Як зупинити втручання у внутрішні справи України

Російський екстремізм у дії

Репресії над Бібліотекою української літератури в Москві

Відповіді

• 2008.02.10 | Влад

  Re: Потворне обличчя російського шовінізму

  Пока мы не будем защищать внутри своей страны свои национальные интересы и свой народ То защита украинцев за рубежом тем более в имперской России это ТРЁП Слава Украине!!!!!!!!!!!

• 2008.02.10 | Mossad

  є люди

  які перетворили писання таких статей на заробіток. Period.
  В Америці та Канаді є безліч організацій, які займаються соціальною адаптацією, а також можуть підшукати гарну роботу. Тепер є вибір, вже можна не сидіти у фольк-одязі перед телевізором у порожній apartment і не плакати, а якщо ще й отримати непоганий education, то (велика таємниця!) можна заробляти грубі гроші та (о, не може бути!) допомагати Україні НАСПРАВДІ. А тобто -- грошима. І краще -- євро:)
  Period.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2008.02.10 | Володимир

    Re: є люди

    Є такі люди - Аскольд Лозинський, наприклад. Period.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2008.03.10 | Volodymir

      є руські націоналісти "у кращому сенсі" - ВВП, ДМ та Верникофф

• 2008.02.23 | NoToCo

  Згіден з п.Мартою Онуфрів повністю! НОТОЦО

  Пані Марто,я повністю згідний з Вами.Галицькі жінки завжди вірно мислили ї словесно виражались.Ось і Ви,так само...
  Ми знайомі з Вами,по Львівській консерваторії...1978-80-і...Ви Мене вчили.Удачі Вам в цій нелегкій справі на благо свого Народу.Це мені завжди подобалося в Нашиx Галицькиx Кобітаx. НОТОЦО
  http://yuriy-sydoriak.livejournal.com/

• 2008.02.24 | catko

  через місяць тре буде казати "прєвєд от мєдвєд"

• 2008.03.10 | Андрій

  Re: Потворне обличчя російського шовінізму

  Президент Ющенко повинен щось робити Марта Онуфрів пише: > Мабуть, нікого з українців не здивуєш довжелезним переліком кривавих кривд, заподіяних нашому народові російським царатом, а відтак совєтсько-імперським режимом. Вочевидь, ідеться про підступне знищення козацької республіки, відсікання від народного тіла інтелектуальної еліти, зрештою, валуєвські укази щодо заборони української мови та багато іншого, перегодя - обезголовлення українців на інкримінованому червоною Москвою процесі СВУ, Голодомори-1921-23, 1932-33, 1946-47, ліквідація українського цвіту в биківнях, сибірах, соловках і т.д. > > Звичайно, Росія мала б, наслідуючи постнацистську Німеччину, щобільше - будучи спадкоємицею СССР, каятися в заподіяних злочинах супроти людства, а навіть їх спокутувати. Мала б... Та Росія до цього ще «не доросла», а навпаки - далі намагається «встромляти свого носа до чужого проса». Причина одна: лише на експлуатації старих ідеологізмів, тобто російського шовінізму з расистською закваскою, можна втримати в сучасних границях путінську чи навіть мєдвєдєвську Росію. Ось чому за останнього російского самодержавця В. Путіна знову розкручується шовіністична істерія проти України (Грузії, Естонії, Литви, Латвії). Окрім того, підгодовуючи «плебс» черговою порцією шовіністичної маячні, найвищі посадовці мають ше й власну зацікавленість: потихеньку додерибанити багатства РФ. > >

  Як зупинити втручання у внутрішні справи України

  Передовсім причиною втручання Москви у внутрішні справи України є ялова політика державних чинників України. Про попередніх президентів України нема що й згадувати: комуністичні ідеологи й червоні директори. Нині ж маємо Президента Віктора Ющенка, який повсюди демонструє свою українськість. На жаль, упродовж його урядування мало що змінилося в Україні: далі чиниться глум над національною ідеєю, іґнорується Закон про державну мову України, немало ЗМІ демонструють зневагу до всього українського, в російськомовних областях українські патріоти зазнають переслідувань з боку місцевої влади і т.д. Виправити незавидну ситуацію можна єдиним способом: на всю потугу має запрацювати добре профінансована державна програма України, спрямована на повернення нашому народові національної пам`яті. Тоді Росія втратить в Україні будь-яку підтримку. Інакше Москва ще довго матиме претензії стосовно так званих утисків російської мови в Україні, дублювання фільмів українською мовою, власного погляду на свою історію, зокрема національних героїв, плану дій щодо вступу України в НАТО та ін. > > Кажуть: на похилу вербу й кози скачуть. Тож чи не настав час випрямити похилу «вербу», скореґувавши внутрішню й зовнішню політику України, щоб більше не дати всіляким російським «козлам» її скубсти?! > >

  Російський екстремізм у дії

  Ксенофобія певних прошарків російського суспільства останнім часом просто зашкалює: знахабнілі до краю молодики не тільки фізично розправляються з інородцями, але й їх убивають. Особливо лютують в Москві «Мєстниє» - екстремістська молодіжна організація. Відомо, що такого скрайньо шовіністичного штибу організації фінансуються з державної скарбниці Росії. > > Слід зазначити, що не тільки люди з відмінним кольором шкіри й розрізом очей потрапляють під жорнова місцевих шовіністів, але й «повновартісні» громадяни Росії. Передовсім ідеться про провідників українських громад, на яких здійснено серію замовних убивств: 19 листопада 2002 р. на порозі власного будинку застрелили заступника голови Товариства української культури «Мрія» в Івановську Володимира Побурінного, 1 квітня 2004 р. у Владивостоці забито до смерті керівника музично-літературного центру «Горлиця» Анатолія Криля, 19 червня 2006 р. здійснено спробу вбити співголову Тульської органівзації «Батьківська стріха» Наталію Ковальову, 26 грудня 2006 р. серед білого дня, в багатолюдному місці, вбито члена Ради Об`єднання Українців Росії, керівника Тульської громадської організації «Батьківська стріха» Володимира Сенишина, чоловіка Наталі Ковальової. Промовистим є той факт, що жодне з перелічених убивств не розкрито. > > У контесті викладеного напрошуються наступні запитання: Чому державні чинники України миряться з украй трагічним станом українства в Росії? Чому про випадкове вбивство в Україні чорношкірого з Кенії волає ООН, а ця структура та ОБСЄ «сором`язливо» закриває очі на ентічні чистки в Росії? Чому безпробудно спимо ми, сущі у світі українці? Де ж наша активність? > >

  Репресії над Бібліотекою української літератури в Москві

  Прямим підтвердженням заанґажованості урядових чинників Росії до селективних фізичних і «культурних» чисток національних меншин є події, які впродовж останнього року розгорталися навколо Бібліотеки української літератури в Москві (БУЛ). І все ж важко збагнути, як в столиці ніби цивілізованої країни може відбуватися такий дикий вандалізм: газетний фонд БУЛ (1988-2006рр.) у кількості понад 900 комплектів - разом із унікальними раритетними примірниками ХІХ-го століття - вивезено на сміттєзвалище. Ось як, зокрема, коментує це прес-служба реґіональної громадської організації «Українці Москви»: «... українська громадськість Росії й Москви розглядає акцію по знищенню газетного фонду Бібліотеки української літератури в Москві як відтвертий антиукраїнський шабаш, винятковий прояв аґресивної неповаги стосовно української культури та українців» (11 січня 2008р.); «Як повідомляють очевидці, злочинну акцію було проведено вранці, до приходу на роботу співпрацівників-українців. Новий директор Шаріна та її заступник Безпалько особисто вантажили газети на автомашину, що везла їх на смітник» (14 січня 2008р.). > > Хочеться згадати про кадри кінохроніки, коли в нацистській Німеччині чи фашистській Італії кидали у вогонь книги-раритети, автори яких потрапили в немилість існуючих режимів. Сьогодні раритети знищують в Москві скритніше і підступніше! Невже справді привиди минулого набувають реальних обрисів?! > > Варто наголосити на тому, що під домоклів меч потрапив не тільки газетний фонд Бібліотеки, але й практично весь її колектив: з надуманих причин звільнено 9 кваліфікованих працівників Бібліотеки. А що столична мерія? Доручила керувати БУЛ в Москві вкрай непрофесійній особі (та її такому ж оточенню), яка не тільки не володіє українською мовою, але й привселюдно демонструє свою зневагу до всього українського. > > Дещо з історії Бібліотеки української літератури в Москві: заснована в 1918 році, відтак її закрили під час репресій 1936 -37рр. У 1989-91 рр. Бібліотеку відновили в попередньому статусі, спершу - в читальному залі однієї з бібліотек Москви, згодом – у власному приміщенні. Цікавим є той факт, що в часи «чорних воронків» у книгах, знятих із бібліотечного обігу, закреслювали прізвища видатних українських літераторів, яких знищив сталінський режим: Євгена Плужника, Валер`яна Підмогильного, Миколи Зерова та Сергія Єфремова. > > Причина нинішніх репресій БУЛ та сама ж, що й минулого століття: наявність книг, журналів і газет із відновленням історичної пам`яті для українців, наповнення Бібліотеки крамольними (в розумінні совєтських і нинішніх російських ідеологів!) прізвищами та поетичними рядками Олени Теліги, Олега Ольжича, Євгена Маланюка та ін., проведення низки цікавих патріотичних заходів колишніми працівниками Бібліотеки, останньо – вшанування провідника ОУН-р Степана Бандери, влаштування виставки книг, присвячених Голодомору-32-33. > > Детальніше про погром БУЛ в Москві, при тім - єдиної бібліотеки на все багатомільйонне українство РФ. Перші хмари нависли в березні минулого року, коли її намагалася брутально закрити під приводом реорганізації. Відтак для самовідданих працівників настали чорні часи: під шаленим тиском написала заяву на звільнення колишній директор Бібліотеки В. Слюсарчук, нелогічно й необґрунтовано відмовили продовжити контракт завідуючому відділом російської україністики, одному зі співзасновників БУЛ Юрію Кононенкові, оголосили догану з наступним звільненням справжньому фахівцеві української літератури й культури Віталію Крикуненкові. Така сама доля спіткала ще п`ятьох інших працівників. > > Внаслідок неадекватних дій нової адміністрації знищується в Бібліотеці український дух, натомість насаджується політика залякування, своєрідного терору, відбувається перепрофілювання БУЛ, що в результаті призведе до катастрофічного зменшення кількості читачів, а відтак стане причиною її остаточного закриття. Мабуть, саме таку мету ставлять перед собою та своїми посіпаками всі ті, хто організовував у Москві ганебну розправу над українською культурою та її вірними служителями. > > А ось інформація, яка засвідчує дивовижну синхронність дій нової адміністрації БУЛ й екстремістського елементу: 16 листопада 2007р. у приміщенні БУЛ мала відбутися - у рамках заходів посольства України в Росії - презентація найновіших книг про Голодомор за участю українських упорядників та авторів: «Розсекречена пам`ять. Голодомор 1932-33 років в Україні в документах ҐПУ-НКВД», «Казнь голодом» (російською мовою) Семена Старіва, очевидця трагедії в селі Вергуни на Черкащині та інших. Цей захід не відбувся, оскільки БУЛ несподівано зачинили через «технічні причини». Наступного дня в залі Культурного центру в Москві відкрилася виставка «Розсекречена пам`ять», присвячена Голодомору-32-33. Невдовзі до виставочної зали увірвалося троє молодиків із криками: «Ніяких голодоморів! Ніяких кордонів! Ніяких україн!» Вони зривали виставкові стенди та їх топтали. Українськими силами вдалося нейтралізувати погромників, а відтак здати їх міліції. Хулігани поводилися визиваюче зухвало... Увесь викладений матеріал ще раз підтверджує: широкомасштабний наступ на українство Росії здійснюється з єдиного владного центру. > > Дивно, що цього всього не побачила секретар РНБО України Раїса Богатирьова, яка днями побувала з візитом у Москві. Радше навпаки: вона запевнила українську громадськість, що Бібліотека по-справжньому благоденствує. Може, Президент Віктор Ющенко врешті захоче пройнятися гіркою й болючою правдою про те, яким нестерпним є життя українців Росії?! А правда покличе до чину! > > Марта Онуфрів, Торонто (Канада)

• 2008.03.10 | один_козак

  Вони не збираються обмежуватись територією РФ

  Хто багато спілкується з РІЗНИМИ росіянами, той міг помітити, що обілювання імперської ксенофобської, загарбницької ідеології, в купі з цілеспрямовано здійснюваним нагнітанням у свідомості громадян РФ відчуття, що вони живуть у ворожому оточенні, дає плоди. Дедалі частіше росіяни відверто висловлюються позитивно щодо такого явища, як імперія та всіляких методів її побудови та розширення. ВСІЛЯКИХ. Частина населення, переживши чеченську війну, стала жорстокою та войовничою. Відтак люди, відповідальні за перспективи України, мусять відкинути ілюзії щодо "братського народу". Братськість цього народу великою мірою полягає в претензіях на спадок наших батьків-дідів у вигляді території, природних ресурсів, потенційних рекрутів для боротьби з геополітичними конкурентами Росії, тощо. Якою б не була дипломатична фразеологія, але реально Українці, якщо вони хочуть зберегти свою державу та свою ідентичність, МУСЯТЬ тепер розглядати Росію, НЕ як "стратегічного партнера", а як жорсткого суперника та потенційного військового супротивника №1.
  
  Нещодавно на цьому форумі була моя тема, де я розповідав, як молоденька москвичка говорила мені про Україну: "Это наша земля!" І, почувши, що мені не байдуже, чи буде українська держава, чи ні, запропонувала мені емігрувати до Канади.
  
  Після того випадково відбулося ще одне цікаве знайомство. Працівник російських силових структур продемонстрував прагнення відновлювати імперію, по дорозі обіцяючи мені: "Вы мне еще за Севастополь ответите". Дядько явно пишається своєю участю у приборканні чеченців і б'є копитом, прагнучи "вправить мозги" всьому, що живе "неправильно". Тобто не згодне з "ЄдРом" і лічно товаріщем Путіним Ясно Солнишко.
  Можете бачити цього "богатиря" на фото. Це Чечня. На тлі переможеного міста і на тлі того, що лишилось від загиблих товаришів "богатыря". А також серед групи друзів по зброї. Думаю, такі картинки допоможуть комусь збагнути психологію "брата". А як нє, то запитайте, що скаже Зіггі.
  
  У когось може скластися враження, що я спеціально збираю такі знайомства. Але насправді - і це ще один неприємний факт - вони трапляються в інтернет-спільнотах, які за задумом якщо не є пацифістськими, то принаймні мають бути максимально миролюбними. Але так тепер виглядає набір чеснот багатьох російських громадян. Примушування інших людей жити за їхніми правилами зливається у них з розумінням захисту Вітчизни. "Міждержавні" на рівні обивателя суперечки виникають через те, що дехто в них не вважає за непристойне говорити гидоту про Україну і висувати "територіальні претензії". Реагуючи на це, втрапляєш у вороже "поле" і відчуваєш себе чимось на кшталт "врага народа". "Давай, за жизнь", сіючи смерть - ось вияв такого світогляду в дії. Їм вкладається в голови, що вбивати за велич Імперії (якщо вона Російська) - це чиста й щляхетна справа і щастя для підкорюваних народів. Репресовані мають бути лідери тих народів та всякі "майдауни", а прості гречкосії щасливо й заможно заживуть під керівництвом наймудрішого у світі уряду (Російського), натхненно його вихваляючи.