УПА. Слід в історії
01/24/2008 | Володимир В'ятрович
1921 рік – створення Української Повстанської Армії під командуванням Ю. Тютюнника. Юрій Тютюнник зі своїми вояками робить відчайдушну спробу взяти реванш у боротьбі з окупантом, що захопив Україну. Його загони, які дістали назву Українська Повстанська Армія, прорвалися глибоко в радянський тил, намагаючись підняти повстання і таким чином відновити українську державність. Однак рейд виявився невдалим, – багато з його учасників загинули, інші потрапили в полон і були розстріляні. Так уперше в українській історії прозвучала назва УПА.
Відтоді абревіатура УПА залишається в епіцентрі баталій. Спочатку – справжніх, воєнних, коли в боротьбі за Україну зійшлися українці, росіяни, німці, поляки. Тепер – баталій словесних з майже таким самим національним складом учасників та майже такою самою метою, хіба що тепер мова йде не про територіальне, а про інформаційне панування.
Інформаційна війна проти УПА почалася ще в далекі 1940-ві. Вона була важливим доповненням до військових операцій її ворогів. Причому Німеччина в своїх листівках називала повстанську армію “московським утворенням”, а радянська пропаганда на весь світ оголошувала її вояків колаборантами, «запроданцями Гітлера», «українсько-німецькими буржуазними націоналістами».
Перемога СРСР у Другій світовій війні дала йому можливість не тільки зосередити на боротьбі з УПА свої військові сили, але й помножити потуги власної пропаганди, спрямованої проти неї.
Результати цієї роботи в Україні досі даються взнаки. На теренах, де армія діяла довго й активно, народ давно уже визнав повстанців. Натомість на інших теренах України до УПА ставляться насторожено, навіть відверто вороже. Це є яскравим доказом того, що таке ставлення сформувалося не внаслідок спілкування з повстанцями, а лише під впливом цілеспрямованої радянської пропаганди.
Присутнім було представлено карту терену дій УПА у 1944 році на Волині та Поліссі, функціональну структуру УПА у 1945 році.
Щодо загальної чисельності учасників визвольного руху, то тут єдиними відомостями, якими володіють історики, є ті, що походять від карально-репресивних структур СРСР. За документами, що зберігаються в Галузевому державному архіві СБУ, протягом 1944-1952 років заарештовано 134 тис. осіб, розстріляно 153 тис., депортовано з України 203 тис. Отже, даючи кількісну характеристику українського визвольного руху 1940-1950 рр., можна стверджувати, що він охоплював близько півмільйона осіб, які в лавах ОУН та УПА, або своєю матеріальною допомогою спричинилися до його розвитку. Хто ж були ці люди? Абсолютна більшість із них – це звичайні сільські жителі різного віку, які патріотично несли на собі основний тягар підтримки збройного руху.
Історик спробував дати відповідь на головне питання: чого досягнули повстанці у своїй боротьбі? Для цього варто ретельніше придивитися до завдань, які вони ставили перед собою.
Після нетривалого періоду 1943—1944 років, коли існували підстави сподіватися на повне виснаження у війні і СРСР, і Німеччини, керівники визвольного руху тверезо оцінювали власні бойові можливості, а тому не мали на меті досягнути мілітарної перемоги над окупантами. Першорядним завданням для них був захист населення від репресій з боку окупаційних сил.
Як свідчать документальні джерела, другим і, мабуть, таки найважливішим завданням, яке ставив перед собою визвольний рух, була зміна свідомості українців, їхнє моральне та духовне виховання, яке мало підготувати суспільство до національної революції.
Українським повстанцям не вдалося скористатися плодами власної праці: в 1940—1950 х роках події світового масштабу не дали можливості такій революції відбутися. Проте, на думку історика, саме на теренах активної діяльності УПА наприкінці 1980 х років почався масовий національно-демократичний рух, який завершився відновленням незалежності України в 1991 році.
Безперечно, УПА – це своєрідний феномен у світовій історії. Водночас діяльність українських повстанців цілком вписується в рамки загальносвітового явища боротьби народів за свободу та державність, котре стало найпомітнішим історичним фактором другої половини ХХ століття, – завдяки йому політична карта світу протягом кількох десятиліть змінилася більше, ніж за декілька попередніх століть.
І саме в контексті загальносвітової боротьби поневолених націй розглядало свою діяльність керівництво Українського визвольного руху, про що яскраво свідчить його головне гасло: «Свобода народам! Свобода людині!»
З погляду української історії, УПА стала найвищою фазою розвитку українського визвольного руху ХХ століття, логічним продовженням попередніх його етапів: національного відродження початку сторіччя, національної революції 1917–1920-х років, періоду підпільної збройної боротьби УВО та ОУН 1920–1930-х років. Пройшовши ці етапи, визвольний рух розвинувся із невеликої групи інтелектуалів та бійців, що налічувала десятки осіб, у масовий загальнонаціональний рух, у якому були задіяні сотні тисяч людей.
Боротьба УПА стала основою для розвитку наступних етапів визвольного руху – дисидентського 1960-1980-тих років, масового національно-демократичного руху кінця 1980-тих початку 1990-тих і зрештою завершальної події в цьому процесі - Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. Цей акт поставив крапку в справі існування колись могутнього Радянського Союзу і остаточно закріпив здобутки національно-демократичних революцій у Центрально-Східній Європі.
Та не зважаючи на це, ця армія досі залишається не визнаною у державі, поява якої стала можливою завдяки її жертовності.
Відтоді абревіатура УПА залишається в епіцентрі баталій. Спочатку – справжніх, воєнних, коли в боротьбі за Україну зійшлися українці, росіяни, німці, поляки. Тепер – баталій словесних з майже таким самим національним складом учасників та майже такою самою метою, хіба що тепер мова йде не про територіальне, а про інформаційне панування.
Інформаційна війна проти УПА почалася ще в далекі 1940-ві. Вона була важливим доповненням до військових операцій її ворогів. Причому Німеччина в своїх листівках називала повстанську армію “московським утворенням”, а радянська пропаганда на весь світ оголошувала її вояків колаборантами, «запроданцями Гітлера», «українсько-німецькими буржуазними націоналістами».
Перемога СРСР у Другій світовій війні дала йому можливість не тільки зосередити на боротьбі з УПА свої військові сили, але й помножити потуги власної пропаганди, спрямованої проти неї.
Результати цієї роботи в Україні досі даються взнаки. На теренах, де армія діяла довго й активно, народ давно уже визнав повстанців. Натомість на інших теренах України до УПА ставляться насторожено, навіть відверто вороже. Це є яскравим доказом того, що таке ставлення сформувалося не внаслідок спілкування з повстанцями, а лише під впливом цілеспрямованої радянської пропаганди.
Присутнім було представлено карту терену дій УПА у 1944 році на Волині та Поліссі, функціональну структуру УПА у 1945 році.
Щодо загальної чисельності учасників визвольного руху, то тут єдиними відомостями, якими володіють історики, є ті, що походять від карально-репресивних структур СРСР. За документами, що зберігаються в Галузевому державному архіві СБУ, протягом 1944-1952 років заарештовано 134 тис. осіб, розстріляно 153 тис., депортовано з України 203 тис. Отже, даючи кількісну характеристику українського визвольного руху 1940-1950 рр., можна стверджувати, що він охоплював близько півмільйона осіб, які в лавах ОУН та УПА, або своєю матеріальною допомогою спричинилися до його розвитку. Хто ж були ці люди? Абсолютна більшість із них – це звичайні сільські жителі різного віку, які патріотично несли на собі основний тягар підтримки збройного руху.
Історик спробував дати відповідь на головне питання: чого досягнули повстанці у своїй боротьбі? Для цього варто ретельніше придивитися до завдань, які вони ставили перед собою.
Після нетривалого періоду 1943—1944 років, коли існували підстави сподіватися на повне виснаження у війні і СРСР, і Німеччини, керівники визвольного руху тверезо оцінювали власні бойові можливості, а тому не мали на меті досягнути мілітарної перемоги над окупантами. Першорядним завданням для них був захист населення від репресій з боку окупаційних сил.
Як свідчать документальні джерела, другим і, мабуть, таки найважливішим завданням, яке ставив перед собою визвольний рух, була зміна свідомості українців, їхнє моральне та духовне виховання, яке мало підготувати суспільство до національної революції.
Українським повстанцям не вдалося скористатися плодами власної праці: в 1940—1950 х роках події світового масштабу не дали можливості такій революції відбутися. Проте, на думку історика, саме на теренах активної діяльності УПА наприкінці 1980 х років почався масовий національно-демократичний рух, який завершився відновленням незалежності України в 1991 році.
Безперечно, УПА – це своєрідний феномен у світовій історії. Водночас діяльність українських повстанців цілком вписується в рамки загальносвітового явища боротьби народів за свободу та державність, котре стало найпомітнішим історичним фактором другої половини ХХ століття, – завдяки йому політична карта світу протягом кількох десятиліть змінилася більше, ніж за декілька попередніх століть.
І саме в контексті загальносвітової боротьби поневолених націй розглядало свою діяльність керівництво Українського визвольного руху, про що яскраво свідчить його головне гасло: «Свобода народам! Свобода людині!»
З погляду української історії, УПА стала найвищою фазою розвитку українського визвольного руху ХХ століття, логічним продовженням попередніх його етапів: національного відродження початку сторіччя, національної революції 1917–1920-х років, періоду підпільної збройної боротьби УВО та ОУН 1920–1930-х років. Пройшовши ці етапи, визвольний рух розвинувся із невеликої групи інтелектуалів та бійців, що налічувала десятки осіб, у масовий загальнонаціональний рух, у якому були задіяні сотні тисяч людей.
Боротьба УПА стала основою для розвитку наступних етапів визвольного руху – дисидентського 1960-1980-тих років, масового національно-демократичного руху кінця 1980-тих початку 1990-тих і зрештою завершальної події в цьому процесі - Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. Цей акт поставив крапку в справі існування колись могутнього Радянського Союзу і остаточно закріпив здобутки національно-демократичних революцій у Центрально-Східній Європі.
Та не зважаючи на це, ця армія досі залишається не визнаною у державі, поява якої стала можливою завдяки її жертовності.
Відповіді
2008.01.24 | Олександр Демченко
Матеріали по міжнародній діяльності УПА
Володимире, мене цікавлять матеріали, що стосуються співробітництва УПА з рухами інших народів (у першу чергу, народів СРСР). Якщо я не помиляюся, твоя дисертація заторкає цю тему. Чи є вона в інтернеті? Якщо немає, то я був би радий отримати її та інші дослідження (якщо такі є) на цю тему на пошту mail@demchenko.info, - якщо це можливо.2008.01.24 | naukovets
Re: УПА. Propaganda
Podibni "istorii" UPA napysani v styli radianskoi propagandy i superechat naukovomu pidchodu. I ne soromno vam zvatys istorykom?Taku propagandu shyroko publikuyut v Ukraini, a na Zachodi, osoblyvo sered vchenych, panuye protylezhne uyavlennia pro UPA.
2008.01.25 | Михайло Свистович
Re: УПА. Propaganda
naukovets пише:> Podibni "istorii" UPA napysani v styli radianskoi propagandy i superechat naukovomu pidchodu. I ne soromno vam zvatys istorykom?
Так, йому дуже соромно
> Taku propagandu shyroko publikuyut v Ukraini, a na Zachodi, osoblyvo sered vchenych, panuye protylezhne uyavlennia pro UPA
Не судіть усіх по собі, радянський пропагандисте.
2008.01.25 | naukovets
Re: УПА. Propaganda
Vy mozhete navesty choch odyn pryklad "radianskoi propagandy" z mogo boku? Koly nemae nichogo zaperechyty po suti, todi navishuyutsia yarlyky.Podibni materialy pro UPA ne opublikue ni odyn naukovyi zhurnal na Zachodi, a lyudyna cho ich napysala ne tilky b ne otrymala b Ph.D. a navit zadovilnu otsinku na seminari.
2008.01.25 | Михайло Свистович
Re: УПА. Propaganda
naukovets пише:> Vy mozhete navesty choch odyn pryklad "radianskoi propagandy" z mogo boku?
Ваше антиупівство найкращий приклад.
2008.01.26 | naukovets
Re: УПА. Propaganda
Tobto vy vvazhaete bilshist zachidnych vchenych "radianskymy propagandystamy" lyshe za te scho vony ne nazyvaty vbyvtsiv z UPA geroyamy.2008.01.26 | ненауковець
Re: УПА. Propaganda
цікаво, а відколи то статті, що публікуються на інформаційному сайті Майдан мають відповідати вимогам наукових видань? а науковцям публіцистику писати зась?і що, ви вважаєте, що риторика "вбивці" щодо регулярної армії, завданням якої під час війни зокрема є досягати перемоги свого народу над ворогом, вбиваючи ворожих вояків,не є радянською?
і що за методологія наукової дискусії, коли покликаються на "більшість західних вчених"? наукова дискусія - це що - голосування в парламенті?
п.с. раджу також уважніше промоніторити вочевидь "добре знайомі" вам західні наукові видання на предмет відсутності там доробку автора статті УПА.Слід в історії
2008.01.26 | naukovets
Re: УПА. Propaganda
цікаво, а відколи то статті, що публікуються на інформаційному сайті Майдан мають відповідати вимогам наукових видань? а науковцям публіцистику писати зась?Tse stattia ne peresichnogo natsionalista z Maidanu a istoryka z derzhavnogo instytutu, i vona mae propagandystku sut i ne vidpovidae naukovym standartam. Vam nichto ne zabaroniae viryty v tse yak v yakus bibliyu abo koran, yak teper modno. Ale potribno vidrizniaty slipu viru vid nauky.
і що, ви вважаєте, що риторика "вбивці" щодо регулярної армії, завданням якої під час війни зокрема є досягати перемоги свого народу над ворогом, вбиваючи ворожих вояків,не є радянською?
Politsiya, z zagoniv yakoi OUN bulo stvoreno UPA a potim i sama UPA prychetni do masovych vbyvstv tsyvilnych evreiv, polyakiv, ukraintsiv ta rosiyan. Tse istorychni fakty pidtverdzheni bilshistu zachidnych istorykiv. Prychetnist OUN i UPA do masovych vbyvst tsyvilnych evreiv i polyakiv tak samo zamovchuvalysia radianskoyu vladoyu ta istorykamy.
2008.01.27 | ненауковець
Re: УПА. Propaganda
а що поганого взагалі в пропагандистській суті? чи, до прикладу, якби якийсь англійський історик опублікував короткий нарис про Черчиля, де відгукувався би позитивно про його заслуги, це не мало би пропагандиської суті щодо визначного діяча Британії?Якісь все-таки у вас дивні уявлення щоло публіцистики.
і причім сліпа віра тут? є багато праць різних істориків, документів і тп., де ви зможете найти підтвердження наведеним в матеріалі узагальненням. Тому впред - google, архіви, бібліотеки
УПА не була причетна до будь-яких масових вбивств цивільного населення будь-якої нації. Щодо "цивільних" - декого варто було знищити за антиукраїнську діяльність і так чинили із агентами ітд, яких чомусь величають "цивільними"
А щодо ваших чергових "більшостей істориків" - ще раз кажу, це у вас рецидиви чи то української чи то якось іншої "коаліціади". Більшіст ьісториків - не аргумент у науковій дискусії. Та й у будь-якій нормальній дискусії.
2008.01.27 | naukovets
Re: УПА. Propaganda
Statia na Maidani tse vystup Vyatrovycha na gromadskych sluchaniach organizovanych SBU i Ukrainskym instytutom natsionalnoi pamiati. Dopovidach, yakyi tilky dekilka rokiv tomu stav kandydatom nauk, e radnykom v.o. golovy SBU i ocholue grupu po doslidzhenni archiviv SBU z istorii UPA, OUN, golodiv, i represii. Tse nebezpechno koly taky pozytsiyu obijmae propagandyst-agitator.УПА не була причетна до будь-яких масових вбивств цивільного населення будь-якої нації.
Vy e pryklad lydyny yaka niaki fakty ne pochytnut slipu viru v sviatist i neporochnist vashogo boga (UPA) i tomu rozmovliaty z vamy nemae bilshe sensu.
2008.01.28 | Михайло Свистович
Re: УПА. Propaganda
naukovets пише:>
> Politsiya, z zagoniv yakoi OUN bulo stvoreno UPA a potim i sama UPA prychetni do masovych vbyvstv tsyvilnych evreiv, polyakiv, ukraintsiv ta rosiyan. Tse istorychni fakty pidtverdzheni bilshistu zachidnych istorykiv. Prychetnist OUN i UPA do masovych vbyvst tsyvilnych evreiv i polyakiv tak samo zamovchuvalysia radianskoyu vladoyu ta istorykamy.
А де там мирні росіяни масово взялись? Чи то УПА дійшло до Нарьян-Мару?
2008.01.28 | Михайло Свистович
Re: УПА. Propaganda
naukovets пише:> Tobto vy vvazhaete bilshist zachidnych vchenych "radianskymy propagandystamy" lyshe za te scho vony ne nazyvaty vbyvtsiv z UPA geroyamy
Їх не безліч, заспокойтесь