Причому тут міліція?
02/13/2008 | zzzulfiya
11
лютого
Якби я написала роман про квартирне питання у Києві початку 21
століття, виходячи тільки з реальних історій своїх друзів і свого
досвіду, - це безперечно був би щонайменше тритомник.
Перший том - Хождєніє по мукам.
Другий - Рієлтори і всє-всє-всє.
Третій - Орендодавці - дєті Сотони.
Моя троюрідна сестра Олеся винаймає кімнату у бабушкі з промовистим
прізвищем ДаКал. Бабушка була приязна і усміхнена в листопаді. Вона
запропонувала Олесі винайняти за 850 грн. на місяць прохідну кімнатку в
квартірьонкє нумєр 42 на Гарматній, 30. Речі Олесі бабушка люб"язно
розмістила у себе в кімнаті.
Спочатку Бабушка ДаКал почала обмежувать Олесю в користувані водою - мовляв, нічого так часто мити голову, треба максимум раз на тиждень. Потім
бабушка заборонила Олесі замикатись у ванні взагалі, потім не дозволяла
фарбувати нігті (бо по-перше це нескромно, а по-друге, це воняє
бабушці). Потім бабушка почала вимикать світло, коли Олеся
читає, і не дозволяти зачиняти двері в її кімнату, потім почала
виключати телевізор, коли Олеся його включала, і прочєє.
Олеся сказала бабушці що її не влаштовує таке співжиття, і що вона
шукатиме собі інше житло. На що ДаКал запропонувала Олесі віддати ключ
від вхідних дверей (бабушка ж часто вдома, чого там Олесі ходить з
ключем), коли Олеся не погодилась, бабушка даКал просто
закрила двері на другий замок, від якого ключа Олесі не давала, і діло
з кінцем. Олеся три години сиділа під дверима, потім потелефонувала до
мене від сусідів. Я забрала Олесю до себе ночувати.
Наступного дня, в неділю, Олеся прийшла і зробила бабушці ДаКал
зауваженя, і бабушка сказала Олесі вимітатись геть. Олеся не витримала
і сказала, що буде жити стільки, скільки буде потрібно, щоб знайти
житло, і в цей час, коли вона платить за кімнату, хазяйка не повинна їй
замикати двері і лишати на вулиці. Бабушка ДаКал не розгубилась,
позвонила до зятя і дочки з криками, що Олеся погрожує їй убивством
(бачили б ви цю тендітну "убивцю" Олесю!) і вимагала негайно
приїхати розібратись. Бабушка знала, що в Олесі крім бабусі в Луцьку
нікого немає. Тому з Олесею можна робити все що завгодно - заступитись
нікому.
(Олеся сирота. Її мама померла, коли Олеся була немовлям.
Батько одружився на іншій жінці, Олесю виховувала бабуся Юля, двоюрідна
тітка моєї мами).
Я говорила з Олесею по телефону, аж раптом Олеся скрикнула, і зв"язок
перервався. Виявилось, що дочка і зять ДаКал приїхали, і п"яний зять з
порогу вихопив в дівчини телефон і жбурнув геть, схопив ї за волосся і
гепнув нею об одвірок. Ззаду його дружина піддавала Олесі у спину.
Олеся упала, дядько знову схопив її, кілька разів ударив у голову, у
груди, виштурхав роззуту і роздягнену в під"їзд і закрив
двері. Після 10 вечора вони просто викинули людину
надвір, як кошеня. Речі, телефон, гаманець - лишились у квартирі.
Коли я приїхала із друзями, Олеся сиділа заплакана і розхристана, в
порватій кофтинці на бетонних сходах під"їзду. Добре хоч дочка
бабушкі ДаКАЛ викинула через поріг Олесині чоботи і куртку. Сусіди дали
можливість їй подзвонити мені на мобільний. Ми почали дзвонити у двері
сімейству з промовистим прізвищем ДаКАЛ, але ніхто не одкривав
броньованих дверей "доброй" бабушкі.
Приїхали менти. Стали по-підарськи дзвонити у дзвінок. Жалюгідне
видовище. Виламувати двері вони "не мають права". Нічим не зарадили.
О першій ночі після півгодинних прирікань з черговим
Солом"янського РОВД капітаном Коваленко О.В., який кричав мені його
власні "тлумачення" законодавства по телефону та трьох моїх дзвінків на
гарячу лінію УВС, приїхав черговий з промовистим прізвищем
Шкурка і почав писати пояснення сторін до 2-30 ночі. Прийшла
бабушка ДаКАЛ, яка на той момент була не вдома,
а переховувалась у сусідів, причому разом же таки із сусідами,
які почали обурюватися, як оце ми шумимо і обіжаєм бабушку.
О 2 ночі приїздила "опергрупа", що складалася із розфарбованої
жахливими тінями б***і в наряді міліціонерші і з папкою в руках,
міхрютки з малопримітним обличчям і молодика в джинсах і шкірянці, який
привіз бланк черговому направлення на судмедекспертизу, реготнув і
поїхав собі.
В 2-30 ночі приїхав онук бабушкі гломурний парнішка Ваня з онлайн
консультаціями і указанями од мами, сказав бабушці квартіру не
откривать і речі не віддавати. На мою вимогу вжити заходів по припиненю
правопорушення - незаконному привласненні і утриманні чужого майна пан
Шкурка розвернувся і повільно поплив униз сходами. Я Забрала Олесю в
машину і поїхала додому.
Сьогодні мене в першу чергу цікавить, як допомогти забрати речі і
паспорт Олесі, в другу - як поучить капітана Коваленко із його Шкуркою
(підШкуркою, я би сказала), як поважать громадян і як тлумачити
кримінально-процесуальний закон.
12
лютого
Вчора дзвонили в
Солом"янське РОВД (275-73-29, 456-21-01,456-24-13,
456 12 06).
Футболили години дві. Виявилось, номер матеріалу Олесиної заяви 2444 і
знаходиться вона в дільничого Немлій М.В. А тепер вніманіє. Так як в
Немлій немає... робочого телефону... а мобільний мені дати відмовили,
мені запропонували.... прийти на прийом в робочий день (!) (піти з
роботи і блудити там, сидіти під кабінетом, чекати, принижуватись) і
дізнатись які рухи посправі (колупався лі він в свойом носу,
наприклад).
Вчора ми
з Олесею написали два пояснення і скаргу на бездіяльність
капітана міліції Одарченка С.М., який послав мене по телефону, коли я
вимагала прислати групу оперативного реагування і "порадив" вирішувати
"свої проблеми в суді" та Шкурки О.М., інспектора чергової частини,
який, коли баба хотіла уже було з усеру відкрити двері і віддати речі,
він "люб"язно попередив" (тричі)
про її "право" цього не робити. А між іншим, Олесина зарплатна картка
лишилась у квартирі і на неї вчора мала впасти зарплата. Ми її не
блокуємо, оскільки невідомо, чи нам віддадуть паспорт. То єсть, ми
починаємо лить Шкурці, так би мовити, лой під шкурку.
Заяву прийняв підполковник міліції Клічков, який (на наш подив)
абсолютно змінив наше ставлення до ментів як мусорів. Професійно,
нормально, доречно. Дай йому Боже здоров"я. На жаль, уже розборками з
ментами буде займатись не він, але він обіцяв поговорити, щоб "цинічні
колеги не спустили" справу негідникам. Ми йому віримо, тому що це
мастодонт порядності, який дивом "вижив" в самі знаєте якому
середовищі нашої міліції. Спасибі йому.
Прошу допомогти журналістів, які можуть
написати в своїх медіа статтю чи колонку про Олесин випадок. Чим більше
джерел інформації, тим краще. Також прошу допомогти модераторів
інтернет-порталів. Найстрашніше те, що вчора нам в ВБ УМВС розповідали,
що такі випадки стали системою, і ЩО МОГЛО статись з Олесею, якби не
вчасна допомога. І що уже БУЛО з іншими дівчатами. Я не хочу
переповідати, бо про це страшно думати. Це коїться в Києві чи не щодня.
Спасибі вам за
небайдужість. Я думаю, що треба
організувати актив громадського порятунку, бо завтра подібне
може статись і з іншою дівчиною, вона може бути одна, сирота, без
підтримки. Мусора можуть забрати без паспорта в обєзьяннік і
користуватись, бити. В Олесі так не сталось - я певна, - тільки тому,
що приїхала я і два поцанчєгі.
Принаймні, від сьогодні кожен з вас, який зіштовхнеться з подібною
проблемою може розраховувати на мою особисту допомогу.
Чекаємо завтра до вечора. Якщо речі не зможемо повернути таким чином,
треба буде думати, як діяти далі. телефон Олесі 8050
3822925.
на
прохання громадськості, повідомляю телефон старухі даКАЛ 404
17 15.
адреса місця вчинення злочину і пограбування: вул. Гарматна,
30 кв. 42. код 23. 3 поверх.
Прошу самостійно не вживати проти неї
ніяких дій, оскільки ми можемо завадити людям з охоронного
агентства, які взялись нам допомогти. Якщо все пройде успішно,
я обов"язково повідомлю, хто допоміг.
По справі Олесі немає ніякого руху. Фактично,
вона є позбавленою
будь-яких громадянських прав. Вона не змогла зафіксувати побої, бо в
установі судмиедекспертизи не приймають для фіксації без паспорта.
Речі, гроші, паспорт перебувають в незаконному володінні Дакал.
Начальник дільничих, якого я попросила дати телефон дільничого, щоби піти з ним на місце пограбуваня накричав на мене, мотивуючи тим, що "треба було
думати, до кого заселятись, причому тут міліція?"
Дійсно, причому. Людину б"ють, грабують, залишають в одній сорочці, забирають паспорт, міліція радить злочинцеві "поради" не віддавати пограбоване, - при чому тут міліція?
Будь-ласка, поможіть - хто має контакти з
начальством Солом"янського РОВД, прокуратури, громадської приймальні
Луценка чи інші -ми будемо дуже вдячні.
Прошу повідомляти телефонами: 80503822925, 8050355 3413.
Писати заяви далі зараз немає часу. Дакал могла цілком вільно знищити речі,
забрати собі гроші і зняти решту з картки, спалити паспорт та
закорднонний паспорт, і просто сховатись в дочки. Треба терміново
повернути Олесі речі і її громадянський статус. Міліція відмовляється
навіть видати довідку про викрадення паспорта, тому що "документи по
справі не в них, а в дільничого". Цей зашифрований дільничий, який
приймає тільки в прийомні дні, в якого немає телефона, це просто містер
ікс.
А між іншим, я могла лишити дівчину роздітою і побитою
тієї ночі (я би цього ніколи б не зробила б, звичайно, але ж мєнти про
це не знають!) - і ніхто не цікавиться, де Олеся, чи жива, чи її надалі
били і розчленяли. Нікому немає діла, чим вона харчується, що вона може
лежить десь уже замерзла і побита. Звісно, Олеся ж сирота! Кому вона
потрібна?
13
лютого, 17:04
На мій погляд, далі терпіти
нікуди.
МЕТА: допомога Олесі, висвітлення злочинної бездіяльності міліції,
попередження про ризик, що така ситуація може статись із кожним.
Ваша допомога зараз, можливо, колись врятує вас особисто і ще когось
від подібного.
Апдейт по подіях: судмедексперт відмовився зафіксувати побої без
паспорта. Начальство Солом"янського райвідділу відмовилось вислухати
Олесю та прийняти від неї повторну заяву, всупереч Закону України "Про
звернення громадян" та "Про міліцію".
Участковий нарешті зустрівся з Олесею (в Солом"янському райвідділі),
і повідомив, що проблеми з речами Олесі і
документами "немає", оскільки Шкурка написав в протоколі і поясненях,
що речі сусідка готова віддати в будь-який момент. (Якраз після цього
він фактично утік з місця події, і коли я просила його,
наздогнавши вже на вулиці, залишитись і вплинути на бабу, щоб
вона негайно віддала речі, він просто грубо відмовився).
Також дільничий сказав мені, що в "нього опускаються руки" після
розмови зі мною, оскільки "я не розумію, що це - цивільно-правові
відносини, а не справа міліції".
Не знаю, що там ще у кого опускається, - але виходить, що коли людину
грабують, позбавляють власності і документів, а фактично і можливості
скористатись своїми правами, б"ють і принижують - то це
цивільно-правові відносини.
Очевидно він угледів у паперах Шкурки певну угоду між Дакал і Олесею,
що Олеся погоджується з тим, щоб її було побито, принижено і вигнано з
квартири, позбавлено її майна і можливості скористатись своїм правом на
оскарження таких дій.
Люди! Ви повинні нарешті зрозуміти, що немає чужих проблем. Якщо ми не
зупинимо це зараз, бодай не зробимо спроби, ми завтра станемо жертвами.
Таким чином, людину можуть побити, пограбувати, позбавити усього і
кинути напризволяще. І це - цивільно-правові відносини. Виявляється.
У мене особисто залишилось одне питання. Для чого в нашій країні існує
міліція взагалі? По моєму, ми би чудово розібрались із бабою і без неї.
Я особисто хотіла би скоротити статтю податків на утримання міліції,
оскільки її існування більше не має сенсу для мене.
13
лютого, 21:00
Олесі віддали речі частково. Не було залучено
понятих, не було
зафіксовано повернення майна, дільничний Немлій проігнорував мою заяву
з вимогою скласти протокол слідчих дій, як того вимагає ст. 127 КПК і
просто покинув квартиру. Я просила його сволїм підписом хоча би
засвідчити розписку, яку складе Олеся, що їй не повернено мобільного
телефону, проте він мені сказав шоб ішла я лєсом.
Про подальший розвиток подій буду інформувати.
Спасибі вам усім і Бережи вас Бог.
Зараз пишу заяву Луценку, буду намагатись прорватись на особистий
прийом в громадській приймальні на Богомольця.
Майдан-Інформ
і надалі слідкуватиме за подіями.
лютого
Якби я написала роман про квартирне питання у Києві початку 21
століття, виходячи тільки з реальних історій своїх друзів і свого
досвіду, - це безперечно був би щонайменше тритомник.
Перший том - Хождєніє по мукам.
Другий - Рієлтори і всє-всє-всє.
Третій - Орендодавці - дєті Сотони.
Моя троюрідна сестра Олеся винаймає кімнату у бабушкі з промовистим
прізвищем ДаКал. Бабушка була приязна і усміхнена в листопаді. Вона
запропонувала Олесі винайняти за 850 грн. на місяць прохідну кімнатку в
квартірьонкє нумєр 42 на Гарматній, 30. Речі Олесі бабушка люб"язно
розмістила у себе в кімнаті.
Спочатку Бабушка ДаКал почала обмежувать Олесю в користувані водою - мовляв, нічого так часто мити голову, треба максимум раз на тиждень. Потім
бабушка заборонила Олесі замикатись у ванні взагалі, потім не дозволяла
фарбувати нігті (бо по-перше це нескромно, а по-друге, це воняє
бабушці). Потім бабушка почала вимикать світло, коли Олеся
читає, і не дозволяти зачиняти двері в її кімнату, потім почала
виключати телевізор, коли Олеся його включала, і прочєє.
Олеся сказала бабушці що її не влаштовує таке співжиття, і що вона
шукатиме собі інше житло. На що ДаКал запропонувала Олесі віддати ключ
від вхідних дверей (бабушка ж часто вдома, чого там Олесі ходить з
ключем), коли Олеся не погодилась, бабушка даКал просто
закрила двері на другий замок, від якого ключа Олесі не давала, і діло
з кінцем. Олеся три години сиділа під дверима, потім потелефонувала до
мене від сусідів. Я забрала Олесю до себе ночувати.
Наступного дня, в неділю, Олеся прийшла і зробила бабушці ДаКал
зауваженя, і бабушка сказала Олесі вимітатись геть. Олеся не витримала
і сказала, що буде жити стільки, скільки буде потрібно, щоб знайти
житло, і в цей час, коли вона платить за кімнату, хазяйка не повинна їй
замикати двері і лишати на вулиці. Бабушка ДаКал не розгубилась,
позвонила до зятя і дочки з криками, що Олеся погрожує їй убивством
(бачили б ви цю тендітну "убивцю" Олесю!) і вимагала негайно
приїхати розібратись. Бабушка знала, що в Олесі крім бабусі в Луцьку
нікого немає. Тому з Олесею можна робити все що завгодно - заступитись
нікому.
(Олеся сирота. Її мама померла, коли Олеся була немовлям.
Батько одружився на іншій жінці, Олесю виховувала бабуся Юля, двоюрідна
тітка моєї мами).
Я говорила з Олесею по телефону, аж раптом Олеся скрикнула, і зв"язок
перервався. Виявилось, що дочка і зять ДаКал приїхали, і п"яний зять з
порогу вихопив в дівчини телефон і жбурнув геть, схопив ї за волосся і
гепнув нею об одвірок. Ззаду його дружина піддавала Олесі у спину.
Олеся упала, дядько знову схопив її, кілька разів ударив у голову, у
груди, виштурхав роззуту і роздягнену в під"їзд і закрив
двері. Після 10 вечора вони просто викинули людину
надвір, як кошеня. Речі, телефон, гаманець - лишились у квартирі.
Коли я приїхала із друзями, Олеся сиділа заплакана і розхристана, в
порватій кофтинці на бетонних сходах під"їзду. Добре хоч дочка
бабушкі ДаКАЛ викинула через поріг Олесині чоботи і куртку. Сусіди дали
можливість їй подзвонити мені на мобільний. Ми почали дзвонити у двері
сімейству з промовистим прізвищем ДаКАЛ, але ніхто не одкривав
броньованих дверей "доброй" бабушкі.
Приїхали менти. Стали по-підарськи дзвонити у дзвінок. Жалюгідне
видовище. Виламувати двері вони "не мають права". Нічим не зарадили.
О першій ночі після півгодинних прирікань з черговим
Солом"янського РОВД капітаном Коваленко О.В., який кричав мені його
власні "тлумачення" законодавства по телефону та трьох моїх дзвінків на
гарячу лінію УВС, приїхав черговий з промовистим прізвищем
Шкурка і почав писати пояснення сторін до 2-30 ночі. Прийшла
бабушка ДаКАЛ, яка на той момент була не вдома,
а переховувалась у сусідів, причому разом же таки із сусідами,
які почали обурюватися, як оце ми шумимо і обіжаєм бабушку.
О 2 ночі приїздила "опергрупа", що складалася із розфарбованої
жахливими тінями б***і в наряді міліціонерші і з папкою в руках,
міхрютки з малопримітним обличчям і молодика в джинсах і шкірянці, який
привіз бланк черговому направлення на судмедекспертизу, реготнув і
поїхав собі.
В 2-30 ночі приїхав онук бабушкі гломурний парнішка Ваня з онлайн
консультаціями і указанями од мами, сказав бабушці квартіру не
откривать і речі не віддавати. На мою вимогу вжити заходів по припиненю
правопорушення - незаконному привласненні і утриманні чужого майна пан
Шкурка розвернувся і повільно поплив униз сходами. Я Забрала Олесю в
машину і поїхала додому.
Сьогодні мене в першу чергу цікавить, як допомогти забрати речі і
паспорт Олесі, в другу - як поучить капітана Коваленко із його Шкуркою
(підШкуркою, я би сказала), як поважать громадян і як тлумачити
кримінально-процесуальний закон.
12
лютого
Вчора дзвонили в
Солом"янське РОВД (275-73-29, 456-21-01,456-24-13,
456 12 06).
Футболили години дві. Виявилось, номер матеріалу Олесиної заяви 2444 і
знаходиться вона в дільничого Немлій М.В. А тепер вніманіє. Так як в
Немлій немає... робочого телефону... а мобільний мені дати відмовили,
мені запропонували.... прийти на прийом в робочий день (!) (піти з
роботи і блудити там, сидіти під кабінетом, чекати, принижуватись) і
дізнатись які рухи посправі (колупався лі він в свойом носу,
наприклад).
Вчора ми
з Олесею написали два пояснення і скаргу на бездіяльність
капітана міліції Одарченка С.М., який послав мене по телефону, коли я
вимагала прислати групу оперативного реагування і "порадив" вирішувати
"свої проблеми в суді" та Шкурки О.М., інспектора чергової частини,
який, коли баба хотіла уже було з усеру відкрити двері і віддати речі,
він "люб"язно попередив" (тричі)
про її "право" цього не робити. А між іншим, Олесина зарплатна картка
лишилась у квартирі і на неї вчора мала впасти зарплата. Ми її не
блокуємо, оскільки невідомо, чи нам віддадуть паспорт. То єсть, ми
починаємо лить Шкурці, так би мовити, лой під шкурку.
Заяву прийняв підполковник міліції Клічков, який (на наш подив)
абсолютно змінив наше ставлення до ментів як мусорів. Професійно,
нормально, доречно. Дай йому Боже здоров"я. На жаль, уже розборками з
ментами буде займатись не він, але він обіцяв поговорити, щоб "цинічні
колеги не спустили" справу негідникам. Ми йому віримо, тому що це
мастодонт порядності, який дивом "вижив" в самі знаєте якому
середовищі нашої міліції. Спасибі йому.
Прошу допомогти журналістів, які можуть
написати в своїх медіа статтю чи колонку про Олесин випадок. Чим більше
джерел інформації, тим краще. Також прошу допомогти модераторів
інтернет-порталів. Найстрашніше те, що вчора нам в ВБ УМВС розповідали,
що такі випадки стали системою, і ЩО МОГЛО статись з Олесею, якби не
вчасна допомога. І що уже БУЛО з іншими дівчатами. Я не хочу
переповідати, бо про це страшно думати. Це коїться в Києві чи не щодня.
Спасибі вам за
небайдужість. Я думаю, що треба
організувати актив громадського порятунку, бо завтра подібне
може статись і з іншою дівчиною, вона може бути одна, сирота, без
підтримки. Мусора можуть забрати без паспорта в обєзьяннік і
користуватись, бити. В Олесі так не сталось - я певна, - тільки тому,
що приїхала я і два поцанчєгі.
Принаймні, від сьогодні кожен з вас, який зіштовхнеться з подібною
проблемою може розраховувати на мою особисту допомогу.
Чекаємо завтра до вечора. Якщо речі не зможемо повернути таким чином,
треба буде думати, як діяти далі. телефон Олесі 8050
3822925.
на
прохання громадськості, повідомляю телефон старухі даКАЛ 404
17 15.
адреса місця вчинення злочину і пограбування: вул. Гарматна,
30 кв. 42. код 23. 3 поверх.
Прошу самостійно не вживати проти неї
ніяких дій, оскільки ми можемо завадити людям з охоронного
агентства, які взялись нам допомогти. Якщо все пройде успішно,
я обов"язково повідомлю, хто допоміг.
По справі Олесі немає ніякого руху. Фактично,
вона є позбавленою
будь-яких громадянських прав. Вона не змогла зафіксувати побої, бо в
установі судмиедекспертизи не приймають для фіксації без паспорта.
Речі, гроші, паспорт перебувають в незаконному володінні Дакал.
Начальник дільничих, якого я попросила дати телефон дільничого, щоби піти з ним на місце пограбуваня накричав на мене, мотивуючи тим, що "треба було
думати, до кого заселятись, причому тут міліція?"
Дійсно, причому. Людину б"ють, грабують, залишають в одній сорочці, забирають паспорт, міліція радить злочинцеві "поради" не віддавати пограбоване, - при чому тут міліція?
Будь-ласка, поможіть - хто має контакти з
начальством Солом"янського РОВД, прокуратури, громадської приймальні
Луценка чи інші -ми будемо дуже вдячні.
Прошу повідомляти телефонами: 80503822925, 8050355 3413.
Писати заяви далі зараз немає часу. Дакал могла цілком вільно знищити речі,
забрати собі гроші і зняти решту з картки, спалити паспорт та
закорднонний паспорт, і просто сховатись в дочки. Треба терміново
повернути Олесі речі і її громадянський статус. Міліція відмовляється
навіть видати довідку про викрадення паспорта, тому що "документи по
справі не в них, а в дільничого". Цей зашифрований дільничий, який
приймає тільки в прийомні дні, в якого немає телефона, це просто містер
ікс.
А між іншим, я могла лишити дівчину роздітою і побитою
тієї ночі (я би цього ніколи б не зробила б, звичайно, але ж мєнти про
це не знають!) - і ніхто не цікавиться, де Олеся, чи жива, чи її надалі
били і розчленяли. Нікому немає діла, чим вона харчується, що вона може
лежить десь уже замерзла і побита. Звісно, Олеся ж сирота! Кому вона
потрібна?
13
лютого, 17:04
На мій погляд, далі терпіти
нікуди.
МЕТА: допомога Олесі, висвітлення злочинної бездіяльності міліції,
попередження про ризик, що така ситуація може статись із кожним.
Ваша допомога зараз, можливо, колись врятує вас особисто і ще когось
від подібного.
Апдейт по подіях: судмедексперт відмовився зафіксувати побої без
паспорта. Начальство Солом"янського райвідділу відмовилось вислухати
Олесю та прийняти від неї повторну заяву, всупереч Закону України "Про
звернення громадян" та "Про міліцію".
Участковий нарешті зустрівся з Олесею (в Солом"янському райвідділі),
і повідомив, що проблеми з речами Олесі і
документами "немає", оскільки Шкурка написав в протоколі і поясненях,
що речі сусідка готова віддати в будь-який момент. (Якраз після цього
він фактично утік з місця події, і коли я просила його,
наздогнавши вже на вулиці, залишитись і вплинути на бабу, щоб
вона негайно віддала речі, він просто грубо відмовився).
Також дільничий сказав мені, що в "нього опускаються руки" після
розмови зі мною, оскільки "я не розумію, що це - цивільно-правові
відносини, а не справа міліції".
Не знаю, що там ще у кого опускається, - але виходить, що коли людину
грабують, позбавляють власності і документів, а фактично і можливості
скористатись своїми правами, б"ють і принижують - то це
цивільно-правові відносини.
Очевидно він угледів у паперах Шкурки певну угоду між Дакал і Олесею,
що Олеся погоджується з тим, щоб її було побито, принижено і вигнано з
квартири, позбавлено її майна і можливості скористатись своїм правом на
оскарження таких дій.
Люди! Ви повинні нарешті зрозуміти, що немає чужих проблем. Якщо ми не
зупинимо це зараз, бодай не зробимо спроби, ми завтра станемо жертвами.
Таким чином, людину можуть побити, пограбувати, позбавити усього і
кинути напризволяще. І це - цивільно-правові відносини. Виявляється.
У мене особисто залишилось одне питання. Для чого в нашій країні існує
міліція взагалі? По моєму, ми би чудово розібрались із бабою і без неї.
Я особисто хотіла би скоротити статтю податків на утримання міліції,
оскільки її існування більше не має сенсу для мене.
13
лютого, 21:00
Олесі віддали речі частково. Не було залучено
понятих, не було
зафіксовано повернення майна, дільничний Немлій проігнорував мою заяву
з вимогою скласти протокол слідчих дій, як того вимагає ст. 127 КПК і
просто покинув квартиру. Я просила його сволїм підписом хоча би
засвідчити розписку, яку складе Олеся, що їй не повернено мобільного
телефону, проте він мені сказав шоб ішла я лєсом.
Про подальший розвиток подій буду інформувати.
Спасибі вам усім і Бережи вас Бог.
Зараз пишу заяву Луценку, буду намагатись прорватись на особистий
прийом в громадській приймальні на Богомольця.
Майдан-Інформ
і надалі слідкуватиме за подіями.
Відповіді
2008.02.15 | Helge
Re: Причому тут міліція?
Як діти малі. Треба було почекати, поки вранці вийдуть, зламати бабці ногу та забрати свої речі.2008.02.15 | Дядя Вова
… или ещё один пример нашего идиотизма.
Я об этом пишу на ВФ почти ежемесячно - о нашем врождённом неумении уживаться рядом с чужими людьми, с чужим мнением.Будь эта Олеся почеловечнее да поприветливее - Бабушка Дакал её бы со слезами от себя не отпускала, и плату за квартиру не брала бы.
Нет, может и бабушка уже из ума выжила - никто из нас ведь не застрахован от этого в старости. Но тогда всё равно, Олеся, вели бы себя потише да поскромнее, не дразнили больного человека. И быстро-быстро искали другую квартиру, пусть не такую дармовую.
Нет! Это не для советского человека! Мы объявим голодовку, расклеим листовки по подъезду, мелкопакостно исказим там фамилию старого человека, потом напишем на ВФ и в СБУ…
Флаг Вам в руки, революционная Вы наша.
2008.02.15 | OlalaZhm
не смішно
В Україні міліція ніколи не захищає жертв, якщо вони не мають там родичів, знайомих, чи просто "кришу". Я таких історіч безліч заню, одна з таких - коли теща, що має родича серед міліцейського начальства, разом із своїм співмешканцем побила чоловіка палицею по голові, пограбувала його майстерню, і разом з дочкою і внуком (сином побитого) виїхала за кордон. Думаєте, міліція хоч справу відкрила? Фігу з маком, хлопую порадили звертитись в суд. Аж поки СБУ не почала з`ясовувати, як це дитину без дозволу вивезли за кордон.Є ще купа історій, коли міліція просто нічого не робить - аж інколи хочеться спитати: а на фіга її взагалі потрібно?
2008.02.15 | ОРИШКА
Не хочется желать Вам договариваться с такими бабУшками...
2008.02.15 | сябр
Re: … или ещё один пример нашего идиотизма.
Про ВАШ ідіотизм - це. д. Вово, дуже самокритично... Навіть не чекав від Вас...2008.02.15 | Iryna_
Re: Причому тут міліція?
міліція дійсно нічого не робить навіть в ситуаціях коли ті хто б'ють не мають ніяких особливих зв'язків - просто щоб не морочитисьу випадку побиття без тяжких травм не буде нічого точно, з травмами теж залежно від настрою
В нашій сумній історії була купа випадків, коли літніх людей били у присутності міліції - навіть заяви приймати відмовлялись
У присутності міліції представник забудовника кричав водію "дави їх, дави" - тобто нас які не пускали техніку (за наявності ухвали суду про заборону будівництва) - реакції 0
зате швиденько почали розслідувати наше "перешкоджання будівництву" (знову ж таки, у нас весь час були відповідні документи) коли прокуратура під диктовку забудовника написала листа до райвідділу - при чому робити це призначили діяча щодо якого нам вже 2 роки тому повідомляли, що йому оголосили догану за неналежне розслідування нашої скарги на ту ж тему
2008.02.15 | Iryna_
сама історія дійсно жахлива
якщо треба можу піти дізнатись про порядок прийому Луценка,але наскільки я знаю спершу треба йти до якогось заступника
2008.02.29 | Isoлято
От ще спало на думку...
А чи не буде найкращою "жахалочкою" для подібних "бабушков" ПОДАТКОВА ІНСПЕКЦІЯ?Надання житлової площі за гроші - самаяшонинаесть підприємницька діяльність. І починати домовлятися з бабушками треба з того, що обережно з'ясувати: чи ця діяльність ведеться леґально, з усіма дозволами, а чи не дуже. А потім - діяти згідно з обставинами...
2008.02.29 | zmej_gorynych
Re: От ще спало на думку...
Доброго ранку всім.Isoлято пише:
> А чи не буде найкращою "жахалочкою" для подібних "бабушков" ПОДАТКОВА ІНСПЕКЦІЯ?
>
[dd]
Теоретично - так.
Практично - майже завжди ні. Тому що:
1. Не почне податкова заморочуватись бабушками по такому питанню. Хіба що бабушка самогон цистернами, чи ханку відрами продає і (sic!) ніхто її не "кришує". Проте, як правило, таких неорганізованих дилерів вже ніде не залишилось.
2. Як правило дільничі інспектори поблажливо відносяться до своїх підопічних, коли ті (в свою чергу) не заливають їм сала за шкуру.
Тут лише, imho, один вихід (якщо часу не шкода і таки хочеться відновити справедливість... та й то без особливих гарантій): ходіння по мукам (тобто, по інстанціям) з купою паперів та скарг. І добиватися судового розгляду. А, до речі, чому відразу не підключено прокуратуру та/чи суд? Заяви в прокуратуру/суд подані (я щось призабув що там людина написала)?
Інший варіант ("око за око", якщо таке підходить): персонально бабищі влаштувати "веселе життя". В міру свої фантазії та в межах закону.
Regards,
/oleh
2008.02.29 | OlalaZhm
Подати в суд можливо, якщо міліція зафіксувала
сам випадок. Бо потім доводь в суді, що там щось було. міліція частіше всього морозиться, відправляє в суд, знаючи, що там спитають підтвердження самого інциденту.В цьому випадку бабка здавала житло незаконно, податків не платила, дівчинку не прописувала. От і доволь, що не вперше її бачить.