01/28/2008 | Група природоохоронних та правозахисних громадських організацій

Президенту України Ющенку В. А.
Голові Верховної Ради України Яценюку А. П.
Прем'єр міністру України Тимошенко Ю. В.
Міністру юстиції України Оніщуку М. В.
Міністру охорони навколишнього природного
середовища України (Мінприроди) Філіпчуку Г. Г.

Відкрите звернення групи природоохоронних та правозахисних громадських організацій з приводу незадовільного виконання в Україні положень Оргуської конвенції.

Шановні Вікторе Андрійовичу,
Арсенію Петровичу,
Юліє Володимирівно,
Миколо Васильовичу
та Георгію Георгійовичу!

До вас звертаються представники громадських організацій України, щопротягом 2006 - 2007 року співпрацювали у проведенні моніторингу дотримання екологічних прав громадян. За результатами моніторингу видано друковану доповідь "Дотримання екологічних прав. Україна - 2006 рік", іззмістом якої можна також ознайомитися на сайті http://greenworld.org.ua/index.php?id=1194598134. Готується до друку чергове видання - "Реалізація права на доступ до екологічної інформації".

Головний висновок цієї діяльності: в Україні порушення екологічних прав - зокрема, права на доступ до екологічної інформації, громадської участі у прийнятті владних рішень та доступу до правосуддя з питань довкілля - мають системний характер та глибинні причини. Серед причин - невідповідність багатьох нормативно-правових актів України міжнародним стандартам, незадовільна практика правозастосування, дефіцит політичної волі в органів владних повноважень.

Тим часом у червні 2008 року виповнюється 10 років від дати підписання Україною Конвенції "Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля"(Оргуська конвенція).

Як відомо, Оргуську конвенцію було прийнято в рамках процесу "Довкілля для Європи", націленого на майбутнє співробітництво країн Європейського регіону у сферах збереження довкілля, становлення демократії та сталого розвитку. Генсеком ООН Кофі Ананом схвалення Оргуської конвенції багатьма європейськими країнами та ЄС булооцінено, як "найбільш значний крок у формуванні світового громадянського суспільства".

Хоча від моменту ратифікації Верховною Радою (1999 р.) Конвенція стала частиною національного законодавства України, її положення належним чином не виконуються.

Акцентуємо увагу на тому, що стороною Оргуської Конвенції є держава Україна. Через те неправомірними є спроби Кабінету міністрів перекласти відповідальність за втілення цієї Конвенції на Мінприроди, не зобов'язавши до цього всі інші органи влади та державного управління. Також вважаємо неправомірним самоусунення від контролю за виконанням міжнародних зобов'язань та дотриманням прав громадян, передбачених Оргуською Конвенцією, з боку Президента, Верховної Ради, Уповноваженого ВРУ з прав людини, Міністерства юстиції та Міністерства зовнішніх справ України.

Як результат, в процесі імплементації Конвенції зміни було внесено лише до чотирьох законів, а саме: "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про екологічну експертизу", "Про місцеве самоврядування в Україні" та до Кодексу України про адміністративні правопорушення. До інших законів, які вочевидь потребували приведення у відповідність до Конвенції, наприклад, до Закону України "Про інформацію", зміни досі не внесено. Хоча за деякими оцінками для повноцінного втілення вимог Конвенції відповідних змін потребували десятки законів та підзаконних актів. Відтак і нині повноцінне застосування положень Оргуської конвенції є неможливим через брак базових нормативно-правових механізмів, перш за все - у сфері діяльності виконавчої влади. Та й існуючі закони та підзаконні акти не виконуються, як то належить.

Приміром, Національні доповіді про стан навколишнього природного середовища України за 2005 та 2006 роки відсутні, тоді як щорічний розгляд Верховною Радою,опублікування окремим виданням та розміщення в Інтернеті цієї Національної доповіді євимогою закону "Про охорону навколишнього природного середовища".

Всупереч вимозі ст. 5 Конвенції, ані Мінприроди, ані інші державні органи досі не склали та не оприлюднили переліки наявної у них екологічної інформації, умови, за яких вона надається та процедури доступу до неї.

Досі практично нічого не зроблено для створення мережі загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації, хоча вона згідно із ст. 10 закону "Про охорону навколишнього природного середовища", закону "Про місцеве самоврядування", постанов Верховної Ради та Уряду повинна була запрацювати ще у 2005 році.

Тлумачення самого поняття "екологічна інформація" у законі "Про охорону навколишнього природного середовища" відрізняється від тлумачення Оргуської конвенції. З нього виключено такі важливі сфери інформації, як відомості про стан здоров'я та безпеки, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан довкілля.

"Положення про порядок надання екологічної інформації", затверджене Наказом Мінприроди від 18.12.2003 р. N 169, не відповідає міжнародним стандартам доступу до екологічної інформації, передбачаючи можливість віднесення її до категорії державної таємниці та обмежуючи кількість запитань у інформаційному запиті.

Варто зазначити, що Другою нарадою Сторін Оргуської конвенції у Алмати (2005 р.) Україну разом з Казахстаном та Туркменистаном було визнано сторонами, що не дотримуються Конвенції. Натомість керівництво попередніх Урядів та Мінприроди приховує від громадськості критичні висновки ЄЕК ООН та наради Сторін Оргуської конвенції щодо України - їх не було оприлюднено у жодному офіційному ЗМІ.

У червні 2008 року відбудеться Третя нарада Сторін Оргуської конвенції у Ризі. Просимо зауважити, що за два з половиною роки Урядом так і не виконано рекомендацій Другої наради щодо України:
- привести законодавство та практику у відповідність до положень Конвенції;
- не пізніше кінця 2005 року представити Комітету ЄЕК ООН з питань дотримання Конвенції Стратегію інтеграції її положень до національного законодавства разом з розробкою відповідних графіків, практичних механізмів та процедури введення в дію імплементуючого законодавства.
Як свідчить моніторинг українських громадських організацій, ці та інші факти є чинниками системних порушень в Україні екологічних прав громадян.

Тривале зволікання у справі впровадження положень Оргуської конвенції до національного законодавства та налагодження практики ефективного правозастосування є неприйнятним з огляду на євроінтеграційні наміри України. Якщо терміново не виправити ситуацію, нашу країну чекатиме ще більш жорстка критика та неминучі санкціїміжнародних організацій.

Якщо зараз не поставити питання про політичну відповідальність посадових осіб вищих органів державної влади за багаторічне невиконання положень Оргуської конвенції, про усі політичні декларації щодо демократичного та європейського вибору України невдовзі доведеться забути.

З огляду на це вважаємо нагальною необхідністю:

1. У стислі терміни розробити Стратегію та План дій з інтеграції положень Оргуської конвенції у національне законодавство, що включають практичні механізми, процедури та заходи підвищення спроможності у правозастосуванні.

2. Кабінету Міністрів, Верховній Раді та Секретаріату Президента України ретельно проаналізувати стан дотримання органами владних повноважень законодавства щодо забезпечення доступу до екологічної інформації, участі у прийнятті рішень та доступу до правосуддя з питань довкілля та поінформувати громадськість про результати такого аналізу.

3. Привести законодавство та практику у відповідність до положень Оргуської конвенції шляхом:
- прискорення розробки законопроектів, що відповідають сучасним принципам свободи інформації, зокрема, нової редакції закону "Про інформацію";
- прискорення розробки постанов Кабінету міністрів України, що встановлять конкретну процедуру забезпечення доступу до екологічної інформації та участі у прийнятті рішень;
- внесення змін до діючих або скасування чинних нормативно-правових актів, що не відповідають стандартам Оргуської конвенції щодо забезпечення доступу до екологічної інформації, участі у прийнятті рішень та доступу до правосуддя з питань довкілля, приміром - вищезгаданого міністерського "Положенняпро порядок надання екологічної інформації";

4. З метою загальної координації цієї діяльності створити міжвідомчу Національну комісію з моніторингу дотримання положень Оргуської конвенції, залучивши до участі у ній представників громадських організацій.

5. У системі впровадження положень Оргуської конвенції передбачити створення інфраструктури, відповідальної за екологічне інформування, а також здійснення навчальних та просвітницьких заходів, зокрема: для посадових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, суддів, депутатів, представників громадськості.

6. Оприлюднити українською мовою у офіційних ЗМІ основні документи Комітету ЕЄК ООН з виконання Оргуської конвенції та нарад Сторін, а також усі рішення щодо України.

Відповідь на це звернення просимо надати у відповідності до норм ст. 20 Закону України "Про звернення громадян".

З повагою та сподіванням на пріоритетну увагу до порушених у зверненні проблем:
1. Юрій Бабінін, Голова спілки "Громадянський дозор", депутат Нікопольської міської ради (м. Нікополь Дніпропетровської обл.);
2. Володимир Березін, Директор Еколого-культурного центру "Бахмат" (м. Артемівськ Донецької обл.);
3. Микола Вітько, Голова Марганецької міської організації "Зелений світ" (м. Марганець Дніпропетровської обл..);
4. Євген Захаров, Співголова Харківської правозахисної групи, Голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини (м. Харків);
5. Сергій Камишан, Сєверодонецька міська екологічна асоціація "Зелений світ" (Луганська обл.)
6. Микола Коробко, Голова Української екологічної асоціації "Зелений Світ" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.);
7. Андрій Мартинюк, Голова ММГО "Екоклуб" (м. Рівне);
8. Алла Плескач, Голова Черкаської обласної організації "Зелений Світ";
9. Володимир Приступа, Голова АДЕО "Легіони Землі" (м. Львів);
10. В'ячеслав Сандул, Голова нижньодніпровської басейнової ради Всеукраїнського екологічного руху "Хортицький Форум" (м. Нікополь Дніпропетровської обл.);
11. Ігор Сіренко, Національний екологічний центр України (м. Київ);
12. Олександр Степаненко, Голова ЕГО "Зелений Світ", депутат Тернопільської обласної ради (м. Чортків Тернопільської області);
13. Сергій Федоринчик, керівник Інформаційного центру Української екологічної асоціації "Зелений Світ" (м. Київ);
14. Сергій Шапаренко, Голова Екологічної групи "Печеніги" (м. Харків).