17 абзаців самопіару
02/29/2008 | Олександр Северин
Днями ми програли суд... Майже так само я вже починав два роки тому розмішений на віртуальних шпальтах "Майдану" інший матеріял – тоді йшлося про доволі самовпевнену спробу оскаржити прийняття Верховною Радою феноменального за своєю цинічною контроверсією до Конституції закону про запровадження недоторканности для депутатів місцевих рад. З тих пір я, зв'язавшись з адміністративним судочинством, програв ще купу справ, а здобув тільки локальні перемоги, втратив колишнє кавалерійське нахабство вправного і досвідченого представника комерційного банку у господарських справах, натомість набувши іронічно-дзенського ставлення до можливостей законослухняного і більш-менш юридично озброєного громадянина у герці з її свинячою величністю владою (персоналій прошу не смикатися, наразі йдеться про всезагальне і знеособлене). А також, порозумінівши, припинив запрошувати до участи у таких справах юних ентузіастів справи громадянського спротиву, не останнью мірою через небажання наочно розчаровувати їх у можливостях судової боротьби зі сваволею держави та некомпетентністю, захланністю, правовим нігілізмом та глупством чиновників. Погодьтеся, приємно вірити, що попри розтрансльовані масмедіями специфічні і промовисті рішення N-cького суду у справі X та NN-ського – у справі XX та десятки таких подібних десь існує таки шляхетна Феміда, принцеса-воїн, що зі справді зав'язаними очима та гострючою самурайською катаною, боронить, на кшталт Затоїчі by Takeshi Kitano, запльовану "елітою" справедливість. Себто – право.
Так от днями я знову цілком безславно (позаяк навряд чи буває навпаки) і очікувано програв суд проти "верхів" і вельми вдячний моєму представникові, відомому правозахиснику пані Людмилі Коваль, що вона вв'язалася разом зі мною у цей авантюрний, зважуючи на список відповідачів, судовий похід. Послухавши нас та представників відповідачів – Уповноваженого ВРУ з прав людини Ніни Карпачової, Верховної Ради України та Голови Верховної Ради, судова колегія не знайшла підстав погодитися з нашими безспідставними, як виявляється, доводами про те, що якщо в законі сказано "А", без варіантів "Б", "В" тощо, то має бути таки саме "А", не що інше (за смаком владців).
Коротше, ніби нічого екстраординарного і такого, що вимагало б привернення уваги спільноти читачів "Майдану". "Влада собі як влада", як каже Андрухович. Якби не одне "якби". Чи то з власного розсуду чи то за ініціятивою відповідачів суд, виносячи рішення, вказав нам на те, що оспорюваними діями, рішеннями, бездіяльністю відповідачів – увага! – не порушуються наші права та інтереси.
Щоби не переказувати неодноразово сказане, скажу стисло – у такий спосіб "іменем України" декларовано, що питання недотримання (себто - порушення) державою, її органами та посадовцями законів, якщо безпосереднім суб'єктом відповідних правовідносин не є громадянин, громадянина геть не стосується. І дарма, що ви, громадянин, сплачуючи податки, всіх зазначених утриманців фінансуєте, уповноваживши (докази – в Конституції) діяти винятково в межах і на підставі Конституції та законів. Коли політично свідома Ніна Карпачова, попри імперативні вимоги закону, благополучно суміщає несуміщувані посади – вас це не стосується. Коли Верховна Рада України, замість вирішити питання про призначення Омбудсмена за законом, "позавчора", робить це лише "післязавтра", це вас також не має обходити. І що вже там казати про демонстративно незаконну кучмівсько-морозівську "політреформу", про ту саму сезонну "недоторканність" для депутатів наших менших, про нахабно-неконституційний, але такий політично-доцільний Закон "Про Кабінет Міністрів України", про невимушене чхання на рішення Конституційного суду при прийнятті держбюджету? Напевно, нічого не казати. Бо воно вас, перепрошую, "не гребе", бо ви є хто? Простий громадянин, себто в їхній системі координат (згадуючи промову незабутнього золотовуста Василя Кисельова) – ніхто.
Зрештою, мені нема чого закинути персонально суддям (окрім того, що в апеляційній скарзі, звісно)– вони виглядали кваліфіковано, поводилися коректно, а що не задовольнили три важливі клопотання – так то мають процесуальне право. Хтось, можливо, скаже про фаховий рівень судового "розводилова", а я скажу про годинники. Чи варто гучно-бучно дорікати окремо взятому колещатку немовби "Ролекса" за те, що він спізнюється на годину за добу, якщо ви купили того дзигарка на Троєщинському ринку зі спрацьованих рук професійного "лоховода"? Та ще й подякували.
Так саме нема мені (цимесу) кайфу висварювати представника ВРУ за те, що він у судовому засідані не сіло не впало закинув мені те, що Северин, подаючи такого позова та вміщуючи "на одному сайті" відповідну інформацію, просто "піариться". Цьому високопрофесійному, не сумніваюся, юристу варто радше поспівчувати, якщо вже службова роль стає частиною єства настільки, щоби щиро вважати PR-ом спробу реалізації гарантованого Конституцією права оскаржувати беззаконня. Не буду розчаровувати того молодого чоловіка – PR так PR, не питання. Я, зрештою, "фестивалю" на свої кревні, а не кошти платників податків.
Мені залежить на іншому. Як на моє сприйняття, держава в цілому, яко же окремі державні органи, посадовці, а також т.зв."політична еліта" (скопом і осібно) всерйоз вважають, що десь між рядками у частині другій ст.19 Конституції України, котра наказує державі і "державцям" поводитися, як знаємо, винятково на підставі та у межах Конституції, записано дрібними літерками "але на це можна не зважати". Як на моє сприйняття, всі ці феєричні чи то навпаки невимовно нудні актори владної сцени та політичних лаштунків на всіх своїх різнокольорових прапорах, транспарантах, хоругвах та інших фофудьях мають оте кисельовське "громадяни - ніхто", а дехто з них, можливо, вже щиро повірив, що інтереси громадян вельможні неподобства на гроші платників податків - "не зачіпають". І навряд чи ви не погодитеся, що в Україні існують дві Конституції – писана і прийнята про око людське (функція – камуфляж при дерибані всього нероздерібаненого дотепер) та чинні, актуальні "понятія" (функція – практичне застосування при тому ж таки дерибані).
Тут мене трафляє відчуття "дежа вю" – про це писано-переписано стоси паперу і гігабайти пам'яти, а практичний ефект від того писання, в контексті мети поступу громадянського суспільства і забезпечення правової (а не сором'язливо-корупційної) сутности держави – помірний. Це ще якщо собі лестити. І мені необхідно відповісти пану Олексію Мирошниченку на адресоване мені (http://maidanua.org/static/mai/1202713866.html ): "чому Ви тратите сили на речi, якi нiчого не змiнять на краще у життi суспiльства. Припустимо, що вивели на чисту воду В. Януковича, Н. Карпачову, Л. Кучму та других...Ну й що? Нi один з них не вiдповiсть по закону... Це Вам вiдомо, вiдомо й чому".
Не вдаючися до до зайвої у моєму випадкові патетики, скажу просто – з духу протиріччя. Мені не подобається, коли якась наволоч мене намагається "розвести". Хоч торгаш на ринку, хоч держава – у контексті, до речі, друга ще набагато гірша за першого, бо у першого нема влади і першому ми не сплачуємо податки. От і все.
І, на мій погляд, сам по собі розпочатий конституційний процес, котрий має відбуватися під тиском громадськости, і нова Конституція, необхідність прийняття якої заперечує пан Олексій («нова» Конституцiя не примусить узурпаторiв влади вiдмовитись вiд неї, а тому життя не тiльки не змiниться на краще, а й погiршиться. Тодi, чому Ви пiдтримуєте амбiцiознi задуми Президента на розробку та прийняття «Новоi» Конституцiї? Що, у дiючiй Конституцiї недостатньо закладено прав для людини, чи непосильнi обов’язки? Не думаю") мають виконати дві функції:
1. Функція "Reload". Перезавантаження, переформатування держави, котра наочно і неодноразово довела свою розкоординованість та нездатність бути власне легітимним, публічним, відповідальним механізмом втілення народної волі, а не "троєщинським ролексом".
2. Функція практично-правозахисна (захисту народовладдя, прав і свобод). Розставлення навколо влади якомога чіткішої системи "червоних прапорців", вихід за які громадянське суспільство сприйматиме як оголошення владою себе поза законом і, відповідно, акт, котрий розв'язуватиме народу руки для відповідних дій і, водночас, закладення принаймні базових механізми перетворення інтересів громадян на державні політики.
3. Функція виховна. Вдовбити на майбутнє владцям, політикам у напівадекватні часом голови, що їхне уявлення, озвучене люб'язним паном В.Кисельовим, про взаємне становище громадянина і владця/політика в системі суспільних координат є, м'яко кажучи, помилковим.
Передбачаю запитання – а чи є це все можливим в умовах неоголошеної, але дуже послідовної громадянської війни "еліти" проти громадян за "світлі", перепрошую, ідеали "охлократії олігархії" і тотального розкрадання? Слушне запитання. Але на нього є проста відповідь – ми ніколи цього не дізнаємося, якщо не спробуємо. Не-діяння є гарним у даоській практиці, але не в Українському суспільстві, у взаємовідносинах громадянина з владою.
"Україні потрібен ЛІДЕР", - пише пан Олексій, немолода людина, котра мабуть вже предостатньо наспостерігалася за вовтузінням дрібних чи то супервайзорів від кланів чи то недофюрерів чи то просто нездатних людей навколо владного керма, органічно сполученого з владним же коритом. Я розумію. Але лідера, адекватного до сучасних потреб і сучасних викликів, може створити лише суспільство, в якому "критична маса" громадян для початку усвідомить лідерами самих себе у взаєминах з тими, хто нам винен за визначенням – з державою, посадовцями, політиками. Інакше буде або фюрер або новий "смотрящій" від "еліти. І те і інше – лайно. То давайте для початку "не купувати псевдоролекси на Троєщинському ринку". Не купувати гнилий товар на електорат-шоу, що, замість прозорого та чесного суспільного тендеру на найкращий державний проект підсовує нам "еліта". Тренувати в собі звичку і бойові навички вимагати від посадовця, котрий існує на наші гроші і за великим рахунком обіймає посаду лише нашою милістю, а не згинатися перед ним у проханні. І хай вони це звуть (хоч соло, а нехай хоч би і хором) нашим самопіаром. Ми такі.
Більш того, на мій погляд, є гостроактуальним питання існування своєрідних "сил оперативного реагування" громадянського суспільства, тобто інституції (а ще краще – інституцій чи мережі), котра постійно, системно і комплексно опікувалася б виявленням правопорушень з боку держави та її (держави) юридичним переслідуванням за такі капости. А також і забезпеченням "інформаційного фронту", якщо вже існуючі конвенційні ЗМІ в абсолютній більшости мають настільки збочені смаки, що вважають обсмоктування політичних "канхветок тузік", вартіснішим за висвітлення тотально проблемних взаємин "громадяни - держава" (так, до речі, можна і революцію прогавити).
І на післямову: якщо вже ця держава так наполягає, що її справи, оборудки і порушення "не зачіпають інтересів громадян", то чи не ризикує вона нас остаточно переконати в тому, що ця держава (на відміну від країни) – не наша? З усіма наслідками.
Олександр Северин, к.ю.н.,
правовий радник ВГО Альянс "Майдан"
Так от днями я знову цілком безславно (позаяк навряд чи буває навпаки) і очікувано програв суд проти "верхів" і вельми вдячний моєму представникові, відомому правозахиснику пані Людмилі Коваль, що вона вв'язалася разом зі мною у цей авантюрний, зважуючи на список відповідачів, судовий похід. Послухавши нас та представників відповідачів – Уповноваженого ВРУ з прав людини Ніни Карпачової, Верховної Ради України та Голови Верховної Ради, судова колегія не знайшла підстав погодитися з нашими безспідставними, як виявляється, доводами про те, що якщо в законі сказано "А", без варіантів "Б", "В" тощо, то має бути таки саме "А", не що інше (за смаком владців).
Коротше, ніби нічого екстраординарного і такого, що вимагало б привернення уваги спільноти читачів "Майдану". "Влада собі як влада", як каже Андрухович. Якби не одне "якби". Чи то з власного розсуду чи то за ініціятивою відповідачів суд, виносячи рішення, вказав нам на те, що оспорюваними діями, рішеннями, бездіяльністю відповідачів – увага! – не порушуються наші права та інтереси.
Щоби не переказувати неодноразово сказане, скажу стисло – у такий спосіб "іменем України" декларовано, що питання недотримання (себто - порушення) державою, її органами та посадовцями законів, якщо безпосереднім суб'єктом відповідних правовідносин не є громадянин, громадянина геть не стосується. І дарма, що ви, громадянин, сплачуючи податки, всіх зазначених утриманців фінансуєте, уповноваживши (докази – в Конституції) діяти винятково в межах і на підставі Конституції та законів. Коли політично свідома Ніна Карпачова, попри імперативні вимоги закону, благополучно суміщає несуміщувані посади – вас це не стосується. Коли Верховна Рада України, замість вирішити питання про призначення Омбудсмена за законом, "позавчора", робить це лише "післязавтра", це вас також не має обходити. І що вже там казати про демонстративно незаконну кучмівсько-морозівську "політреформу", про ту саму сезонну "недоторканність" для депутатів наших менших, про нахабно-неконституційний, але такий політично-доцільний Закон "Про Кабінет Міністрів України", про невимушене чхання на рішення Конституційного суду при прийнятті держбюджету? Напевно, нічого не казати. Бо воно вас, перепрошую, "не гребе", бо ви є хто? Простий громадянин, себто в їхній системі координат (згадуючи промову незабутнього золотовуста Василя Кисельова) – ніхто.
Зрештою, мені нема чого закинути персонально суддям (окрім того, що в апеляційній скарзі, звісно)– вони виглядали кваліфіковано, поводилися коректно, а що не задовольнили три важливі клопотання – так то мають процесуальне право. Хтось, можливо, скаже про фаховий рівень судового "розводилова", а я скажу про годинники. Чи варто гучно-бучно дорікати окремо взятому колещатку немовби "Ролекса" за те, що він спізнюється на годину за добу, якщо ви купили того дзигарка на Троєщинському ринку зі спрацьованих рук професійного "лоховода"? Та ще й подякували.
Так саме нема мені (цимесу) кайфу висварювати представника ВРУ за те, що він у судовому засідані не сіло не впало закинув мені те, що Северин, подаючи такого позова та вміщуючи "на одному сайті" відповідну інформацію, просто "піариться". Цьому високопрофесійному, не сумніваюся, юристу варто радше поспівчувати, якщо вже службова роль стає частиною єства настільки, щоби щиро вважати PR-ом спробу реалізації гарантованого Конституцією права оскаржувати беззаконня. Не буду розчаровувати того молодого чоловіка – PR так PR, не питання. Я, зрештою, "фестивалю" на свої кревні, а не кошти платників податків.
Мені залежить на іншому. Як на моє сприйняття, держава в цілому, яко же окремі державні органи, посадовці, а також т.зв."політична еліта" (скопом і осібно) всерйоз вважають, що десь між рядками у частині другій ст.19 Конституції України, котра наказує державі і "державцям" поводитися, як знаємо, винятково на підставі та у межах Конституції, записано дрібними літерками "але на це можна не зважати". Як на моє сприйняття, всі ці феєричні чи то навпаки невимовно нудні актори владної сцени та політичних лаштунків на всіх своїх різнокольорових прапорах, транспарантах, хоругвах та інших фофудьях мають оте кисельовське "громадяни - ніхто", а дехто з них, можливо, вже щиро повірив, що інтереси громадян вельможні неподобства на гроші платників податків - "не зачіпають". І навряд чи ви не погодитеся, що в Україні існують дві Конституції – писана і прийнята про око людське (функція – камуфляж при дерибані всього нероздерібаненого дотепер) та чинні, актуальні "понятія" (функція – практичне застосування при тому ж таки дерибані).
Тут мене трафляє відчуття "дежа вю" – про це писано-переписано стоси паперу і гігабайти пам'яти, а практичний ефект від того писання, в контексті мети поступу громадянського суспільства і забезпечення правової (а не сором'язливо-корупційної) сутности держави – помірний. Це ще якщо собі лестити. І мені необхідно відповісти пану Олексію Мирошниченку на адресоване мені (http://maidanua.org/static/mai/1202713866.html ): "чому Ви тратите сили на речi, якi нiчого не змiнять на краще у життi суспiльства. Припустимо, що вивели на чисту воду В. Януковича, Н. Карпачову, Л. Кучму та других...Ну й що? Нi один з них не вiдповiсть по закону... Це Вам вiдомо, вiдомо й чому".
Не вдаючися до до зайвої у моєму випадкові патетики, скажу просто – з духу протиріччя. Мені не подобається, коли якась наволоч мене намагається "розвести". Хоч торгаш на ринку, хоч держава – у контексті, до речі, друга ще набагато гірша за першого, бо у першого нема влади і першому ми не сплачуємо податки. От і все.
І, на мій погляд, сам по собі розпочатий конституційний процес, котрий має відбуватися під тиском громадськости, і нова Конституція, необхідність прийняття якої заперечує пан Олексій («нова» Конституцiя не примусить узурпаторiв влади вiдмовитись вiд неї, а тому життя не тiльки не змiниться на краще, а й погiршиться. Тодi, чому Ви пiдтримуєте амбiцiознi задуми Президента на розробку та прийняття «Новоi» Конституцiї? Що, у дiючiй Конституцiї недостатньо закладено прав для людини, чи непосильнi обов’язки? Не думаю") мають виконати дві функції:
1. Функція "Reload". Перезавантаження, переформатування держави, котра наочно і неодноразово довела свою розкоординованість та нездатність бути власне легітимним, публічним, відповідальним механізмом втілення народної волі, а не "троєщинським ролексом".
2. Функція практично-правозахисна (захисту народовладдя, прав і свобод). Розставлення навколо влади якомога чіткішої системи "червоних прапорців", вихід за які громадянське суспільство сприйматиме як оголошення владою себе поза законом і, відповідно, акт, котрий розв'язуватиме народу руки для відповідних дій і, водночас, закладення принаймні базових механізми перетворення інтересів громадян на державні політики.
3. Функція виховна. Вдовбити на майбутнє владцям, політикам у напівадекватні часом голови, що їхне уявлення, озвучене люб'язним паном В.Кисельовим, про взаємне становище громадянина і владця/політика в системі суспільних координат є, м'яко кажучи, помилковим.
Передбачаю запитання – а чи є це все можливим в умовах неоголошеної, але дуже послідовної громадянської війни "еліти" проти громадян за "світлі", перепрошую, ідеали "охлократії олігархії" і тотального розкрадання? Слушне запитання. Але на нього є проста відповідь – ми ніколи цього не дізнаємося, якщо не спробуємо. Не-діяння є гарним у даоській практиці, але не в Українському суспільстві, у взаємовідносинах громадянина з владою.
"Україні потрібен ЛІДЕР", - пише пан Олексій, немолода людина, котра мабуть вже предостатньо наспостерігалася за вовтузінням дрібних чи то супервайзорів від кланів чи то недофюрерів чи то просто нездатних людей навколо владного керма, органічно сполученого з владним же коритом. Я розумію. Але лідера, адекватного до сучасних потреб і сучасних викликів, може створити лише суспільство, в якому "критична маса" громадян для початку усвідомить лідерами самих себе у взаєминах з тими, хто нам винен за визначенням – з державою, посадовцями, політиками. Інакше буде або фюрер або новий "смотрящій" від "еліти. І те і інше – лайно. То давайте для початку "не купувати псевдоролекси на Троєщинському ринку". Не купувати гнилий товар на електорат-шоу, що, замість прозорого та чесного суспільного тендеру на найкращий державний проект підсовує нам "еліта". Тренувати в собі звичку і бойові навички вимагати від посадовця, котрий існує на наші гроші і за великим рахунком обіймає посаду лише нашою милістю, а не згинатися перед ним у проханні. І хай вони це звуть (хоч соло, а нехай хоч би і хором) нашим самопіаром. Ми такі.
Більш того, на мій погляд, є гостроактуальним питання існування своєрідних "сил оперативного реагування" громадянського суспільства, тобто інституції (а ще краще – інституцій чи мережі), котра постійно, системно і комплексно опікувалася б виявленням правопорушень з боку держави та її (держави) юридичним переслідуванням за такі капости. А також і забезпеченням "інформаційного фронту", якщо вже існуючі конвенційні ЗМІ в абсолютній більшости мають настільки збочені смаки, що вважають обсмоктування політичних "канхветок тузік", вартіснішим за висвітлення тотально проблемних взаємин "громадяни - держава" (так, до речі, можна і революцію прогавити).
І на післямову: якщо вже ця держава так наполягає, що її справи, оборудки і порушення "не зачіпають інтересів громадян", то чи не ризикує вона нас остаточно переконати в тому, що ця держава (на відміну від країни) – не наша? З усіма наслідками.
Олександр Северин, к.ю.н.,
правовий радник ВГО Альянс "Майдан"
Відповіді
2008.02.29 | Адвокат ...
Мо` в тім і полягає їхній підступний задум?
Олександр Северин пише:> І на післямову: якщо вже ця держава так наполягає, що її справи, оборудки і порушення "не зачіпають інтересів громадян", то чи не ризикує вона нас остаточно переконати в тому, що ця держава – не наша? З усіма наслідками.
В сенсі тего, що поки ми таки в тім се переконаємо, вони остаточно все, що мона й не мона зкомуніздять, зпакують валізи і з летовища у Борисполі проголосять 2 вікопомних універсали: одним проголосять Мацькаві війну "да пабєднава канца", другим проголосять повну та беззастережну капітуляцію. Сядуть собі в літак,-- і відлетять у вільний світ...
2008.03.01 | catko
от тому я і стараюсь поки що поменше податків платити
2008.03.01 | samopal
Гм... Цікава інформація, пане Шон, але дивні висновки
Цікава хоча б у тому, що ви навели ще одне "юридичне" підтвердження розвалу правової системи. Кілька днів тому на "п'ятаку" я випадково почув від вашого "колеги" Стьопи Гавриша таку фразу: "Конституція не діє..."Але висновки...
Ви пропонуєте у цих умовах "перезавантаження" Конституції, держави, чи ще чого? Та ще й подаєте ідею створення якоїсь додаткової гілки (чи "мережі") влади - "громадської". Це непогано лягає на розсусолювання нашого прізідєнта про "народне вето" та інші юридично незграбні казуси.
Пан Гавриш на цю тему висловився більш відверто - у народі (сусрільстві, громаді) існує "розкол", тому тре добиватися того перезавантаження на підставі домовленості еліт. Слова Гавриша виглядають боижчими до задуму ініціаторів того "перезавантаження"...
Якщо в країні не діє Конституція, не діють закони, то тієї держави вже практично немає. Не думаю, що така ситуація комусь сподобається - навіть еліті ініціяторів, - наслідки можуть бути дуже і дуже...
Але у мене до вас (Гавриша я б теж спитав, але не маю нагоди) таке питаннячко: А ДЕ ГАРАНТ?
Ні, я не про ініціяторів чи гарантії майбутньої "переконституції", я - про ГАРАНТА тієї, яка діє, чи повинна діяти зараз!
2008.03.01 | Николай Чернигов
А Ленин в Швейцарии!
samopal пише:> Але у мене до вас (Гавриша я б теж спитав, але не маю нагоди) таке питаннячко: А ДЕ ГАРАНТ?
> Ні, я не про ініціяторів чи гарантії майбутньої "переконституції", я - про ГАРАНТА тієї, яка діє, чи повинна діяти зараз!
Архиважный вопрос, однако. Гарант, тот самый, желанию которого занять "гарантирующий" пост, несмотря на руки, которые никогда не нажимали кнопку "за", мы и обязаны за принятие действующей редакции Конституции, теперь занят тем, как бы эту самую Конституцию подмять под себя!
2008.03.01 | Sean
Гарант там, де Ви подумали
2008.03.01 | Mossad
от за це +1
"втратив колишнє кавалерійське нахабство вправного і досвідченого представника комерційного банку у господарських справах, натомість набувши іронічно-дзенського ставлення до можливостей законослухняного і більш-менш юридично озброєного громадянина у герці з її свинячою величністю владою"тепер я бачу, що Ви хоч і фанат, але почуття раціональності не втрачаєте, і це супер.
Скажу Вам так, аби ми із знайомим виграли процес проти тепломережі (26 засідань) знадобилося два роки (суть справи: нема угоди -- нема грошей). Тим не менш, кайфовий момент був, коли юрист тепломережи подав свій власний позов: доведення до божевілля
2008.03.01 | Адвокат ...
Розкажіть докладніше! Це страшенноцікаво!
Mossad пише:> Скажу Вам так, аби ми із знайомим виграли процес проти тепломережі (26 засідань) знадобилося два роки (суть справи: нема угоди -- нема грошей). Тим не менш, кайфовий момент був, коли юрист тепломережи подав свій власний позов: доведення до божевілля
Про оце:
1. Як Ви з Вашим знайомим виграли процес.
2. Як проходив процес про доведення до божевілля.
Наперід дякую!
2008.03.01 | ilia25
Питання, на які у вас нема і ніколи не було відповіді
Олександр Северин пише:> 1. Функція "Reload". Перезавантаження, переформатування держави, котра наочно і неодноразово довела свою розкоординованість та нездатність бути власне легітимним, публічним, відповідальним механізмом втілення народної волі, а не "троєщинським ролексом".
Ну і з чого ви взяли, що прийняття нової конституції матиме саме ці наслідки, а не залишить при владі ті ж самі рила з тим же самим світоглядом?
> 2. Функція практично-правозахисна (захисту народовладдя, прав і свобод). Розставлення навколо влади якомога чіткішої системи "червоних прапорців", вихід за які громадянське суспільство сприйматиме як оголошення владою себе поза законом і, відповідно, акт, котрий розв'язуватиме народу руки для відповідних дій і, водночас, закладення принаймні базових механізми перетворення інтересів громадян на державні політики.
Ну і що саме треба записати в новій конституції, щоб ця система червоних прапорців запрацювала?
> 3. Функція виховна. Вдовбити на майбутнє владцям, політикам у напівадекватні часом голови, що їхне уявлення, озвучене люб'язним паном В.Кисельовим, про взаємне становище громадянина і владця/політика в системі суспільних координат є, м'яко кажучи, помилковим.
Як саме прийнаття нової конституції цьому допоможе (якщо помаранчева революція та регулярні вибори цьому ще не дали ради)?
Взагалі, чому ви думаєте, що окрім перерахованого вами вище, нова конституція не призведе ще, скажімо, до ліквідації бідності, безправ'я, та відкриття еліксіру вічної молодості? НМД шанси тіж самі.
2008.03.01 | stefan
рівень законопослушності мало залежить від прийняття Біблії
ilia25 пише:> Олександр Северин пише:
> > 3. Функція виховна. Вдовбити на майбутнє владцям, політикам у напівадекватні часом голови, що їхне уявлення, озвучене люб'язним паном В.Кисельовим, про взаємне становище громадянина і владця/політика в системі суспільних координат є, м'яко кажучи, помилковим.
Блажен - хто вірує.
> Як саме прийнаття нової конституції цьому допоможе (якщо помаранчева революція та регулярні вибори цьому ще не дали ради)?
"Функція виховна".
законопослушності
>
> Взагалі, чому ви думаєте, що окрім перерахованого вами вище, нова конституція не призведе ще, скажімо, до ліквідації бідності, безправ'я, та відкриття еліксіру вічної молодості? НМД шанси тіж самі.
==============
Чогось на цю тему згадалась мені "Біблія" з її 10-ти заповідями.
Візьмемо прийняття християнства:
Італія -ІVст.
Франція-Vст.
Велика Британія-VІІІст
Німеччина-VIIIст.
Швеція-1008р.
Угорщинa-1000р.
Литвa -ХІVст.
Україна, Росія-988р.
Грузія-337р.
Вірменія-301р.
Примітка*:Вказані дати прийняття хpистиянства у всій державі.Початок прийняття християнства почався раніше, інколи процес тривав 3-5 і більше століть, як це було в Німеччині, Франції, Великій Британії.
.......
Всі вони прийняли християнство в різні часи.
І що саме характерно, що рівень законопослушності , цивілізованості мало залежить від часу прийняття Закону Божого.
2008.03.01 | Sean
Ілля, у мя на Ваші запитання ніколи не було, нема
і, мабуть, не буде відповіді. Рівно як і навпаки. Ну що я можу з тим зробити? Ніц.P.S. Щиро хочу сподивати си, що колись Україна буде парляментською республікою, як того Ви хочете. Але,повірте, це буде дуже не скоро і до того вона дуже довго буде президентською.
2008.03.01 | Skapirus
Re: 17 абзаців самопіару
Олександр Северин пише:>І дарма, що ви, громадянин, сплачуючи податки, всіх зазначених утриманців фінансуєте, уповноваживши (докази – в Конституції) діяти винятково в межах і на підставі Конституції та законів.
Здається, Ви не зрозуміли прози нашого життя. Ідея податків інша. Не Ви добровільно платите податки, а їх у Вас відбирають. Потрошку і регулярно. На власні потреби. Відчуваєте різницю? І скажіть "пасіба", що відбирають лише трошки, а не приходять вночі до Вас додому, викидають Вас у вікно, а самі виносять з хати все, що заманеться. Ну приблизно так, як було тисячу чи дві тисячі років тому. А нинішня Конституція - це так, обгортка, про людське око. Невже Ви ще цього не зрозуміли? Ми для них раби, а вони - пани, наші власники. Панам - все, а рабам - закон (встановлений панами).
Тому для мене не дивно, якщо Вам дали такі відповіді. Пани просто охрєнєвають від нахабства людської істоти, яку вони по присвоєному собі праву вважають своїм рабом. Тому й дають саме таку відповідь, яка відповідає справжньому, а не конституційному порядку речей.
2008.03.01 | Sean
я це все розумію
2008.03.01 | Volodymir
в контексте конституционного процесса
Олександр Северин пише:> Щоби не переказувати неодноразово сказане, скажу стисло – у такий спосіб "іменем України" декларовано, що питання недотримання (себто - порушення) державою, її органами та посадовцями законів, якщо безпосереднім суб'єктом відповідних правовідносин не є громадянин, громадянина геть не стосується.
>
Странно читать между строк подачу факта как чего-то нелогичного, противоречащего юридической логике - с точки зрения сабжа і отважного в нем участия исходя из профессиональной мотивации.
Поскольку решение "іменем України", не знакомясь с материалами дела можно с уверенностью утверждать, что дело также было не "Северин vs України" (что логично именно для такой постановки - не выполнение властью законов).
Неограниченный народный суверенитет (в отличие от гражданского, а из такой конструкции следует еще много чего про красные флажки и гражданское общество не как большинство) противоречит принципу независимости судебной ветки власти. Поскольку ВР представляет волю большинства (т.е. воплощает демократическую волю суверена), все что ограничивает власть является антидемократическим, и как следствие разделения политической и судебной власти с необходимостью принимается невозможность в судебном порядке принимать решения по сути актов, деяний или бездеятельности государства, когда гражданин не является непосредственным субъектом правоотношений.
Это так называемая Французская модель конституционного правоприменения.
Чего же тут странного и непредсказуемого может быть для специалиста по конституционному праву?
> І, на мій погляд, сам по собі розпочатий конституційний процес, котрий має відбуватися під тиском громадськости, і нова Конституція, необхідність прийняття якої заперечує пан Олексій («нова» Конституцiя не примусить узурпаторiв влади вiдмовитись вiд неї, а тому життя не тiльки не змiниться на краще, а й погiршиться. Тодi, чому Ви пiдтримуєте амбiцiознi задуми Президента на розробку та прийняття «Новоi» Конституцiї? Що, у дiючiй Конституцiї недостатньо закладено прав для людини, чи непосильнi обов’язки? Не думаю") мають виконати дві функції:
>
Т.е. пан Алексей явно скрытый новый либертарианец по воззрениям (и желание отчудиться
Оставим за скобками возможность перехода к другой парадигме (по моему мнению, это как раз не возможно, а возможен скорее всего компромис в рамках судебной реформы).
И чтобы правильно уточнить контекст: я тут пишу не о парадигме, а об самоосознанности истинного предмета конституционного процесса субъектами.
....
> 1. Функція "Reload".
>
Функция хорошо разработана у Кельзена при рассмотрении источников. Да и с точки зрения банальной эрудиции понятно, что перезагрузка возможна после революции, которая закрепляется в правовом поле текстом Конституции. Причем здесь тот перфоманс, который назван конституционным процессом не очень понятно.
Мне конкретно весь абзац про какую-то перезагрузку процессом, который направлен диаметрально в противоположную сторону, показался просто складыванием красивых слов.
> 2. Функція практично-правозахисна (захисту народовладдя, прав і свобод). Розставлення навколо влади якомога чіткішої системи "червоних прапорців", вихід за які громадянське суспільство сприйматиме як оголошення владою себе поза законом і, відповідно, акт, котрий розв'язуватиме народу руки для відповідних дій і, водночас, закладення принаймні базових механізми перетворення інтересів громадян на державні політики.
>
В действующей Конституции предусмотрены четкие права, разделение власти, и институциональные механизмы (партии, прочие объединения).
Но в принципе, более четкая система вроде бы даже не помешала.
См. первый абзац. К которому можно еще добавить грамотную модель гражданского общества (в зависимости от концепции). Одного не понимаю, что сейчас связывает народу руки с тем объемом прав, которые есть.
> 3. Функція виховна. Вдовбити на майбутнє владцям, політикам у напівадекватні часом голови, що їхне уявлення, озвучене люб'язним паном В.Кисельовим, про взаємне становище громадянина і владця/політика в системі суспільних координат є, м'яко кажучи, помилковим.
>
От тут хочецця реготати. И правда. Конституционный процесс в исполнении сотни, в котрой большинство составляют соратники не пана Кисельова, хорошо послужит муляжом для демонстрации отдачи при довбанни.
> Більш того, на мій погляд, є гостроактуальним питання існування своєрідних "сил оперативного реагування" громадянського суспільства, тобто інституції (а ще краще – інституцій чи мережі), котра постійно, системно і комплексно опікувалася б виявленням правопорушень з боку держави та її (держави) юридичним переслідуванням за такі капости.
>
Хвайно. І ніяк не пов'язано із особливостями конституційного процесу без усвідомлення конституційно-правового принципу правозастосування. Який, до речі, за існуючої системи та нових проектів не може бути системним чи то комплексним.
> І на післямову: якщо вже ця держава так наполягає, що її справи, оборудки і порушення "не зачіпають інтересів громадян", то чи не ризикує вона нас остаточно переконати в тому, що ця держава (на відміну від країни) – не наша? З усіма наслідками.
>
А от це логічний виверт, чомусь на потраву моїй аргументації, що перекреслює тезіс, який якось зовсім виявляється непов'язаним по ходу ыз зачином.
Отже, якщо держава не наша, конституційний процес має набувати зовнішньовладних форм.
2008.03.01 | Sean
не розумію
Я це щиро кажу і щиро сподіваю си, що Ви правові питання, грьобаний конституційний процес і таке інше розумієте краще за мене і матимете там набагато кращі успіхи. Не сперечатиму си. Шлях широкий. Успіхів!2008.03.01 | Volodymir
Вас теж не зрозуміти. Я погодився із всіма Вашими тезами
А Ви мене порадували пропозиціями про практичну реалізацію моїх.Яка різниця, якими символами або звуками, у кінці-кінців, буде називатися дієве.
Ну і крім того, Ви пишете, як я здогадуюся, щоб хтось зацінив доводи.
Отримали їх нефахову формальну інтерпретацію. Не більше, щоб одразу бажати кращих успіхів там, де мене немає.
2008.03.01 | samopal
Як казав Вінні-Пух, «це «вж-ж-ж» неспроста».(/)
Volodymir пише:якщо держава не наша, конституційний процес має набувати зовнішньовладних форм.
Тут ви праві, але з точки зору простого
обивателягроиадянина це звучить досить гостро. Мова у даному випадку може йти (а я думаю, що так воно і є) не про якийсь екстериторіальний вплив, а про вплив зовнішній по відношенню до "решти" громадянського суспільства, тобто, про вплив "еліти". Якщо трохи послухати риторику ініціяторів, то та світла мисля так і просвічує крізь запльоти їхніх глибокодержавницьких міркувань.Тому я досить нормально сприймаю роз'яснення цього питання від пані Тимошенко:
— Якийсь центральний координуючий орган з питань конституційної реформи, безперечно, має бути. Проте мені здається, що в цьому органі повинні засідати переважно професійні конституціоналісти, партійні симпатії яких суспільству не відомі і, за великим рахунком, не цікаві. На мою думку, певною мірою необачно забивати Конституційну раду чистими політиками й кишеньковими юристами. Адже вже тепер, тільки дивлячись на їхні прізвища, можна абсолютно точно спрогнозувати, за що вони виступатимуть і яку саме модель підтримуватимуть. У результаті ми отримаємо постійне перетягування клаптикової ковдри повноважень з одного боку на інший. Консенсус у такій раді неможливий. Тому зараз мені здається, що головна цінність утвореного органу — актуалізація самої потреби конституційних змін. Уже сама його наявність готує суспільство до розуміння необхідності нової Конституції. Як казав Вінні-Пух, «це «вж-ж-ж» неспроста». Якщо орган утворено — отже, є й проблема, яку потрібно розв’язати. До того ж це просто знахідка для журналістів. Можна брати список членів Конституційної ради й запрошувати всіх на дискусію з приводу нової Конституції. А то ж досі за всі ефіри з питань Основного Закону звітував, мабуть, тільки Михайло Сирота. А справжню раду деполітизованих конституціоналістів має бути утворено. І цю функцію громадянське суспільство повинно обов’язково виконати, щоб іще раз не віддати країну на розтерзання специфічним політикам.
http://www.tymoshenko.com.ua/ukr/news/press/5314/
2008.03.01 | Volodymir
зовнішньовладних <> екстерриториальных. Потому
далее в Ваших цитатах - ровно то же, что излагаю вульгарным языком я, но в исполнении технологичной донны ХуаныИ меня радует, что мы здесь абсолютно все, включая сегодняшнего и вчерашнего дежурных по стране, несмотря на застревание по терминам - излагаем консенсусом части, но одного целого
А как говаривал Цицерон: "Не может быть однородным то, что не вытекает из одной причины"
2008.03.02 | SergeS
Re: 17 абзаців самопіару
Шановні дописувачі! Дуже перепрошую, але я щось не зрозумів з приводу чого тут точиться дискусія... Пан Северин написав статтю (має на це право), в якій виклав свій погляд на речі, які відбуваються в державі. Я погоджуюся із підходами пана Олександра щодо викладення (висвітлення) проблем, які наразі є в державі та суспільстві, а також згодний із тим, що потрібно щось робити (та змінювати в цій державі), якщо ми хочеми надалі жити тут, саме в цій країні та мати свій власний суверенітет (а не діяти від чийогось імені... на кшталт країн-сусудів...) Як мені здається, для того щоб щось серйозно обговорювати треба чітко визначитися із базовими (реперними) моментами. Колись на форумі Майдану я вже посилався на шановного пана Геракліта, який сказав таку думку: "мудрість полягає в знанні підстав та причин". Так от, для обговорення конкретних пропозицій (техніка питання) чи то до нової Конституції (хоча мені особисто і чинна подобається в частині прав Людини) потрібно визначитися із принципами за якими будуть діяти всі учасники процесу. На жаль, мені здається, що тут може забракнути місця для написання свого бачення при висвітленні проблеми... Коротко: спочатку потрібно з'ясувати, що, шановні учасники, розуміють під поняттями (або навіть теорією) "держава", "громадянство", "податки" і т.і., а вже після цього пропонувати проект тих "правил гри", які дозволять побудувати повноцінне громадянське суспільство та механізмів контролю за встановленими правилами... Те, що відбувається зараз в державі це фарс, це тільки уявний світ...З повагою до всіх,
Сергій
Окреме побажання пану О. Северину: я час від часу відстежує Вашу громадську активність та бажаю Вам не зменшувати обертів. На моє переконання через деякий час кількість обов'язково перейде у якість!!! Успіхів.