Відповіді

• 2008.02.28 | Koala

  Re: «Главреду» удалось получить проект Конституции (/)

  samopal пише:
  > "Главврєд", звичайно, ще та контора, але проект... НУТОВЖЕМЛЯВОПШЕ!!!
  По-перше, дійсно, контора ще та.
  По-друге, проект робочий, а альтернативно обдарованим незакнічену роботу недарма не рекомендують показувати.
  По-третє, що саме "НУТОВЖЕМЛЯВОПШЕ"?
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2008.02.28 | samopal

    Проект (альтернативно обдарованим не дивитись) Ч.1 (gif 120 Kb)

    .
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2008.02.29 | samopal

      Проект. Текстова версія Частина I

      (Текстову версію маємо, дякуючи панові TrollSeeker-у)
      ---------------------------------------------------------------------
      
      ПРОЕКТ
      
      КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
      
      Український народ - громадяни України всіх національностей, виражаючи свою суверенну волю, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди і соборності України, усвідомлюючи себе невід'ємною частиною європейської спільноти, дбаючи про забезпечення прав людини та гідних умов її життя, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну соціальну правову державу, сповнений відповідальності перед Богом, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, приймає цю Конституцію - Основний Закон України.
      
      ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ
      
      Стаття 1.
      
      Україна - демократична соціальна правова держава. Україна с республікою.
      
      Стаття 2.
      
      Суверенітет України поширюється на всю її територію. Україна є унітарною державою.
      Територія України в межах існуючого кордону є єдиною, цілісною і недоторканною.
      
      Стаття 3.
      
      Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою цінністю.
      Права людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
      
      Стаття 4.
      
      В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
      
      Стаття 5.
      
      Народ є єдиним джерелом влади в Україні. Народ здійснює владу безпосередньо і через державні органи та органи місцевого самоврядування.
      Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
      Ніхто не може узурпувати державну владу.
      Народ і кожний громадянин України мають право чинити опір будь-кому, хто посягає на незалежність і територіальну цілісність України або насильницьким шляхом здійснює спробу змінити конституційний лад, якщо передбачені Конституцією України засоби не можуть бути використані.
      
      Стаття 6.
      
      Державна влада в Україні здійснюється на засадах її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову. Межі повноважень органів законодавчої, виконавчої та судової влади встановлені Конституцією України.
      
      Стаття 7.
      
      Держава визнає і гарантує місцеве самоврядування.
      
      Стаття 8.
      
      Конституція України мас найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
      Норми Конституції України є нормами прямої дії.
      Захист прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
      
      Стаття 9.
      
      Чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною законодавства України.
      Якщо міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлює інші правила, ніж передбачені законом, застосовуються правила міжнародного договору.
      Укладення міжнародного договору, який суперечить Конституції України, можливе після внесення відповідних змін до Конституції України.
      
      Стаття 10.
      
      Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.
      Державні органи та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами.
      
      Стаття 11.
      
      В Україні існує єдине громадянство.
      
      Стаття 12.
      
      Державною мовою в Україні є українська мова.
      Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.
      В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин.
      Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
      Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
      
      Стаття 13.
      
      Держава сприяє консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин.
      Культурна спадщина охороняється законом.
      
      Стаття 14.
      
      Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави.
      
      Стаття 15.
      
      Земля с основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
      Право приватної власності на землю гарантується відповідно до закону.
      Надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони с об'єктами права державної та комунальної власності. Відповідні об'єкти права державної та комунальної власності визначаються законом.
      Кожний громадянин має право користуватися природними ресурсами, що є об'єктами права державної та комунальної власності, в порядку, визначеному законом.
      
      Стаття 16.
      
      Власність зобов'язує. Використання власності не повинне завдавати шкоди правам і свободам людини, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
      Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
      
      Стаття 17.
      
      Держава підпорядковується служінню громадянському суспільству. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.
      Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова.
      Цензура заборонена.
      
      Стаття 18.
      
      Політична діяльність ґрунтується на вільному суперництві політичних партій, які поважають демократичні цінності і відкидають насильство як засіб відстоювання своїх інтересів.
      Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. За меншістю у представницьких органах влади визнається право на опозицію відповідно до Конституції України Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією України.
      
      Стаття 19.
      
      Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави.
      
      Стаття 20.
      
      Оборона України, захист її суверенітету, цілісності і недоторканності державної території покладаються на Збройні Сили України.
      Збройні Сили України та інші створені відповідно до закону військові формування не можуть бути використані для обмеження прав громадян або з метою захоплення влади і ліквідації конституційного ладу.
      На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
      На території України не допускається розташування іноземних військових баз.
      
      Стаття 21.
      
      Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпеченім національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного та взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства згідно із загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.
      Україна на підставі міжнародних договорів може передавати здіснення частини своїх суверенних прав європейським міждержавним об'єднанням.
      
      Стаття 22.
      
      Державними символами України с Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.
      Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.
      Державний Герб України - Тризуб золотої барви на синьому щиті.
      Державний Гімн України - національний гімн «Ще не вмерла України і слава, і воля» на музику М. Вербицького зі словами П. Чубинського в редакції, визначеній законом.
      Порядок використання державних символів України встановлюється законом.
      
      Стаття 23.
      
      Столицею України є місто Київ.
      Статус столиці України - міста Києва визначається окремим законом
      
      РОЗДІЛ II
      
      ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
      
      Стаття 24.
      
      Усі люди с вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
      
      Стаття 25.
      
      Права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією України, не є вичерпними.
      Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
      При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту існуючих прав і свобод людини і громадянина.
      
      Стаття 26.
      
      Права і свободи людини і громадянина застосовуються також до юридичних осіб, зареєстрованих на території України, якщо ці права і свободи за змістом можуть бути на них поширені.
      
      Стаття 27.
      
      Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.
      
      Стаття 28.
      
      Громадяни мають рівні конституційні права і свободи.
      Усі є рівними перед законом і судом.
      Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, місця народження, за мовними або іншими ознаками.
      Жінці і чоловіку гарантуються рівні можливості реалізації своїх прав і свобод.
      
      Стаття 29.
      
      Громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.
      Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі.
      Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
      
      Стаття 30.
      
      Іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією України, міжнародними договорами України та законами з метою захисту національної безпеки чи територіальної цілісності.
      Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.
      
      Стаття 31.
      
      Кожна людина має невід'ємне право на життя.
      Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - охороняти і захищати життя людини. Ніхто не може бути засуджений до смертної кари або страчений.
      Кожен мас право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
      
      Стаття 32.
      
      Кожен має. право на повагу до його людської гідності.
      Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
      Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
      
      Стаття 33.
      
      Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
      У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом державні органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сорока восьми годин з моменту затримання має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сорока восьми годин з моменту її фактичного затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.
      Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.
      Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.
      Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено її родичів або інших осіб, вказаних нею.
      
      Стаття 34.
      
      Кожному гарантується недоторканність житла.
      Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
      У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.
      
      Стаття 35.
      
      Кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної, електронної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.
      
      Стаття 36.
      
      Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне житія, крім випадків, передбачених Конституцією України.
      Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, громадського порядку, охорони здоров'я населення та захисту прав людини.
      Кожний громадянин, має право знайомитися в державних органах, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах та інших організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.
      Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.
      
      Стаття 37.
      
      Кожному, хто на законних підставах перебуває в Україні, гарантується право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються судом відповідно до закону в інтересах національної безпеки, громадського порядку, запобігання злочину, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
      Громадянин України не може бути позбавлений прана в будь-який час повернутися в Україну.
      
      Стаття 38.
      
      Кожному гарантується право на свободу слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
      Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Це право не перешкоджає державі вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
      Здійснення них прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, захисту репутації чи прав і свобод інших людей, запобігання розголошенню конфіденційної інформації, або для підтримання авторитету і неупередженості суду.
      
      Стаття 39.
      
      Кожен має право на свободу думки, совісті і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність, здобувати світську і релігійну освіту.
      Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах громадського порядку, охорони здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
      Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви.
      Жодна релігія не може бути визнана державою як обов'язкова.
      Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних та інших переконань, за винятком встановлених законом випадків.
      
      Стаття 40.
      
      Кожен мас право на свободу об'єднання для здійснення і захисту прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
      Утворення і діяльність об'єднань, цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і території, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення, забороняються. Об'єднання не можуть мати воєнізованих формувань.
      Кожен, хто працює, має право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових та інших соціально-економічних прав та інтересів. Професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують людей, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Усі професійні спілки мають рівні права. Обмеження щодо членства у професійних спілках встановлюються Конституцією України та законами.
      Професійні спілки та інші об'єднання утворюються без попереднього дозволу на основі вільного волевиявлення їх членів.
      Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання чи обмежений у правах за належність чи неналежність до такого об'єднання.
      Усі об'єднання є рівними перед законом.
      Заборона діяльності об'єднань здійснюється лише в судовому порядку.
      
      Стаття 41.
      
      Членами та засновниками політичних партій можуть бути громадяни України. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються Конституцією України і законами.
      Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях.
      
      Стаття 42.
      
      Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і балотуватися на виборах до державних органів та органів місцевого самоврядування.
      Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
      
      Стаття 43.
      
      Кожен мас право на свободу мирних зібрань, проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
      Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
      
      Стаття 44.
      
      Кожен мас право на звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, посадових осіб та на обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
      
      Стаття 45.
      
      Кожен мас право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
      Право приватної власності набувається на підставах і в порядку, визначених законом.
      Кожен для задоволення своїх потреб може користуватися об'єктами права
      державної та комунальної власності відповідно до закону.
      Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
      Право приватної власності є непорушним.
      Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
      Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається дише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
      Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
      
      Стаття 46.
      
      Кожен мас право на заняття підприємницькою діяльністю, яка не заборонена законом.
      Підприємницька діяльність депутатів, посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування обмежується законом.
      Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності організацій споживачів.
      Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.
      Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.
      
      Стаття 47.
      
      Кожен має право на працю, що включає можливість заробляю на життя собі і своїй сім'ї працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
      Держава створює умови .для повного здійснення права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
      Використання примусової праці забороняється, крім роботи чи служби, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
      Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеного законом прожиткового мінімуму.
      Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.
      Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
      Захист від незаконного звільнення гарантується.
      
      Стаття 48.
      
      Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.
      Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей.
      Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.
      Заборона страйку можлива лише на підставі закону.
      
      Стаття 49.
      
      Кожен, хто працює, має право на відпочинок.
      Це право забезпечується відповідно до закону наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
      Максимальна тривалість робочого часу, яка не може перевищувати сорока годин на тиждень, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
      
      Стаття 50.
      
      Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрат годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
      Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
      Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають бути не нижчими від визначеного законом прожиткового мінімуму.
      
      Стаття 51.
      
      Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний має змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
      Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
      Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
      
      Стаття 52.
      
      Кожен має право на охорону здоров'я. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.
      Медична допомога у державних і комунальних закладах охорони здоров'я надається безоплатно у встановленому законом порядку.
      Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
      Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм та медичним страхуванням.
      Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.
      
      Стаття 53.
      
      Кожен мас право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
      Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів, житла і предметів побуту, а також право на її поширення. Ця інформація ніким не може бути засекречена.
      
      Стаття 54.
      
      Кожен мас право на сім'ю та повагу до сімейного життя.
      Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
      Батьки зобов'язані утримувати і виховувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
      Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
      
      Стаття 55.
      
      Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
      Насильство над дитиною та її експлуатація, інші порушення прав дитини переслідуються за законом.
      Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.
      
      Стаття 56.
      
      Кожен має право на освіту.
      Повна загальна середня освіта є обов'язковою.
      Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам в установленому законом порядку.
      Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
      Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.
      
      Стаття 57.
      
      Кожному гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.
      Кожний має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.
      
      Стаття 58.
      
      Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
      Кожен мас право на справедливий судовий розгляд його справи незалежним і неупередженим судом.
      Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, посадових осіб.
      Кожен має право звертатися за захистом своїх прав і свобод до
      Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
      Кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
      Кожен мас право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
      
      Стаття 59.
      
      Кожен мас право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних органів, органів місцевого самоврядування, посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
      
      Стаття 60.
      
      Кожному гарантується право знати свої права і обов'язки.
      Закони та інші нормативно-правові акти, що стосуються прав і обов'язків громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
      Закони та інші нормативно-правові акти, що стосуються прав і обов'язків громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є не чинними.
      Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
      
      Стаття 61.
      
      Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, в будь-який інший спосіб поліпшують її становище.
      Ніхто не може нести відповідальність за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
      
      Стаття 62.
      
      Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно або за часткову оплату. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
      Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах діє адвокатура.
      
      Стаття 63.
      
      Ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.
      
      Стаття 64.
      
      Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
      Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
      
      Стаття 65.
      
      Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
      Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
      Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
      Кожний засуджений за злочин має право на перегляд вироку судом вищої інстанції у встановленому законом порядку, а також право просити про помилування або пом'якшення покарання.
      У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.
      
      Стаття 66.
      
      Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
      Засуджений користується всіма правами людини і громадянина за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.
      
      Стаття 67.
      
      Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Такі обмеження мають бути пропорційними до встановленої законом мети і необхідними у демократичному суспільстві.
      В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 28, 29, 27, 31, 32, 33, 44, 54, 55, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66 Конституції України.
      
      Стаття 68.
      
      Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
      Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
      Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
      
      Стаття 69.
      
      Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
      
      Стаття 70.
      Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів, не посягати на права і свободи інших людей.
      
      РОЗДІЛ ІІІ
      
      ВИБОРИ. РЕФЕРЕНДУМ. НАРОДНА ІНІЦІАТИВА.
      
      Стаття 71.
      
      Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум, народну ініціативу та інші форми безпосередньої демократії.
      Право голосу на виборах і референдумі мають громадяни України, які досягли на день виборів вісімнадцяти років.
      Народна ініціатива здійснюється громадянами України, які мають право голосу.
      Не мають права голосу громадяни, яких визнало судом недієздатними.
      
      Стаття 72.
      
      Вибори відбуваються на основі загального і рівного виборчого права шляхом таємного голосування.
      Вибори є вільними. Виборні особисто вирішують питання щодо їх участі у виборах. Виборцям гарантуються умови для вільного формування своєї волі та її вільною виявлення при голосуванні.
      
      Стаття 73.
      
      Депутатами представницьких органів влади можуть бути обрані громадяни України, які на день голосування мають право голосу.
      Громадяни України, які обіймають посади судді, прокурора, слідчого. Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, члена Рахункової Палати Верховної Ради України, члена виборчої комісії, інші визначені законом державні посади, не можуть налічуватися без попереднього звільнення з цих посад.
      
      Стаття 74.
      
      Всеукраїнський референдум проводиться з питань, визначених
      Конституцією України.
      Всеукраїнський референдум вважається таким, що відбувся, за умови участі у голосуванні більшості громадян України, які мають право голосу.
      Рішення на всеукраїнському референдумі ухвалюються більшістю громадян України, які взяли участь у голосуванні.
      Рішення, ухвалені на всеукраїнському референдумі, є обов'язковими і можуть бути скасовані або змінені лише на всеукраїнському референдумі, якщо інше не передбачено таким референдумом.
      
      Стаття 75.
      
      Виключно всеукраїнським референдумом, що призначається Верховною Радою України, вирішуються питання щодо зміни території України.
      
      Стаття 76.
      
      За народною ініціативою на вимогу не менш як півтора мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по п'ятдесят тисяч підписів у кожній області, на всеукраїнський референдум виноситься законопроект про скасування чинного закону повністю чи в окремій частині.
      Всеукраїнський референдум за народною ініціативою проголошує Президент України.
      Всеукраїнський референдум за народною ініціативою не допускається щодо законів з питань податків, бюджету, амністії, надання згоди на обов'язковість або денонсації міжнародних договорів.
      
      Стаття 77.
      
      За народною ініціативою на вимогу не менш як півтора мільйонів громадян України, які мають право голосу, до Верховної Ради України може бути поданий законопроект про внесення змін до розділів І, III і X Конституції України або проект нової редакції Конституції України.
      За народною ініціативою на вимогу не менш як одного мільйона громадян України, які мають право голосу, до Верховної Ради України може бути поданий законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділів І, III і X.
      За народною ініціативою на вимогу не менш як ста тисяч громадян України, які мають право голосу, до Верховної Ради України може бути внесено законопроект з питань, віднесених до сфери регулювання законом.
      
      РОЗДІЛ IV
      
      ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
      
      Стаття 78.
      
      Верховна Рада України - Парламент України - є єдиним органом законодавчої влади.
      Загальний склад Верховної Ради України - триста п'ятдесят депутатів.
      
      Стаття 79.
      
      Депутати Верховної Ради України обираються на основі загального і рівного виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.
      Депутатом Верховної Ради України може бути обраний громадянин України, який мас право голосу.
      Не може бути обраний депутатом Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.
      
      Стаття 80.
      
      Чергові вибори депутатів Верховної Ради України проводяться не пізніше ніж за шістдесят днів до завершення строку, на який було обрано депутатів Верховної Ради України попереднього скликання.
      Позачергові вибори депутатів Верховної Ради України проводяться не пізніше ніж за шістдесят (варіант - дев'яносто) днів з дня опублікування указу Президента України про дострокове припинення повноважень (розпуск) Верховної Ради України.
      Порядок виборів депутатів Верховної Ради України встановлюється законом.
      
      Стаття 81.
      
      Депутат Верховної Ради України набуває повноважень з моменту складення ним присяги.
      Депутати Верховної Ради України складають на спеціальному засіданні перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради України таку присягу: "Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу. Присягаю додержуватися Конституції України та законів, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників".
      Відмова скласти присягу мас наслідком втрату депутатського мандата.
      
      Стаття 82.
      
      Депутат Верховної Ради України здійснює свої повноваження на постійній основі.
      Депутат Верховної Ради України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду судді, інші державні посади (крім посад Прем'єр-міністра України і міністрів), бути на військовій, дипломатичній чи іншій державній службі, займатися підприємницькою або іншою оплачуваною діяльністю, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.
      Вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом.
      
      Стаття 83.
      
      Депутату Верховної Ради України гарантується недоторканність. Обсяг депутатської недоторканності визначається Конституцією України.
      Депутат Верховної Ради України не несе юридичної відповідальності за голосування або висловлювання у Верховній Раді України, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.
      Депутат Верховної Ради України не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього, за винятком затримання на місці вчинення злочину.
      
      Стаття 84.
      
      Повноваження депутата Верховної Ради України визначаються Конституцією України та законами.
      
      Стаття 85.
      
      Повноваження депутатів Верховної Ради України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України.
      Повноваження депутата Верховної Ради України припиняються також у разі:
      1) відмови від депутатського мандата за його заявою;
      2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
      3) визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім;
      4) припинення його громадянства;
      5) порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата,
      встановлених Конституцією України та законом;
      6) невходження депутата Верховної Ради України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу парламентської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу депутата із складу такої фракції.
      У випадках, передбачених пунктами 1, 2. З, 4 частини другої цієї статті, повноваження депутата Верховної Ради України припиняються Центральною виборчою комісією.
      Рішення про припинення повноважень депутата Верховної Ради України у випадку, передбаченому пунктом 5 другої цієї статті, ухвалюється Центральною виборчою комісією.
      Рішення про припинення повноважень депутата Верховної Ради України у випадках, передбачених пунктом 6 частини другої цієї етапі, ухвалюється згідно з законом вищим керівним органом відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня ухвалення такого рішення.
      /Робоча група вважає, що необхідно ухвалити політичне рішення щодо прийнятності так званого імперативного мандата, відображеного за змістом цієї статті/.
      
      Стаття 86.
      
      Верховна Рада України працює сесійно.
      Верховна Рада України збирається на першу сесію у вівторок третього тижня після дня офіційного оголошення результатів виборів депутатів Верховної Ради України.
      Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року.
      Позачергові сесії Верховної Ради України скликаються Головою Верховної Ради України на вимогу Президента України або не менш як третини від загального складу Верховної Ради України з визначеним ними порядком денним.
      У разі закінчення строку, на який були обрані депутати Верховної Ради України, під час дії воєнного чи надзвичайного стану в Україні, повноваження Верховної Ради України продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.
      Порядок діяльності Верховної Ради України визначаються Конституцією України та законом про регламент Верховної Ради України.
      
      Стаття 87.
      
      Засідання Верховної Ради України проводяться відкрито. Закриті засідання проводяться за рішенням Верховної Ради України, ухваленим більшістю не менш як дві третини від її загального складу. Засідання Верховної ради України веде Голова Верховної Ради України.
      Засідання Верховної Ради України проводяться за умови участі не менше половини депутатів Верховної Ради України від її загального складу.
      
      Стаття 88.
      
      Рішення Верховної Ради України ухвалюються на її пленарних засіданнях шляхом голосування.
      Депутати Верховної Ради України на засіданнях Верховної Ради України голосують особисто. Порушення цієї вимоги тягне відповідальність згідно з законом.
      
      Стаття 89.
      
      Верховна Рада України:
      1) вносить зміни до Конституції України у порядку, передбаченому розділом X цієї Конституції;
      2) призначає всеукраїнський референдум відповідно до статті 75 Конституції України; призначає всеукраїнський консультативний референдум (дорадче опитування) з питань, визначених законом;
      3) приймає закони відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики, визначених Конституцією України;
      4) затверджує законом Конституцію Автономної Республіки Крим, зміни
      до неї;
      5) надає згоду на обов'язковість міжнародних договорів України та припиняє дію міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
      6) здійснює парламентський контроль відповідно до Конституції України;
      7) призначає вибори Президента України у строки, передбачені Конституцією України;
      8) ухвалює рішення щодо усунення Президента України з поста в порядку імпічменту, встановленому статтею 116 Конституції України;
      9) призначає вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад, сільських, селищних і міських голів відповідно до Конституції України та законів;
      10) достроково припиняє повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим за поданням Президента України і за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України;
      11) ухвалює рішення шодо кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України відповідно до частини першої статті 120 Конституції України;
      12) схвалює Програму діяльності Кабінету Міністрів України відповідно до частини другої статті 120 Конституції України;
      13) вирішує питання щодо відставки Прем'єр-міністра України відповідно до частини третьої статті 121 Конституції України;
      14) призначає на посади і звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Державного комітету телебачення та радіомовлення України, Голову Фонду державного майна України;
      15) затверджує рішення про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України; здійснює контроль за їх використанням;
      16) затверджує перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;
      17) затверджує загальну структуру, чисельність, визначає функції і порядок використання Збройних Сил України, інших утворених відповідно до закону військових формувань;
      18) затверджує указ Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;
      19) схвалює рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України;
      20) затверджує указ Президента України про оголошення стану війни; укладає, мир;
      21) утворює та ліквідовує адміністративно-територіальні одиниці, крім Автономної Республіки Крим, встановлює і змінює їх межі, ухвалює рішення про віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів, районів та областей;
      22) утворює суди у встановленому законом порядку;
      23) призначає на посаду та звільняє з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; заслуховує його щорічні доповіді про стан дотримання та захисту прав людини в Україні;
      24) призначає на посади та звільняє з посад Голову та інших членів Рахункової палати Верховної Ради України;
      25) призначає та звільняє половину складу Національної ради з питань телебачення і радіомовлення;
      26) призначає та звільняє половину складу Ради Національного банку України;
      27) призначає на посаду та звільняє з посади Голову Національного банку України за поданням Президента України;
      28) призначає на посаду суддів Конституційного Суду України за поданням Президента України;
      29) призначає на посади та звільняє з посад членів Центральної виборчої комісії за поданням Президента України;
      30) призначає на посаду та звільняє з посади керівника апарату Верховної Ради України; затверджує кошторис Верховної Ради України та структуру її апарату.
      Верховна Рада України здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України.
      
      Стаття 90.
      
      Не менш як п'ятдесят депутатів Верховної Ради України мають право на засіданні Верховної Ради України звернутися із запитом до Кабінету Міністрів України з питань виконання його повноважень.
      Прем'єр-міністр або за його дорученням інший член Кабінету Міністрів України зобов'язаний у визначений законом строк дати обґрунтовану відповідь на запит депутатів Верховної Ради України, яка обговорюється на засіданні Верховної Ради України.
      
      Стаття91.
      
      Верховна Рада України на письмову пропозицію депутатів, які становлять не менш як третину від її загального складу, розглядає питання про відповідальність Кабінету Міністрів України і може ухвалити рішення про недовіру Кабінету Міністрів України більшістю від загального складу
      Верховної Ради України.
      Рішення Верховної Ради України про недовіру Кабінету Міністрів України може бути ухвалене не раніше ніж через сімдесят дві години після внесення пропозиції про розгляд питання про відповідальність Кабінету Міністрів України.
      Питання про відповідальність Кабінету Міністрів України не може розглядатися Верховною Радою України на позачергових сесіях або більше одного разу протягом однієї чергової сесії чи протягом останньої сесії Верховної Ради України поточного скликання.
      
      Стаття 92.
      
      Верховна Рада України обирає із свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та звільняє їх з цих посад.
      Голова Верховної Ради України організовує підготовку питань до розгляду на засіданнях Верховної Ради України, координує діяльність її органів, представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими державними органами, спрямовує і контролює роботу апарату Верховної Ради України.
      Голова Верховної Ради України здійснює повноваження, передбачені Конституцією України, у порядку, встановленому законом про регламент Верховної Ради України.
      
      Стаття 93.
      
      Верховна Рада України для підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, обирає з числа депутатів комітети і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України.
      Верховна Рада України для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, утворює тимчасові слідчі комісії, якщо рішення про це ухвалено не менш як третиною від загального складу Верховної Ради України. Тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України проводять розслідування на засадах, передбачених кримінально-процесуальним законом.
      Організація і порядок діяльності комітетів, тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України встановлюються законом.
      
      Стаття 94.
      
      Повноваження Верховної Ради України припиняються у день відкриття першого засідання новообраної Верховної Ради України.
      
      Стаття 95.
      
      Повноваження Верховної Ради України можуть бути достроково припинені Президентом України після консультацій з Головою Верховної Ради України, Прем'єр-міністром України та головами парламентських фракцій у Верховній Раді України.
      Повноваження Верховної Ради України припиняються достроково з дня видання указу Президента України про її розпуск.
      Повноваження Верховної Ради України, обраної на позачергових виборах, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання, а також в останні шість місяців строку, на який обраний Президент України.
      Під час дії воєнного чи надзвичайного стану в Україні повноваження Верховної Ради України не можуть бути достроково припинені.
      ( Альтернативний варіант: Президент України може призначити всеукраїнський референдум з питання дострокового припинення повноважень Верховної Ради України. У разі, якщо пропозиція Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України не буде підтримана на всеукраїнському референдумі. Верховна Рада України не менш як двома третинами від її загального складу може ухвалити рішення про дострокове припинення повноважень Президента України.
      Всеукраїнський референдум з питання дострокового припинення повноважень Верховної Ради України не може бути призначений в останні шість місяців строку, на який обраний Президент України.)
      
      Стаття 96.
      
      Верховна Рада України приймає закони, постанови за інші акти більшістю від її загального складу, крім випадків, передбачених Конституцією України.
      Акти, прийняті Верховною Радою України, підписує Голова Верховної Ради України.
      
      Стаття 97.
      
      Законами встановлюються засади правового регулювання відносин в політичній, економічній, соціальній, культурній та інших сферах суспільного життя, засади організації і здійснення державної влади та місцевого самоврядування.
      Виключно законами визначаються громадянство, права і обов'язки громадянина, гарантії цих прав; статус іноземців та осіб без громадянства; права корінних народів і національних меншин; діяння, які є злочинами, адміністративними, дисциплінарними або іншими правопорушеннями, та відповідальність за них; засади цивільно-правової відповідальності; судоустрій, судочинство, статус суддів; організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, пенітенціарної системи; засади організації і діяльності адвокатури, нотаріату.
      Законом оголошується амністія.
      
      Стаття 98.
      
      Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить депутату Верховної Ради України, Президентові України, Кабінету Міністрів України, не менш як ста тисячам громадян України, які мають право голосу.
      Законопроекти, внесені за народною ініціативою на внмогу не менш як ста тисячам громадян України, які мають право голосу, розглядаються Верховною Радою України позачергово.
      Розгляд законопроекту Верховною Радою України передбачає схвалення основних його положень, схвалення постатейно і прийняття закону в цілому.
      
      Стаття 99.
      
      Прийнятий Верховною Радою України закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України.
      Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує та офіційно опубліковує його або повертає закон зі своїми пропозиціями до Верховної Ради України для повторного прийняття.
      Якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного прийняття, закон має бути підписаний Президентом України та офіційно опублікований. У разі якщо протягом цього строку закон Президентом України не підписано, він офіційно опубліковується Головою Верховної Ради України.
      Якщо закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її загального складу, Президент України протягом десяти днів підписує та офіційно опубліковує закон. У разі якщо протягом цього строку закон Президентом України не підписано, він офіційно опубліковується Головою Верховної Ради України.
      Закон набуває чинності через десять днів після його офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
      
      Стаття 100.
      
      Верховна Рада України приймає закон про Державний бюджет України на період з 1 січня по 31 грудня кожного року, а за особливих обставин - на інший період.
      Законом про Державний бюджет України визначаються виключно його доходи та видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
      Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік та доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточної о року не пізніше 15 вересня кожного року, у разі необхідності пропонує зміни до закону про Державний бюджет України.
      Верховна Рада України здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України, ухвалює рішення щодо звіту Кабінет Міністрів України про його виконання.
      
      Стаття 101.
      
      Забезпечення стабільності грошової одиниці - гривні - є основною функцією Національного банку України.
      Рада Національного банку України розробляє засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.
      
      Стаття 102.
      
      Парламентський контроль за надходженням коштів до Державною бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата Верховної Ради України.
      
      РОЗДІЛ V
      
      ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
      
      Стаття 104.
      
      Президент України є главою держави. Президент України представляє державу і забезпечує її правонаступництво.
      Президент України є гарантом суверенітету, територіальної цілісності держави і національної безпеки, додержання Конституції України.
      Президент України забезпечує узгоджене функціонування і взаємодію державних органів та органів місцевого самоврядування.
      
      Стаття 105.
      
      Президент України обирається на основі загального і рівного виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.
      Президентом України може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.
      Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.
      
      Стаття 106.
      
      Чергові вибори Президента України проводяться не пізніше ніж за шістдесят днів до завершення строку повноважень попередньо обраного Президента України.
      Позачергові вибори Президента України проводяться не пізніше ніж за шістдесят (варіант - дев'яносто) днів після дострокового припинення повноважень Президента України.
      Порядок виборів Президента України встановлюється законом.
      
      Стаття 107.
      
      Президент України вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.
      Президент України складає таку присягу: "Я, волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України та законів, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі."
      Президент України, обраний на позачергових виборах, складає присягу у п'ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів.
      
      Стаття 108
      
      Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в державних органах або в об'єднаннях громадян, а також займатися підприємницькою або іншою оплачуваною діяльністю, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.
      
      Стаття 109.
      
      Президенту України гарантується недоторканність на час здійснення повноважень.
      Звання Президента України зберігається за ним довічно, якщо Президент України не був усунений з поста в порядку імпічменту.
      Честь і гідність Президента України охороняються законом.
      
      Стаття 110.
      
      Президент України:
      1) здійснює загальне керівництво у сферах зовнішньополітичної діяльності держави, національної безпеки і оборони;
      2) веде переговори та укладає міжнародні договори України, приймає рішення про визнання іноземних держав;
      3) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України; приймає вірчі та відкличні грамоти акредитованих при ньому дипломатичних представників;
      4) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань;
      5) призначає на посаду Голову Служби безпеки України за згодою Верховної Ради України, звільняє його з посади;
      6) видає укази про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих указів Верховною Радою України; ухвалює рішення у разі збройної агресії про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до закону військових формувань;
      7) проголошує або призначає всеукраїнський референдум відповідно до статей 76,160 Конституції України;
      8) призначає вибори депутатів Верховної Ради України у строки, передбачені статтею 80 Конституцією України;
      9) достроково припиняє повноваження Верховної Ради України відповідно до статей 95, 120 Конституції України;
      10) звертається з посланнями до народу та з посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
      11) видає укази про призначення Прем'єр-міністра України і за його поданням - міністрів відповідно до частини третьої статті 120 Конституції України; звільняє міністрів за згодою Прем'єр-міністра України; призначає на посади і звільняє з посад Прем'єр-міністра України і міністрів відповідно до частини п'ятої статті 120 Конституції України;
      12) скасовує акти Кабінету Міністрів України з питань зовнішньополітичної діяльності і оборони;
      13) призначає на посади та звільняє з посад суддів судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України та закону (інший можливий порядок призначення і звільнення суддів судів загальної юрисдикції мас бути визначений на політичному рівні);
      14) призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України, звільняє його з посади з підстав, встановлених законом;
      15) призначає та звільняє половину складу Національної ради з питань телебачення і радіомовлення;
      16) призначає та звільняє половину складу Ради Національного банку України;
      17) ухвалює рішення про надання державним закладам у сферах освіти, науки, культури статусу національних; призначає керівників цих закладів відповідно до закону;
      18) ухвалює рішення про прийняття до громадянства України та про припинення громадянства України, про надання притулку;
      19) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги, вищі ранги державних службовців та інші вищі спеціальні звання і класні чини;
      20) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;
      21) здійснює помилування;
      22) утворює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби.
      Президент України здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України.
      Президент України не може делегувати свої повноваження іншим державним органам або посадовим особам.
      
      Стаття 111.
      
      Президент України на основі Конституції України та законів видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
      
      Стаття 112.
      
      Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.
      Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.
      Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.
      До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України, Міністр юстиції України, Голова Служби безпеки України, інші члени Ради національної безпеки і оборони України, призначені Президентом України.
      У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України.
      Рішення Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію указами Президента України.
      Повноваження Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом.
      
      Стаття 113.
      
      Президент України здійснює свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України.
      Повноваження Президента України припиняються достроково у разі:
      1) складення повноважень за його заявою;
      2) неможливості здійснювати свої повноваження за станом здоров'я;
      3) усунення з поста в порядку імпічменту.
      
      Стаття 114.
      
      Президент України складає повноваження з моменту проголошення ним особисто відповідної заяви на засіданні Верховної Ради України.
      
      Стаття 115.
      
      Рішення про дострокове припинення повноважень Президента України у зв'язку з неможливістю здійснення ним своїх повноважень за станом здоров'я ухвалюється Верховною Радою України більшістю від її загального складу.
      Неможливість здійснення Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я встановлюється Верховним Судом України за зверненням Верховної Ради України і на підставі висновку державної медичної комісії, створюваної відповідно до закону.
      
      Стаття 116.
      
      Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним умисного злочину.
      Розгляд питання про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ініціюється більшістю від загального складу Верховної Ради України.
      Для проведення розслідування Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.
      Висновки і пропозиції тимчасової слідчої комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради України.
      За наявності підстав Верховна Рада України не менш як двома третинами від її загального складу ухвалює рішення про звинувачення Президента України.
      Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту ухвалюється Верховною Радою України не менш як трьома четвертими від її загального складу після отримання висновку Конституційного Суду України щодо додержання процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту, встановленої Конституцією України.
      
      Стаття 117.
      
      У випадках, передбачених статтями 113, 114, 115, 116 Конституції України, на період до вступу на пост новообраного Президента України виконання повноважень Президента України, крім передбачених пунктами 2-5, 7, 9-11, 14 частини першої статті 110, розділом X Конституції України, покладається на Голову Верховної Ради України.
      
      РОЗДІЛ VІ
      
      КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
      
      Стаття 118.
      
      Кабінет Міністрів України - Уряд України - є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
      Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави на виконання Конституції України та законів, указів Президента України.
      Кабінет Міністрів України відповідальний перед Верховною Радою України, підконтрольний Верховній Раді України і Президенту України.
      
      Стаття 119.
      
      До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України і міністри.
      Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України та законами.
      
      Стаття 120.
      
      Верховна Рада України на пропозицію парламентської фракції або коаліції парламентських фракцій, до складу яких входить більшість депутатів від загального складу Верховної Ради України, не пізніше тридцяти днів після відставки Кабінету Міністрів України ухвалює рішення щодо кандидатури на посаду Прем'єр-міністра України.
      Кандидат на посаду Прем'єр-міністра України у п'ятнадцятиденний строк подає на розгляд Верховної Ради України проект Програми діяльності Кабінету Міністрів України, яку схвалює Верховна Рада України більшістю від її загального складу не пізніше п'ятнадцяти днів після подання цього проекту на розгляд Верховної Ради України.
      Після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України Президент України у триденний строк видає укази про призначення Прем'єр-міністра України і за його поданням - міністрів.
      Якщо у визначений строк Програма діяльності Кабінету Міністрів України не буде схвалена Верховною Радою України, Президент України достроково припиняє повноваження Верховної Ради України.
      Після дострокового припинення повноважень Верховної Ради України Президент України у триденний строк призначає Прем'єр-міністра України і за його поданням - міністрів. Призначені у такий спосіб Прем'єр-міністр України і міністри відповідальні перед Президентом України та діють до сформування нового складу Кабінету Міністрів України відповідно до частин першої-третьої цієї статті.
      Видання указів Президента України про призначення Прем'єр-міністра України і міністрів відповідно до частин третьої, п'ятої цієї статті означає набуття повноважень новосформованим складом Кабінету Міністрів України і припинення повноважень його попереднього складу.

    • 2008.03.01 | samopal

      Проект. Текстова версія Частина II

      Стаття 121.
      
      Кабінет Міністрів України заявляє про відставку перед новообраною Верховною Радою України на її першому засіданні.
      Ухвалення Верховною Радою України рішення про недовіру Кабінету Міністрів України має наслідком відставку Кабінету Міністрів України.
      Прем'єр-міністр України має право заявити у Верховній Раді України про свою відставку. Рішення щодо відставки Прем'єр-міністра України ухвалюється Верховною Радою України. Відставка Прем'єр-міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України.
      Міністр має право заявити Прем'єр-міністру України про свою відставку.
      У випадках відставки Кабінету Міністрів України формування нового складу Кабінету Міністрів України здійснюється у строки і в порядку, що визначені статтю 120 Конституції України.
      Кабінет Міністрів України у разі його відставки продовжує діяти до набуття повноважень новосформованим складом Кабінету Міністрів України.
      Право на відставку, передбачене частинами третьою, четвертою цієї статті, не поширюється на Прем'єр-міністр України і міністрів, призначених відповідно до частини п'ятої статті 120 Конституції України.
      
      Стаття 122.
      
      Член Кабінету Міністрів України не має права суміщати свою діяльність з іншою роботою, займатися підприємницькою або іншою оплачуваною діяльністю, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що мас на меті одержання прибутку.
      
      Стаття 123.
      
      Кабінет Міністрів України:
      1) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства, центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;
      2) призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади;
      3) скасовує акти центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
      Кабінет Міністрів України здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України та законами.
      
      Стаття 124.
      
      Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України; спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України; координує діяльність міністрів, керівників центральних органів виконавчої влади.
      За відсутності Прем'єр-міністра України керівництво роботою Кабінету
      Міністрів України за дорученням Кабінету Міністрів України здійснює один з міністрів.
      
      Стаття 125.
      
      Кабінет Міністрів України ухвалює рішення на своїх засіданнях шляхом голосування більшістю від його складу.
      У засіданнях Кабінету Міністрів України може брати участь Президент України. Президент України головує на засіданнях Кабінету Міністрів України, які проводяться з питань зовнішньополітичної діяльності держави, національної безпеки і оборони за визначеним ним порядком денним.
      
      Стаття 126.
      
      Кабінет Міністрів України в межах своїх повноважень видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
      Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України.
      
      РОЗДІЛ VII
      
      СУДИ І ПРАВОСУДДЯ
      
      Стаття 127.
      
      Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами загальної юрисдикції. Делегування функції правосуддя, а також привласнення цієї функції іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
      Народ бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.
      Правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.
      
      Стаття 128.
      
      Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
      Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на території України.
      Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, передбачених Римським Статутом Міжнародного кримінального суду.
      
      Стаття 129.
      
      Система судів загальної юрисдикції в Україні побудована на засадах територіальності, спеціалізації та інстанційності.
      Систему судів загальної юрисдикції складають місцеві суди, що діють як суди першої інстанції, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди.
      Найвищим судом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.
      Створення надзвичайних чи особливих судів не допускається.
      
      Стаття 130.
      
      Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремо і не можуть бути зменшені порівняно з попереднім фінансовим роком.
      Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування.
      
      Стаття 131.
      
      Судочинство провадиться одноособово професійним суддею, колегією суддів чи судом присяжних.
      Основними засадами судочинства є:
      1) верховенство права;
      2) законність;
      3) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;
      4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;
      5) гласність і відкритість судового процесу;
      6) розумні строки розгляду справ;
      7) забезпечення права на апеляційне, касаційне оскарження судового рішення, крім встановлених законом випадків;
      8) обов'язковість судових рішень.
      Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.
      
      Стаття 132.
      
      Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.
      Незалежність суддів гарантуються Конституцією України та законами.
      Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
      За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.
      Суддям гарантується недоторканість, обсяг якої визначається Конституцією України. Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього, за винятком затримання на місці вчинення злочину.
      Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей.
      Захист професійних інтересів суддів здійснюється у встановленому законом порядку.
      
      Стаття 133.
      
      Професійні судді обіймають посади безстроково, крім суддів, яких призначено вперше.
      Перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років, наступне призначення безстроково здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради юстиції в порядку, визначеному Конституцією України та законом.
      Кандидатури для призначення на посаду професійного судді подаються Президентові України Вищою радою юстиції за рекомендацією кваліфікаційної комісії суддів відповідно до результатів відкритого конкурсу.
      Професійним суддею може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як п'ять років, високі моральні якості та володіє державною мовою. Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та їх професійного рівня встановлюються законом.
      Професійні судді не можуть належати до політичних партій та професійних спілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Голова Верховного Суду України обирається на посаду та звільняється з посади шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду України у встановленому законом порядку.
      Порядок заміщення посад голів інших судів визначається законом.
      
      Стаття 134.
      
      Професійний суддя звільняється з посади Президентом України за поданням Вищої ради юстиції у разі:
      1) закінчення строку, на який його призначено;
      2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;
      3) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
      4) припинення його громадянства;
      5) порушення суддею вимог щодо несумісності;
      6) порушення суддею присяги;
      7) неможливості здійснювати свої повноваження за станом здоров'я.
      Повноваження професійного судді відповідно до закону припиняються у разі:
      1) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
      2) визнання його безвісно відсутнім, оголошення померлим, смерті.
      
      Стаття 135.
      
      Формування професійного суддівського корпусу покладається на Вищу раду юстиції.
      Вища рада юстиції:
      1) вносить подання Президентові України про призначення на посади професійних суддів за рекомендацією кваліфікаційної комісії суддів;
      2) вносить подання Президентові України про звільнення з посад професійних суддів у випадках, передбачених частиною першою статті 134 Конституції України;
      3) припиняє повноваження професійних суддів у випадках, передбачених частиною другою статті 134 Конституції України;
      4) ухвалює рішення стосовно порушення професійними суддями і прокурорами вимог щодо несумісності, порушення присяги, неможливості здійснювати свої повноваження за станом здоров'я;
      5) здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів;
      6) розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.
      Вища рада юстиції складається з п'ятнадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзди суддів України, працівників прокуратури України, адвокатів України призначають по три члени Вищої ради юстиції. Верховна Рада України, Президент України призначають членів Вищої ради юстиції з числа суддів у відставці. Члени Вищої ради юстиції не можуть перебувати на посадах судді, прокурора чи займатися адвокатською практикою.
      Організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції визначаються законом.
      
      Стаття 136.
      
      Підтримання державного обвинувачення в суді покладається на прокуратуру України.
      Прокуратура України також здійснює:
      1) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
      2) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
      3) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах та при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
      Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду Президентом України за згодою Верховної Ради України.
      Генеральний прокурор України звільняється з посади Президентом України з підстав, встановлених законом.
      Строк повноважень Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів - п'ять років.
      Організація і порядок діяльності прокуратури України визначаються законом.
      
      РОЗДІЛ VIII
      
      КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
      
      Стаття 137.
      
      Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції.
      Організація і порядок діяльності Конституційного Суду України визначаються Конституцією України та законом.
      
      Стаття 138.
      
      До складу Конституційного Суду України входять дванадцять суддів. Судді Конституційного Суду України призначаються за поданням Президента України Верховною Радою України не менш як двома третинами від її загального складу строком на дев'ять років. Судді Конституційного Суду України не можуть бути призначені повторно.
      Склад Конституційного Суду України оновлюється на одну третину кожні три роки.
      Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менше п'ятнадцяти років, бездоганну репутацію, володіє державною мовою.
      Суддя Конституційного Суду України набуває повноважень з дня складення ним присяги на спеціальному засіданні Конституційного Суду України.
      Конституційний Суд України обирає зі свого складу Голову Конституційного Суду України та його заступника на один трирічний строк.
      
      Стаття 139.
      
      На суддів Конституційного Суду України поширюються гарантії незалежності та недоторканності, вимоги щодо несумісності та підстави звільнення з посади, передбачені статтями 132,133,134 Конституції України.
      Суддя Конституційного Суду України звільняється з посади у випадках, передбачених пунктами 1-5, 7 частини першої статті 134 Конституції України, Конституційним Судом України у встановленому законом порядку.
      У випадку, передбаченому пунктом 6 частини першої статті 134 Конституції України, суддя Конституційного Суду України звільняється з посади за рішенням Верховної Ради України, ухваленим не менш як двома третинами від її загального складу на підставі висновку спеціальної тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України. Розгляд питання про звільнення судді Конституційного Суду України з посади у цьому випадку ініціюється Президентом України або не менш як третиною від загального складу Верховної Ради України.
      Повноваження судді Конституційного Суду України припиняються у випадках, передбачених частиною другою статті 134 Конституції України, Конституційним Судом України у встановленому законом порядку.
      
      Стаття 140.
      
      Конституційний Суд України за зверненнями Президента України, Кабінету Міністрів України, не менш як п'ятдесяти депутатів Верховної Ради України, Верховного Суду України ухвалює рішення:
      1) про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
      2) про офіційне тлумачення Конституції України.
      Конституційний Суд України за конституційною скаргою громадянина України ухвалює рішення щодо відповідності Конституції України (конституційності) закону, на основі якого судом загальної юрисдикції ухвалено остаточне рішення, що стосується його конституційних прав і обов'язків.
      Закони інші акти визнаються Конституційним Судом України неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, прийняття або набуття ними чинності.
      Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня офіційного оприлюднення рішень Конституційного Суду України про їх неконституційність.
      
      Стаття 141.
      
      Конституційний Суд України за зверненнями Президента України, Кабінету Міністрів України, не менш як п'ятдесяти депутатів Верховної Ради України дає висновки про відповідність Конституції України міжнародних договорів України, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість.
      Конституційний Суд України за зверненнями Верховної Ради України дає висновки:
      1) щодо додержання встановленої статтею 116 Конституції України процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;
      2) щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України, проекту нової редакції Конституції України вимозі частини першої статті 163 цієї Конституції.
      Рішення та висновки Конституційного Суду України є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
      
      !!! Відсутній фрагмент тексту !!!
      
      РОЗДІЛ IX
      ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ВЛАДИ В УКРАЇНІ
      
      Стаття 143.
      
      Територіальна організація влади в Україні ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, географічних, економічних, екологічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.
      
      Стаття 144.
      
      Систему адміністративно-територіального устрою України складають Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь, а також райони, громади.
      Громадами є міста, селища, села або об'єднання декількох населених пунктів.
      Міста з визначеною законом кількістю жителів прирівнюються за статусом до області або району.
      Межі адміністративно-територіальних одиниць можуть бути змінені законом, що приймається з урахуванням рішень місцевих референдумів.
      
      Стаття 145.
      
      Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України.
      Автономна Республіка Крим має Конституцію Автономної Республіки Крим, яка приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим та затверджується законом.
      До відання Автономної Республіки Крим належить:
      1) призначення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, затвердження складу виборчої комісії Автономної Республіки Крим;
      2) управління відповідно до закону об'єктами державної власності і спільної власності громад в межах Автономної Республіки Крим;
      3) розроблення, затвердження та виконання бюджету Автономної Республіки Крим на основі єдиної податкової і бюджетної політики України;
      4) розроблення, затвердження та виконання програм Автономної Республіки Крим з питань соціально-економічного та культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля - відповідно до державних програм;
      5) визнання статусу місцевостей як курортів; встановлення зон санітарної охорони курортів;
      6) участь у забезпеченні прав громадян, національної злагоди, сприяння охороні правопорядку та громадської безпеки;
      7) забезпечення функціонування і розвитку державної та національних мов і культур в Автономній Республіці Крим; охорона і використання пам'яток історії;
      8) участь у розробленні та реалізації державних програм повернення депортованих народів;
      9) ініціювання введення надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації в Автономній Республіці Крим або в окремих її місцевостях.
      До відання Автономної Республіки Крим законами можуть бути віднесені інші питання.
      
      Стаття 146.
      
      Представницьким органом Автономної Республіці Крим є Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах своїх повноважень приймає рішення та постанови, що є обов'язковими до виконання в Автономній Республіці Крим.
      Депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим обираються жителями громад у межах Автономної Республіки Крим, які мають право голосу, строком на три роки.
      Депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим може бути обраний житель відповідної громади, який має право голосу.
      Урядом Автономної Республіки Крим є Рада міністрів Автономної Республіки Крим.
      Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим призначається на посаду та звільняється з посади Верховною Радою Автономної Республіки Крим за погодженням із Президентом України.
      Порядок формування і діяльності, повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією України та законами, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань, віднесених до її повноважень.
      
      Стаття 147.
      
      Верховна Рада Автономної Республіки Крим і Рада міністрів Автономної Республіки Крим здійснюють регулювання з питань:
      1) сільського господарства і лісів;
      2) меліорації і кар'єрів;
      3) громадських робіт, ремесел та промислів; благодійництва;
      4) містобудування і житлового господарства;
      5) транспорту загального користування, автошляхів, водопроводів;
      6) музеїв, бібліотек, театрів, інших закладів культури, історико-культурних заповідників;
      7) туризму, готельної справи, ярмарків;
      8) мисливства, рибальства;
      9) санітарної і лікувальної служб;
      10) інших питань, передбачених законами.
      
      Стаття 148.
      
      Акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим приймаються відповідно до Конституції України, законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та на їх виконання.
      Президент України зупиняє дію нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим з мотивів невідповідності Конституції України та законам з одночасним зверненням до Конституційного Суду України - щодо їх конституційності, до Вищого адміністративного суду України - щодо їх законності.
      
      Стаття 149.
      
      В Автономній Республіці Крим діє Представництво Президента України, статус якого визначається законом.
      
      Стаття 150.
      
      В областях, містах Києві та Севастополі діють державні адміністрації, глави яких відповідальні перед Президентом України та підконтрольні Кабінету Міністрів України.
      Глава державної адміністрації призначається на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України і звільняється з посади Президентом України.
      Глава державної адміністрацій формує відповідну державну адміністрацію.
      В межах області відповідно до закону можуть бути утворені представництва глави державної адміністрації.
      Організація І порядок діяльності державних адміністрацій визначаються Конституцією України та законами.
      
      Стаття 151.
      
      Глава державної адміністрації в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці здійснює:
      1) контроль за додержанням законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами;
      2) контроль за виконанням Державного бюджету України, державних програм;
      3) координацію діяльності територіальних підрозділів міністерств, центральних органів виконавчої влади та забезпечують їх взаємодію з органами місцевого самоврядування;
      4) інші повноваження, визначені Конституцією України та законами. Акти глави державної адміністрації можуть бути скасовані Кабінетом Міністрів України.
      
      Стаття 152.
      
      Місцеве самоврядування здійснюється жителями громад як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
      Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
      Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.
      
      Стаття 153.
      
      Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є нерухоме і рухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що знаходяться у комунальній власності.
      Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.
      Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень державних органів, компенсуються державою.
      
      Стаття 154.
      
      Представницьким органом громади є рада громади. Депутати ради громади обираються строком на три роки жителями громади, які мають право голосу. Депутатом ради громади може бути обраний житель відповідної громади, який має право голосу.
      Голова громади головує на засіданнях ради громади, очолює виконавчий орган ради громади, який формується за його поданням радою громади. Голова громади обирається строком на три роки жителями громади, які мають право голосу. Головою громади може бути обраний житель відповідної громади, який має право голосу.
      Порядок формування і повноваження рад громад та їх виконавчих органів, статус голів громад, депутатів рад громад визначаються Конституцією України та законами.
      
      Стаття 155.
      
      Спільні інтереси жителів громад представляє обласна, районна рада. Депутати обласної, районної ради обираються строком на три роки жителями громад, які мають право голосу, в межах області, району. Депутатом обласної, районної ради може бути обраний житель відповідної громади, який має право голосу.
      Обласна, районна рада обирає зі свого складу голову відповідної ради, формує виконавчий комітет ради, який очолює призначений радою голова виконавчого комітету.
      Порядок формування і повноваження обласних, районних рад та їх виконавчих комітетів визначаються Конституцією України та законами.
      
      Стаття 156.
      
      Обласна, районна рада:
      1) затверджує обласний, районний бюджет; контролює його виконання;
      2) затверджує обласні, районні програми соціально-економічного та культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля; контролює їх виконання;
      3) здійснює відповідно до закону управління об'єктами спільної власності громад;
      4) вирішує відповідно до закону питання щодо використання природних ресурсів місцевого значення;
      5) ухвалює рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні;
      6) вирішує питання розвитку закладів освіти, культури, охорони здоров'я;
      7) ухвалює рішення щодо забезпеченій охорони правопорядку та громадської безпеки;
      8) ініціює введенім надзвичайного стану та встановлення зон надзвичайної екологічної ситуації у відповідних місцевостях;
      9) вирішує інші питання, віднесені законами до її повноважень.
      
      Стаття 157.
      
      Органам місцевого самоврядування можуть бути делеговані відповідно до закону окремі повноваження органів виконавчої влади.
      Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування об'єкти державної власності.
      Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними делегованих повноважень підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.
      
      Стаття 158.
      
      Органи місцевого самоврядування приймають акти, які є обов'язковими до виконання в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
      Дія актів органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції України або законам зупиняється Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, главою державної адміністрацій з одночасним зверненням до суду.
      
      РОЗДІЛ X
      
      ЗМІНИ ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ, ЇЇ ПЕРЕГЛЯД
      
      Законопроект про внесення змін до розділів І, ІІІ і X Конституції України або проект нової редакції Конституції України може бути поданий до Верховної Ради України - не менш як двомастами депутатами Верховної Ради України, Президентом України або за народною ініціативою на вимогу не менш як півтора мільйонів громадян України, які мають право голосу.
      Законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділів І, ІІІ і X, може бути поданий до Верховної Ради України - не менш як ста депутатами Верховної Ради України, Президентом України або за народною ініціативою на вимогу не менш як одного мільйона громадян України, які мають право голосу.
      
      !!! Відсутній фрагмент тексту !!!
      
      у новій редакції приймається на всеукраїнському референдумі, який призначає Президент України. Такий референдум проводиться не раніше ніж через шість місяців і не пізніше року після повторного схвалення Верховною Радою України законопроекту про внесення змін до Конституції України або проекту нової редакції Конституції України.
      
      Стаття 161.
      
      Законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділів 1, III і X, розглядається і схвалюється Верховною Радою України у порядку, визначеному частиною першою статті 160 цієї Конституції.
      Закон про внесення змін до Конституції України приймається Верховною Радою України наступного скликання протягом перших двох сесій не менш як двома третинами від її загального складу.
      
      Стаття 162.
      
      Закон про внесення змін до Конституції України, Конституцію України у новій редакції протягом трьох днів після прийняття підписує та офіційно опубліковує Президент України.
      Закон про внесення змін до Конституції України набуває чинності через п'ятнадцять днів після його офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
      Конституція України у новій редакції набуває чинності через тридцять днів після її офіційного опублікування.
      
      Стаття 163.
      
      Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина.
      Законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності вимогам частини першої цієї статті.
      Конституція України не може бути змінена або переглянута під час дії воєнного чи надзвичайного стану в Україні.
      
      РОЗДІЛ ХІ
      
      ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
      
      Стаття 164.
      
      28 червня є державним святом -Днем Конституції України.

  • 2008.02.28 | samopal

    Проект (альтернативно обдарованим не дивитись) Ч.2 (gif 332 Kb)

    .

  • 2008.02.28 | ilia25

    Кучмістан 2

    В країні залишається один політик -- Президент. Всі інші мають дві альтернативи -- або сумлінно виконувати його накази, або грати роль моськи, яка гавкає на слона.
    
    Можливість публічної дискусії з ключових питань виключається бо владі (тобто Президенту) вона не потрібна. Відповідати на запити/критику з боку опозиції Президентту тим більше не треба.
    
    Вчитися шукати компроміси між різними політичними силами -- та нашо то йому? Ну і повна відсутність прозорості при ухваленні будь яких рішень. Послухайте ще раз плівки Мельничеко, щоб мати уявлення. Вам не зрозуміло, що відбувається з газом? -- почекайте нової конституції, ви тоді навіть не будете знати чи є взагалі посередники, не те що їх назви чи хто за ними стоїь.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2008.02.28 | Koala

      А яку статтю цієї редакції Ви процитували?

      Бо я такого там не бачу... Поки що.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2008.02.29 | ilia25

        А яка стаття Конституції 96-го дозволила Кучмі вбити Гонгадзе?

        Koala пише:
        > Бо я такого там не бачу... Поки що.
        
        В футбольних правилах не написно, що захисник, відібравши м'яча повинен якнайшвидше передати його у лінію атаки. Але чомусь всі захисники намагаются це зробити, якщо обставини це дозволяють.
        
        В конституції описані правила гри, а не тактика, що її оберуть гравці. Але перше завжди визначає друге.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2008.02.29 | Koala

          І все ж, конкретніше

          ilia25 пише:
          > В футбольних правилах не написно, що захисник, відібравши м'яча повинен якнайшвидше передати його у лінію атаки. Але чомусь всі захисники намагаются це зробити, якщо обставини це дозволяють.
          В футбольних правилах записана мета гри для всіх гравців (агл. goal), яка і визначає такику. Будь ласка, яка стаття змусить Президента до таких дій?
          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2008.02.29 | ilia25

            Re: І все ж, конкретніше

            Koala пише:
            > ilia25 пише:
            > > В футбольних правилах не написно, що захисник, відібравши м'яча повинен якнайшвидше передати його у лінію атаки. Але чомусь всі захисники намагаются це зробити, якщо обставини це дозволяють.
            > В футбольних правилах записана мета гри для всіх гравців (агл. goal), яка і визначає такику. Будь ласка, яка стаття змусить Президента до таких дій?
            
            Бажання досягти мети докладаючи мінімальних зусиль, як і у футболі Пошуком компромісу, публічними дискусіями займаються тоді, коли це єдиний шлях рухатись до мети. А запропонований проект надає Президенту фактичний контроль над виконавчою владою -- не формально, а надаючи йому широкий перелік важелів для тиску на ВР та уряд (повний контроль над силовиками, право розпускати ВР за власним бажанням -- а це контроль над урядом та КС). Натомість президента ніхто не контролює (процедуру імпичменту залишено неможливою, закон про слідчі комісії Ющенко ветує так же завзято як і Кучма). То навіщо йому щось комусь пояснювати, чи перед кимось звітувати?

  • 2008.02.28 | samopal

    Проект (альтернативно обдарованим не дивитись) Ч.3 (gif 352 Kb)

    .

  • 2008.02.28 | samopal

    Проект (альтернативно обдарованим не дивитись) Ч.4 (gif 264 Kb)

    .
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2008.02.29 | Koala

      Це відповідь на по-друге чи по-третє?

      Чи пан чомусь вирішив, що я лінками ся користувати не вмію? То пан альтернативно правий

  • 2008.02.29 | Sych

    Стаття 21, шизофренічна:

    "Україна на підставі міжнародних договорів може передавати здійснення частини своїх суверенних прав європейським міждержавним об"єднанням".
    
    До речі, я щось не помітив слів "суверенна" та "незалежна" у контексті "держава" в цьому "труді". І статєйка 9 теж якась зрадлива...
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2008.02.29 | толя дейнека

      треба читати

      "єврейським наддержавним утворенням"
      так и і писали, йоптіть. З ющенка толку ніякого, то хоч конституцію вичавити з решток помаранчової ностальгії в народа.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2008.03.14 | Михайло Свистович

        Re: треба читати

        толя дейнека пише:
        > "єврейським наддержавним утворенням"
        
        Ні, не треба так читати. Такого маразму там не написано.

    • 2008.02.29 | Koala

      Re: Стаття 21, шизофренічна:

      Так, це фігня вийшла. Але ж це ще не остаточний результат, а просто пропозиція. Щодо суверенітету - ст. 2. А ст. 9 просто встановлює пріорітет. Ніхто ж не заважає Україні вийти з міжнародого договору і припинити його дію, а вступають міжнародні договори в силу все одно через ВР...

• 2008.02.29 | samopal

  Окреме прохання до учасників форуму.

  Якщо у когось під руками є програмка OCR, спробуйте, будь-ласка, перегнати у текстовий формат.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2008.02.29 | TrollSeeker

    Гаразд, зроблю.

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2008.02.29 | samopal

      Буду дуже вдячний.

      
      
      Сподіваюсь, це полегшить доступ до шедевру для "альтернативно широкопасмових" та можливі дискусії з "альтернативно обдарованими".
      Для мене ж, єдиним питанням залишається "ступінь достовірності" тої публікації на ресурсі Третьякова-Коломойського.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2008.02.29 | TrollSeeker

        Першу і другу частину видаю на-гора.

        Довботні багато - дуже неякісні скани. Може яка помилка де залишилась, то вибачайте, шукайте самі, бо вже в очах рябіє.
        
        Інші частини видам на-гора завтра.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2008.02.29 | samopal

          Дякую. Помилки виявляться "в процесі експлуатації"

          згорнути/розгорнути гілку відповідей

          • 2008.03.01 | TrollSeeker

            Видаю на-гора повний текст.

            Відсутні два фрагменти (у скані) в районі статей 142 і 159-160.
            
            згорнути/розгорнути гілку відповідей

            • 2008.03.01 | samopal

              Ще раз дякую

• 2008.02.29 | Николай Чернигов

  Ну це ваще...

  Статьи 76,77,82, пп.26-29 ст.89 - яркие! Статья 101 ни в красную армию затесалась в раздел "ВРУ".
  
  Пп. 4,5 и особенно 11 ст.110 - круто! Равно как и статья 120.
  
  Вообще-то я бы хотел посмотреть на реакцию некоторых на этом форуме, если бы данный прожект выдала на-гора Тимошенко!
  
  А никто не задумывался, вдруг она его ПОДДЕРЖИТ?!
  
  З.Ы. Статья 19 - вверх уродства! По ней весь документ можно назвать Конституция украинской автономии!
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2008.02.29 | Koala

    Re: Ну це ваще...

    Николай Чернигов пише:
    > Статьи 76,77,82, пп.26-29 ст.89 - яркие! Статья 101 ни в красную армию затесалась в раздел "ВРУ".
    76 - проблема, нмд, в "окремій частині" і другому абзаці. Так - проблем не бачу.
    77 - перша частина, дійсно, фігня. А далі все нормально
    82 - ??? В чому проблема?
    89 -26, 27 - що не подобається? Зміна процедури? 28, 29 - ЦВК і КС тепер будуть формуватися за обопільної згоди ВР і Президента. Що тут поганого? КС, дійсно, слід би було трохи інакше, але можна і так.
    101 - через 89-26, 27. А куди це відносити? Робити окремий розділ "НБУ" з 1 статті?
    > Пп. 4,5 и особенно 11 ст.110 - круто! Равно как и статья 120.
    110-4 - так само і зараз;
    110-5 - що тут поганого?
    110-11 і 120 - це конституція президентської держави. А ви як вважали?
    > Вообще-то я бы хотел посмотреть на реакцию некоторых на этом форуме, если бы данный прожект выдала на-гора Тимошенко!
    Якби видала на-гора - реакція була б, дійсно, негативна. Але якби в неї з столу викрали - я б, принаймні, зачекав до офіційного релізу, перш ніж лаяти автора.
    > З.Ы. Статья 19 - вверх уродства! По ней весь документ можно назвать Конституция украинской автономии!
    А чим вам екологія не подобається?
    
    Як на мене, найбільш уродська стаття - 95; чому ви її не помітили - не розумію. Втім, автори теж розуміють її уродство, тому залишили альтернативний варіант, теж уродський. Я б запропонував таку модель:
    Президент чи ВР можуть оголосити референдум про довіру до вищих органів влади, на який виносяться 2 питання - про довіру/недовіру до ВР і Президента. Той, кому висловлена недовіра, переобирається за 2 місяці після оголошення результатів референдуму про ДВОВ. Референдум про ДВОВ не може бути проведений протягом року з моменту проведення попереднього р. про ДВОВ.
    Така система має запобіжник для обох гілок влади, її використовуватимуть тільки коли будуть переконані в своїй правоті.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2008.02.29 | Николай Чернигов

      Я Вас правильно понял?...

      ...или мне показалось, что Вас этот прожект не обрадовал?
      
      Koala пише:
      > 76 - проблема, нмд, в "окремій частині" і другому абзаці. Так - проблем не бачу.
      
      Да, вообще, отмена Законов, а тем более их частей, референдумом - бред, особенно при условии, что ТОЛЬКО Президент имеет право провозгласить или НЕТ такой референдум. Просто полигон для манипуляций.
      
      > 77 - перша частина, дійсно, фігня. А далі все нормально
      
      Тут в ВР голоса посчитать не могут нормально. Что тогда будет с легитимностью "народных инициатив"?
      
      > 82 - ??? В чому проблема?
      
      Премьер-минист и министры - депутаты.
      
      > 89 -26, 27 - що не подобається? Зміна процедури?
      
      После всего лишь "изменения процедуры" НБУ будет находится под полным контролем президента.
      
      > 28, 29 - ЦВК і КС тепер будуть формуватися за обопільної згоди ВР і Президента. Що тут поганого? КС, дійсно, слід би було трохи інакше, але можна і так.
      
      Да нет же, нет. Не под "взаимным" а под контролем того, кто будет предлагать кандидатуры (свои до бесконечности) или, эти органы, вообще, не будут сформированы.
      
      > 101 - через 89-26, 27. А куди це відносити? Робити окремий розділ "НБУ" з 1 статті?
      
      Ну даже если лень писать отдельный раздел, то и в этом случае в разделе "ВРУ" этой статье не место.
      
      > 110-4 - так само і зараз;
      
      А кто такие "высшее командование"? Командир отделения к ним относится? Но тут Вы правы - так и сейчас.
      
      > 110-5 - що тут поганого?
      
      Звільняє без погодження з ВР. В этом случае Глава СБУ - марионетка, которую, в случае неповиновения (угрозы расследования по самому себе, любимому, или по "любим друзям"), Президент снимает росчерком пера.
      Для сравнения: "вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;"
      
      > 110-11 і 120 - це конституція президентської держави. А ви як вважали?
      
      А кто Вам сказал что это президентская форма правления? Назначая премьера своим указом президент уже ставит его себе в подчинение. И премьер будет ответственен не перед ВР (законодательной властью), а перед барином, издавшим указ о его назначении. Кстати, манипулируя отдельной группой депутатов в вопросе (не)принятия Программы правительства, Президент получает диктаторские полномочия, распустив ВР и назначив марионеточное правительство. И так до бесконечноти. незаметно?
      
      > Якби видала на-гора - реакція була б, дійсно, негативна. Але якби в неї з столу викрали - я б, принаймні, зачекав до офіційного релізу, перш ніж лаяти автора.
      
      Будет повод поприкалываться, если Президентом с аналогичными правами станет Тимошенко. А, насчет, релизов, то поверьте, ющенковский вариант, если и будет отличен от рассматриваемого, то врядли в лучшую сторону.
      
      > А чим вам екологія не подобається?
      
      Звиняте, перепутал с 21-й.
      
      > Як на мене, найбільш уродська стаття - 95; чому ви її не помітили - не розумію. Втім, автори теж розуміють її уродство, тому залишили альтернативний варіант, теж уродський.
      
      О, да. Что пропустил, то пропустил!
      
      > Президент чи ВР можуть оголосити референдум про довіру до вищих органів влади, на який виносяться 2 питання - про довіру/недовіру до ВР і Президента. Той, кому висловлена недовіра, переобирається за 2 місяці після оголошення результатів референдуму про ДВОВ. Референдум про ДВОВ не може бути проведений протягом року з моменту проведення попереднього р. про ДВОВ.
      > Така система має запобіжник для обох гілок влади, її використовуватимуть тільки коли будуть переконані в своїй правоті.
      
      Вариант неплохой.Но скорее всего будут обоюдные перевыборы.
      
      Меня же больше волнует вопрос: На действующую Конституцию положим болт?
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2008.02.29 | samopal

        Там фсьо уже давно лєжит

      • 2008.02.29 | Koala

        Частково.

        Николай Чернигов пише:
        > ...или мне показалось, что Вас этот прожект не обрадовал?
        Це ще не прожект. Це прожект прожекту.
        
        > > 76 - проблема, нмд, в "окремій частині" і другому абзаці. Так - проблем не бачу.
        > Да, вообще, отмена Законов, а тем более их частей, референдумом - бред, особенно при условии, что ТОЛЬКО Президент имеет право провозгласить или НЕТ такой референдум. Просто полигон для манипуляций.
        Дійсно, пункт про те, що референдум за народною ініціативою проголошує Президент - фігня, так само, як і народне коригування законів. А от можливість відмінити закон референдумом, як на мене, прийнятний варіант. Хоча прийнятно і без нього )
        
        > > 77 - перша частина, дійсно, фігня. А далі все нормально
        > Тут в ВР голоса посчитать не могут нормально. Что тогда будет с легитимностью "народных инициатив"?
        Те саме, що і з легітимністю ВР і Президента. В яких, як ви точно подмітили, голоси порахувати не можуть.
        
        > > 82 - ??? В чому проблема?
        > Премьер-минист и министры - депутаты.
        І що з того? Англія так живе. Ніхто їх не змушує залишатися депутатами, якщо хочуть - хай складають повноваження і йдуть до уряду на постійну роботу. Якщо не хочуть - хай на голосування через дорогу бігають.
        
        > > 89 -26, 27 - що не подобається? Зміна процедури?
        > После всего лишь "изменения процедуры" НБУ будет находится под полным контролем президента.
        Стаття 85 чинної Конституції:
        18) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку України за поданням Президента України;
        19) призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України;
        Перепрошую, я помилився. Ніякої зміни не відбувається.
        
        > > 28, 29 - ЦВК і КС тепер будуть формуватися за обопільної згоди ВР і Президента. Що тут поганого? КС, дійсно, слід би було трохи інакше, але можна і так.
        > Да нет же, нет. Не под "взаимным" а под контролем того, кто будет предлагать кандидатуры (свои до бесконечности) или, эти органы, вообще, не будут сформированы.
        Так само під контролем того, хто буде затвержувати їх, відхиляючи не свої до нескінченості або, знов таки, ці органи не будуть сформовані. Зараз що, краще?
        
        > > 101 - через 89-26, 27. А куди це відносити? Робити окремий розділ "НБУ" з 1 статті?
        > Ну даже если лень писать отдельный раздел, то и в этом случае в разделе "ВРУ" этой статье не место.
        Як і в сучасній Конституції?
        
        > > 110-4 - так само і зараз;
        > А кто такие "высшее командование"? Командир отделения к ним относится? Но тут Вы правы - так и сейчас.
        
        > > 110-5 - що тут поганого?
        > Звільняє без погодження з ВР. В этом случае Глава СБУ - марионетка, которую, в случае неповиновения (угрозы расследования по самому себе, любимому, или по "любим друзям"), Президент снимает росчерком пера.
        > Для сравнения: "вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;"
        Після чого СБУ не зможе затримати приятеля депутата... Далі довга розмова, якщо хочете продовжувати - будь ласка.
        
        > > 110-11 і 120 - це конституція президентської держави. А ви як вважали?
        > А кто Вам сказал что это президентская форма правления? Назначая премьера своим указом президент уже ставит его себе в подчинение. И премьер будет ответственен не перед ВР (законодательной властью), а перед барином, издавшим указ о его назначении. Кстати, манипулируя отдельной группой депутатов в вопросе (не)принятия Программы правительства, Президент получает диктаторские полномочия, распустив ВР и назначив марионеточное правительство. И так до бесконечноти. незаметно?
        Ця "окрема група" має складатися з 226 осіб, нє?
        
        > > Якби видала на-гора - реакція була б, дійсно, негативна. Але якби в неї з столу викрали - я б, принаймні, зачекав до офіційного релізу, перш ніж лаяти автора.
        > Будет повод поприкалываться, если Президентом с аналогичными правами станет Тимошенко. А, насчет, релизов, то поверьте, ющенковский вариант, если и будет отличен от рассматриваемого, то врядли в лучшую сторону.
        Скоріш за все на краще - це перший внутрішній варіант, який готували з урахуванням побажань однієї сторони.
        
        > > А чим вам екологія не подобається?
        > Звиняте, перепутал с 21-й.
        Її КР в будь-якому разі в такій формі не пропустить.
        
        > > Як на мене, найбільш уродська стаття - 95; чому ви її не помітили - не розумію. Втім, автори теж розуміють її уродство, тому залишили альтернативний варіант, теж уродський.
        > О, да. Что пропустил, то пропустил!
        > > Президент чи ВР можуть оголосити референдум про довіру до вищих органів влади, на який виносяться 2 питання - про довіру/недовіру до ВР і Президента. Той, кому висловлена недовіра, переобирається за 2 місяці після оголошення результатів референдуму про ДВОВ. Референдум про ДВОВ не може бути проведений протягом року з моменту проведення попереднього р. про ДВОВ.
        > > Така система має запобіжник для обох гілок влади, її використовуватимуть тільки коли будуть переконані в своїй правоті.
        > Вариант неплохой.Но скорее всего будут обоюдные перевыборы.
        Тому це і не використовуватимуть, крім як у безвиході. Що і потрібно.
        
        > Меня же больше волнует вопрос: На действующую Конституцию положим болт?
        Мене це теж хвилює; я погоджуюся з паном Северином, що державі потрібне перезавантаження, але прірву у два стрибки не перескочиш - або повне перезавантаження із скликанням Установчих Зборів і новими виборами всієї верхівки, або поступовий розвиток і поступові зміни.

• 2008.02.29 | SpokusXalepniy

  В одному реченні - зосереджен менталітет нації.

  В статті 20 читаємо:
  ...На території України не допускається розташування іноземних військових баз.
  
  Це те ж саме, що і було.
  Тут виникає лише такі спроби роз'яснення цього положення (одне з):
  
  1. Севастополь - не є Українською територією.
  2. Росія - не іноземна держава.
  3. База в Севастополі не є військовою базою.
  4. Якщо п.3, то такого типу бази можуть будуватись на території України іноземцями.
  
  Взагалі, починати писання нової Конституції з відвертої брехні, мабуть, не треба.
  
  А ще, цікаво продовжити думку автора цієї тези про іноземні військові бази з позиції колективної безпеки, якщо Україна приєднається... І тут нема значення - чи це НАТО, чи це об'єднання країн Східної Європи (дуже Східної, можна навіть сказати Азії ).
  Так ось, продовжуючи думку автора: на території України не допускається розташування іноземних військових баз просто напрошується: нехай наши союзники оті бази у себе розміщують, а ми будемо чужою жопою їжачків бити.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2008.02.29 | samopal

    Угу. Але подібне речення є і в діючій Конституції

    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2008.02.29 | сябр

      Re: Угу. Але подібне речення є і в діючій Конституції

      Але ьв діючій Конституції є й перехідні положення, які врегульовують тимчасовий статус бази ЧФ. А у представленому проекті нічого такого нема.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2008.02.29 | samopal

        Re: Угу. Але подібне речення є і в діючій Конституції

        Цей проект не є представленим повністю навіть, як проект.
        А як ця зміна може вплинути на статус "перехідних положень" годі й казати...
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2008.02.29 | SEMENN

          Треба до Конституції записати

          що Дама з Косою, яка уособлює СМЕРТЬ у всьому світі не може висуватись на президента, бо голос з пекла Нострадамуса в катренах переданий нам через тіло зомбі Уколова, на попередніх виборах, може кинути Україну на нові потрясіння.
          Україна демократична країна, тому Тимошенко може збирати далі своїх послідовників по підвалах та сіяти в Україні ненависть, злобу та страх з ПЕКЛА далі.