Хто ж таки їхав із Дону додому? (л)
01/19/2008 | MV
ХТО Ж ТАКИ ЇХАВ ІЗ ДОНУ ДОДОМУ?
Михайло МОЛЯВКО
16.Jan.2008
Де в Україні не співають пісень? Не знайдено такого місця. І в співучого нашого народу особлива тема - козацтво, відоме своєю сміливістю, мужністю, лицарськими чеснотами.
Але...
Вслухаймося у текст пісні "Їхали козаки", яку в 1936-му "повернув українському народові із забуття" московський краснознамьонний хор красной арміі. Останнє видання цього тексту: Київ, 1993, "Музична Україна" 4707, Збірник пісень; упорядник - Поріцька О. А., "Як засядем, браття, коло чари", с. 252. Отже, читаємо: "Їхали козаки із Дону додому, Підманули Галю, взяли із собою. Ой ти Галю, Галю молодая, Лучче тобі буде, як в рідної мами".
Зазначимо, що наш народ віками шліфував кожен наголос, кожну риму, складаючи пісні. А тут з першого ж куплету проглядає невправність як технічна, так і смислова. Далі ж козаки в пісні показані не лицарями, а лиходіями, що поводяться з бідолашною Галею, як татари-людолови:
Везли, везли Галю крутими горами,
Крутими горами, темними лісами...
Прив’язали Галю до сосни косами.
Підпалили сосну ізгори донизу.
Сосна горить, а Галя говорить:
"Ой, хто цеє чує, нехай порятує".
Тут уже не тільки рими, а й складів не вистачає для збереження ритму мелодії й злагоди співу. Та облишмо, бо далі: "Обізвався козак: - Я в полі ночую, Я твій голосочок далеко почую". Почув козак! Облишмо наголоси! Чи є козак, який би кинув дівчину напризволяще, не порятував би її від нападників? А що ж у пісні? Гидко цитувати той текст хору імені Алєксандрова, чи не Л. Первомайським писаний (редагований), що знаходив "народні пісні про сокола Леніна", та для повної картини мушу подати увесь той бруд, кинутий в обличчя козацтву, що з дому свого - Дону їхало невідомо до якого дому:
Каже другий: - Я в полі пахаю,
Ой хто дочок має, нехай научає,
Ой хто дочок має, нехай научає.
Нехай на досвітки гулять не пускає.
Чи є хоч один українець, який би землю не орав, а пахав? З чийого лексикону словечко "пахаю", здогадатися неважко. А з останніх рядків виглядає лукавий мораліст, який "піклується" про цноту козацьких наречених і дочок роду нашого. Та козаки самі за себе могли постояти і на вечорницях, і на досвітках - берегти честь дівочу й дати відсіч усяким нахабам.
Може, й не винна упорядниця, що знайшла для збірника пісень такий текст. Не було під рукою іншого. А чи існував інший текст? Так, існував. За справжній зміст цієї пісні далекий родич нашої сім’ї дядько Гордій потрапив до одного з концентраційних таборів, збудованих у Києві за наказом Лєніна. Концтабори призначалися для "антисемітів"... Це окрема тема. А зараз про пісню. Ось як склав її народ і як співав її знищений чекістами-сіоністами дядько Гордій:
Їхали хозари із Дону додому,
Умовляли Галю їхати з собою:
"Ой ти, Галю, Галю молодая",
Умовляли Галю їхати з собою.
"Єдєм, Галя, с намі, мудримі жидамі,
Будеш жить получше,
чем у родной мами".
Не слухає батька Галя молодая,
До жидів на воза весело сідає.
Ті ж повезли Галю курними шляхами,
Крутими ярами, темними лісами.
Розтинали Галю масними руками,
Прив’язали бідну до сосни косами.
Попід ноги Галі накидали хмизу,
Запалили сосну ізверху донизу.
Сосна догоряє, Галя промовляє:
"Ой хто мене чує, нехай порятує".
Козаки почули, до лісу майнули -
Жидів порубали, Галю врятували.
Ой хто дочок має, нехай научає
З хтивими жидами шляхом не пускає.
Рядок "Ой ти, Галю, Галю молодая" є приспівом перед повторенням кожного другого рядка куплету.
У цьому тексті були ще куплети, які, за нашим українським звичаєм, не співали, коли за столом були діти. У них йшлося про всі тортури над Галею та її опір злодіям. Я лише раз чув їх і, на жаль, не запам’ятав. Батько останній раз проспівав цю пісню, почувши спотворений текст, і заборонив нам співати її, пом’янувши дядька Гордія, якого не врятувало посилання на те, що так співає народ. Чекіст Ося Лівшиць сказав, що за такі пісні ЧК "пєрєстрєляєт вєсь етот народ".
Пісні про козаків, як і саме козацтво, нищилися комуністичним режимом особливо ретельно. Щоб і духу козацького на цій землі не лишилося. Лише в 1936 році, коли деякі активісти-чекісти, серед них і О. Лівшиць, були самі загнані в енкаведистські підвали на заслужену собачу смерть, а слово "козак" перестало вживатися владою як синонім слова "контра", разом з піснями, переробленими "народними поетами" на новий лад, відредаговану пісню під назвою "Їхали козаки" було "повернено" українцям краснознамьонним хором Москви.
Дуже прикро, що деякі сучасні виконавці народних пісень включають цю, перероблену нашими ворогами пісню, до свого репертуару, не замислюючись над огидним змістом. Чим, безперечно, тішать тих, чиї далекі предки їздили із Дону додому, підманюючи й обезчещуючи по дорозі недосвідчених дівчат.
Михайло МОЛЯВКО
м. Київ
http://nacija.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=1653&Itemid=13
Михайло МОЛЯВКО
16.Jan.2008
Де в Україні не співають пісень? Не знайдено такого місця. І в співучого нашого народу особлива тема - козацтво, відоме своєю сміливістю, мужністю, лицарськими чеснотами.
Але...
Вслухаймося у текст пісні "Їхали козаки", яку в 1936-му "повернув українському народові із забуття" московський краснознамьонний хор красной арміі. Останнє видання цього тексту: Київ, 1993, "Музична Україна" 4707, Збірник пісень; упорядник - Поріцька О. А., "Як засядем, браття, коло чари", с. 252. Отже, читаємо: "Їхали козаки із Дону додому, Підманули Галю, взяли із собою. Ой ти Галю, Галю молодая, Лучче тобі буде, як в рідної мами".
Зазначимо, що наш народ віками шліфував кожен наголос, кожну риму, складаючи пісні. А тут з першого ж куплету проглядає невправність як технічна, так і смислова. Далі ж козаки в пісні показані не лицарями, а лиходіями, що поводяться з бідолашною Галею, як татари-людолови:
Везли, везли Галю крутими горами,
Крутими горами, темними лісами...
Прив’язали Галю до сосни косами.
Підпалили сосну ізгори донизу.
Сосна горить, а Галя говорить:
"Ой, хто цеє чує, нехай порятує".
Тут уже не тільки рими, а й складів не вистачає для збереження ритму мелодії й злагоди співу. Та облишмо, бо далі: "Обізвався козак: - Я в полі ночую, Я твій голосочок далеко почую". Почув козак! Облишмо наголоси! Чи є козак, який би кинув дівчину напризволяще, не порятував би її від нападників? А що ж у пісні? Гидко цитувати той текст хору імені Алєксандрова, чи не Л. Первомайським писаний (редагований), що знаходив "народні пісні про сокола Леніна", та для повної картини мушу подати увесь той бруд, кинутий в обличчя козацтву, що з дому свого - Дону їхало невідомо до якого дому:
Каже другий: - Я в полі пахаю,
Ой хто дочок має, нехай научає,
Ой хто дочок має, нехай научає.
Нехай на досвітки гулять не пускає.
Чи є хоч один українець, який би землю не орав, а пахав? З чийого лексикону словечко "пахаю", здогадатися неважко. А з останніх рядків виглядає лукавий мораліст, який "піклується" про цноту козацьких наречених і дочок роду нашого. Та козаки самі за себе могли постояти і на вечорницях, і на досвітках - берегти честь дівочу й дати відсіч усяким нахабам.
Може, й не винна упорядниця, що знайшла для збірника пісень такий текст. Не було під рукою іншого. А чи існував інший текст? Так, існував. За справжній зміст цієї пісні далекий родич нашої сім’ї дядько Гордій потрапив до одного з концентраційних таборів, збудованих у Києві за наказом Лєніна. Концтабори призначалися для "антисемітів"... Це окрема тема. А зараз про пісню. Ось як склав її народ і як співав її знищений чекістами-сіоністами дядько Гордій:
Їхали хозари із Дону додому,
Умовляли Галю їхати з собою:
"Ой ти, Галю, Галю молодая",
Умовляли Галю їхати з собою.
"Єдєм, Галя, с намі, мудримі жидамі,
Будеш жить получше,
чем у родной мами".
Не слухає батька Галя молодая,
До жидів на воза весело сідає.
Ті ж повезли Галю курними шляхами,
Крутими ярами, темними лісами.
Розтинали Галю масними руками,
Прив’язали бідну до сосни косами.
Попід ноги Галі накидали хмизу,
Запалили сосну ізверху донизу.
Сосна догоряє, Галя промовляє:
"Ой хто мене чує, нехай порятує".
Козаки почули, до лісу майнули -
Жидів порубали, Галю врятували.
Ой хто дочок має, нехай научає
З хтивими жидами шляхом не пускає.
Рядок "Ой ти, Галю, Галю молодая" є приспівом перед повторенням кожного другого рядка куплету.
У цьому тексті були ще куплети, які, за нашим українським звичаєм, не співали, коли за столом були діти. У них йшлося про всі тортури над Галею та її опір злодіям. Я лише раз чув їх і, на жаль, не запам’ятав. Батько останній раз проспівав цю пісню, почувши спотворений текст, і заборонив нам співати її, пом’янувши дядька Гордія, якого не врятувало посилання на те, що так співає народ. Чекіст Ося Лівшиць сказав, що за такі пісні ЧК "пєрєстрєляєт вєсь етот народ".
Пісні про козаків, як і саме козацтво, нищилися комуністичним режимом особливо ретельно. Щоб і духу козацького на цій землі не лишилося. Лише в 1936 році, коли деякі активісти-чекісти, серед них і О. Лівшиць, були самі загнані в енкаведистські підвали на заслужену собачу смерть, а слово "козак" перестало вживатися владою як синонім слова "контра", разом з піснями, переробленими "народними поетами" на новий лад, відредаговану пісню під назвою "Їхали козаки" було "повернено" українцям краснознамьонним хором Москви.
Дуже прикро, що деякі сучасні виконавці народних пісень включають цю, перероблену нашими ворогами пісню, до свого репертуару, не замислюючись над огидним змістом. Чим, безперечно, тішать тих, чиї далекі предки їздили із Дону додому, підманюючи й обезчещуючи по дорозі недосвідчених дівчат.
Михайло МОЛЯВКО
м. Київ
http://nacija.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=1653&Itemid=13
Відповіді
2008.01.19 | Микола Гудкович
UVMOD: Крик в заголовку
2008.01.19 | Simpleton
Нє вєрю! (c)
Які хозари в козацькі часи (кінeць 16-го - кінeць 18-го століття)? Хозари щeзли щe в 10-му!2008.01.19 | Tatarchuk
Re: Нє вєрю! (c)
Simpleton пише:> Які хозари в козацькі часи (кінeць 16-го - кінeць 18-го століття)? Хозари щeзли щe в 10-му!
А хто вам доказав, що пісні складені у вказаний вами період? Це як доказ аксіоми виходить. В народних піснях як і в фольклорі взагалі бувають герої та елементи значно давніші навіть за існування сучасного народу-співця.
Втім даний епізод може бути й так пояснений. На час складу пісні могли бути дійсно козаки, а під час того як козаки набули популярності і цей образ вже не ліп до них, замініли на хозарів (якщо це пізня вставка то це не так важко проследіти - достатньо переглянути збірку пісень з цим сюжетом в хронологічному порядку).
2008.01.19 | Simpleton
Re: Нє вєрю! (c)
Погодився б із Вашими аргумeнтами, якби ті хозари нe походили з кінця ХХ-го початку ХХІ-го століття2008.01.19 | Tatarchuk
Re: Нє вєрю! (c)
Simpleton пише:> Погодився б із Вашими аргумeнтами, якби ті хозари нe походили з кінця ХХ-го початку ХХІ-го століття
Я ж кажу - якщо ВИ ЗНАЄТЕ, що Малявко це придумав, а не згаданий ним кобзар - то так. Але для того ви б мали навести докази, щоб і інші знали.
Більш істотний тут такий момент. Годі шукати в фольклорі "історичну правду" в тому розумінні, як це має бути в підручниках. Так само вже зовсім глупо вимагати від фольклору ідеологічної лояльності.
Уявимо собі що текст із козаками - аутентичний. Маємо свідчення того, що в певний час козаків малювали отакими нелюдями. Можна залюбки назвати кілька періодів коли це буо можливо - наприклад до того як склалася козацька держава, тобто року до 1648, мабуть ще раніше. Або період коли козаками звалися спецзагіни Кримського ханства (записи Евлія Челебі). Або Руїна.
Що це міняє? Маємо збирати ВСІ ТЕКСТИ, а не недайбоже фільтрувати "ідеологічно неврівноважені". Якщо були обидва варіанти, то обидва вони й цікаві, а коли залишається один - це погано. На жаль це не всі розуміють.
Втім, почекаю підкриплення з фахівців літературознавців.
2008.01.20 | Маклай
Козацтво - явище багатобічне
Tatarchuk пише:> Або період коли козаками звалися спецзагіни Кримського ханства (записи Евлія Челебі).
Дуже прошу Вас коректно оперувати реаліями Кримського ханату.
Нічого подібного до "спецзагонів" казаки Кримського ханату собою не становили, і в записах Евлії немає жодного слова на підтвердження Вашої метафори. Причому це чудово відомо не тільки мені, але й Вам.
Втім, категорія кримського суспільства під назвою "казак" тут ні до чого.
Українське козацтво - явище багатобічне в своїх проявах, як і всяке історичне явище. І фольклор, котрий цю багатобічність відобразив, підтверджує як свою автентичність, так і автентичність описуваного явища.
Якщо ж, звісно, вважати козацтво янголами во плоті - то, справді, захочеться і хозарам це приписати, і скифам. Але то вже не історизм, а теж фольклор.
Дивіться, звідки йдуть козаки: з Дону! Такі гостини не були рідкими, особливо в другій половині 17 ст., коли лідерство на морі почало переходити від запорожців до донців. Ці гостини не мали ніц спільного з патріотичними цілями захисту України та інших. Бо з Дону її захищати немає від кого. Похід до донців - це звичайне добичництво, корсарство. Патріотам немає чого робити на Дону: ім є чим зайнятися на кордоні з Кримом. Зате Дон є привабливим для різного роду декласованих елементів Запоріжжя, що шукають насамперед добичи. Тому й не варто дивуватися повединці козаків, що описана в пісні.
2008.01.20 | Tatarchuk
Re: Козацтво - явище багатобічне
Маклай пише:> Tatarchuk пише:
> > Або період коли козаками звалися спецзагіни Кримського ханства (записи Евлія Челебі).
> Дуже прошу Вас коректно оперувати реаліями Кримського ханату.
> Нічого подібного до "спецзагонів" казаки Кримського ханату собою не становили, і в записах Евлії немає жодного слова на підтвердження Вашої метафори. Причому це чудово відомо не тільки мені, але й Вам.
Якби це було чудово відомо не тільки Вам але й мені, то я напевно не писав би такого. Поруч з ханом та калгою за ритуалом сидять такі собі казак-султани, яких одні вважають "султановими казаками", інші - "казакуючими султанами", втім з тексту ясно що принаймні вони не ханського роду. Навкруги казак-султанів ще невизначена кількість казакдашів .
Одразу за Кримом мешкають кардаш-казаки , "побратими" хана Мухамед-Герая, веселі хлопці в соболліх шапках і з сріблястими пугвицями.
"Апокріф" Тохта-бая належить такому собі Імраму-аталику, 120-річному казаку низенькому на зріст (?), "qazaq, bozaq ve uzaq"
В самому тексті Тохта-бая зокрема йдеться про захоплення казаками Херсонесу ще в часи Чингізидів
> Затем на его место взошел его младший брат Тадан-хан, сын Тогар-хана 12. Он вышел из города Сарая, что в степях у реки Идиль, и стал самодержавным ханом в Крымской стране. В его время ляшские казаки вошли в залив Авлута на западе Крыма и отобрали крепость Сар-керман из рук генуэзских неверных . Тадан-хану не суждено было отобрать вышеуказанную крепость у казаков . Крымский народ чрезмерно обвинил в этом Тадан-хана, и он был свергнут собственным народом
І все це був би тільки один автор, якби московські літописи не розповідали під кінцем 15 - початком 16 столітть про "Кримську Україну" в якій мешкають "цареві казакі", "царевичеві казакі", в тому числі вигнаних братів та синів Гірєїв.
2008.01.20 | Маклай
Кримські казаки.
Tatarchuk пише:> Якби це було чудово відомо не тільки Вам але й мені, то я напевно не писав би такого.
Отож. Однак пишете про "спецзагони". Значить, дещо таки залишається невідомим. Власне, це відомо небагатьом, бо тему раннього кримськотатарського казацтва ніхто спеціально не розробляв, та на одному Челебі її не розкриєш, бо це явище відстежується ще з ординських часів. Трохи цього торкалися Халіль Інальджик та Юлай Шамільоглу, але навряд чи їх відповідні праці траплялися Вам.
Тоді я поясню.
Кримські казаки, на відміну від українського козацтва, не є не тільки спецзагонами, але взагалі якімось цілісним соціальним прошарком. Термін казака в Криму означає не належність до певного стану, а лише те, що людина живе за межами родової ієрархічної системи, до котрої належить більшість її родичів.
Казаком є кожний член ханського роду (султан), що не займає жодних посад в державній ієрархії.
Казаками є весь почет султанів, бо це люди з різних родів, которі полишили своїх родових беїв та підпорядковані лише султану (з ранньоординських часів до середини 16 ст. вони переважно називалися не тюркським терміном qazaq, а монгольським nokor - потім тюркський термін став переважаючим).
Казаком є будь-хто, до останнього селянина, якщо він з якихось причин живе поза межами своєї родової системи. Тобто, тут не може йтись не тільки про "спецзагони", але й взагалі про якусь певну категорію.
Ось і приклади з Евлії:
> Поруч з ханом та калгою за ритуалом сидять такі собі казак-султани, яких одні вважають "султановими казаками", інші - "казакуючими султанами"
Їх не можуть вважати за те саме, адже це цілком різні люди: казак-султани - це ханські родичі, що не є ні калгами, ні нуреддинами, ні сераскерами і взагалі не мають жодних постів. Ключове слово тут "султан" ("ханський родич"), а термін "казак" лише описує його "безробітний" статус.
А султанські (як і ханські) казаки - то є люди не ханського роду, що підпорядковані ханським родичам, їхній почет.
> казак-султанів ще невизначена кількість казакдашів .
Казакташі - то, в точному перекладі, "співказаки", тобто їхні постійні супутники, слуги вищого ступеню.
> Одразу за Кримом мешкають кардаш-казаки , "побратими" хана Мухамед-Герая, веселі хлопці в соболліх шапках і з сріблястими пугвицями.
А то є черкеські княжичі, родичи його аталиків - тому й "побратими". Тому й в особливій одежі, з металевими гудзиками, модними на Кавказі.
> "Апокріф" Тохта-бая належить такому собі Імраму-аталику, 120-річному казаку низенькому на зріст (?), "qazaq, bozaq ve uzaq"
А тут казак - описовий термін, він вказує на соціальний статус аталика, що той він живе сам по собі.
> В самому тексті Тохта-бая зокрема йдеться про захоплення казаками Херсонесу ще в часи Чингізидів
Це вже оффтопік, бо легенди на кшталт цієї кажуть про литовських, себто українських козаків.
> І все це був би тільки один автор, якби московські літописи не розповідали під кінцем 15 - початком 16 столітть про "Кримську Україну" в якій мешкають "цареві казакі", "царевичеві казакі", в тому числі вигнаних братів та синів Гірєїв.
Справді, це не один автор. Я можу додати сюди ще майже дюжину інших джерел, де згадуються кримські казаки. Царевичеві казаки є тими самими султановими казаками, а вигнані брати - казак-султанами. Тобто, явище зафіксовано достовірно. Єдине, що "україна" тут мусить писатися з маленької літери, бо в данному випадку це не назва країни, а синоним терміну "прикордонна зона".
Ось так, якщо коротко, про кримських казаків. Тож, "спецзагонами" вони в будь-якому разі не були: їх було забагато різновидів.
До сумної історії з Галею вони з певністю не мали жодного відношення, бо ці казаки (і насамперед, казак-султани, позбавлені нахдоджень з державних мит) є люди бідні, а така собі Галя коштувала на ринку як кілька хорошіх конів. Дбайливе ставлення кримців до живого товару загальновідоме. Її варто не спалювати під сосною, а спродати, аби рахунком тієї Галі прожити певний час.
2008.01.19 | Sean
врагі?
масони і розенкрейцери? Cтрашне діло.2008.01.19 | Гайди До Байди 2008
Re: Більшовики винищили в Україні дуже ретельно козаків
Українських козаків змогли тому дуже легко знищити, бо більшовиків скерували з осередка в Москві, який виконав далекосяжні заміри, які досягають до нинішнього часу. Хоч українські козаки, вони дали завзятий опір, проте лише в межах української отаманщини. Тож не лише Галичина. А в великій Україні дуже ретельно винищили цвіт українського народу та донині без належної пам'яті. А літописи переповнені з розповідями, як більшовики винищили укр. козаків безліч сотнями, яких провадив, відокремлено, якийсь отаман.2008.01.19 | Tatarchuk
поезія Василя Стуса на той сюжет
* * *Горить сосна - од низу до гори.
Горить сосна - червоно-чорна грива
над світом висить - ой, і нещаслива
ти, чорнобрива Галю, чорнобри...
О любі славні легіні, пустіть,
пустіть мене, пустіть мене, кохані...
Гуляють козаки, танцюють п'яні
і тільки небо звогнене кричить.
Прив'язана за коси до сосни,
мов немовля - за білий біль біліша
потріскувала навіжена тиша,
а надокіл, як божевільні сни...
Пустіть мене, о любчики, пустіть,
о відпустіть - додому і до мами,
луна гуляє - темними лісами
та божевільний Пан-Господь мовчить.
Луна гуляє - промовляє крик,
луна гуляє - та ніхто не чує,
ніхто не озоветься, не врятує,
бо ж білий світ давно до крику звик.
Горить сосна - од низу догори,
горить сосна - червоно-чорна грива
над світом висить - ой, і нещаслива
ти чорнобрива Галю, чорнобри...
Горить сосна - од низу догори,
і злива, злива йде вогненно-чорна
ось-ось її всю полум'ям огорне
ой чорнобрива Галю, чорнобри...
Горить сосна - од низу догори,
сосна палає - од гори до низу,
йде Пан-Господь - цілуй Господню ризу
ой, чорнобрива Галю, чорнобри...
Прости мені, що ти, така свята,
у хижому вогні - свіча - горіла,
о як та біла білота болила,
о як болила біла білота!
2008.01.19 | Tatarchuk
Версії та варіанти
З версій (про які всі загалом можна сказати що вони науково не обґрунтовані, але відображають скоріш світогляд їх авторів).1. Панівна версія з двома рівноцінними контамінаціями.
Авторство пісні припсується Іванові Мазепі. Події - похід мазепінців проти донських казаків Булавіна.
1а. Йдеться про те що козаки навчилися дурного на Дону.
1б. Йдеться про те що то були примкнулі до мазепінців донські казакі.
2. Варіант цієї пісні, записаний власне М. Молявко (1993 рік):
Їхали хазари із Дону додому
Підмовляли Галю їхати з собою.
Ой ти, Галю, Галю молодая
Підмовляли Галю їхати з собою.
«єдем Галя с нами, мудрими жидамі
Будеш лучче жити, чем у родной мами».
Не слухає батька Галя молодая
До жидів на воза весело сідає.
Ti ж повезли Галю курними шляхами,
Кругами ярами, темними лісами.
Розтинали Галю масними руками,
Прив’язали бідну до сосни косами.
Попід ноги Галі накидали хмизу,
Запалили сосну із верху донизу.
Сосна догорав, Галя промовляє:
Ой хто мене чує, нехай порятує.
Козаки почули, до лісу майнули,
Жидів порубали, Галю врятували.
Ой хто дочок має, нехай научає
3 хтивими жидами у шлях не пускає.
3. в оповданні Оксани Забужко "Чорний ліс. Травень 1947 р. ….." зустрічається наступне пояснення:
> ... і Юзьо-філолог запевняв, просто-таки божився, наче в первісній версії мала бути не “Галя”, а “Хая”, “шинкарочка молодая”, - і то вже аж згодом усна традиція переробила незвичне ім’я на фонетично подібне “своє”, знайоме…
4. Лемківський варіант
Їхали козаки http://www.archiwumlemka.art.pl/modules/sections/index.php?op=printpage&artid=119
Їхали козаки із Дону додому,
Підманули Галю, забрали з собою.
Ой, ти Галю, Галю молодая.
Підманули Галю, забрали з собою.
Ходи, дівча, з нами, з нами, козаками,
Лучче тобі буде, як в рідної мами.
А в рідної мами грубая сорочка,
В нас будеш ходити, як попова дочка.
А в рідної мами треба все робити,
З нами, козаками, мед-горілку пити.
А в рідної мами все в тяжкій роботі,
В нас будеш ходити в шовку та золоті.
Дівка дурна була, розуму не мала,
Сіла на коника, з ними поїхала.
Стала з козаками мед-горілку пити,
Стала дівчинонька з ними веселитись.
Вандрує дівчина, вандрує хороша,
Тільки золотіє її жовта коса.
Як привандрували та й до зелен дуба:
Вертайся, дівчино, бо ти нам не люба.
Ой привандрували до чистого поля:
Вертайся, дівчино, бо ніженьки коле.
Ой привандрували та й до червен вишні:
Вертайся, дівчино, ти нам не по мислі.
Ой привандрували та й до зелен жита:
Вертайся, дівчино, бо ще будеш бита.
Привели дівчину у лісі до граба:
Вертайся, дівчино, нам тебе не треба.
Привели дівчину у лісі до бука:
Вертайся, дівчино, буде тобі мука.
Привели дівчину аж до зелен гаю:
Вертайся, дівчино, бо ми жінки маєм.
Не можу, молодці, додому вертати,
Краще мені в лісі у муках сконати.
Везли, везли Галю темними ярами,
Прив’язали Галю до сосни косами.
Прив’язали Галю до сосни косами:
Вже ти не повернеш до рідної мами.
Розбіглись по лісу, назбирали хмизу,
Підпалили сосну від гори до низу.
Горить сосна, горить, горить та палає,
Кричить Галя, кричить, криком промовляє:
А хто в лісі чує, нехай ня рятує,
А хто дочок має, нехай научає.
А хто дівчат має, нехай научає,
Нехай на вулицю ввечір не пускає.
2008.01.19 | DADDY
Дякую.Мене постійно бентежило:як це козаки таке вчинили
2008.01.19 | Tatarchuk
а як замініли на жидів - все встало на свої місця?
2008.01.20 | Микола Дмитренко
Re: Хто ж таки їхав із Дону додому? (л)
Пане Михайле!
Колись ми з Вами на цю тему багато спілкувались і я з цією думкою погоджувався.Весь час я внутрішньо протестував при звучанні цієї пісні.
Але буквально недавно прийшла думка, яка поставила під сумнів вищенаведене.
Як говориться із пісні слів не викинеш. Пісня живе не один десяток років.Вона несе смислове навантаження, відображає суспільне життя і являється засобом виховання.
Также як і пісні вітчизняної війни.Які звучали красиво, брали за душу. Але хто вдумувався в їхній зміст ???...Хто по національності був авторами цих пісень.???... При змозі прошу відповісти..
Вважаю, що результатом такого впливу-виховання являються ( я маю на увазі тільки своїх "хахлов"-українського походження)представники силових структур.
Наводжу деякі аргументи своїх сумнівів:
1.Більшовики -ленінці- комісари, руками яких здійснювалась програма громадянської війни(самознищення українців),голодомору 33-го року та інших програм знищення куркулів, націоналістів, бандерівців, інакомислячих та інш;
2. Сьогодняшні працівникі міліції(оброєних загонів), як правило зросійщені,мають на 90% українське походження і по своєму світогляду виконають не задумуючись любе рішення зверхників(внутрішні моральні обмеження в основному в них відсутні). До цього часу в кабінетах службовців висять портрети ката українців Дзержинського.
3. Скільки вже "перевернулось" і «ошиваються» цих продажних шароварних "козаків" за період так званої незалежності України !!! Не мені Вам розповідати.
4. Якщо поглянути в недавнє минуле, як на січі приймали в козаків(інформацію надаю користуючись матеріалами відомого спектаклю),наводжу характерний епізод:
по перше - в козакі приймав піп;
по-друге - коли піп запитував, які обставини тебе привели на січ він відповідав - убив пана;
по-третє - піп запитував, отче наш знаєш, була відповідь - знаю;
в -четверте - коли піп запитував "горілку п'єш", той відповідав - п'ю в подальшому наливалась кружка горілки, той випивав
В подальшому піп наголошував "істинний козак"!!!....
2.Як формувався бюджет січі. Де вони брали гроші для існування? Наскільки я поінформований - в основному за рахунок набігів, найманства а потім казни;
3. А явище - яничарства....!!
4. Відсутність національного свідогляду та державної ідеології в Україні.
Фактично Україну роздирають,грабують, розпродають свої(українського походження)недалекоглядні владоможці, які не задумуються над тим що, в майбутньому їм нічого доброго не світить.
Але ж і зрадників ніколи ніхто не цінував і не поважав.
Очевидним показником неблагополуччя в українського суспільства являється звучання цієї лукавої, підлої пісні та іншої зросійщеної попси.
Виходячи з вищенаведеного прошу спростування цих думок.
З повагою
ініціатор об"єднання здорових суспільних сил навколо патріотичної "Української програми розвитку "Спільна дія
Микола Дмитренко 8 050 445 26 26
2008.01.20 | сябр
вам потрібна термінова допомога психіатра