Ірпінська рада стала поза законом
01/24/2008 | Володимир Стретович:
Виступ на круглому столі „Роль судів у рейдерському захопленні влади: приклад Ірпеня”, який відбувся 23 січня 2008 року у Києві":
Дозвольте викласти свою особисту позицію з цього питання. Я свідомо не буду користуватися ніякими записами, бо справу знаю досконально, і викладу свою, політико-правову позицію відносно виборів в Ірпені. Викликає певний подив той поспіх, яким це було зроблено і проведено через Верховну Раду: 3 квітня тільки приймається рішення, а вже 5 квітня – вдумайтесь, 5 квітня! – Верховна Рада, провівши комітети, здобувши усі докази, комітет з державного будівництва належним чином ухвалює рішення про дострокове проведення виборів, але це рішення ухвалюється частиною Верховної Ради, де немає ні Блоку Юлії Тимошенко, ні „Нашої України”. Це спонукає до роздумів, що ця акція була спланована заздалегідь, і чекали, як спустити її на рейки щоб вона дійшла до вершини.
Про спланованість акції говорить ще одна обставина. Коли після проведення виборів, 18 червня в понеділок о 12-й годині мені телефонують з Ірпеня і просять приїхати і подивитися, що робиться на 5-й дільниці, я кидаю всі свої справи і їду на 5-у дільницю. І встановлюю для себе дивну картину – це для мене як політика є дуже важливим, і ми будемо вживати заходів, щоб такого не траплялося – виявляється, на 5-й дільниці не рахуються голоси! Їх врешті решт і не порахують, але я це в кінці скажу. Виясняється, чому не рахують: знов-таки розповідають мені місцеві ірпінські журналісти, що напередодні два тижні активно працювала соціологічна група, яка працювала в кожному районі, при тому в окремих моментах навіть записувала квартиру, адресу, і коли записували, що ви голосуєте за Свистович – виявлялося, що в списку цих людей не опинялось. Вони приходили, махали руками, суд в неділю не працював, в результаті їх не було в списку для голосування.
Але феномен в іншому полягає. Саме на 5-й дільниці, де знаходиться виборча дільниця у Будинку культури, 72 відсотки голосів за їхнім попередженням було б віддано за Мирославу Свистович. Тому логічно рахуються всі голоси, за винятком – „тримайте 5-у дільницю, ми її порахуємо, коли побачимо, який буде відрив”. Коли відрив незначний, тоді робиться все – з’являється сам кандидат в мери, з’являється група бойовиків, в істериці б’ється голова дільничної комісії - щоб не порахувати те, що по суті виявилось у скринях. Я був переконаний, і сьогодні я це переконання не знімаю: саме у цих скриньках лежала перемога іншого кандидата. Я сказав, вияснивши ситуацію – мені все зрозуміло. Вони знали, який буде результат, всіляко зволікали з підрахунками для того, щоб не порахували ці голоси. А коли їх вже не порахували, дільнична комісія в даному випадку пішла на поводу, це політичний підтекст, я його не торкаюсь – комісія не домоглася того, щоб перерахувати. Як це так, волевиявленням громадян нехтувати, ви уявляєте? Будуємо демократичну державу, мікрорайон висловився, а мені кажуть – а ми вас не рахуємо, ви не мешканці міста Ірпеня. Уже по цьому принципу треба вважати вибори в цілому недійсними. Але це тільки одна дільниця, закон говорить – вибачте, якщо тільки одна дільниця, ми можемо від цього відступити.
А чому не пораховано? Бо там лежала абсолютна перевага іншого кандидата. Я сказав кандидату: будь ласка, йдіть в суд. Суд повинен об’єктивно вирішити ситуацію, вияснити все, подивитися протоколи і сказати: перерахуйте. Суд має таке право – зобов’язати дільничну комісію перерахувати ці бюлетені. І встановити при публічному перерахунку, що там знаходиться перемога іншого кандидата. Цього не сталося. Ірпінський суд - зрозуміло, прийшов новий мер - не пішов шляхом закону, вони пішли шляхом політики і відмовили.
Апеляційний суд поправляє попередню інстанцію і каже, що рішення сесії міськради було неправомірним. Це, до речі, депутатів прошу запам’ятати, це буде юридичною фішкою в майбутньому: рішення від 3 квітня є неправомірним. Ірпінська рада стала поза законом, вона порушила закон. Ви вже себе поза закон викреслили. А тому виникає питання – що робити з такою міською радою в такій історичній ситуації, про це учасники круглого столу ще будуть говорити. В цій ситуації, коли з’являється рішення адміністративного апеляційного суду, що ґрунтується на законі - з’являються „нововиявлені обставини”. Коли я читаю рішення судді за цими „нововиявленими обставинами”, то я там не бачу нововиявлених обставин! Там, вибачте, написана вода водяна, яка не дає підстав судді так зробити, але це сталося. Зупинено виконання ухвали, по суті один і той самий суд, від імені тієї самої держави, практично суддями одного суду встановлюється два різних рішення. І сьогодні складається правова ситуація вже абсолютно дивна: ніхто не визнав Бондаря незаконним, він сьогодні легітимно обраний по тому, що відповідає закону, а з другого боку – суд поновляє на посаді колишнього мера Мирославу Свистович, керуючись тим, що рішення Ірпінської ради, що спровокувало перевибори, є по суті неправомірним. Виникає правова колізія, яких дуже багато в царині побудови нової демократичної держави, і я дуже хотів би, щоб держава була справедливою. І в Ірпені це до речі можна доказувати, як це все робиться.
Що ж робити в даній ситуації? Пропозиції можуть лунати різні, і вони будуть тут, я думаю, озвучені. На моє переконання, треба скористатися досвідом того, що було в 2004 році. Треба знову в Ірпені оголосити вибори, провести їх під контролем, все порахувати, і хай громадянин – так само як і з виборами Верховної Ради – так? Коли заштормило, коли немає порозуміння, одні спали, інші не діють, і правова колізія – то давайте звернемось до громади. Хай громада, знаючи всю ситуацію, бачачи те що робиться, ще раз проведе виборчу кампанію і скаже: довіряю тому, не довіряю тому. І ми знімемо цей конфлікт. Повірте, що в масштабах країни це невеликі гроші, в масштабах Ірпеня тим паче можна ці кошти на вибори знайти.
Якщо ми проголосили демократію, що в перекладі з грецької означає „влада народу”, то давайте дамо народу цю владу, нехай народ визначиться. І ми проведемо їх культурно, під камерами, зі спостерігачами, і скажемо: ось де правда. Народ не помиляється. Народ ніколи не помиляється, помиляються ті, хто намагається його обманути. Ось така моя політико-правова позиція стосовно конфлікту, і я вважаю, що ми можемо таким чином розвити ситуацію, тому що аналогічне може виникати дуже часто, і в інших містах, не те що близько до Києва, де легко організувати конференцію, а в маленьких містечках в глибині України. Але ми отримуємо таким чином прецедент – хоча в Україні немає прецедентного права, я зауважую це, але будемо знати по досвіду, якщо аналогічне трапляється – будь ласка: незадоволення, протистояння, громаду штормить, думають, борються, палатки і так далі – давайте вирішимо нормальним цивілізованим шляхом. Йдемо до виборця і виборець скаже: я довіряю тому. Або не довіряю тому. І все. Таким чином знімаємо всю проблему. Після цього обидві сторони, і всі мешканці територіальної громади повинні погодитись.
Окремо стоїть питання по Ірпінській міській раді, про це треба дискутувати. Але сьогодні, і я ще раз підкреслюю це, вона поставила себе одним рішенням поза законом. Як в цій ситуації діяти? Очевидно, треба і міську раду переобрати, щоб вона не займалася питаннями зведення рахунків, або помсти якоїсь, а діяла виключно в інтересах громади. І нехай громада підтвердить так само легітимність політичних сил, політичних дійових осіб, для того щоб це відбувалося. І тоді Ірпінь зачиститься, і ми будемо спокійні, що цей конфлікт ми в державі, хоча в порівнянні сьогодні він – мізерний, але він все одно зачіпає велику частину мешканців міста Ірпеня, які переживають цю справу. Дякую за увагу.
Дозвольте викласти свою особисту позицію з цього питання. Я свідомо не буду користуватися ніякими записами, бо справу знаю досконально, і викладу свою, політико-правову позицію відносно виборів в Ірпені. Викликає певний подив той поспіх, яким це було зроблено і проведено через Верховну Раду: 3 квітня тільки приймається рішення, а вже 5 квітня – вдумайтесь, 5 квітня! – Верховна Рада, провівши комітети, здобувши усі докази, комітет з державного будівництва належним чином ухвалює рішення про дострокове проведення виборів, але це рішення ухвалюється частиною Верховної Ради, де немає ні Блоку Юлії Тимошенко, ні „Нашої України”. Це спонукає до роздумів, що ця акція була спланована заздалегідь, і чекали, як спустити її на рейки щоб вона дійшла до вершини.
Про спланованість акції говорить ще одна обставина. Коли після проведення виборів, 18 червня в понеділок о 12-й годині мені телефонують з Ірпеня і просять приїхати і подивитися, що робиться на 5-й дільниці, я кидаю всі свої справи і їду на 5-у дільницю. І встановлюю для себе дивну картину – це для мене як політика є дуже важливим, і ми будемо вживати заходів, щоб такого не траплялося – виявляється, на 5-й дільниці не рахуються голоси! Їх врешті решт і не порахують, але я це в кінці скажу. Виясняється, чому не рахують: знов-таки розповідають мені місцеві ірпінські журналісти, що напередодні два тижні активно працювала соціологічна група, яка працювала в кожному районі, при тому в окремих моментах навіть записувала квартиру, адресу, і коли записували, що ви голосуєте за Свистович – виявлялося, що в списку цих людей не опинялось. Вони приходили, махали руками, суд в неділю не працював, в результаті їх не було в списку для голосування.
Але феномен в іншому полягає. Саме на 5-й дільниці, де знаходиться виборча дільниця у Будинку культури, 72 відсотки голосів за їхнім попередженням було б віддано за Мирославу Свистович. Тому логічно рахуються всі голоси, за винятком – „тримайте 5-у дільницю, ми її порахуємо, коли побачимо, який буде відрив”. Коли відрив незначний, тоді робиться все – з’являється сам кандидат в мери, з’являється група бойовиків, в істериці б’ється голова дільничної комісії - щоб не порахувати те, що по суті виявилось у скринях. Я був переконаний, і сьогодні я це переконання не знімаю: саме у цих скриньках лежала перемога іншого кандидата. Я сказав, вияснивши ситуацію – мені все зрозуміло. Вони знали, який буде результат, всіляко зволікали з підрахунками для того, щоб не порахували ці голоси. А коли їх вже не порахували, дільнична комісія в даному випадку пішла на поводу, це політичний підтекст, я його не торкаюсь – комісія не домоглася того, щоб перерахувати. Як це так, волевиявленням громадян нехтувати, ви уявляєте? Будуємо демократичну державу, мікрорайон висловився, а мені кажуть – а ми вас не рахуємо, ви не мешканці міста Ірпеня. Уже по цьому принципу треба вважати вибори в цілому недійсними. Але це тільки одна дільниця, закон говорить – вибачте, якщо тільки одна дільниця, ми можемо від цього відступити.
А чому не пораховано? Бо там лежала абсолютна перевага іншого кандидата. Я сказав кандидату: будь ласка, йдіть в суд. Суд повинен об’єктивно вирішити ситуацію, вияснити все, подивитися протоколи і сказати: перерахуйте. Суд має таке право – зобов’язати дільничну комісію перерахувати ці бюлетені. І встановити при публічному перерахунку, що там знаходиться перемога іншого кандидата. Цього не сталося. Ірпінський суд - зрозуміло, прийшов новий мер - не пішов шляхом закону, вони пішли шляхом політики і відмовили.
Апеляційний суд поправляє попередню інстанцію і каже, що рішення сесії міськради було неправомірним. Це, до речі, депутатів прошу запам’ятати, це буде юридичною фішкою в майбутньому: рішення від 3 квітня є неправомірним. Ірпінська рада стала поза законом, вона порушила закон. Ви вже себе поза закон викреслили. А тому виникає питання – що робити з такою міською радою в такій історичній ситуації, про це учасники круглого столу ще будуть говорити. В цій ситуації, коли з’являється рішення адміністративного апеляційного суду, що ґрунтується на законі - з’являються „нововиявлені обставини”. Коли я читаю рішення судді за цими „нововиявленими обставинами”, то я там не бачу нововиявлених обставин! Там, вибачте, написана вода водяна, яка не дає підстав судді так зробити, але це сталося. Зупинено виконання ухвали, по суті один і той самий суд, від імені тієї самої держави, практично суддями одного суду встановлюється два різних рішення. І сьогодні складається правова ситуація вже абсолютно дивна: ніхто не визнав Бондаря незаконним, він сьогодні легітимно обраний по тому, що відповідає закону, а з другого боку – суд поновляє на посаді колишнього мера Мирославу Свистович, керуючись тим, що рішення Ірпінської ради, що спровокувало перевибори, є по суті неправомірним. Виникає правова колізія, яких дуже багато в царині побудови нової демократичної держави, і я дуже хотів би, щоб держава була справедливою. І в Ірпені це до речі можна доказувати, як це все робиться.
Що ж робити в даній ситуації? Пропозиції можуть лунати різні, і вони будуть тут, я думаю, озвучені. На моє переконання, треба скористатися досвідом того, що було в 2004 році. Треба знову в Ірпені оголосити вибори, провести їх під контролем, все порахувати, і хай громадянин – так само як і з виборами Верховної Ради – так? Коли заштормило, коли немає порозуміння, одні спали, інші не діють, і правова колізія – то давайте звернемось до громади. Хай громада, знаючи всю ситуацію, бачачи те що робиться, ще раз проведе виборчу кампанію і скаже: довіряю тому, не довіряю тому. І ми знімемо цей конфлікт. Повірте, що в масштабах країни це невеликі гроші, в масштабах Ірпеня тим паче можна ці кошти на вибори знайти.
Якщо ми проголосили демократію, що в перекладі з грецької означає „влада народу”, то давайте дамо народу цю владу, нехай народ визначиться. І ми проведемо їх культурно, під камерами, зі спостерігачами, і скажемо: ось де правда. Народ не помиляється. Народ ніколи не помиляється, помиляються ті, хто намагається його обманути. Ось така моя політико-правова позиція стосовно конфлікту, і я вважаю, що ми можемо таким чином розвити ситуацію, тому що аналогічне може виникати дуже часто, і в інших містах, не те що близько до Києва, де легко організувати конференцію, а в маленьких містечках в глибині України. Але ми отримуємо таким чином прецедент – хоча в Україні немає прецедентного права, я зауважую це, але будемо знати по досвіду, якщо аналогічне трапляється – будь ласка: незадоволення, протистояння, громаду штормить, думають, борються, палатки і так далі – давайте вирішимо нормальним цивілізованим шляхом. Йдемо до виборця і виборець скаже: я довіряю тому. Або не довіряю тому. І все. Таким чином знімаємо всю проблему. Після цього обидві сторони, і всі мешканці територіальної громади повинні погодитись.
Окремо стоїть питання по Ірпінській міській раді, про це треба дискутувати. Але сьогодні, і я ще раз підкреслюю це, вона поставила себе одним рішенням поза законом. Як в цій ситуації діяти? Очевидно, треба і міську раду переобрати, щоб вона не займалася питаннями зведення рахунків, або помсти якоїсь, а діяла виключно в інтересах громади. І нехай громада підтвердить так само легітимність політичних сил, політичних дійових осіб, для того щоб це відбувалося. І тоді Ірпінь зачиститься, і ми будемо спокійні, що цей конфлікт ми в державі, хоча в порівнянні сьогодні він – мізерний, але він все одно зачіпає велику частину мешканців міста Ірпеня, які переживають цю справу. Дякую за увагу.