Проект "Балтійська Україна"
02/27/2008 | lertion
Стратегія розвитку української присутності на Балтиці за 2007 – 2013 роки
Спільна розробка учасників українсько-польсько-шведської громадянської кампанії “Балтійська Україна”
www.baltic-ukraine.com
Ельбльонг – Ольштин – Гдиня – Львів – Київ – Гурово Ілавецьке – Моронг – Упсала
січень 2008 р.
Загальні зауваження та мета закріплення
української присутності на Балтиці
Україну звикли вважати чорноморською та схіноєвропейською державою, країною СНД та пострадянського простору, сусідом європейських інтеграційних об”єднань. Тим часом уряд Юлії Тимошенко вважає пріоритетом розвиток європейського напряму зовнішньої політики України та водночас збереження партнерських відносин з балтійською державою Росією. Український уряд переконаний, що Україна повинна бути повноправним учасником євроінтеграційних структур, зокрема тих, у яких уже присутні її північні та східні сусіди (Росія, Білорусь). Закріплення статусу України як балтійської держави (що не суперечить її чорноморсьокому статусу) дає можливість стати членом провідних організацій регіональної співпраці Балтійської Європи та надійно захищати стратегічні інтереси України, які нині вирішуються великою мірою на Балтиці. Водночас балтійська інтеграція України дозволяє вести цивілізований діалог та розвивати співпрацю з двома стратегічними партнерами та сусідами України – Білорусією та Росією.
Балтійський регіон
Балтійський регіон являється найбільш розвинутим та інноваційним регіоном у світі, а водночас він зберігає високі темпи подальшого економічного зростання. Серед країн регіону є світові лідери в царині соціально-економічного розвитку: Швеція, Норвегія, Фінляндія та Данія. Тут присутня також найпотужніша з економічної точки зору держава Європи – Німеччина, а також найбільша за територією країна світу – Росія. Естонія, Латвія, Литва, Польща та Білорусь є європейськими лідерами в царині динаміки економічного зростання – названі країни в період від 2000 року розвивлися за темпами в середньому більш ніж 5% щорічно.
Водночас країни Балтійського регіону – дуже різноманітні. В минулому це призводило до серйозних конфліктів, воєн, однак нині різноманітність Балтії вважають її головним козирем. Комплементарність економік Скандинавії та країн південно-східної Балтії (в тому числі України) відкриває великі можливості для розвитку торгівлі та інвестиційної активності в рамках Регіону, а також морських перевезень. Доля та інтереси всіх країн Балтії (включаючи в це Західну та Центральну Україну) пов”язані між собою екологічними та геополітичними чинниками. Приналежність до басейну Балтійського моря та необхідність об”єднання зусиль усіх країн басейну, в тому числі України, Білорусі та Словаччини, з метою запобігання екологічній катастрофі аквену – це головні стимули для поглиблення балтійської інтеграції та ширшого залучення до неї України. Водночас Балтійський регіон, попри надзвичайно високий рівень цивілізаційного розвитку його території, мусить змагатися з регіоном “старої Європи” (Великобританія, Бенілюкс, Західна Німеччина, Франція, Швейцарія, Північна Італія) за право бути рівноправним співучасником європейського геополітичного життя. Геополітична позиція Швеції та України явно не відповідає розмірам та потенціалу цих двох вагомих гравців європейської геополітичної сцени. Українсько-шведське стратегічне партнерство та глибока внутрішня інтеграція Балтійського регіону, з широким залученням до неї України, Білорусі, Норвегії та Словаччини, є надійним способом для збільшення ваги всіх країн регіону в Європі та світі. Для Швеції воно означає шанс для долучення до неофіційної групи “твердого ядра” ЄС, а для України – для прискорення економічного розвитку та відкриття прямого шляху до структур Європейського економічного простору та ЄС.
Балтійська інтеграція
Балтійська інтеграція відбувається в таких вимірах:
- політичний – балтійські організації, націлені на ведення культурного діалогу та цивілізованого вирішення спорів, коли такі виникають;
- екологічно-науковий – Балтика, річки її басейну та атмосфера над Балтією інтегрує країни Балтії та створює необхідність глибокої співпраці в царині охорони довкілля та наукових досліджень. Без участі якої-небудь країни, що принаймні частково приналежить до басейну Балтики, неможливо повністю досягти мети чистого Балтійського моря. Звідти й усильні намагання шведів та фінів, зацікавлених у залученні України та Білорусі до структур балтійських інтеграційних об”єднань.
- Економічно-транспортний – Балтійське море та його порти є основними чинниками формування цілісного Балтійського регіону
- Інформаційний, культурний, освітній тощо.
Характериним є, що всі перелічені вище виміри балтійської інтеграції – тісно пов”язані між собою. Скажімо, спільні економічні інтереси та їх наслідок – економічна активність у використанні моря та його басейну – це причина екологічних проблем моря та його оточення. Їх вирішення можливе за рахунок співпраці всіх країн задіяних до економічного співробітництва в регіоні Балтії, але також за рахунок конфліктів поміж ними. Адже економічна активність однієї країни на Балтиці часто зачіпає стратегічні національні інтереси іншої країни – зокрема, будівництво Північного газопроводу суперечить інтересам України. Тоді пошкоджена країна в змозі протистояти небажаним діям свого балтійського суперника використовуючи екологічні аргументи з метою заблокування такої невигідній інвестиції. Балтійська інтеграція дозволяє перевести конфлікти, які є природною складовою зовнішньополітичних відносин, зі сфери військового протистояння до сфери “екологічного суперництва” та цивілізованого врегулювання спірних питань. Тут і маємо поєднання економічного, екологічного та політичного виміру. Відтак, оскільки Балтика є місцем, де сьогодні вирішуються українські інтереси (напр. Північний газопровід), українська присутність на Балтиці здається бути необхідністю.
Основи української присутності на Балтиці
Країни Балтійського регіону можна поділити на три групи:
1. Країни, для яких Балтика є вагомим чинником визначення позиції та характеру держави: Швеція, Фінландія, Естонія, Литва, Латвія.
2. Країни, що межують з Балтійським морем, але можуть існувати також поза контекстом Балтії, або такі, для яких позабалтійський контекст є домінуючим: Польща, Німеччина, Данія, Росія.
3. Країни, які не межують з Балтійським морем, але сильно з ним пов”язані. Їх визначення як балтійські держави або небалтійські залежить від них самих –від їх бажання звернутися в бік Балтії та конкретних кроків зроблених у цьому напрямку: Білорусь, Норвегія, Україна, Словаччина, Чехія.
Тоді як залучення Польщі чи Латвії до структур Балтійського регіону є очевидним, то питання участі України чи Білорусі є радше факультативним. Воно залежить від того, чи самі Україна та Білорусь будуть уважати себе балтійськими державами (що не суперечить їх паралельному чорноморському та центральноєвропейському статусу). Водночас для того, щоб домогтися визнання балтійського статусу України, а відтак – права на участь у прийманні рішень щодо Балтики (в тому числі щодо Північноєвропейського газопроводу), потрібно знати про певні чинники, що закріплюють позицію України в цьому регіоні. Ось вони:
1. Приналежність до басейну Балтики. В українській частині басейну Балтики проживає понад мільйон мешканців, що становить дві третини від населення Естонії. Цього достатньо, щоб мати вагомий вплив на стан забруднення і охорони середовища Балтійського моря.
2. Атмосфера. Територія цілої Західної та Центральної України має безпосередній вплив на стан середовища Балтики та Балтійського регіону за посередництвом емісії шкідливих речовин у атмосферу. Вони переміщуються на великі відстані та о кінцевому підсумку спричиняють забруднення Балтійського моря.
3. Історія. Україна тісно пов”язана з країнами Балтії з самого початку свого існування. Згідно з провідною теорією витоків української державності, засновниками Київської Русі були скандинави. Тривалий час Україна перебувала в складі балтійських держав – Великого Княства Литовського та Речі Посполитої, а згодом – Російської імперії, Радянського союзу та міжвоєнної Польщі. Хоч-не-хоч, але українці були активними творцями балтійського обличчя цих держав, зокрема, співзасновниками Санкт Петербурга та Гдині.
4. Транспортна система. Україна тісно пов”язана з іншими країнами Балтії. В Україні дуже поширена думка про те, що розвиток окремих балтійсько-чорноморських транспортних коридорів (Одеса-Броди-Ґданськ, Одеса-Київ-Вентспільс, Львів-Ельбльонг), що проходять по території України – це гарантія європейської інтеграції України та її економічної безпеки.
5. Балтійські українці. Близько третина українців проживає поза межами Української держави. Серед них вагому роль відіграють балтійські українці – тобто представники національної української меншини польського Примор”я та Вармії-Мазур, Калінінградської області, Північної Німеччини, Литви, Латвії, Естонії та російського узбережжя Фінської затоки.
Що дасть Україні балтійський статус?
Балтійське море визнане Міжнародною морською організацією як аквен особливо вразливий на забруднення. Водночас геополітичне та економічне значення Балтики помітно зростає, а паралельно з тим поглиблюється інтеграція в рамках балтійських регіональних організацій. Такі організації, як HELCOM, відіграють нині вагому роль у прийнятті обов”язкових рішень для всіх учасників економічного життя Балтії в царині економічного використання моря та екології. Таким чином HELCOM та інші балтійські організації можуть допровадити до зміни планів Росії та інших держав в царині шляхів транспортування енергоносіїв. Оскільки Україна вкрай зацікавлена в такій зміні, вона повинна спробувати потрапити до провідних організацій балтійської спрівпраці, зокрема до Гельсинської комісії, з метою отримання впливу на рішення, які стосуються її стратегічних інтересів. Україну визнають балтійською державою тоді, коли вона переконає своїх балтійських партнерів у тому, що вона активно дбає про охорону середовища Балтійського моря та бере відповідальність за екологічні наслідки своєї економічної активності на Балтиці – чим вона позитивно відрізнятиметься від росіян.
Українські інтереси та стратегічні цілі української присутності на Балтиці – це насамперед:
- вплив на рішення щодо енергетичних проектів росіян, які загрожують економічній безпеці України. Балтійські країни та Гелком мають змогу заблокувати їх, висуваючи екологічні вимоги, що призводить до подорожчання, затримки та ускладнення цих проектів,
- розвиток економічної співпраці з високорозвинутими країнами Скандинавії, з балтійськими республіками колишнього СРСР та північними районами Німеччини, що призведе до зростання виробництва та іноземних інвестицій у Західній та Центральній Україні,
- доступ до інформації про балтійські справи, що є необхідним для оперативного та вдалого реагування Уряду та Президента на ті балтійські події, які мають пряме відношення до України – зокрема на енерготранспортні проекти росіян,
- можливість стати членом провідних регіональних організацій європейської інтеграції та набрання досвіду співпраці в рамках європейських структур, що буде вагомим аргументом на користь українського членства в ЄС. Позитивне враження від праці української сторони в цих організаціях, якщо таке складеться у представників Швеції, Німеччини, Фінландії та Данії, дозволить розширити число країн – “адвокатів” українського вступу до ЄС на вищеназвані країни. Ці держави, разом із центральноєвропейські, настільки сильні, що їх рішуча підтримка європейським намірам України може зламати нинішній спротив зафіксування чіткої європейської перспективи Києва, що існує в Брюселі.
- Чергова платформа підтримки ділової та іншого виду співпраці з Росією, а саме з її передовими регіонами, які визнані російською владою як стратегічні – Калінінградською, Ленінградською, Псковською областю, Санкт-Петербургом та Карелією.
- Можливість здобуття передового наукового досвіду в царині океанології, портової справи, пароплавства, економічної інтеграції, охорони довкілля, адміністрації та освіти (за надзвичайно корисними скандинавськими зразками), а також досвіду регіональної морської співпраці навколо аквену, що має найкращі в Європі досягнення в цих питаннях. Здобуття цього досвіду націлене на його використання в регіоні Чорного моря, у якому Україна хоче відіграти провідну роль. Чорне море інколи називають “Новою Балтикою” через його подібність до цього аквену. На Чорному морі відбуваються процеси аналогічні до тих, які на Балтиці відбулися декілька – кільканадцять років тому. Корисний балтійський досвід може наповнити глибшим змістом та динамікою чорноморську співпрацю, а Україна, як носій цього досвіду, стане для Чорного моря тим, чим Скандинавія для Балтії.
Реалізація
Оскільки Україна не межує з узбережжям Балтійського моря, закріплення статусу України як балтійської держави вимагає створення для того тривалих і беззаперечних підстав. Такимі підстави є передусім володіння власним автономним українським портом та цивільним флотом на Балтиці. Треба бути свідомим, що оскільки українська присутність на Балтиці націлена на реалізацію українських інтересів на Балтії, то це означає як користі, так і невигоди для інтересів окремих гравців, котрі вже присутні в організаціях балтійської співпраці. Це видно на прикладі Росії, в якій одні сили будуть украй зацікавлені в реалізації цієї Стратегії (наприклад бізнес Калінінградської області, представники української меншини), а інші можуть на неї втратити значні суми на користь України та Білорусі (наприклад компанія NordStream). Це природна ситуація, оскільки здорове суперництво поміж державами та підприємствами є підставою цивілізаційного розвитку та суттю існування Європейського Союзу, а балтійська співпраця дає можливість вирішувати спірні питання у цивілізованих рамках. Однак ті кола, які найбільше втратять на українській присутності в балтійських організаціях, будуть заперечувати балтійському статусу України. Існування “Балтійського порту для України”, Балтійської Української Пароплавної Компанії та базового причалу наукового українського флоту в місті Ельбльонг (навіть у вигляді одного катеря під українським прапором) становитимуть беззаперечні аргументи на користь повноцінного балтійського статусу України.
Для закріплення балтійського статусу України потрібно здійснити наступні проекти, що входять у рамки громадянської ініціативи “Балтійська Україна”:
1. Балтійський порт для України в Ельбльонзі, якого територія має бути охоплена вільною митною зоною та вільною економічною зоною, що буде передбачене постановами міжрегіональних польсько-українських угод про співпрацю.
2. Державне підприємство “Балтійська Українська Пароплавна Компанія”.
3. Причал наукового українського балтійсько-арктичного флоту (у вигляді одного-трьох катерів) в українському автономному порту Ельбльонг.
4. Прийняття Україною Гельсинської Конвенції з питань охорони природного середовища Балтійського моря та його басейну та активна реалізація екологічних проектів в Західній Україні в рамках балтійської співпраці та з участю іноземних дотацій.
5. Активніша підтримка закордонних українців та сприяння активній участі балтійських українців (особливо з українських організацій Польщі, Росії, Литви, Латвії, Естонії та Швеції) у реалізації ініціативи “Балтійська Україна”).
6. Інфраструктурні інвестиції, які є передумовою ефективної праці українського автономного порту в Ельбльонзі: пароплавний канал через Косу Вісли (Поморське воєводство, Польща), залізнична лінія європейського зразка на відтінку Люблін – Львів (частина VI Європейського коридору, що з”єднає український порт Ельбльонг з Україною), автобан або експресна траса Ґданськ – Ельбльонг – Варшава – Люблін – Львів. Ці інвестиції необхідні також для ефективного проведення Чемпіонату Європи з футболу Євро-2012.
7. Український діловий центр у місті Ельбльонг – інкубатор підприємництва для українських підприємців.
8. Укладення угод про співпрацю в реалізації окремих положень проекту “Балтійська Україна” поміж: Вармінсько-Мазурським воєводством та Львівською областю, містами Львів, Луцьк і можливо Сокаль та Шацьк та Єврорегіоном “Балтика” з перспективою подальшій участі цих міст у єврорегіоні “Балтика”; долучення окремих самоврядних територіальних одиниць Західної та Центральної України до інших організацій балтійської співпраці, а держави Україна в цілому – до Ради держав Балтійського моря та Гельсинської комісії.
9. Ліквідувати черги на українсько-польському кордоні, вводячи в дію постанови Стратегії «Кордон – 2012», якій текст знаходиться на сайті www.baltic-ukraine.com
План дій
1. Розпочати Міністерством закордонних справ та Міністерством охорони природного навколишнього середовища України консультації з Посольством Фінляндії та експертами з приводу прийняття Гельсинської конвенції – лютий 2008 р.
2. Укласти угоду про співпрацю в реалізації окремих положень проекту “Балтійська Україна” поміж Львівською обласною радою та Маршальковським управлінням Вармінсько-Мазурського воєводства – лютий-березень 2008 р.
3. Укласти угоду про співпрацю поміж містами Львів та Луцьк та Єврорегіоном “Балтика”.
На підставі цих двох порозумінь буде заснований Український діловий центр у Ельбльонзі. Центр буде створений в рамках балтійської співпраці, за фінансової участі балтійських фондів, як один із перших проявів інтегрування України в Балтійську Європу. Створення центру буде головною метою порозуміння про співпрацю Єврорегіону Балтика з українським партнером – містом Львів або Луцьк. Передумовою успішності цього стратегічно важливого заходу є проявлення дуже високої оперативності з боку українського партнера проекту – міської влади Львова або Луцька. Не може вдруге повторитися ситуація, коли місто не надішле протягом попередньо узгодженого терміну обіцяних документів чи звернень, необхідних для представлення справи на засіданні Єврорегіону.
Створення Українського ділового центру буде водночас становити предмет політики підтримки закордонних українців та їх зв’язків з Україною. Адже обов’язковою умовою, яку ставитимуть кандидатам на посаду в Центрі – це вільне володіння українською мовою. За відсутності навчання української мови як іноземної в польських школах, цю умову виконують майже лише представники української меншини. Водночас доцільно змінити наявну ситуацію й запровадити такі уроки української мови як іноземної та записати це питання в новій угоді про співпрацю поміж Вармінсько-Мазурським воєводством та Львівською областю.
Завдання Українського ділового центру:
- Реалізація дальших проектів «Балтійської України»: Балтійського порту для України, створення українського торгового та наукового флоту на Балтиці (в Ельбльонзі),
- Вивчення шляхів, у яких Україна може потрапити в балтійські організації та користуватися фінансовою підтримкою балтійських фондів, зокрема, у реалізації екологічних проектів у Західній Україні в рамках балтійській співпраці,
- Написання конкретних проектів та здобування грантів на таку співпрацю,
- Економічні аналізи для українського порту Ельбльонг.
Спільна розробка учасників українсько-польсько-шведської громадянської кампанії “Балтійська Україна”
www.baltic-ukraine.com
Ельбльонг – Ольштин – Гдиня – Львів – Київ – Гурово Ілавецьке – Моронг – Упсала
січень 2008 р.
Загальні зауваження та мета закріплення
української присутності на Балтиці
Україну звикли вважати чорноморською та схіноєвропейською державою, країною СНД та пострадянського простору, сусідом європейських інтеграційних об”єднань. Тим часом уряд Юлії Тимошенко вважає пріоритетом розвиток європейського напряму зовнішньої політики України та водночас збереження партнерських відносин з балтійською державою Росією. Український уряд переконаний, що Україна повинна бути повноправним учасником євроінтеграційних структур, зокрема тих, у яких уже присутні її північні та східні сусіди (Росія, Білорусь). Закріплення статусу України як балтійської держави (що не суперечить її чорноморсьокому статусу) дає можливість стати членом провідних організацій регіональної співпраці Балтійської Європи та надійно захищати стратегічні інтереси України, які нині вирішуються великою мірою на Балтиці. Водночас балтійська інтеграція України дозволяє вести цивілізований діалог та розвивати співпрацю з двома стратегічними партнерами та сусідами України – Білорусією та Росією.
Балтійський регіон
Балтійський регіон являється найбільш розвинутим та інноваційним регіоном у світі, а водночас він зберігає високі темпи подальшого економічного зростання. Серед країн регіону є світові лідери в царині соціально-економічного розвитку: Швеція, Норвегія, Фінляндія та Данія. Тут присутня також найпотужніша з економічної точки зору держава Європи – Німеччина, а також найбільша за територією країна світу – Росія. Естонія, Латвія, Литва, Польща та Білорусь є європейськими лідерами в царині динаміки економічного зростання – названі країни в період від 2000 року розвивлися за темпами в середньому більш ніж 5% щорічно.
Водночас країни Балтійського регіону – дуже різноманітні. В минулому це призводило до серйозних конфліктів, воєн, однак нині різноманітність Балтії вважають її головним козирем. Комплементарність економік Скандинавії та країн південно-східної Балтії (в тому числі України) відкриває великі можливості для розвитку торгівлі та інвестиційної активності в рамках Регіону, а також морських перевезень. Доля та інтереси всіх країн Балтії (включаючи в це Західну та Центральну Україну) пов”язані між собою екологічними та геополітичними чинниками. Приналежність до басейну Балтійського моря та необхідність об”єднання зусиль усіх країн басейну, в тому числі України, Білорусі та Словаччини, з метою запобігання екологічній катастрофі аквену – це головні стимули для поглиблення балтійської інтеграції та ширшого залучення до неї України. Водночас Балтійський регіон, попри надзвичайно високий рівень цивілізаційного розвитку його території, мусить змагатися з регіоном “старої Європи” (Великобританія, Бенілюкс, Західна Німеччина, Франція, Швейцарія, Північна Італія) за право бути рівноправним співучасником європейського геополітичного життя. Геополітична позиція Швеції та України явно не відповідає розмірам та потенціалу цих двох вагомих гравців європейської геополітичної сцени. Українсько-шведське стратегічне партнерство та глибока внутрішня інтеграція Балтійського регіону, з широким залученням до неї України, Білорусі, Норвегії та Словаччини, є надійним способом для збільшення ваги всіх країн регіону в Європі та світі. Для Швеції воно означає шанс для долучення до неофіційної групи “твердого ядра” ЄС, а для України – для прискорення економічного розвитку та відкриття прямого шляху до структур Європейського економічного простору та ЄС.
Балтійська інтеграція
Балтійська інтеграція відбувається в таких вимірах:
- політичний – балтійські організації, націлені на ведення культурного діалогу та цивілізованого вирішення спорів, коли такі виникають;
- екологічно-науковий – Балтика, річки її басейну та атмосфера над Балтією інтегрує країни Балтії та створює необхідність глибокої співпраці в царині охорони довкілля та наукових досліджень. Без участі якої-небудь країни, що принаймні частково приналежить до басейну Балтики, неможливо повністю досягти мети чистого Балтійського моря. Звідти й усильні намагання шведів та фінів, зацікавлених у залученні України та Білорусі до структур балтійських інтеграційних об”єднань.
- Економічно-транспортний – Балтійське море та його порти є основними чинниками формування цілісного Балтійського регіону
- Інформаційний, культурний, освітній тощо.
Характериним є, що всі перелічені вище виміри балтійської інтеграції – тісно пов”язані між собою. Скажімо, спільні економічні інтереси та їх наслідок – економічна активність у використанні моря та його басейну – це причина екологічних проблем моря та його оточення. Їх вирішення можливе за рахунок співпраці всіх країн задіяних до економічного співробітництва в регіоні Балтії, але також за рахунок конфліктів поміж ними. Адже економічна активність однієї країни на Балтиці часто зачіпає стратегічні національні інтереси іншої країни – зокрема, будівництво Північного газопроводу суперечить інтересам України. Тоді пошкоджена країна в змозі протистояти небажаним діям свого балтійського суперника використовуючи екологічні аргументи з метою заблокування такої невигідній інвестиції. Балтійська інтеграція дозволяє перевести конфлікти, які є природною складовою зовнішньополітичних відносин, зі сфери військового протистояння до сфери “екологічного суперництва” та цивілізованого врегулювання спірних питань. Тут і маємо поєднання економічного, екологічного та політичного виміру. Відтак, оскільки Балтика є місцем, де сьогодні вирішуються українські інтереси (напр. Північний газопровід), українська присутність на Балтиці здається бути необхідністю.
Основи української присутності на Балтиці
Країни Балтійського регіону можна поділити на три групи:
1. Країни, для яких Балтика є вагомим чинником визначення позиції та характеру держави: Швеція, Фінландія, Естонія, Литва, Латвія.
2. Країни, що межують з Балтійським морем, але можуть існувати також поза контекстом Балтії, або такі, для яких позабалтійський контекст є домінуючим: Польща, Німеччина, Данія, Росія.
3. Країни, які не межують з Балтійським морем, але сильно з ним пов”язані. Їх визначення як балтійські держави або небалтійські залежить від них самих –від їх бажання звернутися в бік Балтії та конкретних кроків зроблених у цьому напрямку: Білорусь, Норвегія, Україна, Словаччина, Чехія.
Тоді як залучення Польщі чи Латвії до структур Балтійського регіону є очевидним, то питання участі України чи Білорусі є радше факультативним. Воно залежить від того, чи самі Україна та Білорусь будуть уважати себе балтійськими державами (що не суперечить їх паралельному чорноморському та центральноєвропейському статусу). Водночас для того, щоб домогтися визнання балтійського статусу України, а відтак – права на участь у прийманні рішень щодо Балтики (в тому числі щодо Північноєвропейського газопроводу), потрібно знати про певні чинники, що закріплюють позицію України в цьому регіоні. Ось вони:
1. Приналежність до басейну Балтики. В українській частині басейну Балтики проживає понад мільйон мешканців, що становить дві третини від населення Естонії. Цього достатньо, щоб мати вагомий вплив на стан забруднення і охорони середовища Балтійського моря.
2. Атмосфера. Територія цілої Західної та Центральної України має безпосередній вплив на стан середовища Балтики та Балтійського регіону за посередництвом емісії шкідливих речовин у атмосферу. Вони переміщуються на великі відстані та о кінцевому підсумку спричиняють забруднення Балтійського моря.
3. Історія. Україна тісно пов”язана з країнами Балтії з самого початку свого існування. Згідно з провідною теорією витоків української державності, засновниками Київської Русі були скандинави. Тривалий час Україна перебувала в складі балтійських держав – Великого Княства Литовського та Речі Посполитої, а згодом – Російської імперії, Радянського союзу та міжвоєнної Польщі. Хоч-не-хоч, але українці були активними творцями балтійського обличчя цих держав, зокрема, співзасновниками Санкт Петербурга та Гдині.
4. Транспортна система. Україна тісно пов”язана з іншими країнами Балтії. В Україні дуже поширена думка про те, що розвиток окремих балтійсько-чорноморських транспортних коридорів (Одеса-Броди-Ґданськ, Одеса-Київ-Вентспільс, Львів-Ельбльонг), що проходять по території України – це гарантія європейської інтеграції України та її економічної безпеки.
5. Балтійські українці. Близько третина українців проживає поза межами Української держави. Серед них вагому роль відіграють балтійські українці – тобто представники національної української меншини польського Примор”я та Вармії-Мазур, Калінінградської області, Північної Німеччини, Литви, Латвії, Естонії та російського узбережжя Фінської затоки.
Що дасть Україні балтійський статус?
Балтійське море визнане Міжнародною морською організацією як аквен особливо вразливий на забруднення. Водночас геополітичне та економічне значення Балтики помітно зростає, а паралельно з тим поглиблюється інтеграція в рамках балтійських регіональних організацій. Такі організації, як HELCOM, відіграють нині вагому роль у прийнятті обов”язкових рішень для всіх учасників економічного життя Балтії в царині економічного використання моря та екології. Таким чином HELCOM та інші балтійські організації можуть допровадити до зміни планів Росії та інших держав в царині шляхів транспортування енергоносіїв. Оскільки Україна вкрай зацікавлена в такій зміні, вона повинна спробувати потрапити до провідних організацій балтійської спрівпраці, зокрема до Гельсинської комісії, з метою отримання впливу на рішення, які стосуються її стратегічних інтересів. Україну визнають балтійською державою тоді, коли вона переконає своїх балтійських партнерів у тому, що вона активно дбає про охорону середовища Балтійського моря та бере відповідальність за екологічні наслідки своєї економічної активності на Балтиці – чим вона позитивно відрізнятиметься від росіян.
Українські інтереси та стратегічні цілі української присутності на Балтиці – це насамперед:
- вплив на рішення щодо енергетичних проектів росіян, які загрожують економічній безпеці України. Балтійські країни та Гелком мають змогу заблокувати їх, висуваючи екологічні вимоги, що призводить до подорожчання, затримки та ускладнення цих проектів,
- розвиток економічної співпраці з високорозвинутими країнами Скандинавії, з балтійськими республіками колишнього СРСР та північними районами Німеччини, що призведе до зростання виробництва та іноземних інвестицій у Західній та Центральній Україні,
- доступ до інформації про балтійські справи, що є необхідним для оперативного та вдалого реагування Уряду та Президента на ті балтійські події, які мають пряме відношення до України – зокрема на енерготранспортні проекти росіян,
- можливість стати членом провідних регіональних організацій європейської інтеграції та набрання досвіду співпраці в рамках європейських структур, що буде вагомим аргументом на користь українського членства в ЄС. Позитивне враження від праці української сторони в цих організаціях, якщо таке складеться у представників Швеції, Німеччини, Фінландії та Данії, дозволить розширити число країн – “адвокатів” українського вступу до ЄС на вищеназвані країни. Ці держави, разом із центральноєвропейські, настільки сильні, що їх рішуча підтримка європейським намірам України може зламати нинішній спротив зафіксування чіткої європейської перспективи Києва, що існує в Брюселі.
- Чергова платформа підтримки ділової та іншого виду співпраці з Росією, а саме з її передовими регіонами, які визнані російською владою як стратегічні – Калінінградською, Ленінградською, Псковською областю, Санкт-Петербургом та Карелією.
- Можливість здобуття передового наукового досвіду в царині океанології, портової справи, пароплавства, економічної інтеграції, охорони довкілля, адміністрації та освіти (за надзвичайно корисними скандинавськими зразками), а також досвіду регіональної морської співпраці навколо аквену, що має найкращі в Європі досягнення в цих питаннях. Здобуття цього досвіду націлене на його використання в регіоні Чорного моря, у якому Україна хоче відіграти провідну роль. Чорне море інколи називають “Новою Балтикою” через його подібність до цього аквену. На Чорному морі відбуваються процеси аналогічні до тих, які на Балтиці відбулися декілька – кільканадцять років тому. Корисний балтійський досвід може наповнити глибшим змістом та динамікою чорноморську співпрацю, а Україна, як носій цього досвіду, стане для Чорного моря тим, чим Скандинавія для Балтії.
Реалізація
Оскільки Україна не межує з узбережжям Балтійського моря, закріплення статусу України як балтійської держави вимагає створення для того тривалих і беззаперечних підстав. Такимі підстави є передусім володіння власним автономним українським портом та цивільним флотом на Балтиці. Треба бути свідомим, що оскільки українська присутність на Балтиці націлена на реалізацію українських інтересів на Балтії, то це означає як користі, так і невигоди для інтересів окремих гравців, котрі вже присутні в організаціях балтійської співпраці. Це видно на прикладі Росії, в якій одні сили будуть украй зацікавлені в реалізації цієї Стратегії (наприклад бізнес Калінінградської області, представники української меншини), а інші можуть на неї втратити значні суми на користь України та Білорусі (наприклад компанія NordStream). Це природна ситуація, оскільки здорове суперництво поміж державами та підприємствами є підставою цивілізаційного розвитку та суттю існування Європейського Союзу, а балтійська співпраця дає можливість вирішувати спірні питання у цивілізованих рамках. Однак ті кола, які найбільше втратять на українській присутності в балтійських організаціях, будуть заперечувати балтійському статусу України. Існування “Балтійського порту для України”, Балтійської Української Пароплавної Компанії та базового причалу наукового українського флоту в місті Ельбльонг (навіть у вигляді одного катеря під українським прапором) становитимуть беззаперечні аргументи на користь повноцінного балтійського статусу України.
Для закріплення балтійського статусу України потрібно здійснити наступні проекти, що входять у рамки громадянської ініціативи “Балтійська Україна”:
1. Балтійський порт для України в Ельбльонзі, якого територія має бути охоплена вільною митною зоною та вільною економічною зоною, що буде передбачене постановами міжрегіональних польсько-українських угод про співпрацю.
2. Державне підприємство “Балтійська Українська Пароплавна Компанія”.
3. Причал наукового українського балтійсько-арктичного флоту (у вигляді одного-трьох катерів) в українському автономному порту Ельбльонг.
4. Прийняття Україною Гельсинської Конвенції з питань охорони природного середовища Балтійського моря та його басейну та активна реалізація екологічних проектів в Західній Україні в рамках балтійської співпраці та з участю іноземних дотацій.
5. Активніша підтримка закордонних українців та сприяння активній участі балтійських українців (особливо з українських організацій Польщі, Росії, Литви, Латвії, Естонії та Швеції) у реалізації ініціативи “Балтійська Україна”).
6. Інфраструктурні інвестиції, які є передумовою ефективної праці українського автономного порту в Ельбльонзі: пароплавний канал через Косу Вісли (Поморське воєводство, Польща), залізнична лінія європейського зразка на відтінку Люблін – Львів (частина VI Європейського коридору, що з”єднає український порт Ельбльонг з Україною), автобан або експресна траса Ґданськ – Ельбльонг – Варшава – Люблін – Львів. Ці інвестиції необхідні також для ефективного проведення Чемпіонату Європи з футболу Євро-2012.
7. Український діловий центр у місті Ельбльонг – інкубатор підприємництва для українських підприємців.
8. Укладення угод про співпрацю в реалізації окремих положень проекту “Балтійська Україна” поміж: Вармінсько-Мазурським воєводством та Львівською областю, містами Львів, Луцьк і можливо Сокаль та Шацьк та Єврорегіоном “Балтика” з перспективою подальшій участі цих міст у єврорегіоні “Балтика”; долучення окремих самоврядних територіальних одиниць Західної та Центральної України до інших організацій балтійської співпраці, а держави Україна в цілому – до Ради держав Балтійського моря та Гельсинської комісії.
9. Ліквідувати черги на українсько-польському кордоні, вводячи в дію постанови Стратегії «Кордон – 2012», якій текст знаходиться на сайті www.baltic-ukraine.com
План дій
1. Розпочати Міністерством закордонних справ та Міністерством охорони природного навколишнього середовища України консультації з Посольством Фінляндії та експертами з приводу прийняття Гельсинської конвенції – лютий 2008 р.
2. Укласти угоду про співпрацю в реалізації окремих положень проекту “Балтійська Україна” поміж Львівською обласною радою та Маршальковським управлінням Вармінсько-Мазурського воєводства – лютий-березень 2008 р.
3. Укласти угоду про співпрацю поміж містами Львів та Луцьк та Єврорегіоном “Балтика”.
На підставі цих двох порозумінь буде заснований Український діловий центр у Ельбльонзі. Центр буде створений в рамках балтійської співпраці, за фінансової участі балтійських фондів, як один із перших проявів інтегрування України в Балтійську Європу. Створення центру буде головною метою порозуміння про співпрацю Єврорегіону Балтика з українським партнером – містом Львів або Луцьк. Передумовою успішності цього стратегічно важливого заходу є проявлення дуже високої оперативності з боку українського партнера проекту – міської влади Львова або Луцька. Не може вдруге повторитися ситуація, коли місто не надішле протягом попередньо узгодженого терміну обіцяних документів чи звернень, необхідних для представлення справи на засіданні Єврорегіону.
Створення Українського ділового центру буде водночас становити предмет політики підтримки закордонних українців та їх зв’язків з Україною. Адже обов’язковою умовою, яку ставитимуть кандидатам на посаду в Центрі – це вільне володіння українською мовою. За відсутності навчання української мови як іноземної в польських школах, цю умову виконують майже лише представники української меншини. Водночас доцільно змінити наявну ситуацію й запровадити такі уроки української мови як іноземної та записати це питання в новій угоді про співпрацю поміж Вармінсько-Мазурським воєводством та Львівською областю.
Завдання Українського ділового центру:
- Реалізація дальших проектів «Балтійської України»: Балтійського порту для України, створення українського торгового та наукового флоту на Балтиці (в Ельбльонзі),
- Вивчення шляхів, у яких Україна може потрапити в балтійські організації та користуватися фінансовою підтримкою балтійських фондів, зокрема, у реалізації екологічних проектів у Західній Україні в рамках балтійській співпраці,
- Написання конкретних проектів та здобування грантів на таку співпрацю,
- Економічні аналізи для українського порту Ельбльонг.