У ньому палав нескорений дух Івана Франка
02/12/2008 | Майдан-ІНФОРМ
(Слово пам’яті про правозахисника Богдана Паздерського)
Комісія Людських і Громадянських Прав при Світовому Коногресі Українців повідомляє, що 28 січня передчасно пішов із життя відомий громадський діяч і правозахисник, киянин Богдан Паздерський. Причиною смерті був бандитський напад на нього, що стався 25 січня при нез’ясованих обставинах.
Богдан Миколайович Паздерський народився 14 березня 1961 року в селі Голешів, Жидачівського району на Львівщині. У 1983 році закінчив Львівський політехнічний інститут, а вже в 1987 році був у закордонному відрядженні у Лівії. З 1993 року, майже до смерті, працював головним спеціалістом у Міністерстві зовнішніх економічних зв’язків. У 1998 році Богдан Паздерський закінчив Українську академію зовнішньої торгівлі, а в 2007 році отримав диплом Київського національного університету ім. Тараса Шевченка по спеціальності «правознавство».
Крім основної роботи, Богдан Паздерський активно займався громадською діяльністю, яка стала змістом його життя. Народжений на Львівщині, будучи патріотом України, він болісно сприймав принижений стан української мови у столиці, зокрема у міністерствах, в яких йому доводилося працювати. З одного боку ніби існував «Закон про мову», що забезпечував права української мови в державному апараті, а з іншого боку – в основному документація міністерства велася російською. Більшість людей знаходили можливість якось поєднувати норми високого закону і реалії навколишнього життя, пристосовуючись до обставин. Але Богдан Миколайович, як справжній і безкомпромісний лицар, відмовився слідувати установленій практиці, і, використовуючи суди, захищав своє право вести службову документацію українською мовою. Саме цими показовими судами, де він був позивачем не тільки на своїх безпосередніх начальників, але й міністрів, запам’ятався нам Богдан Паздерський.
Він самотужки знайшов інструмент захисту Закону про державну мову України: активно впродовж багатьох років ініціював судові процеси, привертаючи увагу до незадовільного стану рідної мови в урядових інституціях з боку столичної преси, громадськості і діаспори. При цьому він завжди активно співпрацював із пресою, добиваючись суспільного розголосу своєї справи. Одна із публікацій, присвячена йому, мала назву «І один у полі воїн», що дуже промовисто характеризує рід і характер його правозахисної діяльності.
Останнім у його житті був судовий позов у Шевченківський районний суд Києва з приводу того, що, нехтуючи Законом про державну мову України, мер столиці Леонід Черновецький чинить глум над честю й гідністю позивача, тобто Богдана Паздерського. Він був безкомпромісним і шляхетним Дон Кіхотом, який своїм особистим прикладом і чином служив Україні. Правозахист – це захист законних прав громадян в умовах етичного конфлікту, що має суспільний резонанс, тобто коли порушником закону, як правило, виступає держава. Безперечно за цією ознакою Богдан Паздерський був правозахисником і нашим колегою.
Познайомившись із Богданом Миколаєвичем на VIII Світовому Конгресі Українців, що проходив у Києві, член нашої Комісії Василь Коломацький мав змогу відвідати судове засідання з приводу захисту української мови, де Паздерський виступав позивачем до власного міністерства. По етичному наповненню цей судовий процес цілком можна порівняти із судами дисидентів 70-их років минулого століття. Адже ставилося принципове питання про мову в Києві, але з однією відмінністю: в даному випадку позивачем був патріот України, а відповідачем була держава. Часи змінилися. Преса підтримала Паздерського. Той суд він виграв.
Пізніше наша Комісія замовила Богдану Михайловичу дослідження законодавчої бази України стосовно захисту прав заробітчан, яке він підготував для Сессії КЛГП у Харкові, 2005 р.
25 січня ц.р. Богдана Паздерського знайшли в мікрорайоні Борщагівка в під’їзді одного з житлових будинків із проломаним черепом. За яких обставин він потрапив туди, проживаючи в мікрорайоні Троєщино, досі невідомо. Можна припускати, що він не отримав належної медичної допомоги, оскільки нейрохірургічної операції не було проведено, а тому через три дні помер у лікарні. Адміністрація лікарні всупереч існуючим правилам не повідомила органи міліції про даний випадок, хоча при потерпілому був паспорт. Унаслідок цього міліція почала розглядати справу лише через три дні після скоєння злочину. Поки що карну справу не відкрито.
Дуже прикро, що людина, яка всю себе віддала Україні, в критичну хвилину не отримала належної допомоги. Похорон відбувся у його рідному селі Голешів на Львівщині.
Життя Богдана Паздерського є яскравим прикладом служіння Україні в умовах формування нашої державності, коли багато норм суспільного життя були і, на жаль, все ще є в розриві із стремліннями патріотів України. Богдан Паздерський був однією з тих особистостей, хто знайшов у собі сили боротися за нову Україну, активно реалізуючи свою мрію. Будучи скромним і чуйним у приватному житті, він виступав на суспільній ниві як досвідченний і пасіонарний борець, порушник «плебейського спокою». У ньому палав нескорений дух його земляка Івана Франка. У ньому одночасно поєднувалися логіка науковця, полум`яність патріота, принциповість правозахисника і чуйне серце друга. Саме таким і запам’ятаємо ми Богдана Паздерського – нашого Друга і Колегу.
Комісія Людських і Громадянських Прав при Світовому Конгресі Українців,
Канада (Торонто)
10 лютого 2008 р.
Комісія Людських і Громадянських Прав при Світовому Коногресі Українців повідомляє, що 28 січня передчасно пішов із життя відомий громадський діяч і правозахисник, киянин Богдан Паздерський. Причиною смерті був бандитський напад на нього, що стався 25 січня при нез’ясованих обставинах.
Богдан Миколайович Паздерський народився 14 березня 1961 року в селі Голешів, Жидачівського району на Львівщині. У 1983 році закінчив Львівський політехнічний інститут, а вже в 1987 році був у закордонному відрядженні у Лівії. З 1993 року, майже до смерті, працював головним спеціалістом у Міністерстві зовнішніх економічних зв’язків. У 1998 році Богдан Паздерський закінчив Українську академію зовнішньої торгівлі, а в 2007 році отримав диплом Київського національного університету ім. Тараса Шевченка по спеціальності «правознавство».
Крім основної роботи, Богдан Паздерський активно займався громадською діяльністю, яка стала змістом його життя. Народжений на Львівщині, будучи патріотом України, він болісно сприймав принижений стан української мови у столиці, зокрема у міністерствах, в яких йому доводилося працювати. З одного боку ніби існував «Закон про мову», що забезпечував права української мови в державному апараті, а з іншого боку – в основному документація міністерства велася російською. Більшість людей знаходили можливість якось поєднувати норми високого закону і реалії навколишнього життя, пристосовуючись до обставин. Але Богдан Миколайович, як справжній і безкомпромісний лицар, відмовився слідувати установленій практиці, і, використовуючи суди, захищав своє право вести службову документацію українською мовою. Саме цими показовими судами, де він був позивачем не тільки на своїх безпосередніх начальників, але й міністрів, запам’ятався нам Богдан Паздерський.
Він самотужки знайшов інструмент захисту Закону про державну мову України: активно впродовж багатьох років ініціював судові процеси, привертаючи увагу до незадовільного стану рідної мови в урядових інституціях з боку столичної преси, громадськості і діаспори. При цьому він завжди активно співпрацював із пресою, добиваючись суспільного розголосу своєї справи. Одна із публікацій, присвячена йому, мала назву «І один у полі воїн», що дуже промовисто характеризує рід і характер його правозахисної діяльності.
Останнім у його житті був судовий позов у Шевченківський районний суд Києва з приводу того, що, нехтуючи Законом про державну мову України, мер столиці Леонід Черновецький чинить глум над честю й гідністю позивача, тобто Богдана Паздерського. Він був безкомпромісним і шляхетним Дон Кіхотом, який своїм особистим прикладом і чином служив Україні. Правозахист – це захист законних прав громадян в умовах етичного конфлікту, що має суспільний резонанс, тобто коли порушником закону, як правило, виступає держава. Безперечно за цією ознакою Богдан Паздерський був правозахисником і нашим колегою.
Познайомившись із Богданом Миколаєвичем на VIII Світовому Конгресі Українців, що проходив у Києві, член нашої Комісії Василь Коломацький мав змогу відвідати судове засідання з приводу захисту української мови, де Паздерський виступав позивачем до власного міністерства. По етичному наповненню цей судовий процес цілком можна порівняти із судами дисидентів 70-их років минулого століття. Адже ставилося принципове питання про мову в Києві, але з однією відмінністю: в даному випадку позивачем був патріот України, а відповідачем була держава. Часи змінилися. Преса підтримала Паздерського. Той суд він виграв.
Пізніше наша Комісія замовила Богдану Михайловичу дослідження законодавчої бази України стосовно захисту прав заробітчан, яке він підготував для Сессії КЛГП у Харкові, 2005 р.
25 січня ц.р. Богдана Паздерського знайшли в мікрорайоні Борщагівка в під’їзді одного з житлових будинків із проломаним черепом. За яких обставин він потрапив туди, проживаючи в мікрорайоні Троєщино, досі невідомо. Можна припускати, що він не отримав належної медичної допомоги, оскільки нейрохірургічної операції не було проведено, а тому через три дні помер у лікарні. Адміністрація лікарні всупереч існуючим правилам не повідомила органи міліції про даний випадок, хоча при потерпілому був паспорт. Унаслідок цього міліція почала розглядати справу лише через три дні після скоєння злочину. Поки що карну справу не відкрито.
Дуже прикро, що людина, яка всю себе віддала Україні, в критичну хвилину не отримала належної допомоги. Похорон відбувся у його рідному селі Голешів на Львівщині.
Життя Богдана Паздерського є яскравим прикладом служіння Україні в умовах формування нашої державності, коли багато норм суспільного життя були і, на жаль, все ще є в розриві із стремліннями патріотів України. Богдан Паздерський був однією з тих особистостей, хто знайшов у собі сили боротися за нову Україну, активно реалізуючи свою мрію. Будучи скромним і чуйним у приватному житті, він виступав на суспільній ниві як досвідченний і пасіонарний борець, порушник «плебейського спокою». У ньому палав нескорений дух його земляка Івана Франка. У ньому одночасно поєднувалися логіка науковця, полум`яність патріота, принциповість правозахисника і чуйне серце друга. Саме таким і запам’ятаємо ми Богдана Паздерського – нашого Друга і Колегу.
Комісія Людських і Громадянських Прав при Світовому Конгресі Українців,
Канада (Торонто)
10 лютого 2008 р.
Відповіді
2008.02.12 | Слово пам’яті про правозахисника Богдана Паздерського
Re: У ньому палав нескорений дух Івана Франка
В ньому палав дух Івана Франка(Слово пам’яті правозахисника Богдана Паздерського)
Комісія Людських і Громадянських Прав при Світовому Коногресі Українців повідомляє, що 28 січня передчасно пішов із життя відомий громадський діяч і правозахисник киянин Богдан Паздерський, в результаті бандитського нападу, що стався 25 січня при нез’ясованих обставинах.
Богдан Миколайович Паздерський народився 14 березня 1961 року у селі Голешів, Жидачівського району на Львівщині. У 1983 році він закінчив Львівський політехнічний інститут. В 1987-1988 роках перебував у закордонному відрядженні в Лівії.
В 1993 році був переведений у Міністерство зовнішніх економічних зв’язків на посаду головного інженера зв’язку відділу співробітництва в галузях транспорту і зв’язку управління по співробітництву в галузях паливно-енергетичного і транспортного комплексів Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків України. З 1995 р.- головний інженер управління торгово-економічних зв’язків з країнами Азії, Африки та Тихоокеанського регіону, головний економіст відділу контролю за виконанням поставок за міжурядовими угодами управління торгово-економічних зв’язків з країнами СНД. З 1996р. По 1998р. Працював начальником відділу країн Закавказзя Управління двостороннього економічного співробітництва з країнами Центральної Азії та Закавказзя. Після реорганізації Міністерства переведений на посаду провідного економіста відділу країн Центральної Азії Міністерства Економіки України, на момент смерті працював головним спеціалістом відділу аналізу державних інвестицій та нормативно-правового забезпечення управління державних інвестицій.
У 1998 році Богдан Паздерський закінчив Українську академію зовнішньої торгівлі. У 2007 році отримав диплом Київського національного університету ім. Тараса Шевченка по спеціальності «правознавство».
Крім основної роботи, Богдан Паздерський активно займався громадською роботою, яка і стала смислом його життя. Народжений на Львівщині, будучи патріотом України, він болісно сприймав принижений стан української мови у столиці, зокрема у міністерствах, в яких йому доводилося працювати. З одного боку ніби існував «Закон про мову», що забезпечував права української мови у державному апараті, а з іншого боку документація міністерства восновному велася російською. Більшість людей знаходять можливість якось поєднувати норми високого закону і реалії навколишнього життя, пристосовуючись до обставин. Але Богдан Миколайович, як справжній і безкомпромісний лицар, відмовився слідувати установленій практиці, і усіма силами через суди захищав своє право готувати службову документацію для високопосадовців українською мовою. Саме цими показовими судами, де він був позивачем як своїх безпосередніх начальників, так і міністрів, які не володіли державною мовою і запам’ятався нам Богдан Паздерський. Саме він знайшов інструмент захисту Закону і саме він активно роками приймав участь у судових процесах, привертаючи увагу преси, громадськості і діаспори до незадовільного статусу української мови в урядових інституціях столиці. При цьому він завжди активно співпрацював із пресою, добиваючись суспільного розголосу своєї справи. Одна із публікацій, присвячена йому, мала назву «І один у полі воїн», що дуже красномовно характеризує рід і характер його правозахисної роботи. Він був безкомпромісним і шляхетним Дон-Кіхотом, який своїм особистим прикладом і дією служив Україні. Правозахист – це захист законних прав громадян в умовах етичного конфлікту, що має суспільний резонанс, коли порушником закону, як правило, виступає держава. Безперечно за цією ознакою Богдан Паздерський був правозахисником і нашим колегою.
Познайомившись із Богданом Миколайовичем на 8 Світовому Конгресі Українців, що проходив у Києві, член нашої Комісії Василь Коломацький мав змогу відвідати судове засідання у справі захисту мови, де Паздерський виступав позивачем до власного міністерства. По етичному наповненню цей суд цілком можна порівняти із судовими виступами дисидентів 70-х років мунулого століття, адже принципово ставилося питання про мову у Києві, але з однією відміністю: в даному випадку позивачем був патріот України, а відповідачем була держава. Часи змінилися. Преса підтримала Паздерського. Той суд він виграв.
Пізніше наша Комісія замовила Богдану Михайловичу дослідження законодавчої бази України стосовно захисту прав заробітчан, яке він підготував для Сессії КЛГП у м. Харкові (1995 р).
25 січня ц.р. Богдана Паздерського було знайдено вечером в мікрорайоні
Борщагівка на вулиці із проломленим черепом. За яких обставин він потрапив туди, проживаючи в мікрорайоні Троєщина, не відомо. Можна припустити, що він не отримав належної медичної допомоги (оскільки нейрохірургічної операції проведено не було), і помер у лікарні через три дні. Адміністрація лікарні, всупереч існуючій нормі, не повідомила органи міліції про даний випадок, хоча при потерпілому був паспорт. Через це міліція почала розглядати справу лише через три дні після скоєння злочину, карну справу поки що не відкрито. Дуже прикро, що людина, яка всього себе віддала Україні, в критичну хвилину не отримала належної підтримки.
Похорон відбувся 1 березня у його рідному селі Голешів на Львівщині, де в останню путь його провели велика кількість селян, рідня, друзі, знайомі.
Життя Богдана Паздерського є яскравим прикладом служіння Україні в умовах формування нашої державності, коли багато норм суспільного життя були і є в розриві із чаяннями патріотів України. Богдан Паздерський був одним із тих людей, що знайшли у собі сили боротися за нову Україну, активно здійснюючи свою мрію. Будучи скромним і чуйним у приватному житті, на суспільній ниві він виступав як досвідченний і пасіонарний борець, порушник «плебейського спокою». В ньому палав дух його земляка Івана Франка. В ньму одночасно поєднувалися логіка науковця, пломінність патріота, принциповість правозахисника і чуйне серце друга. Саме таким і запам’ятаємо ми Богдана Паздерського – нашого друга і колегу.
Комісія Людських і Громадянських Прав при Світовому Конгресі Українців
Торонто
10 лютого 2008 р.
2008.02.12 | Слово пам’яті про правозахисника Богдана Паздерського
Re: У ньому палав нескорений дух Івана Франка
В ньому палав дух Івана Франка(Слово пам’яті правозахисника Богдана Паздерського)
Комісія Людських і Громадянських Прав при Світовому Коногресі Українців повідомляє, що 28 січня передчасно пішов із життя відомий громадський діяч і правозахисник киянин Богдан Паздерський, в результаті бандитського нападу, що стався 25 січня при нез’ясованих обставинах.
Богдан Миколайович Паздерський народився 14 березня 1961 року у селі Голешів, Жидачівського району на Львівщині. У 1983 році він закінчив Львівський політехнічний інститут. В 1987-1988 роках перебував у закордонному відрядженні в Лівії.
В 1993 році був переведений у Міністерство зовнішніх економічних зв’язків на посаду головного інженера зв’язку відділу співробітництва в галузях транспорту і зв’язку управління по співробітництву в галузях паливно-енергетичного і транспортного комплексів Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків України. З 1995 р.- головний інженер управління торгово-економічних зв’язків з країнами Азії, Африки та Тихоокеанського регіону, головний економіст відділу контролю за виконанням поставок за міжурядовими угодами управління торгово-економічних зв’язків з країнами СНД. З 1996р. По 1998р. Працював начальником відділу країн Закавказзя Управління двостороннього економічного співробітництва з країнами Центральної Азії та Закавказзя. Після реорганізації Міністерства переведений на посаду провідного економіста відділу країн Центральної Азії Міністерства Економіки України, на момент смерті працював головним спеціалістом відділу аналізу державних інвестицій та нормативно-правового забезпечення управління державних інвестицій.
У 1998 році Богдан Паздерський закінчив Українську академію зовнішньої торгівлі. У 2007 році отримав диплом Київського національного університету ім. Тараса Шевченка по спеціальності «правознавство».
Крім основної роботи, Богдан Паздерський активно займався громадською роботою, яка і стала смислом його життя. Народжений на Львівщині, будучи патріотом України, він болісно сприймав принижений стан української мови у столиці, зокрема у міністерствах, в яких йому доводилося працювати. З одного боку ніби існував «Закон про мову», що забезпечував права української мови у державному апараті, а з іншого боку документація міністерства восновному велася російською. Більшість людей знаходять можливість якось поєднувати норми високого закону і реалії навколишнього життя, пристосовуючись до обставин. Але Богдан Миколайович, як справжній і безкомпромісний лицар, відмовився слідувати установленій практиці, і усіма силами через суди захищав своє право готувати службову документацію для високопосадовців українською мовою. Саме цими показовими судами, де він був позивачем як своїх безпосередніх начальників, так і міністрів, які не володіли державною мовою і запам’ятався нам Богдан Паздерський. Саме він знайшов інструмент захисту Закону і саме він активно роками приймав участь у судових процесах, привертаючи увагу преси, громадськості і діаспори до незадовільного статусу української мови в урядових інституціях столиці. При цьому він завжди активно співпрацював із пресою, добиваючись суспільного розголосу своєї справи. Одна із публікацій, присвячена йому, мала назву «І один у полі воїн», що дуже красномовно характеризує рід і характер його правозахисної роботи. Він був безкомпромісним і шляхетним Дон-Кіхотом, який своїм особистим прикладом і дією служив Україні. Правозахист – це захист законних прав громадян в умовах етичного конфлікту, що має суспільний резонанс, коли порушником закону, як правило, виступає держава. Безперечно за цією ознакою Богдан Паздерський був правозахисником і нашим колегою.
Познайомившись із Богданом Миколайовичем на 8 Світовому Конгресі Українців, що проходив у Києві, член нашої Комісії Василь Коломацький мав змогу відвідати судове засідання у справі захисту мови, де Паздерський виступав позивачем до власного міністерства. По етичному наповненню цей суд цілком можна порівняти із судовими виступами дисидентів 70-х років мунулого століття, адже принципово ставилося питання про мову у Києві, але з однією відміністю: в даному випадку позивачем був патріот України, а відповідачем була держава. Часи змінилися. Преса підтримала Паздерського. Той суд він виграв.
Пізніше наша Комісія замовила Богдану Михайловичу дослідження законодавчої бази України стосовно захисту прав заробітчан, яке він підготував для Сессії КЛГП у м. Харкові (1995 р).
25 січня ц.р. Богдана Паздерського було знайдено вечером в мікрорайоні
Борщагівка на вулиці із проломленим черепом. За яких обставин він потрапив туди, проживаючи в мікрорайоні Троєщина, не відомо. Можна припустити, що він не отримав належної медичної допомоги (оскільки нейрохірургічної операції проведено не було), і помер у лікарні через три дні. Адміністрація лікарні, всупереч існуючій нормі, не повідомила органи міліції про даний випадок, хоча при потерпілому був паспорт. Через це міліція почала розглядати справу лише через три дні після скоєння злочину, карну справу поки що не відкрито. Дуже прикро, що людина, яка всього себе віддала Україні, в критичну хвилину не отримала належної підтримки.
Похорон відбувся 1 березня у його рідному селі Голешів на Львівщині, де в останню путь його провели велика кількість селян, рідня, друзі, знайомі.
Життя Богдана Паздерського є яскравим прикладом служіння Україні в умовах формування нашої державності, коли багато норм суспільного життя були і є в розриві із чаяннями патріотів України. Богдан Паздерський був одним із тих людей, що знайшли у собі сили боротися за нову Україну, активно здійснюючи свою мрію. Будучи скромним і чуйним у приватному житті, на суспільній ниві він виступав як досвідченний і пасіонарний борець, порушник «плебейського спокою». В ньому палав дух його земляка Івана Франка. В ньму одночасно поєднувалися логіка науковця, пломінність патріота, принциповість правозахисника і чуйне серце друга. Саме таким і запам’ятаємо ми Богдана Паздерського – нашого друга і колегу.
Комісія Людських і Громадянських Прав при Світовому Конгресі Українців
Торонто
10 лютого 2008 р.
Майдан-ІНФОРМ пише:
> (Слово пам’яті про правозахисника Богдана Паздерського)
>
> Комісія Людських і Громадянських Прав при Світовому Коногресі Українців повідомляє, що 28 січня передчасно пішов із життя відомий громадський діяч і правозахисник, киянин Богдан Паздерський. Причиною смерті був бандитський напад на нього, що стався 25 січня при нез’ясованих обставинах.
>
> Богдан Миколайович Паздерський народився 14 березня 1961 року в селі Голешів, Жидачівського району на Львівщині. У 1983 році закінчив Львівський політехнічний інститут, а вже в 1987 році був у закордонному відрядженні у Лівії. З 1993 року, майже до смерті, працював головним спеціалістом у Міністерстві зовнішніх економічних зв’язків. У 1998 році Богдан Паздерський закінчив Українську академію зовнішньої торгівлі, а в 2007 році отримав диплом Київського національного університету ім. Тараса Шевченка по спеціальності «правознавство».
>
> Крім основної роботи, Богдан Паздерський активно займався громадською діяльністю, яка стала змістом його життя. Народжений на Львівщині, будучи патріотом України, він болісно сприймав принижений стан української мови у столиці, зокрема у міністерствах, в яких йому доводилося працювати. З одного боку ніби існував «Закон про мову», що забезпечував права української мови в державному апараті, а з іншого боку – в основному документація міністерства велася російською. Більшість людей знаходили можливість якось поєднувати норми високого закону і реалії навколишнього життя, пристосовуючись до обставин. Але Богдан Миколайович, як справжній і безкомпромісний лицар, відмовився слідувати установленій практиці, і, використовуючи суди, захищав своє право вести службову документацію українською мовою. Саме цими показовими судами, де він був позивачем не тільки на своїх безпосередніх начальників, але й міністрів, запам’ятався нам Богдан Паздерський.
>
> Він самотужки знайшов інструмент захисту Закону про державну мову України: активно впродовж багатьох років ініціював судові процеси, привертаючи увагу до незадовільного стану рідної мови в урядових інституціях з боку столичної преси, громадськості і діаспори. При цьому він завжди активно співпрацював із пресою, добиваючись суспільного розголосу своєї справи. Одна із публікацій, присвячена йому, мала назву «І один у полі воїн», що дуже промовисто характеризує рід і характер його правозахисної діяльності.
>
> Останнім у його житті був судовий позов у Шевченківський районний суд Києва з приводу того, що, нехтуючи Законом про державну мову України, мер столиці Леонід Черновецький чинить глум над честю й гідністю позивача, тобто Богдана Паздерського. Він був безкомпромісним і шляхетним Дон Кіхотом, який своїм особистим прикладом і чином служив Україні. Правозахист – це захист законних прав громадян в умовах етичного конфлікту, що має суспільний резонанс, тобто коли порушником закону, як правило, виступає держава. Безперечно за цією ознакою Богдан Паздерський був правозахисником і нашим колегою.
>
> Познайомившись із Богданом Миколаєвичем на VIII Світовому Конгресі Українців, що проходив у Києві, член нашої Комісії Василь Коломацький мав змогу відвідати судове засідання з приводу захисту української мови, де Паздерський виступав позивачем до власного міністерства. По етичному наповненню цей судовий процес цілком можна порівняти із судами дисидентів 70-их років минулого століття. Адже ставилося принципове питання про мову в Києві, але з однією відмінністю: в даному випадку позивачем був патріот України, а відповідачем була держава. Часи змінилися. Преса підтримала Паздерського. Той суд він виграв.
>
> Пізніше наша Комісія замовила Богдану Михайловичу дослідження законодавчої бази України стосовно захисту прав заробітчан, яке він підготував для Сессії КЛГП у Харкові, 2005 р.
>
> 25 січня ц.р. Богдана Паздерського знайшли в мікрорайоні Борщагівка в під’їзді одного з житлових будинків із проломаним черепом. За яких обставин він потрапив туди, проживаючи в мікрорайоні Троєщино, досі невідомо. Можна припускати, що він не отримав належної медичної допомоги, оскільки нейрохірургічної операції не було проведено, а тому через три дні помер у лікарні. Адміністрація лікарні всупереч існуючим правилам не повідомила органи міліції про даний випадок, хоча при потерпілому був паспорт. Унаслідок цього міліція почала розглядати справу лише через три дні після скоєння злочину. Поки що карну справу не відкрито.
>
> Дуже прикро, що людина, яка всю себе віддала Україні, в критичну хвилину не отримала належної допомоги. Похорон відбувся у його рідному селі Голешів на Львівщині.
>
> Життя Богдана Паздерського є яскравим прикладом служіння Україні в умовах формування нашої державності, коли багато норм суспільного життя були і, на жаль, все ще є в розриві із стремліннями патріотів України. Богдан Паздерський був однією з тих особистостей, хто знайшов у собі сили боротися за нову Україну, активно реалізуючи свою мрію. Будучи скромним і чуйним у приватному житті, він виступав на суспільній ниві як досвідченний і пасіонарний борець, порушник «плебейського спокою». У ньому палав нескорений дух його земляка Івана Франка. У ньому одночасно поєднувалися логіка науковця, полум`яність патріота, принциповість правозахисника і чуйне серце друга. Саме таким і запам’ятаємо ми Богдана Паздерського – нашого Друга і Колегу.
>
> Комісія Людських і Громадянських Прав при Світовому Конгресі Українців,
>
> Канада (Торонто)
>
> 10 лютого 2008 р.
2008.02.12 | Мірко
Впав ще один воїн на полі бою
А пам'ять буде вічною лише за умов що існуватиме українська Україна.Вічная Пам'ять!