Расслабьтесь. Материал для детей...
01/17/2008 | SpokusXalepniy
...Для детей 60-х, 70-х, 80-х.
Вот... получил только что по имэйлу (рассылка)... Русскоязычная Америка погрязла в ностальгии. Я готов подписаться под каждым абзацем. (Кроме как о "колготках".)
Если вы были ребенком в 60-е, 70-е или 80-е, оглядываясь назад, трудно поверить, что нам удалось дожить до сегодняшнего дня. В детстве мы ездили на машинах без ремней и подушек безопасности. Поездка на телеге, запряженной лошадью, в теплый летний день была несказанным удовольствием. Наши кроватки были раскрашены яркими красками с высоким содержанием свинца. Не было секретных крышек на пузырьках с лекарствами, двери часто не запирались, а шкафы не запирались никогда. Мы пили воду из колонки на углу, а не из пластиковых бутылок. Никому не могло придти в голову кататься на велике в шлеме. Ужас.
Часами мы мастерили тележки и самокаты из досок и подшипников со свалки, а когда впервые неслись с горы, вспоминали, что забыли приделать тормоза. После того, как мы въезжали в колючие кусты несколько раз, мы разбирались с этой проблемой. Мы уходили из дома утром и играли весь день, возвращаясь тогда, когда зажигались уличные фонари, там, где они были. Целый день никто не мог узнать, где мы. Мобильных телефонов не было! Трудно представить. Мы резали руки и ноги, ломали кости и выбивали зубы, и никто ни на кого не подавал в суд. Бывало всякое. Виноваты были только мы и никто другой. Помните? Мы дрались до крови и ходили в синяках, привыкая не обращать на это внимания.
Мы ели пирожные, мороженое, пили лимонад, но никто от этого не толстел, потому что мы все время носились и играли. Из одной бутылки пили несколько человек, и никто от этого не умер. У нас не было игровых приставок, компьютеров, 165 каналов спутникового телевидения, компакт дисков, сотовых телефонов, интернета, мы неслись смотреть мультфильм всей толпой в ближайший дом, ведь видиков тоже не было!
Зато у нас были друзья. Мы выходили из дома и находили их. Мы катались на великах, пускали спички по весенним ручьям, сидели на лавочке, на заборе или в школьном дворе и болтали, о чем хотели. Когда нам был кто-то нужен, мы стучались в дверь, звонили в звонок или просто заходили и виделись с ними. Помните? Без спросу! Сами! Одни в этом жестоком и опасном мире! Без охраны! Как мы вообще выжили?
Мы придумывали игры с палками и консервными банками, мы воровали яблоки в садах и ели вишни с косточками, и косточки не прорастали у нас в животе. Каждый хоть раз записался на футбол, хоккей или волейбол, но не все попали в команду. Те, кто не попали, научились справляться с разочарованием. Некоторые ученики не были так сообразительны, как остальные, поэтому они оставались на второй год. Контрольные и экзамены не подразделялись на 10 уровней, и оценки включали 5 баллов теоретически, и 3 балла на самом деле. На переменах мы обливали друг друга водой из старых многоразовых шприцов! Наши поступки были нашими собственными. Мы были готовы к последствиям. Прятаться было не за кого. Понятия о том, что можно откупиться от ментов или откосить от армии, практически не существовало. Родители тех лет обычно принимали сторону закона, можете себе представить!? Это поколение породило огромное количество людей, которые могут рисковать, решать проблемы и создавать нечто, чего до этого не было, просто не существовало. У нас была свобода выбора, право на риск и неудачу, ответственность, и мы как-то просто научились пользоваться всем этим. Если вы один из этого поколения, я вас поздравляю. Нам повезло, что наше детство и юность закончились до того, как правительство купило у молодежи свободу взамен за ролики, мобилы, фабрику звезд и классные сухарики... С их общего согласия... Для их же собственного блага...
На самом деле в мире не семь чудес света, а гораздо больше. Просто мы с вами к ним привыкли и порой даже не замечаем. Ну, разве не чудо первое советское средство после бритья? Помните? Кусочки газеты?
А такое чудо, как тюнинг автомобиля Москвич-412? Помните? 5-копеечные монеты по периметру лобового стекла, меховой руль, эпоксидная ручка коробки передач с розочкой и, естественно, милицейская фуражка на заднем стекле.
А резинка от трусов - это же тоже чудо! Ведь она прекрасно держит как трусы, так и колготки и варежки!
Пирожок с повидлом - ну разве не чудо? Никогда не угадаешь, с какой стороны повидло вылезет!
Еще одно необъяснимое чудо - поднимите, пожалуйста, руки те, у кого был нормальный учитель труда... а не инопланетянин?
А такое чудо, авоська с мясом за форточкой? Помните: полез доставать - пельмени упали!
А вот этот вот чудесный мамин развод: "Я тебе сейчас покупаю, но это тебе на день рождения"?!
Или вот эта волшебная бабушкина фраза на прощание: "Только банки верните!"
А холодильник ЗИЛ помните, вот с такой вот ручкой? Это же однорукий бандит! Дергаешь ручку – сыпятся банки.
А, кстати, что до сих пор лежит в холодильниках на дверце сбоку? Нет, не яйца. И не кетчуп. На дверце сбоку лежат... лекарства!
Бесплатная медицина - это тоже чудо. Врач один, а очереди две - одна по талонам, а вторая по записи. А еще и третья была - "Я только спрошу!"
Да, сколько еще их было, этих чудес света...
Маленькое окошко из кухни в ванную - что там смотреть, объясните?
Обувная ложка-лошадка...
Зубной порошок - чистит как зубы, так и серебро...
Писающий мальчик на двери туалета...
Телевизор "Рубин" - берешь пассатижи и тын-тын-тын!
Плавки с якорьком... помните?!
Молоко в треугольных пакетах!
А вы говорите: "Семь чудес света!"
Мы раньше много чего делали такого, что сейчас и в голову не взбредет делать. Более того, если ты сегодня хоть раз сделаешь то, что тогда делал постоянно - тебя не поймут, а могут и за сумасшедшего принять.
Ну вот, например, помните, автоматы с газированной водой. Там еще был стакан граненый - один на всех. Сегодня никому и в голову не придет пить из общего стакана! (Сегодня его украдут через пять секунд после установки автомата, ровно за три секунды до того, как утащат и сам автомат...) А раньше ведь все пили из этих стаканов... Обычное дело! И ведь никто не боялся подхватить какую-нибудь заразу...
Кстати, эти стаканы использовали для своих дел местные пьяницы. И, представьте себе, вы только представьте это - они ВОЗВРАЩАЛИ стакан на место! Не верите? А тогда - обычное дело!
А люди, вешающие простыню на стену, выключающие свет и бормочущие что-то себе под нос в темноте? Секта? Нет, обычное дело! Раньше в каждом доме проходила церемония, которая называлась - задержите дыхание - диафильм! Помните это чудо?! У кого сейчас работает проектор диафильмов?
Дым валит, едкий запах по всей квартире. Дощечка такая с письменами. Что вам представляется? Индийский великий жрец Арамонетригал? На самом деле это вы-жи-га-ние. Обычное дело! Миллионы советских детей выжигали открытки мамам на 8 марта - Мамочка, поздравляю с международным женским днем. Желаю тебе мирного неба над головой, а твоему сыну - велосипед...
А еще все сидели в ванной, причем на опущенном стульчаке, причем в темноте - и светил там только красный фонарь... Догадались? Обычное дело - печатали фотографии. Вся наша жизнь на этих черно-белых фотографиях, отпечатанных собственными руками, а не бездушным дядькой из Кодак... Ну, вы же помните, что такое фиксаж?
Девчонки, а вы помните резиночки? Удивительно, но ни один мальчишка на свете не знает правила этой игры!
А сбор макулатуру в школе? До сих пор мучает вопрос - зачем? А я ведь тогда весь папин архив Playboy туда отнес. И мне ничего за это не было! Только мама удивлялась, чего это отец стал так придирчиво проверять мои домашние задания?!
Да, это мы были такими, а вот такими мы стали:
1.По ошибке, ты печатаешь свой пароль системного доступа на микроволновке.
2. У тебя список из 15 номеров, чтобы связаться со своей семьей, которая состоит из 3 человек.
3. Ты отправляешь e-mail своему коллеге, что сидит в соседней комнате.
4. Ты потерял контакт со своими друзьями или семьей, потому что у них нет адреса электронной почты.
5. После рабочего дня ты возвращаешься домой и отвечаешь по телефону так, словно ты еще на работе.
7. Ты впадаешь в состояние паники, если вышел из дома без мобильного телефона, и ты возвращаешься за ним.
8. Ты просыпаешься утром и первая вещь, которую ты делаешь - подсоединяешься к Интернету, даже до того, как выпьешь кофе.
9. Ты склоняешь голову на бок, чтобы улыбнуться : - )
10. Сейчас ты читаешь этот текст, ты с ним согласен и улыбаешься.
11. Еще хуже, ты уже знаешь, кому ты перешлешь это сообщение.
12. Ты слишком увлечен, чтобы заметить, что номер 6 в этом списке отсутствует.
13. Тебе понадобилась лишь секунда, чтобы пробежать еще раз по Сообщению и убедиться, что номера 6 действительно нет.
Сильно, согласитесь, Коллеги.
Всего Вам самого доброго. Хорошей рабочей недели!
Вот... получил только что по имэйлу (рассылка)... Русскоязычная Америка погрязла в ностальгии. Я готов подписаться под каждым абзацем. (Кроме как о "колготках".)
Если вы были ребенком в 60-е, 70-е или 80-е, оглядываясь назад, трудно поверить, что нам удалось дожить до сегодняшнего дня. В детстве мы ездили на машинах без ремней и подушек безопасности. Поездка на телеге, запряженной лошадью, в теплый летний день была несказанным удовольствием. Наши кроватки были раскрашены яркими красками с высоким содержанием свинца. Не было секретных крышек на пузырьках с лекарствами, двери часто не запирались, а шкафы не запирались никогда. Мы пили воду из колонки на углу, а не из пластиковых бутылок. Никому не могло придти в голову кататься на велике в шлеме. Ужас.
Часами мы мастерили тележки и самокаты из досок и подшипников со свалки, а когда впервые неслись с горы, вспоминали, что забыли приделать тормоза. После того, как мы въезжали в колючие кусты несколько раз, мы разбирались с этой проблемой. Мы уходили из дома утром и играли весь день, возвращаясь тогда, когда зажигались уличные фонари, там, где они были. Целый день никто не мог узнать, где мы. Мобильных телефонов не было! Трудно представить. Мы резали руки и ноги, ломали кости и выбивали зубы, и никто ни на кого не подавал в суд. Бывало всякое. Виноваты были только мы и никто другой. Помните? Мы дрались до крови и ходили в синяках, привыкая не обращать на это внимания.
Мы ели пирожные, мороженое, пили лимонад, но никто от этого не толстел, потому что мы все время носились и играли. Из одной бутылки пили несколько человек, и никто от этого не умер. У нас не было игровых приставок, компьютеров, 165 каналов спутникового телевидения, компакт дисков, сотовых телефонов, интернета, мы неслись смотреть мультфильм всей толпой в ближайший дом, ведь видиков тоже не было!
Зато у нас были друзья. Мы выходили из дома и находили их. Мы катались на великах, пускали спички по весенним ручьям, сидели на лавочке, на заборе или в школьном дворе и болтали, о чем хотели. Когда нам был кто-то нужен, мы стучались в дверь, звонили в звонок или просто заходили и виделись с ними. Помните? Без спросу! Сами! Одни в этом жестоком и опасном мире! Без охраны! Как мы вообще выжили?
Мы придумывали игры с палками и консервными банками, мы воровали яблоки в садах и ели вишни с косточками, и косточки не прорастали у нас в животе. Каждый хоть раз записался на футбол, хоккей или волейбол, но не все попали в команду. Те, кто не попали, научились справляться с разочарованием. Некоторые ученики не были так сообразительны, как остальные, поэтому они оставались на второй год. Контрольные и экзамены не подразделялись на 10 уровней, и оценки включали 5 баллов теоретически, и 3 балла на самом деле. На переменах мы обливали друг друга водой из старых многоразовых шприцов! Наши поступки были нашими собственными. Мы были готовы к последствиям. Прятаться было не за кого. Понятия о том, что можно откупиться от ментов или откосить от армии, практически не существовало. Родители тех лет обычно принимали сторону закона, можете себе представить!? Это поколение породило огромное количество людей, которые могут рисковать, решать проблемы и создавать нечто, чего до этого не было, просто не существовало. У нас была свобода выбора, право на риск и неудачу, ответственность, и мы как-то просто научились пользоваться всем этим. Если вы один из этого поколения, я вас поздравляю. Нам повезло, что наше детство и юность закончились до того, как правительство купило у молодежи свободу взамен за ролики, мобилы, фабрику звезд и классные сухарики... С их общего согласия... Для их же собственного блага...
На самом деле в мире не семь чудес света, а гораздо больше. Просто мы с вами к ним привыкли и порой даже не замечаем. Ну, разве не чудо первое советское средство после бритья? Помните? Кусочки газеты?
А такое чудо, как тюнинг автомобиля Москвич-412? Помните? 5-копеечные монеты по периметру лобового стекла, меховой руль, эпоксидная ручка коробки передач с розочкой и, естественно, милицейская фуражка на заднем стекле.
А резинка от трусов - это же тоже чудо! Ведь она прекрасно держит как трусы, так и колготки и варежки!
Пирожок с повидлом - ну разве не чудо? Никогда не угадаешь, с какой стороны повидло вылезет!
Еще одно необъяснимое чудо - поднимите, пожалуйста, руки те, у кого был нормальный учитель труда... а не инопланетянин?
А такое чудо, авоська с мясом за форточкой? Помните: полез доставать - пельмени упали!
А вот этот вот чудесный мамин развод: "Я тебе сейчас покупаю, но это тебе на день рождения"?!
Или вот эта волшебная бабушкина фраза на прощание: "Только банки верните!"
А холодильник ЗИЛ помните, вот с такой вот ручкой? Это же однорукий бандит! Дергаешь ручку – сыпятся банки.
А, кстати, что до сих пор лежит в холодильниках на дверце сбоку? Нет, не яйца. И не кетчуп. На дверце сбоку лежат... лекарства!
Бесплатная медицина - это тоже чудо. Врач один, а очереди две - одна по талонам, а вторая по записи. А еще и третья была - "Я только спрошу!"
Да, сколько еще их было, этих чудес света...
Маленькое окошко из кухни в ванную - что там смотреть, объясните?
Обувная ложка-лошадка...
Зубной порошок - чистит как зубы, так и серебро...
Писающий мальчик на двери туалета...
Телевизор "Рубин" - берешь пассатижи и тын-тын-тын!
Плавки с якорьком... помните?!
Молоко в треугольных пакетах!
А вы говорите: "Семь чудес света!"
Мы раньше много чего делали такого, что сейчас и в голову не взбредет делать. Более того, если ты сегодня хоть раз сделаешь то, что тогда делал постоянно - тебя не поймут, а могут и за сумасшедшего принять.
Ну вот, например, помните, автоматы с газированной водой. Там еще был стакан граненый - один на всех. Сегодня никому и в голову не придет пить из общего стакана! (Сегодня его украдут через пять секунд после установки автомата, ровно за три секунды до того, как утащат и сам автомат...) А раньше ведь все пили из этих стаканов... Обычное дело! И ведь никто не боялся подхватить какую-нибудь заразу...
Кстати, эти стаканы использовали для своих дел местные пьяницы. И, представьте себе, вы только представьте это - они ВОЗВРАЩАЛИ стакан на место! Не верите? А тогда - обычное дело!
А люди, вешающие простыню на стену, выключающие свет и бормочущие что-то себе под нос в темноте? Секта? Нет, обычное дело! Раньше в каждом доме проходила церемония, которая называлась - задержите дыхание - диафильм! Помните это чудо?! У кого сейчас работает проектор диафильмов?
Дым валит, едкий запах по всей квартире. Дощечка такая с письменами. Что вам представляется? Индийский великий жрец Арамонетригал? На самом деле это вы-жи-га-ние. Обычное дело! Миллионы советских детей выжигали открытки мамам на 8 марта - Мамочка, поздравляю с международным женским днем. Желаю тебе мирного неба над головой, а твоему сыну - велосипед...
А еще все сидели в ванной, причем на опущенном стульчаке, причем в темноте - и светил там только красный фонарь... Догадались? Обычное дело - печатали фотографии. Вся наша жизнь на этих черно-белых фотографиях, отпечатанных собственными руками, а не бездушным дядькой из Кодак... Ну, вы же помните, что такое фиксаж?
Девчонки, а вы помните резиночки? Удивительно, но ни один мальчишка на свете не знает правила этой игры!
А сбор макулатуру в школе? До сих пор мучает вопрос - зачем? А я ведь тогда весь папин архив Playboy туда отнес. И мне ничего за это не было! Только мама удивлялась, чего это отец стал так придирчиво проверять мои домашние задания?!
Да, это мы были такими, а вот такими мы стали:
1.По ошибке, ты печатаешь свой пароль системного доступа на микроволновке.
2. У тебя список из 15 номеров, чтобы связаться со своей семьей, которая состоит из 3 человек.
3. Ты отправляешь e-mail своему коллеге, что сидит в соседней комнате.
4. Ты потерял контакт со своими друзьями или семьей, потому что у них нет адреса электронной почты.
5. После рабочего дня ты возвращаешься домой и отвечаешь по телефону так, словно ты еще на работе.
7. Ты впадаешь в состояние паники, если вышел из дома без мобильного телефона, и ты возвращаешься за ним.
8. Ты просыпаешься утром и первая вещь, которую ты делаешь - подсоединяешься к Интернету, даже до того, как выпьешь кофе.
9. Ты склоняешь голову на бок, чтобы улыбнуться : - )
10. Сейчас ты читаешь этот текст, ты с ним согласен и улыбаешься.
11. Еще хуже, ты уже знаешь, кому ты перешлешь это сообщение.
12. Ты слишком увлечен, чтобы заметить, что номер 6 в этом списке отсутствует.
13. Тебе понадобилась лишь секунда, чтобы пробежать еще раз по Сообщению и убедиться, что номера 6 действительно нет.
Сильно, согласитесь, Коллеги.
Всего Вам самого доброго. Хорошей рабочей недели!
Відповіді
2008.01.17 | TrollSeeker
Респект! Порадував!
2008.01.17 | Боровик
Як зараз в негритянських кварталах півдня Чікаго...
2008.01.18 | саша_нічна варта
Re: Як зараз в негритянських кварталах півдня Чікаго...
Ні. Не так. Так набагато гірше та небезпечно дуже. Вони ледарі, робити не хочуть. А наші предки працювали що дурні за копійки.2008.01.17 | stefan
поставив в "гумор"
поставив в "гумор":http://www2.maidan.org.ua/n/hum/1200550212
2008.01.17 | 3dom
Сопли по совку. Вывод должен быть таким: а давайте опять вместе.
2008.01.17 | ОРИШКА
Это у Вас что-то не то с окружающим миром...
2008.01.17 | 3dom
Почему Россия хочет Голодомор забыть?
Сейчас IMHO усиленно создается образ "как хорошо было раньше" (старые песни о главном, главные песни о старом и прочее т.п.).Прямо не говорится, но явно видна конечная причина-вывод, к которому подталкивают - раньше было лучше, потому что... был Советский Союз (единый могучий).
IMHO стоит отделать в этих воспоминаниях зерна от плевел. И помнить о том и о тех кому все эти ностальжи нужны для других целей (кто хочет вспоминая забывать).
2008.01.17 | ОРИШКА
Это абсолютно ни при чем. Если Вы не понимаете, сорри.
2008.01.17 | 3dom
При чем
Когда я вижу как вокгруг меня многие друзья и знакомые заглотили наживку и смотрят взахлеб советские фильмы, то оставаясь не против, стараюсь напоминать и про обратную сторону медали.О том, что, при всех приятностях некоторых воспоминаний, совок - был и останется в истории (надеюсь) дерьмом.
Некоторые обижаются. Т.е. этот хитрый пропагандистский ход уже успел сделать свое дело...
2008.01.17 | SpokusXalepniy
Пример
3dom пише:> Когда я вижу как вокгруг меня многие друзья и знакомые заглотили наживку и смотрят взахлеб советские фильмы, то оставаясь не против, стараюсь напоминать и про обратную сторону медали.
> О том, что, при всех приятностях некоторых воспоминаний, совок - был и останется в истории (надеюсь) дерьмом.
> Некоторые обижаются. Т.е. этот хитрый пропагандистский ход уже успел сделать свое дело...
По-моему, надо у истории учиться. Если это не так, то пусть Татарчук первый бросит в меня камень.
Всё дело в том, что учиться надо как на плохих, так и на хороших примерах.
Возьмём хороший пример. Фильм Георгия Данелии "Мимино". Это же, по сути, национальное кино. Единственный недостаток у этого фильма... После просмотра не хочется идти бить морду ни грузину, ни армянину, ни... не побоюсь этого слова - москалю. Ну, вбыв бы!!! Эту падлу - Данелию.
2008.01.17 | 3dom
Re: Пример
SpokusXalepniy пише:> 3dom пише:
> > Когда я вижу как вокгруг меня многие друзья и знакомые заглотили наживку и смотрят взахлеб советские фильмы, то оставаясь не против, стараюсь напоминать и про обратную сторону медали.
> > О том, что, при всех приятностях некоторых воспоминаний, совок - был и останется в истории (надеюсь) дерьмом.
> > Некоторые обижаются. Т.е. этот хитрый пропагандистский ход уже успел сделать свое дело...
>
> По-моему, надо у истории учиться. Если это не так, то пусть Татарчук первый бросит в меня камень.
> Всё дело в том, что учиться надо как на плохих, так и на хороших примерах.
Ну да - отделять зерна от плевел (т.е. помнить и о шелухе).
> Возьмём хороший пример. Фильм Георгия Данелии "Мимино". Это же, по сути, национальное кино. Единственный недостаток у этого фильма... После просмотра не хочется идти бить морду ни грузину, ни армянину, ни... не побоюсь этого слова - москалю. Ну, вбыв бы!!! Эту падлу - Данелию.
Кино тогда было оружием пропаганды. Никто не спорит что были хорошие моменты и пропаганда не всегда во зло была.
2008.01.17 | SpokusXalepniy
Прпаганду вы осовили хорошо. Теперь можно перейти к искусству.
3dom пише:> SpokusXalepniy пише:
> > 3dom пише:
> > Возьмём хороший пример. Фильм Георгия Данелии "Мимино". Это же, по сути, национальное кино. Единственный недостаток у этого фильма... После просмотра не хочется идти бить морду ни грузину, ни армянину, ни... не побоюсь этого слова - москалю. Ну, вбыв бы!!! Эту падлу - Данелию.
> Кино тогда было оружием пропаганды. Никто не спорит что были хорошие моменты и пропаганда не всегда во зло была.
Георгий Данелия не занимался пропагандой. Вот в чем проблема. Хотя... если вы имеете в виду пропаганду искусства кино, то вы правы.
Фильмы того времени, которые носили прпагандистский характер, мы не называли этим словом. Они все у нас шли под общим названием - "агитка". Приравнивались к "красному уголку", "боевому листку", газете "Правда" и т.д.
Но самое интересное, что настоящее искусство наблюдалось иногда и в таких фильмах тоже. Как и во всех других областях, во все времена, при всех режимах настоящие фильмы появлялись один раз на каждую сотню.
Примеры фильмов, якобы, агиток, сделанных на несомненно высочайшем уровне: "Чапаев", "Коммунист", "Баллада о солдате", "Девять дней одного года", "Служили два товарища"...
2008.01.17 | Безробітний
Вот гады!!! Сало сожранного дедом односельчанина должно им бить.
3dom пише:> Когда я вижу как вокгруг меня многие друзья и знакомые заглотили наживку и смотрят взахлеб советские фильмы, то оставаясь не против, стараюсь напоминать и про обратную сторону медали.
в мозг!
Не забудем родной голодомор!
2008.01.18 | 3dom
Вот вам и многоразовые шприцы из сладенького прошлого...
Это Вы так расслабились?2008.01.18 | Безробітний
Ничего подобного, чистая математика
Население Украины в 1932 - около 28млн человек...Из них сельского населения - около 16-18 млн...По словам Ющенка, 10 млн умерли с голода, по словам Тягнибока - 15млн
Далее - чистая математика...
Миллиона три селян активно урожай у односельчан отбирали, поэтому выжили...еще миллиона три за счет людоедства/трупоедства ...
Значит все, у кого корни в селе, являются потомками палачей, людоедов или трупоедов...
Отаке-от обчислення...
Ви, шановний, з кого будете? З трупоїдів, канібалів чи катів українського народу?
І хіба брехня щодо 10 мільйонів "загиблих від голоду" у 1933 не є найтяжчою образою українського народу, за яку треба бити Ющєнку гнилу пику?
2008.01.17 | 123
Ще баби раніше були кращі, і давали частіше. Ех, були часи...
2008.01.17 | клава
Re: Ще баби раніше були кращі, і давали частіше. Ех, були часи..
Ага, і мужики були ще ті тоді: - хотілося давати... ех2008.01.17 | 123
Не можу авторитетно засвідчити, але воно напевно так і було!!!
клава пише:> Ага, і мужики були ще ті тоді: - хотілося давати... ех
2008.01.17 | ОРИШКА
клава, а я пам'ятаю ще з дитинства - якщо їхати 27 трамваєм
у понеділок вранці з лівого на правий берег - на лівому березі у трамваї дихати нічим - пролетарії-чоловіки "орбіт" не жували2008.01.17 | ОРИШКА
Я Вам сочувствую..
2008.01.17 | 123
Ех, а співчували вони як... Сталіна на вас нема!
2008.01.17 | ОРИШКА
Это Вы мне и без смайлика? Ну, впрочем, от Вас не удивительно
2008.01.17 | 123
Раніше не було фільмів,де б за кадром ржали у відповідь на жарт
на екрані.Важкувато Вам доводилося, мабуть...
2008.01.17 | ОРИШКА
Я, вообще, о пожелании Сталина. Думаете, шутка удалась?
2008.01.17 | 3dom
Вот пример кем направл. и к чему приводят все эти "воспоминания"
Эти ассоциативные ряды, картинки прошлого - рано или поздно заканчиваются Сталиным и единой страной. В любом даже таком вот контексте.Очень удачный пропагандистский ход был судя по всем.
(Голодомор правда портит эту картину приятного прошлого, о нем там хотят забыть и не вспоминать, да вот Украина не дает)
2008.01.17 | ОРИШКА
Ладно, Раздватрис, я прикололась. Вы мне нравитесь, и Ваши шутки
я еще в детском саду понимала2008.01.18 | Shooter
Гиииии :)))) Розвеселили :)
2008.01.18 | Shooter
100%!!! засвідчую:
найкраще і найчастіше дівчатка та жіночки давали як сіцілізьм почав на ладан дихати...курва, мабуть якась некрофільна закономірність
2008.01.17 | Дядя Вова
Добавлю ещё один пунктик из прошлого.
Не совсем эээ… эстетичный. Не помню ни одного советского пионерского лагеря или дома отдыха, где людей хотя бы раз за смену не охватил бы массовый понос. Все относились с пониманием: ну, жара, ну, продукты «не первой свежести».Теперь я вспоминаю об этом каждый раз, когда слышу как новости по TV открывает сообщение о чрезвычайном происшествии в стране. Типа, шесть воспитанников детского дома [десять человек из детского санатория] попали на больничную койку с диагнозом «острое кишечное отравление», потом крупным планом показывают счастливых деток, которых пару раз пропоносило. «Министр по чрезвычайным ситуациям уже вылетел на место происшествия, на администрацию заведены уголовные дела по ряду статей УК».
Ну, а американские назидательные передачи, где у нормальной (по человеческим меркам) матери государство отбирает ребёнка, а у бабушки - ненакормленную вовремя кошечку, я это вообще без душевного содрогания смотреть не могу.
Что ж, значит, есть польза от этих передач и от Вашей статьи. А как иначе заставить меня задуматься: единственен ли нынешний американский путь для человеческой цивилизации? Я вовсе не про технический прогресс, я о правовом (как мне кажется) тупике (не даром, эх, не даром, украинцы больше боятся справедливых судов, чем всем понятных и человечных «понятий» - вопрос этот очень глубок НМД).
2008.01.17 | ОРИШКА
А у меня детские воспоминания - картофель в овощных
магазинах в сеточках - половина гнили.Овощные были страшные, кроме как на Липках. Но и там мы с мамой как-то шли вечером по Чекистов мимо овощного (помните?), а в витрине сидела огромная крыса и грызла капусту...Зато во дворе мы гоняли - и "потерянное звено" с меловыми стрелочками, и лапта,и какой-то "штандер", и картошку пекли за гаражами. И бродячих собак от будок прятали.
И "Голос Америки" старшие слушали, прислонив антенну какого-то прибалтийского приемника к батарее..
2008.01.17 | ОРИШКА
Вспомнила! ВЭФ это был приемник. Крутой. Музыка ловилась оттуда
2008.01.17 | 3dom
Вспомнить всё
У Горбачева Sony был в Форосе.2008.01.17 | SpokusXalepniy
Сосредоточьтесь. Материал для взрослых...
...нажимающих на клавиши в 21-ом веке.Почему мы выжили, не имея мобильника, как следует из текста, до сих пор остаётся загадкой.
Но вот что установили ученые. Серьёзные ученые.
Где-то в 50-х годах прошлого века по всему миру был пик такого детского заболевания как полиомиелит (для простоты - паралич нервной системы, по сути - инвалидная коляска с детского возраста на всю жизнь). Это вирусное заболевание. Миллионы пораженных этой болезнью. Началась вспышка после войны, а закончилась, когда нашли вакцину (кажется, в конце 60-х).
Но вот только недавно установили ПРИЧИНУ этой вспышки. Она начала распространяться в первую очередь в Африке, где и нанесла самый большой ущерб.
Причиной, оказывается, была вода. Но самое интересное, что не просто вода, а... очищенная вода, очищенная по современным технологиям. Эти технологии цивилизованные белые по доброте душевной начали внедрять в Африканских странах.
Местные дети купались, плескались, а иногда и глотали воду в водоёмах с довольно мутной водой. Причем, в местах, куда захаживал и местный скот, спасаясь от жары.
Дело в том, что иногда дети таки заболевали чем-то, типа, дизентерии и нередко даже умирали. Но у них (у детей) вырабатывался защитный механизм против различных вирусов, в том числе и против полиомиелита. Этот вирус также присутствовал в водоёмах.
Вместе с очисткой воды организм перестал вырабатывать соответствующие защитные средства, в частности, и против полиомиелита.
В итоге, количество детей разбитых нервным параличем в несколько раз превосходило количество заболеваемых дизентерией...
Это к вопросу о том что раньше и яйца были крупнее. Не всё так просто.
2008.01.17 | 123
Дайте пліз лінк на підтвердження цієї зворушливої історії
SpokusXalepniy пише:> ...нажимающих на клавиши в 21-ом веке.
>
> Почему мы выжили, не имея мобильника, как следует из текста, до сих пор остаётся загадкой.
>
> Но вот что установили ученые. Серьёзные ученые.
> Где-то в 50-х годах прошлого века по всему миру был пик такого детского заболевания как полиомиелит (для простоты - паралич нервной системы, по сути - инвалидная коляска с детского возраста на всю жизнь). Это вирусное заболевание. Миллионы пораженных этой болезнью. Началась вспышка после войны, а закончилась, когда нашли вакцину (кажется, в конце 60-х).
>
> Но вот только недавно установили ПРИЧИНУ этой вспышки. Она начала распространяться в первую очередь в Африке, где и нанесла самый большой ущерб.
На сайті ВООЗ та на Вікіпедії про це нема, але є про те, що проблема серйозно існувала і досліджувалася ще до війни:
http://www.polioeradication.org/history.asp
http://en.wikipedia.org/wiki/Polio#History
> Причиной, оказывается, была вода. Но самое интересное, что не просто вода, а... очищенная вода, очищенная по современным технологиям. Эти технологии цивилизованные белые по доброте душевной начали внедрять в Африканских странах.
> Вместе с очисткой воды организм перестал вырабатывать соответствующие защитные средства, в частности, и против полиомиелита.
Цікаво, скільки часу має пройти між початком запровадження "сучасних технологій очищення води" і "припиненням вироблемння захисних засобів організмом".
> Это к вопросу о том что раньше и яйца были крупнее. Не всё так просто.
Звісно, не все. Але простого, як правило, набагато більше ніж складного.
2008.01.17 | SpokusXalepniy
Суть я передал правильно. Детали...
... возможно, и ошибся в чём-то. Наверняка помню из ключевых слов: полиомиелит, Африка, грязные водоёмы, скот, очистка воды как причина.Где я об этом читал (или слушал по радио) - не помню. Но это было не более двух-трёх лет назад.
123 пише:
> Цікаво, скільки часу має пройти між початком запровадження "сучасних технологій очищення води" і "припиненням вироблемння захисних засобів організмом".
С защитными способнастями организм рождается (если нет генных нарушений). Далее всё зависит от развития этих врожденных способностей. Если ребенка держать в стерильных условиях, то многие способности утрачиваются или угнетаются.
Простейший вид развития/угнетения - обычная закалка организма, занятие физкультурой, и пр. Чем раньше ребёнок к этому привыкает, тем лучше он будет сопротивляться разной "заразе" в будущем.
Это, конечно, справедливо статистически.
Странно, что такие вещи нуждаются в разъяснениях.
2008.01.17 | ОРИШКА
Цыганские дети - пример
2008.01.17 | 123
Ясно, лінка не буде
2008.01.17 | cartes
Расслабьтесь еще немного .. Спасибо.
> Если вы были ребенком в 60-е, 70-е или 80-е ..Я начинал быть ребенком с 50-х. Помню сообщение о смерти Сталина (на уроке техничка открыла дверь и тихонько сообщила учительнице, учительница закрыла лицо руками и затряслась в рыданиях, вслед за ней зарыдали некоторые девчонки; наплакавшись, учительница торжественно сообщила о постигшем нас горе).
> Мы ели пирожные, мороженое, пили лимонад ..
На поездку в Киев мама давала карманные деньги (30-50 коп.) "на лимонад", которым обычно запивали пирожное; почему-то было особым шиком пить лимонад именно в Киеве. Многие напивались так, что останавливали автобус, чтобы выскочить в посадку поблювать. Впрочем, от самого автобуса (ЗИС) тоже хотелось блювать.
> Зато у нас были друзья.
И дворовые (уличные) команды. Иногда мы играли с ними в футбол, иногда отчаянно дрались. Зеленный трехтомник Аркадия Гайдара был моей библией.
> Каждый хоть раз записался на футбол, хоккей или волейбол, но не все попали в команду. .. Некоторые ученики не были так сообразительны, как остальные, поэтому они оставались на второй год.
Я записался на волейбол и попал в команду, был отличником. Но больше всего не любил высокомерия и кастовости ("Тимур и его команда"). Хотя в начальной школе у нас шли ежедневные сражения отличников и троечников (соотношение 1:10). В классе учились два брата - один отличник, другой троечник, сражались они в разных командах. Но однажды троечники сговорились с местной уличной командой и поджидали нас огромной толпой. Избиение выглядело неизбежным, как вдруг на помощь нам пришел брат-троечник. Он появился среди нас, размахивая огромной и мокрой дохлой курицей, с окровавленной болтавшейся головой. С диким криком "УРА!" (впереди Васька с дохлой курицей) мы рванули вперед на толпу грязных детей пролетариата, и те дрогнули и понеслись по улице вниз, к ручейку. На узком мостике многие посыпались в ручей, пришли домой мокрыми и побитыми на камнях. Потом на специальном собрании их мамы сражались с нашими мамами.
> Родители тех лет обычно принимали сторону закона, можете себе представить!?
Еще бы! За "законом" стояла партия и органы.
> Это поколение породило огромное количество людей, которые могут рисковать ..
Один мой друг рискнул (это было в те времена, когда Хрущев писал Мао длинные разоблачительные письма и мы все их читали) и повесил на двери работника политотдела фото Сталина с надписью: "Советские коммунисты, не слушайте Хрущёва и т.д.". Пошутил над чуваком, т.с. Через два часа из Киева прилетел воронок с кгбэшником ..
> Еще одно необъяснимое чудо - поднимите, пожалуйста, руки те, у кого был нормальный учитель труда... а не инопланетянин?
Это точно. У нас учителем труда был бывший военный летчик, Павлуха. Он же был одно время завучем. Однажды у меня вышел конфликт с классным руководителем по принципиальному вопросу. В результате она мне сказала, что без разрешения завуча на уроки меня не допустит. Я пришел к Павлухе в мастерскую и пожаловался на училку. "Ты, конечно, прав, - сказа Павлуха, попыхивая "Беломором". - Но дело в том, что быбы - дуры. Поэтому иди, поклонись и учись дальше."
> А такое чудо, авоська с мясом за форточкой? Помните: полез доставать - пельмени упали!
Или синицы сожрали половину мяса.
> А холодильник ЗИЛ помните, вот с такой вот ручкой? Это же однорукий бандит! Дергаешь ручку – сыпятся банки.
А холодильник "Саратов"? 50 лет безотказной работы и все время в режиме морозилки (регулятор давно сдох)?
> А, кстати, что до сих пор лежит в холодильниках на дверце сбоку? Нет, не яйца. И не кетчуп. На дверце сбоку лежат... лекарства!
Действительно, я думал, что только у нас так ..
> Маленькое окошко из кухни в ванную - что там смотреть, объясните?
Ну, во-первых, таки есть что, а во-вторых, окошко - оно для света ..
> Ну вот, например, помните, автоматы с газированной водой. Там еще был стакан граненый - один на всех. Сегодня никому и в голову не придет пить из общего стакана!
Автоматы пришли на смену "ручной" газировке. Это было что-то! Стоит перед тобой тетка (иля дядька) и продает газировку, без сиропа - 1 коп, с сиропом - 3 коп. Перед наливанием стакан моется на специальной мойке типа "фонтан". Сиропы в стеклянных цилиндрах выстоены перед тобой, тут же толпы ос, потому что все сиропы - натуральные (груши, вишни, абрикосы и т.д.). Порция сиропа отмеряется быстро и на гдаз, кому больше, кому меньше (иногда возникали принципиальные схватки по поводу размера порции). Нагонявшись за день, черный-потный летишь к дяде Яше и пьешь вкуснейшую холодную шипящую ароматную жидкость .. Таки чудо!
> Кстати, эти стаканы использовали для своих дел местные пьяницы. И, представьте себе, вы только представьте это - они ВОЗВРАЩАЛИ стакан на место! Не верите? А тогда - обычное дело!
Еще бы! А завтра из чего пить? Или, опять же, утречком водой пожар затушить? За воровство стратегического стакана могли и отшмалять.
> А сбор макулатуру в школе?
А металлолом? Мы утащили с военного училища щасси от штурмовика, чтобы обогнать "б"-класс по показателю. А разведение кролей? И справка с приемного пункта о сданных шкурках?
...
Носим в памяти детство, как страну чудес ..
Спасибо, Спокус.
2008.01.17 | ОРИШКА
До меня только дошло..Унас тоже лекарства в холодильнике!!!!!
2008.01.17 | ОРИШКА
Вот я нашла, что написала моя мама лет 5 назад.
Это только часть, я попрошу ее отдать и остальное."...В школу я пошла в 1961. Бантики, тапочки, попочки в ряд – это о нас
Автоматы с газировкой стояли в коридоре школы, но как-то мальчишки из нашего класса нашли мешок со старыми, дореформенными двадцатчиками – они классно заменяли 3 коп. 1961 года. Вся малышня радостно обманывала государство, и автоматы убрали. Но в школьном буфете были вкусные пончики с ливером, а в столовой мы пили теплое молоко – наверное, это помогло нашему здоровью лучше, чем газировка.
Кушали мы, вообще, хорошо, на зависть американским детям. Помню очень вкусную сырокопченую колбасу – потом она стала дефицитом, потом она стала очень соленой, потом ее не стало, но не совсем – она ушла в пайки.
Все школьное детство прошло под разговоры о Ленине и о войне – они были в радио, в кино, в маленьком телевизоре, на уроках, в книжках, в воспитательных моментах и наглядной агитации. К войне я так и не привыкла, фильмы о ней старалась не смотреть. К концу седьмого класса слово Ленин стало скучным, как каша с молоком. Я ненавидела доедать второе до конца, а мне в школьной столовой ставили в пример Володю из «общества чистых тарелок». В отместку я никогда, нигде, ни разу не заходила в музеи Ленина, и не была в Мавзолее, хотя мои подружки, которые видели дедушку Ильича, гордились этим как первыми костюмчиками джерси. В свою очередь Ленин не хотел меня потерять и приходил всегда по-английски – на всех зачетах, экзаменах в школе, вузе, даже в аспирантуре, меня ждала тема – «V.I. Lenin - the founder of the communist party of the Soviet Union». До сих пор я спросонок могу ее оттарабанить.
2008.01.17 | cartes
Привет маме ..
Тетради с промокашками, чернильницы-невыливайки и ручки с перьями, коричневыми раздвоенными, упругими .. Две строки "А" линиями переменной толщины, заданного наклона .. Кляксы .. Переписывание .. Любование плодами трудов своих ..Какая прелесть! Все кануло, как хлам. Как гусиные перья пушкиных. Уже клава кажется пережитком, кажется естественным загонять на экран мысли без посредства, а прямо.
Время заполняет нас новым фаршем. А мы тайком заглядываем в детство ..
2008.01.17 | TrollSeeker
Перо №11
Відламуєш один кінчик, приладнуєш стабілізатор з паперу, малюєш крейдою мішень на шкільній дошці...Це вже потім імпортне слово Darts придумали.
2008.01.17 | Большой Брат
Или того лучше: обычная деревянная ручка с пером+
(та, которую в чернильницу пихают. Я еще застал это дело. Вечно руки в черниле.2008.01.17 | TrollSeeker
А металеві ручки ціною 8 коп. з ковпачками з обох боків?
Для пера і для шматочка олівця?В діло йшло все. Трубочка - для плювання промокаткою.
А ковпачки - підібрати олівець (круглий, не шестигранний), зарядити декількома пістонами і об підлогу...
Це зараз під школою рвуть петарди і ніхто уваги не звертає.
2008.01.17 | Большой Брат
Да! :)))
2008.01.17 | SpokusXalepniy
Забыли
TrollSeeker пише:> Перо №11. Відламуєш один кінчик, приладнуєш стабілізатор з паперу, малюєш крейдою мішень на шкільній дошці...
Здрасьте! Чтобы вставить стабилизатор (сделанный из квадрата 5х5 см бумаги сложенной по диагоналям), надо было еще чуть надломать заднюю часть пера (но не отломать!!!), чтобы в образовавшуюся щель засунуть стабилизатор. Эта штука летала метров на пять-шесть с гарантированной точностью до размеров ж...
Эти перья были коричневато-ржавого матового цвета.
Потом появились перья "сребряные", блестящие укороченные. У них кончик был в виде маленькой миллиметровой чуть загнутой плоскости. Эти перья стоили намного дороже. Кажется, 30 копеек за штуку (дореформенных30 копеек, т.е. - 3 копейки). А перьев №11 за эти деньги можно было купить штук пять!
Ясное дело, что эти новые перья никуда не годились. (Ну, кроме. конечно, письма). Кончик тупой, а задник не надломишь и щель для вставки стабилизатора не получишь. Куда смотрели, и о чем думали производители - бог их знает. Учеба теряла свой смысл.
2008.01.17 | TrollSeeker
Re: Забыли
SpokusXalepniy пише:> TrollSeeker пише:
> > Перо №11. Відламуєш один кінчик, приладнуєш стабілізатор з паперу, малюєш крейдою мішень на шкільній дошці...
> Здрасьте! Чтобы вставить стабилизатор (сделанный из квадрата 5х5 см бумаги сложенной по диагоналям), надо было еще чуть надломать заднюю часть пера (но не отломать!!!), чтобы в образовавшуюся щель засунуть стабилизатор.
Не видавайте технології. Враг нє дрємлєт!
> Эта штука летала метров на пять-шесть с гарантированной точностью до размеров ж...
Не видавайте основного призначення зброї!
> Эти перья были коричневато-ржавого матового цвета.
Угум-с. У нас були пера виробництва двох заводів. На одних була літера "Я", а на інших - склероз.
> Потом появились перья "сребряные", блестящие укороченные. У них кончик был в виде маленькой миллиметровой чуть загнутой плоскости. Эти перья стоили намного дороже. Кажется, 30 копеек за штуку
У нас такі пера заборонялись - каліграфія не та.
> (дореформенных30 копеек, т.е. - 3 копейки). А перьев №11 за эти деньги можно было купить штук пять!
Якщо мій склероз мені не зраджує, 5 шт. за 2 коп.
> Ясное дело, что эти новые перья никуда не годились. (Ну, кроме. конечно, письма). Кончик тупой, а задник не надломишь и щель для вставки стабилизатора не получишь. Куда смотрели, и о чем думали производители - бог их знает. Учеба теряла свой смысл.
І вигляд мали некрасивий - не було стрімкості польоту.
2008.01.17 | stefan
Був уже 1958рік. Сталіна уже не було...
TrollSeeker пише:> Відламуєш один кінчик, приладнуєш стабілізатор з паперу, малюєш крейдою мішень на шкільній дошці...
>
-----------
І запускали ми ці "самольотики" не тільки в шкільну дошку, але і в портрети "вождів".Аж одного разу зайшов подивитися на ці чудеса директр школи(хтось "стукнув").
Ніякої особливої реакції не було.Було сказано, що так не гоже робити.
Директор був сміливою людиною, українець з Східної України, прізвище - Сухомуд, пройшов війну, і осів в Бориславі.
Бандерівці його чомусь не рухали, а він і комуністом був.
І ні одного вчителя також бандерівці в Бориславі не рухали, і в околицях - також.
...
А відносно стрільби в "вождів".
Був уже 1958рік.Сталіна уже не було...
2008.01.17 | stefan
А в школу я пішов у вишиванці
1-го вересня 1956р. я пішов в 1-й клас Бориславської 8-річної школи №6(на Мражниці).В школу мене привела мама.
Я був одягнутий в чорні штани і файну білу вишивану сорочку.
Мама сама вишивала.
1-й день був ознайомлення з школою:
Вчителька показувала нам школу, класи, внутрішній і дворовий туалети, спортзал.
Був лише один урок: малюнок на вільну тему.
Я намалював великий малюнок - гори, дерева, люди, машина, трактор і ріка стрімко тече з гір - водопад.
І проти течії майже вертикально вверх пливе корабель.
От така була фантазія.
...
Напевно уже тоді було "запрограмовано", що я стану морським інженером.
2008.01.17 | TrollSeeker
У нас не було ідеологічної спрямованості.
Основна мішень - "бєгущій кабан".2008.01.17 | ОРИШКА
Мама отдала остальное
Я помню полет Гагарина. Было уже тепло и люди улыбались на улице, а мы все еще в детском садике решили стать космонавтами и продолжали так решать всю начальную школу. На концертах художественной самодеятельности старшеклассники танцевали танцы про кукурузу – девочки были початками, а два мальчика – комбайнерами. А кукурузу мы ели только в сезон – сладкую, молодую, горячую.Октябрятами мы были хорошими – старались учиться и рисовали наши добрые дела, а после уроков нас увлекала криминальная романтика – мы оставляли на трамвайных остановках страшные записки - «здесь побывала банда черной кошки». Откуда мы знали о ней раньше Жеглова и Шарапова – совершенно не помню. А потом нас приняли в пионеры и я в холодном поту просыпалась ночью перед клятвой – как правильно – «завещал великий Ленин и учит Коммунистическая Партия» – или учит и завещает наоборот ? Но клятва была хоровая, все прошло на высоте - и 22 апреля лучшие третьеклассники гордо вышагивали в распахнутых пальтишках. Страшно завидующих нам «неуспевших» принимали 19 мая – этот день был любимый, потому что жгли огромный костер и пели про картошку. Галстук сначала считался пропуском в лучший мир, но проза жизни быстро протерла нам втертые очки. Галстуки были тряпичные, вечно в чернилах, а еще были какие-то блестящие, парадные и надоели они за год, как и сама пионерия. Любая нотация начиналась и заканчивалась – « а еще пионер – должен быть пример». Классе в шестом, выходя из школы, мы уже прятали галстуки в карман. Металлолом и макулатура развивали наш соревновательный дух и Боже мой, сколько прекрасных пузатых самоваров проиграли в этих сражениях, и сколько родителей рыдали, не досчитавшись подшивок «науки и жизни», «нового мира» и т.д.! По городу ездил какой-то автобус с надписью – «сделанный из металлолома, собранного учащимися 6-Б класса» и мы гордились. Помню бум нового у взрослых– трехногие столики, занавески с городскими пейзажами, легкие кресла, появилось забавное слово «трельяж», которое хотелось съесть, а на помойку выносились бабушкины буфеты и комоды, черные диваны с зеркалами, обивку которых держали забавные гвоздики с круглыми рифлеными шляпками. Художественные натуры с правильным прицелом подбирали антиквариат – будущее состояние. Я на склоне горки за художественным институтом нашла коробку со старыми фотографиями – чопорные дамы в черно-белом, мундиры, закрученные усы, надписи с красивыми непонятными словами ( помню «грезы»), но бабушка велела вернуть на место – вдруг, коробку потеряли по ошибке – и показала свои альбомы, где были такие же неулыбчивые дамы и кавалеры.
Посещение музыкальной школа и пианино в доме были признаками «белой косточки» и по вечерам из всех окон нашего двора выпархивали гаммы, вальсы, ноктюрны, этюды. Родители мужественно терпели. Но нас влекла иная музыка – старшеклассники, запершись в кабинете физики, орали что-то лихое:
Как на Тихом океане,
Баржа тонет с чуваками,
Чуваки не унывают,
рок на палубе ломают.
и нам хотелось "урезать" что-то такое же, но все, что нам разрешалось вне программы - собачий вальс.
И был чудесный музыкальный журнал «Кругозор» с пластинками внутри – а там «какой большой ветер, напал на наш остров», «долго будет Карелия сниться» и еще много душевного. Для смеха тоже – пародии Чистякова, уже Жванецкий, и какие-то лихие «вот асфальт кончается-массовка начинается». И еще был КВН – «в субботний день, в урочный час», и там – «пей первым, Федя» и поздравления от МИСИ, ЛИСИ, КИСИ и Пензенского инженерно-строительного института».
А потом мы узнали Beatls, а потом мы читали в школьном учебнике истории за 10-ый класс, что Сталин просто «допускал перегибы», а потом брат нашей одноклассницы, побывавший в 1968 г. в Чехословакии, рассказывал, что сигареты они покупали, только разбив дулом танка окно магазина, и солдат входил, брал сигареты и расплачивался под прикрытием этого торчащего в окне дула. А еще мы читали на уроках под партами «Один день Ивана Денисовича в «Роман-газете» и «Огни Забайкалья» с «Мастером и Маргаритой» и тайком покуривали по воскресеньям за гаражами… А потом кроме слова «университет» ( а он был тогда один) родители и близкие друзья уже ни на что не реагировали и началась другая жизнь. Но это уже и другая история.
2008.01.17 | TrollSeeker
TNX
2008.01.17 | ОРИШКА
Это - танунах?
2008.01.17 | TrollSeeker
Thanks.
2008.01.17 | cartes
Интересно ..
.. особенно это:".. брат нашей одноклассницы, побывавший в 1968 г. в Чехословакии, рассказывал, что сигареты они покупали, только разбив дулом танка окно магазина, и солдат входил, брал сигареты и расплачивался под прикрытием этого торчащего в окне дула."
2008.01.17 | Большой Брат
Re: Интересно ..
+++брат нашей одноклассницы, побывавший в 1968 г. в Чехословакии, рассказывал, что сигареты они покупали, только разбив дулом танка окно магазина, и солдат входил, брал сигареты и расплачивался под прикрытием этого торчащего в окне дула."+++===БРЕШЕ! Я там был в это время. Пару отметин от братьев-чехов имею.В долгу не остался... Не было там такого! Совсем даж наоборот, наши сигареты "Северные", "Охотничьи" на пиво меняли.
2008.01.17 | ОРИШКА
Братец, глянь на эти фотки. Может и не врал (л)
Может, везде было по-разному?http://blogsnews.ru/doc_34261/
2008.01.17 | Большой Брат
Re: Братец, глянь на эти фотки. Может и не врал (л)
Ну, у меня тоже кой че осталось (что контрик не сумел найти). Не так однозначно там было.Что могу сказать, когда сюси-пуси разводили, то, таки, наглели некоторые...
А как провокации устраивали (со стрельбой,против своих же!) видел... Стреляет, падла, по толпе с чердачного окна( мне в оптику хорошо видно...) Приходилось пресекать, без раздумий! Оччень похоже на"Патриотов Украины" или как там-их. Понимают только силовое воздействие.
Что еще сказать...Одним взводом аэропорт Рузине заблокировали (чтобы не удрали правители) и высадку болгарского десанта обеспечили, потом уже в Праге заблокировали бригаду охраны министерства обороны, само министерство обороны.В этот же день телебашню захватили. Как сча помню полосатая такая красно-белая. И все это за один день!
2008.01.18 | SpokusXalepniy
Красивая операция...
...против мирного населения.Чудеса героизма творили!
А что - не приходилось ли, по случаю, накрывать какой-нибудь ДЗОТ телом своего брата-чеха?
2008.01.18 | Большой Брат
Re: Красивая операция...
Ну, чтобы об этом говорить, нужно для начала поучаствовать...Типо, устриц покушать, а потом уже и говорить.Мирных как раз никто и не трогал. Хотелось бы посмотреть, на афтара в ситуации когда ему под ноги с третьего этажа гранату бросят (нашу РГ-42). Вот, она, родимая, в 5 метрах скачет-крутится ... Думайу, долго думать не будет, если уцелеет. Влупит в это окошко из всего, что есть. И будет прав!
2008.01.18 | SpokusXalepniy
О, так они ещё, суки-чехи, и недовольны были!? Сопротивлялись!..
Не, ну какие наглецы! Их пришли освобождать мирные войска (на танках), а они вместо хлеба-соли - гранату где-то откопали. Вбыв бы!2008.01.18 | Большой Брат
Re: О, так они ещё, суки-чехи, и недовольны были!? Сопротивлялис
Сначала задайте себе вопрос - зачем мирному чеху граната? и откуда?2008.01.18 | ОРИШКА
Братец - Ваше доблестное присутствие совсем не делает
Прагу 68 замечательным подвигом страны советов. Ваша молодость оправдывает Вас, но не железную руку из-за железного занавеса2008.01.18 | Большой Брат
Оба-на! А где это я хотябы намекнул+
на "замечательный подвиг страны советов?". Не говоря уж об оправдании. Ну, у Вас и логикаХорошо, давайте немного отвлечемся. А что думаете о присутствии иностранных войск в Ираке?Афгане? Можно ли сравнивать сам факт, а не причину ввода? Да, а что делают в Ираке украинские военные?
2008.01.18 | ОРИШКА
Не, я причину ставлю во главу угла. Извини, Братец,
может я чего в Вашем тоне усмотрела, но как я вижу, Спокус тожеДа ладно, тогда разве можно было сопротивляться этой машине - СССР, и разве все понимали что к чему? Это сейчас мы такие грамотные
2008.01.18 | Большой Брат
Re: Не, я причину ставлю во главу угла. Извини, Братец,
Говорю же, там не все однозначно было. Чтобы хоть чуточку понять, нужно было там побывать. Как на мой взгляд, была обычная грызня за власть. И расклад примерно 50 на 50. Все как везде.2008.01.19 | Михайло Свистович
Стиль розповіді окупанта ББ про ЧССР пояснює його нелюбов
до бандерівців.2008.01.18 | Безробітний
Да будет Вам, Спокус...доставать затхлый хлам из шкафа...
Операция против мирного населения...Мирное население сначала не хотело защищать свою страну, сдалось без единого выстрела в пользу немцев, хоть и имело армию, оснащенную лучше вермахта...
Потом мирное население мирно клепало вооружение немцам, в том числе и танки...Этим оружием были убиты миллионы советских людей...
Затем мирное население в мае 45 звало Советскую Армию на помощь, неспособно было даже в условиях распада Германии выкинуть из страны немецкие части, как это сделали болгары и югославы, к примеру...
А потом, не прошло и 25 лет, и крутое мирное население выдергиваться начало...
И правильно, что по рогам дали...Мало только...
2008.01.18 | Большой Брат
Re: Да будет Вам, Спокус...доставать затхлый хлам из шкафа...
Если по большому счету, то нефига было туда влезать. Неча там было делать.А оружие клепать чехи могли и клепали! На вооружении свое стрелковое было (автомат, пистолет) в отличие от других стран ОВД. Да и БТР тоже свой, чешский. Отдаленно напоминающий БТР-60. И самолетики могли мастырить неплохие.
2008.01.18 | Безробітний
Исключительно по-аналогии...
И Вам тут нечего делать...Политический форум чужой Вам страны...которая к тому же развивается по милому Вам, судя по всему, пути развития...Зачем копья ломать?Нечего Вам сюда влазить, правда?
2008.01.18 | ОРИШКА
О-о, все, я Вас вычеркиваю. А казалось иногда, что можно найти
общий язык2008.01.18 | Безробітний
А что Вам так не понравилось? Можете конкретно сформулировать?
Или это снова на уровне ох!, ах!, миллиард уничтоженных Сталиным, Гулаг-Архипелаг, Голодомор-Геноцид, дружба-жвачка?Снова тот самый набор второй свежести лозунгов, который используют ловкие дяди-тети, чтобы лохов без штанов оставить?
Что, разве чехи сопротивлялись немцам, имея сравнимую по силе и техническому оснащению армию?
Что, разве они не делали немцам высокоэффективное оружие, которое использовали гитлеровцы для уничтожения Ваших соотечественников, может быть даже Ваших родственников?
Разве в Чехии было сильное движение сопротивления гитлеровской оккупации?
Разве сотни тысяч советских солдат - Ваших соотечественников или может быть даже родственников - не погибли в последнии дни войны только из-за того, что чехи оказались неспособны сами вышвырнуть гитлеровцев со своей территории?
Разве пражане в мае 1945 не молили о помощи советские войска, чтобы прекратить эсэсовский беспредел в Праге? Или они самостоятельно были в состоянии прекратить этот беспредел?
Разве чехи не сами выбрали коммунистов в 1947 году на демократических выборах (которые,кстати и Запад признал в тот момент демократическими)?
После всего этого низкой подлостью выглядит покраска чехами танка на постаменте в розовый цвет, Вы не находите?
Молодые наши соотечественники, которые горели и погибали в тех танках, они то чем виноваты? За что их посмертно унижают?
Конечно, если Вы считаете Ваших соотечественников папуасами, жизнь которых стоит копейку по-сравнению с жизнью европейца-чеха, то Ваше возмущение мне понятно...
2008.01.18 | ОРИШКА
Покажите, плз, где я считаю своих соотечественников недостойными
Вы сами спросили, сами за меня ответили и сами возмутились потом.Зачем же спрашивать?
2008.01.18 | Безробітний
Извините, последний абзац - моя ошибка, конечно...
Но в остальном, где ошибка?2008.01.18 | ОРИШКА
ошибка, наверное, системная. Героизм советских солдат в войне
и поведение чехов совсем не оправдывает наглости советского р-ва и в Венгрии, и в Чехословакии и в Афганистане. Разные ценности в один вареник, имхо.Это все равно что двоечнику в школе пятерки ставить за то, что у него отец заслуженный животновод
2008.01.18 | Безробітний
Это значит, что чехи имеют право осквернять памятники
советским солдатам?ОРИШКА пише:
> и поведение чехов совсем не оправдывает наглости советского р-ва и в Венгрии, и в Чехословакии и в Афганистане. Разные ценности в один вареник, имхо.
Угу...уроки 1938 года советское р-во приняло к сведению...Поэтому и пресекло деятельность свободолюбивых чехов, чтобы вновь не пойти по кругу, чтобы опять не платить сотнями тысяч жизней за выкрутасы чехов.
2008.01.18 | ОРИШКА
Опять какие-то выводы левые. А попробуйте не смешивать, а?
Или - если у меня отняли, я тоже пойду отнимать?Вообще, нас учили понимать и различать причины, повод и следствия. А у Вас все как-то вместе.
Может, выйдем поговорим на БП?
2008.01.19 | Михайло Свистович
Re: Да будет Вам, Спокус...доставать затхлый хлам из шкафа...
Безробітний пише:>
> А потом, не прошло и 25 лет, и крутое мирное население выдергиваться начало...
Що значить видьоргівацца. Чехи та словаки жили у своїй країні, і мали право будувати той суспільний лад, який забажає.
>
> И правильно, что по рогам дали...Мало только...
А яке право совок мав давати незалежній соціалістичній ЧССР по рогах? У всі часи це звалося окупацією, до чого я дійшов іще при Брежнєві самотужки, прочитавши прорадянську книгу Гусака "Уроки кризисного развития в истории чехословацкой Компартии". Бо навіть дитині було зрозуміло, не зважаючи на пропагандистську спрямованість цієї брошурки, що то була звичайнісінька окупація.
Чехи і словаки мали право жити в себе вдома так, як їм забажається. І вони це право вибороли зараз, а совкам і москалям залишається лише сичати.
2008.01.19 | Безробітний
Re: Да будет Вам, Спокус...доставать затхлый хлам из шкафа...
Михайло Свистович пише:> Безробітний пише:
> >
> > А потом, не прошло и 25 лет, и крутое мирное население выдергиваться начало...
>
> Що значить видьоргівацца. Чехи та словаки жили у своїй країні, і мали право будувати той суспільний лад, який забажає.
А німці також жили у своїй країні у 30-х і також мали право будувати той суспільний лад, який забажають?
Га, Михайле Богдановичу?
А завдяки кому чехи мали свою державу? Завдяки героїчному опору чехів німцям? Чи радянські солдати визволили Прагу від німців, поклали десятки тисяч життів?
і потому чехи мають повне моральне право заявити- всєм спасіба, всє свободни?
> >
> > И правильно, что по рогам дали...Мало только...
>
> А яке право совок мав давати незалежній соціалістичній ЧССР по рогах? У всі часи це звалося окупацією, до чого я дійшов іще при Брежнєві самотужки, прочитавши прорадянську книгу Дубчека "Уроки кризисного развития в истории чехословацкой Компартии". Бо навіть дитині було зрозуміло, не зважаючи на пропагандистську спрямованість цієї брошурки, що то була звичайнісінька окупація.
Не треба читати дорослі книжки в дитинстві, розуму все-таки замало, щоб досить складні речі, які і не можна зрозуміти в виключно чорно-білій палітрі, осягнути...
А якщо б у 1938 році Червона Армія окупувала Польщу, вийшла в Чехословакію, надавала би межи рог Гітлеру, Ви це також окупацією би назвали?
> Чехи і словаки мали право жити в себе вдома так, як їм забажається. І вони це право вибороли зараз, а совкам і москалям залишається лише сичати.
Після того як чехи продемонстрували у 1938 році повну нездатність захищати свою країну, таке право вони втратили. І якщо їм ту країну відвоювали ціною десятків тисяч життів молодих хлопців, то принаймі чехи не мали ніякого права розмальовувати танки, в яких ті хлопці гинули...визволяючі Прагу від німців
2008.01.20 | Михайло Свистович
Re: Да будет Вам, Спокус...доставать затхлый хлам из шкафа...
Безробітний пише:>
> А німці також жили у своїй країні у 30-х і також мали право будувати той суспільний лад, який забажають?
> Га, Михайле Богдановичу?
Чехи 60-х були фашистами і влаштовували терор?
>
> А завдяки кому чехи мали свою державу? Завдяки героїчному опору чехів німцям? Чи радянські солдати визволили Прагу від німців, поклали десятки тисяч життів?
Це не дає права на подальше майбутнє вимагати від чехів будувати своє життя так, як захоче СРСР
>
> Не треба читати дорослі книжки в дитинстві, розуму все-таки замало, щоб досить складні речі, які і не можна зрозуміти в виключно чорно-білій палітрі, осягнути...
Вам і досі замало, а мені навіть тоді відразу сьтало все ясно
> А якщо б у 1938 році Червона Армія окупувала Польщу, вийшла в Чехословакію, надавала би межи рог Гітлеру, Ви це також окупацією би назвали?
Ага. Бо окупація - це хахоплення однією країною іншої.
>
> Після того як чехи продемонстрували у 1938 році повну нездатність захищати свою країну, таке право вони втратили
Нічого вони не втратили. Немає такого правила і, слава Богу, не буде.
>
> І якщо їм ту країну відвоювали ціною десятків тисяч життів молодих хлопців, то принаймі чехи не мали ніякого права розмальовувати танки, в яких ті хлопці гинули...визволяючі Прагу від німців
І це стало причиною вводу військ?
2008.01.20 | Раціо
Це такий безробітний doublethink
Михайло Свистович пише:> Ага. Бо окупація - це хахоплення однією країною іншої.
Тільки якщо загарбники не москалі. Якщо москалі, то це завжди порятунок.
Наткнувся був колись на цікаву статтю:
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD_%D0%B8_%D1%82%D0%B5%D1%80%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%B0%2C_%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%B4%D0%B0-%D0%BB%D0%B8%D0%B1%D0%BE_%D0%B1%D1%8B%D0%B2%D1%88%D0%B8%D1%85_%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D0%B8%D1%8F%D0%BC%D0%B8#.D0.9A.D0.BE.D0.BB.D0.BE.D0.BD.D0.B8.D0.B0.D0.BB.D1.8C.D0.BD.D1.8B.D0.B5_.D0.B2.D0.BB.D0.B0.D0.B4.D0.B5.D0.BD.D0.B8.D1.8F_.D0.A0.D0.BE.D1.81.D1.81.D0.B8.D0.B8
# 12 Колониальные владения России
* 12.1 Территории, принадлежавшие России, но не являвшиеся колониями
Щодо жодної иншої імперії такого розділу чомусь не існує.
2008.01.20 | Михайло Свистович
Перепрошую, механічно написав Дубчека замість Гусака. Виправив.
2008.01.18 | Большой Брат
Re: Мама отдала остальное
Дааа... было дело - пели!:)"... Поплавский шпилит буги, и долбает рок
а Зиганшин съел чужой сапог!"
2008.01.17 | Анатоль
Коли мені кажуть про старі добрі часи, я згадую одну ситуацію.
Я, МНС, йдучи з роботи додому (в гуртожиток) заходжу в гастроном, де беру пів-хліба і банку "завтака туриста", рибо-крупяний фарш, який лізе в горли лише коли дуже голодний.
Часом ще баночку морської капусти (є така водоросль), з сильним привкусом і запахом тавоту, але я переконую, себе, що то йод, а він корисний.
Більше нічого без черги взяти не можна, а в чергах стояти за їжею мені облом.
Місяцями мрію про кусочок масла до чаю.
І ось чудо!
Якось, ідучи якоюсь іншою дорогою, через якийсь "частний сектор", я зайшов в маленький магазинчик.
А там, очам не вірю! Масло в пачках і практично без черги. Дві баби поперед мене.
Кожна з баб набирає масла великі сумки (десятки пачок). Тій, що перед мною, ще й дві пачки замість здачі кинула.
І от підходить моя черга. Я кажу: - мені одну пачку.
Продавщиця подивилась на мене, як солдат на вош і каже: - а я вже сьогодні план по продажу масла виконала.
Я мовчки повернувся і пішов.
І тепер, кожен раз, коли мені кажуть, як добре жилось в розвитому соціалізмі, я згадую цю ситуацію, точніше відчуття в горлі і душі від неї.
ПС. А мобільника в мене і зараз нема.
2008.01.17 | SpokusXalepniy
Анекдот на эту тему лучше. Потому что...
...правдивей (если по большому счету).Приезжает чувак из провинции в большой город, но в магазинах, практически, пусто. Конец дня, скоро электричка погонит назад. Он идёт по улице пустой.
Вдруг, видит в витрине магазина колбасы - какие хочешь, бужанина, ветчина, масло , сметана... Он забегает внутрь. А там и очереди нет. Несколько человек возле прилавков. Он просит, чтобы ему взвесили это, и это, и ещё это... Напаковашись, подходит к кассе. Даёт деньги. А ему говорят: товарищ, вы вон там на стенке надпись прочтите. Он поворачивается и читает, что товары отпускаются только за валюту.
Ну, он грустно выходит из магазина, плетётся дальше.
И тут снова видит другой магазин. И то же самое в витрине. Он забегает внутрь и сразу к кассиру: у вас за валюту? Кассир отвечает: нет.
Он с энтузиазмом набирает всё что ему надо. Идёт расплачиваться. А возле кассы ему говорят: товарищ, посмотрите что там на стенке в правилах написано. Он оборачивается и читает, что этот магазин отпускает товары по специальным сертификатам - бонам. Он совсем растроенный выходит из магазина и собирается ехать на вокзал.
Но тут он обнаруживает неподалёку, возле рынка, совсем простенький маленький магазинчик, витрина которого вся увешана кровяной колбасой. Он думает... ну, не с пустыми же руками возвращаться. Хоть этой колбасы накуплю. Заходит внутрь. В магазине очередь. Он сразу подходит к кассиру и спрашивает:
- У вас только за валюту?
- Нет, мы валюту не принимаем - отвечает кассир.
- За боны?
- Нет, у нас торговля только за рубли.
Он тогда обрадовано бежит к прилавку, становится в очередь, простаивает там полчаса. Ему взвешивают 5 кг колбасы. Он идёт к кассе расплачиваться. Даёт деньги... А кассир спрашивает: товарищ, а вы кровь сдавали?
2008.01.17 | Анатоль
Re: Анекдот на эту тему лучше. Потому что...
>Потому что правдивей (если по большому счету).Не знаю, що там правдівєй для Вас, і по якому счету, а написав я точно як було в мене.
Можливо в сімях, та ще й з холодильниками, стояти в чергах за харчами був смисл. А от одному в гуртожитку і без холодильника, годину стояти, щоб на раз зїсти?
Памятаю, колись, перед поїздкою в колгосп (на прополку), вистояв я таки ввечері і купив вареної ковбаси. На слідуючий день взяв її в колгосп. Підхожу в обід до свого вузлика, а там зелені мухи літають і дохлятиною пахне. Прийшлось обідати одним хлібом. Не протрималась ковбаса ніч і пів дня.
2008.01.17 | BIO
НИКОГДА!!!
Дети!!! Никогда не оглядывайтесь в прошлое на перекресткевремен - светофор сошел с ума и кругом полно этих страшных
мажорских машин из будущего, снесут зевак не задумываясь...
2008.01.17 | TrollSeeker
"Never Say Never"©(звідкілясь)
2008.01.17 | BIO
Звідтудись - там де штампують крила мажорських тачанок.
Ясно же было сказано: никогда НА ПЕРЕКРЕСТКЕ.Семь лет посмотрели влево, семь в право, семь поплевали
себе под ноги, только потом организованно всем деклассированным
классом переходим дорогу власть имущим и уже на той стороне
тротуара отыскав место не выжженное Солнцем Мажоров спокойно
оглядываемся на http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1200548564&first=1200571209&last=1200561878
На Лучший Ресурс Всех Времен и Вождей - МегаСайто "Ностальгия Так
Невовремя Как Только Возможно".
2017
2008.01.17 | TrollSeeker
Re: Звідтудись - там де штампують крила мажорських тачанок.
"Генномодифіковані БІОдобавки tetrahydrocannabinoli позитивно впливають на сублімацію фрустрації"© (проФФ. Воображєнскій)2008.01.17 | BIO
Фєєєє! - вичавила з себе козюлька потрапив під психований каток
2008.01.17 | TrollSeeker
"Аркадій, друґ, нє ґоворі красіво!"©(Канкан Сольвєйґ)
2008.01.17 | BIO
Діду, то ми переходимо чи Вам на проїджей вже жити подобається?
2008.01.17 | TrollSeeker
Онучку, травмованим урбанізацією все здається,...
...що вони по пояс в асфальті.2008.01.17 | BIO
Отак от вони і сперечалися-трамбовані урбанованими уєбанами...
2008.01.17 | TrollSeeker
Ремісництво. "Ґлокая куздра..." концептуально набагато цілісніша
2008.01.17 | BIO
Вишкіл старих ремісників!- дідусь за..трамбував молодого першим.
Якоюсь бємбою...2008.01.17 | BIO
Ліжачих у калюжі асфальту прохання не пинати!!!
2008.01.17 | TrollSeeker
"Кто ж его посадит?! Он же памятник!"©(?)
2008.01.17 | TrollSeeker
Для початківців:"Самоучітєль іґри на баянє".
http://lib.ru/PROZA/PETRUSHEWSKAYA/butyawka.txt2008.01.17 | BIO
Некузяво. Козлитонально.Плагиат пахнет плахой. Будут жертвы.
2008.01.17 | TrollSeeker
Скористайтесь камертоном для консонансу.
2008.01.18 | SpokusXalepniy
Напрасно смеётесь. В таких случаях - не положено.
Это у НИХ сначала такой выпендрёж идёт (ну, с подражанием глокой куздре), а потом - болезнь. Тут уже не до смеха.Вы же не будете смеяться над человеком, который хотел стать таким же знаменитым, как Петтенкофер, который выпил стакан холерных вибрионов, дабы доказать свою научную концепцию.
Не все же петтенкоферы. Некоторым эксперимент не удаётся. Они умирают. Ну, а если про лингвистику... то всю жизнь потом разговаривают на птичьем языке. Понимают-то они - понимают! Но в ответ могут только куздрануть бокрёнка. И хотел бы... Да уж поздно.
Короче, грех смеяться в таких случаях.
2008.01.18 | TrollSeeker
А куди вони подінуться? Виживуть,... або ж ні.
Спроби лінгвістичного гвалтування краще завершувати лінгвістичною кастрацією.А нєхвєг...
2008.01.18 | BIO
От холєра пташина....вижили ебмбріони.(/)
Зіночка, принесить оту от скляночку зностальгичним дустом - ща МИ цю халепу
погодуємо...
Києву потрібна система інтелектуального управління транспортом
(і в технічному сенсі, і в адміністративному...)
У Києві планується запровадити систему інтелектуального управління транспортом. Це передбачено ухваленою сьогодні Київрадою Програмою соціально-економічного розвитку Києва на 2008 рік, яку перший заступник голови Київської міської державної адміністрації Денис БАСС вважає найбільш соціально орієнтованою з усіх, які приймалися в столиці.
Про це УНІАН повідомили у прес-службі КМДА.
Зокрема, за його словами, програмою передбачено масштабні заходи у транспортній галузі. «Проаналізувавши транспортні кризові точки столиці, фахівці зробили однозначний висновок, що інфраструктура Києва не розрахована на таку кількість транспорту. Розуміючи актуальність питання, особливо з огляду на підготовку до чемпіонату з футболу Євро-2012, ми скоригували бюджет цього року саме з метою прискорити будівництво об’єктів транспортної інфраструктури»,- сказав перший заступник голови КМДА
Дорогами Києва щодня курсує 1 мільйон 100 тисяч одиниць транспорту. 850 тисяч з них зареєстровані у Києві і ще близько 250 тисяч – транзитний транспорт. Це створює постійні затори у 76 постійних місцях концентрації транспорту.
Для вирішення проблеми програмою передбачено запровадити систему інтелектуального управління транспортом, реконструювати та збудувати транспортні розв’язки. Як зазначив Д.БАСС, деякі проблеми у цій сфері можна вирішити лише за участі Кабінету Міністрів, парламенту та керівництва Київської області і депутатів Київської обласної ради.
Також планується запровадити Єдину систему паркувального простору, продовжувати розвиток наземного пасажирського транспорту та мережі метрополітену, модернізувати легкий швидкісний рейковий транспорт.
За словами заступника голови КМДА, запровадження системи управління транспортом, так званої системи «розумних світлофорів», дасть можливість підвищити швидкість пересування транспортних засобів на 15-20%, зменшити кількість автомобільних заторів на 20-30%. Витрати пального зменшаться на 10-12%, а шкідливі викиди в атмосферу - на 13-18%. Суттєво знизиться аварійність на дорогах – на 10-15%.
Д.БАСС повідомив, що вже завершено будівництво 1-ї черги автоматизованої системи контролю дорожнього руху – 124 перехрестя обладнані «розумними світлофорами», встановлено 3,5 тисячі нових світлодіодних світлофорів, впроваджено 5 об’єктів з керованими дорожніми знаками та інформаційними табло зі змінною інформацією. Повністю система запрацює до 2009 року. На це буде витрачено 200 мільйонів гривень, для остаточного введення системи в дію з держбюджету необхідно 100 мільйонів гривень.
2008.01.18 | TrollSeeker
Спокусе, а лінгвотерапія, таки, дає позитивного результата.
Можете подивитись.Хоч заголовок і епіграф ще в стилі "Абра-Кадабра", але основний текст має якесь смислове навантаження. Дарма, що зовсім не в тему, але то є наступним етапом.
Є деякий шанс, що знову в "абирвалг" не звалиться.
2008.01.18 | BIO
Це до теми Перехрестя, логопеде. Логику вловити легко...
Це Вам не коцаним №11 вождеві в глаз цілити.2008.01.18 | TrollSeeker
Око мертвого вождя не займали,цілили в абирвалг бєгущім кабанам.
2008.01.18 | BIO
Шоб вас забудовники спалили, абвервалги ностальгічни!!!
2008.01.18 | Большой Брат
Абвер при чем? А достать этих застройщиков+
за тышшу км не сподручно, увы.2008.01.18 | TrollSeeker
Не звертайте уваги. Це - непризнаний Малєвіч.
Квадрати малює, а все ніяк в Рускій музей не втрапить.2008.01.17 | Linx
баян :)
2008.01.17 | Rus36
Всё так...
2008.01.17 | Киянка
І я теж спокусилася
Ставлю теж дещо, для ілюстрації, що було в наших поколіннях (про які йшлося вище) як спільне, так і суттєво відмінне. Дивовижно навіть не те, що всі люди - унікально особливі"Наше Місце. З нього розгортатиметься для мене Київ. Але це більше, ніж просто перше місце проживання. Дуже рано я відчула, що воно дуже антейне
Маленький майдан з Храмом, між Горами та Дніпром. Вулиця одного з Братів… Це для зайд вона звучала якоюсь зовсім не схожою на себе назвою, а старі кияни називали її не прикметниково, а присвійно. З них дуже старі – робили це часто виклично перед тими, хто був інший…
Вікна виходили на Храм, і хоч він не працював (принаймні за призначенням), звідки часом чувся дзвін, а якщо добре придивитися в сонячний день – над ним точно літали не тільки голуби, а й якісь світляні радісні істоти. Але, здається, колись я просиналася від мелодійних дзвіночків та запаху смачної випічки навесні. Під вікнами рано-вранці були? бабусі з пасками, що їх благословляв священик.
А вже з-за близької монастирської стіни явно бувало чути співи…
Коли ж сонечко котилося за Гору, з-під неї приходили пити джерелицю біля монастирської стіни якісь добрі загадкові проЯви. Ці хтось в дитинстві не ідентифікувалися за казками, вони просто були тутешні…
Поруч з будинком росли посаджені дідом дерева – каштани, клени, дуб, липи, а ще – кущі бузку, квіти, а в маленькому внутрішньому дворику – квітуче фруктове дерево, слива, здається. В цей дворик виходив чорний хід з масивними дубовими перилами на внутрішніх сходах, та вікна крила для прислуги. В приватних (не доходних) будинках приміщення для прислуги розташовувались не на горищах-мансардах, а саме так – утворювали крилом чи крилами внутрішні дворики (вже не кажучи – що не в цокольних поверхах, де були господарчі приміщення). Наші предки були гуманніші
Наш столітній дім – чотири поверхи (цокольний та три над ним), витримав всі паводі, підвали висихали, а от після будівництва другої лінії метро сів в землю по вуха цоколя, але не дав тріщин. Будувався ж надійно, й місце благодатне.
Це – коло майдану, коло Храму. Колами стежечка на гору повз джерело. Там – найсмачніша на світі вода, хоч і з крану київська тамтешня вода мені теж подобалася – й досі вона для мене жива. Гора, навесні духмяна маревом квітів плодових, акацій, влітку – тепла потужним зелом, восени – золота, з кетягами калини, взимку – в срібно-білих блискітках, - теж сприймалася живою.
Люди по сусідству жили різні, але переважно – старі кияни, хоч і з інших куточків (по останній війні майже всіх колишніх тутешніх виселили – можливо і з життя - за неправильну поведінку під час). В будинку поруч жило декілька єврейських родин, але чомусь вони не робили погоди на кутку – майже не запам’ятались колоритні характерні історії. До революції там була недільна школа та інші церковні служби. За Храмом стояла будка чоботаря-асірійця. От кого поруч не було – слава Богу! – так це окупантів як високопоставлених, так і байдужих сірих перекати-полів. Чомусь не було й переселенців з передмість – мабуть, жили свої, подільські-магістратські. Серед сусідів ніхто особливо не виділявся, було краще – вони складали природній київський контингент, вони теж були тутешні…
На базар, який зовсім близько, ходили часом з бабусею – бусею Натою. Запам’яталося (всуміш з ранніх дитячих вражень та потім – з розповідей), як молодиці (а їздили торгувати тоді на цей базар переважно з менш окупованого тодішнім впливом совка північного заходу) ще в керсетках та очіпках зверталися до бабусі «Пані» (і це було теж природно - вона була породиста
Тепер вже нема дерев’яної лавочки у скверику поруч з будинком, та й самого скверика як такого нема – залишилося пару дерев. А на батькових фотографіях ми гуляємо там з мамою (такий нашенський
Чи називали ми їх фіранками? Гм… А от в середині були портьєри – атласні вишневі. А в залі – оксамитові, насиченого смарагдового кольору густої трави, із золотистими кутасиками. Ага, ще ж крім того були в залі тюлеві занавіски – як зараз бачу їх легкі хвилі від вітерцю, що з ними загравав. А підвіконня були які – я на них лежала впоперек, виглядаючи з вікон. Їх в залі було п’ять – великих, на двох – акваріуми зі срібними дореволюційними великими монетами та сріблясто-барвистими рибками й равликами кольору каштанів. А ще – квіти, найулюбленіші – великі білі лілеї із запаморочливим казковим запахом. Ручки на вікнах були мідні, як і крани – і це ж треба! Ніколи це добро не ламалося й навіть не скрипіло, паркет теж був ладно підігнаний, й хіба трішечки часом співав. В залі був білий камін в класичному стилі, на ньому я бачила ангела, який розкривав крила. Камін був працюючий, але заслонений гобеленовим екраном. На стелі – теж біла ліпнина, стримано-вишукана. Посеред зали – круглий стіл, за яким збиралася родина, застелений зеленою оксамитовою скатертю, на ній – емалева китайська широка ваза. Стільці – високі, з різьбленими спинками, обтягнені шкірою та гаптом, оббиті великими мідними гвіздками. Різьблені каштанові книжкова шафа й буфет, декілька підставок в тому ж стилі, диван з килимом на ньому та над ним, декілька великих пальм з листями-віялами та листями-пір’ями, декілька чималих картин, в тому числі морська з вітрильником, натюрморти. А як загадково виблискувала на святки велика ялина в залі… В книжковій шафі – книги із золотистим тисненням, і всякі різні, на і в буфеті – багато фарфорових та інших скарбів: фігурок, шкатулок, вишивок…
Вишивки були ще й на скатертях – переважно білим ришельє та старокиївським об’ємним кольоровим стилем, де фіалки та анютини очка були як живі. В зал з прихожої, яка була просторим холом з вішаком як в театрі – великим, з дерев’яними гачками по колу, вели подвійні двері – високі, адже сама стеля понад 4 метри. В прихожій запросто їздив, нікого не збиваючи, дитячий велосипедик. А санчата стояли між двома вхідними дверми, по сусідству з якимось домашнім приладдям.
В одному простінку прихожої була якась скошена частина, в якій, як мені видавалося, мало б щось бути. Мені наснилася там скульптура Божої Матері. І от це підтверджує мій дід, ще й сниться, що він вказує на якусь там таємницю. Пізніше я оволоділа цією таїною – це Сопричетність. Як є намолені святі місця, так і з місцями, які творили і в яких жили наші попередники, де втілювалася їх індивідуальність, де вони були щасливі. Ще забула – було високе дзеркало з різьбленим верхом. Чого я тільки там не бачила! Взагалі цей дім був для мені цікавим великим світом…
Кімнати виходили вікнами на Храмовий майдан, а їдальня по інший бік була без вікна, з овальним столом та старовинним великим годинником з маятником і боєм, який дружньо перегукувався з таким же поважним годинником в залі. А які затишні були лампи… А далі – кухня зі справжньою в білих кахлях пічкою, де часом пеклися смачнючі пиріжки. Інші смаколики частіше готувалися на плиті, але пічка слугувала додатковим робочим столом. Ще робочою поверхньою також була велика мармурова дошка. Зверху на полицях та гачках розташовувалися срібний кухонний та деякий фарфоровий посуд. Посуду на стіл було багато, як тепер мені здається
Пізніше і в мами, і потім – в мене побут став значно простіший. Інші часи, можливості й потреби. І я не настальгую – тому що фундаментальність та надійність, отой дружний злагоджений родинний дух просто втілилися в інші, зараз зручніші форми. Пішли речі, пішли й старші люди, але залишилася енергетика і Дух – той стрижень, який є для нас усвідомленою цінною опорою, каркасом для зростань. Я ще не раз розгортатиму тему Дому, але наразі скажу, що значно вагомішим за якісь документи є внутрішнє відчуття причетності до потужного джерела сил, акумульованих попередніми поколіннями. Що може бути матеріальніше, ніж коли шкірою й серцем відчуваєш щось своїм, помічним, ґрунтовним."
Якщо хтось дочитає й поцікавиться продовженням, воно є в мене
2008.01.17 | ОРИШКА
Классно, як намальовано. Наче я сама у Вас побувала..
2008.01.17 | Олександр Дядюк
Природа ностальгії
Колись моя покійна прабабуся, дивлячись вечорами на зорі, любила говорити, що - "от в часи її молодості і зорі світили яскравіше".І скільки я ще сопливий, але "продвинутий природознавець" не намагався її переконати, що для зірок, які від нас на мільярди світових років, людське життя то така мала мить, що вон и не можуть змінитись за цей час, і що то на справді не зорі стали тьмяніше світити, а бабуся стала гірше бачити - так я її і не переконав.
(за що дуже сердився на "несвідому" бабусю).
І лише згодом, через багато років, я зрозумів, що даремно я сердився. Адже там, у минулому, у бабусі залишилась молодість, "життя попереду", а не "вже позаду", сподівання, надії, крепке здоровья, яке дозволяло легко пережити нужду і негоди.
Нужда і негоди згодом забувається, біль притупляється, але все більше і більше росте туга за тим часом, коли ти був молодий, крепкий, здоровий, все життя ще було було попереду.
Молодим це важко зрозуміти, саме тому деякі тут сердяться - чого така туга за совком. Насправді туга не за совком, а туга за молодістю, за енергією, за здоровьям, за тим, що в сто крат цінніше побутових зручностей, які з роками все менш і менш радують.
І скількох я старих (чи тих хто наближається до цієї межі) людей не питав, всі (навіть ті хто зараз живе заможно, а в молодості бідував) - з радісьтю поміняли б тодішню бідність юних на заможність старих.
("Бо ми тоді хоч тяжко працювали в колгоспі (задарма), але ввечері гармошка грала, пісні співали, цілу ніч гуляли, а в ранці знову в колгосп (молоде здоровья і сили дозволяли"), а зараз не те.
Я сам, хоча ще не такий і старий, але все з кожним роком відчуваю, що - "тоді було краще". І хоча я розумом розумію, що це далеко не так, але підсвідомо "відчуваю" ( і все більш і більш), що - "тоді було краще".
І не варто тут шукати логіку, вимагати аналізу і доказів того "коли насправді було краще", це "природний потяг", природна туга (ностальгія), приклад цьому ми можемо бачити і в автора цієї теми, всі перелічені спогади з дитинства (значна частина з яких по суті є недоліки того часу, видаються позитивами, про які приємно згадуєш).
Саме ця природа лежить в основі відомого конфлікту "батьків і дітей" (хоча не одна вона), нерозуміння поколіннями одне одних. Бо батьки впевнені, що тоді було краще (і пісні і музика, і звичає і ВСЕ ВСЕ і головне, що люди були тоді кращі), і не сприймають молодих і їх теперішні уподобання, а молодим звичайно чужде колишнє, таке ж незнайоме і чуже їм.
Найкраще природу ностальгії і того чому здається, що "тоді було краще", виражає один анекдот, ще радянських часів, який я дуже люблю.
Старий більшовик (ще з дореволюційним стажем) виступає перед школярами (в радянські часи це було модно), розказав і те і се, і як Леніна бачив і про громадянську.
Але в кінці один учень його питає, так все ж скажіть діду - коли було краще - при царю, чи тепер.
І дід, сумно так - "при царю, бо я тоді молодим був, радикуліт не мучив, дівчата любили....".
Тому завжди була ностальгія і завжди буде. І ми будемо розказувати нашим внукам, що - "а все ж тодібуло краще (ну хоч в чомусь) - і жили ми веселіше і люди якісь кращі були", а наші діти та внуки, коли зістаряться, будуть розказувати, що саме теперішній час, був самим кращим в історії, і жили веселіше і пісні були кращі....
2008.01.18 | Киянка
Згодна. Але, позаяк я спокусилася не на настальгію, а поділитися
то ділюся далі (може, й наступне комусь сподобаєтьсяПопереджаю - далі чимало букаф. Вже вибачайте – нема коли перечитувати і скорочувати.
"Треба сказати, що був в мене трохи пізніше й інший дім з теплої цегли, де жили теж хороші люди, де і я жила з батьками. Мамині батьки приїхали в Київ з Кєнігзбергу – саме так варто тут вжити. Вони самі німцями не були, але й раніше – в іншому місці - жили поруч з німцями, й дуже шанували їх як сусідів, в них – власне, особливо в бабусі Олександрі, таки було, точно було щось німецьке – організованість, дисциплінованість, акуратність. (Гм… Але й щось подібне і в батькових батьків було - втім, подібність закономірна. Й мені дуже близьке слово орднунг
Була й дача під Києвом, майже на краєчку сосново-змішаного лісу з казковим струмком з маленькими заводями, та поля. Власне, поки вона і є, тільки трішки пересунулася на кількадесят метрів
Була ще квартира в новому районі біля озера. Так вийшло – там я жила взагалі-то найдовше (а всі три місця існували довгий час паралельно
В цій квартирі я написала свій перший дисер. Книжкові полиці там висіли на всю стіну, й по літерах на корінцях книжок вже моя донька навчалася читати – після року. Але про це – окрема розмова. Ось суттєва характеристика тодішньої квартири! Це ж бо було перше помешкання для моєї дитини, й добре, що вона почала жити в місці, де теж жили дружно. Вона теж встигла покататися на озері на санчатах, та по засмагати-покупатися влітку.
Але будинок той, звісно, зовсім не такий, як подільська наша кам’яниця – його тридцять років вже показали всю совкову непевність. Вибиралися звідти без жалю.
На той момент було ясно, що не лише не повернутися в Наше Місце, але й взагалі – в Старе Місто. Момент було упущено. Ми переїхали в сучасний район теж біля Дніпра, де майже нема, як це поступово сталося з частиною попереднього, депресивного вчорашнього дня. Майже нема, щоправда, й великої зелені, зате є енергійні люди, які поспішають на роботу, хороші школи, зручні маркети, теж озеро з Храмом, навіть острівець приватної зелені з – уявляєте! – півниками, свинями й кізочками, які часом подають голос синхронно з сучасними технозвуками. З можливого це – непоганий варіант. Тут я теж була і є щасливою, тут я живу зі своєю Рідною Половинкою, й батьки – зовсім поруч. Поки нам більш-менш тут зручно. А там, де… ну, зрозуміли? – я часом гуляю з Моїм Коханим чоловіком, з дитиною, сама, або всі разом.
Дух я насправді ношу в собі. Він в мені надійно закарбований. Бувають певні проблеми – як його передавати далі, без часто сенсорного опертя… Ну що ж, він же більший за форму. Головне – я виховую дитину за тими ж принципами, що й мене – мої батьки, а їх – їхні. Мені й бабусі-дідусі розповідали, що і їх так виховували, і їм так само про це розповідали. Мені таке виховання з дитинства подобалося
Рід… В сильній (зокрема, світоглядно) родовій традиції точно щось є. Це слово "рід" якось поважно засіло в мені, поруч зі словом родина, з дитинства. І справа не в тому, щоб знати всі прізвища до енного коліна чи мати папери з гербами (хоч це й непогано
Подання моїми батьками для мене світоглядних установок, і їх виховні принципи і прийоми, які вони застосовували на мені, мені страшенно подобалися, і я сама так роблю у свою чергу тепер із задоволенням (своїм і нашого наступного покоління
Це я вже потім, у вповні дорослому віці, прочитала в наукових виданнях з психології, що такий тип світоглядного відтворення належить до одного з найбільш успішних, хоча досить рідкісний. (Але ж все - в руках кожного, починати можна в будь-який момент).
Принагідно (поки що принагідно
В цій меті він мені розповідав різні почуті й ним придумані притчі, зокрема й ось таку: (подаю максимально близько до тексту, бо кожне слово там має значення) "Якщо несправедливо ображають інтелігента, він спершу намагається закликати рєбят жити дружно, потім, коли це нічого не дає , починає смутно рефлексувати, що сам він зробив не так і що взагалі - життя складна штука... Якщо ж образять аристократа - аристократ сильно дає образнику здачу у доступний спосіб, особливо не злоблячись
Ці та інші перли я оцінила як дієву дорогоцінність та із задоволенням передаю доньці. Точніше – вона народилася вже в цьому потоці, він є в її жилах, вона п’є з нього від народження. І то не страшно, що старих речей залишилося зовсім мало. Звісно, шкода того Нашого Місця. Але з нами – головне: світоглядний стрижень, навколо якого можна відбудовувати та розбудовувати (про нього ще буде докладніше). Ми, всією родиною однодумців, стараємося втілювати Дух в той чи інакший доступний нині спосіб. Мало того – ми намагаємося робити це у ширших за родинні масштабах. Ми кладемо свої цеглинки у Справу відродження подібного Духу в Нашому місці і в Нашій країні. Бо він – тутешній, він – тут справжній. Таких володарів колись тут було чимало, і їх має бути більше. Й ми повернемо собі нашу Україну!
Те, що я пишу про Київ, традиції, про все, що сприймається дуже значимим – є поглядом, переконаннями, набутими в різному віці та в різні способи. Тепер мені важко навіть часом перед собою розрізнити – що де і коли почуте, прочитане, побачене, відчуте, усвідомлене. Тому не буду намагатися кожного разу згадувати джерела.
Я зростала в родині, де мені передалося/де я виробляла дуже позитивне, оптимістичне, і, сказати б, доцільне в цілому світосприйняття, сприйняття себе, рідних, і – переважно – всього, що оточує. Ясно, що в самоідентифікації кожного присутній і момент відрізнення своє-інше, рідне-чуже, споріднене-вороже. Так, від мене, мабуть, не ховали, що є й останнє. Як це все «вирулило» до «устаканення» у свідомому віці? Думаю, природнім чином (звісно, тут на першому місці - Наше виховання). Тому для мене, власне, і не дивно, як змогли батьки мене виховати такою, як я стала, в часи тоталітарного совка. От, нарешті, список різних цінностей (та їх протилежностей і інших бяк
От згідно таких якостей – про і анти – й відбувалося усвідомлення свого місця у світі. Свого було, прямо скажемо, довкола не так вже багато, особливо якщо говорити не стільки про місця, скільки про людей. Ну, треба визнати, що я рано зрозуміла, що таких, як ми, взагалі навряд чи може бути багато, але так само рано зрозуміла – що може, й хотілося б, щоб було більше, і що для цього треба старатися щось робити. Тому навколишнє сприймалося все ж не як вороже (а це дуже важливо), а як рідне, яке взагалі прекрасне, але місцями занечищене, і яке треба робити кращим.
Хто такі я, ми, свої, друзі, інші, чужі й вороги? Себе я, коли починала усвідомлювати, то, крім як щасливою донькою й онучкою, частиною цікавої родини, напевно усвідомила насамперед як тутешню. От я часом бачила інших, які, якщо й не приїхали звідкись, а жили недалеко від нас, були неначе в приймах або як в черговому гуртожитку (пізніше ідентифікувала перших як закомплексованих приїжджих або киян без тутешнього глибокого коріння, а других – як перекаті-поле «мой адрес не дом и не улица») – і це незалежно від занять та рівня достатку. У нас родина як на ті часи була досить заможня, але справа не в тому – пізніше я прочитала в Агати Крісті про визначення справжньої англійкі, яка так ходила по землі, наче вона належала їй, так от – я відчувала, що ця земля, по якій я ходжу, належить мені, нам, а я, ми – належимо їй. Розумієте, можна побудувати на займаній землі персональний палац з озером-басейном та злетним майданчиком нагорі, можна жерти в найдорогших ресторанах, упакуватися найкоштовнішими речами, але нерідна земля не грітиме сама по собі, не будитиме рідних рефлексій, не лікуватиме, треба увесь час доводити собі що земля вже твоя, що ти її завоював (а напевно гризтиме все одно, що це не зовсім так). Тобто, не бути вповні щасливими на даному місці, яке все одно не є Рідним. То ж бути тутешнім – це бонус, який неможливо купити, і не завоюєш його, бо зайди запізнилися на багато поколінь, їх предки не розбудовували тутешній Дух, з ним можна хіба більш-менш «співпасти», якщо уникнути згаданого комплексу.
Ми, тутешні, спілкувалися по-дружньому в колі своїх, подібних, в основному теж – киян, де була помітна частина теж старих киян. Я б охарактеризувала їх як, також, не-бидло (ну, це як мінімум, по скромному
І от тут є цікавий момент. Він стосується не стільки, можливо, змісту того, що мені передавалося, скільки – форми передавання. Родина в нас була російськомовна. Мама приїхала вчитися в Київ з Кенігзбергу, вона росіянка (її варіант – один з малочисленних типових, мабуть це новгородсько-псковський, тому й не суперечив батьковому українському), батько і його батьки спілкувалися російською. Під час совка, як я пізніше зрозуміла, було не так небезпечно і складно підтримувати й передавати (не всіма і не всім, звісно) не-бидляцьку ідентичність (яку можна охарактеризувати ще як типову європейську), ніж ідентичність національну, бо остання, коли це робити відповідною мовою, відразу стає вразливим легким об’єктом переслідувань. Культурна матриця ж бо ширша за мову.
А щодо української мови – мені старалися давати українські книжки, в тому числі українські переклади кращих, не-бидляцьких творів (в їх частих обговореннях звертали мою увагу, можливо не в лоб, на ідеологічно викривлені місця заангажованого совкового перекладу), ми слухали й дивилися українські хоч би за мовою передачі, серед яких були й елементи сміливого чи завуальованого частіше, відповідного просвітництва. Дуже значимими для мене-підлітка були походи в різні дорослі клуби, які по суті, а часто й за мовним спілкуванням, були українськими (це були зібрання творчих людей, науковців, які прямо чи непрямо були причетні до шестидесятництва та пізніших спроб національного відродження). Завжди, скільки пам’ятаю, була гордість за своє, що Київ - кращий за Москву (а москвичи – зарозумілі, неприємні, не-наші), що в суперечці, що краще – Ленінград чи Одеса – кращий (ясна річ, після Києва) Львів
То ж я пам’ятаю і розбудову тутешньості до націєідентифікації в Дусі, так і те вражаюче впізнавання спорідненого у храмах, замках, міській забудові та акуратних сільських краєвидів не тільки Львову та західної України, але й у Прибалтиці, в гостинах у німців (натомість навіть приземкуваті склепіння храмів, показні Потємкінські дєрьовні музеїв та сіре скотство задвірків Московії викликали відчуття чужого, аж до відрази). Я природно й радісно для себе усвідомила себе європейкою, будучі можливо неявно, але однозначно, спрямованою в українство. Те і друге було гармонійне й нерозривне, і саме як таке - для мене саме собою зрозуміле, притаманне, невід’ємне, таке, що мені належить. Так і мало статися, інакше бути не могло.
І слава Богу, й подяка всім (і всьому) до цього причетним!"
Далі теж є
На фотці - стара дзеркальня в одному подільському дворику. Бажаю всім добрим людям якщо й дивитися колись в дзеркало минулого з тінями дитинства-юності, так для того, щоб поділитися ними з дорогою людиною
2008.01.18 | cartes
Гав-гав!
Пані Киянко, Ви мені нагадали породного собаку з медалями і я, безпорідний барбос, у такий спосіб з Вами привітавсяЗвичайно, без дубів паркет буде не той, а без справжнього паркету немає аристократів. Але більшість зачманілого населення не знає дубових паркетів, не знає роду-племені і бидлячить своє існування, як Бог на душу покладе. І чомусь саме вони найбільше турбували засновника і вчителя партії християн.
І коли Ви мрієте про відродження Вашої України, у мене випливає «проїхали». Не в тому сенсі, що консервативні родоводи счезнуть, а в тому, що їх завжди буде певна кількість і не більше. Бо життя побігло далі не тихою повноводною річкою, а багатьма стрімкими рівчаками, які зникають і несподівано виникають знову. Хоча столітні дуби будуть стояти, бо в них міцне коріння, міцна деревина ..
Взагалі, дякую Вам за уривки з книги, Ви класно малюєте. Нехай Ваші діти, Ваші онуки, Ваші пра-онуки, пра-пра-онуки, пра-пра-пра-онуки .. протягнуть у своє життя Ваші аристократичні традиції виховання, Ваше відчуття своєї землі.
2008.01.18 | ОРИШКА
Гав-гав! Пусть я беспородный, но мои лапы и хвост - вот
достоинства настоящего гасконца (с)2008.01.18 | cartes
Гав-гав! О, Оришка - "своя"!
2008.01.18 | Киянка
Тут на початку розслабитися радили
cartes пише:> Звичайно, без дубів паркет буде не той, а без справжнього паркету немає аристократів. Але більшість зачманілого населення не знає дубових паркетів, не знає роду-племені і бидлячить своє існування, як Бог на душу покладе. І чомусь саме вони найбільше турбували засновника і вчителя партії християн.
Найсимпатичніший паркет - ладно підігнаний різнодеревний, візерунками, але в нас зараз леноліум дуже практичного кольору (на якому мало що помітно
> І коли Ви мрієте про відродження Вашої України, у мене випливає «проїхали». Не в тому сенсі, що консервативні родоводи счезнуть, а в тому, що їх завжди буде певна кількість і не більше. Бо життя побігло далі не тихою повноводною річкою, а багатьма стрімкими рівчаками, які зникають і несподівано виникають знову. Хоча столітні дуби будуть стояти, бо в них міцне коріння, міцна деревина ..
Я не просто мрію, але не про якусь ексклюзивну
> Взагалі, дякую Вам за уривки з книги, Ви класно малюєте. Нехай Ваші діти, Ваші онуки, Ваші пра-онуки, пра-пра-онуки, пра-пра-пра-онуки .. протягнуть у своє життя Ваші аристократичні традиції виховання, Ваше відчуття своєї землі.
Дякую. Тільки ми не тягнемо, а втілюємо, насолоджуючись
І Вам - щасливого відчуття себе у Вашому, і хай всі в Україні сущі знаходитимуть гармонію у розбудові Свого як потрібного й оціненого у Нашому, українському.
2008.01.18 | cartes
Так Ви ж не до кінця розслабилися ..
> .. в нас зараз леноліум дуже практичного кольору (на якому мало що помітно ), що дуже радує .. при сусідах, які заливають неміряно у себе та всіх донизу...Я ж і кажу – рівчаки нашого життя
За Вашу родину можна порадіти, ви професійно і з задоволенням виробляєте наступні свої генерації. Дійсно так, до професії краще залучатися з 3-го року життя.
Головне, щоб у захваті від «нашої землі» не підживлювати ксенофобії. Ксенофобія походить не з любові до місця проживання, а з відчуття власної невноцінності і пошуку винних в цьому (чи з подібних причин).
2008.01.18 | stefan
Прекрасна сповідь
Киянка рече:> От згідно таких якостей – про і анти – й відбувалося усвідомлення свого місця у світі. Свого було, прямо скажемо, довкола не так вже багато, особливо якщо говорити не стільки про місця, скільки про людей. Ну, треба визнати, що я рано зрозуміла, що таких, як ми, взагалі навряд чи може бути багато, але так само рано зрозуміла – що може, й хотілося б, щоб було більше, і що для цього треба старатися щось робити. Тому навколишнє сприймалося все ж не як вороже (а це дуже важливо), а як рідне, яке взагалі прекрасне, але місцями занечищене, і яке треба робити кращим.
>Хто такі я, ми, свої, друзі, інші, чужі й вороги? Себе я, коли починала усвідомлювати, то, крім як щасливою донькою й онучкою, частиною цікавої родини, напевно усвідомила насамперед як тутешню. От я часом бачила інших, які, якщо й не приїхали звідкись, а жили недалеко від нас, були неначе в приймах або як в черговому гуртожитку (пізніше ідентифікувала перших як закомплексованих приїжджих або киян без тутешнього глибокого коріння, а других – як перекаті-поле «мой адрес не дом и не улица») – і це незалежно від занять та рівня достатку. У нас родина як на ті часи була досить заможня, але справа не в тому – пізніше я прочитала в Агати Крісті про визначення справжньої англійкі, яка так ходила по землі, наче вона належала їй, так от – я відчувала, що ця земля, по якій я ходжу, належить мені, нам, а я, ми – належимо їй. Розумієте, можна побудувати на займаній землі персональний палац з озером-басейном та злетним майданчиком нагорі, можна жерти в найдорогших ресторанах, упакуватися найкоштовнішими речами, але нерідна земля не грітиме сама по собі, не будитиме рідних рефлексій, не лікуватиме, треба увесь час доводити собі що земля вже твоя, що ти її завоював (а напевно гризтиме все одно, що це не зовсім так). Тобто, не бути вповні щасливими на даному місці, яке все одно не є Рідним. То ж бути тутешнім – це бонус, який неможливо купити, і не завоюєш його, бо зайди запізнилися на багато поколінь, їх предки не розбудовували тутешній Дух, з ним можна хіба більш-менш «співпасти», якщо уникнути згаданого комплексу.
Прекрасна оповідь(сповідь)!
Отримав велике духовне і естетичне задоволення.
2008.01.18 | Киянка
Дякую. Такий відгук від Вас мені особливо приємний
Дякую і Вам за увагу. Ну, раз так, ще трішки повирізаю -"Наша практична життєва філософія надійно базувалася та логічно розгорталася на перевіреному фундаменті світоглядних цінностей, вже описаних мною. Мені не читали спецлекцій
Зрозуміло, була повага до всіх в родині, сварок як таких не було ніколи, якщо колись в чомусь хтось і мав якісь, скажімо так, менші симпатії, то це не міняло загальної погідної «погоди». Жили за принципом – займатися і витрачатися на головніше, а тому вистачало і на приємності
Жили за принципом – займатися тим, що вважається важливим та подобається, й доцільно діяти за відповідною винагородою
За нашенської організації побуту, правда, ніхто особливо не ігзолявся
Були в нас деякі запаси - переважно з’їсні та побутово-речові, які зрештою у важкі для України і нас часи виручили, тоді ж пішли на підтримання поясів старі наші речі. Звісно, останніх шкода, але не так, щоб трагічно – Дух втілюється в інших. Ми ніколи не бували дуже прив’язані до матеріального, розглядали його доцільно-операційно. Що там старі речі – наші предки перелили своє життя в нас, і найгідніша їм шана втілюється в наших справах, якими ми продовжили і їх пам'ять…
Я ніколи не прагнула закрити двері своєї дитячої кімнати, й мені було навіть ніяково, коли це пропонував зробити хтось з моїх однолітків-гостей. Від батьків не було секретів, принаймні, моїх, серйозних, була повна довіра та порозуміння. Мені подобалися наші розмови, наші культзаходи, походи та подорожі. Я батьків не тільки любила, але й поважала, вони були для мене найголовнішими авторитетами (куди більшими, наприклад, за шкільних вчителів, вже не кажучи – ха-ха - за друзів-однолітків). І це було не лише нормальне взагалі-то дитяче відношення до батьків – я вповні розуміла і визнавала, наскільки вигідно вирізнялися вони серед маси «середньостатистичних». Я пишалася своєю родиною (власне, минулий час я тут скрізь вживаю тільки тому, що йдеться переважно про мої дитячі чи юнацькі роки, а все лишається так само)...
Також з цим було сполучено чітке спрямування на дружнє, близьке спілкування із собі подібними. Наше коло було невелике, але якісне
Що дуже важливо - при тому не було егоїстичного замкнення у родинний «замок із слонячої кістки», родинна твердиня була також і лабораторією, і злетним майданчиком для обмізкування та старту важливих втручань
Ми знали, хто чого вартий, і хто – кого… Мій дід ще в кінці 70-тих передбачив, і досить точно по часу, розпад Монстра… Й ми не просто з радістю сприйняли Відродження, ми його робили як могли. З режиму збереження, акумулювання та диверсійних рейдів
Дружня родина однодумців, відповідальних будівничих - доцільний необтяжливий побут - творчій розвиток-праця за покликанням -спілкування із собі подібними - розширення їх кола –-- це так здорово продовжувати!"
2008.01.18 | ОРИШКА
А, вообще, о простом и повседневном -так красиво и с придыханием
Талант! І "сміливі натяки в КВНах" - тоже так смело!2008.01.18 | Киянка
І не кажіть!
Для дітлахів з образцово-показатєльної школи на КВНі почули, наприклад, таке:"Нічево на свєте лучше нєєту, чем бродіть ордой по бєлу свєту, тєм, кто в стає, нє страшни трєвоги, ми уроєм все подряд дорооги..."
і потім відразу "Наш адрес нє дом і нє улица..."
А наші опоненти (інша команда, з якою ми домовилися все то втнути), після цього заспівали Заповіт Кобзаря, і ще дещо
Хто не жив у свідомому віці при совку - може не зрозуміти ні того гумору, ні тої сміливості
2008.01.18 | ОРИШКА
А это из маминых рассказок. На открытом уроке истории она
подняла вопрос о том, что Сталин нанес огромный вред стране, потому что уничтожал самое ценное - людей. Любые машины, заводы, турбины можно воспроизвести, а человеческую жизнь - нет. Историчка в обморок не упала, а предложила классу полемику. Проверяющие убедились, что весь класс (ну, кто учился), полемизировать не будут, ибо все согласны с отвечающей. Тогда кто-то сказал - ну, что ж, мнения могут быть разными.В школе было - фигня. Вот в вузах - но это уже пусть она сама расскажет
2008.01.18 | ОРИШКА
А у меня этот пассаж о "зайдах" умиления как раз и не
вызывает. Так и хочется бухнуться на коленки - простите, Пані, нетутешніх, шо повітрям поруч дихаємо.2008.01.18 | Киянка
А Ви згадайте тих, хто у Вас під вікнами
щось там витворявОтож. І зайди різні бувають, а для розуміння - на власну шкурку
2008.01.18 | ОРИШКА
Некорректное сравнение. Вы не говорили о том, что
"неместные" вели себя неподобающим образом.Еще - из маленького собственного опыта. Так как приходится помогать людям учить англ ( и др), честное слово даю - киевляне (второе поколение?) более разбалованы и ленивы, чем "понаехавшие тут"
2008.01.18 | Киянка
В тих уривках, що я писала, є всяке, я ж не могла все тут ставит
ОРИШКА пише:> "неместные" вели себя неподобающим образом.
таких прикладів можна навести валом, хоч і не всі кияни - гідні господарі. Це - проблема кореляції свого дому-свого подвірря-свого-міста і т.д. , проблема повної соціалізації та віднайдення свого місця в суспільстві, а це вже виходить далі за межі обговорюваної тематики
> Еще - из маленького собственного опыта. Так как приходится помогать людям учить англ ( и др), честное слово даю - киевляне (второе поколение?) более разбалованы и ленивы, чем "понаехавшие тут"
Є і такі, погоджуюся. І це - зрозуміло. Місця таких займатимуть вдатніші інші (кияни та приїзджі), і це за великим рахунком правильно, се ля ві
2008.01.18 | Большой Брат
Re: А у меня этот пассаж о "зайдах" умиления как раз и не
У меня почему-то сассоциировалось с Никитой Михалковым. Эдакое барство.Как сказал бы мой отец: "на пани"
2008.01.18 | Предсказамус
Есть такая болячка, очень хочется делить на сорта.
В Харькове для приезжих (особенно из пригорода, как правило, украиноязычных или говорящих на суржике) был свой локальный термин, "черти". Помнится еще старая загадка: "Длинное, зеленое, чертями обвешенное" (отгадка: "Электропоезд до Богодухова"). Так вот, я заметил парадоксальную вещь - больше всего "чертячья проблема" волновала относительно "новых" харьковчан. Коренные харьковчане на эту фигню не заморчивались, точно так же, как на национальную принадлежность одноклассников или соседей по двору. Уж не знаю, откуда у нас взялась это спокойное отношение к генеалогии и генетике, но что есть, то есть. Как-то всегда предпочитали видеть личные достоинства, а не генеалогическое древо или графу "национальность" в тогда еще советском паспорте.P.S. Надеюсь, Киянка не воспримет мой пост, как попытку усомниться в ее правильном происхождении.
2008.01.18 | Киянка
Мені байдуже, що мені хтось припише
Я достатньо для себе себе знаюПредсказамус пише:
> В Харькове для приезжих (особенно из пригорода, как правило, украиноязычных или говорящих на суржике) был свой локальный термин, "черти". Помнится еще старая загадка: "Длинное, зеленое, чертями обвешенное" (отгадка: "Электропоезд до Богодухова"). Так вот, я заметил парадоксальную вещь - больше всего "чертячья проблема" волновала относительно "новых" харьковчан. Коренные харьковчане на эту фигню не заморчивались, точно так же, как на национальную принадлежность одноклассников или соседей по двору. Уж не знаю, откуда у нас взялась это спокойное отношение к генеалогии и генетике, но что есть, то есть. Как-то всегда предпочитали видеть личные достоинства, а не генеалогическое древо или графу "национальность" в тогда еще советском паспорте.
Воно-то може й було б тут щось аналогічне, але вже віддавна (ще до совка) киян дуже вже дістають різні проблеми гм... переселення народів
2008.01.18 | Предсказамус
И это правильно, take it easy.
Киянка пише:> Воно-то може й було б тут щось аналогічне, але вже віддавна (ще до совка) киян дуже вже дістають різні проблеми гм... переселення народів
А почему "достают"? Харькову в этом отношении Вам завидовать не приходится, сюда кого только и зачем только не переселяли - и ничего. Уживаемся как-то... Вы не пробовали?
2008.01.18 | Киянка
Я-то пробувала
але не всі ж такі толерантніЦе процес, знаєте, може бути лише як мінімум у двоє ворот, вже не кажучи, що є все ж різниця. От до Вас в квартиру (що не дай, Боже) хтось підселиться без Вашої згоди, і почне Вам нав"язувати свої порядки, то Ви просто пристосовуватися будете?
Але це ми вже збочуємо в іншу тему.
Можу також поспівчувати харків"янам. Напевно, є в чому...
2008.01.18 | Предсказамус
Не думаю, что харьковчане нуждаются в сочувствии
Киянка пише:> Я-то пробувала, але не всі ж такі толерантні
Неподходящее слово в данной ситуации - толерантность. Оно предполагает спокойное отношение к каким-то неприятным, непонятным или раздражающим вещам. А нас не раздражают уроженцы Лозовенек или Сургута, равно как евреи, китайцы или негры, хотя перечисленных хватает. Под "нас" я понимаю харьковчан, по крайней мере подавляющее их большинство. Те же, кто такое раздражение демонстрирует, на общем фоне выглядят дико, поэтому довольно быстро ассимилируются, либо стараются держать свои великохарьковские чувства при себе.
Вообще, не понимаю - разве это не здОрово, когда люди разные? Как по мне - просто замечательно.
> Це процес, знаєте, може бути лише як мінімум у двоє ворот, вже не кажучи, що є все ж різниця. От до Вас в квартиру (що не дай, Боже) хтось підселиться без Вашої згоди, і почне Вам нав"язувати свої порядки, то Ви просто пристосовуватися будете?
Не буду притворяться, будто не понял, что под своей квартирой Вы подразумеваете весь Киев. Не уверен, правда, что Киев готов с Вами согласиться
> Можу також поспівчувати харків"янам. Напевно, є в чому...
Лучше попробуйте если не позавидовать, то хотя-бы понять - нет у нас такого изоляционсистского комплекса, который вызывал бы сочувствие.
Не верите мне - тут харьковчан хватает, думаю, они со мной согласяться.
2008.01.18 | Киянка
Рада
за харківців, якщо це такПредсказамус пише:
> Вообще, не понимаю - разве это не здОрово, когда люди разные? Как по мне - просто замечательно.
Це дивлячись, які різні. Наприклад, орущий п"яниця під вікнами - це чудово? Про всяк випадок, дуже уважно стежачі за клавіатурою
> > Це процес, знаєте, може бути лише як мінімум у двоє ворот, вже не кажучи, що є все ж різниця. От до Вас в квартиру (що не дай, Боже) хтось підселиться без Вашої згоди, і почне Вам нав"язувати свої порядки, то Ви просто пристосовуватися будете?
> Не буду притворяться, будто не понял, что под своей квартирой Вы подразумеваете весь Киев. Не уверен, правда, что Киев готов с Вами согласиться
Є відмінне, а є й спільне між домом і містом. Не робіть вигляду, що Ви цього не знаєте
> > Можу також поспівчувати харків"янам. Напевно, є в чому...
> Лучше попробуйте если не позавидовать, то хотя-бы понять - нет у нас такого изоляционсистского комплекса, который вызывал бы сочувствие.
> Не верите мне - тут харьковчан хватает, думаю, они со мной согласяться.
Думаю, різниця в тому, що Харкічв нині - не столиця, а був би нею - відчули б багато того, що, напевно, не відчувають зараз харківці.
Взагалі ж такий розворот тематики гілки менш цікавий, та й вже не раз тут обговорювався.
Я там внизу ще дописала, може, цікавіше буде про дітей незалежності?
2008.01.18 | Предсказамус
Очень кстати о детях независимости
Киянка пише:> Предсказамус пише:
>> Вообще, не понимаю - разве это не здОрово, когда люди разные? Как по мне - просто замечательно.
> Це дивлячись, які різні. Наприклад, орущий п"яниця під вікнами - це чудово? Про всяк випадок, дуже уважно стежачі за клавіатурою
Это разные разности. Свинота представлена во всех национальностях, геральдических ветвях и социальных группах. Мелкая - орет под окнами, крупная - гадит по-крупному, не оглядываясь на свои корни и уровень жизни.
> Є відмінне, а є й спільне між домом і містом. Не робіть вигляду, що Ви цього не знаєте
Угу. Но город - точно не изолированная квартира.
> Думаю, різниця в тому, що Харкічв нині - не столиця, а був би нею - відчули б багато того, що, напевно, не відчувають зараз харківці.
Да, я заметил, что у киевлян развивается московский комплекс, включая и это самое "понаехали". Боюсь, как бы не наступила такая же реакция, как в России на Москву.
> Взагалі ж такий розворот тематики гілки менш цікавий, та й вже не раз тут обговорювався. Я там внизу ще дописала, може, цікавіше буде про дітей незалежності?
В этой теме беспокоит, как бы взрослые раздоры и раборки не перекочевали в отношения детей. Жить, учиться и работать им придется вместе с "понаехавшими" и их детьми, не дай Бог передать им ксенофобские (в самом широком смысле) замашки. С ними очень трудно и неприятно жить.
2008.01.18 | Киянка
Ви мене розчарували... Пропоную інший напрямок:
а я вже було зраділа - пост Ви так багатообіцяюче назвали. Ну то ладно, доведеться це якось пережитиПредсказамус пише:
> > Є відмінне, а є й спільне між домом і містом. Не робіть вигляду, що Ви цього не знаєте
> Угу. Но город - точно не изолированная квартира.
Про ізольованість квартири я б Вам могла багато цікавого
> > Думаю, різниця в тому, що Харкічв нині - не столиця, а був би нею - відчули б багато того, що, напевно, не відчувають зараз харківці.
> Да, я заметил, что у киевлян развивается московский комплекс, включая и это самое "понаехали". Боюсь, как бы не наступила такая же реакция, как в России на Москву.
А мені шкода, що нема навіть бажання зрозуміти отих зажравшишся столичних бар
> В этой теме беспокоит, как бы взрослые раздоры и раборки не перекочевали в отношения детей. Жить, учиться и работать им придется вместе с "понаехавшими" и их детьми, не дай Бог передать им ксенофобские (в самом широком смысле) замашки. С ними очень трудно и неприятно жить.
Ну от, Ви знов звертаєте до "понаєхавших". Вже нецікаво - не бачу, щоб це був справді плідний напрямок розмови.
Мені здається, можна було б віднайти точки дотику в тому, що зараз робиться з дітьми (всіма): як позитивного, так і негативного. Про останнє мабуть не треба розписувати, і так кожен бачить мінуси (тиск реклами, споживацтва тощо). Але ж є і плюси, на які можна спиратися. Щось таки вже йде на краще. Як-ніяк, а в тій же школі вже нема хоча б тих свідомих підковьорок, які існували раніше.
Наприклад, за совка моїм батькам жалілися вчителі іноземних (англійської та ін.), що їм свідомо підсовують такі навчальні програми для дітей, які не дозволяють ефективно навчати мові - так, щоб діти могли нею справді спілкуватися й вільно читати-слухати.
Або, от в нашій загалом досить сильній школі (а подібне діялося в багатьох київських російських школах), школі з багатьма класами на паралелі, довгий час була лише одна! вчителька української - стара, побита життям жінка, яка часто хворіла і своїм гм... викладанням не могла прищепити до української мови щось інше, крім нехоті.
Зараз вже приходять молоді, які дійсно можуть і хочуть чомусь дітей вчити. Напевно, таких скрізь ще не витачає, але приємно, що вони з"являються, і з ними можна співпрацювати.
А ще можна тепер більше пропонувати в допомогу вчителям (наприклад, на окремих тематичних уроках) чогось корисного - ті ж зустрічі з дійсно цікавими людьми, нові сценарії свят, виїзні позакласні заходи. Тобто, з"являються якісь нові можливості для впливу на ситуації, на краще.
2008.01.18 | ОРИШКА
Я вспомнила из "Кондуит и Швамбрания"
Там когда приходили починять кран в дом героев "..золотые руки, -говорила мама и пересчитывала в буфете серебряные ложки"2008.01.18 | 123
Re: Мені байдуже, що мені хтось припише
Киянка пише:> Воно-то може й було б тут щось аналогічне, але вже віддавна (ще до совка) киян дуже вже дістають різні проблеми гм... переселення народів
Бачу лише два способи для Киян і Киянок з цим жити: або оголосити суверенітет Подолу від України, побудувати кордон і навчити своїх дітей на прикордонників, або перетоптатися вже якось.
2008.01.18 | Киянка
Чому ж, бувають й інші засоби
2008.01.18 | ОРИШКА
Ого, шановна Киянка, це вже більш ніж барство.
Дістають, кажете? А чи питали "понаїхавші з Кенінсбергу" тогочасних киян - як-то їм поруч?Взагалі, нмд, деякі думки таким талановитим (без перебільшення) людям краще не озвучувати. У всіх нас є які-небудь асоціальні думки, але їх краще тримати на прив'язі.
А вазалі - прекрасний стиль і мальовнича мова
2008.01.18 | Киянка
Шановна Оришко, від Вас теж чую цікаві визначення
ОРИШКА пише:> Дістають, кажете? А чи питали "понаїхавші з Кенінсбергу" тогочасних киян - як-то їм поруч?
Вони разом з іншими киянами відьудовували після лекцій Хрещатик та інші київські вулиці, і не качали права. Хто приймав Київ як своє - той вписувався і був в ньому щасливий. І є затятим українським націоналюгою
> Взагалі, нмд, деякі думки таким талановитим (без перебільшення) людям краще не озвучувати. У всіх нас є які-небудь асоціальні думки, але їх краще тримати на прив'язі.
О, тоді б більша частина форумців мала б переїхати лише на власні блоги
> А вазалі - прекрасний стиль і мальовнича мова
О, дякую, похвалили. А Ваша мама соковито пише!
2008.01.18 | ОРИШКА
Шановна Киянка, предки моєї мами у Києві з давніх давен
жили - свідоцтва є ще з першої третини ХIХ ст. І ніколи не чула від своїх - "проблеми з понаїхавшими". Ви ж розумієте, що ваші роздуми на цю тему можна виразити коротко і ясно - Київ для киян, хоча Ви й намагаєтеся завуальовувати.Просто мені більш до душі саме толерантність
2008.01.18 | Киянка
Re: Шановна Киянка, предки моєї мами у Києві з давніх давен
ОРИШКА пише:> жили - свідоцтва є ще з першої третини ХIХ ст. І ніколи не чула від своїх - "проблеми з понаїхавшими". Ви ж розумієте, що ваші роздуми на цю тему можна виразити коротко і ясно - Київ для киян, хоча Ви й намагаєтеся завуальовувати.
Я рада за Вашу маму, якщо вона дійсно не мала тих проблем. То Ви, що, взагалі заперечуєте, що проблеми були?
> Просто мені більш до душі саме толерантність
А мені - справедливість і повага
2008.01.18 | ОРИШКА
Добре. Я розумію, що можна бути незгодним з тим чи
іншим словом та висловомЯ знаю, що ми - разом у головному - ця країна повинна процвітати.
2008.01.18 | Киянка
Амінь!
2008.01.18 | cartes
Повний амінь?
От я особисто задоволений тим, що Ви були відверті. Здається, я краще зрозумів, чому і серед цілком добропорядних німців (музика, література, виховання, традиції), нацистські ідеї мали певне сприйняття.Це були гарні люди, володарі чеснот, які не сумнівалися, що належать до касти кращих. Саме з таких мала б складатися велика Heimat. Але світ був заповнений бидлятиною, яка підступала впритул до облаштованого багатьма поколіннями побуту справжніх німців. І це добре, що крамарі, разом з безробітними, але "чистими арійцями", взялися вичищати Heimat з околицями від бидлятини. Це ж вони роблять задля процвітання саме таких добропорядних родин, стрижня країни.
От таке.
Я розумію, що Україні нацизм не загрожує, тому Ваш спосіб життя викликає у мене повагу. І я дійсно бажаю Вам радісного самопочуття, хоч сам мешкаю поза Вашого кола.
2008.01.18 | Киянка
Мабуть, перманентний
Хоча, я вже й не дивуюся, як по-різному люди сприймають одні й ті самі речі. Втім, шкода, що Ви неуважно читали, інакше Ви б про бомжів такого мені не приписалиЕх, напевне, вичерпується ця тема наразі
2008.01.18 | ОРИШКА
Ой, кто бы прибеднялся! (молчу, молчу...)
2008.01.18 | cartes
Смотри, не проболтайся!
2008.01.18 | ОРИШКА
Ага, теперь могу шантажировать! Не обижай!
2008.01.18 | cartes
Никада!
2008.01.18 | 123
Маніакальне заперечення власного бидлізму-це ознака аристократа?
Ви у цьому загалом недовгому тексті п*ять разів наголосили на своїй небидловості. Це успадковане від діда, що так добре знався на аристократизмі, чи Ваш власний внесок у науку про самоідентифікацію себе як аристократів у бидлячому оточенні?І ще мені цікавим оцей пасаж видався:
Киянка пише:
> Принагідно (поки що принагідно
Я не кажу про оригіналість формулювання (очевидно, його струнку побудову здатен зрозуміти лише справжній науковець) - мені "вставила" безпосередність, з якої самоідентифікований аристократ визначила, що вона "краща" (таке от просте безхитросне слово - просто краща і все) за інших, бо ж "чесніша" (ще одне просте безхитросне слово - просто чесніша).
Скромное очарование аристократии, извините за мой французский
2008.01.18 | Киянка
І чого це Вас так зачепило?
В цій гілці обговорювалися явища, процеси й тенденції, а не моя (чи якась інша) особа як така. Для дискусій про персони є інші місця. Тут особисті речі обговорювати нема сенсу, бо нам же їх і доведеться терти як флудФі Вам...
2008.01.18 | 123
Не знаю чому. Може, через брак аристократичності :(
Киянка пише:> В цій гілці обговорювалися явища, процеси й тенденції, а не моя (чи якась інша) особа як така. Для дискусій про персони є інші місця. Тут особисті речі обговорювати нема сенсу, бо нам же їх і доведеться терти як флуд
Цікаво, коли Ви пишете "я аристократка серед бидла", "я краща за інших", "я чесніша за інших" - то це обговорення тенденції. А коли я ці пасажи коментую - це стає дискусією про персону.
Це тонкий науковий апарат, який мені так і не зрозуміти
> Фі Вам...
Оскільки Ви краща і чесніша від мене, то мені не лишається нічого окрім погодитися: так, фі мені!
2008.01.18 | Киянка
З Вами не надто цікаво. Взагалі ж, можна підвести певні підсумки
Я цитувала ілюстрації, і там не було "я"В цілому ж ця гілка, загалом дійсно цікава, проілюструвала, що в українців, на жаль, таки нема спільної історії (не лише політичної, але й культурної, побутової) - принаймні на рівні суб"єктивного її сприйняття. І це зрозуміло, з огляду на історичні обставини. З дорослими тут навряд чи щось багато вдієш, а от з дітьми - тут і держава може щось робити, і вже щось робиться (щось вдало, щось недолуго, ясно, що роботи ще валом)
Разом з тим, всі персональні історії, цінні для їх суб"єктів, дають можливість не лише оцінити минуле, але й бачити можливі напрямки спільної роботи на майбутнє.
З огляду на рівень деяких фрагментів дискусії, зокрема на цій гілці, далі навряд чи ставитиму щось більш-менш особисте, хіба що - про Київ, коли буде час.
2008.01.18 | SpokusXalepniy
Вот залезло в голову, и не могу избавиться...
... на языке крутится, а вспомнить - не могу.Вы там описываете (довольно точно) рынок. Насколько я помню - за зелёным высоким забором. А впритык к рынку, если память не изменяет, был второразрядный деревянный кинотеатр.
Не помните, случайно, как он назывался?
2008.01.18 | Киянка
Re: Вот залезло в голову, и не могу избавиться...
SpokusXalepniy пише:> ... на языке крутится, а вспомнить - не могу.
> Вы там описываете (довольно точно) рынок. Насколько я помню - за зелёным высоким забором. А впритык к рынку, если память не изменяет, был второразрядный деревянный кинотеатр.
> Не помните, случайно, как он назывался?
Паркан пригадую, може й зелений, але він або був не по всьому периметру, або не увесь час. Про кіношку батька спитаю принагідно - може він згадає, бо ми тоді в кіно практично не ходили, там - точно не була. Ми дітьми, коли вже гуляли, більше по двориках бігали, розвідували підвали-підземні ходи, відшукували різні старожитності на пагорбах. А старожитні бабусі знали історії, куди цікавіші за кіношні
2008.01.18 | Леся
Re: Расслабьтесь. Материал для детей...
А меня исключали из Всесоюзной пионерской организации... на целую неделю... за что - не скажу... но я не огорчилась (надо же было как-то начинать)... Смай!А мамочка однажды купила сливочное масло (в один заход) по 3.10 и по 3.70 (или 3.60 - точно не помню, хоть и "дылда" уже была ). Наверное, маме очень в тот день повезло... и неосмотрительно оставила оба "бруска" масла, завернутые в коричневый "картон", на кухонном столе.
Домашним любимцем тогда у нас был кот Цезарь...
И пока все были заняты очень важными делами - всеобщий любимец решил отведать "деликатес"... и отведал... масло по 3.10 не тронул, а то, что подороже - слопал почти весь кусок... да так на столе кухонном и уснул... силы иссякли........ но его не ругали, масло по 3.10 тоже оказалось съедобным... Смай!
2008.01.18 | ОРИШКА
Тут говорят, что стандартно было масло по 3.40.
А вологодское - 3.602008.01.18 | Большой Брат
Re: Тут говорят, что стандартно было масло по 3.40.
По разному было. В Украине на 10коп. дешевле. А шампанское на целый рупь дешевле!ЗЫ. Киевское и Одесское - гадость еще та... Вот Артемовское ничо так было.
2008.01.18 | ОРИШКА
Абрау -Дюрсо?
2008.01.18 | Большой Брат
Re: Абрау -Дюрсо? :crazy:
Тоже ничо.как то в студентах эксперимент проводили... Решили выяснить (с Владом Артемчуком со Львова)дураки или нет гусары, что кушали шампанское ведрами...Ну, и закупили Артемовского завода 8 бутылок и две шоколадки (для чистоты икспиримента)... Асилили по три пузыря. Четвертый ума хватило не открывать. Аднака, не дураги были гусары!
Сделали вывод: по два пузыря - в самую плепорцию.
ЗЫ. утром на лабы по Деталям машин добрался с трудом
2008.01.18 | Леся
Нет-нет-нет!!!
Масло точно по 3.10 - и называлось "бутербродное" (обезжиренное, наверное)!!! А вот когда оно появилось - не могу сказать (ближе к концу прошлого века). Смай!
Живые картинки детства - это всегда интересно.
Мы играли в "дочки-матери". Девочки постарше лепили пирожные из влажного песка (во дворе у нас тоже была колонка, тогда не у всех в нашем районе был водопровод... у нас был, благодаря соседям со второго этажа)... сверху эти "пирожные" посыпались порошочком, который натирали из красных кирпичей... выглядели пирожные аппетитно и меня ими кормили, как самую маленькую... вкуса уже не помню, но могу себе представить...
А еще помню, как в нашем дворе сушилось белье - весь двор постоянно был в надутых белых парусах - и зимой и летом... иногда белье исчезало вместе с веревками... и часто бабушки сидели на лавочках и охраняли свое имущество, пока не высохнет, мимоходом поругивая неугомонных детей... Смай!
А когда двор был пустой - мы гоняли на велосипедах (на улице кататься не разрешали)... Однажды я не заметила провисшую веревку и наехала на нее на хорошей скорости - она врезалась мне в горло. С "лисапета" слетела только так, и след запекшейся крови от веревки остался надолго... а голова пострадала не очень, вроде бы... И у всех были вечно сбитые, никогда не заживающие коленки и локти, и только корка, прикрывающая ссадины и раны становилась за лето всё толще и толще... а двор был почему-то заасфальтированный...
Бабушка курила папиросы ("Север" голубенькая пачка с лучиками) - по 9 или 14 коп., я ей их покупала, а она мне давала лишнюю копеечку на что-нибудь еще...
А в сарае берегли "антиквариат" - телевизор с линзой, телевизор "Заря", угольный серебряный самовар "с медалями" и всякую всячину... зато в доме была портативная пишущая машинка "Москва" и арифмометр "Феликс", которым можно было убить... и какие-то французские альбомы 18?? года с амурными картинками, старые открытки Константинополя, Феодосии и еще чего-то...
Очень скудный ассортимент в школьном буфете - бутерброды с кабачковой икрой и (кажется) с сыром - всё по 10 коп... и "союзное" печенье, которое люблю до сих пор...
А в пионерских лагерях была еще такая забава - пожевать желудей, выплюнуть, а потом пить воду из фонтанчиков... и вода была сладкая-сладкая, как лимонад...
И помню попытки создания первых "цветных" телевизоров - на экран как-то "прилепливалась" прозрачная трехцветная пленка с полосками по горизонтали - розовый, голубой и... не помню какой еще... таким образом получалась иллюзия цветности... глупо, смешно и неестественно...
А первый растворимый кофе "московский" (или "одесский") высылали из Монголии, служившие там офицеры СА... А потом уже был "индийский" (с Буддой?) и "бразильский" в высоких банках из темного стекла...
Помню, как появились плащи - "болонья", их покупали с рук и очень дорого. У мамы был синего цвета, красивый...
И одно время в моду вошли ткани - "кримплен" и "банлон"(???), они не мялись, а может и не пачкались... Большой выбор их был во Владивостоке и Хабаровске... У мужчин были кримпленовые костюмы (даже желтого цвета), а женщины шили себе яркие красивые платья и казались себе неотразимыми... а может - так оно и было.............
А вообще-то данная "зарисовка" мне попалась на глаза весной 2004-го (это я точно помню!!!) Но приведенный вариант - расширенный (и намного), что очень похоже на коллективное творчество................
2008.01.18 | Безробітний
Масло начиная с начала 70-х (раньше не могу оценить, был малым)
до середины 80-х в магазинах Киева лежало огромными блоками...по 3-40 и 3-60 за кг. Продавщицы его резали специальным инструментом...Вспоминаю, были перебои, но не более двух недель.
Бутербродное масло появилось в эпоху Горбачова, если мне не изменяет память...и потом...в первые годы независимости масло исчезло как таковое...производители под видом масла продавали маргариновые смеси. Червоненко в свою бытность начальником Госрезерва хвастался, что именно он восстановил производство чистого масла...
Так что "допыс" про невиданное счастье - покупку масла в Киеве - как то не впечатляет...
Хотя...Кому масло счастье, кому -впервые заработавшее разработанное устройство, выдавшее доселе немыслимые параметры, а кому и кобыла невеста...
Все зависит от ценностей человека
2008.01.18 | Леся
бу-бу-бу..... бу-бу-бу.... бу-бу-бу....
А где Вам в "допыси" померещилось слово "счастье", позвольте Вас спросить, да еще и "невиданное"?Я понятия не имею (ни раньше, ни теперь) - какими продуктами питания и по какой цене были завалены прилавки прод. магазинов (типа "Гастроном") в стольном граде Киеве.
А других славных городов на территории Украины (иль Союза) нет, что ли?
Или Вы по обыкновению (лишь бы сказать) решили наехать на обожравшегося маслом Кота с его "счастьем"? Да, Коту повезло, ну и что? У котов свои "ценности"...
А произвести на Вас впечатление "допысом" - у меня даже в мыслях не было, а вот кобыла действительно может стать невестой... и становится... как это ни странно...
И я сразу приношу свои извинения за "уточнення".
Ну и потом - мне тоже может изменять память.
2008.01.19 | Безробітний
Сами ведь самым ярким впечатлением детства-юности поделились...
Вспомнили бы как планеры в дворце пионеров делали, и моя бы реакция была иной...2008.01.19 | Леся
Re: Сами ведь самым ярким впечатлением детства-юности поделились...
Ну вот...Планеры не делала... но наблюдать за ними в небе Коктебеля - любила. "Воздушне потоки", "оперенье" и все такое - для меня загадка.
А вот рисовать - рисовала (да, во Дворце пионеров).
2008.01.19 | Безробітний
Ну вот, совсем иное дело...
2008.01.19 | Раціо
А я от теж учився малювати, і зовсім без дворца піонєроф
Просто недалеко жив художник, який навчав бажаючих дітей малювати, без рішення плєнумацекакапаесес. Він усе природу малював, пейзажі, тому москальські окупанти його не вбили, попри потенційно небезпечну обдарованість. От Стусу менше пощастило.2008.01.20 | Безробітний
Це також круто! Ось бачите...
людина сама, мабуть не за гроші, вчила дітей малювати...Не колотись, не оргії влаштовувати вчила, не пиво дудлити, як кучмоящик, а малювати...
До речі, викладіть власні малюнки десь на Майдані, полюбляю живопис, хоч сам і малювати не вмію...
2008.01.20 | Раціо
У Вас такі суперечливі бажання
Той учитель був родом із села, й він точно зробив унесок у розвал Вашої смердючої совєцької родьїни, хоч і в опосередкований спосіб. Ви повинні його ненавидіти, а не просити дитячі малюнки в його учнів.2008.01.20 | Безробітний
Раціо...знов у Вас рецидіви нетрадиційного світосприйняття...
Знов Ви мені щось приписуєте...потім суворо за це критикуєте...2008.01.20 | Леся
А Ви проти дворцоф чи піонєроф?
2008.01.20 | Большой Брат
Леся, он протифф всех, кто не такой как он. :)
2008.01.20 | Раціо
Я проти заСеРиСиРання мізків. У концтаборах теж сонечко світило
2008.01.18 | Jack8
Re: Расслабьтесь. Материал для детей...
М-да.... І дійсно все так було...Між іншим по відгукам можна побачити хто є твій ровесник ...і хто ні...
Дякую Спокусе !
2008.01.18 | stefan
Ідуть піонери по вулиці...
Jack8 пише:> М-да.... І дійсно все так було...
> Між іншим по відгукам можна побачити хто є твій ровесник ...і хто ні...
> Дякую Спокусе !
-------
Ідуть піонери по вулиці і скандуть:
- Дякуємо Спокусу!
Ідуть солдати по вулиці і скандуть:
- Дякуємо Спокусу!
Ідуть матроси по вулиці і скандуть:
- Дякуємо Спокусу!
...
2008.01.18 | Mercury
Цікава гілка вийшла, неочікувано цікаві дописи. Дякую!
2008.01.18 | ДП
Навєяло...
Виріс я у невеличкому райцентрі... Так от. В нашому дитинстві санчата (взимку) та велосипеди (влітку) ми залишали на ніч притуливши до стінки просто під підїздом. І велосипеди були від малечих, до пілдіткових "Орльонків" та дорослої "України" та "Десни". І ніхто їх не крав. Не тому що боялися репрессивної системи, а тому, що красти соромно і погано.А же, наш будинок стояв на косогорі, тому нижній під"їзд був дуже специфічним. Майданчик першого поверху був нижче входу до підїзду. Тобто він був не прохідним. Там стояв старий диван на якому вечорами збиралася дітлашня. А під сходами, мешканці влаштували комірчину для зберігання консервації (варення, компоти, маринади). Комірчина була у вигляді збитого з дощок стелажу, де це багатство й зберігалося. Відгорожено все це було ситцевою пістрявою завісою. І ВСЕ. Тобто ні дверей, ні замка. Тільки ганчірочка. І не крали...
Красти почали з початку 80-х, коли повернулися з армії перші афганці та привезли наркоманію... Вже до кінця 80-х років 90% пацанів у довколишніх дворах з якими я виріс буди вже наркоманами і крали все, що пагано лежить...
Наразі більшість з них або вже на цвинтарі, або не виходить з тюрем... Таке от несподіване відлуння афганської війни...
2008.01.18 | ОРИШКА
А у нас тоже внизу в парадном мамочки коляски спокойно оставляли
2008.01.18 | Navigator
Цю книгу повинен був написати я, а написав ровесник
Можете почитати на цьому сайті подальшу реконструкцію середовища 60-х - 80-х, в якому пройшло наше дитинство. Подача трішечки рожева, трішечки прорадянська, але тисячі деталів відображені точно.Рівень публікації оцінюю як високий.
http://www.rivne.org/history/nesenuk.htm
2008.01.18 | Киянка
А цікаво, про що будуть ностальгувати покоління наших дітей -
дітей, що народилися в перші надцять років незалежної України?Адже гілка починалася про ностальгію
І що можемо робити ми, щоб дитячі спогади наших дітей, не втрачаючи природної різноманітності-індивідуальної яскравості, були не аж такі різні? Цікаво, чи взагалі хтось хоче щось таке робити, і що?
Якщо хтось відповідатиме - дуже прошу, давайте максимально, наскільки це можливо в даній темі, без особистісних "а ти хто такий?"
2008.01.18 | Navigator
Спогади будь менш соборними і набагато різноманітнішими.
Ми, покоління застою, згадуємо практично одне й те саме, чим було багате, чи скоріше бідне совіцьке життя. Що й робить наші спогади "соборними", до речі.Наші діти будуть мати набагато ширший спектр.
Мій син поїхав на новий рік на два тижні в Стамбул.
На моє захоплення від такої події він відповів просто :"Нічого особливого. Нормальні люди на Балі їдуть."
Я спочатку розсердився, а потім подумав: "А він правий!"
Зараз кожен має право мріяти і можливості ті мрії втілювати.
Це у мене рудиментарне мишлення, коли все ще пам"ятаю, як поїздка за 300 км до Києва була чимось унікальним. Як зараз відпустка на Балі.
Так що соборних спогадів у наших дітей буде менше, індивідуальних - більше. Єдине, що я знаю точно - що те, що пройде - те буде милим. А дитинство по-любому буде згадуватись як найкраща пора в житті.
PS Згодом виявилось, між іншим, що двоє з тих, кого я знаю, на Балі на цей новий рік і відпочивали...
2008.01.18 | ОРИШКА
Ну да, ну да. Украинцев все меньше, китайцев все больше..
2008.01.19 | Slavix
А потом была перестройка...
В журналах типа "Радянська жинка" появлялись статейки то о вреде масла, то картошки, то мяса, зависимо от того что исчезало с прилавков в перемешку с уникальными рецептами из того что было в магазинах салат "Русалочка" (кальмар, морская капуста, подсолнечное масло, соль, уксус)... А бабушка моя в это верила и к моему приезду эту гадость готовила (откудова взяла кальмары в ПГТ до сих пор загадка)... И пока я кушал читала мне вслух эти статьи.В телевизоре поселились дяди, которые давали установки и заряжали. Все почему-то от них тащились, высаживали детей поближе к телевизору, ставили банки и тазики с водой. Мне родители категорически запрещали это смотреть, поэтому посмотрел. Нудно. А ещё в телевизоре "жили" Горбачёв, который рассказывал про консенсус и Азейбаржан и Петросян, который рассказывал про Горбачёва. От Петросяна, непонятно чего (до сих пор) тащились взрослые. Детям показывали "в гостях у сказки" с песенкой про кащея, бармалея и бабу ягу, которых почему то мы должны не очень бояться, чукотского певца Калаберды (или как там правильно?), которого дети действительно могли очень бояться, передачу, которая начиналась заставкой с двумя прыгающими лампами под несколько видоизменённую музыку из Алисы Селезнёвой в которой самым интересным моментом была именно заставка... Самой любимой передачей был розыгрыш Спортлото: что происходит непонятно, но весело.
А лифты? Это же чудо! Сколько было игр с лифтами...
Простое катание.
Катание с остановкой на каждом этаже.
Прибеги быстрее лифта.
Непрерывное катание с первого по последний этаж (нажимаешь "стоп" не доезжая до этажа остановки и едеш обратно то же самое, если кто-то вызовет лифт по дороге).
Зажги все кнопки. Если кнопки с лампочкой едеш на нужный этаж и попутно нажимаеш все остальные кнопки таким образом, что бы лифт не остановился по пути.
И в каждой игре были свои правила, свои чемпионы...
Ну да ладно. Отвлёкся.
Были "интересные" места куда по-секрету брали тебя родители. Там стояли столики, за которыми сидели взрослые, стоял телевизор с квадратным почему-то экраном и видик. В телевизоре показывали какой-то очень классный (по словам взрослых) фильм. Об чём были эти фильмы - загадка т.к. родители регулярно закрывали глаза или затыкали уши.
Были фильмы про интердевочек, деловаров, зелень и прочую на то время крутизну. Была группа "телевизор", которая пела про программу передач на завтра и тысячу пластинок. Был "Огонёк".
А первомайские демонстрации... Как я их любил, ведь всегда после них мы шли в парк, где была сладкая вата, мороженое, пепси-кола, шашлички на деревяных палочках, отрывные лотерейки и карусели. А вечером был салют.
А взрывпакеты... Ради них стоило пол-дня потеть с напильником. Как было обидно, когда они не взрывались
Потом "понаехал" в Киев, прости Кияночка
Метро. Костыльные автоматы на входе, неповторимый обалденный запах смазки на некоторых станциях, почти исчезнувший сейчас. Станции, как тогда казалось, обьявляла весёлая обезьянка (мужской голос на ускоренной промотке), а на зелёной линии злой робот (мужской голос на замедленной промотке).
Магазинчики типа "гастроном" с фонтанчиками в три дырочки... А возле Универсама на м. Оболонь (Проспект Корнейчука) был и вовсе полноценный фонтан, где рыбаки ловили рыбу. В последствии был забросан мусором (как и все остальные примагазинные фонтаны) и зарыт.
А тарзанки! Надводные, надземные, для "с разбега" и для "со ступеньки". Как немного надо для щастья: пожарный шланг и палка. А капот от машины и заснеженая дамба делали короткий зимний день ещё незаметней.
А рынок фантиков, сигаретных пачек, жестяных баночек, блоков... Одна турба стоила три дональдака, а супертурба целых пять или две карточки черепашек-нинзя (кто знает - поймёт).
А стройки - рай! И серебрянки набрать покрасить солдатиков, и прятки, и квач, и "кантачка" (тот же квач, только броском "колбаски" - теплоизоляция такая) и прыгнуть в кучу с песком со вротого этажа...
Много всего было вопщем.
п.с. Кстати, кто-то хоть раз показывал или видел что бы дети показывали "носик" (ладонь большим пальцем упирается в нос, остальными пальцами шевелят)? Я лично ни разу не показывал и не видел, хотя советский телевизор и детские книги регулярно и настойчиво убеждали что дети дразнятся именно так.
2008.01.19 | ОРИШКА
concerning п.с. - совершенно точно! Дети так не делают..
2008.01.19 | Киянка
А потім ми виросли,
маємо купу справ, роботу, багато хто - своїх дітей, а значить - купу різних клопотів, але коли з"являється така от гілочка, то навіть ті з нас, які пасуться тут переважно лише під час особливо пікових суспільних ситуацій, чи коли можуть сумістити форум з якимось видом своєї роботи, чи коли видається відпочинок - ми втикаємоА значить - ми ще живі, діти всередині нас не вмерли, й вискакують - кожен зі своїм виразом - як в перегонах дитячих сищиків-розбійників.
А я вже було подумала, що тема вичерпалася, й можна знов на якийсь час не відволікатися від роботи...
2008.01.19 | ОРИШКА
Ой, Киянко, про спогади треба окремий форум створювати..
2008.01.19 | Киянка
Насправді
підняті тут теми таки мають відношення до політики (непряме), до ГС, взагалі до формування, структурування, функціонування суспільства. Була колись ідея форуму Діти, але не набрала достатньо "голосів"2008.01.19 | Безробітний
Игра...обгони трамвай...пешком
Начиналась на Мечникова...заканчивалась где-то возле печерского райкома комсомола...и трамвай, взбиравшийся по горе, тащившийся по Крепостному и Январского Восстания до площади Славы, поворачивающий возле автодора, таки обгоняли...пешком...
А потом, когда трамвай возвращался с левого берега...капсули ему под колеса на спуске, чтобы гад ездил-тарахтел веселее...
Кстати, нельзя ли под это дело получить статус "борця за нэзалэжнисть Украйины"? Как-никак партизанские диверсии на советских коммуникациях...
2008.01.20 | Большой Брат
Re: Игра...обгони трамвай...пешком
Капсюли "жевело" зачОтно бахали! десяток поставишь на рельсы- прям очередь пулеметная! А "капсюльные" пистолеты не делали? Чисса маленькая ракетница получалась, если ночью стрелять.2008.01.20 | Большой Брат
Re: А потом была перестройка...
хе-хе... Я чуток пораньше жил, забавы были попроще. А уж экстрима, как сча говорят! Зимой за грузовик крючком цепляешся и на снегурках прикрученных к валенкам...Кайф! Дороги то еще не чистили как сейчас. Или того интереснее - за бампер автобуса сзади цепляешся и прямиком в школу! на ползимы хватало подошв.Недавно (осенью) пришлось вспомнить децтво...- учить подрастающее поколение КАК правильно делать взрыв-пакет. не запрещать же! Апатамучта, все равно будут делать, уж лучше под присмотром для безопасности. Соседи на даче приятеля, с трудом от пережитого стресса очухались.
2008.01.20 | Маклай
Клуб детей 80-х.
Этому посвящено целое сообщество детей 80-х в Живом Журнале, и там этот текст уже считается бородатым баяномКому эта тема мила - загляните на http://community.livejournal.com/76_82/. Милое место. Правда, сильно портит впечатление вездесущая гэбня и общероссийская просоветская паранойя. Умиления участников собственными младенческими воспоминаниями умело используются для восславления совка.
Но если от этого отвлечься - то весьма забавно и достойно знакомства.