02/28/2008 | Тарас Токар

Голови ряду обласних фондів підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, ряд заступників голів обласних державних адміністрацій та начальників Головних управлінь агропромислового розвитку облдержадміністрацій прийшли до висновку – розподіл державних коштів на пільгове кредитування сільських забудовників у 2008 році має здійснюватися за основним показником – пропорційно до кількості сільського населення.

Розподіл, який проводився корпорацією «Украгропромбуд» на підставі протокольних рішень Міжвідомчої координаційної комісії, привів до результатів, коли Луганська область отримала 27 млн. грн. з чисельністю сільського населення 320 тис. грн., а, наприклад, Київська (690 тис. чол.) – 4,7 млн. грн. Отже, на одного селянина Луганщини припало по 85 грн. кредитних коштів, а на селянина Київщини – близько 7 грн.

Але ігноруючи думки вищезгаданих фахівців, Міністру аграрної політики України Юрію Мельнику направлено лист за підписом голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету Миколою Деркачем (обраний від Блоку Литвина), в якому визначено доцільність здійснення розподілу річного обсягу бюджетних коштів загального фонду Державного бюджету на кредитування індивідуальних сільських забудовників, а саме:

- 60% - розподіляти між регіонами пропорційно до фактичних обсягів фінансування програми за рахунок місцевих бюджетів та інших джерел;
- 30% - розподіляти з урахуванням чисельності сільського населення;
- 10% - з урахуванням ефективності використання бюджетних коштів.

Голові бюджетного комітету ВРУ перш ніж підписувати такого листа, необхідно було б згадати (або прочитати) ст. 109 Бюджетного кодексу України стосовно повноважень Комітету та ст. 14 Закону України «Про комітети Верховної Ради України», де чітко визначені повноваження Комітету по контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Виникає запитання: якими статтями Бюджетного кодексу України передбачено функції Головного розпорядника бюджетних коштів виконувати пану Деркачу? Хто дав йому право порушувати ст. 24 Конституції України і вважати, що сільські трудівники, котрі потребують поліпшення умов проживання в Луганській області в десятки разів кращі від селян Київщини? Чому держава має фінансувати луганчан, а кіровоградців не фінансує ні область, ні держава?

У листі М.Деркача також говориться, що таку позицію бюджетного комітету підтримує Перший віце-прем’єр-міністр України Олександр Турчинов.

Якщо Олександр Валентинович дійсно підтримав таку пропозицію (у що я мало вірю), то вважаю, що його просто використали для того, щоб «за його ж спиною» проводити антиконституційний розподіл державних коштів. За моєю інформацією, у разі остаточного погодження такого розподілу коштів зусиллями колишніх працівників корпорації «Украгропромбуд» буде створена посередницька структура – асоціація «Власний дім». І як тоді декларація уряду Юлії Тимошенко, який, як відомо, зараз говорить про знищення різноманітних посередників?

Хочу наголосити, що нормативними документами – Указом Президента України від 27.03.1998 р. №222, постановами Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. №1211 та від 05.10.1998 р. №1597, що регулюють діяльність фондів – не передбачається створення ніяких посередників між Міністерством аграрної політики України і обласними фондами підтримки індивідуального житлового будівництва на селі.

Тарас ТОКАР,
активіст ВГО Альянс «Майдан».

P. S.: З вищезгаданого листа пана Деркача також стало відомо, що 5 березня 2008 року на засіданні Комітету з питань бюджету передбачено розглянути питання щодо підвищення ефективності використання бюджетних коштів для будівництва (придбання) житла для сільського населення, в тому числі для працівників бюджетної сфери.