Течка на Гулєя - підберемо ці кріхти з пиру цахєсів(/)+(л)
02/06/2008 | BIO
Так, Служба безпеки України спрямувала на Банкову довідку стосовно персони Гулея. Основний акцент там було зроблено на його діяльності в першій половині 2000-х років. Тоді Ощадбанк перебував під проводом покійного олігарха Ігоря Плужнікова, а Гулей був одним із його топ-менеджерів.
Спочатку в 1999 році Гулей очолив філію Ощадбанку в рідній для Плужнікова Чернівецькій області, потім його перевели на заступника голови правління всього банку, ще пізніше - підвищили до посади першого заступника.
Однак тут на банківському небосхилі зійшла зірка Арсенія Яценюка, який увійшов до керівництва Нацбанку. Він підтягнув і свого друга дитинства Андрія Пишного, який також робив кар’єру в Ощадбанку під променями зірки їх земляка Ігоря Плужнікова.
Яценюк вже тоді зарекомендував себе майстром інтриги. Він домігся зміни фаворитів. Пишний з кабінету директора департаменту відразу став першим заступником голови правління Ощадбанку. А його попередника Гулея відправили керівником Ощадбанку по місту Києву і області.
У довідці, яку СБУ підготувала для Ющенка, згадувалася діяльність Гулея в Ощадбанку саме в ті роки.
Єдиним суттєвим фактом з нинішнього періоду, на який СБУ звернула увагу – це оклад Гулея як голови правління Ощадбанку. Президент Ющенко мав підстави обурюватися – він як керівник всієї держави має офіційну зарплату в чотири рази меншу, ніж керівник державного банку.
Крім того, СБУ повідомила і про премію з шістьма нулями, яку Гулей нарахував собі за 2007 рік.
Сам нинішній керівник Ощадбанку в інтерв’ю "Українській правді" запевнив, що розмір його доходу відповідає всім нормативам цієї фінансової установи.
Хоча Анатолій Гулей назвав конкретні суми своєї зарплати "банківською таємницею" та попередив про судову відповідальність, ми вважаємо, що існує також і право суспільства знати цю інформацію. Крім того, і президент Ющенко, і прем’єр Тимошенко також неодноразово декларували, що доходи людей, причетних до державної діяльності, не повинні триматися в секреті.
Складно сказати, що мав на увазі глава держави, коли заявив на зустрічі з Турчиновим і Яценюком, що гроші Ощадбанку "направлялись на финансирование политической силы, представителей которой нет в этом зале".
У матеріалах перевірки, проведеної НБУ, президенту могли кинутися в очі прізвища двох людей з оточення Віктора Януковича – Прутнік і Борулько.
Їх родичі отримали величезні кредити в Ощадбанку, які, на думку НБУ, не завжди ретельно обслуговувалися Ощадбанком на предмет перевірки застави або формування резерву.
Як відомо, Едуард Прутнік є людиною з найближчого кола лідера Партії регіонів, а Павло Борулько працював помічником прем’єра Януковича. І, за деякою інформацією, ця людина є племінником генпрокурора Олександра Медведька.
Цікаво також, що, наприклад, дружина Прутніка взяла кредит в той період, коли Едуард Прутнік очолював наглядову раду цього банку. А Борулько на момент призначення до Януковича був радником Гулея в Ощадбанку.
Однак навіть у разі прискіпливого вивчення історій Прутніка і Борулька очевидно, що порушення носили нормативний, а не кримінальний характер. І ці люди є достатньо заможними, щоб дозволити собі кредити такого розміру.
В одній з довідок Нацбанку також згадується, що потенційні ризики ліквідності для Ощадбанку створюють наявні в його кредитному портфелі "концентрації".
І серед інших прикладів тут згадується "кредитна заборгованість найбільшої групи позичальників, які несуть спільний кредитний ризик – підприємств корпорації "СКМ" (Дніпроенерго, ДТЕК, Східенерго), яка складає 380 мільйонів гривень".
Утім, керівник Ощадбанку Гулей назвав ці підприємства сумлінними клієнтами, за право обслуговувати яких іде боротьба на ринку.
В принципі, крім перерахованого вище, в довідках немає інформації, яка мала би свідчити про особливі стосунки керівництва Ощадбанку і Партії регіонів.
Інші порушення в поточній діяльності Ощадбанку, перераховані в перевірках НБУ, не є чимось політично забарвленим чи екстраординарним.
Якби ревізори вважали роботу правління Ощадбанку непрофесійною або такою, що несе загрозу цій фінустанові, НБУ міг би відразу запровадити тимчасову адміністрацію в Ощадбанку. Але таким правом НБУ не скористався, що може свідчити і про реальну оцінку знайдених порушень.
***
Справжні причини для відставки Анатолія Гулея у Банкової інші.
По-перше, у банківському середовищі давно вважається, що амбіцією Андрія Пишного є керівництво Ощадного банку.
До приходу Богатирьової Пишний був першим заступником секретаря Радбезу, зараз його понизили до рангу просто заступника.
Саме Пишний у другій половині 2007 року виступив з ініціативою перевірки Ощадбанку з боку НБУ.
По-друге, Гулей є чужим для секретаріату президента. Нинішній голова правління Ощадбанку прийшов на цю посаду завдяки активності братів Клюєвих в 2006-2007 роках.
Попередник Гулея Олександр Морозов, намагаючись запобігти цьому сценарію, навіть оголошував день боротьби з пацюками в центральному офісі Ощадбанку – щоб не дати провести засідання наглядової ради.
Закінчилося це безрезультатно. Гулей, який до затвердження на новому місці очолював клюєвський "Актив-банк", став головою правління Ощадбанку.
Морозов не знайшов однодумців на Банковій у своїй боротьбі – більше того, тодішній заступник Віктора Балоги Арсеній Яценюк підіграв Клюєвим.
В обмін на це, за деякою інформацією, Клюєви начебто обіцяли Яценюку влаштувати Андрія Пишного головою "Укрексімбанку". Однак вони змогли домогтися його призначення тільки першим заступником у цій, також державній, фінансовій установі.
Відставка Януковича наприкінці 2007 року не призвела до зняття керівника Ощадбанку, оскільки ця процедура проходить через наглядову раду, яка не змогла би ухвалити такого рішення.
Хоча серед членів БЮТ були претенденти на Ощадбанк, однак Тимошенко вирішила залишити старого голову правління.
За деякою інформацією, сталося це внаслідок домовленостей Тимошенко з Клюєвими. Прем’єр-міністр, зрозумівши, що Балога тісно грає з Колесніковим, шукала альтернативні контакти в Партії регіонів. Тим більше що Клюєва і Тимошенко об’єднує нелюбов не тільки до Колеснікова, але і до Юрія Бойка і його компаньйона Дмитра Фірташа.
Так чи інакше, однак Гулей після приходу уряду Тимошенко взяв до виконання її програму з повернення заощаджень.
А на Банковій, зрозумівши рейтингові наслідки цих дій прем'єрки, почали боротьбу з метою усунення голови Ощадбанку. Того самого, якого вони спільними зусиллями і привели на посаду.
За свідченнями джерел в секретаріаті президента, Віктор Балога особисто займається організацією месіджів у медіа про те, що Гулей є ставлеником Клюєвих.
Крім того, в інтересах Балоги послабити базу донецьких братів, зробивши таким чином корисну послугу своєму другу Борису Колеснікову – конкуренту Клюєвих всередині Партії регіонів.
По дорозі з Брюсселю до Києва на питання, чи бачить вона в спробах відставки Гулея ревнощі Банкової за лаври, які дісталися їй, Тимошенко відповіла у фірмовому стилі, хоча її справжні думки були зрозумілі.
"Ви від мене не почуєте радикальних заяв. Я буду виконувати всі зауваження секретаріату президента, його помічників, радників, помічників радників, але щоб уряд міг ефективно працювати і наводити лад в країні", - сказала Тимошенко.
Прийняти рішення про звільнення голови правління Ощадбанку може наглядова рада фінустанови. До її складу по п’ять осіб призначає президент, Кабінет міністрів і Верховна Рада.
Після призначення прем’єром Тимошенко вже змінила урядову п’ятірку, поставивши туди лояльних до себе людей. Ющенко, в свою чергу, спирається на п’ятірку зі своєї квоти.
Завершитися формування нового складу наглядової ради має парламент, де вже зареєстровано проект постанови. До цього органу від Верховної Ради дві особи пропонує НУНС, дві – БЮТ, а за квотою комуністів рекомендований Анатолій Головко – соратник російського бізнесмена Костянтина Григоришина, який давно морально підтримує КПУ.
Однак очевидно, що Тимошенко важливо якнайдовше залишити старий склад наглядової ради, який робить Гулея захищеним від спроб звільнення.
Тому в інтересах прем’єр-міністра і розблокувати парламент, і водночас тримати його заблокованим. Бо якщо парламентська п’ятірка не буде проголосована, це створить резерв часу, виграний прем’єр-міністром.
Хоча, за понятійною домовленістю між Тимошенко і Ющенком, голова Ощадбанку належить до квоти БЮТ, тоді як керівник наглядової ради – це прерогатива президента.
Як заявив попередник Анатолія Гулея Олександр Морозов, йому запропоновано очолити нову наглядову раду.
У розпорядження "Української правди" потрапив текст доповідної Морозова, де він пропонує варіанти для Ощадбанку. Серед іншого, там містяться ідеї відійти від виплати заощаджень у способи, які несуть інфляційні ризики.
Так, Морозов рекомендує продовжити ланцюжок, щоб кожна нова тисяча гривень не потрапляла відразу на споживчий ринок. Бюджетні кошти, передбачені на компенсацію, він радить влити в статутний фонд Ощадбанку, а потім акціями банку здійснювати погашення радянських боргів. Створивши на місці Ощадбанку "Народний банк" з контрольним пакетом за державою.
"Громадяни, таким чином, отримають довгостроковий актив з реальною вартістю, що постійно зростає, а зі споживчого ринку буде знято інфляційне навантаження. В свою чергу кошти, отримані від капіталізації, Ощадбанк може спрямувати на фінансування реформ житлово-комунального господарства або забезпечення громадян доступним житлом", - сказано в доповідній записці Морозова.
У свою чергу, нинішній керівник Ощадбанку Анатолій Гулей в інтерв’ю "Українській правді" категорично відкинув таку пропозицію.
"Мені добре знайома логіка громадян, які стоять у черзі в Ощадбанку, а вона така: "Я в радянські часи приніс у цей банк "живі" гроші і хочу тепер також отримати "живі" гроші", - зазначив Гулей.
Очевидно, що не в захваті від ідеї зупинити конвеєр виплат буде і Тимошенко, яка має до Морозова давні рахунки. Відтоді, як у січні 2005 року він написав статтю "Чотири запитання до Ющенка. П'ять запитань до Тимошенко". Морозов був єдиним депутатом від "Нашої України", який не підтримав обрання лідерки БЮТ прем’єр-міністром в постреволюційній Верховній Раді.
Окрім різних підходів до розвитку банку, у стосунках Морозова і Гулея домінуватимуть спогади. Рік тому Морозова замінили на Гулея в ім'я виконання тіньових домовленостей. Сьогодні так само поступають вже відносно самого Гулея. Політичний бумеранг повернувся з інтервалом у рік.
Але навіть без цього Ощадбанк приречений стати місцем сходження конфліктних інтересів Ющенка і Тимошенко. Бо ціна цьому питанню – наступне президентство.
http://pravda.com.ua/news/2008/2/4/70979.htm
Спочатку в 1999 році Гулей очолив філію Ощадбанку в рідній для Плужнікова Чернівецькій області, потім його перевели на заступника голови правління всього банку, ще пізніше - підвищили до посади першого заступника.
Однак тут на банківському небосхилі зійшла зірка Арсенія Яценюка, який увійшов до керівництва Нацбанку. Він підтягнув і свого друга дитинства Андрія Пишного, який також робив кар’єру в Ощадбанку під променями зірки їх земляка Ігоря Плужнікова.
Яценюк вже тоді зарекомендував себе майстром інтриги. Він домігся зміни фаворитів. Пишний з кабінету директора департаменту відразу став першим заступником голови правління Ощадбанку. А його попередника Гулея відправили керівником Ощадбанку по місту Києву і області.
У довідці, яку СБУ підготувала для Ющенка, згадувалася діяльність Гулея в Ощадбанку саме в ті роки.
Єдиним суттєвим фактом з нинішнього періоду, на який СБУ звернула увагу – це оклад Гулея як голови правління Ощадбанку. Президент Ющенко мав підстави обурюватися – він як керівник всієї держави має офіційну зарплату в чотири рази меншу, ніж керівник державного банку.
Крім того, СБУ повідомила і про премію з шістьма нулями, яку Гулей нарахував собі за 2007 рік.
Сам нинішній керівник Ощадбанку в інтерв’ю "Українській правді" запевнив, що розмір його доходу відповідає всім нормативам цієї фінансової установи.
Хоча Анатолій Гулей назвав конкретні суми своєї зарплати "банківською таємницею" та попередив про судову відповідальність, ми вважаємо, що існує також і право суспільства знати цю інформацію. Крім того, і президент Ющенко, і прем’єр Тимошенко також неодноразово декларували, що доходи людей, причетних до державної діяльності, не повинні триматися в секреті.
Складно сказати, що мав на увазі глава держави, коли заявив на зустрічі з Турчиновим і Яценюком, що гроші Ощадбанку "направлялись на финансирование политической силы, представителей которой нет в этом зале".
У матеріалах перевірки, проведеної НБУ, президенту могли кинутися в очі прізвища двох людей з оточення Віктора Януковича – Прутнік і Борулько.
Їх родичі отримали величезні кредити в Ощадбанку, які, на думку НБУ, не завжди ретельно обслуговувалися Ощадбанком на предмет перевірки застави або формування резерву.
Як відомо, Едуард Прутнік є людиною з найближчого кола лідера Партії регіонів, а Павло Борулько працював помічником прем’єра Януковича. І, за деякою інформацією, ця людина є племінником генпрокурора Олександра Медведька.
Цікаво також, що, наприклад, дружина Прутніка взяла кредит в той період, коли Едуард Прутнік очолював наглядову раду цього банку. А Борулько на момент призначення до Януковича був радником Гулея в Ощадбанку.
Однак навіть у разі прискіпливого вивчення історій Прутніка і Борулька очевидно, що порушення носили нормативний, а не кримінальний характер. І ці люди є достатньо заможними, щоб дозволити собі кредити такого розміру.
В одній з довідок Нацбанку також згадується, що потенційні ризики ліквідності для Ощадбанку створюють наявні в його кредитному портфелі "концентрації".
І серед інших прикладів тут згадується "кредитна заборгованість найбільшої групи позичальників, які несуть спільний кредитний ризик – підприємств корпорації "СКМ" (Дніпроенерго, ДТЕК, Східенерго), яка складає 380 мільйонів гривень".
Утім, керівник Ощадбанку Гулей назвав ці підприємства сумлінними клієнтами, за право обслуговувати яких іде боротьба на ринку.
В принципі, крім перерахованого вище, в довідках немає інформації, яка мала би свідчити про особливі стосунки керівництва Ощадбанку і Партії регіонів.
Інші порушення в поточній діяльності Ощадбанку, перераховані в перевірках НБУ, не є чимось політично забарвленим чи екстраординарним.
Якби ревізори вважали роботу правління Ощадбанку непрофесійною або такою, що несе загрозу цій фінустанові, НБУ міг би відразу запровадити тимчасову адміністрацію в Ощадбанку. Але таким правом НБУ не скористався, що може свідчити і про реальну оцінку знайдених порушень.
***
Справжні причини для відставки Анатолія Гулея у Банкової інші.
По-перше, у банківському середовищі давно вважається, що амбіцією Андрія Пишного є керівництво Ощадного банку.
До приходу Богатирьової Пишний був першим заступником секретаря Радбезу, зараз його понизили до рангу просто заступника.
Саме Пишний у другій половині 2007 року виступив з ініціативою перевірки Ощадбанку з боку НБУ.
По-друге, Гулей є чужим для секретаріату президента. Нинішній голова правління Ощадбанку прийшов на цю посаду завдяки активності братів Клюєвих в 2006-2007 роках.
Попередник Гулея Олександр Морозов, намагаючись запобігти цьому сценарію, навіть оголошував день боротьби з пацюками в центральному офісі Ощадбанку – щоб не дати провести засідання наглядової ради.
Закінчилося це безрезультатно. Гулей, який до затвердження на новому місці очолював клюєвський "Актив-банк", став головою правління Ощадбанку.
Морозов не знайшов однодумців на Банковій у своїй боротьбі – більше того, тодішній заступник Віктора Балоги Арсеній Яценюк підіграв Клюєвим.
В обмін на це, за деякою інформацією, Клюєви начебто обіцяли Яценюку влаштувати Андрія Пишного головою "Укрексімбанку". Однак вони змогли домогтися його призначення тільки першим заступником у цій, також державній, фінансовій установі.
Відставка Януковича наприкінці 2007 року не призвела до зняття керівника Ощадбанку, оскільки ця процедура проходить через наглядову раду, яка не змогла би ухвалити такого рішення.
Хоча серед членів БЮТ були претенденти на Ощадбанк, однак Тимошенко вирішила залишити старого голову правління.
За деякою інформацією, сталося це внаслідок домовленостей Тимошенко з Клюєвими. Прем’єр-міністр, зрозумівши, що Балога тісно грає з Колесніковим, шукала альтернативні контакти в Партії регіонів. Тим більше що Клюєва і Тимошенко об’єднує нелюбов не тільки до Колеснікова, але і до Юрія Бойка і його компаньйона Дмитра Фірташа.
Так чи інакше, однак Гулей після приходу уряду Тимошенко взяв до виконання її програму з повернення заощаджень.
А на Банковій, зрозумівши рейтингові наслідки цих дій прем'єрки, почали боротьбу з метою усунення голови Ощадбанку. Того самого, якого вони спільними зусиллями і привели на посаду.
За свідченнями джерел в секретаріаті президента, Віктор Балога особисто займається організацією месіджів у медіа про те, що Гулей є ставлеником Клюєвих.
Крім того, в інтересах Балоги послабити базу донецьких братів, зробивши таким чином корисну послугу своєму другу Борису Колеснікову – конкуренту Клюєвих всередині Партії регіонів.
По дорозі з Брюсселю до Києва на питання, чи бачить вона в спробах відставки Гулея ревнощі Банкової за лаври, які дісталися їй, Тимошенко відповіла у фірмовому стилі, хоча її справжні думки були зрозумілі.
"Ви від мене не почуєте радикальних заяв. Я буду виконувати всі зауваження секретаріату президента, його помічників, радників, помічників радників, але щоб уряд міг ефективно працювати і наводити лад в країні", - сказала Тимошенко.
Прийняти рішення про звільнення голови правління Ощадбанку може наглядова рада фінустанови. До її складу по п’ять осіб призначає президент, Кабінет міністрів і Верховна Рада.
Після призначення прем’єром Тимошенко вже змінила урядову п’ятірку, поставивши туди лояльних до себе людей. Ющенко, в свою чергу, спирається на п’ятірку зі своєї квоти.
Завершитися формування нового складу наглядової ради має парламент, де вже зареєстровано проект постанови. До цього органу від Верховної Ради дві особи пропонує НУНС, дві – БЮТ, а за квотою комуністів рекомендований Анатолій Головко – соратник російського бізнесмена Костянтина Григоришина, який давно морально підтримує КПУ.
Однак очевидно, що Тимошенко важливо якнайдовше залишити старий склад наглядової ради, який робить Гулея захищеним від спроб звільнення.
Тому в інтересах прем’єр-міністра і розблокувати парламент, і водночас тримати його заблокованим. Бо якщо парламентська п’ятірка не буде проголосована, це створить резерв часу, виграний прем’єр-міністром.
Хоча, за понятійною домовленістю між Тимошенко і Ющенком, голова Ощадбанку належить до квоти БЮТ, тоді як керівник наглядової ради – це прерогатива президента.
Як заявив попередник Анатолія Гулея Олександр Морозов, йому запропоновано очолити нову наглядову раду.
У розпорядження "Української правди" потрапив текст доповідної Морозова, де він пропонує варіанти для Ощадбанку. Серед іншого, там містяться ідеї відійти від виплати заощаджень у способи, які несуть інфляційні ризики.
Так, Морозов рекомендує продовжити ланцюжок, щоб кожна нова тисяча гривень не потрапляла відразу на споживчий ринок. Бюджетні кошти, передбачені на компенсацію, він радить влити в статутний фонд Ощадбанку, а потім акціями банку здійснювати погашення радянських боргів. Створивши на місці Ощадбанку "Народний банк" з контрольним пакетом за державою.
"Громадяни, таким чином, отримають довгостроковий актив з реальною вартістю, що постійно зростає, а зі споживчого ринку буде знято інфляційне навантаження. В свою чергу кошти, отримані від капіталізації, Ощадбанк може спрямувати на фінансування реформ житлово-комунального господарства або забезпечення громадян доступним житлом", - сказано в доповідній записці Морозова.
У свою чергу, нинішній керівник Ощадбанку Анатолій Гулей в інтерв’ю "Українській правді" категорично відкинув таку пропозицію.
"Мені добре знайома логіка громадян, які стоять у черзі в Ощадбанку, а вона така: "Я в радянські часи приніс у цей банк "живі" гроші і хочу тепер також отримати "живі" гроші", - зазначив Гулей.
Очевидно, що не в захваті від ідеї зупинити конвеєр виплат буде і Тимошенко, яка має до Морозова давні рахунки. Відтоді, як у січні 2005 року він написав статтю "Чотири запитання до Ющенка. П'ять запитань до Тимошенко". Морозов був єдиним депутатом від "Нашої України", який не підтримав обрання лідерки БЮТ прем’єр-міністром в постреволюційній Верховній Раді.
Окрім різних підходів до розвитку банку, у стосунках Морозова і Гулея домінуватимуть спогади. Рік тому Морозова замінили на Гулея в ім'я виконання тіньових домовленостей. Сьогодні так само поступають вже відносно самого Гулея. Політичний бумеранг повернувся з інтервалом у рік.
Але навіть без цього Ощадбанк приречений стати місцем сходження конфліктних інтересів Ющенка і Тимошенко. Бо ціна цьому питанню – наступне президентство.
http://pravda.com.ua/news/2008/2/4/70979.htm