02/19/2008 | DADDY

„Цирк не любити – все одно, що дітей не любити” – співав колись великий актор Юрій Нікулін. Я не люблю наш політичний цирк: в ньому виступають боягузливі дресирувальники, некоординовані жангльори та несмішні і безталанні клоуни.
Але спочатку не про політичний цирк, а про цирк мовний. Мовна проблема у нас прийняла чудернацькі, можна сказати, циркові форми. З одного боку маємо відверто анти-український збір підписів на захист, збереження та розвиток „великого и могучого” іноземного „языка” в наших кінотеатрах та на блакитних екранах. З іншого боку наші „майстри пера” ніяк не можуть визначити навіть як називати Главу Українського Уряду. За минулий тиждень як тільки не називали Юлію Володимирівну: і „Прем‘єр-міністром” (чоловічого роду), і „прем‘єркою” (тут чую нотки театральні), і „головою уряду”, і „главою” того ж самого уряду. Обирай на свій смак. Найчастіше використовували „пре‘єрка”, поєднуючи з репортажами про поїздку пані Юлії Київщиною. Умовногострі розумом журналісти називали ці репортажі „Прем‘єрка в гостях у корів та свиней”, абсолютно забуваючи, що їздила очильниця Уряду до людей, які годують країну. Поїздка відбулася в четвер і призвела до застуди пані Юлії. Ця майже політична хвороба дозволила їй не бути присутньою на засіданні РНБОУ у п‘ятницю і відповідно всі президентські докори і блискавки оминули красиву головоньку, прикрашену косою.
Отже ми починаємо нашу циркову виставу!

Першим номером на цьому тижні: атракціон з пересувного цирку – „Жінка з бородою”.

Тиждень почався з соло жінки, яка працює у нас чоловіком. Я маю на увазі пані, яка працює Омбудсменом (man-англійською „чоловік”), тобто уповноваженим з захисту прав людини. В нашій країні права людини порушують, на жаль, ще дуже часто. Порушують права мешканців будинків, які заважають будувати елітне житло для тих, хто вважає себе елітою, накравши собі грошей з вугільних дотацій, неповернених кредитів, рейдерства та тривіального „кидало ва”, як комерційного, так і політичного.
Порушують права водіїв, відбираючи в них водійські посвідчення, які всі називають „права” (як символічно, чи не так?). Чиновництво порушує права громадян, ганяючи їх з кожним незначущим папірцем по всіх колах бюрократичного пекла.

І ось жінка-чоловік пані-пан омбутсмен відволіклась від мрій про черговий відпочинок в Акапулько (де, до речі, вона дуже полюбляє розслаблятися після чергового раунду боротьби за гро… йой, що це я? – за права людини!!!) згадала про службові обов‘язки і вирішила, що має захистити святе – права подєльніка по кучмізму, екс-Миколи, право безкарно подорожувати за державний кошт по європах , азіях та америках у супроводі дорогих хвойд (ну, ясно, що для обміну досвідом), право чхати на закон та плювати на слідство. Екс-Микола, перебуваючи на підписці про невиїзд з Чернигова, мав намір сісти в шикарне авто (чомусь в Києві) і їхати лікувати душевні рани, які останнім часом наносило йому неприродно прискіпливе слідство. Аж ні. Слідство саме прийшло до Миколи у вигляді оперативників, які супроводили активного соціаліста в слідчий ізолятор СБУ. Жінка-чоловік по миттєвості реакції на порушення Миколиних „прав” може конкурувати з Бетменом, Спайдерменом і іншими коміксовими менами. Вона не тільки відвідала новоявленого ув‘язненого у казематі, але й передбачливо привезла з собою інвалідний візок імпортного виробництва. Де вона взяла у вихідний день імпортний візок можна тільки гадати. Напевно взяла в оренду у колишнього міністра соціальних відносин, свого однопартійця . Якщо пригадуєте, у свій перший прихід в кабінет соціального міністра цей видатний діяч уславив своє ім.‘я на віки тим, що масово закуповував окуляри для подальшої роздачі пенсіонерам. Бюджет цього супер-пректу був астрономічним і „кидалово” було таких самих масштабів – ні окулярів, ні грошей. Коперфільд та Акопян нервово курять у куточку. То може екс-міністр праці планував ще й візки інвалідні купувати-роздавати? Жінка-чоловік привезла у в‘язницю екс-міністру транспорту транспортний засіб, на якому він, транзитом через судову залу, заїхав у Лук‘янівське СІЗО.
Ну, що це ми все про сумне. На цьому тижні у нас було й героїчне.

Другим номером в нашій програмі атракціон з хижаками!

Почувши про погрози чергового газового зашморгу, Президент взяв в руки батога та пряника і сміливо увійшов в клітку з хижими газовими тиграми. Приборкання не вийшло. Хижаки із задоволенням ковтнули пряника у вигляді половини українського споживчого газового ринку, плюнули на батіг у вигляді європейських цін на транзит і пообіцяли перенацілити на нас якісь свої ракети, в разі нашого приєднання до ПДЧ. Розлючений невдалою спробою Президент повернувся з Великих Лужків і вирішив потренуватися поки що на домашніх тиграх. Почав він з депутатів білосердечної фракції, яких звинуватив у „подружній” зраді способом збору підписів за відставку спікера, а також в корупції у держзакупівлях. Другим об‘єктом виховної роботи мала стати пані Валентина, що опікувалась останнім часом управлінням та продажем державного майна. Дресирування не вийшло і вдома. Володарі червоних сердець заперечували свою зраду, переводили стрілки на керівництво канцелярії самого Президента, а наприкінці тижня взагалі пообіцяли каменя на камені не лишити у Тендерній палаті.
Щодо володарки держмайна, то президентові блискавки та порівняння з Катериною ІІ не зворушили палке соціалістичне серце і вона пообіцяла журналістам й надалі перешкоджати приватизації, реприватизації, розкраданню і проїданню.

Увага, шановна публіка, на арені атракціон „З світу непізнаного - Астральний зв‘язок”

З підписами за відставку спікера парламенту вийшла історія незрозуміла – їх якщо й збирали, то жодних слідів від тих підписних списків не залишилось. З держзакупівлями вийшла взагалі історія не просто детективна, а майже спіритична. Як в авантюрному детективі блискавично надходили таємничі листи з канцелярії Президента і відразу відкликались назад у канцелярію, ставились і відкликалися підписи. Все це відбувалося в кулуарах – сесійна зала була заблокована представниками електорату країни териконів. В момент виходу двох президентів до преси у Великих Лужках з допомогою астрального зв‘язку лідер найбільшої фракції отримав з Лужків команду і трибуна була чарівним способом розблокована, а закон про держзакупівлі був блискавично проголосований. Після чого трибуну знов заблокували.

Весь тиждень на арені наші улюбленці і обранці у кількості 450 осіб

Телеканал „Рада” заслужено може змінити свою назву з парламентського на розважальний. Керівництву каналу потрібно організувати відділ маркетингу та реклами – надходження від рекламодавців суттєво поповнять держбюджет. Хіба зможуть конкурувати в‘ялі московські серіали, танцювальна фізкультура з зірками, або замовні 95-квартальні жарти з феєрією кульок в сесійній залі, з репризами регіональних шарикових, з козацькими забавами лава на лаву? Ось тільки з головою у шарикових погано. На своїх кульках вони написали „НАТО НІ!” і перекреслили цей напис. Елементарна логіка: вони протестують проти гасла „НАТО НІ!”. Частина клоунів інколи приходить на інші канали і намагаються змінити амплуа з клоунів, наприклад, на спікерів. Люди добрі, краще б ви цього не робили. Прикладів невдалих спроб перейти у розмовний жанр є безліч. Наведемо один. Народний депутат, член найбільшої парламентської фракції, добре відома харків‘янам жіночка якось на „Свободі слова” заявила наступне: „… что дома поела селедочки с луком, а потом включила телевизор, увидела "бесстыжих оранжевых" и помчалась отстаивать правду, даже не почистив зубы...” – коментарі зайві.

На нашій тижневій арені атлети.
У фіналі тижневої вистави політичного цирку відбулася ще одна спроба зміни амплуа. Троє шарикових вирішили стати бійцями ніндзя і протиставити свої депутатські значки та наворочені джипи судовим виконавцям. І знову невдача. Силова підготовка наших спецназівців на стільки висока, що дозволила їм поставити авто, в середені якого у мокрих штанях сидів один шариков, на ногу другого шарикова. Третій, найбіль досвічений шариков замість теж лягти під колеса обрав за краще просто ретируватися з місця подій, аби не скласти кумпанію екс-транспортнику в лікарні, або на нарах.
На вихідних – в антракті нашого перманентного циркового шоу – традиційно організовувались нові циркові колективи, або велися переговори про приєднання одних клоунських студій, до інших, більш грошовитих. Чомусь надії на покращення якості шоу практично немає. Актори всі ті самі, а їхні коронні номери, жарти та репризи всім давно відомі і набридли. Цікаво, коли ж терпець урветься, глядачі почнуть виганяти невдах зі сцени і чим будуть в них кидати? Добре, якщо це будуть лимони, а не „лимонки”.
А ще цікаво: яке відношення весь цей цирк має до України?