Кіно-шедевр
01/22/2008 | DADDY
Зараз на теле-каналі "НТВ-Кіносоюз" демонструють фільм про УПА та Західну Україну після серпня 1945 року (назви не знаю - ліньки дивитися на їхньому сайті) В фільмі знімалися актори Кость Степанков, сестри Сумські, Іван Гаврилюк. В серпні 1945 року на територіїЗахідної України діють: німці (мають штаб-квартиру у старовинному замку), сов"єти (їхніх вояків-десантників труїть горілкою дівчинка-бандерівка), колишні вояки ваффен СС "Галичина" - упівці, а також злобний пастор УГКЦ (Степанков), який наполягає на співпраці патріота-упівця (Гаврилюк) з присутніми на території України німецькими вояками. Інтрига зав"язана навколо карпатського золото-родовища.
Шедевр абсурду та щей російською.
Шедевр абсурду та щей російською.
Відповіді
2008.01.22 | Хвізик
"Карпатське золото" зветься
мені колись сподобався.по-українськи цей фільм мона скачати тут:
http://oun-upa.org.ua/video/
2008.01.22 | DADDY
угу-угу. Дуже дякую.Але все одно-шедевр абсурду
2008.01.22 | Хвізик
кіно уже навіть непогано поставлене і зняте
фільм-казка, дещо "застаріла", бо заре ми вже щось знаємо з історії більше. зважте, що воно знімалося ще при совєтах, коли була жорстка цензура.НМСД, кінцівка того кіна дісно абсурдна, і ні до чого не ліпиться
2008.01.22 | samopal
Абсурд, шедеври, номінанти та українські новинарі (/)
Може це не зовсім відповідає темі топіка, але має де-яке відношення до того, що і як у нас розповідають про фільми:Номінанти на премію ”Оскар” (список)
http://unian.net/ukr/news/news-232128.html
22 січня 2008 року Американська кіноакадемія назвала короткий список претендентів на премію "Оскар".
До номінації "Кращий фільм" потрапили драма режисера Джо Райта "Спокутування" ("Atonement"), "Майкл Клейтон" ("Michael Clayton") Тоні Гілроя, комедія "Джуно" (Juno) режисера Джейсона Рейтмана, "Нафта" ("There Will Be Blood") Пола Андерсона і "Старим тут не місце" ("No Country for Old Men") братів Ітана і Джоела Коенів.
Фільм "12" російського режисера Микити Міхалкова став однією з п`ятьох іноземних картин, що потрапили в номінанти Американської кіноакадемії. Крім нього, на "Оскара" в категорії "Кращий іноземний фільм" претендують "Бофор" ("Beaufort", Ізраїль), австрійський "Фальшивомонетники" ("The Counterfeiters"), "Катинь" ("Katyn", Польща), казахстанський "Монгол" ("Mongol").
У п`ятірці кращих режисерів названі: Джейсон Рейтман ("Juno"), брати Ітан і Джоел Коени ("No Country for Old Men"), Пол Андерсон ("There Will Be Blood"), Тоні Гілрой ("Michael Clayton") і Джуліан Шнабель ("The Diving Bell and the Butterfly").
На звання кращого актора претендують Джордж Клуні ("Michael Clayton"), Деніел-дей Льюїс ("There Will Be Blood"), Джоні Депп ("Sweeney Todd The Demon Barber of Fleet Street"), Томмі Лі Джонс ("In the Valley of Elah") і Вігго Мортенсен ("Eastern Promises").
Титул "Кращої актриси" виборюватимуть Кейт Бланшетт ("Elizabeth: The Golden Age"), Джулі Крісті ("Away from Her"), Маріон Котійяр ("La Vie en Rose"), Лаура Ліні ("The Savages") і Елен Пейдж ("Juno").
Картина "Старим тут не місце" братів Коенів і фільм "Майкл Клейтон" Тоні Гілроя одержали по вісім номінацій, ставши фаворитами оскарівських перегонів. Драма "Спокутування" ("Atonement") Джо Райта, яка вже має Золотий глобус як “Кращий фільм року”, представлена в сімох номінаціях. При цьому ні Кіра Найтлі, ні Джеймс Макевой, що зіграли в цій картині головні ролі, номінацій на "Оскара" не одержали.
Премії кіноакадемії будуть вручені 24 лютого 2008 року в Лос-Анджелесі в кінотеатрі Кодак. Вести церемонію буде ведучий гумористичного ток-шоу Джон Стюарт (Jon Stewart). Всього "Оскар" буде вручений в 24 номінаціях. Телетрансляцію 80-ї церемонії вручення "Оскарів" вестиме телеканал ABC.
Я навмисне виділив один абзац. Може фільм Міхалкова має якісь переваги у номінації? Може йому віддають пееревагу автори публікації?
Може він якось близький їм (чи їхнім читачам) тематично? Про що цей фільм? Може серед фільмів іноземних режисерів вони виділили найвідомішого?
А чому б не написати так:
Фільм "Катинь" режисера Анджея Вайди став однією з п`ятьох іноземних картин, що потрапили в номінанти Американської кіноакадемії. Крім нього, на "Оскара" в категорії "Кращий іноземний фільм" претендують "12" (Росія), "Бофор" ("Beaufort", Ізраїль), австрійський "Фальшивомонетники" ("The Counterfeiters"), казахстанський "Монгол" ("Mongol").
Може ніхто не знає хто такий Анджей Вайда? Може не чули нічого про Катинь?
А чому просто не перелічити ці фільми? Казахські, наприклад, теж нічого бувають:
На "Оскара" в категорії "Кращий іноземний фільм" претендують...
Ніби дрібниця. Але отакими "дрібницями" засипаний увесь наш інформаційний простір.
2008.01.22 | Хвізик
Re: Абсурд, шедеври, номінанти та українські новинарі (/)
вони просто зкопі-пайстили з якогось рос ресурсу2008.01.22 | samopal
Вони так весь "український" інформпростір "закопіпейстили"
Еуропа глазамі Каті Осадчєй...2008.01.22 | DADDY
Re: Абсурд, шедеври, номінанти та українські новинарі (/)
samopal пише:Може і це не зовсім відповідає темі топіка, але:
> Ніби дрібниця. Але отакими "дрібницями" засипаний увесь наш інформаційний простір.
Сьогодні на 5-ку було інвертю з Сашком Положинським. В основному про культурну агресію проти нашої країни, про наш засмічений культурний та інформаційний простір.
Так ось Сашко сказав, що ми майже програли: тобто економічно перемогти в боротьбі за національний культурний та інформаційний простір ми вже неспроможні - він покладає надію виключно (як уе не пролунає недемократично) на адміністративні заходи. Він навіть пам"янув РНБОУ в контексті, що сучасний стан в галузях культури та інформації погрожує національній безпеці.
2008.01.23 | Володимир
Re: Абсурд, шедеври, номінанти та українські новинарі (/)
Сашко має рацію. А результатом здачі інфопростору стало зрощене в Україні покоління російських патріотів віком від тінейджерів і трохи старше (я вже не кажу про великі міста, а про цілком конкретних українських сільських злопців). Може, на захід від Харкова картина менш безрадісна, але тут - мрак і жуть. Пам'ятається фраза одного молодика років 18 (це було на виборах 2006): "Добре, що путін вашому (!)ющенку газ перекрив". Коментарі зайві. В головах у цих вилупків повний набір антиукраїнських штампів, використовуваних інформагентами ФСБ на українських форумах та в путінг-ТВ.До речі, спостерігаючи за еволюцією декотрих із них, помічаю, спілкуючись інколи, що вони так нічого і не второпали, а лише стали ще затятішими.Тут дійсно потрібен комплекс адміністративних заходів - від дитсадка до вузу. Інакше - гаплик.
2008.01.23 | Тестер
Re: Абсурд, шедеври, номінанти та українські новинарі (/)
DADDY пише:> samopal пише:
> Може і це не зовсім відповідає темі топіка, але:
> > Ніби дрібниця. Але отакими "дрібницями" засипаний увесь наш інформаційний простір.
>
> Сьогодні на 5-ку було інвертю з Сашком Положинським. В основному про культурну агресію проти нашої країни, про наш засмічений культурний та інформаційний простір.
> Так ось Сашко сказав, що ми майже програли: тобто економічно перемогти в боротьбі за національний культурний та інформаційний простір ми вже неспроможні - він покладає надію виключно (як уе не пролунає недемократично) на адміністративні заходи. Він навіть пам"янув РНБОУ в контексті, що сучасний стан в галузях культури та інформації погрожує національній безпеці.
Та всі породисты кобили починаючи з Литовченко у їхніх гламурних передачах повність російську мову вживають. Альтернативи немає і грошей також, щоб цьому протистояти... Бо так є, що росмова домінує!
Це розсудить тільки час...
2008.01.23 | Tatarchuk
дуже влучно
Або "копіпейст - головний солодкий ворог вітчизняного ніби-то-виробника новин".Саме тому найкраще що ми можемо робити - А ЦЕ НЕСКЛАДНО, тільки ЛІНІВО і все - це писати новини самім. І все.
2008.01.23 | samopal
Ось де влучно! (/)
УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 32/2008Про відзначення державними нагородами України
За вагомий особистий внесок у справу єднання українського народу, розбудову демократичної, соціальної і правової держави та з нагоди Дня Соборності України постановляю:
...
Присвоїти почесні звання:
...
«ЗАСЛУЖЕНИЙ ЖУРНАЛІСТ УКРАЇНИ»
АКСАНЮКУ Михайлу Васильовичу – власному кореспондентові Українського незалежного інформаційного агентства новин «УНІАН» в Одеській області
БОЙЧУКУ Ігорю Васильовичу – директорові товариства «Бойчук-студія», м. Івано-Франківськ
МАКАРОВУ Юрію Володимировичу – ведучому телерадіокомпанії «Студія 1+1», м. Київ
МІЩЕНКУ Олександру Олександровичу – власному кореспондентові газети «Коментарі» у м. Донецьку
МОКРІДІ Тетяні Олександрівні – члену Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення
СКОКЛЮКУ Степану Антоновичу – завідувачеві відділу редакції газети «Вісті Ковельщини», Волинська область
http://www.president.gov.ua/documents/7318.html
2008.01.23 | Раціо
А що тут дивного? Праця пересічного українського дурналіста
полягає в машинному перекладі московських новин і представленні цього яко продукту свого непересічного інтелекту. Іноді машинний переклад навіть вичитують, якщо є час і натхнення2008.01.22 | Sean
починав якось дивити си, але "не зміг"
як через сценарій, так і через жахливий (нмд) художній рівень2008.01.22 | Хвізик
Re: починав якось дивити си, але "не зміг"
Sean пише:> як через сценарій, так і через жахливий (нмд) художній рівень
а є укр фільми, які би Вам подобалися?
2008.01.22 | DADDY
Re: починав якось дивити си, але "не зміг"
Хвізик пише:> Sean пише:
> > як через сценарій, так і через жахливий (нмд) художній рівень
> а є укр фільми, які би Вам подобалися?
Так є і багато!!! "Нескорений", "Атентат", "Пропала грамота". "Вавілон ХХ".
2008.01.22 | Хвізик
Re: починав якось дивити си, але "не зміг"
DADDY пише:> Так є і багато!!!
"Нескорений", "Атентат" - дивився. гра акторів здалася слабкуватою. В Атентаті Бандера виглядає зовсім слабенько, не пам"ятаю, хто його там грав
"Пропала грамота" - шедевр
"Вавілон ХХ" - не дивився, на жаль
2008.01.22 | Sean
Re: починав якось дивити си, але "не зміг"
Хвізик пише:> Sean пише:
> > як через сценарій, так і через жахливий (нмд) художній рівень
> а є укр фільми, які би Вам подобалися?
Безперечно - "Пропала Грамота" з Миколайчуком. Серед фільмів на "упівську тематику" найсильнішим вважаю "Нескорений". В "Атентаті" - дуже невдалий (знов-таки нмд) образ Бандери, схожий на маніяка актор розмовляє гаслами. "Залізна Сотня" нмд - шось штибу гарного коміксу, попри пару-трійку незле зіграних ролей. "Голод ЗЗ" - "проймає" в силу тематики, але надто вже схематично-дидактичний.
"Мамая" та "Мазепу" не коментую - я такого не розумію.
2008.01.22 | Хвізик
Re: починав якось дивити си, але "не зміг"
Sean пише:> Безперечно - "Пропала Грамота" з Миколайчуком. Серед фільмів на "упівську тематику" найсильнішим вважаю "Нескорений". В "Атентаті" - дуже невдалий (знов-таки нмд) образ Бандери, схожий на маніяка актор розмовляє гаслами.
про ці 3 я сказав вище
> "Залізна Сотня" нмд - шось штибу гарного коміксу, попри пару-трійку незле зіграних ролей.
нмсд, агітпроп
> "Голод ЗЗ" - "проймає" в силу тематики, але надто вже схематично-дидактичний.
не дивився
>
> "Мамая" та
не дивився
> "Мазепу" не коментую - я такого не розумію.
маєте на увазі "Молитву за гетьмана Мазепу"? - мені не сподобався.
2008.01.23 | Sean
Re: починав якось дивити си, але "не зміг"
Хвізик пише:> "Мазепу" не коментую - я такого не розумію.
> маєте на увазі "Молитву за гетьмана Мазепу"? - мені не сподобався.
Так. Мені теж.
2008.01.23 | один_козак
Ясно. Розпалювання братньої любові.
2008.01.23 | саша_нічна варта
Ольга Сумська для мене "скінчилася" після
виступу для ригів перед виборами 2007.2008.01.23 | Тестер
Але треба зазначити, що вона єдина, підкреслено україномовна
2008.01.23 | Майстер
Як глибоко ви помиляєтесь...
2008.01.23 | ОРИШКА
Актеров и путан - не трогать. Они другие.
2008.01.23 | Хвізик
отож
2008.01.25 | Mercury
Життя та містецтво богатше ваших стеретоипів
Випадково сьогодні подивився по харківському каналу ОВТ „Карпатське золото”. На жаль, дивився не с початку. Але те, що вдалося побачити – дуже цікаво. Фільм знятий режисером (його ж і сценарій), що здобув колись премії КДБ та ФСБ (!). Але „Карпатьсе золото”, на мій погляд, зроблено талановито , та й актори дуже цікаві. В архіві форуму Культура знайшов допис про цей фільм. Порівняв цей архівний допис із тим, що писали Шон та Дєдді. І ще раз переконався, наскільки по чорно-білому судять про історію, життя та мистецтво ці вельми шановні майданів ці. Життя вельми багатше тай насичено парадоксами, які не вкладаються в солдафонськи схеми. Якщо б в Україні було більше такого кіно, де історичні події дійсно показані трагічно (а не з апологією одних, та цькуванням інших), мабуть ми б вже були далеко від пост-совєтського стану тоталітарного мислення. Почитайте, та порівняйте самі, та й зробить висновки. А ще краще подивитися цей фільм, хто ще не бачивhttp://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_oldculture&key=1056954810&first=&last=&pattern="карпатське%20золото"
30-06-2003 09:33, Людмила Коваль ПРЕМ'ЄРА ФІЛЬМУ "КАРПАТСЬКЕ ЗОЛОТО" (ар.141-144). Версія до друку // Тема повністю // переглядів: 72 // URL: http://www2.maidan.org.ua/n/oldculture/1056954810
П'ЯТНИЦЯ: 11. 10. 1991
Австралійці відїхали поїздом до Іванофранківська, де їх мали зустріти працівники Товариства "Україна". Ми домовилися зустрітися у Львові. Увесь день пішов на перевірку підготовки прем'єри. Дещо перед 17-ою годиною, Іван, Богдан й я вибралися до кінотеатру "Зоряний", де відбудеться прем'єра. Чомусь була під вражінням, що по нас мало виїхати авто. Та я не замовляла авта. Була певною, що Генадій приїде по нас фірмовим автом. Невже він забув? Питаюся Івана як ми поїдемо до кінотеатру? Він глянув на мене, усміхнувся й спокійно, але з якимсь наголосом, сказав: — Метром! Не вірила йому. Невже він жартує? — Як це метром? — Ось так. Це, дитино, не Голівуд, а Київ. Головний артист фільму їде метром, — повторив Іван. Мені здавалося, що в його голосі якийсь докір чи навіть жаль і то до мене, бо я не подбала про авто. Мені стало боляче за Івана. А потім соромно за себе. Бо дійсно, як могла я забути про транспорт до кінотеатру? А як же ми вернемося додому після прем'єри? І черговий раз стала свідком того, як живеться славним артистам в Україні. Не могла собі простити, що переочила таку важну деталь... Та Івана треба було підвести під кінотеатр з почестями. Невже Генадій того не розумів? Такі думки не давали мені спокою. A Іван та Богдан безжурно крокували до метро. Коли ми чекали на поїзд, стоячи на пероні, думала над тим, як й де знайти когось, хто би міг фінансувати працю Івана. Як покращати ті божевільно дикі обставини, в яких й я раптом опинилася? Як помогти Іванові? За кілька хвилин ми вийшли з метро. Треба було ще йти пішком кілька хвилин. Обіцяла собі, що це останний раз, що допустила до такого абсурдного становища. Та ніхто не повірить мені, що головний артист, особа якої сьогодні свято ЙДЕ ПІШКОМ до кінотеатру на прем'єру свого фільму! Хіба таке можливе в іншій країні світу? Ні! Ми увійшли в кінотеатр. Прийшли журналісти різних ґазет, журналів, працівники Київського телебачення, мої "канадці", та кореспонденти Української Незалежної Інформаційної Аґенції Республіка Сергій Набока, Юрко Пінський, Андрій Дерепа. Андрій взяв в Івана інтерв'ю для радіо "Свобода". Стелла Кломінська, ведуча телепрограми "Все про кіно" також провела довшу розмову з Іваном. Не минула така увага й мене. Врешті ми увійшли в заповнену людьми залю. Артисти, які знімалися у фільмі вийшли на сцену. Відкрив презентацію пан Володимир Нестерчук, Головний Директор Правління Республіканського виробничого об'єднання "УКР-кіно-відео прокат". В свойому слові він наголосив на важливості існування кінофірми "Україна". Згадав сумний стан справ у кіно-відео мережі в республіці й попросив до слова Івана Гаврилюка. Він, у свою чергу неприховував від присутніх проблем, з якими довелося зустрічатися підчас накручування фільму "Карпатське Золото". Він висловив надію, що в Україні зробиться все можливе, щоби запобігти занепадові українського національного кіно. Іван представив мене. Надто перебільшив мою ролю в кінофірмі "Україна" і попросив до слова. В залі були присутні народні депутати Дмитро Павличко з дружиною Богданкою, Степан Хмара з дружиною Галиною, пані Марія Драч, Ріта Довгань, її дочка Катерина, пан Станіслав Лазебник з дружиною, делеґація "Фонду Милосердя" та інші гості. Хоч я вже бачила фільм кілька разів на відеозаписах, хотіла побачити його на великому екрані. Слухала реакцію залі. Дещо нервувала, бо зауважила, що молодші глядячі не зовсім розуміли траґедію, яку показується у фільмі. Правильно говорив Іван, що по Другій Світовій Війні в Україні появився тип людини, яку можна назвати "воно". Ні українець, ні росіянин. Говорить суржиком. Дуже відчутний поділ між Західньою й Східньою Україною. Про боротьбу УПА та Дивізії "Галичина" на східних землях мало знають. А якщо знають то у викривленому світлі. Про все це виразно сказано у фільмі, який до сліз зворушив жінок на залі.
Після висвітлення фільму відбулося в просторій кімнаті кінокомплексу прийняття, підчас якого звучали промови. Були деякі зауваги до сценарія фільму. Говорив Дмитро Павличко, Степан Хмара, Володимир Нестерчук, Іван Гаврилюк, деякі артисти. Іван погоджувався заувагами. Він "сіяв" удачою прем'єри. Підходячи до мене він под'якував мені за, як він казав "мудре слово й гарне ведення вечора".
Подав мені тривожну вістку, яку, не знаю звідки взяв. — Горить один з реакторів Чорнобиля, тобто сталася якась аварія на Чорнобильській АЕС. Запиталася про те присутніх журналістів УНІЯР. Андрій Дерепа підбіг до телефону й підтвердив вістку. Одначе ніхто не знав деталів. Мені було лячно. З присутніх, які забавлялися, ніхто не звертав уваги на вістку. Привикли же до чуток.
Підчас прийняття довелося мені говорити з багатьма гостями та артистами. Зустріла цікавих людей, але зауважили, що не всі "щиро" радіють успіхами Івана та його кінофірми. Між ними навіть його дуже близькі люди. Була заскочена. Пояснювала це собі звичайною людською ревнивістю. А було прикро, бо думаю, що Івана треба підтримати. Він же не для себе хоче слави. Він її вже давно здобув. Його ціль — розвинути українське кіно. Сьогодні в Україні біля 30 незалежних кінофірм, які нічого путнього не продукують. Саме тому, що бракує грошей й кожен, за словами Івана Гаврилюка "займається комерцією", а якісної продукції кінострічок — не видно.
Вже доволі пізно ми вийшли з будинку. Олег Павлишин пробував зупинити авто. Після кількакратних спроб хтось "змилосердився" і підвіз нас до квартири.
Ми з Даньом сиділи майже до ранку і обговорювали успіхи і недоліки у нашій кінофірмі, як також ставлення деяких осіб до нашої праці. — Нічого, все внормується, все буде добре, — твердив Богдан. — Ти не звертай уваги на нікого й на ніякі дрібниці. Ми мусимо завершити почате діло, хоч би ради Івана.
Довідалася, що мої хлопці збираються в Чехословаччину, саме в справах фірми. Мені пропонують їхати з ними. Як відмовитися від такої поїздки? Мені було цікаво побачити частину Словаччини і познайомитися там з життям українців, про яких так багато читала.
2008.01.25 | Mercury
дещо про режисера (сценаріста) та його фільми(л)
http://64.233.183.104/search?q=cache:DjGDGcygh4AJ:moskovitza.livejournal.com/5654.html+%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BF%D0%B0%D1%82%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B5+%D0%B7%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%BE&hl=ru&ct=clnk&cd=15Виктор Живолуб и русский фронтир.
Прекрасный российский режиссер Виктор Живолуб родился 21 ноября 1932 года и пришел в кинематограф в начале 70х годов прошлого века. В историю российского кино Виктор Николаевич несомненно войдет как режиссер, давший новое прочтение темы русского фронтира. Неслучайно начало работы Живолуба в кино совпало с выходом на экраны фильма американского режиссера Пенна «Маленький Большой Человек». Этот фильм по праву считается переломным в истории вестерна, привносящим в жанр психологизм, отсутствоваший у картонных персонажей Джона Уэйна и ему подобных. Но если Пенн после своего шедевра вступил в пору затянувшегося творческого кризиса, то Виктору Живолубу его новая психологическая трактовка темы фронтира напротив, приносила одну творческую удачу за другой. Его фильмы, складывающиеся в пенталогию, показывают нам не событийную канву, как классика советского фронтира «Тринадцать» Михаила Ромма или некоторые серии «Государственной границы». Нет, каждым своим непростым, умным, и в то же время увлекательным фильмом Живолуб раскрывает фронтир как психологическое пограничье, где человек искушается - жить ли ему жизнью пограничника - стража космоса, или врага (диверсанта, контрабандиста, шпиона), сеещего хаос.
Вот эти фильмы:
ПРАВО НА ВЫСТРЕЛ (1981)
КАЗАЧЬЯ ЗАСТАВА (1982)
ПРИКАЗАНО ВЗЯТЬ ЖИВЫМ (1983)
БАРМЕН ИЗ ЗОЛОТОГО ЯКОРЯ (1986)
КАРПАТСКОЕ ЗОЛОТО (1991)
Два из пяти фильмов цикла Живолуба о русском фронтире стали в свое время лидерами проката. Ленту «Приказано взять живым» посмотрело в 1984 году 21.1 млн. зрителей, а на «Бармена из «Золотого якоря» спустя два года пришло 17,2 млн. человек. Эти фильмы получили и высокие правительственные награды – режиссер дважды становился обладателем Премии КГБ СССР за лучшее произведение в области литературы и искусства за произведения о деятельности органов и войск КГБ СССР.
ПРАВО НА ВЫСТРЕЛ
Пограничный сторожевой корабль, которым командует Алексей Никитин неся патрульную службу, обнаруживает неправомерные действия иностранных рыболоветских судов в наших территориальных водах. Особое подозрение вызывает шхуна "Киеси". Опытный командир разгадывает хитроумные уловки противника и начинает преследовать шхуну. Идет долгая трудная погоня. Ведь "Киеси", замаскированное под краболова разведывательное судно, стало базой подводного пловца-шпиона... В фильме снимался блестящий актерский ансамбль, в котором выделяется конечно исполнитель эпизодической роли легендарный Талгат Нигматулин.
КАЗАЧЬЯ ЗАСТАВА
Фильм рассказывает о приключениях амурского казака Алексея Бутова. Он ушел на фронт в Первую Мировую, был ранен и попал в плен, бежал, учавствовал в революции, воевал в Гражданскую на стороне красных. И вот, наконец-то, в 1923 голу вернулся домой, на Амур. Но здесь все считали его погибшим. Жена Марья не выдержала и вышла за муж за его лучшего друга, у них растет дочь, а родной сын не признает в нем отца. Бутову надо как-то жить дальше и он решает защищать границы от набегов китайцев и орудующей в этих местах недобитой белогвардейской банды. Станичники из уважения перед боевыми заслугами выбрали Алексея своим вожаком. Организовав восстановление пограничной вышки, Бутов возглавляет борьбу за Советы на востоке страны... Блестящая актерская работа Борислава Брондукова и музы режиссера Анны Твеленевой (на фото она с Николаем Еременко-младшим в другом фильме Живолуба – потрясающей мелодраме «Я буду ждать»).
ПРИКАЗАНО ВЗЯТЬ ЖИВЫМ
К начальнику пограничной заставы старшему лейтенанту Астахову, потомственному пограничнику, приезжает жена. Молодая женщина даже не подозревает, насколько опасна и трудна служба ее любимого мужа. Ведь на границе постоянно надо быть на чеку. Каждый день на заставе что-нибудь происходит. Сначала границу перешла женщина с ребенком. Потом - некий Спиридон Долидзе, счетавшийся погибшим еще в 1942 году. А теперь под покровом ночи на черном дельтаплане границу перелетает шпион. Миллионы зрителей с замеранием сердца следили, как любимица всей страны Александра Яковлева-Аасмяэ в роли жена Астахова задерживает опасного шпиона под музыку Евгения Крылатова. Роль в этом фильме стала первой работой в кино Сергея Маковецкого. Как любит вспоминать актер, работали все очень дружно и самоотверженно.
БАРМЕН ИЗ “ЗОЛОТОГО ЯКОРЯ”
В этой работе наиболее ярко раскрыто понимание Живолубом психологической сути русского фронтира. Судьбы двух школьных товарищей сложились по-разному: один стал офицером пограничных войск, а другой устроился барменом в ресторане портового города Приморска и оказался втянутым в операцию, тщательно разработанную иностранной разведкой. Бармен портового ресторана присвоил себе бумажник с крупной суммой валюты, «случайно оброненной» в его машине членом команды иностранного судна, после чего попал в разработку западных спецслужб. О степени морального разложения бармена и его подруги можно судить по их непреодолимому желанию посетить концерт знаменитой поп-группы (в фильме играет группа "Машина времени" и звучит песня "Оторвись от забот, пусть тебе повезет"). Зритель, как и герои умело поставлен режиссером в ситуацию выбора между порочной чувственностью Татьяны Догилевой и обаянием невинности Натальи Вавиловой.
КАРПАТСКОЕ ЗОЛОТО
Фильм рассказывает о трагических событиях, происходивших в послевоенных Карпатах. Сложная судьба постигла главного героя ленты - молодого лесничего Крапивича, служившего в войсках СС, а потом в ОУН. Конец 40-х. В НКВД поступает шифровка: группа немецких диверсантов ищет карпатское золото. С целью опередить врага чекисты вербуют лесничего. Вместе с чекисткой Ольгой они должны, якобы, искать место для вырубки леса. На самом деле перед Крапивичем поставлена задача охранять Ольгу, которая собирает информацию о действиях немецкой группы диверсантов, оставляемую в тайниках отрядом преследования, и ищет золото... В фильме взошла актерская звезда Евгения Миронова.
«Карпатское золото» стало последним фильмом из серии о русском фронтире. Спустя год русский фронтир сьежился как шагреневая кожа, а фильмы Живолуба исчезли из наших кинотеатров. Но новое время – время возрождения России - принесло сразу две хорошие новости. В прошлом году возродилась премия ФСБ в области литературы и кино, а новый фильм режиссера Живолуба был включен в творческий план студии Горького. Как следует из пресс-релиза самой киностудии фильм с рабочим названием “Встретимся на границе ” раскажет «о работе российских пограничников и таможни с наркобизнесом». Остается только пожелать Виктору Николаевичу здоровья и творческого долголетия и ждать новой волнующей встречи с певцом русского фронтира.