Відповіді

• 2008.03.09 | Volodymir

  імхо

  Тарас Шевченко и Богдан Хмельницкий стали лидерами открытого голосования за кандидатуры великих украинцев в Севастополе.
  
  У Шевченко про Богдана є ще у іншому місті, але не можу пригадати де (якщо не плутаю, про теє, що допустив Руїну через Московщину).
  
  Щоб зрозуміти, важливо знати, коли одне та інше було написано, і конкретно коли текст для розшифровки (1845 рік - що там було далі).
  Хоча раніше німчиками називали усіх іноземців, навряд чи Шевченко де Бельмена назвав би немчурою.
  Богдан дійсно уособлював славу України (то чого його не любити як державного діяча), послідовники його не гідні, москалі дійсно Богдана забули, іноземці тими фактами особливо не переймалися та не поділяли наснаги. Планіда українців того часу - думи та гордість за велике минуле.
  Імхо, тут не треба виводити подвійних смислів про неосяжність мудрості (або її небезпечності) для немчури та небажаність та ужос-ність Богданового досвіду для москалів. Тобто, психологізмів щодо величності і рефлекчії на неї недругів.
  
  Hoja_Nasreddin пише:
  > Хто вміє розшифрувати ті чотири рядки (до речі, далеко не у всі Кобзарі їх включали)
  >
  > "За що ми любимо Богдана?
  > За те, що москалі його забули,
  > У дурні німчики обули
  > Великомудрого гетьмана."
  >
  > Довідка:
  > «ЗА ЩО МИ ЛЮБИМО БОГДАНА?..»
  > Джерело тексту:
  > автограф на останньому аркуші рукописної збірки «Wirszy T. Szewczenka», укладеної 1844 р. Я. П. де Бальменом, з виправленнями Шевченка 1845-1846 рр. (ІЛ, ф. 1, № 79).
  > Подається за автографом.
  > Автограф не датовано.
  > Датується часом, коли Шевченко мав при собі цю збірку, орієнтовно: середина 1845 — перша половина 1846 р.
  > Єдиний відомий текст — автограф на останньому аркуші рукописної збірки «Wirszy T. Szewczenka» 1844 р., укладеної Я. де Бальменом (ІЛ, ф. 1, № 79). Я. П. де Бальмен переслав цю збірку В. О. Закревському для передачі Шевченкові. Твір записано олівцем на останній сторінці збірки, використаній як випадковий чистий аркуш (текст записано перевернено). Ймовірно, цей експромт становив або репліку в суперечці, або коментар до щойно прочитаного, або начерк до так і не написаного твору. В тексті Шевченко зробив одне виправлення у рядку 3.
  > Вперше надруковано в журналі «Стара Україна» (1925. — № 3/4. — С. 59; публікація К. Студинського).
  > Уперше введено до зібрання творів у виданні: Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів: У 10 т. — К., 1951. — Т. 1. — С. 292. /753/
  > Фрагмент «За що ми любимо Богдана?..» написано у роки, коли Шевченко багато думав над історичною долею України, шукаючи в минулому пояснення її сучасного стану.
  > http://litopys.org.ua/shevchenko/shev147.htm
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2008.03.10 | Bayan

    А "Розрита могила"?

    "Стоїть в селі Суботові..."
    
    Куди вже більш промовисто про те, що Тарас насправді думав про незадачливого гетьмана, що стояв за 2 кроки від Варшави, чого і що просрав усе і здав Україну у кабалу москалям.
    
    Герой.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2008.03.10 | Volodymir

      Re: А "Розрита могила"?

      Не думаю, що то всі відчуття, і Шевченко так однобоко оцінював Богдана. Розміння великих багатогранне, як і їх діяльність.
      
      Богдан, звісно, герой, і вийшло якось негарно.
      Але оцінювати треба альтернативи з Богданом\без Богдана.
      І Шевченко дуже читко то усвідомлював, бо ще багато написав про нашу "еліту", та про наші звички не цінити свого.
      
      Взагалі то, як розумієте, тема не легка, і я конкретно у критиці Шевченка некомпетентний. Якось перечитаю не тільки Шевченка, може що і зможу сказати по суті.

• 2008.03.10 | stefan

  Якби-то ти, Богдане п’яний

  «ЯКБИ-ТО ТИ, БОГДАНЕ П’ЯНИЙ...»
  [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 308; 718-719.]
  http://litopys.org.ua/shevchenko/shev2128.htm
  
  
  Якби-то ти, Богдане п’яний,
  
  Тепер на Переяслав глянув!
  
  Та на замчище подив[ив]сь!
  
  Упився б! здорово упивсь!
  
  І препрославлений козачий
  
  Розумний батьку!.. і в смердячій
  
  Жидівській хаті б похмеливсь
  
  Або б в калюжі утопивсь,
  
  В багні свинячім.
  
  
  Амінь тобі, великий муже!
  
  Великий, славний! та не дуже...
  
  Якби ти на світ не родивсь
  
  Або в колисці ще упивсь...
  
  То не купав би я в калюжі
  
  Тебе преславного. Амінь.
  
  
  
  «Якби-то ти, Богдане п’яний...»
  
  
  Джерела тексту:
  
  чорновий автограф (РДАЛМ, ф. 2591, оп. 2, № 25, арк. 2);
  
  чистовий автограф у «Більшій книжці» (ІЛ, ф. 1, № 67, с. 242).
  
  Подається за «Більшою книжкою».
  
  Дата в чорновому автографі «18. Август. В Переяслові», в чистовому — «18 августа. В Переяславі».
  
  Датується за чистовим автографом та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1859 р.: 18 серпня 1859 р., Переяслав.
  
  Чорновий автограф з виправленнями Шевченка написано олівцем, дату поставлено вгорі аркуша. На початку XX ст. цей автограф належав М. І. Стороженкові, до якого потрапив з родини Рєпніних (див.: Шевченко Т. Кобзарь. — 2-ге вид. — СПб., 1908. — С. V). У 1984 р. його виявлено в РДАЛМ (див. Трофимов И. Уникальная находка // Советская культура. — 1984. — 2 февраля; Гальченко С. Четыре автографа // Литературная газета. — 1984. — 14 марта). У зібранні творів Шевченка його текст подається вперше. За чорновим автографом, з кількома виправленнями, Шевченко переписав вірш до «Більшої книжки».
  
  Рядки 1 — 4 вперше надруковано за «Більшою книжкою» у виданні: Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова. — СПб., 1867. — С. 636. Повністю вперше надруковано за «Більшою книжкою» в «Кобзарі з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина» (Прага, 1876. — С. 213) з неточною датою: «19 августа 1859».
  
  Богдан — Хмельницький Богдан (Зіновій) Михайлович (близько 1595 — 1657), державний діяч і полководець, гетьман України (1648 — 1658), керівник визвольної війни українського народу проти польсько-шляхетського гніту. Ставлення Шевченка до діяльності Б. Хмельницького було неоднозначним. Шевченко високо оцінював його як одного з «праведних гетьманів», «славного Богдана» («Гайдамаки»), «гениального бунтовщика» (запис у щоденнику 22 вересня 1857 р.), визначного ватажка народно-визвольної боротьби й, слідом за народними думами (пор.: Сборник украинских песен, издаваемый Михайлом Максимовичем. — Киев, 1849. — Ч. 1. — С. 76), називав його «козачим батьком». Але водночас Шевченко дорікав Хмельницькому за те, що після його смерті укладену ним угоду російський царизм використав для посилення гніту на Україні та знищення її автономії. В оцінці Хмельницького у вірші «Якби-то ти, Богдане п’яний...» відбилися гнітючі враження від перебування у Переяславі в серпні 1859 р., під час вимушеного повернення заарештованого на Україні поета з Києва до Петербурга.
  
  Переяслав (нині Переяслав-Хмельницький) — місто Київської області. Одне з найбільших міст на Україні XVII ст., в 1648 — 1781 рр. центр Переяславського полку. В січні 1654 р. тут відбулася Переяславська загальна військова рада, на якій схвалено воєнний союз України з Росією. За часів Шевченка — занедбане повітове містечко Полтавської губернії. /719/
  
  Та на замчище подив[ив]сь! — Замчищем Шевченко називає старовинну частину Переяслава, розташовану на узвишші при впадінні Альти в Трубіж. У княжі часи тут був укріплений дитинець; за панування Речі Посполитої побудовано замок князя Острозького, вщент зруйнований 1648 р. козаками Б. Хмельницького. Тут же знаходився майдан, на якому відбулася Переяславська рада. Однак у XIX ст. це місце стало найбільш занедбаним районом міста з вузькими й брудними вуличками, де жила єврейська біднота (Переяслав-Хмельницький і його історичні пам’ятки. — К., 1954. — С. 52). Шевченкові Переяслав був добре відомий ще до заслання. Описуючи його 1845 р. в нотатках для Археографічної комісії, він зазначав: «В цитадели древней крепости, или в вышнем городе, церковь Успения Пресвятыя Богородицы. Та самая, в которой присягал Богдан Хмельницкий на верность Московскому царю, сгорела, и на том месте в 1760 году построена новая по образцу древней, деревянная о девяти византийских куполах, с крещатыми окнами на фронтонах. А при Феодосии преосвященном Переяславском в 1825 году возобновлена; внутренность осталась в прежнем виде, а наружность, к сожалению, до варварства искажена. Невозможно смотреть на нее, а не только рисовать». Успенську церкву в Переяславі, «прославленную в 1654 году принятием присяги на верность Московскому царю Алексею Михайловичу гетманом Зиновием Богданом Хмельницким со старшинами и депутатами всех сословий народа украинского», Шевченко згадував і в написаній 1855 р. на засланні повісті «Близнецы».
  
  Або в калюжі утопивсь... — 1845 року Шевченко намалював акварель «Церква Покрова в Переяславі», де відтворено переяславський краєвид з церквою і вбогими халупками на другому плані та великою калюжею, в якій купаються свині, — на першому. Цю характерну деталь Шевченко робить домінантною при описі Переяслава 1859 р. у вірші «Якби-то ти, Богдане п’яний...». Показові творчі пошуки поета в чернетці вірша; написавши спершу:
  
  Або в калюжі утопивсь Гарнесенько в багні свинячім, —
  
  Шевченко закреслив слово «калюжі» й надписав зверху «під валом», потім «за валом», але зрештою повернувся до варіанта «в калюжі», який зберіг і в остаточному, чистовому автографі «Більшої книжки».

• 2008.03.10 | сябр

  Re: 9 березня,Т.Шевченко "За що ми любимо Богдана...", то за що?

  безапеляційне поливання брудом Хмельницького не робить честі ні Шевченку, ні тим, хто його із задоволенням цитує. нЕЗВАЖАЮЧИ НА ВСІ СВОЇ НЕДОЛІКИ, ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ БУВ ВЕЛИКИМ НАЦІОНАЛЬНИМ ЛІДЕРОМ.
  згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2008.03.10 | Hoja_Nasreddin

    Сябре, я питався про РОЗШИФРУВАННЯ 4-х рядків Т.Шевченка

    а не хто що думає з приводу "ваги" Хмельницького його позитиву чи негативу.