02/07/2008 | Майдан-ІНФОРМ

ОЛЕКСІЙ ГАРАНЬ:

Чи може працювати коаліція з такою невеликою перевагою? Так, може. І це підтвердили голосування у парламенті наприкінці минулого року. Прем'єра і склад уряду затвердили, більше того, далі відбулося ситуативне приєднання до голосування по бюджету (спочатку литвиновців, потім кількох комуністів). Це відбувалося тому, що Президент визначився, дав нарешті відмашку всім тим, хто коливався в НУНС. Інакше кажучи, тоді Ющенко і Тимошенко діяли злагоджено, і коаліція показала, що працювати може.

Що відбувається зараз? Ми всі розуміємо, що вимоги Партії регіонів відкликати підписи під листом по ПДЧ або встановлювати дати референдуму є абсурдними і дискредитують саму Партію регіонів. Вони є персонально образливими для Президента (якщо згадати як Янукович обіцяв Ющенкові приєднати країну до ПДЧ, а потім елементарно "киданув").

Насправді, контури компомісу є, вони неодноразово озвучувались різними гравцями і полягають у прийнятті постанови ВР, де буде записано, що вступ до НАТО буде лише після референдуму. Все ясно.

А опозиція тим не менше кучевряжиться. Насправді, недієздатність парламенту – проти Партії регіонів, адже тоді працюючими інститутами лишаються Президент і уряд. Але опозиція все одно (не побоюсь цього неполітологічного слова) нахабніє, блефує щодо готовності до дострокових виборів (соціологія показує, що позитивна динаміка лише у БЮТ, до якого може приєднатися ще й Народна самооборона, а підтримка ПР падає).

Поговоріть з людьми на вулиці. Вони стомлені. Вони розчаровуються у парламентаризмі, а опозиція тим часом виставляє нас в дурнях перед усім світом. Невже не можна припинити цей цирк? Можна. Я розумію, що домовлятися і йти на компроміси треба (у тому числі і з "регіоналами"). Але такі переговори краще вести з позиції сили, демонструючи, що коаліція ПРАЦЮЄ. Де основні проблеми в коаліції з явкою і з постійним різнобоєм, ми теж знаємо. Хто в коаліції періодично вставляє шпильки своєму ж коаліційному уряду, ми теж знаємо – ці голоси лунають з боку тих, кого прийнято називати людьми Президента. Ми розуміємо також, кому адресовано заяви Януковича про недієздатність коаліції. Винесені на публіку розбіжності між Президентом і прем'єром пробуджують у Віктора Федоровича іскру надії.

Тому слово за Президентом. Він може дати відмашку тим депутатам в НУНС, які в чомусь коливаються, він може таким чином підтримати і свого висуванця на посаду спікера (ох, і не солодко ж зараз Яценюкові). Він може позбавити регіоналів надій щодо розвалу нинішньої коаліції.

Президент вже демонстрував свій характер. Тепер треба припинити знущання над парламентаризмом, мобілізувати своїх прихильників у парламенті, здййснити необхідні заміни в центральних органах виконавчої влади. А тоді вже можна йти і на компроміси з опозицією. Але з позиції сили. Тоді "регіони" захочуть нарешті попрацювати у парламенті.