райсуду Києва – у матеріалах кримінальної справи, внаслідок якої за допомогою Луценка було засуджено до різних строків позбавлення волі 18 чоловік. У порядку забезпечення доказів ми заявимо клопотання про витребування справи, передивимося касету… Агов, Юрію Віталійовичу!
Одним словом з тих пір пан Луценко відчуває переповненість січового міхура кожного разу, як тільки чує прохання від працівників будь-якої спецслужби. Це – поклик провокатора: спочатку виводити людей на вулиці під гаслом «Кучму – геть!», а потім писати на них доноси; спочатку наказувати даішникам відбирати в автопорушників посвідчення водія, а потім заявляти, що він нічого такого не наказував; спочатку незаконно затримувати іноземця, а потім розсилати заяви про стурбованість за його долю та карати стрілочників, уся вина яких полягала лише в тому, що вони виконували розпорядження міністра.
Так трапилося й з Ганганом – міністр внутрішніх справ України за випрацюваною звичкою запопадливо кинувся ублажати ФСБ-шників з далекої Самари. При цьому Луценко достеменно знав, що його розпорядження кинути Гангана в камеру ІТТ є злочинним і достеменно знав, що ні в якому випадку не можна вносити подання про арешт нацболівця до Ленінського районного суду Вінниці.
Річ у тім, що в липні 2006 року пан Луценко вже один раз відгукнувся на прохання спецслужб Узбекистану, які ловили по всьому світові збіглих опозиціонерів. Один такий бідолашний узбек на прізвище Міррахімов спокійно проживав собі в Україні якраз в м.Вінниця. Міліціонери за наказом Луценка того узбека затримали та незаконно кинули в ІТТ. Але Юрій Віталійович зробив помилку й забув дати начальникові ІТТ вказівку не приймати від затриманого ніяких паперів. Скориставшись своїми законними правами, Міррахімов, перебуваючи в камері міліцейського ізолятора, написав заяву на адресу відділу міграційної служби у Вінницькій області про надання йому статусу біженця та вручив ту заяву начальникові ІТТ для подальшої відправки.
Начальник ІТТ також вчинив за законом і заяву прийняв. Знаючи це, тодішній начальник УМВС України у Вінницькій області Дремлюга, тим не менш, не ризикнув відмовитися від виконання вказівки міністра й 16 липня 2006 року підписав подання до Ленінського райсуду про тимчасовий арешт Міррахімова з метою подальшої екстрадиції. Наступного дня узбека повезли в суд, але як тільки прокурор узнав від затриманого, що той встиг подати заяву в міграційну службу, так зразу ж відмовився від підтримки подання. А суд, у свою чергу, виніс постанову про негайне звільнення Міррахімова з-під варти. Бо міжнародні угоди та Закон України «Про біженців» чітко визначають: людина не може бути видана іншій державі, а відтак – заарештована з метою екстрадиції, навіть не з моменту одержання статусу біженця, а з того моменту, коли вона тільки заявила про своє бажання набути такого статусу.
О, як лютував Юрій Віталійович, коли йому на стіл поклали передану факсом з Вінниці постанову про звільнення узбека. Тоді ж, влітку 2006 року, ми зняли копію з цієї факсограми й з тим, щоби ще разочок порадувати «польового командира Майдану», подаємо текст цього документа.
ПОСТАНОВА
17 липня 2006 року м.Вінниця
Суддя Ленінського районного суду м.Віннця Сало Т.Б. при секретарі Прит Ж.С. за участю прокурора Вінницької області Ільніцького І.І., за участю прокурора Ленінського району м.Вінниці Шидловського О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні подання від 17.07.2006 начальника УМВС України у Вінницькій області генерал-майора міліції Дремлюги В.М. про взяття під варту Міррахімова Мірвохіда Елшодовича, 18.10.1983 року народження, узбека, громадянина Республіки Узбекистан, уродженця м.Ташкент, тимчасово проживаючого за адресою: м.Вінниця, просп. Юності 24/1, для забезпечення видачі його правоохоронним органам Республіки Узбекистан та утримання Міррахімова М.Е. у СІЗО Вінницької установи виконання покарань №1, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно подання Міррахімов М.Е. розшукувався компетентними органами Республіки Узбекистан для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення на території цієї країни злочинів, передбачених ч.4 ст. 159, ч. 1,2 ст. 242, ч. 1 ст.244-2 КК РУ. Затримання проведено на підставі постанови про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, винесене 20 червня 2005 року заступником начальника ОРП прокуратури м.Ташкент, санкціонованої прокурором м.Ташкент 21 червня 2005 року.
Про затримання Міррахімова М.Е. на території м.Вінниці було невідкладно повідомлено ініціатора розшуку.
З метою забезпечення компетентними органами України виконання вимог Конвенції «Про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 27.01.1993 року, яка є чинною для обох країн і яка є частиною національного законодавства України, стосовно видачі Міррахімова М.Е. правоохоронним органам Республіки Узбекистан, яка можлива лише за умови перебування його під вартою та з огляду на положення ч.2 ст. 29 Конституції України в подання ставиться питання про взяття під варту Міррахімова М.Е. та утримання його в СІЗО Вінницької установи виконання покарань №1.
Міррахімов М.Е. в судовому засідання пояснив, що перебуваючи в ІТТ ВМВ УМВС України у Вінницькій області він подав заяву на адресу відділу міграційної служби у Вінницькій області про надання йому статусу біженця. Результати розгляду даної заяви поки що відсутні.
Представник прокуратури Вінницької області та прокуратура Ленінського району м.Вінниці, вислухавши пояснення Міррахімова М.Е., заперечували проти задоволення даного подання, зазначивши, що до розгляду заяви Міррахімова М.Е. відділом міграційної служби щодо надання йому статусу біженця взяття під варту з метою видачі правоохоронним органам Республіки Узбекистан неможливе.
Враховуючи та керуючись ст.ст. 1, 11, 12 Закону України «Про біженців» від 21.06.2001 року, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні подання про взяття під варту Міррахімова Мірвохіда Елшодовича, 18.10.1983 року народження, узбека, громадянина Республіки Узбекистан, уродженця м.Ташкент, тимчасово проживаючого за адресою: м.Вінниця, просп. Юності 24/1, для забезпечення видачі його правоохоронним органам Республіки Узбекистан та утримання Міррахімова М.Е. у СІЗО Вінницької установи виконання покарань №1, відмовити.
Звільнити Міррахімова Мірвохіда Елшодовича, 18.10.1983 року народження, з зали суду.
Копію постанови направити прокурору Ленінського району м.Вінниці, прокурору Вінницької області, начальнику УМВС України у Вінницькій області та начальнику ІТТ ВМВ УМВС України у Вінницькій області.
Суддя Сало Т.Б.
Тому коли 31 грудня 2007 року заступник начальника УБОЗ УМВС України у Вінницькій області Шелюховський доповів у Київ, що Ганган затриманий і подання про його арешт буде вноситися в Ленінський райсуд Вінниці (нагадуємо, що обласне управління міліції у Вінницькій області знаходиться на території Ленінського району і ніякий інший місцевий суд не може приймати подібні подання), Юрій Віталійович миттєво пригадав історію з узбеком. І тому наказав не допускати до Гангана адвокатів, до арешту не пересилати нікуди ніяких його заяв і, головне, домовитися про арешт в іншому суді. Так і було зроблено. Шелюховський убовтав підписати подання про арешт прокурора Замостянського району Дудчика та домовився з суддею Замостянського райсуду Прокопчук – і Гангана заарештували.
Тож коли Луценко довідався, що ось-ось в Апеляційному суд Вінницької області має розглядатися апеляція адвоката Гангана, міністр перелякався не на жарт. Оскільки перше питання, яке мало постати в судовому засіданні: яким чином подання про арешт опинилося в Замостянському райсуді? Всю ніч з 10 на 11 начальник УМВС України у Вінницькій області Поліщук рахував домашні заощадження та обмірковував, як краще домовитися з головою Апеляційного суду. Бо Луценко був невблаганним – він пообіцяв звільнити Поліщука з посади, якщо Апеляційний суд Вінницької області почне розгляд апеляції Гангана по суті.
Одним словом, на ранок наказ міністра був виконаний – голова Апеляційного суду пообіцяв владнати звільнення Гангана без розгляду апеляції по суті, без звичного судового засідання й навіть без участі самого Гангана. А уявляєте, що було б з Луценком, якби у Вінниці працювали непідкупні судді?
(далі буде)
Володимир Бойко, спеціально для «ОРД»
P.S. До редакції «ОРД» надійшли тривожні вісті: десять днів тому ми проінформували все прогресивне людство про те, що читачі «ОРД» одностайно обрали заступника начальника УБОЗ УМВС України у Вінницькій області Віктора Шелюховського почесним резидентом МОССАД. І ось вже десять днів, як Шелюховський не п’є. Тобто п’є, але лише мінералку. Натомість пише по кілька пояснень на день у Департамент по роботі з особовим складом МВС України. Це – найтриваліша «суха» перерва в житті Вінницького УБОЗівця, що не може не викликати занепокоєння станом його здоров’я. Тож, користуючися нагодою, закликаємо товариша Шелюховського не знущатися над собою. Пане Вікторе, пийте! – Здоров’я дорожче
Ну, Коробова про Луценка трохи інакше написала (/)
Ну ты поглянь, страна! Создал Луценко топ-новость всех времен, отметелив в хвост и гриву беса — и все к нему с претензией: одни — за то, что не убил Черновецкого, а другие — что не съел принародно кусок говна от него....
Перед тим, як оповісти подробиці раптового звільнення російського опозиціонера Михайла Гангана з українського СІЗО №1, хочемо поскаржитися на колег з видання «20 хвилин». Вміщуючи вже знамените інтерв’ю з заступником начальника УБОЗ УМВС України Шелюховським http://20minut.ua/news/78384, де ловець Гангана звинуватив сайт «ОРД» у співпраці з іноземними спецслужбами, журналісти охрестили пана міліціонера Віктором. У той час як насправді він – Микола. Коментуючи це інтерв’ю ми й собі повторили прикру помилку, через що зараз відчуваємо пекельні муки сумління. Ще б пак: підтверджуючи зловісні здогадки вінницького УБОЗівця, редакція «ОРД» негайно покаялася в співпраці з ізраїльською розвідкою МОССАД, на форумі була відкрита гілка для вербування агентури, а самого Шелюховського читачі нашого видання одностайно обрали почесним резидентом. І тут – на тобі. Тож на компенсацію завданої Миколі Шелюховському моральної шкоди ми виправили його ім’я в попередніх частинах статті й починаємо друкувати історію про Гангана з самого початку… Це жарт, товаришу Шелюховський, не треба хапатися за серце.
Сподіваємося, що міністр внутрішніх справ зі свого боку також приголубить потерпілого від наших публікацій заступника начальники Вінницького обласного УБОЗ і подарує йому ще одну зірочку на погони. Бажано – шестикутну. На згадку про довгий язик та короткий розум.
Що ж стосується колег Миколи Шелюховського, то вони розмістили на форумі нашого сайту лист про його тяжку долю:
«Болеет он тяжко, думу думает, как (и за сколько?) ему на должности удержаться. Ведь скоро его, многодетного отца, квартиркой халявной наградить должны были. Дом то у него есть, даже два, и квартирка есть, но куплена она за денежки, заработанные... А вот халявной еще не было, потому и выслуживался перед начальством. Даже на очередь квартирную встал, недели три назад, в общаге милицейской прописался, бедолага, пеленки достали... Люди в очереди по пятнадцать-двадцать лет стоят, но нашел он ходы - опер, хоть и бывший, как-никак. Думаю, что удержится. МОССАД поможет или кто другой - не важно. Проверки МВДвские до сраки - приезжают, пьют сильно, денег много берут, но вопросы РЕШАЮТ. Так пару лет назад начальника отдела кадров винницкого УБОП проверяли - перебздел он сильно, но бабло победило».
А ми то думали – чого це Шелюховський так запопадливо кинувся виконувати явно злочинні накази свого міністра? Ось воно що, квартирки халявної йому захотілося. Ціною чужої свободи…
Ну, а тепер розповімо, як Ганган опинився на волі.
Всю ніч з 10 на 11 січня 2008 року міністр внутрішніх справ України сушив голову, шукаючи вихід з безвихідної ситуації. З одного боку продовжував набирати оберти міжнародний скандал, викликаний затриманням і арештом в Україні російського опозиціонера. Ввечері 10 січня Управління верховного комісару ООН звернулося з листом вже на адресу персонально Юрія Віталійовича, зажадавши пояснень з приводу брутального порушення Україною своїх міжнародних зобов’язань. Треба було щось відповідати, але що саме написати у відповідь пан Луценко не знав і лише уявляв, що з ним зробить керівник Секретаріату Президента у випадку, якщо Ганган не буде негайно звільнений.
З іншого боку Луценко ще перед Новим Роком твердо пообіцяв подарувати Гангана своєму покровителеві – російському олігарху Олександру Михайловичу Бабакову, який, у свою чергу, вже обрадував подарунком свого приятеля, самарського губернатора Артюхова. Лише думка, що він може не виконати вказівку Бабакова, примушувала міністра внутрішніх справ України судомно ковтати повітря. Бо навіть після проведення в український парламент по квоті «Народної Самооборони» двох представників Бабакова – «смотрящєго» по бізнесу в Україні та офіцера діючого резерву Головного управління розвідки Міністерства оборони Росії – у Луценка залишилося чимало боргів перед меценатом з Росії, до київського офісу якого Юрій Віталійович перевів свій штаб ще наприкінці 2006 року, зразу після відставки з посади міністра внутрішніх справ. Луценко аж ніяк не хотів виглядати в очах Бабакова невдячною тварюкою, а тим більше він не хотів опинитися на місці покійного Максима Курочкіна.
А тут ще преса здійняла ґвалт… Одним словом, обпльований і обгажений Луценко дав розпорядження начальникові УМВС України у Вінницькій області Поліщуку домовитися в Апеляційному суді про звільнення Гангана, але так, щоби потім, коли скандал трохи вщухне, на росіянина знову можна було вдягнути наручники.
Виконати цю вказівку міністра було ой як непросто. Річ у тім, що для розгляду апеляції адвоката Гангана вже була призначена судова колегія, а справу вивчав суддя-доповідач Дмитро Пасько, відомий у Вінниці своєю порядністю та принциповістю. За результатами апеляційного слухання суд мав дати оцінку законності затримання Гангана працівниками міліції, з’ясувати, яким чином подання про арешт опинилося не в Ленінському, а в Замостянському суді м.Вінниця і прийняти остаточне рішення, яке вже не підлягало подальшому оскарженню – або продовжити тримати Гангана за ґратами, або звільнити росіянина. Власне, ніхто й не сумнівався, якою буде ухвала Апеляційного суду, оскільки компетентні органи Росії ніколи не зверталася до України з поданням про видачу нацболівця або з клопотанням про його тимчасовий арешт. А обіцянки пана Луценка, які він дає своєму патрону Бабакову та представникам ФСБ, в Україні доки що не вважаються законними підставами для арешту.
Більш того, о пів на дев’яту ранку 11 січня суддя Пасько зателефонував адвокатові Гангана Людмилі Романюк і попрохав терміново під’їхати в Апеляційний суд, пояснивши, що напередодні, 10 січня, він виніс ухвалу про залишення апеляції без руху через те, що в текст апеляції треба внести додаткові посилання на норми міжнародного права, що регулюють питання екстрадиції. Хоча ухвала й була щойно направлена поштою на адресу адвоката, суддя прохав представника Гангана не гаяти час , особисто забрати в нього копію ухвали й до 12-ї години подати виправлений варіант апеляції.
О 9-10год. Людмила Михайлівна була в кабінеті Паська, але розгублений суддя пояснив, що справи в нього вже кілька хвилин, як не має. Пошуки справи привели Романюк у кабінет заступника голови Апеляційного суду Петришина, на столі якого лежали щойно принесені матеріали по Гангану. Поруч з Петришиним вмостилися: легендарна суддя Ляліна, відома тим, що свого часу винесла найбільшу кількість смертних вироків, та не менш легендарний суддя Ващук, який зроду не розглядав апеляцій на постанови про арешт, позаяк він спеціалізується на справах про особливо тяжкі злочини, що розглядаються Апеляційним судом по першій інстанції. Біля суддів бовваніли начальник УБОЗ УМВС України у Вінницькій області Соляр та представник обласної прокуратури. Не розкриваючи справу, Петришин спитав у прокурора, що він думає з приводу Гангана. Отримавши відповідь: «На розсуд суду», Петришин сказав: «Звільнити негайно» і запропонував присутнім покинути кабінет.
А тепер пояснюємо для тих, хто не зрозумів, який злочин проти правосуддя було вчинено 11 січня у Вінниці. Для того, щоби не допустити розгляд апеляції по суті й не дати можливість винести ухвалу з оцінкою дій міліції, а головне – щоби залишити можливість для повторного арешту Гангана, начальник Вінницької обласної міліції Поліщук на вимогу Луценка домовився з головою Апеляційного суду та його заступником увійти в кабінет до судді Паська та забрати справу, яка перебувала у того в провадженні. Після чого абсолютно сторонні люди – Петришин, Ляліна й Ващук – без усякого судового засідання (бо яке судове засідання можуть проводити сторонні особи?), без виклику Гангана й навіть без ознайомлення з матеріалами справи наказали росіянина звільнити з-під варти без жодної мотивації. Коротше кажучи, «по-бєспрєдєлу» закрили, «по-бєспрєдєлу» й випустили.
А для того, щоби дати можливість Луценкові з плином часу знову кинути Гангана за ґрати, «їхні честі» розпорядилися направити подання про арешт росіянина на повторний розгляд у той же самий Замостянський райсуд. Щоправда, ніякої аргументації на користь такого рішення вінницьким жерцям Феміди вигадати так і не вдалося. Тож вони, не мудрствуюючи лукаво, записали в ухвалу якесь дуркувате марення про якогось слідчого Кулика Л.А., який начебто брав участь у судовому засіданні в Замостянському суді 2 січні 2008 року й незаконно підтримував подання про взяття Гангана під варту, насправді внесене начальником обласного УБОЗ Соляром.
Звісно, ніякого слідчого Кулика Л.А. в Замостянському суді 2 січня й близько не було. Але ж «носіям правосуддя» треба було щось написати. Ну, вони й записали перше, що спало їм на думку. Більш того, нам досі так і не вдалося з’ясувати, а чи існує взагалі слідчий Кулик Л.А. і де він працює. Подаємо цю ухвалу як взірець того, що можуть зробити гроші з українськими суддями.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого – судді Петришина І.П.
Суддів: Ващук В.П., Ляліної Л.М.
За участю прокурора: Ільніцького І.І.
Захисника: Романюк Л.М.
Розглянула 11 січня 2008 року у відкритому судовому засіданні у м.Вінниці кримінальну справу за апеляцією адвоката Романюк А.М. на постанову Замостянького районного суду м.Вінниці від 2 січня 2008 року, якою щодо Гангана Михайла Михайловича, 13.01.1986 року народження, громадянина РФ, застосовано тимчасовий арешт на 40 діб для забезпечення його видачі правоохоронним органам РФ.
В апеляцій адвокат Романюк Л.М. просить визнати незаконним затримання Гангана М.М., скасувати постанову суду про взяття його під варту як необґрунтовану та звільнити Гангана М.М. з-під варти.
Заслухавши доповідача, пояснення адвоката Романюк Л.М., яка підтримала свою апеляцію, думку прокурора, який покладається на розсуд суду, перевіривши матеріали справи, колегія вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Обираючи тимчасовий арешт щодо Гангана М.М., суд виходив з того, що останній засуджений на території Росії за ч. 2 ст. 212 КК РФ і розшукується компетентними органами Російської Федерації. Постановою Кіровського районного суду м.Самари (РФ) від 3 серпня 2007 року оголошено розшук Гангана М.М. і постановлено взяти його під варту.
Як сказано у даній постанові, вона може бути оскаржена засудженим в 10-денний строк з моменту вручення йому копії постанови. Між тим в матеріалах справи відсутні дані про вручення засудженому після його розшуку копії постанови суду та її оскарження.
Як видно з протоколу судового засідання від 2.01.2008р., судом були заслухані пояснення слідчого Кулика Л.А., який підтримав своє подання про взяття під варту Гангана М.М. Разом з тим зі справи вбачається, що з таким поданням, узгодженим з прокурором, звернувся до суду не слідчий, а перший заступник начальника УМВС України у Вінницькій області.
При новому судовому розгляді треба ретельно перевірити обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, доводи засудженого про те, що він звернувся до компетентних органів в Україні про надання йому статусу біженця і в зв’язку з цим він перебуває на території України на законних підставах, та вирішити подання відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
Постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 2 січня 2008 року відносно Гангана Михайла Михайловича скасувати, а справу направити той же суд на новий судовий розгляд.
Звільнити Гангана М.М. з-під варти.
Судді: Петришин І.П.
Ващук В.П.
Ляліна Л.М.
Але, який пасаж: «Постановою Кіровського районного суду м.Самари (РФ) від 3 серпня 2007 року оголошено розшук Гангана М.М. і постановлено взяти його під варту. Як сказано у даній постанові, вона може бути оскаржена засудженим в 10-денний строк з моменту вручення йому копії постанови. Між тим в матеріалах справи відсутні дані про вручення засудженому після його розшуку копії постанови суду та її оскарження». Судді не втрималися й тикнули Луценка в його ж лайно. Бо якщо вже пан міністр вирішив з власної ініціативи, без оголошення Гангана в міжнародний або міждержавний розшук, взяти на себе функції Кіровського райуправління внутрішніх справ м. Самара, то перше, що мали зробити його «собаки», привівши Гангана в міліцію – це вручити затриманому копію рішення Кіровського районного суду м.Самара. Юрію Віталійовичу, Вам мама в дитинстві не говорила, що Ви дебіл? Якщо ні – почитайте ухвалу Апеляційного суду Вінницької області.
І найголовніше, Юрію Віталійовичу. Судді Петришин, Ляліна й Ващук так поспішали виконати Вашу прохання, що забули витягнути з матеріалів справи ухвалу судді Паська від 10 січня про залишення апеляції без руху – ухвалу, яка не підлягає оскарженню й не може бути ніким скасована. До того ж ця ухвала не тільки зареєстрована канцелярією Апеляційного суду (бо вона була поштою направлена адвокатові Романюк), але й зазначена в опису на обкладинці справи. Пане міністре, а чи не хочете Ви самі сісти за ґрати, як співучасник злочину проти правосуддя? Не хочете?.. А Поліщук також не хоче?.. До речі, а за яку суму йому вдалося ублажити суддів Апеляційного суду, чи він примусив Петришина, Ляліну й Ващука до фальсифікації матеріалів справи безплатно?
А далі розпочалося найцікавіше. Якби апеляцію розглядав правоздатний склад суду в судовому засідання, то проблем би зі звільненням не виникло жодних. Процедура давно відома: судді, заслухавши сторони, йдуть у дорадчу кімнату, де пишуть вступну й резолютивну частину ухвали (повний текст можна виготовити й пізніше, але судовий розгляд не може завершитися, доки в справу не ляже його скорочений варіант). Витяг з ухвали проголошується в судовому засіданні та вручається начальникові конвою. Перед арештованим відкриваються двері «клітки», а конвоїри їдуть у СІЗО та здають свій примірник витягу з ухвали начальникові слідчого ізолятора.
Але Гангана, як ми пам’ятаємо, Луценко напередодні наказав незаконно перевести з СІЗО, що належить Департаменту з питань виконання покарань, до міліцейського ІТТ. До того ж ніхто Гангана в суд не доставляв, а полковник Соляр замість того, щоби повідомити новину начальникові ізолятора, вискочив з кабінету Петришина, перехрестився й побіг у своїх справах. Лише о 17-00, через сім з половиною годин після звільнення, Ганган покинув камеру Ізолятора тимчасового тримання. А тепер запитання до міністра. Пане Луценко, а в якості кого громадянин Ганган Михайло Михайлович парився на нарах з 9-30год. до 17-00год. 11 січня 2008 року? І чи знаєте Ви, скільки років ув’язнення Кримінальний кодекс України передбачає в якості покарання за подібні витівки?.. Так на хрєна ж Ви, пане Луценко, Гангана в ІТТ переводили? – Мало того, що це незаконно, так міліції тепер доведеться віддуватися за зайві сім з половиною годин незаконного арешту. Хай би вже начальник СІЗО віддувався… Ні, Юрію Віталійовичу, Ви таки дійсно дебіл…
Але міністр мовчить і за всі три тижні «гангангейту» ані словом не пояснив шановній українській громаді свої безумства. Вочевидь, вирішивши остаточно переконати народ, що на чолі Міністерства внутрішніх справ України перебуває людина, небезпечна для суспільства. Втім, у поясненнях Луценка особливої потреби й не має, бо як сказав мудрий Пелевін:
«Какие бы слова ни произносились на политической сцене, сам факт появления человека на этой сцене доказывает, что перед нами блядь и провокатор. Потому что если бы этот человек не был блядью и провокатором, его бы никто на политическую сцену не пропустил - там три кольца оцепления с пулеметами».
Відповіді
2008.01.08 | Предсказамус
Наш человек.
2008.01.09 | Володимир
Re: Наш человек.
Слава Богу, а то у мене вже було почали закрадатися сумніви. Але рішучіше, рішучіше треба. Можливо, не слід робити гучних заяв, але впертися - і все. Взагалі, як би там не було, вовік пу може так розізлитися, що згодом захоче цього Гангана замочити. Воно ж тупе і злопам'ятне. Тим більше, що горді англосакси легко простили йому (козли) вбивство Литвиненка. А тут якийсь Ганган, понімаєш лі. Коли його випустять, надавши статус біженця, йому треба десь затихаритися, однозначно.2008.01.08 | сябр
Re: Луценко не хоче віддавати Гангана (л)
але можу закластися, що гангана незважаючи на це. таки видадуть.Ви що. Луценка не знаєте?2008.01.08 | Koala
Нічого, зараз Монтян вилізе і пояснить,
що це Вася через старі зв'язки подіяв на МВС, а Юга дуже хотів видати...2008.01.08 | media
Ну, по стилю вона швидше ось таке розкаже:
"Відчепіться, нарешті, від Васі. Ви не годитеся йому навіть (далі довгий перелік, хто куди йому не годиться). А щодо цього сопляка-наркомана-лімоновца (триповерховий набір епітетів), то мені пофіг, видадуть його, не видадуть, і взагалі" (далі слідує кілька повчальних історій із життя, про дітей, про ОМОН і т.д.)."По темі - хоч якась від Луценго користь.
2008.01.10 | Skapirus
Даремно так - почитайте її ЖЖ
2008.01.09 | Кравчук
Re: Нічого, зараз Монтян вилізе і пояснить,
Шановн1, Вам не здаэться , що ви переходите рамки вв1чливост1 так пишучи про ж1нку це негарно 1 недост1йно справжн1х джентельмен1в.А про лимон1вця з Росс11 - однозначно хлопця на волю 1 надати притулок чи в1дмовити - тод1 зможе звернутися до 1ншо1 кра1ни.
2008.01.09 | Dmytro Groysman
То нехай негайно відпустить!
09 січня 2008 рокуЗАЯВА ДЛЯ ПРЕСИ
для негайного розповсюдження!
МІНІСТР ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ЛУЦЕНКО ЗОБОВ‘ЯЗАНИЙ НЕ ПЕРЕКЛАДАТИ НА СУД ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЗАКОННІ ДІЇ СПІВРОБІТНИКІВ ГУБОЗ, А НЕГАЙНО ЗВІЛЬНИТИ РОСІЙСЬКОГО ДИСИДЕНТА МИХАЙЛА ГАНГАНА, ЯКЩО МВС ДІЙСНО ВВАЖАЄ ЙОГО ЕКСТРАДИЦІЮ ДО РОСІЇ НЕМОЖЛИВОЮ
08 січня 2008 року на офіційному веб-сайті МВС України з‘явилося повідомлення ЦГЗ МВС України «Українська міліція дотримуватиметься міжнародних стандартів щодо гарантування прав шукачів притулку та біженців», у вказаному повідомленні наведено наступні слова:"Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко переконаний, що перебування Михайла Гангана в процедурі надання статусу біженця робить наразі його екстрадицію до країни походження неможливою. В іншому випадку подібні дії України порушать міжнародні зобов’язання держави щодо дотримання та захисту прав шукачів притулку та біженців".
Вітаючи усвідомлення Міністром внутрішніх справ неможливості екстрадиції до країни походження особи, яка перебуває в процедурі надання статусу біженця, Вінницька правозахисна група закликає керівництво МВС негайно перейти від правозахисної риторики до конкретних справ, виправлення допущених помилок та порушень закону, що межують із кримінальними злочинами. Якщо МВС України не бачить можливостей для екстрадиції шукача притулку, воно зобов‘язане не чекаючи рішення колегії з кримінальних справ апеляційного суду Вінницької області, негайно відкликати із Замостянського райсуду м.Вінниці розглянуте 02 січня подання про надання згоди на тимчасовий арешт Михайла Гангана і невідкладно звільнити Михайла Гангана з ізолятора тимчасового тримання в м.Вінниці, де його продовжують утримувати станом на 08 січня 2008 року. Ми звертаємо увагу пана Міністра, на те, що суд санкціонував тимчасовий арешт М.Гангана не за підозрою у вчиненні злочину, а для здійснення видачі в Росію, задовольнивши запит УМВС України у Вінницькій області, і саме тепер, коли стало очевидним, що екстрадиція є неможливою – відтак відпали підстави для тримання М.Гангана під вартою, МВС зобов‘язане негайно звільнити російського дисидента, не перекладаючи відповідальність за таке рішення на суди, які жодним чином не відповідають за очевидно сфабриковане затримання Гангана і ганебну запопадливість українського МВС перед своїми російськими колегами.
Пане Луценко, не варто чекати «рішення Феміди» там, де порядній людині треба визнати помилки і прийняти відповідальність на себе. Якщо би Ваші підлеглі з ГУБОЗу знали та поважали закон і хотіли виконувати його приписи, вони би побачили очевидну неможливість видати М.Гангана за політичне правопорушення, оскільки це прямо заборонено приписами Ст.3 Європейської Конвенції 1957 року «Про видачу правопорушників». Ми також нагадуємо, Вам, п.Луценко, що саме з Ізолятора Тимчасового Тримання АРК в лютому 2006 року було передано до Республіки Узбекистан 11 шукачів притулку, до яких не допустили юристів і, після несправедливого суду повернули до країни, де вони зазнали катувань та несправедливого засудження.
Замість плескати язиком про права людини, Міністр Луценко має зробити мужній вчинок – відпустити Михайла Гангана!
ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ ЗМІ:
8-0672-846450
8-0632-208055
2008.01.09 | Предсказамус
Впервые вижу правозащитника, призывающего нарушить решение суда
2008.01.09 | Dmytro Groysman
Re: Впервые вижу правозащитника, призывающего нарушить решение с
А кто к этому призывает?Любовь к теГминатору не должна влиять на головной моск, уважаемый, Предсказамус.
Суд не принимал решение о заключении Гангана под стражу. Суд принял решение "дать согласие на временный арест Гангана для осуществления его выдачи правоохранительным органам России", так как невозможно исполнить вторую часть решения суда - цель задержания, то Гангана необходимо срочно выпустить, и сделать это обязан тот, кто и распорядился незаконно задержать Гангана, сфабриковал протокол задержания- то есть ГУБОЗ Луценко и околоментовская камарилья.
2008.01.09 | Предсказамус
Ссылку на норму права дайте, если не трудно
2008.01.10 | SkaGenij
Шо за брудні антисемітські штучки?
Dmytro Groysman пише:> Любовь к теГминатору не должна влиять на головной моск, уважаемый, Предсказамус.]
Висміюти людські якості, принаймні неетично!
2008.01.10 | SkaGenij
дубль
2008.01.10 | Кравчук
Друз1 - соромно нав1ть чути
що ви на повному серйоз1 впрягаэтеся в ряди днд рос1йських мусор1в.2008.01.16 | Нестор
Для чого нарушіть? Можна просто своє ж клопотання відкликати
2008.01.09 | Чучхе
А я вимагаю негайно цього Гагана віддати Путіну
Хай на зоні зроблять з нацбола мушчину, бознаємо ми практику і СРСР і Куби викидати всяке бидло (а члени НБП є класичним бидлом) та кримінальників кудись подалі в "димократичні" країни під виглядом "дисидентів"
Кацапи мають вирішувати свої проблеми в Кацапстані!
2008.01.09 | OlalaZhm
Садити треба не Гангана а суддів - за шахрайство
Перш за все - він майже дитина, цей Ганган. І шукати порятунку приїхав не кудись, а в Україну. І претензії до нього - як до політичного, а не до урки. А ось кримінальний звязок російських і українських правоохоронців - це шось. Не розумію, чому Луценко не викинув досі з посади цього вінницького начальника.А ось українські суди, які законів не знають... Треба негайно тим, хто виносив вирок і не побачив, що там невідповідність міжнародним конвенціям, терміново провести переатестацію - і в тюрму за шахрайство. Вони ж шахраї: професії не знають, а отримують зарплатню з бюджету за народний рахунок, як справжні спеціалісти.
2008.01.09 | сябр
чучхе, а Ви стали мущиною на зоні?
вибачте. але твердження на кшталт "всі члени НБП - бидло" приблизно такі ж правдиві , як і "всі баби-бляді". а перш ніж лаяти Гангана та НБП, сходіть разик на "марш несогласних" під кийки ОМОНА. Цке вам не в бульварній газетці працювати. журналісте ви наш по-українськи.2008.01.10 | Євген Захаров
Re: чучхе, а Ви стали мущиною на зоні?
сябр пише:> вибачте. але твердження на кшталт "всі члени НБП - бидло" приблизно такі ж правдиві , як і "всі баби-бляді". а перш ніж лаяти Гангана та НБП, сходіть разик на "марш несогласних" під кийки ОМОНА.
Цілком згодний з Сябром.
Що це за пошесть така - бажання тих, хто думає не так, посадити?!
Я так дивлюся, що більшість тих, хто на ВФ висловився з приводу цього юнака, саме так і вважає. Оце нестримне бажання садити мене просто лякає! Нехай ті, хто хочуть сажати, посидять трошки в ІВС, трошки в СІЗО - може, згадають біблійну заповідь про те, що не варто бажати іншому того, що собі не бажаєш?
2008.01.10 | SkaGenij
При чому тут бажання садити.
Як сказав Чучхе, хай кацапи з"ясовують стосунки в Кацапії.2008.01.10 | Чучхе
А я не закликаю садити
але й не можу зрозуміти, які підстави надавати йому тут притулок2008.01.10 | Чучхе
Re: чучхе, а Ви стали мущиною на зоні?
сябр пише:> вибачте. але твердження на кшталт "всі члени НБП - бидло" приблизно такі ж правдиві , як і "всі баби-бляді". а перш ніж лаяти Гангана та НБП, сходіть разик на "марш несогласних" під кийки ОМОНА. Цке вам не в бульварній газетці працювати. журналісте ви наш по-українськи.
Я достатньо побував під кийками ще з восьмидесятих років в українських протестних акціях, спочатку проти комуняк, потім проти Кучми. Але якось у мене не виникало ідеї тікати при цьому, наприклад, до Росії і розводити там нюні. Я знав на що йду і що мене за це чекає. Хай в"юноша піде й відповість за свої вчинки які містять у собі склад принаймні хуліганства - це точно. І щось мені здається, що порядку в Україні цей Гаган не додасть. Бо НБП - погромницька антиукраїнська організація. Вся. Повністю.
2008.01.10 | Кравчук
Re: чучхе, а Ви стали мущиною на зоні?
Не Вам , до радост1, шановний Чухче, вир1шувати на рахунок притулку.На Ваш1 запальн1 реч1 стосовно кийк1в - понюхали Ви парашу в рос1йськ1й зон1, тод1 могли щось там мурмот1ти.
ПС. Одна справа ходити на м1тинги - а 1нша сид1ти , при "специф1чному ставленн1", часто р1зн1 пустозвони при посадц1 клали повн1 штани 1 здавали товариш1в по-повн1й.
А хлопець - рос1янин - духовитий - вже мав досв1д 1 не зламався,молодець. Однозначно - не видавати 1 терм1ново зв1льнити.
В 21 р1к життя т1льки починаэться.
2008.01.14 | SkaGenij
Да, смерть!
Кравчук пише:> В 21 р1к життя т1льки починаэться.
Здається таке гасло у нацболів? Люблять хлопці пафосні гасла, тож хай відчують їх на собі.
2008.01.10 | сябр
Просто новітній Степан бандера, мля
Чучхе. наші українські акції у порівнянні з сучасними російськими. білоруськими. узбецькими- просто дитячі забавки.У 1990 я ще студентом брав участь у мітингу у полтаві на підтримку "голодування на граніті". проти 30 студентів в очепленні обкому стояли приблизно 50 міліціонерів і стільки ж зольдатиків з військ КДБ з бойовими набоями. але нікого з учасників навіть не виключили з інституту. І Україна без кучми. і Повстань Україно закінчились майже безкровно. порівняйте це з Білоруссю, Росією чи Узбекістаном. просто ви ніколи не перебували у СПРАВЖНІЙ небезпеці. І не треба триндіти тут про свій хероїзм, незламність та рішучість йти до кінця. Це просто смішно. Посидьте замість Гангана 3 рочки у сучасній російській вязниці. а потім будете з себе полумяного революціонера вдавати.
2008.01.18 | Чучхе
Коли ми стояли проти танків в литві, я вас щось поряд не бачив
2008.01.19 | Михайло Свистович
Re: Просто новітній Степан бандера, мля
сябр пише:> Чучхе. наші українські акції у порівнянні з сучасними російськими. білоруськими. узбецькими- просто дитячі забавки.
Ви не знаєте всіхнаших акцій, якщо таке пишете.
> У 1990 я ще студентом брав участь у мітингу у полтаві на підтримку "голодування на граніті". проти 30 студентів в очепленні обкому стояли приблизно 50 міліціонерів і стільки ж зольдатиків з військ КДБ з бойовими набоями. але нікого з учасників навіть не виключили з інституту.
Не Полтавою єдиною жила тоді в Україні. І не лише 1990 роком, з березня якого в Україні до арешту Хмари кийків не було.
> просто ви ніколи не перебували у СПРАВЖНІЙ небезпеці
Не судіть усіх по собі. Він був у справжній небезпеці, хоча і не в такій як Ганган.
> Посидьте замість Гангана 3 рочки у сучасній російській вязниці. а потім будете з себе полумяного революціонера вдавати.
Єдине правильне Ваше речення в цьому дописі. Кидайте погану звичку розповідати людині, яку не знаєте, що вона бачила, а чого ні.
2008.01.19 | Михайло Свистович
Re: чучхе, а Ви стали мущиною на зоні?
Чучхе пише:>
> Я достатньо побував під кийками ще з восьмидесятих років в українських протестних акціях, спочатку проти комуняк, потім проти Кучми.
Недостатньо. Особливо при Кучмі. Там і кийків майже не було, окрім 9 березня.
>
> Але якось у мене не виникало ідеї тікати при цьому, наприклад, до Росії і розводити там нюні. Я знав на що йду і що мене за це чекає.
На тебе і близько не чекало нічого подібного, що чекає на Гангана.
>
> Хай в"юноша піде й відповість за свої вчинки які містять у собі склад принаймні хуліганства - це точно
Якби там відповідали дійсно за вчинки, а не за думки, то він би відповів. А так його ж не за хуліганство посадять насправді.
>
> І щось мені здається, що порядку в Україні цей Гаган не додасть
Це точно. Бо він - не міліціонер, не зобов"язаний додавати порядку.
>
> Бо НБП - погромницька антиукраїнська організація. Вся. Повністю.
Вся повністю бути не може навіть за теорією ймовірності.
2008.01.23 | Чучхе
Re: чучхе, а Ви стали мущиною на зоні?
Михайло Свистович пише:>
> На тебе і близько не чекало нічого подібного, що чекає на Гангана.
а Генгана і близько не чекає доля тих чеченців, що сім"ями замерзають в Карпатах, намагаючись нелегально перейти кордон України, де їх не вважають біженцями попри те, що на бітьківщині їх переслідують всього-навського за неприналежність до кадировського тейпу. Зате гламурна білокура бестія з НБП кидає декого в сльози і слюні. Я так можу декого запідозрити в латентному расизмі...
> > Бо НБП - погромницька антиукраїнська організація. Вся. Повністю.
> Вся повністю бути не може навіть за теорією ймовірності.
Ага. Тобто він сам не знав, куди затесався. А може його насильно примусили?
2008.01.24 | Михайло Свистович
Re: чучхе, а Ви стали мущиною на зоні?
Чучхе пише:>
> а Генгана і близько не чекає доля тих чеченців, що сім"ями замерзають в Карпатах, намагаючись нелегально перейти кордон України
боюсь, що приблизно така і чекає
>
> Ага. Тобто він сам не знав, куди затесався
Знав, але я про можливі мотиви вже писав. Хто ж винен, що у Росії "нормальні" проти Путіна відверто не виступають?
2008.01.25 | Чучхе
Re: чучхе, а Ви стали мущиною на зоні?
Михайло Свистович пише:>
> Знав, але я про можливі мотиви вже писав. Хто ж винен, що у Росії "нормальні" проти Путіна відверто не виступають?
Повір мені, як людині, яка часто їздить до Росії - там є багато нормальних, які виступають проти Путіна. Просто про НБП ми тут чуємо частіше, бо вони більш крикливі - от і все.
В Росії теж певні, що тут по вулицям ходять патрулі "Братства" і що це впливова організація
Ба більше: в Баку мене питали (і це було чотири роки тому) скільки дивізій зможе перекинути у випадку чого в Карабах... УНА-УНСО
2008.01.25 | Михайло Свистович
Re: чучхе, а Ви стали мущиною на зоні?
Чучхе пише:>
> Повір мені, як людині, яка часто їздить до Росії - там є багато нормальних, які виступають проти Путіна
В інтернеті - так. На кухнях - так. В дискусійних клубах, куди ніхто не ходить, і про які не оголосиш ніде - так. В реалі - ні. Особливо в далеких самарських провінціях.
2008.01.24 | Чучхе
при Кумі у нас виходить були тішь да гладь?
Михайло Свистович пише:> Чучхе пише:
> >
> > Я достатньо побував під кийками ще з восьмидесятих років в українських протестних акціях, спочатку проти комуняк, потім проти Кучми.
>
> Недостатньо. Особливо при Кучмі. Там і кийків майже не було, окрім 9 березня.
Ага. Всього-навсього якийсь Бойчишин (і не тільки він) просто зникав, когось (і не тільки Чорновіл) гинув під колесами КАМАЗІВ, ну там ще когось знаходили в лісі без голови, всякі дрібнички на ктшталт відбитих комусь нирок ми пропускаємо - це ж все ніщо в порівнянні з тим, що загрожує свтлому борцю за фашикізацію всього людства російському мегагандисту і дисиденту Гангану
2008.01.24 | Михайло Свистович
Не було тіші да гладі, але такого, як при Путіні в Росії, теж не
було.Чучхе пише:
>
> Ага. Всього-навсього якийсь Бойчишин (і не тільки він) просто зникав, когось (і не тільки Чорновіл) гинув під колесами КАМАЗІВ, ну там ще когось знаходили в лісі без голови, всякі дрібнички на ктшталт відбитих комусь нирок ми пропускаємо - це ж все ніщо в порівнянні з тим, що загрожує свтлому борцю за фашикізацію всього людства російському мегагандисту і дисиденту Гангану
Це дійсно у порівнянні ніщо, як би це не цинічно звучало. Бо людей рівня Гангана в Україні при Кучмі так тотально не переслідували, як це робить Путін у Росії з ганганами па гарадам і вєсям. Хоча і путінська Росія це ніщо у порівнянні з полпотівською Кампучією.
2008.01.10 | Skapirus
Ви це серйозно?
2008.01.10 | BIO
Re: Ви це серйозно?
Якщо призначити ЖЖ Монтян адвокатом Васі Гангана - куди йомуще тікати як не в СІЗО ?
2008.01.10 | Kohoutek
Плакалъ© (л)
http://konoplev.livejournal.com/274262.htmlНачало разговора:
"Мне действительно интересно, оставят ли парня, и каким образом власти Украины обеспечат соблюдение международного законодательства по защите интересов лица, запросившего убежище. О выдаче, я думаю, речь идти не будет. Но как экзамен на демократию - это никакой не экзамен. Так, мелочь. Но на фоне многолетней жопы, и эта мелочь будет выглядеть как огромное достижение. Выдать - это просто людоедство будет, не верю, что Украина на это пойдет. Разве что парень движухи ради не начнет свергать украинский режим. Ну, типа "бей красных - пока не побелеют, бей белых - пока не покраснеют". Пообещает сидеть тихо - дадут жить спокойно. Будет писать антиправительственные статьи - поедет на Родину. Захочет ли забыть о политике? Это уже другой вопрос. ..."
И комментарий:
">Разве что парень движухи ради не начнет свергать украинский режим.
Он мне в последнем письме так писал: "движуху вроде НБП здесь сделать не получится, т.к. не знаю, что нужно сделать с министерством, чтобы на это обратили внимание"."
См. также ссылки на http://golishev.livejournal.com/931538.html
2008.01.10 | samopal
„Термінатор”? – Провокатор!
Давно-давно, коли дерева були великими, а лідери нинішньої „помаранчевої коаліції” тягали один одного по судах, обвинувачуючи в брехні, екс-голова СБУ Олександр Турчинов дав дещо несподівану оцінку тодішньому (і нинішньому) міністру внутрішніх справ Юрію Луценку. У березні 2006 року Олександр Валентинович пообіцяв подати до суду на Юрія Віталійовича. І навіть заявив отаке:„Водночас, я готовий публічно довести в прямому ефірі будь-якого телеканалу в присутності пана Луценка, що він стукач, брехун і провокатор” (http://www.ord-ua.com/categ_5/article_48598.html)
Несподіванка полягала саме в слові „стукач”. Оскільки подібні заяви Голову СБУ, нехай і колишнього, аж ніяк не прикрашають. Бо „стукачі” для будь якої спецслужби – це святе, а головний показник у роботі будь якого оперуповноваженого – це кількість завербованих ним „стукачів”. Агентурні справи „стукачів” захищаються особливим режимом секретності, лише лічені особи, окрім тих, хто вербував і тих, хто перебуває на зв'язку зі „стукачем”, знають справжнє прізвище інформатора, а розкриття „стукача” – це завжди надзвичайна подія. Принаймні, в історії незалежної України до заяви Турчинова був лише один випадок, коли в січні 2002 року колишній голова СБУ Леонід Деркач „злив у пресу” прізвище завербованого його попередником відповідального співробітника ЦРУ. Втім, ця акція проводилася з відома президента Кучми, якого той подвійний агент допік своїми витівками.
Так що питання щодо „стукачества” Юрія Віталійовича обговорювати не станемо – занадто воно делікатне. А от щодо „брехуна й провокатора” – заперечень не має. Що є, то є. Тому, хто ще має в цьому бодай якийсь сумнів, радимо ознайомитися з повідомленням Департаменту по зв'язках з громадськістю МВС України від 8 січня 2008 року. Це повідомлення було розіслано з нагоди затримання працівниками міліції в м.Вінниця 31 грудня 2007 року громадянина Росії Михайла Гангана, який 10 грудня 2007 року звернувся до регіонального представництва Управління Верховного комісару ООН у справах біженців з проханням про надання йому статусу біженця. Ганган був визнаний особою, яка потребує міжнародного захисту, розв'язання його клопотання перебувало в стадії розгляду, і тут – такий фінт. У переддень Нового року.
Ось це вікопомне повідомлення:
31 грудня 2007 р. працівники УБОЗ УМВС України у Вінницькій області затримали громадянина Російської Федерації Михайла Гангана, який був об’явлений РФ в міжнародний розшук через канали Інтерполу. 2 січня 2008 р. Замостянський райсуд м. Вінниці дав згоду на тимчасовий арешт М.Гангана строком на 40 діб.
Прокоментувати ситуацію із затриманням російського правозахисника ми попросили радника міністра внутрішніх справ України Катерину Левченко, яка у свій перший день роботи на цій посаді активно працювала над вивченням ситуації щодо дотримання органами внутрішніх справ міжнародних стандартів в галузі прав людини:
- Україна пов’язана з Російською Федерацією угодами, відповідно до яких має реагувати на вимоги щодо затримання осіб, що перебувають в міжнародному розшуку. Саме тому було здійснено затримання М.Гангана.
Однак в цій ситуації виникла юридична та політична колізія: Михайло Ганган звернувся до України із заявою про надання йому статусу біженця, посилаючись на політичні переслідування в РФ, які, за його свідченнями, мали місце щодо нього як одного з активістів та організаторів «Маршу Незгодних». Його перебування в статусі шукача притулку підтверджується документами Регіонального представництва Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців. Відповідно до міжнародних документів, особу, яка знаходиться в процедурі надання статусу біженця, не можна видавати до країни її походження.
Наразі МВС України очікує на рішення апеляційного суду, до якого подав документи адвокат М.Гангана на оскарження рішення суду першої інстанції щодо незаконності тримання, і буде діяти відповідно до вердикту Феміди.
Катерина Левченко повідомила, що Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко переконаний, що перебування Михайла Гангана в процедурі надання статусу біженця робить наразі його екстрадицію до країни походження неможливою. В іншому випадку подібні дії України порушать міжнародні зобов’язання держави щодо дотримання та захисту прав шукачів притулку та біженців»
Ми, звісно, раді за пані Левченко, яка завдяки широті душі міністра внутрішніх справ відтепер має можливість державним коштом „активно працювати над вивченням ситуації щодо дотримання органами внутрішніх справ міжнародних стандартів в галузі прав людини”. Втім, втім було б непогано, якби пані Катерина (не кажучи вже про її сановного шефа) замість словоблуддя про права людини дала б чітку відповідь на наступні запитання:
1. Коли саме й де був затриманий Михайло Ганган?
2. Який саме суд виніс постанову про його затримання та вміщення в Ізолятор тимчасового тримання Вінницького місьуправління міліції?
3. У процесуальній якості кого й на підставі якого закону був затриманий Михайло Ганган?
4. Який державний орган вніс у Замостянський районний суд подання про його наступний арешт на строк у 40 діб?
5. Чи зверталася Генеральна прокуратура Російської Федерації до Генеральної прокуратури України про екстрадицію Михайла Гангана? Якщо зверталася, то коли саме?
6. Чому затримання відбувалося без представників „Інтерполу”, якщо Михайло Ганган дійсно оголошений Російською Федерацією в міжнародний розшук?
Наші запитання викликані тим, „стукач, брехун і провокатор” Луценко, рівно як і його порадниця Левченко, брешуть. Він – свідомо, вона, сподіваємося, несвідомо. Звісно ж ніякий „Інтерпол” Гангана в міжнародний розшук не оголошував – у цій організації працюють не настільки дурні люди, щоби брати участь у провокаціях російських спецслужб. Насправді затримання Гангана було здійснено без відома компетентних органів України, без відома Генеральної прокуратури, без відома українського бюро „Інтерполу” за особистою вказівкою самого Луценка, яку він дав своєму першому заступникові, начальникові ГУБОЗ УМВС України Білозубу. При цьому Юрій Віталійович достеменно знав, що Російська Федерація не зверталася до України з проханням видати Гангана. Також Луценкові було достеменно відомо, що міліція взагалі не має ніякого відношення до вирішення питань про екстрадицію громадян інших держав. І тим більше пану міністру було відомо, що затримання в Україні може здійснюватися лише за постановою суду за винятком тих випадків, якщо в інший спосіб неможливо запобігти або перепинити злочин.
Дозволимо собі нагадати Департаменту по зв'язках з громадськістю МВС України та чесній, сумлінній, але абсолютно безграмотній в правових питаннях пані Левченко, що майже 13 років тому Україна взяла на себе зобов'язання не застосовувати так званих позасудових затримань – ганебного явища радянських часів, коли будь-яку людину лише постановою слідчого або органу дізнання можна було кинути до ізолятора тимчасового тримання на 72 години. Після приєднання України до Конвенції про захист прав і основних свобод людини було прийнято нову Конституцію України, у статті 29 якої встановлено, що „ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосовувати утримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом 72 годин має бути перевірена судом”.
Спеціально для пані Левченко пояснюємо (бо пояснювати щось Луценкові – то лише гаяти час), що означає це положення Конституції. У випадку, якщо в провадженні слідчого органу є кримінальна справа й виникла необхідність в обранні певній особі (підозрюваному або обвинуваченому) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий вносить узгоджене з прокурором подання до суду. Суд, отримавши таке подання, виносить постанову про затримання особи й доставку її до суду. Оце й є затримання – рішення суду про взяття під варту ще не має, але на людину вже вдягнули наручники й помістили в міліцейський ізолятор (не в СІЗО! – У СІЗО тримають тих, кому суд вже обрав запобіжний захід).
Саме так – у повній відповідності до Конституції й міжнародних зобов'язань України – затримувався, наприклад, широкознаний Максим Курочкін, царствіє йому небесне. У Голосіївський райсуд Києва слідчий міліції вніс подання про обрання Курочкіну запобіжного заходу, суддя постановив Курочкіна затримати й доставити в засідання, і як тільки Макс ступив на благословенну землю Бориспільського аеропорту, на нього були вдягнуті наручники. І поїхав Курочкін у „чорному воронку” до Голосіївського суду, а звідтіля вже – в Лук'янівський СІЗО.
Саме тому й хотілося б довідатися, який саме суд постановив позбавити волі громадянина Гангана 31 грудня 2007 року? Тільки не треба посилатися на постанову Замостянського райсуду м. Вінниці – це постанова про вміщення Гангана в СІЗО, винесена 2 січня цього року, тобто після того, як Ганган вже провів у ізоляторі 2 доби.
Втім, як зазначено в Конституції, у виняткових випадках правоохоронці можуть проводити й позасудові затримання громадян на строк не більше 72 годин, але лише „у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити”. Може, „собаки Луценка”, затримуючи Гангана, запобігали якомусь злочинові? А може вони взяли росіянина „на гарячому” під час кишенькової крадіжки? Але чому тоді про це нічого не розповідає МВС? Чому радник міністра пані Левченко натомість розпатякує про якусь там екстрадицію? Невже вона не відає, що питання екстрадиції іноземних громадян належить до компетенції Генеральної прокуратури України, а точніше – її міжнародно-правового управління?
Тоді цілком слушно постає питання: а в якості кого був затриманий Ганган? Бо згідно з Кримінально-процесуальним кодексом України орган дізнання вправі затримати на 72 години лише ту людину, яка є підозрюваною по кримінальній справі й лише у тих самих невідкладних випадках, які описані в Конституції. Затримання підозрюваних регулюється статтею 106 КПК України, яка визначає, що оголосити особу підозрюваною в скоєнні злочину та вмістити без рішення суду на 72 години до ізолятора тимчасового тримання можна лише в трьох випадках:
„1.Коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення.
2. Коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вказують на дану особу, що саме вона вчинила злочин.
3. Коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.
При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного.”
Оце й є деталізацією положень частини 2 статті 29 Конституції України. То ж може пані Левченко порадилася б з Юрієм Віталійовичем та пояснила, у скоєнні якого злочину МВС підозрює Гангана й на місці якого злочину його застали 31 грудня 2007? А може на тілі чи одязі російського нацболівця були сліди якогось злочину? Чи може Ганган бомжевав на Вінницькому вокзалі, намагався втекти чи органам МВС не була відома його особа?
Якщо ж Ганган дійсно вчинив злочин на території іншої держави і його за те (підставно чи безпідставно) розшукують спецслужби Росії, то є лише один механізм задіяння українських правоохоронців у пошуках втікача: Генпрокуратура Російської Федерації звертається з відповідним клопотанням до Генпрокуратури України, ГПУ перевіряє надані документи й у випадку підстав, передбачених українськими законами, дає вказівки міліції щодо розшуку особи, одночасно направляючи в суд подання про арешт іноземця. Чесний український суд виносить постанову про затримання особи, яка розшукується, та доставку її в судове засідання для вирішення питання про екстрадицію або тимчасовий арешт. То ж питання: хто саме напоумив пана Луценка влазити в колотнечу, яка взагалі не належать до його компетенції? А потім – брехати, що він, мовляв, вважає, що Гангана не можна висилати в Росію? Навіщо Луценкові взагалі брехати, що „наразі МВС України очікує на рішення апеляційного суду, до якого подав документи адвокат М.Гангана на оскарження рішення суду першої інстанції щодо незаконності тримання, і буде діяти відповідно до вердикту Феміди”, якщо це „собаки Луценка”, не маючи на те жодних законних повноважень і внесли до суду подання про арешт Гангана? Для звільнення росіянина не треба чекати якогось там рішення Апеляційного суду – достатньо, щоби Луценко своїм підписом відкликав подання на арешт. У цьому випадку рішення суду першої інстанції буде переглянуто за нововиявленими обставинами тим самим суддею, який і постановив арештувати затриманого – без усякої апеляції.
Втім, відповіді на ці запитання ми знаємо й без допомоги пані Левченко чи Департаменту по зв'язках з громадськістю МВС України. І полягають вони в тій характеристиці Юрія Віталійовича, яка йому вже була надана два роки тому: „стукач, брехун і провокатор”. Для того, щоби шановний читач переконався у вірності цієї формули, достатньо лише ознайомитися з документами, які виходили останніми днями з відомства пана провокатора.
Почнемо з затримання.
(далі буде)
Володимир Бойко, спеціально для „ОРД”
http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52296.html
2008.01.10 | samopal
Щось тихо...
2008.01.11 | Вільний радикал
Re: „Термінатор”? – Провокатор!
Мені тут багато що смердить.Найприкріше вразив Чучхе. Можливо це з причини неінформорваності, що зараз робиться у Росії, та, зокрема, що там зараз роблять нацболи.
Потім, спроби заплювати Луценка, тут я повинен сказати, що я не знайомий з ним а також з жодним іншим політиком. Бачу та чую їх тільки у ТБ та радіо.
Спроби ці видаються мені такою собі забавкою для дурнів. На кшталт - знайди на малюнку приховану гидоту.
Таким аматорам від лайна можу порадити отаку максиму "Таки щось є у тому лайні, бо не можуть же кільканаста мільярдів мух помилятися!"
2008.01.11 | Вільний радикал
Re: „Термінатор”? – Провокатор!
Спробуйте тільки вдуматися.Людину планують запроторити у буцегарню тільки за те, що вона насмілилася бути серед організаторів "Маршу незгодних з політикою Пуціна".
Це щось таке, чого в нас не було навіть при Кучмі. Вам його зовсім не жаль?
Якщо ні, то мені жаль Вас.
2008.01.11 | Koala
Re: „Термінатор”? – Провокатор!
>„1.Коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення.>2. Коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вказують на дану особу, що саме вона вчинила злочин.
>3. Коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.
>При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного.”
>Оце й є деталізацією положень частини 2 статті 29 Конституції України. То ж може пані Левченко порадилася б з Юрієм Віталійовичем та пояснила, у скоєнні якого злочину МВС підозрює Гангана й на місці якого злочину його застали 31 грудня 2007? А може на тілі чи одязі російського нацболівця були сліди якогось злочину? Чи може Ганган бомжевав на Вінницькому вокзалі, намагався втекти чи органам МВС не була відома його особа?
Щиро кажучи, Ганган вчинив злочин в Росії і намагався втекти, тобто потрапляє під виділениу частину. Але я не експерт з міжнародного права.
2008.01.11 | сябр
"Я не оратор, але я скажу.."
Ось що каже евкалиптрвий ведмедик Коала:"Щиро кажучи, Ганган вчинив злочин в Росії і намагався втекти, тобто потрапляє під виділениу частину. Але я не експерт з міжнародного права."навряд чи організація маршу Незгодних може вважатися злочином. А за захоплення приймальні путена він ВЖЕ був засуджений. та й це. відверто кажучи, ніякий не злочин.
2008.01.11 | Предсказамус
Основание: Європейська конвенція про видачу правопорушників
2008.01.16 | Нестор
Конвенція передбачає обмін новорічними телеграмами між ментами?
2008.01.11 | samopal
„Термінатор”? – Провокатор! (продовження) (/)
Невдовзі по затриманні Михайла Гангана редакція „ОРД” вмістила дві публікації з цього приводу: „УБОП или „шестерка” ФСБ?” та „УБОП – подстилка ФСБ, а Украина?”. Наші труди не залишилися непоміченими, і вже 9 грудня 2008 року заступник начальника УБОЗ УМВС України у Вінницькій області Віктор Шелюховський у інтерв'ю кореспондентові видання „20 хвилин” (http://20minut.ua/news/78384) прокоментував ці статті з „ОРД”:-Я коли про це почитав в Інтернеті, почав сміятися, бо не міг інакше реагувати на статті "УБОП или "шестерка" ФСБ?", "УБОП подстилка ФСБ, а Украина?" … Краще мати справу зі справжніми бандитами, які себе поважають, аніж із такими "опозиціонерами" та їхніми "правозахисниками".
- Але чому ж затримали його лише 31 грудня?
- Надійшло відповідне доручення самарської міліції - працівники УБОЗ затримали. От і все... Для мене Ганган - звичайний злочинець: його засудили, а він утік від покарання. Він після закінчення школи ніде не працював. За що він жив в Україні півроку? На роботу ж не ходив. Якщо і замішані спецслужби, то не України та Росії, а інших держав, які оплачують роботу подібних правозахисників.
Дякуємо товаришеві Шелюховському й у порядку алаверди інформуємо його, що діяльність „ОРД” оплачується ізраїльською розвідкою МОССАД. Йдучи назустріч хворобливому маренню вінницького УБОЗівця, ми негайно вмістили на нашому сайті звернення глави МОССАД Меир Дагана, взяте з офіційної Інтернет-сторінки цієї спецслужби – щоби ніхто не сумнівався (http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52295.html) .
Більш того, творчий колектив „ОРД” відкрив на форумі сайту відповідну гілку (http://www.ord-ua.com/forum/thread/4074/part_0.html#last), запропонувавши кандидатам на вербовку надсилати свої резюме. Домисли вінницького міліціонера були з подякою схвалені читачами й на „ОРД” розпочався запис добровольців. А сам товариш Шелюховський був одностайно обраний почесним резидентом МОССАД з правом носіння зображення „зірки Давида” – тобто фотографії Юрія Луценка, політичну діяльність якого фінансує Давид Жванія.
От тільки залишилося незрозумілим, а хто ж саме примусив Віктора Шелюховського займатися не справжніми бандитами, а антипутінськими опозиціонерами та українськими правозахисниками? Чи, може, йому невідомо, які саме функції український закон поклав на органи по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією? Чи, може, товариш Шелюховській переміг всіх вінницьких корупціонерів і тепер, від хронічного неробства, задля розваги став ловити учасників „Маршу незгодних”?
Втім, інтерв'ю вінницького УБОЗівця залишило по собі таке ж враження, як і попередня заява Департаменту по зв'язках з громадськістю МВС України. З тим, щоби довести читачеві, що Шелюховський – такий же брехун і провокатор, як і його шеф Луценко, ми залюбки друкуємо листування цього „правоохоронця” з Управлінням юстиції у Вінницькій області. Підкреслюємо, що, згідно з протоколом затримання, Ганган був позбавлений волі начебто о 17-00 годині 31.12.2007, а лист було направлено Шелюховським на кілька годин раніше. Читайте та насолоджуйтеся, зокрема – стилістикою й орфографією:
МВС УКРАЇНИ
УБОЗ УМВС України у Вінницькій області
21100, України, м. Вінниця, вул. Чорновола, 5, тел. (0432) 351-040
Вих. №29/8119 від 31.12.2007р.
Начальникові Управління юстиції
У Вінницькій області
Льовкину Л.П.
Повідомляю, що 31.12.2007 року близько 5 год. 15 хв. співробітниками УБОЗ УМВС України у Вінницькій області на пероні залізничного вокзалу м.Вінниці був затриманий громадянин РФ Ганган Михайло Михайлович 13.01.1986 р.н., який згідно даних правоохоронних органів РФ являється активістом коаліції „Друга Росія”, один з організаторів „Марша несогласных” в м.Самара, в 2004 році був засуджений до позбавлення волі умовно в м.Москва за захват прийомної президента Росії.
Ганган М.М. був затриманий на підставі документів, отриманих від УБОЗ УМВС України в м.Києві... а саме – оригіналу постанови Кировського районного суду м.Самари РФ про об'явлення в розшук Гангана Михайла Михайловича та взяття його під варту в момент затримання, а також офіційного ходотайства на ім'я начальника УБОЗ УМВС в Самарській області полковника міліції Дмітрієва С.А. вхід. №4395 від 31.12.2007 року.
Громадянин Ганган М.М. затриманий працівниками УБОЗ 31.12.2007 року в порядку ст. 106 КПК України на 72 години. 02.01.2008 року гр. Ганган М.М. буде доставлений в Ленінський суд м. Вінниці для вирішення питання щодо арешту та вирішення питання по екстрадиції на територію РФ.
В.о. начальника УБОЗ УМВС
України у Вінницькій області
Підполковник міліції М.В.Шелюховський
Отже, МВС бреше: Ганган був затриманий не о 17-00год., а о 5-15год. Це – принципова деталь, оскільки саме з цього моменту обчислюється строк у 72 години, встановлений Конституцією, та строк 40-денного арешту, встановлений пізніше Замостянським райсудом. Але до чого тут Замостянський районний суд, якщо в листі прямо сказано, що питання про арешт Гангана буде розглядатися в Ленінському райсуді? Пояснюємо.
Річ у тім, що територіально УБОЗ УМВС України у Вінницькій області знаходиться на території Ленінського району обласного центру. Тому подання мав розглядати лише один суд – Ленінський. Але ніхто Гангана везти в той суд і не збирався, бо Луценко наказав просто передати затриманого росіянина працівникам ФСБ без усякого суду. І якби не галас, здійнятий Вінницькою правозахисною групою, напевно так би і сталося.
Але Ганган, підписуючи протокол затримання, заявив письмову вимогу проінформувати про свою пригоду керівника вінницьких правозахисників Дмитра Гройсмана. А Гройсман, між іншим – член Громадської ради при міністрі внутрішніх справ України й лаятися з ним правоохоронцям не з руки.
Тож у міліції зрозуміли, що Гангана рано чи пізно доведеться везти до суду. Але попри те, що товариш Шелюховський козиряв у Ленінському суді прізвищем Луценка й вимагав негайно винести постанову про арешт російського громадянина, судді сказали, що ганьбитися вони не будуть. Тоді підполковник міліції Шелюховський став бігати по інших судах – може десь пощастить. Зговірливого жерця Феміди йому вдалося знайти лише в Замостянському районі. Причому суддя Прокопчук виявився настільки прихильним до прохань представників „польового командира Майдану”, що 2 січня 2008 року виніс постанову про тримання Гангана під вартою впродовж максимально можливого терміну, до того ж – обчислюючи строк арешту саме з 17-00 години 31.12.2007. І це при тому, що суддя Прокопчук опитав Гангана, вислухав його адвоката й напевно з'ясував, що термін арешту має розпочати свій плин з 5-15 години.
Також виникає питання – а з якого це дива товариш Шелюховський зібрався доставляти Гангана в суд для вирішення питання про екстрадицію? Хто йому це доручав? Хіба це питання належать до міліцейської компетенції? – Подібне доручення можуть дати лише органи прокуратури, які й мають щось там вякати про екстрадицію. А прокуратура, як виявилося – ані сном, ані духом.
Ще цікавий момент. У своєму листі товариш Шелюховський стверджує зовсім інше, аніж у інтерв'ю – у листі він пише, що насправді затримання Гангана було проведено на підставі документів, отриманих ним з Києва. Ех, Шелюховський, Шелюховський, яке ж Ви брехло...
Тож розповімо, що ж було насправді.
А насправді до 30 грудня 2007 року працівники УБОЗ УМВС України у Вінницькій області й гадки не мали, що є на світі така людина – Ганган Михайло Михайлович. Втім, воно й зрозуміло – борців з організованою злочинністю менш за все цікавлять політичні погляди якогось там 21-річного росіянина, що ось вже півроку мешкає в Україні. І хоч Федеральна служба безпеки Росії плекала надію таки отримати збіглого в Україну опозиціонера, донедавна хлопець не мав жодних підстав хвилюватися за свою долю. Тим більше після того, як 10 грудня 2007 року від звернувся до регіонального представництва Управління Верховного комісару ООН у справах біженців.
Причина, з якої Ганган так довго й без жодних перешкод мешкав в Україні, а Росія навіть не зверталася з запитом про його екстрадицію, пояснюється дуже просто. Для російського керівництва прохати Україну видати Гангана в офіційному порядку – собі ж дорожче. Попри те, що Михайло Ганган за участь у акції протесту біля адміністрації президента Путіна був засуджений російським судом, оголошувати його в розшук по лінії Інтерполу Росія навіть і не намагалася – подібних „злочинців” Інтерпол не розшукує принципово. Тому офіційне звернення Генпрокуратури Росії до Генпрокуратури України лише призвело б до довгої тяганини, результатом якої все однаково стала б відмова у видачі Гангана – людей, засуджених за подібні „злочини” видавати не прийнято у всьому цивілізованому світі. Тим більше, якщо прохачем виступає країна, де громадян, що мають політичні погляди, несумісні з ідеологією правлячого режиму, катують у в'язницях чи просто вбивають.
Звісно, спецслужби Росії могли б, у принципі, викрасти Гангана й вивезти його без усяких офіційних звернень. Але піти на таке – то нарватися на гучний міжнародний скандал. Нічим не могли допомогти ФСБшникам і брати по розуму зі Служби безпеки України. Вже багато місяців СБУ не має легітимного Голови, а нинішній „виконуючий обов'язки” Валентин Наливайченко терпляче чекає, коли ж Верховна Рада розгляне його персональне питання. Тож зайвий скандал йому зараз зовсім не потрібний.
Тим більше донедавна працівникам ФСБ не було жодного сенсу звертатися по допомогу до МВС України. По-перше, українська міліція взагалі не має відношення до прийняття рішень щодо екстрадиції іноземців. А, по-друге – ані колишній міністр внутрішніх справ Василь Цушко, ані його перший заступник Михайло Корнієнко ніколи б не пішли на те, щоби обслуговувати провокації російських спецслужб. Також не було потреби йти на зустріч незаконним проханням ФСБшників і в начальника ГУБОЗ МВС України Ігоря Білозуба – він своїх проблем має вище голови.
Ситуація кардинально змінилася, коли на чолі українського МВС опинилася людина, охарактеризована колишнім Головою СБУ як „стукач, брехун і провокатор”. На цей момент Ганган вже мав статус особи, яка потребує міжнародного захисту, і ні про яку офіційну екстрадицію до вирішення питання про надання йому (чи відмови в наданні) статусу біженця мова йти не могла. Тож Луценко вирішив просто – відгукуючися на прохання „компетентних органів” Російської Федерації (яка честь – „стукача, брехуна й провокатора” про щось там просять аж самі „компетентні органи”!) Луценко наказав начальникові ГУБОЗ МВС України Білозубу затримати Гангана та тихенько передати його представникам ФСБ. Просто так. У якості новорічного подарунка. Тим більше, що починалися великі зимові канікули, і можна було провернути цю „спецоперацію” без зайвого галасу в пресі.
Сказано – зроблено. ГУБОЗ МВС України отримав від російських спецслужб „орієнтіровку” на Гангана з фотографією, але було невідомо, де саме Ганган перебуває. Встановити це нескладно, але тоді спочатку треба завести оперативно-розшукову справу. Мудрий Білозуб на це не наважився, оскільки за законністю заведення ОРС слідкують органи прокуратури, і було незрозуміло, як можна пояснити необхідність слідкування за законослухняним громадянином.
Але 30 грудня 2007 року служба зовнішнього спостереження ФСБ встановила, що подруга Михайла Гангана Анастасія Курт-Аджієва, яка мешкає в Росії, придбала квиток у другий вагон потягу №89 „Москва-Вінниця” до кінцевої станції. Екіпаж зовнішнього спостереження довів Анастасію до поїзда, після чого двоє „нишпорок” вмостилися в купе провідників 2-го вагону. Було зрозуміло, що Курт-Аджієва планує відвідати Гангана з тим, щоби разом зустріти Новий рік.
Про цю новину ФСБ негайно сповістила МВС України і Білозуб дав команду підготувати у Вінницькому УБОЗ групу захоплення, попередивши, що поїзд приходить о п'ятій ранку. Але при цьому у Вінниці не було жодного папірця відносно Гангана – навіть його фотографії. З Києва до Вінниці негайно відправився кур'єр спеців'язку з „орієнтіровкой” на Гангана, але за будь яких обставин кур’єр не міг прибути раніше московського потягу. Тоді МВС стало благати росіян, щоби ті дали бодай якусь „бамажку” – хай навіть новорічну листівку – з проханням затримати Гангана та Курт-Аджієву. Але таке прохання не могло бути направлено доти, доки подруга Гангана не потрапить на територію України – а якщо вона раптом зійде з поїзду десь під Бєлгородом?
Лише глибокої ночі, коли потяг №89 перетнув російсько-український кордон, працівники ФСБ у м.Самара підняли з ліжка начальника тамтешніх УБОЗівців полковника Дмітрієва й підписали в нього телеграму на ім’я начальника УМВС у Вінницькій області генерал-майора Поліщука з проханням затримати Гангана. Ця телеграма, яку безграмотний підполковник Шелюховський назвав у своєму листі „ходотайством”, була отримана телетайпом у Вінниці о 5-01год. за київським часом, коли група захоплення вже давно бовваніла на пероні. Ніяких інших паперів щодо Гангана у Вінниці на той момент не було – навіть фотографії „злочинця”, тож затримання російського опозиціонера було насправді проведено за допомогою отих самих працівників ФСБ, які приїхали у Вінницю разом з Курт-Аджієвою.
Зрозуміло, що у Вінницькому обласному УБОЗ ніхто навіть не з'ясовував, хто ж саме й звідкіля те закордонне „ходотайство” відправив. Ніхто його, з огляду на ранній час, навіть не реєстрував і не носив до начальства на резолюцію. Ця телеграма була відбита з єдиною метою – хоча б якось прикрити філейні місця „Термінатора”.
Наводимо текст цього вже знаменитого „ходотайства” – з фотокопією можна ознайомитися за посиланням:http://www.pravda.com.ua/news/2008/1/9/69478.htm
САМАРА 893/01019 193 31/12 1610=
УКРАИНА ВИННИЦА ЧЕРНОВОЛА 5 НАЧАЛЬНИКУ УВД ПО ВИННИЦКОЙ ОБЛАСТИ ГЕНЕРАЛ-МАЙОРУ ПОЛИЩУКУ В К =
КОМПЕТЕНТНЫМ ОРГАНАМ РЕСПУБЛИКИ УКРАИНА СООБЩАЮ ЧТО ЛИДЕР САМАРСКОГО ОТДЕЛЕНИЯ КОАЛИЦИИ (ДРУГАЯ РОССИЯ) ГАНГАН М М 13/01-86 ГОДА РОЖДЕНИЯ В НАСТОЯЩЕЕ ВРЕМЯ НАХОДИТСЯ В МЕЖГОСУДАРСТВЕННОМ РОЗЫСКЕ ЗА СОВЕРШЕНИЯ ПРЕСТУПЛЕНИЯ ПРЕДУСМОТРЕННОГО СТАТЬЕЙ 212 УК РФ В 2004 ГОДУ ПРИНИМАЛ УЧАСТИЕ ЗАХВАТЕ ЗДАНИЯ АДМИНИСТРАЦИИ ПРЕЗИДЕНТА РФ МЕРА ПРЕСЕЧЕНИЯ АРЕСТ ПРИГОВОРЕН К ТРЕМ ГОДАМ ЛИШЕНИЯ СВОБОДЫ ЗАВЕДЕНО РОЗЫСКНОЕ ДЕЛО НР 4016 ОТ 18/08-07 ПО ИМЕЮЩЕЙСЯ ИНФОРМАЦИИ ГАНГАН М М СКРЫВАЕТСЯ НА ТЕРРИТОРИИ РЕСПУБЛИКИ УКРАИНА ПРЕДПОЛОЖИТЕЛЬНО В ГОРОДЕ КИЕВЕ СВЯЗИ С ЭТИМ ПРОШУ ВАС ПРОВЕСТИ ОПЕРАТИВНО-РОЗЫСКНЫЕ МЕРОПРИЯТИЯ ПО УСТАНОВЛЕНИЮ МЕСТА НАХОЖДЕНИЯ И ЗАДЕРЖАНИЯ ГАНГАН М М В СЛУЧАЕ ЕГО ОБНАРУЖЕНИЯ ПРОШУ ВАС ЗАДЕРЖАТЬ ЕГО ДО РЕШЕНИЯ ВОПРОСА О ЕГО ЭКСТРАДИЦИИ КОМПЕТЕНТНЫМИ ОРГАНАМИ РОССИИ БЛИЖАЙШАЯ СВЯЗЬ ГАНГАН М М КУРТ-АДЖИЕВА А С ПО ИМЕЮЩЕЙСЯ ИНФОРМАЦИИ КУРТ-АДЖИЕВА ПРИОБРЕЛА БИЛЕТ НА ПАССАЖИРСКИЙ ПОЕЗД 89 ВАГОН 2 МЕСТО 51 ДАТА ОТПРАВЛЕНИЯ 30/12-2007 В 13 ЧАСОВ 46 МИНУТ МОСКОВСКОГО ВРЕМЕНИ ОТ СТАНЦИИ МОСКВА-КИЕВСКАЯ СТАНЦИЯ ПРИБЫТИЯ ВИННИЦА ВРЕМЯ ПРИБЫТИЯ 31/12-07 05 ЧАСОВ 13 МИНУТ МОСКОВСКОГО ВРЕМЕНИ С УВАЖЕНИЕМ=ИО НАЧАЛЬНИКА УБОП ПРИ ГУВЦ ПО САМАРСКОЙ ОБЛАСТИ ПОЛКОВНИК МИЛИЦИИ ДМИТРИЕВ С А
Ось, на підставі яких „документів” у відомстві „стукача, брехуна й провокатора” Луценка на людей вдягають наручники. Та й як не вдягнути, коли аж цілий полковник міліції з далекої Самари пише: „в случае обнаружения прошу задержать”? На хрін кому потрібна та Конституція з її статтею 29, якщо в Україні безкарно орудує „польовий командир Майдану” та його куратори з ФСБ?
Ні, телеграмка унікальна. Виявляється, питання екстрадиції іноземців з території України вирішують компетентні органи Росії. Так і написано: „ДО РЕШЕНИЯ ВОПРОСА О ЕГО ЭКСТРАДИЦИИ КОМПЕТЕНТНЫМИ ОРГАНАМИ РОССИИ”. Але сама назва держави, до якої звертається полковник з Самари – Республіка Україна! Браво, Юрію Віталійовичу! Ширше крок, маестро!
Але зверніть увагу – російська міліція навіть не знала, де перебуває Ганган („ПРЕДПОЛОЖИТЕЛЬНО В ГОРОДЕ КИЕВЕ”), а „собаки Луценка” – унюхали. І після цього підполковник Шелюховський буде нам оповідати казки про те, що на пероні Вінницького вокзалу не було працівників ФСБ? Товаришу Шелюховський, таких „оперпрацівників” як Ви, співробітники „ОРД” у дитинстві з рогатки відстрілювали.
Втім, ми готові вибачитися за наші попередні публікації й сказати, що УБОЗ – це підстилка навіть не ФСБ, а всього-на-всього Самарської міліції. Бо товариш Шелюховський приймає до негайного виконання, о п'ятій ранку, навіть невідомо де взяті закордонні телеграми. Ми йому подібних телеграм – причому з самими непристойними пропозиціями – можемо відправляти по десятку на день. Нехай виконує. Краще б він бандитів ловив з таким заповзяттям.
І найголовніше: у своєму листі товариш Шелюховський підтвердив наші підозри щодо брехливості Луценка – виявляється, Ганган дійсно, як ми й стверджували раніше, був затриманий в порядку статті 106 КПК України, тобто як підозрюваний у кримінальній справі (агов, пане Луценко, чи Ви не можете назвати нам ту кримінальну справу й пояснити, у чому саме Ви підозрюєте Михайла Гангана?) у зв'язку з нагальною необхідністю запобігти злочинові чи його перепинити.
Якщо ж хтось досі не переконався в тому, що керівництво МВС України – це купка брехунів і провокаторів, наводимо витяг з Протоколу затримання Гангана – чистої води фальшивки, складеної в УБОЗ УМВС України в Вінницькій області для прикриття Луценківської сідниці.
(далі буде)
Володимир Бойко, спеціально для „ОРД”
P.S. Оскільки автор публікації має в своєму розпорядженні матеріали, на які посилається в тексті статті – зокрема листування між правоохоронними підрозділами Російської Федерації та України щодо Гангана, „орієнтировкі”, „установочні” дані та іншу макулатуру, отриману МВС від „компетентних органів” Росії – він звертається до міністра внутрішніх справ України з проханням.
Юрію Віталійовичу! Будь ласка, якщо Ви вважаєте, що у Вас є бодай якісь залишки честі та гідності, подайте на мене до суду. Позов треба заявляти у Шевченківський районний суд м.Києва. Мою домашню адресу Вам надасть Департамент по зв'язках з громадськістю МВС України. Якщо у Вас не має грошей на сплату держмита, я залюбки сам оплачу Ваш позов – за рахунок винагороди, отриманої мною від МОССАД після виступу в пресі Вашого підлеглого Шелюховського.
2008.01.11 | Koala
Я щось не зрозумів
А до чого тут Луценко? Хоч якісь докази, що це його ініціатива, є? Чому це не Цушко "за старою пам'яттю"?2008.01.11 | Koala
Про Цушка - взагалі перл...
>А, по-друге – ані колишній міністр внутрішніх справ Василь Цушко, ані його перший заступник Михайло Корнієнко ніколи б не пішли на те, щоби обслуговувати провокації російських спецслужб.Сподобалося. Як спецназ на стадіоні на дівчат натравлювати чи кидати незручного журналіста до СІЗО на замовлення Ткаченка, так це зараз. А от братнім спецслужбам - ні-ні.
2008.01.15 | samopal
А вони Цушці встигли щось подарувати, - годинника якого..?
А Ткаченко - свой чювак, - камуніст, партіот, аграрій врешті... Чи ви про якого Ткаченка?2008.01.11 | Микола Гудкович
Все, відпустили Гангана…
2008.01.11 | leticia
Re: Луценко не хоче віддавати Гангана (л)
Я була б обережніша в оцінках фаховості пані Левченко.Почитайте уважно статтю з сайта ОРД.
А Гангана, безумовно, потрібно захищати.
2008.01.14 | samopal
„Термінатор”? – Провокатор! (частина 3) (/)
Читаєш заяву Департаменту по зв'язках з громадськістю МВС України від 8 січня 2008 року – і скупа чоловіча сльоза капає з очей прямо на клавіатуру комп'ютера. Та й як не розплакатися від такого:«Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко переконаний, що перебування Михайла Гангана в процедурі надання статусу біженця робить наразі його екстрадицію до країни походження неможливою. В іншому випадку подібні дії України порушать міжнародні зобов’язання держави щодо дотримання та захисту прав шукачів притулку та біженців»
Ти ба, а яка ж це паскуда наказала кинути до міліцейського ізолятора людину, що „знаходиться в процедурі надання статусу біженця”? Хто ж саме розпорядився надіти на громадянина Гангана наручники в переддень Нового року? Хто дозволив агентурі іноземної держави безперешкодно проводити спецоперації на території України? Хто доручив начальнику УБОЗ УМВС у Вінницькій області внести подання до суду про арешт Гангана при тому, що оперативно-розшукові органи ніколи й ні за яких обставин не можуть такі подання направляти? Хто, врешті-решт дав вказівку працівникам УБОЗ УМВС у Вінницькій області потайки видати Гангана ФСБ-шникам і допомогти російським нишпоркам безперешкодно перетнути держаний кордон України з людиною, яку „не можна видавати до країни її походження”?
Невже Юрій Віталійович? І хто він після цього? Правильно – «стукач, брехун і провокатор».
Будь-яка людина, що бодай трохи обізнана с засадами функціонування української міліції, знає – в МВС є лише одна особа, наділена правом і можливістю віддавати подібні розпорядження. Це – міністр, на стіл якого кожного ранку (а то й по кілька разів за день) кладуться зведення по всіх зафіксованих міліцією злочинах і правопорушеннях в державі. Кожного дня міністрові доповідається кількість затриманих за добу підозрюваних або правопорушників і хід розслідування по скільки-небудь значущих кримінальних справах; він особисто приймає рішення з усіх нестандартних питань, заслуховує пояснення керівників структурних підрозділів на місцях і дає вказівки, виступаючи координатором між різними міліцейськими структурами.
При цьому міністр може перебувати в стані хронічної алкогольної інтоксикації, як Юрій Смирнов, він може тижням не з’являтися в своєму робочому кабінеті, як Микола Білоконь, він взагалі може не усвідомлювати ані сенсу почутого, ані змісту своїх резолюцій, як Юрій Луценко. Тим не менш, міністрові доповідається все, незалежно від того, чи здатний він у силу свого фізичного стану чи інтелектуального рівня осягнути інформацію та прийняти законні рішення. Бо без такої жорсткої системи єдиноначалія не може існувати державна інституція, що налічує близько 300 тисяч озброєних людей. Оскільки кожний міліціонер, заступаючи на службу, повинен бути переконаним, що головний його обов’язок на випадок нештатної ситуації – доповісти по начальству, отримати вказівку й виконати ту вказівку з максимальним сумлінням. Не може й не повинна людина з пістолетом оцінювати в критичний момент законність вказівок свого керівника. Для цього є міністр, який приймає всі важливі рішення та несе за ці рішення персональну відповідальність. Ні, не перед законом (такого в Україні не було й, напевно, довго ще не буде) – перед особовим складом.
Тому ми категорично стверджуємо – рішення про вдягання наручників на громадянина Росії Михайла Гангана було прийнято особисто Юрієм Луценком, до якого неофіційно звернулися «колеги» з Росії. Слово «колеги» беремо в лапки, оскільки насправді «стукач, брехун і провокатор» ніяким колегою для ФСБ-шників бути не може – лише об’єктом вербовки. Більш того, впродовж наступних десяти днів підлеглі Луценка ледь не щогодинно доповідали міністрові весь перебіг події навколо юного нацболівця й отримували вказівки відносно подальших дій. Якщо «сткукач, брехун і провокатор» це заперечує – нехай подасть до суду на автора цих рякдів
Вказівку затримати Гангана та видати його представникам російських спецслужб Луценко дав 30 грудня 2007 року своєму першому заступникові, начальнику ГУБОЗ МВС України, Ігорю Білозубу. Причому – в письмовому вигляді (Білозуб – не Луценко й розуміє, що подібні накази оцінюються Карним кодексом України позбавленням волі на строк від 7 до 10 років, то ж зажадав письмової резолюції). Саме тому язикатий Луценко, який раніше розпочинав свій робочий день думками про вечірній телеефір, зараз ховається від журналістів і взагалі ніяк не коментує вінницькі пригоди. Бо знає кішка, чиє сало з’їла.
Та й що, власне, Луценко може говорити на своє виправдання? Що накласти резолюцію про затримання Гангана йому порекомендував глава Секретаріату Президента Віктор Балога, якому Луценко перед тим зателефонував? Тоді нехай Луценко спочатку прочитає Конституцію, Закон України «Про міліцію», переконається, що правоохоронні органи України не підпорядковані завідувачеві президентської канцелярії, а потім – напише явку з повинною в Генеральну прокуратуру.
Але й заступник начальника Вінницького обласного УБОЗ Віктор Шелюховський, якому 30 грудня зателефонував Білозуб і повідомив про наказ міністра, до числа повних ідіотів, на відміну від Луценка,також не належить. Розуміючи, що наказ Луценка є злочинним, він, після затримання Гангана на Вінницькому вокзалі, розпорядився тримати росіянина в приміщенні УБОЗ, доки не отримає письмового розпорядження з Києва. Тримали Гангана міліціонери довгенько – 12 годин, розважаючи себе протоколюванням пояснень 21-го річного москалятка. Ось, наприклад:
"Я являюсь членом Национал-большевицкой партии (председатель Эдуард Лимонов) и главой регионального отделения партии в Самарской области. В декабре 2004 года я и группа моих товарищей приняли участие в акции в администрации Президента России В. Путина. Целью акции было требование отставки Путина на основании невыполнения основных пунктов Конституции РФ. В ходе акции был занят один из кабинетов общественной приемной администрации президента России, настаивали на встречи с главой администрации - Д. Медведевым. В окно был вывешен транспарант "Путин, уйди сам", акция продолжалась около 40 минут, после чего все участники акции были задержаны сотрудниками ОМОН. В итоге на всех было заведено уголовное дело за попытку насильственного изменения конституционного строя в РФ. После следствие сменит обвинение на "участие в массовых беспорядках". В декабре 2005 года Тверской районный суд г. Москвы вынес приговор - я был осужден на три года лишения свободы условно с испытательным сроком (освобожден из-под стражи в зале суда)... Я понял, что дальнейшее мое пребывание на территории РФ небезопасно для меня и моих родственников, на которых оказывалось влияние в связи с моей деятельностью... Легче всего было выехать в Украину, что я и сделал".
Нарешті біля 16-ї години надійшли папери з Києва, згідно з якими Шелюховський повинен був без усякого суду, а лише «хотєнієм» міністра, відправити Гангана на нари Ізолятора тимчасового тримання Вінницького міськуправління МВС. Але як це зробити? – Начальник ІТТ категорично не має права приймати людину без надання або постанови суду, або, якщо людину треба ізолювати з метою запобігти злочинові або його перепинити - протоколу затримання. І ніякий Луценко не може його примусити це зробити, оскільки кількість ув’язнених та наявність щодо кожного з них відповідного папірця щоранку перевіряє (принаймні, має перевіряти) один з помічників міського прокурора.
Тоді в УБОЗ знайшли вихід: на Гангана склали протокол як на особу, підозрювану в скоєнні злочину й затриману на місці події. І повезли малого туди, де Луценкові давно самому варто побувати. Читайте ексклюзив від «собак Луценка» (витяг):
ПРОТОКОЛ
затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину
м.Вінниця 31 грудня 2007 року
Протокол складено з 16 год. 30 хв. До 17год.00хв.
Заступник начальника відділу УБОЗ УМВС України у Вінницькій області підполковник міліції Фурик Я.А. 31 грудня 2007 року о 17 годині 00 хвилин, в приміщенні УБОЗ УМВС України у Вінницькій області, відповідно до ст. 106 КПК України затримав підозрюваного (ну) у вчиненні злочину
Ганган Михайло Михайлович, 13.01.1986 р.н., уродженець м.Куйбишев РФ, не засуджений, проживаючий м. Самара, вул. Ташкентська 100/28і
Підстави затримання:
1.Коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення.
2. Коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вказую на дану особу, що саме вона вчинила злочин.
3. Коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину.
При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного.
Мотиви затримання:
1. Припинення злочину.
2. Попередження можливості сховатися від слідства й суду, забезпечення виконання вироку.
3. Позбавлення можливості перешкодити встановленню істини в кримінальній справі.
Кваліфікація злочину за вчинення якого засуджений ч.2 ст. 212 КК РФ
Підстави та мотиви повідомлено та роз'яснено затриманому (ій).
Йому (їй) також роз'яснено право їх оскарження в суді і що згідно з п.3 ст.5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року кожна особа, заарештована або затримана на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, має право постати перед суддею і бути вислуханою з питань, пов'язаних з її триманням під вартою.
Протокол про роз'яснення підозрюваному (їй) у порядку, передбаченому ч.2 ст. 21 КПК України, права мати захисника і побачення з ним з моменту затримання (до першого допиту) складено 31 грудня 2007 року з 16 години 30 хвилин до 17 години 00 хвилин.
З протоколом затримання ознайомлений, а також одночасно роз'яснено права та обов'язки затриманого, що передбачені Конституцією України, ЗУ „Про попереднє ув'язнення”, ЗУ „Про міліцію”, КПК України.
Геніально! З точки зору „собак Луценка”, Конституція та закони України встановлюють ОБОВ'ЯЗКИ затриманих. А посилання на закони – це вже просто знущання над здоровим глуздом. Ось, наприклад, процитуємо ЗУ „Про попереднє ув'язнення”, який, на переконання товариша Фурика, що склав протокол, та товариша Луценка, який того Фурика тримає на посаді, дозволяє міліції закривати людину в ІТТ без судового рішення
Стаття 3. Підстави для попереднього ув'язнення
Підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу взяття під варту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України.
Юрію Віталійовичу, дозвольте кілька запитань. Де саме в Конституції сказано, що людину можна просто так, на прохання спецслужб іншої держави, оголошувати підозрюваним і кидати в Ізолятор тимчасового тримання? Якою саме статтею КПК України передбачено складання протоколу в порядку ст.106 відносно громадян, які ніякого злочину на території України завідомо не вчиняли? І, врешті-решт, з яких це пір Закон України „Про міліцію” дозволяє тримати людей по 12 годин в приміщенні УБОЗ?
Коментарю вимагає кожний рядок цієї міліцейської писанини, починаючи з того, що насправді Гангана затримали не о 17-00год., а о 5-15год. і незаконно, без допуску адвоката, а лише за розпорядженням Луценка, півдні тримали в міліції. Втім, підлеглі високоповажного провокатора не пускали до Гангана його адвоката ще дві доби, аж доки нацболівця не повезли до суду.
Більш того, одночасно з Ганганом в УБОЗ була доставлена ще й громадянка Росії Анастасія Курт-Аджиєва, яку врешті-решт довелося відпускати. Бо щодо неї Юрій Віталійович ніяких вказівок з ФСБ, як виявилося, не отримував. При цьому „собаки Луценка” забули виплатити громадянці Курт-Аджиєвій компенсацію за завідомо незаконний привід. Ну що ж, ми залюбки їй у цьому допоможемо й, отримавши в Анастасії довіреність на представництво інтересів в Україні, запросимо провокатора Луценка до суду – нехай там бреше, а не з телеекранів.
Дивовижним також є процесуальний статус Гангана. З одного боку він – підозрюваний невідомо в чому по невідомо якій кримінальній справі, з іншого – засуджений за ч.2 ст. 212 КК РФ. Ми б були дуже вдячні пану Луценкові, якби він пояснив оцю шизофренію. Тим більше, що кількома рядками вище сказано, що Ганган – не засуджений. Підстави затримання – це взагалі шедевр й коментування не потребують. Мотиви затримання – не гірші. Краще б міліціонери написали, що мотивом затримання Гангана є бажання Луценка вислужитися перед своїми кураторами з ФСБ. Принаймні, це виглядало б не так смішно, оскільки насправді КПК ніяких мотивів взагалі не передбачає – міліціонери лише безглуздо переписали з зовсім іншої статті Кримінально-процесуального кодексу - а саме, ст.148 - підстави для обрання судом запобіжного заходу. Блиск.
Якщо Луценко цього раніше не чув, то ми йому пояснюємо: в протоколі затримання має бути написано, у скоєнні якого саме злочину підозрюється затриманий громадянин, і якою статтею Карного кодексу України передбачена відповідальність за той злочин. Без такого запису протокол просто є недійсним, оскільки в Україні Кримінально-процесуальним кодексом прямо заборонено затримувати людину, якщо за злочин, у скоєнні якого вона підозрюється, встановлено покарання, яке не пов’язане з позбавлення волі. Без посилання на інкриміновану підозрюваному статтю Карного кодексу України (України, а не Росії, пане Луценко!) ІТТ взагалі не може приймати затриманих – якщо, звісно, міністр не накаже.
А тепер процитуємо ст. 107 КПК України: «Якщо підозрюваний був затриманий … його допит проводиться негайно, а при неможливості негайного допиту – не пізніше двадцяти чотирьох годин після затримання». Агов, пане Луценко, а навіщо Ви заборонили допитувати Гангана після складання протоколу? Невже через те, що допит нацболівця з цього моменту міг бути проведений тільки в присутності адвоката, якого Ви не дозволили допускати до росіянина в сподіванні передати його ФСБ-шникам без зайвого галасу? І правильно, Юрію Віталійовичу – чим краще якесь там москальча від українських громадян, яких Ваші «собаки» також затримують і кидають в ІТТ без жодних законних підстав і будь-якої правової допомоги?
Але все ж таки, чи не міг би міністр внутрішніх справ пояснити, де саме перебував громадянин Ганган 31 грудня 2007 року з 5-15год. до 16-30год.? Невже в міліції? І в якості кого? І хто ж це Луценкові дозволив по 12 годин людей в ментовці мордувати?
А-а-а, зрозуміло. Бо ж в УБОЗі чекали доки, нарешті, з Києва надійдуть документи, передані у МВС України працівниками ФСБ – фотографія Гангана, „орієнтіровка” та постанова судді Кіровського районного суду м.Самара від 3 серпня 2007 року про арешт Гангана. Так треба було, Юрію Віталійовичу, у Вінницю вертольот Внутрішніх Військ відправити з тими паперами. Що, керосину немає? Так навіщо ж Ви, пане міністре, свою сім'ю тими вертольотами в Крим на відпочинок возили державним коштом?..
(далі буде)
Володимир Бойко, спеціально для «ОРД»
От редакции:
Как сообщило 12.01.2008 агентство «УНИАН» со ссылкой на пресс-службу Уполномоченного Верховной Рады Украины по правам человека Н.Карпачевой, представитель Управления Верховного комиссара ООН по делам беженцев Симона Волькен обратилась к Уполномоченному ВР по правам человека по поводу дела российского искателя убежища Михаила Гангана. Н. Карпачева провела консультации относительно этого дела с руководителями Генеральной прокуратуры Украины, Министерства юстиции и Государственного Комитета Украины по делам национальностей и религий. По полученной информации, дело М. Гангана должно находиться в компетенции Минюста Украины, а не Генпрокуратуры в связи с тем, что в отношении него вступило в силу судебное решение в Российской Федерации.
Как информировал Уполномоченного ВР по правам человека министр юстиции Николай Онищук, на сегодня у министерства отсутствуют основания для рассмотрения вопроса относительно экстрадиции М. Гангана, поскольку никакое официальное обращение на этот счет в Минюст от соответствующих российских органов не поступало.
По информации пресс-службы Уполномоченного, М. Ганган обратился в Винницкую правозащитную группу с просьбой оказать ему правовую помощь для получения статуса беженца. 3 января 2008 года его заявление было зарегистрировано Винницкой миграционной службой и находится на рассмотрении в соответствии с международными стандартами.
Предыдущие части статьи:
«Термінатор»? – Провокатор!» (частина 1) http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52296.html
«Термінатор»? – Провокатор!» (частина 2) http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52297.html
2008.01.15 | samopal
„Термінатор”? – Провокатор! (частина 4) (/)
Організувавши російському біженцю можливість зустріти Новий Рік у тюремній камері, міністр внутрішніх справ України на досягнутому не зупинився й почав займатися передачею його представникам Федеральної служби безпеки Російської Федерації.Щоправда, офіційно передати Гангана Росії було неможливо, позаяк батьківщина нацболівця ніколи до України з подібним проханням не зверталася. Але передати, як планувалося спочатку, неофіційно – також не вдалося, хоча Луценко й наказав не допускати до Гангана ані адвокатів, ані члена Громадської ради при міністрі внутрішніх справ Дмитра Гройсмана. Тим не менш шум, здійнятий вінницькими правозахисниками з приводу чергового луценківського безумства, зірвав всі плани російської спецслужби та її українського агента. А начальник ІТТ Вінницького місьуправління МВС Янковський взагалі завив, що тримати Гангана понад 72 години без судового рішення не стане.
І тоді Луценко наказав начальникові УБОЗ УМВС України в Вінницькій області полковнику міліції Соляру внести подання до суду про арешт Гангана. Можна лише уявити ступор, у який ввійшов пан Соляр, почувши отаке в слухавку. Ще б пак, керівники оперативно-розшукових підрозділів міліції взагалі не наділені правом підписувати подібні папери. Тим більше, якщо мова йде про екстрадицію іноземного громадянина на виконання судового рішення іншої держави. Подання про арешт у такому разі може вносити лише прокуратура – на цей випадок у ГПУ створено міжнародне-правове управління. Але накази міністра в міліції обговорювати не прийнято. Тож замість того, щоби похмелятися після Нового Року, полковник Соляр зрання 2 січня поїхав на службу – підписати подання про арешт Гангана, складене в Києві від його імені.
Наступною проблемою стало знайти суддю, що погодиться це питання задовольнити. У Ленінському районному суді м.Вінниця, на території обслуговування якого знаходиться обласний УБОЗ, такого покидька не виявилося, то ж міліціонери побігли по інших храмах Феміди в надії убовтати якогось «носія правосуддя». Власне, йшлося про те, щоби умовити суддю вчинити злочин і арештувати людину на підставі постанови Кіровського районного суду м.Самара, яке не пройшло легалізації на території України. Пошуки були вдалими –
у Замостянському районі знайшлася суддя Антоніна Володимирівна Прокопчук – легенда українського кривосуддя, якій взагалі все однаково, що підписувати. Та суддя й постановила арештувати Гангана на 40 днів і перевести його з міліцейського ІТТ до СІЗО №1 у м.Вінниця.
Якщо в МВС України не всі знають, що таке «легалізація», пояснюємо спеціально для радника міністра Катерини Левченко.
Почнемо з того, що громадянин Росії Михайло Михайлович Ганган насправді є несудимим. Це, до речі, прямо зазначено в довідці на Гангана, одержаній МВС України від Управління ФСБ по Самарській області. Між іншим, на цій довідці (вона, звісно, є в нашому розпорядженні), один з працівників ФСБ зробив власноручний надпис: «На территории Украины может проживать в нас. пункте «Жмеринка». Не важко здогадатися, що таке уточнення було зроблено завдяки оперативним заходам, які співробітники іноземної спецслужби безперешкодно проводять на території нашої держави. За це – окрема подяка в.о. Голови СБУ Валентину Наливайченку.
Так ось, за участь у акції протесту в громадській приймальні Адміністрації Президента Російської Федерації Михайло Ганган 8 грудня 2005 року був засуджений вироком Тверського районного суду м.Москва за ч.2 ст.212 КК РФ (масові заворушення). Не будемо обговорювати законність цього вироку – нехай про це болить голова в російських правозахисників. Від себе лише зазначимо, що це судове рішення є явно «замовним», оскільки в мотивувальній частині вироку Гангану взагалі не інкримінуються дії, передбачені диспозицією ст.212 КК РФ, тобто, цитуємо Карний кодекс Росії: участь у масових заворушеннях, «які супроводжувалися насильством, погромами, підпалами, знищенням майна, застосуванням вогнепальної зброї, вибухових речовин або вибухових пристроїв, а також виявленням збройного опору представнику влади». Більш того, Тверський райсуд, вочевидь розуміючи незаконність і політичну заангажованість свого вироку, не став призначати Ганганові навіть мінімального покарання, передбаченого санкцію ст. 212 ч.2 КК РФ. Натомість підсудний був звільнений з-під варти прямо в залі суду, а до нього була застосована ст. 73 КК РФ – Ганган був засуджений умовно з випробувальним терміном у три роки. За законодавством Російської Федерації це означає, що Михайло Ганган є несудимим.
Але участь Гангана в «Марші незгодних з політикою Путіна» призвела до того, що 3 серпня 2007 року суддя Кіровського районного суду м. Самара Васильєва винесла постанову, якою було скасовано умовне засудження Гангана. Цитуємо резолютивну частину цієї постанови:
«В соответствии со статьей 74 ч.3 УК РФ отменить условное осуждение Гангану Михаилу Михайловичу, осужденного приговором Тверского райсуда г.Москвы от 08.12.2005 года по ст. 212 ч.2 УК РФ к трем годам лишения свободы на основании ст.73 УК РФ условно с испытательным сроком в три года. Гангана Михаила Михайловича направить в места лишения свободы сроком на три года с отбытием наказания в исправительной колонии общего режима для исполнения наказания, назначенного приговором Тверского районного суда г. Москвы от 08.12.2005 года. Срок отбытия наказания исчислять с момента фактического задержания Гангана М.М. Объявить розыск Гангана Михаила Михайловича, взяв его под стражу со дня задержания. Исполнение постановления поручить ОУР Кировского РУВД г. Самара».
Як бачимо, у в цій постанові нічого не сказано ані про пана Луценка, ані про МВС України. Через це ніякий полковник міліції Соляр з Вінниці не міг вимагати від судді Прокопчук арешту Гангана. Хоча б тому, що пан Соляр взагалі не зобов’язаний знати, чи існує в місті Самара Кіровський райсуд і чи працює в ньому суддя Васильєва. А якби співробітники, наприклад, іранської спецслужби передали б Луценкові рішення суду шаріату про побиття камінням за подружню зраду громадянки Алі-заде, що перебуває на території України, міліціонери також би кинулися його виконувати?
Оскільки мова йде про виконання рішення, винесеного судом іншої держави, це рішення мало спочатку пройти легалізацію в Україні. Процедура легалізації нескладна: держава-запитувач через свої компетентні органи (у випадку Росії це – тамтешнє міністерство юстиції) звертається до Міністерства юстиції України з відповідним проханням прийняти до виконання судове рішення. При цьому в проханні має міститися офіційне підтвердження того, що судове рішення винесено правоздатним органом та вступило в законну силу. Мінюст України розглядає це звернення й за наявності підстав приймає до виконання. Якщо судове рішення постановлено по кримінальній справі, а його виконання пов’язано з арештом особи, подальші заходи будуть вживатися Мінюстом разом з міжнародно-правовим Управлінням Генеральної прокуратури, яке за потреби внесе в суд подання про тимчасовий арешт іноземця й дасть вказівки МВС щодо затримання розшукуваної особи та доставки її до суду.
Тож виникає цілком слушне запитання до міністра внутрішніх справ: Юрію Віталійовичу, а де Ви взяли постанову судді Кіровського районного суду м.Самара Васильєвої від 03.08.2007? У Мінюст ця постанова ніколи не надходила, у Генеральній прокуратурі про неї нічого не чули… І після цього Ви будете заперечувати свою співпрацю зі спецслужбою іноземної держави? І ще кілька запитань, Юрію Віталійовичу. А якщо наступного разу ФСБ-шники Вам підкинуть фальшиве судове рішення, скріплене печаткою, вирізаною з картоплини?.. Ви взагалі розумієте, куди Ви влізли з Вашим інтелектом і рівнем Вашої правосвідомості?.. Припустимо, Вам не звикати самому в лайні купатися, але навіщо ж Ви своїх підлеглих в провокації іноземних спецслужб втягуєте? Навіщо примушуєте вінницьких міліціонерів підписувати незаконні подання до суду та листи в Посольство Росії в Києві? Самі й підписуйте…
Про лист у посольство – це взагалі пісня.
Видаючи розпорядження про затримання Гангана, Луценко мав усвідомлювати (якби було чим), що росіянин ще 10 грудня 2007 року звернувся до регіонального Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців і пройшов співбесіду, отже до вирішення питання про надання йому статусу біженця ніяка екстрадиція неможлива. Більш того, 31 грудня 2007 року, коли Гангана ще навіть не повезли в Ізолятор тимчасового тримання, до УМВС України у Вінницькій області були передані документи, які підтверджували факт звернення Гангана до Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців та факт написання Ганганом заяви про надання йому статусу біженця в Україні.
Саме через це заступники Луценка попереджали його про неприпустимість затримання Гангана, закликали не йти на поводу в Балоги, ФСБ і губернатора Самарської області Артюхова, а начальник ГУБОЗ МВС України Ігор Білозуб навіть зажадав від міністра письмового розпорядження.
Звісно, ніякі доводи юристів не могла вплинути на рішення «польового командира Майдану» незаконно кинути людину до тюремної камери. Оскільки пан міністр, як виявилося, взагалі не усвідомлює наслідки своїх дій і не здатен прорахувати свої вчинки бодай на два кроки вперед. Тому для Луценка було повної несподіванкою, коли зрання 3 січня 2008 року Михайла Гангана в ІТТ відвідав начальник Сектору Міграційної служби Ігор Березенський та видав ув’язненому «Довідку про подачу особою заяви про надання йому статусу біженця». Після цього навіть прибиральницям з МВС стало зрозумілим, що за кілька днів почнеться гучний скандал, пов’язаний з незаконним затриманням росіянина, внаслідок якого на міліцію будуть вилиті (причому – абсолютно заслужено) відра помиїв.
Запобігти скандалові було дуже просто – одним розчерком пера Луценка міг відкликати незаконне подання свого підлеглого Соляра про арешт Гангана, після чого та ж сама суддя Прокопчук негайно переглянула б власну постанову за нововиявленими обставинами й випустила б нацболівця на волю. Цей варіант Луценкові пропонувався неодноразово, але міністр сказав, що принижуватися перед підлеглими не стане, це, мовляв, несолідно – спочатку наказувати Соляру підписати незаконне подання, а потім самому ж те подання відкликати. Виявляється, Юрій Віталійович вирішив, що він має, смішно сказати, якійсь авторитет серед працівників міліції і тепер той авторитет не хоче підривати.
Тож замість того, щоб уникнути подальшого роздмухування скандалу, Юрій Віталійович, вочевидь – від великого розуму, по-перше, заборонив вінницьким міліціонерам виконувати рішення суду в частині переведення Гангана з ІТТ до СІЗО (Слідчі ізолятори належать Департаменту з питань виконання покарань і Луценко там не володарює; інша річ – міліцейський Ізолятор тимчасового тримання, в якому з ув’язненими можна робити все, що заманеться міністру внутрішніх справ). А, по-друге – став слізно прохати посла Російської Федерації в Україні Віктора Черномирдіна звернутися з вимогою видачі арештованого. Мабуть, Юрій Віталійович вирішив, що в Адміністрації Президента Росії працюють такі ж дебіли, як у МВС України, і що посол Росії стане прохати за екстрадицію людини, яку Україна не має права видавати. Та в Адміністрації Путіна про цього пацаньонка взагалі довідалися лише через той гармидер, який влаштував Луценко в себе на батьківщині. Для російського керівництва побіг якогось там нацболівця за кордон – подарунок долі: аби сидів собі тихенько в Україні та по антипутінських демонстраціях не бігав. Кому-кому, а Путіну Ганган точно не потрібний. Саме тому ініціатором полювання на малого опозиціонера була на Москва, а Самарській губернатор Артюхов і тамтешнє Управління ФСБ.
Але найбільш працівників російського посольства вразило клопотання, яке надійшло від УМВС у Вінницькій області. Ось його текст:
МВД УКРАИНЫ
УМВД Украины в Винницкой области
Исх. № 29/31 от 3.01.2008
Послу Российской Федерации в Украине
господину Черномырдину В.С.
Уважаемый Виктор Степанович!
Настоящим уведомляю, что согласно ранее предоставленной Вам информации о задержании сотрудниками УБОП УМВС Украины в Винницкой области гражданина РФ Гангана Михаила Михайловича 13.01.1986 года рождения, 02 января 2008 года Замостянским судом г. Винницы вынесено постановление о его временном аресте на территории Украины сроком на 40 дней для обеспечения выдачи правоохранительным органам РФ.
Ганган М.М. будет содержаться в СИЗО Винницкого учреждения исполнения наказаний №1 Управления Государственного департамента Украины по вопросам исполнения наказаний по адресу: г.Винница, ул. Островского №2.
Прошу Вас поспособствовать компетентным органам РФ в решении вопроса экстрадиции Гангана М.М. на территорию Российской Федерации.
С уважением,
Начальник УМВД Украины
в Винницкой области
генерал-майор милиции Полищук В.К.
Ні, панове, не треба погано думати про генерал-майора міліції Поліщука. Він виявився значно розумнішим за свого міністра й підписувати цю цидулку не став. Натомість підпис під проханням «поспособствовать компетентным органам РФ в решении вопроса экстрадиции Гангана М.М.» поставив усе той же начальник Вінницького обласного УБОЗ полковник Соляр, якому вже нема чого втрачати.
Як не дивним це було для Луценка, але російська сторона чомусь продовжувала ігнорувати його незаконні клопотання, і тому Юрій Віталійович випустив на сцену важку артилерію – свою чорнороту шавку (за сумісництвом – народного депутата України) Катерину Лук'янову. Для того, щоби ніхто не сумнівався, що Луценко – «стукач, брехун і провокатор», наводимо повний текст інтерв’ю Лук'янової, яке ця луценківська профура 9 січня 2008 року дала виданню «20 хвилин» (http://20minut.ua/news/78384).
«Я сама достатньо екстремальна людина, але я ніколи не їхала в Росію чи Грузію, щоб з'ясовувати стосунки з українською владою. А саме так сьогодні сприймається затримання Михайла Гангана. У нас є беззахисні діти, юридично неграмотні пенсіонери, яким дійсно потрібна допомога правозахисників, однак їх цікавлять зовсім інші - сексуальні меншини, біженці... А тепер "узнік совісті", який у 21 рік встиг зробити спробу теракту у приймальні президента Росії Путіна. Якби зараз у приймальні Ющенка якийсь "революціонер" намагався зробити щось подібне, то як би до нього ставилися? Думаю, що як до злодія. І після цього ми ще дивуємося, що на Говерлі вандали знищують наш герб?! Скоро не те що на Говерлі - під носом будуть.
Півроку "дисидент" тихенько відсиджувався у Вінниці, а коли його затримали, то правозахисники криком почали кричати, що йому негайно потрібен статус біженця, інакше в Росії Гангану загрожує тюрма: там його заочно засудили на три роки. Та мене більше хвилює, скільки це коштуватиме Україні, а не тому, хто його захищає. Напевно, у нас забагато демократії... Мене просто бісить, коли читаю програму нацболів - зайдіть на їхній сайт і самі пересвідчитесь, яке місце вони відводять там Україні, а ми тут давайте їх захистимо. Взагалі, чимало питань до правозахисних організацій, який сьогодні чимало. Треба моніторити: хто, кого і за скільки захищає. І чому саме громадянина іншої держави, а не бабу Маню з вінницького села. Невигідно? А таких, як Ганган, у нас своїх вистачає».
Виявляється, для Луценка та його камарильї в Україні «забагато демократії».
Пані Лук’янова, Ви знайшли привід пригадати сексменшини? Вас просто бісить? Вам хочеться про це поговорити? Тоді, на підтримку розмови, повідомляю: після ознайомлення з Вашим виступом я порівняв колишнього міністра юстиції Сергія Головатого та нинішнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, і, нарешті, зрозумів різницю між геями та підарасами. У останньому випадку маємо справу не з особливою сексуальною орієнтацію, а з нетрадиційним станом душі. Що ж стосується теракту відносно пана Ющенка… Думаю, якби якійсь сміливець придушив цього ушльопка, то зразу став би в Україні національним героєм. Відносно ж баби Мані з вінницького села, то за неї я можу не хвилюватися. Оскільки бабу Маню ось вже рік невтомно захищає очолювана Луценком організація «Народна Самооборона».
(далі буде)
Володимир Бойко, спеціально для «ОРД»
http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52310.html
Предыдущие части статьи:
«Термінатор»? – Провокатор!» (частина 1) http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52296.html
«Термінатор»? – Провокатор!» (частина 2) http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52297.html
«Термінатор»? – Провокатор!» (частина 3) http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52303.html
2008.01.16 | samopal
„Термінатор”? – Провокатор! (частина 5) (/)
Попри дуже неоднозначне ставлення автора цих рядків до постаті колишнього Голови СБУ Турчинова, все ж таки не можемо не відзначити: Олександр Валентинович був правий, коли публічно називав Луценка „стукачем, брехуном і провокатором”. Бо на таке здатний тільки провокатор – спочатку наказати підлеглим вчинити низку тяжких службових злочинів, а потім, коли інформація про міліцейські безумства стане надбанням правозахисників і журналістів, розіслати заяву про свою стурбованість дотриманням в Україні прав людини. Та ще й направити 11 січня у Вінницю аж цілу комісію з представників Управління міжнародних зв’язків та Департаменту роботи з персоналом МВС України «з метою перевірки дотримання прав затриманого в Україні російського громадянина Михайла Гангана». Навіщо, питається, витрачати гроші на відрядження такої кількості посадовців, якщо міністру достеменно відомо, хто саме наказав кинути Гангана за ґрати без судового рішення, хто саме наказав не допускати до ув’язненого адвокатів, хто саме примусив начальника УБОЗ УМВС у Вінницькій області внести в сув незаконне подання про арешт росіянина й хто, нарешті, заборонив вінницьким міліціонерам виконувати це судове рішення в частині переводу Гангана з ІТТ до СІЗО?З приводу останнього розповімо докладніше. Але спочатку запитання до міністра. Юрію Віталійовичу, а у зв’язку з чим Михайло Ганган, арештований судом 2 січня 2008 року, потрапив у СІЗО №1 лише через шість днів, 8 січня? Невже Ви забули історію з адвокатом Саловим? Тоді дозвольте нагадати.
П’ять років тому, коли автор цих рядків працював у очолюваній Луценком газеті «Грані-плюс», Юрій Віталійович познайомив мене з донецьким адвокатом Сергієм Саловим, про якого я був начуваний (як-ніяк земляки), але персонально до того не ручкався. Сергій Петрович восени 1999 року, як і Ганган, був затриманий і без судового рішення кинутий до камери Донецького ІТТ – за знайдені в нього п’ять листівок з глузливим повідомленням про смерть пана Кучми від алкогольної інтоксикації. Як і у випадку Гангана, суддя швиденько обрав Салову запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в СІЗО №5 м.Донецька. Як і Гангана Салова з зали суду повернули в ІТТ для того, щоби «відкатати пальчики», сфотографувати та оформити особову справ арештованого. І точно так, як і Гангана, арештованого Салова протримали в міліцейському ізоляторі 6 днів. І хоча Салов згодом був засуджений (як встановив Європейський суд з прав людини – абсолютно незаконно, внаслідок чого вирок Куйбишевського райсуду м.Донецька щодо Салова був урешті-решт скасований Верховним Судом України), тим не менш за рішенням суду Салову була виплачена досить солідна грошова компенсація через порушення міліціонерами строку переведення арештованого в слідчий ізолятор. Тому що ІТТ – це не СІЗО. Це – набагато страшніше.
Якщо в СІЗО людина може якось жити (є прогулянки, є можливість прийняти душ хоча б раз на тиждень, є тюремний ларьок тощо), то перебування в українських ІТТ в усьому цивілізованому світі прирівнюється до катування. Бо там немає не тільки ліжок чи лазні (камера – кілька голих нар на бетонній підлозі, а замість укривал використовуються газети – якщо вони в кого є), часто-густо в камерах ІТТ немає навіть освітлення, а ув’язнені, буває, помирають від відсутності вентиляції. Саме тому стаття 155 КПК України категорично стверджує: «у місцях тримання затриманих особи, взяті під варту, можуть перебувати не більше, як три доби. Якщо доставка ув’язнених у слідчий ізолятор у цей строк неможлива через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в місцях тримання затриманих до десяти діб». Оскільки у випадку з Саловим він після арешту провів у ІТТ не три, а шість діб і керівництво донецької міліції не змогло довести «відсутність належних шляхів сполучення», Ворошиловський районний суд м.Донецька постановив виплатити з державного бюджету Салову по 1 тис.грн. за кожний день прострочення – на відшкодування різниці в умовах утримання між СІЗО та ІТТ. Причому, ще раз підкреслюю: Салов на момент винесення цього рішення був засудженим і рішення виносилося ще за часи Кучми.
Так ось, Юрію Віталійовичу, тримаючи Гангана ті ж самі зайві три дні в Ізоляторі тимчасового тримання, Ви та Ваші підлеглі скоїли черговий злочин, віддуватися за який (втім, як і за незаконне затримання нацболівця та інші Ваші викрутаси) доведеться нам – платникам податків. І після цього у Вас вистачає нахабства демонстративно направляти у Вінницю якусь там комісію? І ще питаннячко. Під час останньої виборчої кампанії Ви, мов навіжений, кружляли з концертами по Україні, розповідаючи про необхідність скасування депутатської та усякої іншої недоторканності. А давайте розпочнемо з Вас. Бо складається враження, що Ви ще ніколи в житті не намагалися нічого зробити за законом.
Ну а тепер поясніть будь ласка, хто Вас напоумив подати в Замостянський райсуд м.Вінниця подання про арешт Гангана від імені полковника Соляра? Юрію Віталійовичу, Ви хоч знаєте, що в Україні є лише три суб’єкти, які можуть вносити подібні подання: це орган дізнання, слідчий і прокурор. Якщо Ви вже вирішили зануритися в лайно, то треба було подання вносити від імені Управління МВС у Вінницькій області, а ніяк не від імені службової особи (хай навіть ця особа є начальником обласного УБОЗ і першим заступником начальника обласного Управління МВС). Я розумію, що в міліції завжди так роблять. А може було варто бодай разочок спробувати арештувати людину на законних підставах? – Хоча б заради міжнародного престижу України. Я вже не кажу про те, що в даному випадку з поданням мав звертатися прокурор. Зокрема тому, що у випадку ж з Ганганом мова йшла про виконання рішення іноземного суду. І міліція то того виконання – ані боком, ані раком. Це – головний біль Міністерства юстиції України. За умови, ясна річ, якщо іноземна держава звернеться до України з проханням про виконання судового рішення. А тепер зателефонуйте в Мінюст, МЗС, Генпрокуратуру й спитайте – а чи прохала Росія виконати на території України постанову судді Кіровського районного суду м. Самара Васильєвої про арешт Гангана?
Якщо вже Вам, Юрію Віталійовичу, ФСБ-шники підкинули копію цієї постанови, то Ви її спочатку прочитайте й подумайте – навіщо Ганган потрібен Росії, якщо його навіть не оголосили в міждержавний (я вже не кажу про міжнародний) розшук? У постанові ж чітко сказано – оголосити Гангана в розшук на території Російської Федерації, призначивши відповідальним за розшук і наступний арешт відділ кримінального розшуку Кіровського райуправління внутрішніх справ м.Самара.
Росіяни витурили свого Гангана за кордон і перехрестилися. А ініціатива впіймати пацана Вашими руками виходила виключно від самарського губернатора Артюхова та кількох офіцерів Управління ФСБ по Самарській області й начальника самарського обласного УБОЗ товариша Дмитрієва – бо служивим для статистики треба показники своєї діяльності покращити. Ну і плюс, звісно, всюдисущій пан Балога, який надумав шляхом видачі Гангана прогнутися перед російським керівництвом з огляду на запланований візит Ющенка до Москви. При цьому ані Балога, ані Луценко не подумали, що Москві той Ганган потрібний, як зайцю стоп-сигнал. Бо у випадку повернення нацболівця на батьківщину його доведеться на три роки відправляти на «зону», давши, тим самим, підстави іноземним правозахисникам кричати про політичні репресії в Росії ще й з цього приводу. Ба більш того, якби в Україну вирішив перебратися не тільки Ганган, але ще і його лідер Лимонов, Москва б Ющенкові телеграму з подякою направила.
Але Балозі, ФСБ, чи полковнику Дмитрієву щось закинути важко – вони лише покористалися Луценком на своє задоволення, нічим не ризикуючи й нічого не втративши. Втім, до Юрія Віталійовича також ніяких претензій бути не може. Бо гандони на те й існують, щоби ними користувалися…
Але Господь з нею, політикою. Повернемося до правових питань та безумств української міліції. Пане Луценко, поясніть, будь ласка, ще один момент: хто напоумив Вас затримувати росіянина не тільки без відповідного судового рішення нашої держави, не тільки без запиту Росії про його екстрадицію, але навіть без клопотання російських компетентних органів про взяття Гангана під варту?
Як ми вже з’ясували, Росія до України з клопотанням про видачу Гангана ніколи не зверталася. Втім, міжнародними угодами, підписаними Україною, зокрема статтею 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та статтею 61 Мінської конвенції «Про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах» передбачена можливість взяття розшукуваної особи під варту й до отримання запиту про екстрадицію. І це зрозуміло – підготовка запиту про видачу та його подальший розгляд компетентними органами запитуваної держави займають досить тривалий час. Тож у випадку, якщо раптом вдалося встановити місце перебування розшукуваної особи, держава-запитувач може направити клопотання про взяття тієї особи під варту, пославшися при цьому на відповідну постанову або на вирок, що вступив у законну силу, і зазначивши, що вимога про видачу буде представлена додатково.
При цьому процедура взяття під варту вирішується державою, до якої звертаються із запитом, згідно зі своїм внутрішнім законодавством (це – вимога Європейської конвенції). Виходячи з цього, Пленум Верховного Суду України Постановою від 08.10.2004 №16 «Про деякі питання застосування законодавства, яке регулює порядок і строки затримання (арешту) осіб при вирішенні питань, пов'язаних з їх екстрадицією» роз’яснив, що тимчасовий арешт осіб, щодо яких надійшло відповідне клопотання інших держав, має здійснюватися відповідно до процедури взяття під варту, яка регулюється Кримінально-процесуальним кодексом України.
Саме тому подання про арешт Гангана, складене за наказом Луценка й підписане полковником Соляром, містило посилання на статті КПК України. Саме тому суддя Прокопчук 2 січня 2008 року винесла постанову про ув’язнення росіянина на підставі статей 148, 149, 150, 165, 165-1, 165-2 КПК України . Запам’ятаймо: у Росії Ганган був засуджений до трьох років позбавлення волі. А тепер відкриваємо статтю 155 КПК України й читаємо: «взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк ПОНАД три роки»… Пане Луценко, і на хрєна ж Ви полізли в цю історію?..
Тож ставимо запитання до міністра:
Юрію Віталійовичу, Ви розумієте різницю між «затриманням» і «взяттям під варту»? Якщо пані Левченко Вам досі цього не пояснила, то доповідаю: на клопотання іноземної держави розшукувану особу можна лише взяти під варту – тобто арештувати на підставі вмотивованої постанови українського судді з наступним вміщенням арештованого до СІЗО. Ваші ж «собаки», виконуючи Ваш наказ, вчинили злочин – вони провели позасудове затримання особи, оголосили Гангана підозрюваним у невідомо якому злочині й кинули його до ІТТ як затриманого в порядку статті 106 КПК України. Якщо Ви, Юрію Віталійовичу, ніколи в житті не розкривали Конституцію України, то зробіть це хоча б зараз і прочитайте, нарешті статтю 29, згідно з якою позасудове затримання особи на строк до 72 годин допускається виключно з метою запобігти злочинові чи його перепинити. Виключно. У всіх інших випадках треба спочатку одержати судове рішення.
А тепер відкрийте Карний кодекс України й прочитайте статтю 387 частину 1: «Завідомо незаконне затримання або незаконний привід караються позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або обмеженням волі на строк до трьох років». Юрію Віталійовичу, Ви не хочете добровільно піти у відставку? – Ні?.. До речі, а як Ви прокоментуєте завідомо незаконний привід у міліцію подруги Гангана громадянки Росії Курт-Аджієвої?..
І ще питання, Юрію Віталійовичу, а на підставі чого полковник Соляр прохав суддю Прокопчук арештувати Гангана? У Вас є клопотання Російської Федерації про взяття Гангана під варту на території України? А може клопотання є в Генеральній прокуратурі України чи в Замостянському райсуді м.Вінниця? Чи Ви серйозно вважаєте таким клопотанням телеграму полковника Дмитрієва з Самари, яка була зареєстрована в УБОЗ у Вінницькій області лише через кілька годин після фактичного затримання нацболівця? Тоді перечитайте її ще раз: у цій телеграмі взагалі не міститься прохання про взяття Гангана під варту – лише про його затримання. Я вже не кажу про повноваження полковника Дмитрієва на предмет міждержавних зносин. Можливо Ви, Юрію Віталійовичу, і не знаєте прізвища Генерального прокурора РФ чи Міністра внутрішніх справ РФ, чи Міністра юстиції РФ, але я запевняю Вас, що воно – точно не Дмитрієв.
Вдуматися тільки – якийсь полковник з Самари просить «Республіку Україна» провести позасудове затримання громадянина Гангана й міністр внутрішніх справ України запопадливо кидається виконувати це прохання, навіть не подумавши про те, що таке затримання в даному випадку прямо заборонено Конституцією нашої держави. При цьому пан міністр також не замислюється над тим, що полковник Дмитрієв просить затримати Гангана навіть не на 72 години, а до вирішення питання про екстрадицію росіянина компетентними органами Російської Федерації. І тим більше міністр Луценко не перевіряє повноваження полковника з далекої Самари й не з’ясовує, хто такий Дмитрієв, щоби віщати від імені «компетентних органів РФ». Юрію Віталійовичу, а Ви впевнені, що компетентні органи РФ бажають бачити Гангана на своїй території? Чи Ви вважаєте, що Путін такий же дуркуватий і недалекоглядний, як і міністр внутрішніх справ України?
І ще, пане Луценко. Вам вже доповіли, що недопущення до ув’язненого адвоката, примушування підлеглих до підписання незаконного подання про арешт і тому подібні Ваші витівки охоплюються частиною 3 статті 365КК України «перевищення влади та владних повноважень»? Санкція – до 10 років позбавлення волі…
Вчіть матчасть, Юрію Віталійовичу. Бо з Вашою правосвідомістю – не міліцією керувати, а сліпих через дорогу переводити.
(далі буде)
Володимир Бойко, спеціально для «ОРД»
http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52314.html
2008.01.16 | Нестор
ДЛЯ ЛУЦЕНКА ... Відповідати щось треба
Теє ... як його ... реагувати на звинувачення. А то вас, Юріє Віталійовичу, виставляють повним дебілом і злочинцем, а ви мовчите.Не гарне якесь складається враження.
2008.01.16 | Большой Брат
А зачем? Собака лает - караван идет.+
Ему больше делать нечего, как заниматься препирательством?2008.01.16 | samopal
Ну. СБУ Бойка вже викликало на "розмову"
2008.01.16 | Большой Брат
Re: Ну. СБУ Бойка вже викликало на "розмову"
Ну, i, нехай балакають.2008.01.16 | Koala
В даному випадку - нічого відповідати не треба
пан Бойко дуже детально і документовано описує всі перепитії цієї історії... окрім участі Луценка. Бо участь Луценка не підтверджується жодними документами. Тому, якшо Луценко тут ні до чого - то не варто йому і відповідати. Нащо лізти в лайно, щоб довести, що не в лайні?2008.01.16 | Большой Брат
Именна. Оправдываться- лоховство!
2008.01.16 | Нестор
Досвід показує, що кучмівська тактика реагування на звинувачення
не дуже правильнаБо коли Луценко правий і незаконного арешту не було, то ніякі виправдання не потрібні. Треба просто пред"явити документ на підставі якого відбувся арешт. Це називається відкритість і прозорість
2008.01.16 | Нестор
Кому, кому, а Луценкові якраз треба
Поки що без відповіді Луценка ми маємо документальне свідоцтво злочину вчиненого Вінницьким УБОЗом, який в обхід українських законів напряму брав участь в операції закордонних спецслужб.Тож відповідь Луценка має бути в будь-якому випадку. Або обгругнтування законності дій УБОЗу, або звільненя Шелюховського та Білозуба та відкриття щодо них кримінальної справи прокуратурою чи СБУ.
До речі мовчання - це теж відповідь, яка по-перше свідчить про співучасть Луценка в цій брудній справі, а по-друге про вірну оцінку Бойком луценківського інтелекту.
2008.01.18 | samopal
„Термінатор”? – Провокатор! (частина 6) (/)
Спробуємо уявити собі на хвилинку, що за часи президентства Леоніда Кучми міністр внутрішніх справ взяв і наказав би просто так, без судового рішення, без запиту про екстрадицію, навіть без клопотання компетентних органів Росії про тимчасовий арешт, а лише на прохання якогось там полковника з міліції з Самари, кинути за ґрати іноземця, що шукав притулку в Україні…Ні, уявити собі подібне просто неможливо. По-перше, тому, що людина з рівнем мислення Луценка при Кучмі ні за яких обставин не могла бути призначена на посаду міністра внутрішніх справ. Ні-ко-ли. Міністрами могли бути вбивці та алкоголіки, хабарники та казнокради. Але самозакоханих павіанів, які не можуть відрізнити Карний кодекс від Кримінально-процесуального, а затримання від арешту, до керівництва міліцією не допускали. Бо Кучма знав, що не варто пропонувати дурневі молитися Богу.
По-друге, при Кучмі перед тим, як щось почудити, будь-який чиновник, насамперед, подумав би, а що буде завтра. Бо вже на другий день після такої витівки всі незалежні акули пера та інша журналістська фауна наввипередки кинулися б викривати міліцейські злочини й вимагати відставки керівника МВС. Такого міністра журналісти б миттєво взяли в облогу, «Українська правда» направила б у Вінницю власного кореспондента Віктора Чивокуню, «Дзеркало тижня» вмістило б на цілу шпальту простирадло про необхідність порушення проти головного міліціонера кримінальної справи, а «Телекритика» слала б у Адміністрацію Президента по п’ять інформаційних запитів на день.
О, а які гнівні слова зривалися б з уст керманичів опозиції. Найбільше лютував би лідер акції «Україна без Кучми!» Юрій Луценко та провідний дописувач його тижневика «Грані-плюс» Тетяна Коробова. Юрій Віталійович, як журналіст з великої букви «Ж», вимагав би психіатричного освідування міністра внутрішніх справ та купив би ще одну пару личаків – на додаток до тієї, яку він вже подарував Кучмі «на доріжку в Росію».
Не стояли б осторонь і патентовані правозахисники. Керівник Харківської правозахисної групи Євген Захаров, напевно, зібрав би прес-конфенцію в УНІАНі і переконував би шановну громаду в пріоритеті прав людини над інтересами міліцейського відомства. Говорив би про Конституцію України як закон прямої дії, про необхідність якнайшвидшого прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу, вимагав би демонстративного покарання міністра-невігласа. А після цього – подав би заявку у фонду «Відродження» на отримання нового гранту.
При цьому ніхто б і мову не вів про те, чи треба відправляти на батьківщину активіста скандально відомої партії «націонал-большевиків», чи не треба – мова йшла б про те, що питання екстрадиції, які і будь які інші питання, мають вирішуватися на ЗАКОННИХ підставах та ЗАКОННИМИ методами, а не хотінням одного брехуна й провокатора. Нікого б не цікавило, хто такий Михайло Ганган, які в нього політичні погляди й що саме він накоїв у себе вдома. Бо насамперед йшлося б про те, що відбувається в Україні й чим займається українська міліція, українські суди та українська прокуратура. Оскільки такими же чином як і Гангана щороку в ІТТ без судового рішення кидають десятки тисяч людей. Як правило – без жодних законних підстав, оформивши це протоколом затримання в порядку статті 106 КПК України. Саме там, в міліцейських ізоляторах, без доступу адвокатів, їх катують впродовж 72 годин, вдягаючи протигаз з нашатирним спиртом, підвішуючи на дибу чи підключаючи до електромережі. А коли «клієнт», нарешті, підпише явку з повинною, взявши на себе всі злочини, нерозкриті міліцією впродовж останнього кварталу, бідолаху везуть у суд – отримувати санкцію на арешт для переведення в СІЗО.
Санкція – це окрема пісня. Автор цих рядків якось восени 2006 року постояв годинку в коридорі Дарницького райсуду Києва та провів хронометраж процедури взяття під варту. Доповідаю: весь процес разом з оголошенням подання, виступом прокурора, слідчого, затриманого та його адвоката (якого, як правило, призначає сам слідчий з числа своїх знайомих), з написанням постанови суддею начебто в дорадчій кімнаті та проголошенням тієї постанови в судовому засіданні в середньому триває 6 (шість) хвилин. Як наслідок – якщо в Європі розкривається 45% злочинів (найвищий показник мають Франція та Бельгія – там коефіцієнт корисної дії правоохоронців складає 52%), то українська міліція «розкриває» десь 93% злочинів, а по деяких категоріях – навіть 98%.
А тепер озирнемося навколо. Агов, українські журналісти та правозахисники, де ви? Що ж з Вами трапилося після інавгурації нового президента? Чому мовчите з приводу незаконного вміщення в ІТТ російського громадянина? Чому лише одна Вінницька правозахисна групи б’є крилами, здіймаючи щось схоже на інформаційний шум?.. А, зрозуміло – нема часу, бо доводиться вистоювати в чергах по подачки з Секретаріату Президента чи штабів так званий «політичних партій»… Так це Ви заради майбутніх подачок на Майдан у 2004 році виходили?
Лише пан Захаров подав свій голос, вилізши з підпілля вже після того, як Ганган опинився на свободі. Колишній правозахисник, а нині – член Громадської ради при міністрі внутрішніх справ і консультант Департаменту по зв’язках з громадськістю МВС України, він втрутився в обговорення «гангангейту» на форумі сайту «Майдан», дописувачі якого ніяк не можуть повірити, що на чолі МВС перебуває «стукач, брехун і провокатор». Хтось висловив припущення, що провокацію з нацболіцем підготували російські спецслужби з метою підірвати міжнародний престиж нашої держави, і тут гідну відповідь (нарешті!) дав пан Євген:
«Ви дуже помиляєтеся - це не є провокацією з російського боку. Там НБП заборонена, і на арешт Гангана вийшли через оперативну розробку його близьких, які поїхали в Винницю. Інша справа, що цю історію використали для антиукраїнських закидів. І для текстів проти Луценка – зовсім, до речі, безпідставних. Складається враження, що сайт «ОРД» отримав відповідне замовлення».
Та не питання, пане Євгене. Ми ж зразу щиросердно покаялися, що працюємо на розвідку МОССАД, ображену на Юрія Віталійовича після того, як він відкараскався від ізраїльського паспорта. Тому Тель-Авів і дав нам завдання щодня висвітлювати злочини, які скоює Ваш патрон. А якщо Ви серйозно вважаєте наші тексти безпідставними – візьміть у Луценка довіреність і подайте від його імені позов у суд до автора цих рядків.
І дійсно, до чого тут Луценко? – З огляду на те, що СБУ займається лише «кришуванням» контрабанди та складанням антикорупційних протоколів на секретарів селищних рад, спецслужби іншої держави давно вже мають повну можливість проводити свої заходи на території України, відловлюючи політичних опозиціонерів і слідкуючи за їх близькими. Ну, попрохав полковник з Самари міністра внутрішніх справ України допомогти йому вивезти з Вінниці якогось там нацболівця, ну кинув міністр того нацболівця до ІТТ по сфабрикованому протоколу затримання – хіба це підстава, щоби в пресі про такі речі писати?.. Давайте, пане Євгене, вилизуйте далі вельможні зади. Тим більше, що пересічного українця наявність нашатирного спирту в протигазі починає бентежити лише після того, як цей протигаз в ІТТ йому вдягнуть на голову.
Ні, панове, що не кажіть, а такий народ гідний такої міліції, такого міністра внутрішніх справ і таких правозахисників.
Але повернімося до нашого барана. Спочатку Луценко сподівався просто передати Гангана без зайвих формальностей ФСБ-шникам. І навіть наказав не переводити росіянина з Ізолятора тимчасового тримання до СІЗО після того, як 2 січня 2008 суддя Прокопчук постановила взяти нацболівця під варту. Натомість посольство РФ бомбардувалося листами з проханням «поспособствовать экстрадиции» людини, видавати яку Україна не має права через свої міжнародні зобов’язання. Вочевидь, Юрія Віталійовича надихали спогади про те, як під час його першої міністерської каденції в лютому 2006 року з міліцейського ІТТ в Криму до Узбекистану були передані 11 шукачів притулку, до яких його «собаки» також не допускали адвокатів.
Але на цей раз все було по-інакшому. Зрозумівши, що Адміністрація Президента Росії не стане його витягувати з того лайна, у яке він сам занурився, Луценко 8 січня 2008 року наказав переправити Гангана з ІТТ до СІЗО. А в той час Департамент по зв’язках з громадськістю МВС України розсилав офіційну заяву про стурбованість міністра можливим порушенням прав людини. Так і написали, іуди: «Міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко переконаний, що перебування Михайла Гангана в процедурі надання статусу біженця робить наразі його екстрадицію до країни походження неможливою. В іншому випадку подібні дії України порушать міжнародні зобов’язання держави щодо дотримання та захисту прав шукачів притулку та біженців». І це – замість того, щоби відкликати незаконне подання на арешт Гангана, який на вимогу Луценка підписав начальник Вінницького обласного УБОЗ полковник Соляр.
Розіславши таке турботливе повідомлення, пан Луценко знову взявся за старе – став умовляти російську сторону забрати Гангана. Ні, не треба вважати Юрія Віталійовича якимось витонченим садистом. Просто це – стиль його мислення, яке при виникненні будь-якої проблеми починає шукати найпростіші виходи. Є в Україні Ганган – є в Луценка проблема. Не буде Гангана – не буде проблеми. Ну і, звісно, повна відсутність будь яких принципів і будь якої моралі. Одним словом, 9 січня 2008 року міністр внутрішніх справ умовив Департамент з питань виконання покарань віддати міліції Гангана назад, під чесне слово начальника УМВС у Вінницькій області генерал-майора Поліщука. І пацана знову перевели до ІТТ, хоча закон це робити категорично забороняє.
Але довго луценківське беззаконня продовжуватися не могло. 10 січня 2008 року Регіональний представник в Україні, Білорусі та Молдові Управління Верховного Комісару ООН у справах біженців Сімони Волькен, перевіривши звернення Вінницької правозахисної групи та переконавшись, що Михайло Ганган перебуває під захистом норм міжнародного права навіть не з 10, а з 7 грудня 2007 року (у той день Ганган в усній формі звернувся з проханням про надання йому статусу біженця), направляє здивованого листа до міністра юстиції України.
І розпочався скандал. Бо відповідальний чиновник ООН поставив перед державою Україна просте запитання: на підставі чого й з якою метою українська міліція затримала російського громадянина? Вміщуємо лист Сімони Волькен у неофіційному перекладі.
Управління Верховного Комісара ООН
у справах біженців
Регіональне представництво в Україні,
Білорусі та Молдові
10 січня 2008р.
Стосовно: п. Михайло Ганган,
шукач притулку з Російської Федерації
Шановний пане Оніщук,
Регіональне Представництво УВКБ ООН в Україні, Білорусі і Молдові засвідчує свою повагу і повідомляє Вам про наступне.
Представництво УВКБ ООН в Києві було поінформоване про справу п-на Михайла Гангана, громадянина Російської Федерації, який за наявною інформацією тримається у Ізоляторі тимчасового утримання Вінницького міськвідділу УМВС у Вінницькій області, можливо з метою екстрадиції. Ми б хотіли зазначити, що п. Ганган був зареєстрований офісом УВКБ ООН через виконавчого партнера в Києві ХІАС/Програма юридичного захисту 7 грудня 2007 р. П. Ганган звернувся із заявою про надання статусу біженця до Вінницької міграційної служби 3 січня 2008 р. і отримав відповідну довідку, що підтверджує законність його перебування на території України.
УВКБ ООН хотіло б підкреслити, що п. Ганган є шукачем притулку в Україні та має право на розгляд своєї заяви про надання статусу біженця в справедливій і прозорій процедурі, включно із стадією можливого оскарження. Ми хотіли б нагадати Вам, що будь-яка форма примусового повернення шукача притулку, включно із екстрадицією, є порушенням основного принципу прав людини і захисту біженців. Стаття 33 Конвенції 1951 р. про статус біженців забороняє примусове повернення до країни, в якій особа побоюється переслідувань. Цей принцип також передбачений ст. 3 Європейської Конвенції захисту прав людини та основних свобод, а також іншими інструментами захисту прав людини, і таким чином становить частину звичаєвого міжнародного права. Важливо зазначити, що дотримання принципу «non-refoulement» є обов’язковим для всіх держав, незважаючи на чинні договори про екстрадицію, і є фундаментальною нормою права, яка не може бути порушена.
У зв’язку з цим, ми просимо Вас поінформувати про офіційні причини затримання п-на Гангана. В разі, якщо п-на Гангана було затримано з метою екстрадиції, УВКБ ООН впевнене, що принцип «non-refoulement» буде взятий до уваги Міністерством юстиції України під час розгляду справи про екстрадицію п-на Гангана.
Ми хотіли б послатися на Керівництво УВКБ ООН стосовно критеріїв і стандартів застосування, що стосуються затримання шукачів притулку від лютого 1999 р, зокрема частини 1, яка встановлює, що „затримання шукачів притулку, на думку УВКБ ООН, є небажаним у своїй основі”. У зв’язку з цим, ми звертаємося до Вас із проханням про звільнення п-на Гангана з місця затримання.
Ми сподіваємося на продовження співпраці з Вашим офісом і користуємося цією нагодою з тим, щоб поновити Вам запевнення у нашій найвищій повазі.
З повагою,
Сімона Волькен
Регіональний Представник
Отак: «затримання шукачів притулку, на думку УВКБ ООН, є небажаним у своїй основі» і «звертаємося до Вас із проханням про звільнення п-на Гангана з місця затримання». І що міг відповісти Оніщук? – Що, як сказано в протоколі затримання, на тілі та одязі Гангана знайдено сліди злочину? А підставою для затримання стала телеграма самарського полковника Дмитрієва та амбулаторна картка міністра Луценка?
Що, дійсно, міг відповісти Оніщук, якщо Росія ніколи не зверталася до України ані з вимогою про видачу Гангана, ані з клопотанням про його тимчасовий арешт? Ба більш того, Росія ніколи не оголошувала Гангана навіть у міждержавний (не кажучи вже про міжнародний) розшук.
Між тим Сімона Волькен продовжувала діяти. Зрання 10 січня в Україну з чергового вояжу повернулася Уповноважений Верховної Ради України з прав людини мадемуазель Карпачова, яка вже о десятій ранку телефонувала у Вінницю та з’ясовувала ситуацію з росіянином. Позаяк зустріч з Волькен була призначена на вечір, Ніна Карпачова вже до третьої години встигла вивчити матеріали по Гангану й обговорити ситуацію з міністром юстиції Миколою Оніщуком та Генеральним прокурором Олександром Медведьком. Вся ця трійця перебувала в легкому шоці, оцінка дій Луценка була однозначною, а найпристойніші слова, що вживалися на адресу міністра внутрішніх справ, були «дебіл» та «уйобок». Оскільки всім було зрозуміло, що якщо Волькен вирішить відвідати Вінницю та побуває в Апеляційному суді Вінницької області, де назавтра мала розглядатися апеляція адвоката Гангана, проти Луценка доведеться порушувати кримінальну справу. Бо в суді випливе все: і протокол затримання, і телеграма полковника Дмитрієва.
Але ніякі аргументи на міністра внутрішніх справ на діяли. Він заявив, що своїх наказів не скасовує – якщо розпорядився кинути Гангана в тюрму, значить відкликати подання на арешт не стане. І лише після того, як по десятій вечора в офіс до Карпачової прибула Сімона Волькен та запропонувала Уповноваженому з прав людини виступити зі спільною заявою відносно луценківського безумства, Юрій Віталійович, нарешті, зрозумів, у яку халепу він встряв. Влаштовувати міжнародні скандали, це – не пістолети роздавати.
Майже всю ніч з 10 на 11 січня 2008 року в кабінеті міністра внутрішніх справ засідав «антикризовий штаб». Юрій Віталійович, для якого ледь не єдиним джерелом знань є форум «Української правди» та сайт «Дурдом», грюкав кулаком і віддав накази, один кумедніший за інший.
Нарешті ухвалили:
1. Подання на арешт не відкликати, бо несолідно.
2. На випадок, якщо Волькен захоче відвідати ІТТ, за ніч ізолятор вимити, всіх незаконно затриманих зрання перевести до вечора в райвідділи, у камери роздати по шматку мила, повкручувати лампочки. Гангана ублажати.
3. Гангана в суд на розгляд апеляції не везти ні в якому випадку.
4. Доручити начальнику УМВС України у Вінницькій області генерал-майору Поліщуку провести переговори з головою Апеляційного суду Вінницької області з тим, щоби організувати звільнення Гангана начебто за судовим рішенням, але без судового засідання. Якщо голова суду буде прохати грошей – давати, скільки захоче.
5. Направити у Вінницю комісію МВС для «перевірки дотримання прав громадянина Гангана». Департаменту по зв’язках з громадськістю МВС України розіслати про це повідомлення у всі засоби масової інформації.
6. Знайти стрілочників. Звільнити з посад начальника ГУБОЗ МВС України Ігоря Білозуба та заступника начальника УБОЗ УМВС України у Вінницькій області Віктора Шелюховського.
(далі буде)
Володимир Бойко
2008.01.18 | OlalaZhm
От я й питаю: малограмотних суддів вигнали з роботи?
А вінницького міліціонера? Який очевидно диплом про юридичну освіту купив, бо не тямить, що самарський колега - не офіційний запит2008.01.19 | Dmytro Groysman
Re: От я й питаю: малограмотних суддів вигнали з роботи?
Ні, звичайно.Судді ж виконали прохання вищого керівництва МВС...
OlalaZhm пише:
> А вінницького міліціонера? Який очевидно диплом про юридичну освіту купив, бо не тямить, що самарський колега - не офіційний запит
2008.01.21 | samopal
„Термінатор”? – Провокатор! (частина 7) (/)
Перед тим, як продовжити нашу повість про правоохоронця, правдолюбця й захисника всіх знедолених, не можемо не подякувати Юрію Віталійовичу за насолоду, отриману від бійки в Секретаріаті Президента двох високих достойників – Льоні-Космоса та Юри-Пістолета. За підсумками мордобою (чи, як стверджує Чернівецький – пахобою) мер Києва ледь не позбувався того «органу, яким пишаються чоловіки». А міністр внутрішніх справ – переконав громадськість, що на чолі української міліції перебуває психопат, якого не можна допускати навіть на посаду дільничного інспектора.«Катрусин кінозал» продовжувався ледь не всю ніч з 18 на 19 січня. Соратники Космоса оповідали про море крові, струс марсіанського мозку та пошкоджені дітородні органи київського юродивого. А Луценко, у свою чергу, роздавав інтерв’ю про хитрість, підступність і безпощадність ворога: «пан Чернівецький підступно вдарив ногою мене в колінку, яка болить з часів Майдану. Я щойно заїжджав у лікарню і зробив усі дії, щоб це зафіксувати. У відповідь я дав ляпасу Черновецькому. Це бачили всі губернатори. Відкритою долоню я дав чоловічого ляпасу». Одним словом, колінка Майдану постукала в серце Луценка: не витримав міністр внутрішніх справ й по виході з засідання РНБОУ навішав звіздюлєй давньому опонентові. Тепер ми очікуємо на другу частину Марлезонського балету, яка розпочнеться після того, як обидва дуелянти намалюють собі у відомчих лікарнях тяжкі тілесні ушкодження. А «чоловічий ляпас» - це взагалі щось новеньке в лексиконі малахольного «Термінатора». Юрію Віталійовичу, треба було ще вчепитися Черновецькому в зачіску, розшкарябати йому своїм манікюром фізіономію та пообіцяти облити Космоса кислотою…
Хоча, в принципі, ідея непогана – провести судову реформу шляхом запровадження судів Лінча. Розпочати можна з самого пана міністра. Щоправда, начистити Луценкові рило на вулиці не вдасться – Юрій Віталійович крізь з охоронцями ходить. Але у Верховній Раді, як тільки «Термінатор» туди припреться, спробувати можна запросто. Я за російського пацаньонка сам залюбки пару разів Луценкові в п’ятак заїду – нехай знає, покидьок, як людей незаконно на тюремні нари кидати. Потім Колесников підтягнеться. «Тому що несудимий» Федорович, думаю, також до Луценківської мармизи кулаком приложиться – йому не звикати. Юлькін депутат, цей, як його, Шепелев, той взагалі ногами відбуцкає. Від Литвина чоловіки три-чотири, думаю, допоможуть. Від «Нашої України» ціла делегація прибіжить, щоби Юрія Віталійовича мордою по підлозі потягати. А потім пан міністр нехай по прокуратурах бігає та скарги пише…
«Я не жалкую з цього приводу і вважаю, що це чоловічий вчинок, який має робити кожен, хто хоче жити в чесній державі, - так міністр внутрішніх справ прокоментував свою витівку в Секретаріаті Президента. - Багато хто з нас у повсякденному житті відчуває, як багато лайна і бруду навколо. І ми постійно жаліємося, що ось так пройдисвіти, брехуни і злодії керують нами, а чесні люди - якось мовчать. Я вважаю, що на відверту брутальну брехню треба відповідати».
Святі слова. Позаяк автор цих рядків також хоче жити в чесній державі, також не захваті від того, що країною керують «пройдисвіти, брехуни і злодії» на кшталт Луценка і також, проходячи вулицею Богомольця, кожного разу відчуває запах лайна, то, відкинувши сором’язливість, він розповість, що ж саме примушувало Юрія Віталійовича так плазувати перед російськими спецслужбами. Але спочатку хочемо категорично спростувати чутки, що, мовляв, Луценко є агентом аж самої Федеральної служби безпеки Російської Федерації і через те незаконно кинув за ґрати російського громадянина Михайла Гангана, ледь не спричинивши міжнародний скандал. Ні, ні й ще раз ні.
Луценко в принципі не може бути дієздатним агентом жодної спецслужби. Істеричний психопат, він не тягне навіть на міліціонера патрульно-постової служби, не кажучи вже про те, щоби виконувати роль таємного Джеймса Бонда, чи, на худий кінець - Мати Харі. Насправді Юрій Віталійович Луценко був завербований Службою безпеки України в березні 2001 року не для виконання якихось агентурних доручень, а виключно для того, щоби писати доноси на учасників акції «Україна без Кучми».
Ця знаменна подія в житті «польового командира Майдану» трапилося після того, як 9 березня 2001 року учасники антикучмівського мітингу намагалися перешкодити тодішньому главі держави покласти вінок до пам’ятника Кобзареві в Києві. Між демонстрантами та міліцією виникли сутички, кілька протестантів були затримані й жорстоко побиті, а доблесна СБУ отримала з Банкової розпорядження порушити кримінальну справу за фактом «масових заворушень» та демонстративно покарати активних опозиціонерів.
Але притягнути до відповідальності активістів «Україна без Кучми» було непросто попри наявність великого обсягу оперативних відеозаписів подій. Треба було спочатку процесуально бездоганно провести ідентифікацію осіб, заснятих СБУ-шниками. Бо видно на запису, як, наприклад, біля міліцейських кордонів бігає громадянин, схожий на Андрія Шкіля. Але хіба ця схожість є підставою для висунення обвинувачення? – Звісно ні. Спочатку треба провести процедуру, яка йменується «впізнання».
Процедуру провели дуже просто: Юрій Віталійович Луценко був викликаний до керівника слідчої групи СБУ Миколи Михайловича Герасименка, де ледь не оконфузився по-маленькому, коли почув, що може бути покараний за відмову співробітничати з «органами». З тремтячими руками й дрижаками на обличчі Луценко всівся біля монітору та став розглядати кадри оперативної відеозйомки: «Оце – Шкіль… Стоп, зупиніть запис, оце – Зайченко. Поруч з ним – Гальчик…». Все це дійство писалося на відеокамеру, окрім того Юрій Віталійович не відмовився дати свідчення письмово. Після чого його взяли під білі руки та відвели в кабінет до опера… Юрію Віталійовичу, а не підкажете, яким псевдонімом Ви підписували доноси на соратників? Сподіваюсь не «Термінатор»?
Докладніше про легендарну постать нинішнього заступника Голови СБУ Герасименка читач може довідатися з нашого поздоровлення, яке було опубліковано з нагоди 50-ти річчя Миколи Михайловича http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52267.html. Що ж стосується колінного суглоба «польового командира», то учасники акції «Україна без Кучми» нині люблять жартувати, що свою колінку Луценко пошкодив зовсім не на Майдані, а в кабінеті керівника слідчої групи в справі «9-го березня» - коли Луценка викликали в СБУ і він, ледь не обіссавшись з переляку, намагався виконати міньєт Миколі Михайловичу. Про міньєт – це жарт. Все інше – правда.
Втім, якщо Юрій Віталійович буде заперечувати цей колоритний факт зі своєї біографії, ми вкотре радимо подати на нас до суду. Бо його доноси та відеозапис процедури «впізнання» донині зберігаються в архіві Голосіївського райсуду Києва – у матеріалах кримінальної справи, внаслідок якої за допомогою Луценка було засуджено до різних строків позбавлення волі 18 чоловік. У порядку забезпечення доказів ми заявимо клопотання про витребування справи, передивимося касету… Агов, Юрію Віталійовичу!
Одним словом з тих пір пан Луценко відчуває переповненість січового міхура кожного разу, як тільки чує прохання від працівників будь-якої спецслужби. Це – поклик провокатора: спочатку виводити людей на вулиці під гаслом «Кучму – геть!», а потім писати на них доноси; спочатку наказувати даішникам відбирати в автопорушників посвідчення водія, а потім заявляти, що він нічого такого не наказував; спочатку незаконно затримувати іноземця, а потім розсилати заяви про стурбованість за його долю та карати стрілочників, уся вина яких полягала лише в тому, що вони виконували розпорядження міністра.
Так трапилося й з Ганганом – міністр внутрішніх справ України за випрацюваною звичкою запопадливо кинувся ублажати ФСБ-шників з далекої Самари. При цьому Луценко достеменно знав, що його розпорядження кинути Гангана в камеру ІТТ є злочинним і достеменно знав, що ні в якому випадку не можна вносити подання про арешт нацболівця до Ленінського районного суду Вінниці.
Річ у тім, що в липні 2006 року пан Луценко вже один раз відгукнувся на прохання спецслужб Узбекистану, які ловили по всьому світові збіглих опозиціонерів. Один такий бідолашний узбек на прізвище Міррахімов спокійно проживав собі в Україні якраз в м.Вінниця. Міліціонери за наказом Луценка того узбека затримали та незаконно кинули в ІТТ. Але Юрій Віталійович зробив помилку й забув дати начальникові ІТТ вказівку не приймати від затриманого ніяких паперів. Скориставшись своїми законними правами, Міррахімов, перебуваючи в камері міліцейського ізолятора, написав заяву на адресу відділу міграційної служби у Вінницькій області про надання йому статусу біженця та вручив ту заяву начальникові ІТТ для подальшої відправки.
Начальник ІТТ також вчинив за законом і заяву прийняв. Знаючи це, тодішній начальник УМВС України у Вінницькій області Дремлюга, тим не менш, не ризикнув відмовитися від виконання вказівки міністра й 16 липня 2006 року підписав подання до Ленінського райсуду про тимчасовий арешт Міррахімова з метою подальшої екстрадиції. Наступного дня узбека повезли в суд, але як тільки прокурор узнав від затриманого, що той встиг подати заяву в міграційну службу, так зразу ж відмовився від підтримки подання. А суд, у свою чергу, виніс постанову про негайне звільнення Міррахімова з-під варти. Бо міжнародні угоди та Закон України «Про біженців» чітко визначають: людина не може бути видана іншій державі, а відтак – заарештована з метою екстрадиції, навіть не з моменту одержання статусу біженця, а з того моменту, коли вона тільки заявила про своє бажання набути такого статусу.
О, як лютував Юрій Віталійович, коли йому на стіл поклали передану факсом з Вінниці постанову про звільнення узбека. Тоді ж, влітку 2006 року, ми зняли копію з цієї факсограми й з тим, щоби ще разочок порадувати «польового командира Майдану», подаємо текст цього документа.
ПОСТАНОВА
17 липня 2006 року м.Вінниця
Суддя Ленінського районного суду м.Віннця Сало Т.Б. при секретарі Прит Ж.С. за участю прокурора Вінницької області Ільніцького І.І., за участю прокурора Ленінського району м.Вінниці Шидловського О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні подання від 17.07.2006 начальника УМВС України у Вінницькій області генерал-майора міліції Дремлюги В.М. про взяття під варту Міррахімова Мірвохіда Елшодовича, 18.10.1983 року народження, узбека, громадянина Республіки Узбекистан, уродженця м.Ташкент, тимчасово проживаючого за адресою: м.Вінниця, просп. Юності 24/1, для забезпечення видачі його правоохоронним органам Республіки Узбекистан та утримання Міррахімова М.Е. у СІЗО Вінницької установи виконання покарань №1, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно подання Міррахімов М.Е. розшукувався компетентними органами Республіки Узбекистан для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення на території цієї країни злочинів, передбачених ч.4 ст. 159, ч. 1,2 ст. 242, ч. 1 ст.244-2 КК РУ. Затримання проведено на підставі постанови про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, винесене 20 червня 2005 року заступником начальника ОРП прокуратури м.Ташкент, санкціонованої прокурором м.Ташкент 21 червня 2005 року.
Про затримання Міррахімова М.Е. на території м.Вінниці було невідкладно повідомлено ініціатора розшуку.
З метою забезпечення компетентними органами України виконання вимог Конвенції «Про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 27.01.1993 року, яка є чинною для обох країн і яка є частиною національного законодавства України, стосовно видачі Міррахімова М.Е. правоохоронним органам Республіки Узбекистан, яка можлива лише за умови перебування його під вартою та з огляду на положення ч.2 ст. 29 Конституції України в подання ставиться питання про взяття під варту Міррахімова М.Е. та утримання його в СІЗО Вінницької установи виконання покарань №1.
Міррахімов М.Е. в судовому засідання пояснив, що перебуваючи в ІТТ ВМВ УМВС України у Вінницькій області він подав заяву на адресу відділу міграційної служби у Вінницькій області про надання йому статусу біженця. Результати розгляду даної заяви поки що відсутні.
Представник прокуратури Вінницької області та прокуратура Ленінського району м.Вінниці, вислухавши пояснення Міррахімова М.Е., заперечували проти задоволення даного подання, зазначивши, що до розгляду заяви Міррахімова М.Е. відділом міграційної служби щодо надання йому статусу біженця взяття під варту з метою видачі правоохоронним органам Республіки Узбекистан неможливе.
Враховуючи та керуючись ст.ст. 1, 11, 12 Закону України «Про біженців» від 21.06.2001 року, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні подання про взяття під варту Міррахімова Мірвохіда Елшодовича, 18.10.1983 року народження, узбека, громадянина Республіки Узбекистан, уродженця м.Ташкент, тимчасово проживаючого за адресою: м.Вінниця, просп. Юності 24/1, для забезпечення видачі його правоохоронним органам Республіки Узбекистан та утримання Міррахімова М.Е. у СІЗО Вінницької установи виконання покарань №1, відмовити.
Звільнити Міррахімова Мірвохіда Елшодовича, 18.10.1983 року народження, з зали суду.
Копію постанови направити прокурору Ленінського району м.Вінниці, прокурору Вінницької області, начальнику УМВС України у Вінницькій області та начальнику ІТТ ВМВ УМВС України у Вінницькій області.
Суддя Сало Т.Б.
Тому коли 31 грудня 2007 року заступник начальника УБОЗ УМВС України у Вінницькій області Шелюховський доповів у Київ, що Ганган затриманий і подання про його арешт буде вноситися в Ленінський райсуд Вінниці (нагадуємо, що обласне управління міліції у Вінницькій області знаходиться на території Ленінського району і ніякий інший місцевий суд не може приймати подібні подання), Юрій Віталійович миттєво пригадав історію з узбеком. І тому наказав не допускати до Гангана адвокатів, до арешту не пересилати нікуди ніяких його заяв і, головне, домовитися про арешт в іншому суді. Так і було зроблено. Шелюховський убовтав підписати подання про арешт прокурора Замостянського району Дудчика та домовився з суддею Замостянського райсуду Прокопчук – і Гангана заарештували.
Тож коли Луценко довідався, що ось-ось в Апеляційному суд Вінницької області має розглядатися апеляція адвоката Гангана, міністр перелякався не на жарт. Оскільки перше питання, яке мало постати в судовому засіданні: яким чином подання про арешт опинилося в Замостянському райсуді? Всю ніч з 10 на 11 начальник УМВС України у Вінницькій області Поліщук рахував домашні заощадження та обмірковував, як краще домовитися з головою Апеляційного суду. Бо Луценко був невблаганним – він пообіцяв звільнити Поліщука з посади, якщо Апеляційний суд Вінницької області почне розгляд апеляції Гангана по суті.
Одним словом, на ранок наказ міністра був виконаний – голова Апеляційного суду пообіцяв владнати звільнення Гангана без розгляду апеляції по суті, без звичного судового засідання й навіть без участі самого Гангана. А уявляєте, що було б з Луценком, якби у Вінниці працювали непідкупні судді?
(далі буде)
Володимир Бойко, спеціально для «ОРД»
P.S. До редакції «ОРД» надійшли тривожні вісті: десять днів тому ми проінформували все прогресивне людство про те, що читачі «ОРД» одностайно обрали заступника начальника УБОЗ УМВС України у Вінницькій області Віктора Шелюховського почесним резидентом МОССАД. І ось вже десять днів, як Шелюховський не п’є. Тобто п’є, але лише мінералку. Натомість пише по кілька пояснень на день у Департамент по роботі з особовим складом МВС України. Це – найтриваліша «суха» перерва в житті Вінницького УБОЗівця, що не може не викликати занепокоєння станом його здоров’я. Тож, користуючися нагодою, закликаємо товариша Шелюховського не знущатися над собою. Пане Вікторе, пийте! – Здоров’я дорожче
http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52329.html
2008.01.21 | Раціо
Мда. Природа не терпить пустоти: зустрічаємо Коробову в штанях
2008.01.22 | samopal
Ну, Коробова про Луценка трохи інакше написала (/)
Ну ты поглянь, страна! Создал Луценко топ-новость всех времен, отметелив в хвост и гриву беса — и все к нему с претензией: одни — за то, что не убил Черновецкого, а другие — что не съел принародно кусок говна от него....http://durdom.in.ua/site/bulletin/id/187.phtml
2008.01.23 | samopal
„Термінатор”? – Провокатор! (частина 8) (/)
Перед тим, як оповісти подробиці раптового звільнення російського опозиціонера Михайла Гангана з українського СІЗО №1, хочемо поскаржитися на колег з видання «20 хвилин». Вміщуючи вже знамените інтерв’ю з заступником начальника УБОЗ УМВС України Шелюховським http://20minut.ua/news/78384, де ловець Гангана звинуватив сайт «ОРД» у співпраці з іноземними спецслужбами, журналісти охрестили пана міліціонера Віктором. У той час як насправді він – Микола. Коментуючи це інтерв’ю ми й собі повторили прикру помилку, через що зараз відчуваємо пекельні муки сумління. Ще б пак: підтверджуючи зловісні здогадки вінницького УБОЗівця, редакція «ОРД» негайно покаялася в співпраці з ізраїльською розвідкою МОССАД, на форумі була відкрита гілка для вербування агентури, а самого Шелюховського читачі нашого видання одностайно обрали почесним резидентом. І тут – на тобі. Тож на компенсацію завданої Миколі Шелюховському моральної шкоди ми виправили його ім’я в попередніх частинах статті й починаємо друкувати історію про Гангана з самого початку… Це жарт, товаришу Шелюховський, не треба хапатися за серце.Сподіваємося, що міністр внутрішніх справ зі свого боку також приголубить потерпілого від наших публікацій заступника начальники Вінницького обласного УБОЗ і подарує йому ще одну зірочку на погони. Бажано – шестикутну. На згадку про довгий язик та короткий розум.
Що ж стосується колег Миколи Шелюховського, то вони розмістили на форумі нашого сайту лист про його тяжку долю:
«Болеет он тяжко, думу думает, как (и за сколько?) ему на должности удержаться. Ведь скоро его, многодетного отца, квартиркой халявной наградить должны были. Дом то у него есть, даже два, и квартирка есть, но куплена она за денежки, заработанные... А вот халявной еще не было, потому и выслуживался перед начальством. Даже на очередь квартирную встал, недели три назад, в общаге милицейской прописался, бедолага, пеленки достали... Люди в очереди по пятнадцать-двадцать лет стоят, но нашел он ходы - опер, хоть и бывший, как-никак. Думаю, что удержится. МОССАД поможет или кто другой - не важно. Проверки МВДвские до сраки - приезжают, пьют сильно, денег много берут, но вопросы РЕШАЮТ. Так пару лет назад начальника отдела кадров винницкого УБОП проверяли - перебздел он сильно, но бабло победило».
А ми то думали – чого це Шелюховський так запопадливо кинувся виконувати явно злочинні накази свого міністра? Ось воно що, квартирки халявної йому захотілося. Ціною чужої свободи…
Ну, а тепер розповімо, як Ганган опинився на волі.
Всю ніч з 10 на 11 січня 2008 року міністр внутрішніх справ України сушив голову, шукаючи вихід з безвихідної ситуації. З одного боку продовжував набирати оберти міжнародний скандал, викликаний затриманням і арештом в Україні російського опозиціонера. Ввечері 10 січня Управління верховного комісару ООН звернулося з листом вже на адресу персонально Юрія Віталійовича, зажадавши пояснень з приводу брутального порушення Україною своїх міжнародних зобов’язань. Треба було щось відповідати, але що саме написати у відповідь пан Луценко не знав і лише уявляв, що з ним зробить керівник Секретаріату Президента у випадку, якщо Ганган не буде негайно звільнений.
З іншого боку Луценко ще перед Новим Роком твердо пообіцяв подарувати Гангана своєму покровителеві – російському олігарху Олександру Михайловичу Бабакову, який, у свою чергу, вже обрадував подарунком свого приятеля, самарського губернатора Артюхова. Лише думка, що він може не виконати вказівку Бабакова, примушувала міністра внутрішніх справ України судомно ковтати повітря. Бо навіть після проведення в український парламент по квоті «Народної Самооборони» двох представників Бабакова – «смотрящєго» по бізнесу в Україні та офіцера діючого резерву Головного управління розвідки Міністерства оборони Росії – у Луценка залишилося чимало боргів перед меценатом з Росії, до київського офісу якого Юрій Віталійович перевів свій штаб ще наприкінці 2006 року, зразу після відставки з посади міністра внутрішніх справ. Луценко аж ніяк не хотів виглядати в очах Бабакова невдячною тварюкою, а тим більше він не хотів опинитися на місці покійного Максима Курочкіна.
А тут ще преса здійняла ґвалт… Одним словом, обпльований і обгажений Луценко дав розпорядження начальникові УМВС України у Вінницькій області Поліщуку домовитися в Апеляційному суді про звільнення Гангана, але так, щоби потім, коли скандал трохи вщухне, на росіянина знову можна було вдягнути наручники.
Виконати цю вказівку міністра було ой як непросто. Річ у тім, що для розгляду апеляції адвоката Гангана вже була призначена судова колегія, а справу вивчав суддя-доповідач Дмитро Пасько, відомий у Вінниці своєю порядністю та принциповістю. За результатами апеляційного слухання суд мав дати оцінку законності затримання Гангана працівниками міліції, з’ясувати, яким чином подання про арешт опинилося не в Ленінському, а в Замостянському суді м.Вінниця і прийняти остаточне рішення, яке вже не підлягало подальшому оскарженню – або продовжити тримати Гангана за ґратами, або звільнити росіянина. Власне, ніхто й не сумнівався, якою буде ухвала Апеляційного суду, оскільки компетентні органи Росії ніколи не зверталася до України з поданням про видачу нацболівця або з клопотанням про його тимчасовий арешт. А обіцянки пана Луценка, які він дає своєму патрону Бабакову та представникам ФСБ, в Україні доки що не вважаються законними підставами для арешту.
Більш того, о пів на дев’яту ранку 11 січня суддя Пасько зателефонував адвокатові Гангана Людмилі Романюк і попрохав терміново під’їхати в Апеляційний суд, пояснивши, що напередодні, 10 січня, він виніс ухвалу про залишення апеляції без руху через те, що в текст апеляції треба внести додаткові посилання на норми міжнародного права, що регулюють питання екстрадиції. Хоча ухвала й була щойно направлена поштою на адресу адвоката, суддя прохав представника Гангана не гаяти час , особисто забрати в нього копію ухвали й до 12-ї години подати виправлений варіант апеляції.
О 9-10год. Людмила Михайлівна була в кабінеті Паська, але розгублений суддя пояснив, що справи в нього вже кілька хвилин, як не має. Пошуки справи привели Романюк у кабінет заступника голови Апеляційного суду Петришина, на столі якого лежали щойно принесені матеріали по Гангану. Поруч з Петришиним вмостилися: легендарна суддя Ляліна, відома тим, що свого часу винесла найбільшу кількість смертних вироків, та не менш легендарний суддя Ващук, який зроду не розглядав апеляцій на постанови про арешт, позаяк він спеціалізується на справах про особливо тяжкі злочини, що розглядаються Апеляційним судом по першій інстанції. Біля суддів бовваніли начальник УБОЗ УМВС України у Вінницькій області Соляр та представник обласної прокуратури. Не розкриваючи справу, Петришин спитав у прокурора, що він думає з приводу Гангана. Отримавши відповідь: «На розсуд суду», Петришин сказав: «Звільнити негайно» і запропонував присутнім покинути кабінет.
А тепер пояснюємо для тих, хто не зрозумів, який злочин проти правосуддя було вчинено 11 січня у Вінниці. Для того, щоби не допустити розгляд апеляції по суті й не дати можливість винести ухвалу з оцінкою дій міліції, а головне – щоби залишити можливість для повторного арешту Гангана, начальник Вінницької обласної міліції Поліщук на вимогу Луценка домовився з головою Апеляційного суду та його заступником увійти в кабінет до судді Паська та забрати справу, яка перебувала у того в провадженні. Після чого абсолютно сторонні люди – Петришин, Ляліна й Ващук – без усякого судового засідання (бо яке судове засідання можуть проводити сторонні особи?), без виклику Гангана й навіть без ознайомлення з матеріалами справи наказали росіянина звільнити з-під варти без жодної мотивації. Коротше кажучи, «по-бєспрєдєлу» закрили, «по-бєспрєдєлу» й випустили.
А для того, щоби дати можливість Луценкові з плином часу знову кинути Гангана за ґрати, «їхні честі» розпорядилися направити подання про арешт росіянина на повторний розгляд у той же самий Замостянський райсуд. Щоправда, ніякої аргументації на користь такого рішення вінницьким жерцям Феміди вигадати так і не вдалося. Тож вони, не мудрствуюючи лукаво, записали в ухвалу якесь дуркувате марення про якогось слідчого Кулика Л.А., який начебто брав участь у судовому засіданні в Замостянському суді 2 січні 2008 року й незаконно підтримував подання про взяття Гангана під варту, насправді внесене начальником обласного УБОЗ Соляром.
Звісно, ніякого слідчого Кулика Л.А. в Замостянському суді 2 січня й близько не було. Але ж «носіям правосуддя» треба було щось написати. Ну, вони й записали перше, що спало їм на думку. Більш того, нам досі так і не вдалося з’ясувати, а чи існує взагалі слідчий Кулик Л.А. і де він працює. Подаємо цю ухвалу як взірець того, що можуть зробити гроші з українськими суддями.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого – судді Петришина І.П.
Суддів: Ващук В.П., Ляліної Л.М.
За участю прокурора: Ільніцького І.І.
Захисника: Романюк Л.М.
Розглянула 11 січня 2008 року у відкритому судовому засіданні у м.Вінниці кримінальну справу за апеляцією адвоката Романюк А.М. на постанову Замостянького районного суду м.Вінниці від 2 січня 2008 року, якою щодо Гангана Михайла Михайловича, 13.01.1986 року народження, громадянина РФ, застосовано тимчасовий арешт на 40 діб для забезпечення його видачі правоохоронним органам РФ.
В апеляцій адвокат Романюк Л.М. просить визнати незаконним затримання Гангана М.М., скасувати постанову суду про взяття його під варту як необґрунтовану та звільнити Гангана М.М. з-під варти.
Заслухавши доповідача, пояснення адвоката Романюк Л.М., яка підтримала свою апеляцію, думку прокурора, який покладається на розсуд суду, перевіривши матеріали справи, колегія вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Обираючи тимчасовий арешт щодо Гангана М.М., суд виходив з того, що останній засуджений на території Росії за ч. 2 ст. 212 КК РФ і розшукується компетентними органами Російської Федерації. Постановою Кіровського районного суду м.Самари (РФ) від 3 серпня 2007 року оголошено розшук Гангана М.М. і постановлено взяти його під варту.
Як сказано у даній постанові, вона може бути оскаржена засудженим в 10-денний строк з моменту вручення йому копії постанови. Між тим в матеріалах справи відсутні дані про вручення засудженому після його розшуку копії постанови суду та її оскарження.
Як видно з протоколу судового засідання від 2.01.2008р., судом були заслухані пояснення слідчого Кулика Л.А., який підтримав своє подання про взяття під варту Гангана М.М. Разом з тим зі справи вбачається, що з таким поданням, узгодженим з прокурором, звернувся до суду не слідчий, а перший заступник начальника УМВС України у Вінницькій області.
При новому судовому розгляді треба ретельно перевірити обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, доводи засудженого про те, що він звернувся до компетентних органів в Україні про надання йому статусу біженця і в зв’язку з цим він перебуває на території України на законних підставах, та вирішити подання відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію адвоката Романюк Л.М. задовольнити частково.
Постанову Замостянського районного суду м.Вінниці від 2 січня 2008 року відносно Гангана Михайла Михайловича скасувати, а справу направити той же суд на новий судовий розгляд.
Звільнити Гангана М.М. з-під варти.
Судді: Петришин І.П.
Ващук В.П.
Ляліна Л.М.
Але, який пасаж: «Постановою Кіровського районного суду м.Самари (РФ) від 3 серпня 2007 року оголошено розшук Гангана М.М. і постановлено взяти його під варту. Як сказано у даній постанові, вона може бути оскаржена засудженим в 10-денний строк з моменту вручення йому копії постанови. Між тим в матеріалах справи відсутні дані про вручення засудженому після його розшуку копії постанови суду та її оскарження». Судді не втрималися й тикнули Луценка в його ж лайно. Бо якщо вже пан міністр вирішив з власної ініціативи, без оголошення Гангана в міжнародний або міждержавний розшук, взяти на себе функції Кіровського райуправління внутрішніх справ м. Самара, то перше, що мали зробити його «собаки», привівши Гангана в міліцію – це вручити затриманому копію рішення Кіровського районного суду м.Самара. Юрію Віталійовичу, Вам мама в дитинстві не говорила, що Ви дебіл? Якщо ні – почитайте ухвалу Апеляційного суду Вінницької області.
І найголовніше, Юрію Віталійовичу. Судді Петришин, Ляліна й Ващук так поспішали виконати Вашу прохання, що забули витягнути з матеріалів справи ухвалу судді Паська від 10 січня про залишення апеляції без руху – ухвалу, яка не підлягає оскарженню й не може бути ніким скасована. До того ж ця ухвала не тільки зареєстрована канцелярією Апеляційного суду (бо вона була поштою направлена адвокатові Романюк), але й зазначена в опису на обкладинці справи. Пане міністре, а чи не хочете Ви самі сісти за ґрати, як співучасник злочину проти правосуддя? Не хочете?.. А Поліщук також не хоче?.. До речі, а за яку суму йому вдалося ублажити суддів Апеляційного суду, чи він примусив Петришина, Ляліну й Ващука до фальсифікації матеріалів справи безплатно?
А далі розпочалося найцікавіше. Якби апеляцію розглядав правоздатний склад суду в судовому засідання, то проблем би зі звільненням не виникло жодних. Процедура давно відома: судді, заслухавши сторони, йдуть у дорадчу кімнату, де пишуть вступну й резолютивну частину ухвали (повний текст можна виготовити й пізніше, але судовий розгляд не може завершитися, доки в справу не ляже його скорочений варіант). Витяг з ухвали проголошується в судовому засіданні та вручається начальникові конвою. Перед арештованим відкриваються двері «клітки», а конвоїри їдуть у СІЗО та здають свій примірник витягу з ухвали начальникові слідчого ізолятора.
Але Гангана, як ми пам’ятаємо, Луценко напередодні наказав незаконно перевести з СІЗО, що належить Департаменту з питань виконання покарань, до міліцейського ІТТ. До того ж ніхто Гангана в суд не доставляв, а полковник Соляр замість того, щоби повідомити новину начальникові ізолятора, вискочив з кабінету Петришина, перехрестився й побіг у своїх справах. Лише о 17-00, через сім з половиною годин після звільнення, Ганган покинув камеру Ізолятора тимчасового тримання. А тепер запитання до міністра. Пане Луценко, а в якості кого громадянин Ганган Михайло Михайлович парився на нарах з 9-30год. до 17-00год. 11 січня 2008 року? І чи знаєте Ви, скільки років ув’язнення Кримінальний кодекс України передбачає в якості покарання за подібні витівки?.. Так на хрєна ж Ви, пане Луценко, Гангана в ІТТ переводили? – Мало того, що це незаконно, так міліції тепер доведеться віддуватися за зайві сім з половиною годин незаконного арешту. Хай би вже начальник СІЗО віддувався… Ні, Юрію Віталійовичу, Ви таки дійсно дебіл…
Але міністр мовчить і за всі три тижні «гангангейту» ані словом не пояснив шановній українській громаді свої безумства. Вочевидь, вирішивши остаточно переконати народ, що на чолі Міністерства внутрішніх справ України перебуває людина, небезпечна для суспільства. Втім, у поясненнях Луценка особливої потреби й не має, бо як сказав мудрий Пелевін:
«Какие бы слова ни произносились на политической сцене, сам факт появления человека на этой сцене доказывает, что перед нами блядь и провокатор. Потому что если бы этот человек не был блядью и провокатором, его бы никто на политическую сцену не пропустил - там три кольца оцепления с пулеметами».
(далі буде)
Володимир Бойко, спеціально для «ОРД»
http://www.ord-ua.com/categ_1/article_52341.html