01/15/2008 | Майдан-ІНФОРМ

Показуха на тлі розрухи – це зона культурного лиха по-криворізькому

На всеукраїнському рівні гримить слава про Кривий Ріг, його керівникам високопосадовці Віктор ЮЩЕНКО і Юрій ЛУЦЕНКО направо й наліво роздають нагороди й почесні звання, а тим часом заклади культури піддаються руйнації, а місцева влада або закриває на це свої очі, або пускає пил в очі довірливим громадянам, або ж починає діяти тільки тоді, коли вже справі не зарадиш, бо пізно.
Найяскравіше про це свідчить те, що сталося з Криворізьким геолого-мінералогічним музеєм „Скарби надр Кривбасу” та технічною бібліотекою, відомими далеко за межами колишнього Радянського Союзу, які відвідували й діячі науки та культури з Німеччини і Голландії, Чехословаччини і Болгарії, Японії, Данії, Швеції... А колишній Президент України Леонід КУЧМА після відвідин музею сказав міському голові: „А я й не знав, що у тебе такий клондайк”.
У останньому числі часопису „Промінь Просвіти” від 11 січня 2008 року вміщено статтю під назвою „Найчорніша сторінка в історії культури...”, де з болем у серці колишній працівник цього культурного закладу інженер-геолог Інна ПИСАРЕВСЬКА розповіла про таке: „Міський голова Юрій ЛЮБОНЕНКО, заручившися підтримкою одного із місцевих депутатів, без будь-якого жалю проголосив про начебто перенесення музею до Криворізького технічного університету. Криворізький технічний університет, не маючи необхідної площі у 800 кв. м., не в змозі був розмістити такий музей у себе. Все це народне добро було звалене в закинуту студентську їдальню, всі засклені вітрини псуються на господарському дворі. Експонати машин були всі розібрані до кафедр та шахт. Науково-технічна бібліотека вся розосереджена по дрібних бібліотечках і в технічному університеті.
Тепер студенти гірничих вузів, гірники і металурги не знають, у якій бібліотеці можна дістати необхідний матеріал, необхідну технічну інформацію. А з будинку, де знаходився музей, розстаралися зробити розважальний комплекс, а місто залишилося без унікального музею, який був славою і гордістю не тільки міста, а й всієї України”.
Там же голова Криворізького міського об’єднання „Просвіта” і голова Української екологічної асоціації „Зелений світ” Микола КОРОБКО в статті „Криворізький герострат ходить в кращих мерах „ констатував з приводу цього: „Назвемо імена головних героїв переможної війни із закладами культури. Це – Криворізький міський голова Ю.В. ЛЮБОНЕНКО, депутат міськради Г.М. ТЕНЕТКО, депутатська більшість міськради, захована за непоіменним голосуванням. Пасивні співучасники руйнівного заходу: міністр культури і мистецтв України Ю.П. БОГУЦЬКИЙ, народні депутати України – криворіжці В.М.ГУРОВ, М.Д.КОЛЕСНИК, В.П.МОВЧАН, І.М. СМІЯНЕНКО. Додамо, що міський голова – орденоносець від двох президентів – Леоніда КУЧМИ і Віктора ЮЩЕНКА, а Президент України В.ЮЩЕНКО публічно позаздрив криворіжцям, що вони мають такого мера”.
Та сказане про те, що сталося у вересні 2003 року, – далеко не все, бо 26 грудня 2007-го Юрій ЛЮБОНЕНКО оголосив на сесії міськради (а після неї підтвердив це на прес-конференції), що буде переноситись на нове місце Криворізький історико-краєзнавчий музей, бо (бачте!) старе приміщення, виявляється, - у аварійному стані.
І тепер криворіжці думають з тривогою в серці : „А що ж станеться з цим музеєм?”. Так, бо може бути дежавю. До того ж, доведено до краю і приміщення міської бібліотеки №7, яке на очах у всіх криворіжців на центральній вулиці перетворюється в руїни. Так - в руїни, а тим часом чиновники управління культури виконкому міськради замість того, щоб надати допомогу, 14 грудня 2007 року з посмішками на обличчях роздавали подарунки бібліотекарям з приводу 50-річчя цього закладу, яке відзначали в іншому приміщенні (міській музичній школі №2) від імені Заслуженого працівника культури України Валентини БЄРЛІН, яка у цей час була десь на інших ювілеях. І такі „художества”-досягнення місцевої влади на ниві культури можна перераховувати й далі.
Та, мабуть, і цього достатньо, аби уявити собі, яка величезна дистанція між постійною похвальбою місцевих чиновників та самого мера про свої досягнення і реаліями сьогодення, які щодня бачать криворіжці. Це ж справжня зона культурного лиха, тільки створена руйнівниками по-своєму, по-криворізькому. Бо – на тлі показухи. Сергій ЗІНЧЕНКО