02/18/2008 | maidan.org.ua

У першій половині лютого омбудсмен продовжила
розпочату в січні діяльність, спрямовану на вирішення стратегічних питань захисту прав людини В Україні. Після поданих Уряду в січні пропозицій до проекту Програми діяльності Кабінету Міністрів України “Український прорив: для людей, а не для політиків“, Уповноважений на початку лютого
зустрілася з Прем‘єр-міністром України Юлією Тимошенко і обговорила перспективи співпраці в сфері захисту прав людини. На зустрічі були підняті такі стратегічно важливі питання, як подолання бідності; проблеми сирітства дітей; трудової міграції; проблеми реформування судової гілки влади і формування превентивного механізму попередження та запобігання катувань; питання комплексного реформування вугільної галузі. Останнє питання знайшло розвиток вже наступного дня.
7 лютого Ніна Карпачова направила Прем’єр-міністрові України Юлії Тимошенко подання, в якому запропонувала комплекс радикальних заходів для запобігання порушенням конституційних прав працівників вугільної галузі на життя, безпечні умови праці та соціальний захист.
У цей же день, питання становища із дотриманням прав людини в Україні омбудсмен підняла
на нараді у президента з головами місцевих держадміністрацій про удосконалення роботи зі зверненнями громадян.
Саме після цієї наради ми побачили на сайті омбудсмена
деякі статистичні дані про роботу Секретаріату та довідались, що за 2007 рік омбудсменом розглянуто понад 77 тисяч скарг українських громадян. З них понад 4 тисячі становили скарги інвалідів на дискримінаційне ставлення до них, а кожна четверта скарга стосувалася порушення права на справедливий судовий захист.
Правда, без даних про результати розгляду звернень громадян, неможливо судити про ступінь ефективності роботи Уповноваженого. На прикладі ж кількох десятків звернень, що є у розпорядженні моніторингової групи і копій відповідей Уповноваженого на ці звернення, явно простежується тенденція перекладання омбудсменом обов‘язку розгляду звернень скаржників на плечі тих, на кого скаржаться заявники. А це скоріше вказує на неефективність дій омбудсмена, ніж доводить успішність його роботи. Ось і на початку лютого омбудсмен переслала до Генеральної прокуратури звернення ГСПЛ з приводу необхідності проведення належного розслідування трагічного випадку, що стався з Іваном Кейваном, а також поновлення його прав через виплати необхідних компенсацій і забезпечення належного лікування. У свою чергу ГПУ переслала звернення правозахисників до районної прокуратури, бездіяльність якої і оскаржувалася у зверненні до омбудсмена.
За такого підходу до роботи зі зверненнями громадян є цілком закономірною як відсутність прояву змін за результатами діяльності омбудсмена, так і відсутність покращення становища із захистом прав людини в Україні.
Далеко не завжди омбудсмен своєчасно, оперативно і адекватно реагує на факти порушення прав людини. Залишаються абсолютно незрозумілими критерії за якими Уповноважений визначає, на які порушення реагувати, а на які ні. Наприклад, на порушення прав 1759 інвесторів, постраждалих від афер компанії «Еліт-Центру», Карпачова відреагувала із запізненням у кілька років. Вона виявила намір узяти під особистий контроль вирішення проблеми постраждалих тільки після того, як 4 лютого 2008 року 10 чоловік з числа тих, хто залишився без житла через аферу компанії «Еліт-Центр» почали безстрокове голодування під стінами Секретаріату Президента. Зустрівшись 7 лютого з оголосившими голодування представниками інвесторів «Еліта-Центр» і представником правління організації «Центр правозахисту» Юрієм Федоренко, Ніна Карпачова завірила, що не залишить без уваги факти порушення фундаментальних прав людини.
У порівнянні із загальмованою реакцією омбудсмена на порушення прав майже двох тисяч інвесторів «Еліт-Центру», реакція Карпачової на арешт колишнього міністра – соціаліста Миколи Рудьковського є надшвидкою і надактивною. За визнанням самої Ніни Іванівни, в нашій державі через процедуру затримання протягом року проходять близько одного мільона осіб, права яких здебільшого брутально порушуються, незалежно від їхнього соціального статусу. Але активність омбудсмена у захисті прав затриманих чомусь спостерігається виключно при затриманні осіб з високим соціальним статусом і то не усіх, а переважно з біло-блакитного, чи союзного йому, табору.
Звичайно, захист публічної людини значно підвищує рейтинг популярності захисника. Саме це ми і спостерігаємо зараз. За останні два тижні кількість згадувань у ЗМІ імені Карпачової зросла на два порядки. Якщо за результатами моніторингу електронних ЗМІ, в січні вийшло дві невеликі замітки, що стосувалися діяльності омбудсмена, то за два тижні лютого вийшло вже 22 публікації. Більше половини цих публікацій присвячені арешту Рудьковського і опікуванню ним омбудсмена. Своєрідний прорив омбудсмена в інформаційному просторі справив скоріше негативне, ніж позитивне враження на громадян. Їх обурює саме вибірковість правозахисної діяльності омбудсмена. [1], [2].
Невмотивованою і необґрунтованою заява Уповноваженого від 14 лютого про існування в Україні таємних в‘язниць, зроблена Карпачовою у зв‘язку із утриманням Рудьковського у відділі досудового слідства СБУ. І ось тепер, гарячі голови заявляють про існування таємних в‘язниць в Україні та прогнозують продовження моніторингу України з боку Європарламенту через невиконання Україною міжнародних зобов'язань перед Радою Європи щодо ліквідації СІЗО СБУ. А насправді відділ досудового слідства СБУ було створено відповідно до Указу президента від 27 грудня 2006 року, на місці колишнього СІЗО СБУ. Його неодноразово відвідували не тільки представники омбудсмена, але й представники Єврокомісії із запобігання катуванням та поганому поводженню, які ознайомились з нормативно-правовими засадами його функціонування і не висловили жодних зауважень.
Глава парламентського комітету по правовим питанням Сергій Міщенко (БЮТ), який, будучи заступником прокурора Києва, відповідав за нагляд над місцями тимчасового утримання затриманих, стверджує, що таємних ізоляторів та в‘язниць в Україні немає. «Таємних установ в Україні немає і бути не може – таку відповідальність на себе ніхто не візьме», -говорить депутат. Умови ж утримання у відділі досудового слідства СБУ він називає привілейованими і такими, що відповідають рівню тризіркового готелю.
У медицині є вимога до лікаря – не нашкодь пацієнту. Цю вимогу сміливо можна застосовувати і до діяльності захисників прав людини. Наслідком турбулентної активності омбудсмена щодо захисту прав Рудьковського стало погіршення умов його утримання, через переведення останнього до горезвісного Лук‘янівського СІЗО. Поряд зі шкодою, завданою одній окремо узятій особі Рудьковського через неадекватну реакцію омбудсмена на його затримання, в січні-лютому 2008 року було завдано шкоду сотням тисяч громадян України у наслідок незаконних дій ДАІ під час місячника боротьби з порушеннями правил дорожнього руху, які (дії) полягали у масовому незаконному вилучені водійських посвідчень, [3], [4]. Акція ДАІ залишилася поза увагою омбудсмена. На незаконність дій ДАІ звертав увагу Секретаріат Президента. Зі свавіллям інспекторів на дорогах боролися правозахисники. За висновками експертів, під час місячника боротьби з порушеннями правил дорожнього руху працівниками ДАІ було вилучено 124 тисячі посвідчень водія. Станом на 2 лютого судами було розглянути тільки 80 тисяч справ. З цієї кількості розглянутих справ 60 тисяч фактів вилучення водійських посвідчень співробітниками ДАІ судами визнано незаконним.
Нагадуємо, що повноваження щодо вилучення посвідчень водія народні депутати відібрали у ДАІ у 2001, 2004 роках і передали до компетенції суду. Серед мотивів таких змін була боротьба з корупцією у рядах Державтоінспекції.
Ніна Іванівна, не зважаючи на масштабність порушення прав людини, жодного разу не підняла цього питання. Як наслідок – заява від 15 лютого начальника Державного департаменту ДАІ МВС України Сергія Коломійця: «Практика вилучення водійських прав і доставки порушників до суду продовжена буде до внесення змін у закон, щоб водії не розслаблялися».

Моніторинг діяльності омбудсмена у лютому показав, що оперативна реакція омбудсмена на поточні події залишається вибірковою і через незрозумілості критеріїв відбору порушень на які реагує Уповноважений, викликає підозру в її несамостійності при прийнятті рішення щодо реагування чи не реагування на факти порушення прав людини.
На таку несамостійність омбудсмена у прийнятті рішень щодо реагування на ті чи інші порушення прав людини вказує наступний ланцюг подій.
8 лютого Карпачова зробила заяву про готовність внести подання до Конституційного Суду України, аби припинити корупційні діяння під час проведення тендерів, в разі неприйняття нової редакції Закону України «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти».
Цій заяві омбудсмена передували:
нарада при президенті України 7 лютого 2008 року;
телесюжет на 1+1 від 8 лютого про те, що у школи закарпатського Мукачевого припиняють завозити продукти харчування через офіційну відмову підприємців брати участь у тендерах на приготування й постачання їжі до навчальних закладів міста. Своє рішення підприємці пояснювали простими розрахунками: коштів витрачених на тендери вистачить аби годувати дітей півроку. Сільва Зозуля, приватний підприємець розповіла, що на рік їй на школу для харчування дітей виділяють 67 тисяч, а 30 тисяч вона має заплатити за участь у тендері.
сюжет на тому ж телеканалі від 5 лютого про аналогічні проблеми у Луганській, Донецькій, Рівенській, Харківській, Дніпропетровській областях.
[5]

12 лютого Верховна Рада ухвалила в першому читанні закон про державні закупівлі, який, за оцінкою керівника Секретаріату Президента Віктора Балоги, зберігає існуючі на сьогодні корупційні, непрозорі способи проведення тендерних процедур. Той факт, що за ухвалення цього закону проголосувала переважна більшість народних депутатів із фракції БЮТ, партії регіонів і партії комуністів, представник Секретаріату Президента оцінює як факт злиття бізнес інтересів цих політичних сил з якого, додамо від себе, випали його власні інтереси.
Залишається не зрозумілою роль омбудсмена у цій історії. Адже, якщо говорити про боротьбу з тендерною мафією, то її слід було починати ще рік тому, коли Головним контрольно-ревізійним управлінням України було виявлено, що внаслідок недосконалості законодавства у сфері держзакупівель бюджет втратив тільки за перше півріччя 2007 року близько 930 млн. гривень. А ще краще – два роки тому, коли Верховна Рада подолала вето Президента на закон «Про внесення змін до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» та інші законодавчі акти України», який не відповідав Конституції України, Бюджетному кодексу України, законам «Про Антимонопольний комітет України» і «Про Рахункову палату».
Але два роки тому омбудсмену було не до тендерної мафії. В лютому 2006 року Уповноважений Ніна Карпачова перебувала у епіцентрі виборчої кампанії, як кандидат у народні депутати від партії Регіонів…
До речі, 19 лютого відбудеться заключне засідання окружного адміністративного суду м. Києва за позовом громадян Северина і Гарбара до омбудсмена і Верховної Ради України щодо незаконності її останнього (третього) призначення на цю посаду.