«Побиття немовлят» або як «5 канал» сектантів мочив
03/04/2008 | Віта Титаренко
Зовсім не очікувала, що зможу що-небудь писати в іншому, окрім науково-академічного, стилі. Та спонука була наскільки сильною, а враження – неоднозначними, що це повинно було вилитися на папері. Тепер, власне, про причини. 28 лютого поточного року в павільйоні 5 каналу відбувалася зйомка передачі «Я проти всіх» з ведучою Христиною Бондаренко. Тема, заявлена ведучою, двічі звучала по-різному - «заборонені релігійні секти» (хто їх заборонив – незрозуміло, може сама Христина?), потім «небезпечні релігійні секти», тобто про так звані тоталітарні, деструктивні секти. Принаймні це основна частина назви. Отже, тематику декларували релігійну, а що ж вийшло? А нічого насправді корисного. Бо ніхто не пояснив навіть самих понять «секта», «тоталітаризм», «деструктивізм». Вони що, зрозумілі всім, що називається, по вмовчанню? До того ж всім однаково? Сумніваюся і не безпідставно.
По-перше, хто був присутній на зйомках? В якості запрошених були психолог Наталя Кухтіна, професор-релігієзнавець Людмила Филипович, а от далі ситуація трохи незрозуміла. Оскільки експертом виступав і Володимир Хміль (маючи вищу освіту по прикладному мистецтву і магістра теології), ще один психолог (прізвище його, даруйте, зажували і воно чітко не прозвучало), співачка Катя Чілі та як завжди екстравагантний Сергій Поярков. Виникає резонне питання авторитетності джерел, чи тут правильніше сказати експертів, предметне поле, в якому задавали їм питання, і яке не завжди співпадало з їх професійним функціонуванням. Відбувалася, як кажуть в логіці заміна причин прецедентом.
По-друге, сюжети. Їх було декілька. Перший стосувався сімейної трагедії. Те, що зайняло дуже багато зйомочного часу, спробую викласти в декількох реченнях (до речі аудиторія практично не чула про що йшлося, бо герої говорили тихо). Отже, жінка, яка втратила маму, розлучилася з чоловіком, виховувала сама сина – почала шукати розраду в релігії. Прочитавши праці Бердяєва, Меня (проправославні праці!) вона, натомість опинилася в організації Свідків Єгови. Там знайшла собі чоловіка. Одружилася. Ось тут і починається, без перебільшення – трагедія. Чоловік вдома виявився не таким як на служіннях. Почав піднімати руку і на жінку, і на її сина. Жінка зверталася до старійшин організації, але вони, за її словами, не відреагували. Закінчилося тим, що чоловік наніс ножові рани хлопчику, що призвело до летального результату. Без сумніву, жахлива ситуація. Горе матері – безмежне і невтішне. Але, яка у вас думка про те, хто винен у тому, що сталося? Щонайперше – «тоталітарна та деструктивна» секта Свідків Єгови. А хто ж іще? Бо саме в них, крім іншого, не дозволяють переливати кров, оскільки це суперечить їхній догматиці. Мені щиро було шкода тієї мами, але ж не в Свідках справа. Прочитавши праці Бердяєва і Меня, що вже вражає, можна було поцікавитися й особливостями віровчення Свідків Єгови, перш, аніж туди йти. Та, навіть один раз до них сходивши, можна було б більше не приходити. Я добре пам’ятаю, як ще на початку 90-х років до мене, чи не з рік, ходили трійко Свідків. Я ще не була тоді професійним релігієзнавцем, але щось вже читала. Отож бесіди у нас проходили дуже жваво. Вони мені цитати з Біблії, а я їм – цитати з «Історико-критичного аналізу Біблії» Кривєлєва. Питання навіть не в назві книги чи її авторові, а в моїй реакції – відповідати.
На передачі прокручувався ролик про форми залучення Єговістами нових членів – вони методично обходять всі будинки, навіть не по одному разу. Мені дуже хотілося попросити присутню аудиторію (так вона хоч трошки була б зактивізована) підняти руку тих, до кого підходили Свідки Єгови з своєю «агітацією» на вулиці, приходили додому, або хто взагалі знає про існування такої організації? Впевнена, що піднятих рук було б, ну відсотків дев’яносто. Потім я б запитала: «А скільки з вас стали прихильниками і хрестилися в цій релігії?» Впевнена, що картина була б зовсім інша. Шкода, що доказати тепер не можу. Але жінку мені особисто дуже шкода. Та не до старійшин потрібно було йти, а в міліцію, в прокуратуру.
В другому сюжеті дівчина років 17-18 звинувачувала релігійного керівника реабілітаційного центру (вже, щоправда, представника іншого релігійного напрямку) в зґвалтуванні. Але, даруйте за домішок цинізму – якось непереконливо. Знову, заяви, яка б підтверджувала права потерпілої у відповідних органах не було. Про що взагалі йшлося? А казна про що. Дівчина звинувачувала у зґвалтуванні, громадська організація «Діалог» - у нелегальній діяльності цього реабілітаційного центру та експлуатуванні там дитячої праці. Представник цієї організації спростовував ці заяви, апелюючи до цілої папки зібраних у нього документів. На загал відбувалося постійне перенесення якихось не зовсім переконливих окремих випадків, як говорять «частностей» на все існуюче релігійне явище. Але ж це неправильно. Скільки історія знає таких волаючих випадків «загального клеймування»? Починаючи від спалювання відьом, генетики, кібернетики і закінчуючи сьогоднішніми «походами проти сект»?
Так, є у нас і Свідки Єгови, і харизмати, і католики, і протестанти, і ще добра сотня найрізноманітніших релігійних напрямків і течій, часом, досить екзотичних. В нашій державі, на рівні зареєстрованих громад вони всі мають право на існування і на рівні права. Хто має право засуджувати теологічні особливості кожної з них? За яким критерієм? У Свідків не можна кров переливати? Може це й не правильно, хто знає. Але, даруйте, не йдіть туди. Зрештою не всі ж цього потребують. Часом батьки, навіть не маючи релігійної орієнтованості, не можуть дійти згоди як і що краще для їх дитини. Харизмати голосно в долоні плескають? У них музика гучна і вона гіпнотизує? Сходіть для різноманіття на рок-концерт, який скажімо, проходить в рамках загального заходу: «Рок проти наркотиків». Як десь було написано – це все рівно, що «бджоли проти меду». А, скажімо, в племені «мумба-юмба» практикують ритуальне поїдання членів племені тощо. Це не означає, що і в нас таке має бути, але таке явище є, і навряд чи вдасться їх переконати в неправильності поведінки.
Дуже не хочеться вдаватися до складних наукових конструктів, бо, як писав видатний фізик сучасності Стівен Хокінс – «будь-яка формула, подана в популярному тексті, зменшує кількість читачів вдвоє». Отже, і наукова термінологія пересічного громадянина також відлякує. Однак, на мою думку, проблема полягає не в кількості і, особливо, різноманітності релігійних організацій, а в неврегульованих державно-конфесійних відносинах, в необізнаності пересічного громадянина, в заангажованості і непрофесійності таких передач, як оця «проти всіх» (так і напрошується порівняння з мультика – «а Баба Яга – завжди проти»).
Пан юрист, який робив закиди у непрофесіоналізмі релігієзнавцю (бо Филипович, бачте, не спромоглася дати відповідь на запитання про злочини, скоєні «на релігійному грунті»), насправді сам виявився непрофесіоналом. Крім того, що він не знав відповіді на своє ж запитання, мабуть ще й за ніч написав власний Кримінальний Кодекс, бо в нинішньому немає таких формулювань «за злочин на релігійному грунті передбачається таке-то покарання», а «за злочини на політичному грунті – таке-то», а на «побутовому…» і так далі.
Злочини (крадіжки, зґвалтування, вбивства) скоюють люди і несуть за це відповідальність (кримінальну, адміністративну). А перенести такі ситуації на «релігійний ґрунт» дуже просто, особливо з нашими ЗМІ. Досить одного разу озвучити, що злочин скоїв представник такої-то релігії – і все. Довго тоді інші представники цієї релігії будуть «відмиватися» і доказувати, що «не верблюди». За статистикою в Україні майже 50% релігійних громад складають православні Церкви. А хто рахував скільки злочинців належить до цієї віри? То що, в тому що у нас така висока злочинність Православ’я винне? Чи не правда, черговий абсурд?
У мене виникає пропозиція, перш, ніж кого-небудь приймати в релігійну організацію, керівництву варто ознайомлюватися з медичною карткою неофіта, або ж вимагати довідку з психдиспансеру – як при реєструванні зброї. Знову ж, перепрошую за такий відвертий цинізм. Але інколи, щоб зрозуміти ситуацію, її варто довести до абсурду, такого собі гротеску, щоб зрозуміти. Насправді, в будь-якій релігійній організації можуть бути психічно неврівноважені люди, чи люди з «обтяженою» біографією. Потрібно немало часу і зусиль на їх реабілітацію. Але що, в цей час вся релігійна організація несе за них відповідальність? Держава – ні, а організація – так? Чим не абсурд?
В наступному сюжеті йшлося про Фалуньгун як про систему самовдосконалення з комплексом вправ для гартування тіла. Експертом виступав спеціаліст з бойових мистецтв. Мабуть це дійсно майстер у якомусь поколінні і фахівець своєї справи (але ж в бойових мистецтвах, а не в релігійній тематиці) та питання у нього звучали якось дивно: «А чи є у вас ліцензія на проведення лікування» і «як ви корегуєте навантаження для людей», «внутрішня енергетика – це серйозно». Якщо екстраполювати ситуацію на себе і застосувати до неї методику абсурду (мабуть я таки її запатентую), то думаю, що господарю тренажерного залу, куди ходжу кілька разів на тиждень теж можна пред’явити подібні звинувачення, бо він у мене не вимагав довідку про допустимі для мене фізичні навантаження, а від інструктора я добровільно відмовилася. Отож, якщо мене вхопить грець (не дай Боже) на тренуванні, то хто, крім мене буде винним? Інструктор? Господар залу? Чи спорт загалом? Що ж до одного з моїх улюблених фільмів – «Самая обаятельная и привлекательная», то його теж мабуть варто зняти з показу, бо забагато в ньому втручання у внутрішні енергетичні сили людини. Для тих, хто фільму не бачив (він ще радянських часів) там героїню її подруга вчила змінювати себе шляхом автотренінгу, повторюючи фразу, яка й стала назвою фільму).
На жаль, майже будь-яку ситуацію можна довести до абсурду. Гість програми Катя Чілі говорила, що релігія загалом є інструментом для пізнання себе -нейтральним інструментом, але дуже потужним (не знаю, чи прозвучить це в програмі, бо це мабуть єдина розумна фраза, сказана гостею). Мабуть у цьому є сенс, хоча її трохи недбалі висловлення про «Бога, который прет со всех щелей и не втискивается в рамки християнства или буддизма» – трохи напружували. Адже, щоб висловлюватися так про будь-яку релігію, потрібно її знати. А глибина і християнства, і буддизму (і не тільки) – невичерпна. Що ж до знань, то ще у 1867 році німецький дослідник Макс Мюллер висловлював думку про те, що той, хто знає одну релігію, той не знає жодної. Може й нам варто не соромитися, а вчитися. Навіть цинік дідусь Ленін (може ще хтось про нього пам’ятає) говорячи: «Вчитися, вчитися і ще раз вчитися», – таки мав рацію. Студент-першокурсник (наприклад з КМА), який в навчальній програмі вчив релігієзнавство, знає, що «секта», про яку сьогодні йшлося (чи скоріше зовсім не йшлося) – це, по суті, еволюційний етап у розвитку будь-якої релігії. Якщо зовсім коротко, то це – опозиційний напрямок до існуючої пануючої релігії з цілим набором специфічних рис, про які варто прочитати принаймні в «Релігієзнавчому словнику». Але ж не всі читають «Релігієзнавчий словник», скоріше дивитимуться ось такі ток-шоу і навряд чи задумаються над тим, що на початку свого виникнення християнство теж було сектою по відношенню до пануючого тоді іудаїзму. І хто знає, чи стало б християнство сьогодні найчисельнішою світовою релігією, якби тоді існували такі організації як «Діалог», «Порятунок» тощо?
Ми забуваємо, що яку б релігію не сповідувала людина, вона готова до самовідречення (якщо, звичайно це не «номінальний» віруючий). І в православні монастирі сьогодні теж йдуть молоді люди, полишаючи світське життя і часто ставлячи батьків у безвихідь своїм рішенням. А, наприклад, у буддійських текстах про свободу вибору, включаючи відмову від власної свободи, говориться так: «Благородний і розумний учень відчуває відразу до свого тіла, відразу до почуттів, до здатності розуміти... Відчувши відразу відмовляється від них, відмовившись від них – звільняється». А в православного отця, преподобного Іоанна Сінайського (Лествичника) в його «Лестивці» зустрічаємо: «Простосердий чернець... , який поклав тягар свій на свого керівника; і як тварина не суперечить тому, хто його в'яже, так і душа його не противиться наставнику, але піде за ведучим, куди б він не захотів; хоча б повів на заклання...» (слово 24-е). А ким тоді, з точки зору психіатрії, можна вважати католицького святого Франциска Ассізського, з його релігійною проповіддю, зверненою до пташок, перепрошую, пацієнтом?
Звичайно, в цьому короткому, суто індивідуалізованому викладі не всі сюжети сьогоднішньої зйомки вдалося розкрити і не всі думки озвучити. Але враження про колись улюблений 5 канал похитнулося. Бо навіть лейтмотив ведучої програми Христини Бондаренко про шукання правди залишився виключно декларативним, а насправді ніхто тієї правди не шукав (чи вона їм потрібна?). Тепер переконалася вочевидь, що журналісту потрібен тільки скандал, бо саме він є запорукою популярності. Не йдеться ні про рівень професіоналізму, ні про обізнаність в сфері тематики програми ані ведучої, ані режисера. Але про виховання толерантності теж мова не йде. Висловлювання експертів вже не мали ніякої ваги. Чому? Та досить однієї назви передачі «Тоталітарні, деструктивні, заборонені секти…» і згадки там про Свідків Єгови, харизматів, Фалуньгун – і все. Громадська думка про них вже формується. Ось саме з таких непрофесійних передач і починається, якщо й не розпалювання ворожнечі загалом, то виховання нетолерантності – вже напевне. Ще одна пропозиція – знімати передачі «про те як знімають передачі». Може це матиме ефект для виховання журналістської етики і об’єктивності?
Хотілося б продовжити виклад думок і про діяльність громадських організацій типу «Діалог», бо початкова їх мета насправді благородна, це – своєрідний «недержавний контроль» у державі. На шляху побудови демократичного суспільства, то справа добра. Але як говорила сьогоднішня ведуча «примусь когось молитися, а вони …» Та й ще одне дуже турбує. Чи не перетворюють подібні горе-програми (інакше й не скажеш) такий складненний духовний феномен людства як релігія, в суто комерційний проект, в засіб досягнення чогось і тільки? Це сумно. Що залишається людині, котра шукає відповіді на «кляті екзистенційні запити» і не знаходить їх у світському житті? Добре було давній людині з її архаїчним типом мислення. Вона не боялася протиріч і легко порушувала закон виключення третього. Так, той час минув, але чи не варто взяти до уваги оцю можливість аналогових моделей мислення? Може варто зрозуміти, що ми – різні, але нам треба вчитися жити разом... Як не хотілося починати академізмом, так і не хочеться закінчувати популізмом. А тому – крапка.
Адреса інтернет-сторінки авторки: http://harizmatizm.uol.ua/
По-перше, хто був присутній на зйомках? В якості запрошених були психолог Наталя Кухтіна, професор-релігієзнавець Людмила Филипович, а от далі ситуація трохи незрозуміла. Оскільки експертом виступав і Володимир Хміль (маючи вищу освіту по прикладному мистецтву і магістра теології), ще один психолог (прізвище його, даруйте, зажували і воно чітко не прозвучало), співачка Катя Чілі та як завжди екстравагантний Сергій Поярков. Виникає резонне питання авторитетності джерел, чи тут правильніше сказати експертів, предметне поле, в якому задавали їм питання, і яке не завжди співпадало з їх професійним функціонуванням. Відбувалася, як кажуть в логіці заміна причин прецедентом.
По-друге, сюжети. Їх було декілька. Перший стосувався сімейної трагедії. Те, що зайняло дуже багато зйомочного часу, спробую викласти в декількох реченнях (до речі аудиторія практично не чула про що йшлося, бо герої говорили тихо). Отже, жінка, яка втратила маму, розлучилася з чоловіком, виховувала сама сина – почала шукати розраду в релігії. Прочитавши праці Бердяєва, Меня (проправославні праці!) вона, натомість опинилася в організації Свідків Єгови. Там знайшла собі чоловіка. Одружилася. Ось тут і починається, без перебільшення – трагедія. Чоловік вдома виявився не таким як на служіннях. Почав піднімати руку і на жінку, і на її сина. Жінка зверталася до старійшин організації, але вони, за її словами, не відреагували. Закінчилося тим, що чоловік наніс ножові рани хлопчику, що призвело до летального результату. Без сумніву, жахлива ситуація. Горе матері – безмежне і невтішне. Але, яка у вас думка про те, хто винен у тому, що сталося? Щонайперше – «тоталітарна та деструктивна» секта Свідків Єгови. А хто ж іще? Бо саме в них, крім іншого, не дозволяють переливати кров, оскільки це суперечить їхній догматиці. Мені щиро було шкода тієї мами, але ж не в Свідках справа. Прочитавши праці Бердяєва і Меня, що вже вражає, можна було поцікавитися й особливостями віровчення Свідків Єгови, перш, аніж туди йти. Та, навіть один раз до них сходивши, можна було б більше не приходити. Я добре пам’ятаю, як ще на початку 90-х років до мене, чи не з рік, ходили трійко Свідків. Я ще не була тоді професійним релігієзнавцем, але щось вже читала. Отож бесіди у нас проходили дуже жваво. Вони мені цитати з Біблії, а я їм – цитати з «Історико-критичного аналізу Біблії» Кривєлєва. Питання навіть не в назві книги чи її авторові, а в моїй реакції – відповідати.
На передачі прокручувався ролик про форми залучення Єговістами нових членів – вони методично обходять всі будинки, навіть не по одному разу. Мені дуже хотілося попросити присутню аудиторію (так вона хоч трошки була б зактивізована) підняти руку тих, до кого підходили Свідки Єгови з своєю «агітацією» на вулиці, приходили додому, або хто взагалі знає про існування такої організації? Впевнена, що піднятих рук було б, ну відсотків дев’яносто. Потім я б запитала: «А скільки з вас стали прихильниками і хрестилися в цій релігії?» Впевнена, що картина була б зовсім інша. Шкода, що доказати тепер не можу. Але жінку мені особисто дуже шкода. Та не до старійшин потрібно було йти, а в міліцію, в прокуратуру.
В другому сюжеті дівчина років 17-18 звинувачувала релігійного керівника реабілітаційного центру (вже, щоправда, представника іншого релігійного напрямку) в зґвалтуванні. Але, даруйте за домішок цинізму – якось непереконливо. Знову, заяви, яка б підтверджувала права потерпілої у відповідних органах не було. Про що взагалі йшлося? А казна про що. Дівчина звинувачувала у зґвалтуванні, громадська організація «Діалог» - у нелегальній діяльності цього реабілітаційного центру та експлуатуванні там дитячої праці. Представник цієї організації спростовував ці заяви, апелюючи до цілої папки зібраних у нього документів. На загал відбувалося постійне перенесення якихось не зовсім переконливих окремих випадків, як говорять «частностей» на все існуюче релігійне явище. Але ж це неправильно. Скільки історія знає таких волаючих випадків «загального клеймування»? Починаючи від спалювання відьом, генетики, кібернетики і закінчуючи сьогоднішніми «походами проти сект»?
Так, є у нас і Свідки Єгови, і харизмати, і католики, і протестанти, і ще добра сотня найрізноманітніших релігійних напрямків і течій, часом, досить екзотичних. В нашій державі, на рівні зареєстрованих громад вони всі мають право на існування і на рівні права. Хто має право засуджувати теологічні особливості кожної з них? За яким критерієм? У Свідків не можна кров переливати? Може це й не правильно, хто знає. Але, даруйте, не йдіть туди. Зрештою не всі ж цього потребують. Часом батьки, навіть не маючи релігійної орієнтованості, не можуть дійти згоди як і що краще для їх дитини. Харизмати голосно в долоні плескають? У них музика гучна і вона гіпнотизує? Сходіть для різноманіття на рок-концерт, який скажімо, проходить в рамках загального заходу: «Рок проти наркотиків». Як десь було написано – це все рівно, що «бджоли проти меду». А, скажімо, в племені «мумба-юмба» практикують ритуальне поїдання членів племені тощо. Це не означає, що і в нас таке має бути, але таке явище є, і навряд чи вдасться їх переконати в неправильності поведінки.
Дуже не хочеться вдаватися до складних наукових конструктів, бо, як писав видатний фізик сучасності Стівен Хокінс – «будь-яка формула, подана в популярному тексті, зменшує кількість читачів вдвоє». Отже, і наукова термінологія пересічного громадянина також відлякує. Однак, на мою думку, проблема полягає не в кількості і, особливо, різноманітності релігійних організацій, а в неврегульованих державно-конфесійних відносинах, в необізнаності пересічного громадянина, в заангажованості і непрофесійності таких передач, як оця «проти всіх» (так і напрошується порівняння з мультика – «а Баба Яга – завжди проти»).
Пан юрист, який робив закиди у непрофесіоналізмі релігієзнавцю (бо Филипович, бачте, не спромоглася дати відповідь на запитання про злочини, скоєні «на релігійному грунті»), насправді сам виявився непрофесіоналом. Крім того, що він не знав відповіді на своє ж запитання, мабуть ще й за ніч написав власний Кримінальний Кодекс, бо в нинішньому немає таких формулювань «за злочин на релігійному грунті передбачається таке-то покарання», а «за злочини на політичному грунті – таке-то», а на «побутовому…» і так далі.
Злочини (крадіжки, зґвалтування, вбивства) скоюють люди і несуть за це відповідальність (кримінальну, адміністративну). А перенести такі ситуації на «релігійний ґрунт» дуже просто, особливо з нашими ЗМІ. Досить одного разу озвучити, що злочин скоїв представник такої-то релігії – і все. Довго тоді інші представники цієї релігії будуть «відмиватися» і доказувати, що «не верблюди». За статистикою в Україні майже 50% релігійних громад складають православні Церкви. А хто рахував скільки злочинців належить до цієї віри? То що, в тому що у нас така висока злочинність Православ’я винне? Чи не правда, черговий абсурд?
У мене виникає пропозиція, перш, ніж кого-небудь приймати в релігійну організацію, керівництву варто ознайомлюватися з медичною карткою неофіта, або ж вимагати довідку з психдиспансеру – як при реєструванні зброї. Знову ж, перепрошую за такий відвертий цинізм. Але інколи, щоб зрозуміти ситуацію, її варто довести до абсурду, такого собі гротеску, щоб зрозуміти. Насправді, в будь-якій релігійній організації можуть бути психічно неврівноважені люди, чи люди з «обтяженою» біографією. Потрібно немало часу і зусиль на їх реабілітацію. Але що, в цей час вся релігійна організація несе за них відповідальність? Держава – ні, а організація – так? Чим не абсурд?
В наступному сюжеті йшлося про Фалуньгун як про систему самовдосконалення з комплексом вправ для гартування тіла. Експертом виступав спеціаліст з бойових мистецтв. Мабуть це дійсно майстер у якомусь поколінні і фахівець своєї справи (але ж в бойових мистецтвах, а не в релігійній тематиці) та питання у нього звучали якось дивно: «А чи є у вас ліцензія на проведення лікування» і «як ви корегуєте навантаження для людей», «внутрішня енергетика – це серйозно». Якщо екстраполювати ситуацію на себе і застосувати до неї методику абсурду (мабуть я таки її запатентую), то думаю, що господарю тренажерного залу, куди ходжу кілька разів на тиждень теж можна пред’явити подібні звинувачення, бо він у мене не вимагав довідку про допустимі для мене фізичні навантаження, а від інструктора я добровільно відмовилася. Отож, якщо мене вхопить грець (не дай Боже) на тренуванні, то хто, крім мене буде винним? Інструктор? Господар залу? Чи спорт загалом? Що ж до одного з моїх улюблених фільмів – «Самая обаятельная и привлекательная», то його теж мабуть варто зняти з показу, бо забагато в ньому втручання у внутрішні енергетичні сили людини. Для тих, хто фільму не бачив (він ще радянських часів) там героїню її подруга вчила змінювати себе шляхом автотренінгу, повторюючи фразу, яка й стала назвою фільму).
На жаль, майже будь-яку ситуацію можна довести до абсурду. Гість програми Катя Чілі говорила, що релігія загалом є інструментом для пізнання себе -нейтральним інструментом, але дуже потужним (не знаю, чи прозвучить це в програмі, бо це мабуть єдина розумна фраза, сказана гостею). Мабуть у цьому є сенс, хоча її трохи недбалі висловлення про «Бога, который прет со всех щелей и не втискивается в рамки християнства или буддизма» – трохи напружували. Адже, щоб висловлюватися так про будь-яку релігію, потрібно її знати. А глибина і християнства, і буддизму (і не тільки) – невичерпна. Що ж до знань, то ще у 1867 році німецький дослідник Макс Мюллер висловлював думку про те, що той, хто знає одну релігію, той не знає жодної. Може й нам варто не соромитися, а вчитися. Навіть цинік дідусь Ленін (може ще хтось про нього пам’ятає) говорячи: «Вчитися, вчитися і ще раз вчитися», – таки мав рацію. Студент-першокурсник (наприклад з КМА), який в навчальній програмі вчив релігієзнавство, знає, що «секта», про яку сьогодні йшлося (чи скоріше зовсім не йшлося) – це, по суті, еволюційний етап у розвитку будь-якої релігії. Якщо зовсім коротко, то це – опозиційний напрямок до існуючої пануючої релігії з цілим набором специфічних рис, про які варто прочитати принаймні в «Релігієзнавчому словнику». Але ж не всі читають «Релігієзнавчий словник», скоріше дивитимуться ось такі ток-шоу і навряд чи задумаються над тим, що на початку свого виникнення християнство теж було сектою по відношенню до пануючого тоді іудаїзму. І хто знає, чи стало б християнство сьогодні найчисельнішою світовою релігією, якби тоді існували такі організації як «Діалог», «Порятунок» тощо?
Ми забуваємо, що яку б релігію не сповідувала людина, вона готова до самовідречення (якщо, звичайно це не «номінальний» віруючий). І в православні монастирі сьогодні теж йдуть молоді люди, полишаючи світське життя і часто ставлячи батьків у безвихідь своїм рішенням. А, наприклад, у буддійських текстах про свободу вибору, включаючи відмову від власної свободи, говориться так: «Благородний і розумний учень відчуває відразу до свого тіла, відразу до почуттів, до здатності розуміти... Відчувши відразу відмовляється від них, відмовившись від них – звільняється». А в православного отця, преподобного Іоанна Сінайського (Лествичника) в його «Лестивці» зустрічаємо: «Простосердий чернець... , який поклав тягар свій на свого керівника; і як тварина не суперечить тому, хто його в'яже, так і душа його не противиться наставнику, але піде за ведучим, куди б він не захотів; хоча б повів на заклання...» (слово 24-е). А ким тоді, з точки зору психіатрії, можна вважати католицького святого Франциска Ассізського, з його релігійною проповіддю, зверненою до пташок, перепрошую, пацієнтом?
Звичайно, в цьому короткому, суто індивідуалізованому викладі не всі сюжети сьогоднішньої зйомки вдалося розкрити і не всі думки озвучити. Але враження про колись улюблений 5 канал похитнулося. Бо навіть лейтмотив ведучої програми Христини Бондаренко про шукання правди залишився виключно декларативним, а насправді ніхто тієї правди не шукав (чи вона їм потрібна?). Тепер переконалася вочевидь, що журналісту потрібен тільки скандал, бо саме він є запорукою популярності. Не йдеться ні про рівень професіоналізму, ні про обізнаність в сфері тематики програми ані ведучої, ані режисера. Але про виховання толерантності теж мова не йде. Висловлювання експертів вже не мали ніякої ваги. Чому? Та досить однієї назви передачі «Тоталітарні, деструктивні, заборонені секти…» і згадки там про Свідків Єгови, харизматів, Фалуньгун – і все. Громадська думка про них вже формується. Ось саме з таких непрофесійних передач і починається, якщо й не розпалювання ворожнечі загалом, то виховання нетолерантності – вже напевне. Ще одна пропозиція – знімати передачі «про те як знімають передачі». Може це матиме ефект для виховання журналістської етики і об’єктивності?
Хотілося б продовжити виклад думок і про діяльність громадських організацій типу «Діалог», бо початкова їх мета насправді благородна, це – своєрідний «недержавний контроль» у державі. На шляху побудови демократичного суспільства, то справа добра. Але як говорила сьогоднішня ведуча «примусь когось молитися, а вони …» Та й ще одне дуже турбує. Чи не перетворюють подібні горе-програми (інакше й не скажеш) такий складненний духовний феномен людства як релігія, в суто комерційний проект, в засіб досягнення чогось і тільки? Це сумно. Що залишається людині, котра шукає відповіді на «кляті екзистенційні запити» і не знаходить їх у світському житті? Добре було давній людині з її архаїчним типом мислення. Вона не боялася протиріч і легко порушувала закон виключення третього. Так, той час минув, але чи не варто взяти до уваги оцю можливість аналогових моделей мислення? Може варто зрозуміти, що ми – різні, але нам треба вчитися жити разом... Як не хотілося починати академізмом, так і не хочеться закінчувати популізмом. А тому – крапка.
Адреса інтернет-сторінки авторки: http://harizmatizm.uol.ua/
Відповіді
2008.03.04 | igorg
Таки дійсно 5-й випустив відверте фуфло, я краєм ока бачив
далі не став дивитись. На зовнішній вигляд цілком замовна передача що дуже контрастує із загальною канвою 5-го. А аналіз авторки статті дуже гарний і доречний, дякую.2008.03.04 | сябр
згоден з авторкою, усі релігіїоднакове фуфло
Священики- пройдисвіти у рясах. сутанах, кіпах, чалмах тощо,а паства- бидло, що потребує пастуха.2008.03.05 | lfilip
Re: згоден з авторкою, усі релігіїоднакове фуфло
Та не проти релігії написала авторка, а проти неякісного і непрофесійного висвітлення питань, повязаних з релігією!Про те, що релігія "фуфло", переконані лише 2,4% українців (останні соцопитування центра Разумкова)! А 59% - більше половини - думають інакше, шановні колеги. І цю інакшість треба поважати, навіть якщо ти з нею не згоден.
2008.03.05 | RdM
В інтернеті набагато більше (лінк)
наприкладhttp://forum.od.ua/showthread.php?t=42579
2008.03.18 | Михайло Свистович
Re: згоден з авторкою, усі релігіїоднакове фуфло
сябр пише:> Священики- пройдисвіти у рясах. сутанах, кіпах, чалмах тощо,а паства- бидло, що потребує пастуха.
Як атеїст, зазначу, що сябр - гідний продукт комуністичної життєдіяльності, хоча без комуністів прожив свідомих років більше, ніж з ними. Чи в нього якесь особливе резервацційне середовище, що він ніколи не бачив віруючими, які не є бидлом, що потребує пастуха?
2008.03.05 | один_козак
Учора ввечері "п'ятак" ще видав порцію подібної агітації
Хто дивився вчора про пресконференцію Аделаджі проти фільму?Коменти журналістів були брехливо повчальні. Не кращі за Піховшека зразка 2004 року.
Я не є прихильником Аделаджі, але "канал чесних новин" дав нечесний репортаж. Та ще й дурний репортаж. Журналістка або реально сама не зрозуміла, про що говорили Сандей і його опонент у поданому нею сюжеті, або надто має за дурнів своїх глядачів.
2008.03.05 | хохол
Re: «Побиття немовлят» або як «5 канал» сектантів мочив
пора бы поднять тему запрета свидетелей иеговы.Львовский облсорвет пытался сделать это еще в 2005-2006 году.Очень деструктивная секта ,все адепты крайне упрямые ,полностью отмороженные.Отрицают все государственные праздники ,не хотят работать сверхурочно ,живут за американские подачки! Слушаются только своих старейшин.Запрещены в большинстве стран мира ( в том числе Белоруссии ,Китае)2008.03.06 | Prepod
Re: «Побиття немовлят» або як «5 канал» сектантів мочив
Сейчас они зарегистрированы и существуют легитимно. А если их запретить - они уйдут в подполье. Разве это будет лушче?2008.03.18 | Михайло Свистович
Re: «Побиття немовлят» або як «5 канал» сектантів мочив
хохол пише:> пора бы поднять тему запрета свидетелей иеговы.Львовский облсорвет пытался сделать это еще в 2005-2006 году.Очень деструктивная секта ,все адепты крайне упрямые ,полностью отмороженные.Отрицают все государственные праздники ,не хотят работать сверхурочно ,живут за американские подачки! Слушаются только своих старейшин.
Не всі, брехати не гарно. Чи Вас давить жаба щодо американських подачек?
> Запрещены в большинстве стран мира ( в том числе Белоруссии ,Китае)
Не в більшості, брехати не гарно, а не варті наслідування режими Білорусії та Китаю, наведені у приклад, якраз і показують, в якого типу країнах вони заборонені.
2008.03.05 | BIO
Канал сектантів
Очень деструктивная секта, все адепты крайне упрямые ,полностьюотмороженные.Отрицают отсутствие темников, не хотят работать урками
сверхурочно, живут за подачки под видом з/пл! Слушаются только своих
старейшин, любят грубый шиш. Га?
ПС Ведучке на попередній проге акупунктурник-шарлеман шось вколов
для стимулу - тре перевірити чи дівка вже відійшла від анаболичного
анабіозу...
2008.03.05 | ziggy_freud
є очевидне, але досить складне рішення
хто сумнівається, що проблема є, згадайте про "бєлоє братство", "церкву" Муна, Аум Сєнрікьо. "Діанетіку" Хабарда теж заборонено в багатьох країнах.особисто мені Свідки малосимпатичні, більш того, вони просто дістали своїми агітвізитами. Але підтримувати заборону цієї релігійної громади я стану лише в одному випадку.
якщо
1) в Україні буде законодавчо визначено, що таке деструктивний культ.
2) Свідків буде в судовому порядку визнано деструктивним культом.
інакше все це розмови на користь попів луб*янського патріархату.
Можливо, деякі форми релігійної пропаганди варто обмежити. Разом з деякими формами політичної пропаганди і багаторівневого маркетингу, що не мають релігійного підгрунтя. Бо продаж деяких товарів і послуг відбувається з тими самими порушеннями прав людини, що і залучення в секти.
2008.03.06 | один_козак
Не зовсім офтоп. Для Зіггі і для всіх..
1.Для Зіггі.Якщо Вас дістали своєю наполегливістю "Свідки", то давайте зустрінемось щоб я Вам передав досвід відшивання. Від мене вони самі втікають. Хоча іноді я сам пробував з ними подискутувати
Нє... Але цікаво... Конкретно Ви дійсно не хочете з ними спілкуватися, а вони йдуть і йдуть? Що заважає відшити їх?
2.Для всіх (або не для всіх).
Ви, скоріш за все, станете нецікавими для агітаторів "свідків", якщо покажете, що ВЖЕ є "фанатиком" іншої конфесії або багато чули вчення "Свідків Єгови", але це "не допомогло" і воно "безнадійно")). Тобто, пробувати "відкрити очі" вам - справа безперспективна, але тяжка, і взагалі не можлива. Або так: Показати, що ви ВЖЕ впевнені, що Бог є, що ВЖЕ знаєте і перечитуєте Писання, що ВЖЕ чули (важливо) багато що про імЕНА Бога, Трійцю, божество Христа, тощо. При чому, говорячи про це, цікаво показати агітаторам, що вам добре відома думка про ці питання "Свідків Єгови". Можна (хоча не завжди доцільно) дати зрозуміти, що у вашій голові та серці вже "місце зайняте" іншими позиціями. Особливо ефективним мені здається показати готовність до дискусії (але НЕ ЗАРАЗ) і впевненість, що тобі є що сказати, і ти це будеш робити з задоволенням. Тільки у зручніший час
Але це я вже тривалий варіант розписую. Є коротші. Наприклад, жорсткий і не ввічливий:
- Мы - Свидетели Иеговы.
- Я таких "свидетелей" не признаю.
- О нас даже в Писании написано!
- Действительно, и я знаю это место: "Берегитесь лжепророков, которые приходят к вам в овечьей одежде, а внутри суть волки хищные."
Останню фразу бажано говорити, з відкритим Євангелієм.))
Воно трохи негарно, бо безпосередньо ті, хто підходить до вас, скоріш за все зовсім не є "вовками хижими", а жертвами. Втім, кажучи про організацію в цілому...
Можуть бути лагідні варіанти, де звучать слова типу "так, я знаю", "амінь", "я вірую інакше", тощо. Демонструвати поспіх... Головне - не заохочувати до розвитку дискусії і не давати своїх телефонів. Інакше підете по довгому варіанту, який вимагає підготовки.))))
2008.03.06 | ziggy_freud
що мені заважало їх посилати
один_козак пише:> 1.Для Зіггі.
> Нє... Але цікаво... Конкретно Ви дійсно не хочете з ними спілкуватися, а вони йдуть і йдуть? Що заважає відшити їх?
спочатку заважала цікавість (дуже давно). І спортивний інтерес. А слабо сектантам мене затягти на свої посиденьки? Виявилось, слабо.
Тоді я навіть з Білим Братством кілька разів спілкувався. В них дійсно була практично відключена ліва півкуля мозку. Уявіть, молода дівчина, а обличчя - як після інсульта. До чого доводять мантри, "дієта" і недосипання.
Свідки іноді траплялись такі самі. Але не всі. Є на вигляд нормальні. Та й їхня преса не більш патологічна, ніж Хрещатик під патронатом Черновецького чи безкоштовні агітки КПУ.
потім почав приколюватись. Продавців Гербалайфу запрошував на Фестиваль Віри, а Свідкам - пропонував зайнятись дистрибуцією посуду Цептор.
Зараз - просто дратують візити лівих людей. Уникнути спілкування практично завжди легше, ніж спілкуватись.
> - Действительно, и я знаю это место: "Берегитесь лжепророков, которые приходят к вам в овечьей одежде, а внутри суть волки хищные."
> Останню фразу бажано говорити, з відкритим Євангелієм.))
супер! :0)
взагалі то вони в першу чергу шукають людей з дірками в голові. Самотніх, без чітких поглядів на життя, без віри в Бога чи його відсутність (атеїзму). Сімейні, православні та національно свідомі їм не дуже то й потрібні...
2008.03.06 | Киянка
Справедливості ради
засвідчу, що свідки (як і інші віруючі та невіруючі) бувають різні. от у моєї малої дуже врівноважена вчителька англійської (не в школі) - свідок. Вона й не намагається затягувати (бо знає, чим я в цьому житті займаюся), але ми часом цікаво спілкуємося, знаходимо щось спільне (у здоровій організації спільноти, наприклад).І я б так сказала, з робочого досвіду спілкування в самими різними віруючими - я б надала перевагу в багатьох життєвих справах спілкуванню з середніми (не фанатично-тупо-агресивними) віруючими, а не з невіруючими.
Правда, йдеться практично переважно про - в рамках духовних традицій євро-антлантичної цивілізації. З буддистом, наприклад, поруч жити наче й безпечно, але мені особисто менш цікаво було б. Ну ніяк не можу прийняти одну з основ (що життя - це страждання). Не хочу ніякої нірвани, мені включеність подобається
2008.03.07 | ziggy_freud
а я хіба кажу, що всі однакові?
хоча Церква Уніфікації теж є, поки їм вдалось уніфікувати лише деяких. І це однозначно добре.Киянка пише:
> Правда, йдеться практично переважно про - в рамках духовних традицій євро-антлантичної цивілізації. З буддистом, наприклад, поруч жити наче й безпечно, але мені особисто менш цікаво було б. Ну ніяк не можу прийняти одну з основ (що життя - це страждання). Не хочу ніякої нірвани, мені включеність подобається
ніц не маю проти будистів. А "свідомість Крішни" - це вже для мене десь по той бік добра і зла. Знов таки, суто суб*єктивно.
отже, якщо коротко. Пропозиція "заборонити секти" абсурдна. Той же Черновецький скоріше поміняє конфесію, ніж перестане красти
2008.03.07 | Киянка
Ні, і це добре
ziggy_freud пише:> отже, якщо коротко. Пропозиція "заборонити секти" абсурдна.
В цілому - так. Але всіх, хто заслужив, варто суворо й нє взіраючи на облачєнія
Ну нічого, от дійде справа і до корекції відповідного законодавства
2008.03.07 | ziggy_freud
ще трохи про сектантів
найнахабніші з відомих мені заправляють в Києво-Печерській лаврі.Практично на кожному по статті висить, і на деяких серйозні. Починаючи з о.Павла, відомого оберігача благолєпія пам*яток та конкурента Правекса у кредитній справі. При тому ментам їх чіпати заборонено.
І коли подібні фофудьеносні персонажі починають щось розповідати про протестантів чи харизматів - хай спочатку подивляться у дзеркало.
Киянка пише:
> Ну нічого, от дійде справа і до корекції відповідного законодавства
сподіваюсь...
2008.03.07 | Киянка
Факт! А ще серед них багацько фрейдових клієнтів
2008.03.07 | один_козак
Ви ще не чули, що харизмати його ніби соромляться?))
2008.03.07 | один_козак
Мушу визнати...
Іноді приємніше мати справу з нормальними "свідками", ніж з деякими ненормально-політичними православними.2008.03.12 | Георгій
Я мав з ними справу майжe 4 роки
Коли я восeни 1998 р. пeрeїхав з вeликого і ультралібeрального Cіeтлу до малeнького віддалeного від цивілізації містeчка в консeрвативній місісіпській глибинці, причому спочатку (майжe два роки) бeз родини, я, будучи дужe самотнім, бeз ніяких друзів, бeз ніякого соціального життя, став захоплюватися всяким богошукацтвом, і мeнe, звичайно ж, досить швидко помітили і "підчeпили" Cвідки Єгови. Місцeвий старійшина з Залу Царства став ходити до мeнe і читати разом зі мною Біблію.Cпочатку, будучи тоді щe дужe наївним, "eкумeнічним," і т.д., я навіть цe уподобав. Мeнe приваблював акадeмізм Cвідків (я сам за натурою книжний чeрв"як), їх нібито об"єктивність у вивчeнні Cв. Письма. І ті Cвідки, з якими я особисто спілкувався, були як люди дужe симпатичні - чисті, чeсні, навіть і нe особливо нав"язливі.
Алe я був дужe сильно розчарований, коли мій "вчитeль" став тягати мeнe на збори Cвідків у Залі Царства. Я побачив, що цe насправді дужe тоталітарно-пропагандистська сeкта. Вони нe вивчають Cв. Письмо, а "проходять" його за вказівками із свого цeнтру в Брукліні. Цeй цeнтр розповсюджує журнали, дe людям вказується, що оцeй і оцeй фрагмeнт Cв. Письма трeба розуміти самe отак і отак, а більшe ніяк. На зборах у Залі Царства людям буквально "промивають мiзки" такою квазі-"дискусією," дe насправді їм втовкмачують "єдино правильну" "гeнeральну лінію партії" (насправді добрe забутe старe - аріанську єрeсь, яку щe в 325 р. н.e. розбив ущeнт Нікeйський Cобор).
Ця атмосфeра промивання мізків, а також мої розмови з "тринітарними" християнами і самостійнe читання християнської літeратури кінeць кінцeм остаточно відірвали мeнe від Cвідків. Останній раз я спілкувався з моїм "вчитeлeм" дeсь у жовтні 2003 р., коли ми з дружиною стали відвідувати "тринітарну" протeстантську цeркву (Прeсвітeріанську), а згодом повeрнулися у Православ"я. Зараз, коли я іноді зустрічаю цього Cвідка на вулиці, він можe помахати мeні рукою, алe нe підходить до мeнe і нe заговорює.
Взагалі, звичайно, Cвідки як рeлігійна група нe є злочинцями. Абсолютна більшість з них - цe дійсно дужe глибоко віруючі люди, чeсні, нe гультяї, нe розпусники, дужe хороші до своїх родин (хоча, звичайно, і сeрeд них, як і скрізь, трапляються нeгідники). Правда, вони дійсно уникають військової служби і нe визнають ніяких дeржавних символів (прапорів, гімнів тощо), і нe святкують ні дeржавних, ні традиційних рeлігійних християнських свят (Різдва й Вeликодня). Алe чогось особливо дeструктивного в їх діяльності нeма. Від них просто трeба триматися подалі, чітко усвідомлювати, що вони нe є християни, що цe відроджeна старовинна аріанська єрeсь, з якою християнство давно-давно "розібралося" і розпрощалося.
2008.03.07 | один_козак
Ну, як Вам подобається...
ziggy_freud пише:> спочатку заважала цікавість (дуже давно). І спортивний інтерес. А слабо сектантам мене затягти на свої посиденьки?
Ги.)))
> Свідки іноді траплялись такі самі. Але не всі. Є на вигляд нормальні. Та й їхня преса не більш патологічна, ніж Хрещатик під патронатом Черновецького чи безкоштовні агітки КПУ.
У "свідків" навіть бувають цікаві пізнавальні статті у "Сторожевій вежі")))
> потім почав приколюватись. Продавців Гербалайфу запрошував на Фестиваль Віри, а Свідкам - пропонував зайнятись дистрибуцією посуду Цептор.
Дуже логічна пропозиція.
> > - Действительно, и я знаю это место: "Берегитесь лжепророков, которые приходят к вам в овечьей одежде, а внутри суть волки хищные."
> > Останню фразу бажано говорити з відкритим Євангелієм.))
>
> супер! :0)
))) Маю зауважити, автор цього ходу - не я. Це один знайомий протестант розповідав, як про реальну подію. Каже, що "свідки" після цих слів просто втекли))))
2008.03.18 | Михайло Свистович
Re: Не зовсім офтоп. Для Зіггі і для всіх..
один_козак пише:>
> Якщо Вас дістали своєю наполегливістю "Свідки", то давайте зустрінемось щоб я Вам передав досвід відшивання. Від мене вони самі втікають. Хоча іноді я сам пробував з ними подискутувати
Я колись був таким любителем, але втікають далеко не всі (і не тільки свідки). В Ірпені, наприклад, свідків вистачає, і серед них є цілком нормалдьні адекватні люди. Знавав я і свідків з-поза меж Ірпеня іще в студентські роки. Нічим вони особливо не відрізняються в гірший бік від тих самих харизматів чи православних клікуш.
2008.03.06 | Inquisitor
Re: «Побиття немовлят» або як «5 канал» сектантів мочив
Не зовсім зрозуміла позиція автора. Тобто, проблема є,але будь які спроби її вирішити - це вже є розпалювання ворожнечі, непрофесійний підхід, полювання на відьом і - о! - нетолерантність. Хай дарує мені пані Віта, але якого дідька я маю бути толерантним до гвалтівників неповнолітніх та вбивць дітей? Хто має "професійно" вирішувати цю проблему, якщо весь релігійний відділ київського СБУ нараховує аж 8 співробітників, міліція від цієї тематики фактично самоусунулася а "профессійне" відділення релігієзнавства НДІ Філософії займає чітку "сектозахистну" позицію?Ось і маємо в результаті висновок, що до сприйняття релігіі як комерційного проекту та дурисвітства підштовхують нас не дурисвіти та бізнесмени від релігії, а журналісти, які насмілюються витягувати ці теми на світло Боже. Так що закрийте пельки і терпіть, панове незадоволені! Толерантність!!!
Тепер по фактам: щодо гвалтуваня "служителями" харизматичної церкви - то заява в міліцію дівчиною таки була написана, і отримана відповідь що встановити особу гвалтівника не вдалося - тут мабудь авторка статті або цього не чула або може на зйомках все не озвучувалося.
А взагалі стаття дещо грішить "родимою плямою" релігієзнавчої шклои Колодного - "розтєкошеся мислію по дрєву". Ну до чого тут Франциск Ассізький та настанови буддійським ченцям? Між проповіддю пташкам та вбивством дитини є велика різниця, яку пані Віта намагається "не помітити" і закамуфлювати розмовами про релігійне та світоглядне різноманіття. Якщо б Франциск або Будда живучі сьогодні почали закликати до асоціальної поведінки, ба навіть злочинів - то особисто я ніяких поблажок для них би не робив. Гвалтувати дівчат, бити дружину та дітей не можна нікому. Навіть Будді.
2008.03.06 | lfilip
любити чи не любити "сектантів"?
В дискусії, що розгорнулася після статті Віти Титаренко, врешті все звелося до одного питання: любити чи не любити "сектантів"? Хоча це й було залишено як домашнє завдання. Тут кожний вирішує сам, але автор попереджав про небезпеку зробити невірні висновки, скориставшись необ*єктивними або однополярними джерелами. П.Віта закликала бути всіх відповідальними за те, що говориш чи пишеш, навіть думаєш. І це має стосуватися не тільки журналістів, але й науковців, з того ж таки Відділення релігієзнавства, і співробітників СБУ в кількості 8 осіб, і працівників міліції, і звичайних громадян. Ніхто не переконує бути толерантним до злочинця і злочину. Це завжди засуджувалося. І далі мовчати не треба! Але тут важливо, в якому тоні вести ці розмови, якими мірами присікти ці порушення (карати чи не карати на смерть, скажімо). Великою є спокуса карати за релігійні переконання. Ми на крок від загрози переслідувань за віру, за думку, а не за вчинену дію. Будьмо уважні!2008.03.09 | inquisitor
Re: любити чи не любити "сектантів"?
"Любити чи не любити" можна свого сусіда. Це - емоції. Але будувати законодавство, політику держави, ба навіть власну поведінку на емоціях не можна. Якщо твій сусіда коли нап"ється - дебоширить, краще триматися від нього подалі, навіть якщо ти його любиш. Але бити йому вікна не можна, навіть якщо ти його не любиш. Це - питання правил безпеки суспільного гуртожитку, а не "любові".Я не люблю бути провидцем, тому не буду розмірковувати, за крок чи за три кроки від чого ми знаходимось. Але хто має очі, бачить де ми знаходимось зараз. Ліберальнні релігієзнавці розмовляють про "загрози переслідувань за віру, за думку, а не за вчинену дію", в той час як в Україні діє найліберальніше в Європі законодавство щодо свободи совісті,яке фактично ставить релігійні організаціі поза контролем держави. Невже незрозуміло, що будь-де, де виникає неконтрольована або погано контрольована сфера, вона стає принадою для нечистого на руку елементу. Ну поясніть мені, навіщо мені реєструвати ПП і платити податки, якщо я можу зареєструвати релігійну громаду і займатися тією самою діяльністю під виглядом релігійної, отримуючи ой самий прибуток, але податків не платити? Наприклад, замість продавати шаурму, розповсюджувати священу шаурму за благодійні пожертви. Завжди знайдеться "фахівець", який напише, шо віра - велика річ і споживачі священоє шаурми реально покращують цим свій духовний та фізичний стан. І це я навів приклад з вельми легальним і некримінальним видом заробітку. В цих умовах позиція "лібералів" нагадує спробу лікувати втрату крові кровопусканням. Питання "карати чи не карати на смерть, скажімо, за релігійні переконання" звучить дещо неадекватно в країні де відмінена смертна кара.
P.S. Пані Филипович, це часом не Ви? Бо знов-таки "родимі плями" світяться
2008.03.11 | Пандора
Re: любити чи не любити "сектантів"?
Вельмишановний колего! Кому ж, як не вам знати, що "найліберальніше у Європі законодавство", що "фактично ставить релігійні організації поза контролем держави" вимагає, аби всі вони діяли у нашому суспільстві у рамках пристойності, захищаючи, таким чином, своїх громадян у їхній гідності скористатися свободою вибору, дарованою самим Богом. Однак, справді, дуже прикро, що поза контролем держави залишаються ті сумнівні організації, які (з очевидних причин - при реєстрації релігійної організації слід декларувати своє віровчення) не прагнуть себе визнавати релігійними офіційно. Вашу б увагу та наснагу застосувати до аналізу "лікувальних" та "оздоровчих" практик, що справді чинять тоталітарно-асоціальний вплив на психіку наших громадян, адже це- прямий шлях до їхніх прибутків. Коли виступаєте проти "сектантів", згадайте, що вони намагаються заявляти про себе як по релігійні організації, що об,єднують віруючих у Бога (а відповідно - і відповідальність перед ним за діяльність у цьому житті), сповідують встановлене віровчення, сприяють соціальній інтеграції своїх прихильників. А ось зверніть увагу на це:www.hora1.kiev.ua. Вони то не збираються реєструватися як релігійна організацій, та й ніхто їх не зареєструє, адже при відсутності віровчення - не може бути релігії.2008.03.11 | lfilip
Re: любити чи не любити "сектантів"?
Інквізітору. Часом, я, але це й так було зрозуміло - lfilip - Людмила Филипович. А я і не ховаюсь, навіть свої "родимі п*ятна" роблю всенародним надбанням. Але чим далі розгортається дискусія, тим бесперспективнішою вона мені видається. І не тому, що хтось більш переконливий, а хтось менш, у когось справніше виходить довбануть опонента, а у когось - неоковирно. Не зможемо ми переконати один одного в своїй правоті і неправоті іншого, бо ми - різні, і цілі у нас різні, і завдання, і соціальний та духовний досвід, освіта, покликання тощо. Так правду не шукають, це марна витрата часу, сотрясіння повітря. Один факт - і дві інтерпретації, а то й три. І всі нібіто достовірні. З конфесійної точки зору - антисектанство є абсолютно зрозумілою реакцією на інші релігійні течії: не може православний безропотно взирати, як гине від незнання істини протестант чи католик, не кажучи вже про мусульманина чи індуїста. І не треба взирати! А от з позиції наукової, відповідно до якої будь-яка релігія є самодостатнім об*єктом для вивчення, всі релігії виявляються рівноправними, хоча і нерівнозначними для тієї чи іншої культури. Наука не критикує, не заперечує, не апологізує, не підтримує, не захищає релігії, в даному разі - секти. Вона їх вивчає! На відміну від теології. Крім того, релігієзнавство не вважає релігійність хворобою, а релігійну поведінку - відхиленням від норми, як модерна психологія, а особливо - її радянський варіант. Тому, про що йдеться, панове? За що, з ким і проти кого б*ємося? Для вас авторитетними є аргументи антисектантів - чудово, довіряйте їхнім оцінкам. Але від словесної тріскотні не поменшає ні кількість противників, ні кількість послідовників так званих сект. А от нетолерантність і ворожнеча між дискутантами, а отже в суспільстві, тільки зростатиме. Щодо кожного з нас у Господа є план. То ж нехай він здійсниться!2008.03.06 | lfilip
любити чи не любити "сектантів"
Складається враження, що не всі розуміють, що у випадку із моральним збочинцем, який виявляється членом якоїсь релігійної громади, не віра, не релігія є причиною відхилень від нормальної соціальної поведінки, а якраз їх відсутність. Якщо релігійна людина є вбивцею, то постає питання: а чи віруюча вона? Переважна більшість релігійних систем збудована як конструктивний регулятор внутріобщинних відносин, бо зацікавлена у збереженні і відтворенні, а не знищенні своєї релігії. Проте народному обуренню щодо харизмата-гвалтівника немає меж; "На палю його! Ось до чого віра доводить! Така віра - шкідлива, тому її треба заборонити". На заході колись обговорювали проблему доцільності спеціального законодавства щодо так званих "сектантів". Досі такого закону не ввели, бо не визначились, кого зараховувати до "сектантів". А й справді, кого? Все більше починають панувати конфесійні підходи, як правило православні, з точки зору яких сектанти - це всі неправославні, а інколи і православні, але чужої юрисдикції. Тому в одній компанії і Свідки Єгови, і харизмати, і кришнаїти, і розкольники-філаретівці, і пр. Ось тут таки і потрібна релігієзнавча школа, Колодного чи Не-колодного, але яка "сповідує" наукову методологію і обстоює здраві підходи у визначенні того, хто такі "сектанти", причини їх появи і характерні ознаки, особливості віровчення і релігійної практики, а не рекомендує - любити чи не любити "сектантів". Це ваш вибір, і я його поважаю.2008.03.06 | сябр
Я ж казав - вівці. що потребують пастиря
І яких ведуть на бійню, розповідаючи про загробне життя у формі овечого кожуха або смачного шашлика..2008.03.09 | inquisitor
Re: любити чи не любити "сектантів"
lfilip пише:> Складається враження, що не всі розуміють, що у випадку із моральним збочинцем, який виявляється членом якоїсь релігійної громади, не віра, не релігія є причиною відхилень від нормальної соціальної поведінки, а якраз їх відсутність. Якщо релігійна людина є вбивцею, то постає питання: а чи віруюча вона? Проте народному обуренню щодо харизмата-гвалтівника немає меж; "На палю його! Ось до чого віра доводить! Така віра - шкідлива, тому її треба заборонити".
Дозвольте поцікавитись: ви уважно дивилися матеріал 5-г каналу? Адже там чітко оговорювалося, що постраждала жінка намагалася звернутися за допомогою до старійшин "Свідків", але відповіді не отримала. Що, страійшини - також погано віруючі? А ось тут і постає питання про доброякісність такоі релігії, де не вірять і не виконують заповіді ані парафіяни, ані духовенство. Перепрошую за таке нетолерантне питання, але як казав мій знайомий, "спрашиавай - не спрашивай, а ситуация сугубо вопросительная". А чи не варто нам поцікавитись: наскільки випадковим такий випадок? А чи не варто подумати, що слід зробити, щоб захистити громадян від рецидивів таких трагедій? Та замість цього раз за разом ми чуємо лише: "релігія не при чому, громада не при чому, віровчення не при чому..."
lfilip пише:
> На заході колись обговорювали проблему доцільності спеціального законодавства щодо так званих "сектантів". Досі такого закону не ввели, бо не визначились, кого зараховувати до "сектантів". А й справді, кого? Все більше починають панувати конфесійні підходи, як правило православні, з точки зору яких сектанти - це всі неправославні, а інколи і православні, але чужої юрисдикції. Тому в одній компанії і Свідки Єгови, і харизмати, і кришнаїти, і розкольники-філаретівці, і пр. Ось тут таки і потрібна релігієзнавча школа, Колодного чи Не-колодного, але яка "сповідує" наукову методологію
Ну неправда ж ваша! Такий закон діє у Франції, низка нормативних актів прйнята на рівні міжнародних інституцій, спеціальні праламентські комісіі по дослідженю НРР (із повноваженнями обмежувати їх діяльність)створені у Бельгії, Австрії, та якщо мені пам"ять не зраджує Німеччині. Ніякі "конфесійні" підходи там не панують, і в разі реальних порушень до "чорного списку" потрапляють і маргінальні католицькі спільноти (напр., "Опус Деі" в Бельгії). Щодо православного підходу - то там є чітка богословська різниця між сектою та розколом, дивно що така обізнана людина як ви цього не знає.
З чим я з Вами повністю згоден - це з необхідністю незаангажовної релігієзнавчої науки. На жаль, на сьогоднішній день доводиться визнати що в Україні такої не має, а замість того є антагонізм "сектозахистників" та "сектоборців", від чого вітчизняне релігієзнавство аж ніяк не виграє.
2008.03.11 | Пандора
Re: любити чи не любити "сектантів"
А чим Вам релігієзнавча школа Колодного А.М. не подобається? Він би то справді не пропустив голослівних вигуків і безпідставних висновків.Ви ж то самі, сподіваюся, зі Свідками спілкувалися? Харизматичні зібрання відвідували? Їхню літературу читали? Проповіді слухали? Не чула я щось там закликів до гвалтувань та убивств. Хіба про любов до ближнього постійно говорять. і про єднання у Дусі Святому балакають. Діяльне, а не на словах. Так, щоб увесь світ бачив, що вони - Християни. І завойовувати світ закликають не зброєю, а особистим прикладом. І боротися зі світом не збираються. А Свідки взагалі до зброї не торкаються і від переливання крові відмовляються, і день народження не святкують... А харизмати обнімаються, і співають, і у долоньки плескають, і один одному увагу приділити намагаються... справді... страшно? Як же ж ми з ними в одній державі зживемося за таких страшних умов? Вони ж... з нами не боряться. А ми ж так звикли боротися з тим, хто не подібний до єдиного стандарту "маральнага обліка савєтскага чєловєка". Справді, оскільки Вас так турбує проблема кримінальності послідовників релігійних громад, здійсніть серйозніше дослідження: проаналізуйте на об,єктивних емпіричних даних інтенсивність кримінального показника у "віруючих несектантів", "віруючих сектантів", "невіруючих неінтелектуалів", "невіруючих інтелектуалів"... І аргументовано оприлюдніть ці результати, щоб ніхто не сумнівався у щирості ваших переконань.
2008.03.06 | Prepod
Re: «Побиття немовлят» або як «5 канал» сектантів мочив
Точно казав товариш, що «гвалтувати дівчат, бити дружину та дітей не можна нікому. Навіть Будді». Це правильно. Не можна НІКОМУ. Але причому тут релігія загалом?! Вона там (авторка), здається пише, що православних сьогодні в Україні – половина, і далі про те, що ніхто рахував вбивць і насильників, які належать до Православ’я і чи правильно у високій злочинності звинувачувати Православ’я в цілому. А Франциск Ассізький чи настанови буддійським ченцям, то для ілюстрації, щоб ясно було, які ще вимоги бувають в релігіях…2008.04.03 | марійка
Re: «Побиття немовлят» або як «5 канал» сектантів мочив
На жаль, я помітила, що 5 канал інколи дає дуже однобоку інформацію, яка не є об"єктивною, а свідчить про її замовленість.2008.04.03 | Tatarchuk
ще одна скарга на 5ятак
Исламская партия Хизб-ут-Тахрир написала открытое письмо украинскому телеканалу «5 канал».В нем члены организации высказывают свое недовольство подачей информации в ток-шоу «Против всех», которое вышло в эфир 24 марта.
В частности, у членов организации вызвала беспокойство та часть программы, где обсуждался вопрос об исламских организациях, и частности затрагивалась партия Хизб-ут-Тахрир.
«Это больше напоминало наспех поставленный спектакль, целью которого было, во что бы то ни стало, создать негативный образ Хизб-ут-Тахрир и ощущение опасности, якобы исходящей от деятельности Хизб-ут-Тахрир», — говорится в письме.
Для того, чтобы критика была воспринята конструктивно, авторы письма обращают внимание на несоответствие позиции «5 канала» тем положениям, которые задекларированы в документе под названием «Принципы редакционной политики 5 канала».
«В одном из положений вышеназванного документа сотрудникам «5 канала» настоятельно рекомендуется использовать информацию из «первых рук». Но в ток-шоу «Против всех» вопрос о Хизб-ут-Тахрир обсуждался без Хизб-ут-Тахрир. Таким образом, мы были лишены возможности высказать свою точку зрения», — аргументируют свою позицию члены организации.
«5 канал» берет на себя обязательства предоставлять достоверную информацию, подвергая ее всесторонней и неоднократной проверке. Однако для «сгущения красок» вы прибегли к откровенной фабрикации с использованием монтажа, например, демонстрируя кадры, не имеющие никакого отношения к исламским организациям, действующим на территории Крыма и Украины, и к Хизб-ут-Тахрир в том числе», — высказывают свое возмущение авторы письма.
По их мнению, «ведущая программы намерено образовала атмосферу страха и настороженности, действуя, таким образом, в интересах противников Хизб-ут-Тахрир».
«Все участники программы, начиная от ведущей и заканчивая «компетентными экспертами» беззастенчиво оперировали этими терминами, используя даже термин «терроризм» применительно к Хизб-ут-Тахрир. Разве у «5 канала» есть полномочия выносить вердикты?», — говорится в письме.
Авторы послания призывают сотрудников канала к объективности и честности, и выражают готовность выступить в эфире телеканала, чтобы довести до людей достоверную информацию о Хизб-ут-Тахрир, из «первых рук».
«Готов ли «5 канал» предоставить нам эту возможность?», — заканчивают свое письмо члены организации.
http://crimean.org/crimea/crim_news.asp?NewsID=6487