Як примирити супротивні стихії в Україні?
01/22/2008 | Святослав Караванський
ЯК ПРИМИРИТИ СУПРОТИВНІ СТИХІЇ В УКРАЇНІ?*
Владні структури України розсудили переглянути й удосконалити Конституцію держави. І це розумно, бо внутрішній спокій і злагода в державі залежить від мудро укладеного Закону Законів. До вироблення цього Закону слід підійти, як до знаряддя, що забезпечить соціяльний мир у державі, забезпечить людські права і свободи з одного ноку, а з другого – унеможливить забіги п’ятої колони використати Конституцію для боротьби проти неї ж. А такі забіги – як показує історія Незалежної України - мали місце. Укладаючи Конституцію треба виходити з реальних обставин у державі, з її історії та ментальности громадян. Не можна копіювати Закон Законів з інших, нехай і найдемократичніших держав. Демократичні держави, наприклад, гарантують депутатам парламентів – юридичну недоторканність і це працює на добро цих держав. Запроваджена ж в Україні недоторканність пішла на шкоду суспільству. Тому постала потреба про скасування недоторканности. І це має бути записано не де, а в Конституції. Таким чином Конституція буде мудрим регулятором нашого життя - реулювати відносини між людьми й державою. Сучасна Конституція України має ще одну хибу, яку треба виправити. Цитую: “Стаття 25. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства…”. Такий супердемократизм дуже добрий у Швеції або Данії, де національно-державна свідомість громадян вироблялася століттями незалежного державного життя. Після віків колоніяльного рабства Україна не може стати такою державою від одного помаху чарівного прутика. 16 років Незалежної України дає досить прикладів, коли громадяни України припускаються дій, несумісних із статусом громадянина України. Такі дії мають місце в економіці, в політиці, в ставленні до Конституції та до титульної нації. Чи може народ терпіти “громадян”, які, придбавши сумнівними шляхами мільйони доларів, пробують підкупити обранців народу зрадити свої зобов’язання перед виборцями, не виконувати їх, а виконувати волю грошового мішка? Це ж кричуще порушення Конституції, де сказано: “…єдиним джерелом влади в Україні є народ”. А цей “громадянин” гадає, що не народ, а грубі гроші є джерелом влади в Україні. І рік чи два роки тюрми для такої людини – ніяка не кара. Така кара не спинить інших від зазіхань на Конституцію, на права народу. Для виховання народу в дусі дотримання Конституції потрібні рішучі заходи. Конституція мусить захищати себе і заразом виховувати громадян. Держава повинна показати, що вона є слугою народу і захищає священні права народу. Для цього держава мусить мати у своїх руках усі потрібні важелі, щоб одним ударом довести, що вона є держава народу і обстає за народ. Таким ударом буде найвища міра покарання: позбавлення громадянства України. Хоч як це прикро, та кандидати на цю міру покарання не перевелися. Чи зупинить рік тюрми тих, хто заперечує найжахливішу трагедію українського народу – Голодомор, а також гебрейський Голокост? Право держави позбавляти громадянства ворогів Конституції має бути записане в Законі Законів. За зазіхання на права народу, за наругу над Конституцією, над державними символами та мовою, Президент України за згодою Конституційного Суду може позбавляти громадянства України тих, хто на це заслуговує. Для забезпечення соціяльного миру в Україні треба щось робити. І тут не поможуть балачки. Тут потрібна мудрість вихователя. Таким вихователем має бути українська Конституція, достосована до українських умов. Самий лише запис вищої міри покарання до Закону Законів зупинить сотні, коли не тисячі любителів нехтувати приписи Конституції.* Зберігаємо правопис автора
Відповіді
2008.01.22 | сябр
Чья бы корова мычала...
дуже показово, що пропонують позбавляти українського громадянства добродії з-за океану. Повертайтесь на Батьківщину, п. караванський, і покажіть нам. недолугим хахлам. приклад жертовного служіння... А як не хочете- то мовчіть собі.2008.01.24 | Святослав Караванський
Re: Чья бы корова мычала...
Свобода слова це право чи не менш важливе як громадянство. Можна не мати громадянства, а мати свободу слова, або мати гронадянство і не мати свободи слова, що ми мали у щасливому минулому.Відгуки на мою статтю цікаві, хою і дещо однотипні.
Щодо зауваг товариша “сябра”, то його порада мені показати себе в Україні дещо припізнена. Я показав себе в Україні тоді, коли ровесники “сябра” лизали патинки у партійних нікчем з квитком КПСС або стояли в черзі до віконець КҐБ, щоб їх узяли на “роботу”. Деякі з цих ”показателів” ще й досі працюють на своїх старих хазяїв. Як сказано ще римлянами: “Кожному – своє”. Заразом товариш “сябр”, захищаючи громадянство, позбаляє мене свободи слова, бо я на його думку “не показав себе” – вираз із золотого минулого - -і не маю права голосу. Аж он який демократ товариш “сябр”. У кращих комсомольсько-партійних традиціях.
Щодо заперечень, що держава не має права позбавляти своїх громадян громадянства, то виникає питання, а чому держава позбавляє своїх громадян життя і свободи? Громадянство значно менш важливе для існування людини, ніж життя і свобода.
2008.01.25 | Koala
Re: Чья бы корова мычала...
Святослав Караванський пише:> Свобода слова це право чи не менш важливе як громадянство. Можна не мати громадянства, а мати свободу слова, або мати гронадянство і не мати свободи слова, що ми мали у щасливому минулому.
Є ще декілька цінностей, які можуть бути дуже важливими, і навіть важливішими для деяких людей за ці.
> Відгуки на мою статтю цікаві, хою і дещо однотипні.
Просто згідні не бачать причин втручатися в дискусію.
> Щодо заперечень, що держава не має права позбавляти своїх громадян громадянства, то виникає питання, а чому держава позбавляє своїх громадян життя і свободи? Громадянство значно менш важливе для існування людини, ніж життя і свобода.
Громадянство як декларація політичної нації для багатьох людей важливіша за свободу і життя. Чи не воювали УПівці за те, щоб мати громадянство України, а не Райхскомісаріату, Совдепії чи Жечьпосполитої? Чи не за це гнили по всьому Сибіру в таборах, в тюрмах Польщі й застінках Заксенгаузена?
Щодо життя - то я вважаю, що держава не може застосовувати смертну кару допоки має можливість утримувати всіх злочинців, засуджених до неї. Обмеження ж свободи має переважно тимчасовий характер, виключенням є тільки згадані випадки утримання людей, достойних страти. Але за життя своїх громадян, навіть засуджених, держава має відповідати, на відміну від негромадян. В цьому сенсі положення негромадянина дещо гірше, ніж засудженого до довічного ув'язнення.
Звісно, те, що я сказав, має теоретичний характер, наразі ми маємо купу невідповідностей наявного положення і ідеального. Але це не привід, щоб не намагатися стати ближчими до ідеального...
До речі, є ще одне право, яким нехтує сучасне українське законодавство - право людини відмовитися від громадянства. Зараз від людини, що хоче відректися від громадянства, вимагають підтвердження, що якась інша країна хоче надати йому громадянство. Це, на мій погляд, є суцільною дурнею - нащо Україні люди, які не хочуть бути громадянами України?
2008.01.22 | Koala
Не можу погодитися з обома тезами.
Депутатська недоторканість нам потрібна - щоправда, в дещо іншому вигляді, але принцип, що депутатів не можна заарештувати без рішення парламенту, має бути залишений. 450 осіб, які потенційно можуть стати "невловимими" злочинцями на 5 років (а краще 300 на 4 роки) - не так вже й багато, тим більш, що багатьох саме через це не оберуть, а з декого, можливо, недоторканість знімуть. Я ще не забув, як 2004-го тільки депутатські білети рятували багатьох агітаторів за "не того" кандидата, і в мене немає жодних причин вважати, що за п'ять років таке не зможе повторитися. Наших дупутатів і можновладців захищає аж ніяк не ця недоторканість, а загальна система правового безладу, що склалася в країні.Стосовно другого - то що ж є держава, як не сукупність її громадян? Головною помилкою, вже невиправною, було надання статусу громадян всім мешканцям України 1991-го року, і зараз ця помилка тягнеться через вкрай низькі умови надання громадянства іммігрантам. Але позбавляти громадян громадянства не можна - виходить, що влада, що діє нібито від імені громадян, бо ними була обрана, може позбавляти громадян права змінити себе. Пане Караванський, чи не хотіли б ви, щоб в 2004 Президентом затвердили Януковича із правом позбавляти громадянства? Як гадаєте, ви б потрапили в 3-ю чи 4-у сотню позбавлених громадянства?
2008.01.23 | Mossad
фу
не Данія ми і не Швеція,дай нам більщовицьку трійцю. Зара розсудимо хто тут повноцінний, а хто ні.
Хве.
2008.01.24 | Abbot
Не Президент,а лише суд!
Погоджуюсь із тим, що позбавлення громадянства має стати своєрідною "вищою мірою". Але вирішувати це питання має суд. Бажано - Верховний. І підстава має бути одна - зазіхання на принципи та приписи Основного Закону держави."За сукупністю" першими були б позбавлені громадянства такі персонажі як Грач та Вітренко.
2008.01.24 | keymaster
Еге ж. Були б позбавлені. Якби хтось подав. Та ще - судді хто?
2008.01.25 | Микола Дмитренко
Re: Не Президент,а лише суд!
Вищий Закон являється вершиною існуючого порядку в країні.В правових державах вищий Закон базується на існуючих вікових звичаях пануючої нації і являється посередником між силами Добра і зла.
Є сила - є право, немає сили - немає права.
В Україні влада тотально контролюється лукавими.
Байдужість, зневіра та зрадництво в суспільстві досягли катастрофічних масштабів.Відповідно в Україні народ має таку владу, яку заслуговує.
Популізм та брехня - вираження потреб українського суспільства.
Терор, корупція та рейдерство являються очевидними засобами олігархів управління державою України та геноциду українців.
Тільки небайдужі, свідомі українці зможуть врятувати Україну від лукавого механізму самознищення.
З повагою
ініціатор об"єднання здорових суспільних сил навколо української Програми розвитку "Спільна дія".
Микола Дмитренко
2008.01.25 | Володимир
Re: Як примирити супротивні стихії в Україні?
А навіщо примирювати?Я не хочу примирюватися з космосом, ахмєткою, колєсніковим. Я хочу їх убити. Кожна хвилина їхнього життя та "діяльності" - це хвилина забраного у когось життя та грошей. Шахта Засядька - свіжий приклад. Це зло у чистому вигляді. Я не хочу примирятися з тими, хто ненавидить мене утробною ненавистю. І називає мене "жлобом". Ненавидить мою мову. Країну, в якій він живе. Я хочу вбити тих, хто хоче смерті мені та моїм дітям. А вже потім, коли загроза життю мине, нормальні незлі люди випишуть правила гри, які називаються демократією.Гратися в демократію з табачниками, януковічами та шуфрічами - "смєгті подобно"!
Демократія, це коли за право керувати змагаються двоє джентльменів, а не джентльмен та бандюк.
2008.01.26 | Михайло Свистович
Re: Як примирити супротивні стихії в Україні?
Володимир пише:> А навіщо примирювати?Я не хочу примирюватися з космосом, ахмєткою, колєсніковим. Я хочу їх убити.
І що заважає?
> Я хочу вбити тих, хто хоче смерті мені та моїм дітям
І хто з цих трьох хоче?
> Гратися в демократію з табачниками, януковічами та шуфрічами - "смєгті подобно"!
А з губськими, довгими старшими, соколовими?