02/28/2008 | Ярослав Сватко

Львівська газета, 28 лютого 2008 р.

Минулорічна інтернет-війна в Естонії – це перші сполохи майбутніх глобальних воєн. Тоді, під час масової атаки на систему комунікацій прибалтійської держави, перестала працювати частина системи зв'язку, було паралізовано поважну частину банківської системи.

Уявіть собі, що банки не приймають розрахунків між підприємствами, не перераховують на картки зарплатні та пенсії, а якщо й перераховують, то люди не можуть не те що скористатись цими грішми, але й навіть дізнатися про свій поточний фінансовий стан. Коли зупиняються розрахунки між підприємствами – починається параліч економіки.

Атаки на Естонію стали об'єктом пильного вивчення спеціалістів з питань безпеки багатьох розвинених країн. Експерт з систем безпеки фірми "Arbor Networks" Хосе Назаріо у січні доповідав про свої висновки на Конференції кібернетичної злочинності в Міністерстві Оборони США. Канадська розвідка замовила спеціальне дослідження досвіду війни в Естонії, і нещодавно в пресу потрапила розсекречена версія звіту. Канадці чесно признаються, що до цієї війни вони не готові. А ми?

Ми робимо вигляд, що цієї війни взагалі не існує.
Хоча, часом доводиться визнавати, що таки щось відбувається. Наприклад, паралельно з акцією євразійців на Говерлі, було атаковано сайт Президента України. Часом проскакує інформація про атаки на популярні політичні сайти Українську Правду, Обком чи Обоз. Однак ніде не з'являється інформації, чи українські державні чинники роблять якісь висновки з цих атак. Це симтоматично, бо інші – вивчають це явище, той же Назаріо доповідає: "Після естонських атак ми витратили трохи часу на вивчення цієї частини світу, і знайшли докази інших політично вмотивованих атак ботнету. Ми не встановлювали, хто саме відповідає за ці кампанії, але вони цілком певно показують на зв'язок з деякими недавніми виборами в Росії та на Україні".

Справді, протягом кількох останніх місяців “в цій частині світу” були атаковані сайти російської опозиції, причому атака дивним чином збіглася з завершальною стадією російських виборів, а потім атакували український Майдан, на якому нардеп Уколов обговорював подробиці спроби його підкупу перед створенням коаліції. Дивним чином ця атака збіглась із вирішальним голосуванням у Верховній Раді за створення коаліції та за уряд, і закінчилася тоді, коли вирішальні події в парламенті завершилися. Причому ця остання атака показує, як вдосконалюється цей розділ воєнної справи. Саме так, тільки в ширших масштабах, виглядатиме атака на Україну.

Штурм Майдану почався за естонськими схемами – Ddos-атакою ботнету (мережі зомбованих комп'ютерів, які діють за зовнішньою командою) потужністю більше 10 000 одиниць. Більшість атакуючих комп'ютерів мали російську, індійську та тайландську прописку. Дуже швидко доступ зовнішніх користувачів до сайту було припинено. Спроба адміністраторів переорієнтувати своїх користувачів на інший порт доступу була протягом двох годин відслідкована атакуючою стороною, ботнет був вручну перенацілений, і цей порт був так само надійно забитий. Тоді персонал Майдану встановив персональні айпі атакуючих комп'ютерів, і згідно з цим “чорним списком” їх звернення до сайту відкидалися з порога. Також був закритий доступ з країн, у яких спостерігалась велика концентрація атакуючих комп'ютерів. Практично Майдан став доступний лише з України, а ззовні виглядало, що атака вдалася і сайт впав. Політичної мети Ddos-атака не досягла, але по інерції продовжувалася.

Є одна суттєва деталь: сайт, який був атакований, розміщений на американському сервері. Коли у 2000-му році, під час акції “Україна без Кучми”, громадянські активісти створювали Майдан, вони вимушені були свою партизанську базу фізично розмістити на території, недоступній для силових структур, які саме тоді знищили Георгія Ґонґадзе, і завдяки яким в українському інтернеті "загинули" деякі цікаві проекти. Сайт зберіг свій гостінґ в США до сьогодні, тому атака на нього – це цікава з юридичної точки зору ситуація.

Через два дні атакуючі змінили напрямок удару: почали атаку на доменне ім'я. Це фактично вирішило результат атаки. Щоправда, сайт певний час намагався зберегти доступ читачів, розіславши їм свою IP-адресу, яка дозволяє з'єднатися з сайтом, вказуючи її замість імені, але звичайно сайт не має ресурсу для оборони свого імені. Воно зберігається на своєрідних серверах-диспетчерах інтернету, і саме такий сервер був атакований. Це своєрідне килимове бомбометання “по площах”, яке завалює весь сегмент інтернету, адреси якого зберігаються на цьому сервері. Через 12 годин після початку атаки на DNS-сервер, почалась така ж атака на основний сервер, і адміністратори Майдану самі закрили до нього доступ, щоб уберегти сайт від втрати даних. І знову відкрили лише тоді, коли припинились атака на DNS-сервер. Врешті, Майдан – не "Нахтіґаль", до складу американських підрозділів інформаційної війни не входить, і DNS-сервери з доменними іменами американських та канадських сайтів захищати від зовнішніх атак не підписувався.

Достеменно відомо, що американські державні службовці, в компетенції яких є стосунки з Україною, і в Україні, і в США, знають про цей інцидент. А от українські політики – не знають. Хоч інформаційно – була атакована Україна, причому, в момент політичної кульмінації в державі. І атака ця, разом з естонськими подіями, показує системні підходи війни, яка вже йде – хоч багато кому з наших політиків спокійніше її не бачити. Можна було демонстративно, наслідивши по всій Європі полонієм, вбити британського громадянина в столиці Великобританії. Можна було зупинити банківські розрахунки в країні-членові НАТО. І американську територію можна атакувати, причому, заради одного українського сайта, завалюючи невеликий, але все ж сегмент інтернету. Що стоїть на перешкоді атакувати всю зону ua? Сьогодні інтернет в Україні не є гобі окремих вибраних чудаків – підприємства через нього здійснюють платежі в банках, і навіть податкова приймає звіти через інтернет.

Мотивом атаки на Естонію було – покарати її за власне бачення ролі СРСР і радянської армії у другій Світовій війні. Чи ж немає в України таких же розходжень щодо історії СРСР? Голодомор, наприклад – чи не є це розходження в поглядах з офіційною позицією Кремля достатнім, щоб безбашенні активісти типу євразійців зрозуміли чергову заяву російського МЗС, як команду “фас”? Присвоєння Роману Шухевичу звання Героя України – це більше розходження в поглядах з офіційною Росією, ніж перенесення “Альоші” на цвинтар з центру Таллінна, чи менше? Врешті, приєднання до ПДЧ – це внутрішня справа України, чи ворожий щодо Росії акт?

Врешті, Ви можете знайти ще стільки ж мотивів для атаки, яка ззовні виглядатиме як націоналістичний порив “падонкафф” (як було, до речі, у випадку з Естонією), а по суті здійснюватиметися фахівцями високого рівня. Найважливішим мотивом є те, що для багатьох росіян, які зараз творять політику своєї держави, саме існування самостійної української держави є викликом їхньому баченню світу. Для них Україна є ключем до відбудови імперської величі – й немає для них іншого шляху чи механізму. Тому приводи для атак завжди знайдуться. Шкода, що наші політики зрозуміють це лише тоді, коли банкомат відмовиться видати з карточки депутатську зарплату, а система бронювання місць раптом покаже, що всі місця в літаку зайняті.

Довідка Газети

Сьогодні провідні світові країни не можуть обійтись без існування підрозділів, призначенням яких є участь в інформаційній війні. Першим підрозділом такого виду були частини психологічних операцій (PSYOPS) у Сполучених Штатах Америки. В цій державі підрозділи PSYOPS входять в склад сухопутних та військово-повітряних сил. Невеликі частини планують та виконують обмежені операції в складі ВМФ. На відміну від інших держав, підрозділам та службовцям PSYOPS усіх видів збройних сил заборонено здійснювати операції на території США.

Відправною точкою створення підрозділів інформвійни прийнято вважати 21 грудня 1992 року, коли з'явилась директива Міністерства оборони США Т 3600.1 під назвою "Інформаційна війна". У 1993 році в директиві комітету начальників штабів № 30 вже були викладені основні принципи ведення інформаційних воєн і в 1995-у - Статут ВС США FM 100-6 ("Інформаційні операції"). Крім того, окремі аспекти інформаційного протиборства регулювались періодично поновлюваним Статутом ВС США FM - 31 ("Психологічні операції"). 2 жовтня 1998 року Комітет начальників штабів ВС США видав доктрину інформаційних операцій (Joint Doctrine of information operation). У доктрині вперше підтверджується факт підготовки американців до проведення наступальних інформаційних операцій. Раніше Пентагон підкреслював, що заходи США в інформаційній сфері будуть носити виключно оборонний характер.

У доктрині передбачається вірогідність проведення наступальних інформаційних операцій не тільки у воєнний, але й у мирний час. При цьому представники США, коментуючи ці положення, стверджують, що використання наступальної інформаційної зброї буде проводитися при повному дотриманні відповідних міжнародних норм та договорів. Але на сьогодні подібні міжнародні угоди або відсутні, або знаходяться на ранніх стадіях опрацювання.

У доктрині інформаційних операцій США виділяються чотири основні категорії використання інформації проти людського інтелекту [12] :

- операції проти волі нації;

- операції проти командування суперника;

- операції проти ворожих військ;

- операції проти національних культур.

В Німеччині для аналогічних потреб створено Центр Оперативної Інформації (Zentrum Operative Information), якому підпорядковано Батальйон оперативної інформації 950. Батальйон та центр підпорядковані новоствореному Командуванню Об’єднаної Служби Підтримки (Streitkraftebasis). Загалом у цих підрозділах є близько 1200 службовців. Німецькі фахівці інформаційної війни керують операціями НАТО в Афганістані та Косово.

В Британських збройних силах цими питаннями займається П’ятнадцята Група Психологічних Операцій.

Програш Росією першої чеченської кампанії і, у тому числі повний програш в інформаційному плані, призвели до змін в галузі ведення інформаційних воєн . Зараз ця діяльність координується на державному рівні помічником президента РФ. У збройних силах ці функції покладено на першого заступника начальника Генерального штабу ЗС Росії.

Останнім часом активізовано операції, спрямовані проти осіб, що ухвалюють рішення. На думку російського керівництва, роль політичного лідера, державного діяча є надто важливою, відтак потребує детального вивчення з метою впливу на їх свідомість. Зараз у Росії на базі Інституту світової економіки і міжнародних відносин РАН відновлено діяльність центру створення психологічних портретів політичних лідерів. Інформація аналізується за такими напрямами: концепція лідерства, мотиваційна сфера, система політичних переконань, стиль ухвалення політичних рішень, стиль міжособистісних стосунків, стійкість об’єкта вивчення до стресу.

Для розробки концепцій ведення інформаційних операцій на території колишніх республік Радянського Союзу в Росії створено кілька недержавних організацій, які діють як “експертні товариства”. Крім того є і державна структура, яка координує діяльність усіх цих центрів, стосовно України та інших колишніх республік Радянського Союзу. Це – Управління президента РФ з межрегіональних і культурних зв’язків з зарубіжними країнами. Управління входить до складу Адміністрації президента Росії, згідно зі схемою адміністрації, його статус є рівноцінним до апарату Ради Безпеки чи Управління зовнішньої політики. Після поразки підтримуваної Росією команди Віктора Януковича у виборах 2004 року, начальником цього Управління було призначено Модеста Колерова, відомого фахівця з питань інформаційної війни, який у 2002–2003 роках був професором кафедри інформаційної політики та інформаційних досліджень державного университету – Вищої школи економіки, а напередодні призначення був керівником інформагенції “Регнум” - важливого фактора інформаційної війни на території колишнього СРСР. Під час парламентських виборів 2006 року саме до Колєрова здійснювала вояжі Наталія Вітренко, кампанія блоку якої була побудована на відвертому лобіюванні російських інтересів. Після провальної в інформаційному плані акції євразійців на Говерлі Модест Колєров був звільнений зі своєї посади.

Російський підхід до інформаційних операцій відрізняється від інших, зокрема, надає великого значення апаратній складовій інформвійни – придушенню діяльности ворожих ЗМІ технічними засобами. За оцінками американських експертів за підсумками 2007 року росіяни вийшли на перше місце в світі за обсягом підконтрольних ботнетів (мереж комп'ютерів, яких використовують в технічних операціях інформвійни) та масштабами їх використання.