„Рускоязичноє насєлєніє” - термін, відсутній в законодавстві
03/10/2008 | Юрій Гнаткевич
Уявна промова у Льодовому палаці
Уважаемые дамы и господа! Высокопочтенные народные депутаты Украины! Доклад господина Вадима Колесниченко можно вкратце изложить следующим образом. Значительную часть населения Украины составляет русскоязычное население. Помаранчевая власть, вместо того чтобы обеспечивать его языковые права, ведёт на них широкое наступление, что в частности проявляется в попытке вынудить кинопрокат дублировать фильмы государственным языком. Всё это является принудительной украинизацией, которая ведёт к разъединению Украины и создаёт предпосылки для её распада. Партия Регионов видит решение языкового вопроса в Украине в провозглашении государственности русского языка или, по крайней мере, в строгом соблюдении Европейской Хартии региональных языков и языков национальных меньшинств.
Шановні пані і панове! Дозволю собі висловити з цього приводу думку переважної більшості народних депутатів, що входять до парламентської коаліції. Насамперед, ми не визнаємо словосполучення „рускоязичне насєлєніє” як юридично обгрунтованого терміну. Адже термін має розумітися всіма абсолютно однаково. А тим часом це словосполучення сприймається по-різному. Дуже багатьом людям важко визначитися, чи належать вони до „рускоязичних”, чи не належать. Наприклад, якийсь киянин чи харків’янин розмовляє у сім’ї та на службі лише російською мовою, а приїхавши до батьків у село, спілкується з ними українською. Чи належить, наприклад, до „рускоязичного насєлєнія” одесит, який спілкується лише російською мовою в сім’ї, але телефільми, телерепортажі залюбки дивиться укрaїнською мовою та без словника читає українськомовні газети? Є дуже багато українців, які спілкуються російською мовою але добре розуміють українську мову та шкодують, що не можуть вільно розмовляти нею. А ще є українці, які в сім’ї говорять українською а поза межами своєї квартири переходять на російську, бо бояться виглядати „білими воронами”.
Не може допомогти з’ясувати, що таке ”рускоязичне насєлєніє”, посилання на поняття „рідна мова”, бо в українських реаліях воно є також нетермінологічним, оскільки сприймається на основі суб’єктивних уявлень: один думає, що рідна мова це мова його батьків, інший вважає, що це та мова, якою він спілкується в сім’ї, а третій гадає, що це та мова, якою він думає. Доречно зауважити, що психолінгвістика і нейролінгвістика давно довели, що людина думає не мовою, а образами і поняттями, а слова кожної конкретної мови є лише символами, за допомогою яких кодуються і декодуються думки. Думка завжди випереджає слова під час говоріння, а слова випереджають думку під час читання і слухання. Думки зароджуються на „табло свідомості” наче іскри, що виникли внаслідок асоціативного контакту образів і понять.
Володіння мовою буває двох рівнів: пасивне і активне. У першому випадку людина добре розуміє певну мову, коли слухає чи читає, а в другому випадку вона може легко і невимушено висловлювати свої думки в діалогах та монологах під час усного спілкування. Прикладом тут можуть служити ситуації, які ми нині часто спостерігаємо: телеведучий говорить українською, а інші учасники телепередачі говорять російською. Інший приклад. Коли Віктор Янукович виступає українською мовою, або коли українською ведеться футбольний репортаж з Києва, ніхто у Донецьку не хапається за словники. В Україні нині важко знайти людину, яка б не розуміла української мови, іншими словами, не володіла б нею пасивно. Це дає підстави твердити, що в Україні „рускоязичного насєлєнія” взагалі немає. У нас варто говорити не про „рускоязичноє”, а про „рускоговорящєє насєлєніє”. Оскільки ні перше, ні друге словосполучення не зафіксовані термінологічно та відсутні в текстах українського законодавства, слід говорити про дотримання мовних прав не „насєлєнія”, а українців, росіян, євреїв, білорусів, поляків, караїмів, гагаузів, вірменів, кримських татар і т.д
Не про права караїмів, мова яких вже зникає, зараз піклується Партія Регіонів. Не про права білорусів дбають регіонали, бо про білоруську мову не дбають самі білоруси: у Білорусі білоруську мову чути зараз лише на мітингах з уст політичної опозиції до Лукашенка. Вона зникає навіть на білоруському хуторі Януки, звідки пішло родове коріння Віктора Януковича. Політичний шторм в Україні здіймається нині виключно навколо проблеми припинення русифікації українців. Адже, починаючи від Катерини ІІ, царська влада, а потім російський більшовицький режим, особливо за часів Брежнєва і Суслова, відверто вели політику асиміляції українців шляхом їх зросійщення. У цій справі русифікатори досягли великих успіхів. Значна частина українства в умовах дискримінації української мови вільно чи невільно перестала спілкуватися мовою своїх дідів-прадідів. Саме за них - напівзросійщених - точиться нині запекла політична війна. Натхненники з’їзду у Сєвєродонецьку пропонують визнати і легітимізувати наслідки кількавікового етноциду українців, поставивши знак рівності між етнічними росіянами і ”рускоговорящими украінцамі” та створити всі умови для остаточного завершення асиміляції останніх уже в умовах незалежності України. Основним інструментом такої „операції” має служити державність російської мови чи, принаймні, визнання її регіональною на Сході й Півдні України. З такими планами не можна погодитися.
По-перше, це було б вкрай несправедливо з морального боку. Адже витруювання української мови з українців відбувалося не тільки завдяки престижності імперської мови, але й через фізичне знищення української інтелігенції, розстрілами і доведенням до самогубства багатьох українських націонал-комуністів, штучним голодомором, примусовим переселенням українців до Сибіру і заселенням України переселенцями з Росії та інших радянських республік, арестами шестидесятників. Українську мову віками забороняли і витісняли з освіти і книговидання.
По-друге, проголошення російської мови державною було б некоректним актом щодо інших національностей, які населяють Україну, насамперед корінних - кримських татар і гагаузів. Більшість національних меншин потребує національного відродження і звільнення не від українізації, а від лабет зросійщення, яке і їх не оминуло.
По-третє, російська мова залишається нині панівною в усіх сферах суспільного життя в містах Сходу і Півдня України та у столиці Києві, у зв’язку з чим проголошення державності чи офіційної регіональності російської мови остаточно і назавжди витіснить українську мову із свідомості українців, що там живуть, що у свою чергу навіки поділить все українство на дві етнічні частини, які відрізнятимуться різними мовами. Адже націй з двома мовами не буває. Бувають держави, де є дві державні мови. Бувають мови, якими користуються дві нації. Але якщо якась нація має дві мови, то це вже не одна нація, а дві нації. А кожна нація рано чи пізно прагнутиме національного самовизначення. Отже, проголошення державності російської мови і реалізація гасла регіоналів „Два языка – один народ” ведуть до розпаду українства, який може спричинити розпад держави.
По-четверте, позиція „регіоналів” і комуністів не враховує даних перепису населення від 2001 р., який був своєрідним референдумом і, власне, проводився для того, щоб його дані враховувались у державній політиці. Та обставина, що російському шовінізмові вдалося значною мірою розукраїнити багатьох українців, не означає, що вони вже встигли повністю перейти в інший етнічний стан. Під час останнього перепису більшість населення східних і південних областей України назвали себе українцями. Так, українцями у 2001 р. визнали себе у Донецькій області – 56 % населення, у Харківській – 70,7%, у Запоріжській – 70,8%, у Дніпропетровській - 79,3%, в Одеській – 62,8%, у Миколаївській – 81,9%, у Луганській – 58%. Лише в Донецькій і Луганській областях кількість громадян, що визнали рідною мовою українську, є невеликою (відповідно 24,1% і 30%). В інших з перерахованих вище областей таких є більшість, а в Миколаївській і Дніпропетровській – переважна більшість (відповідно 69,2% і 67%).
Важливими є дані, які дехто воліє не афішувати. Так, перепис засвідчив, що майже 88% усього населення України у 2001 р. вільно володіло українською мовою. Якщо говорити про нібито російськомовні області, то тут об’єктивними є такі показники: у Миколаївській області заявили про вільне володіння українською мовою 91,1% населення, у Херсонській – 93,2%, у Донецькій, Луганській, Запорізькій і Одеській областях – в усіх понад 75%. Про вільне володіння українською мовою повідомили майже всі жителі Києва (93,7%). Те саме підтвердили 58,8% українських росіян.
Наведені цифри характеризують 2001 рік. Відтоді минуло сім років. Як випливає з останніх досліджень Центру ім. О. Разумкова (див. журнал „Національна безпека і оборона, №9, 2007) зараз в Україні стрімко зростає кількість людей, які поряд з російською визнають рідною українську мову. Саме це, найімовірніше, лякає організаторів з’їзду у Сєвєродонєцку, які на горе українській нації носять українські прізвища але присвятили своє життя боротьбі з українською мовою і культурою. Колись у нашому народі таких називали перевертнями та яничарами. Останні могли б вимагати для себе якихось особливих прав, якби довели, що вони вже перестали бути українцями і являють собою окрему етнічну одиницю. Досі такі етнічні групи офіційно не зафіксовані.
Українські національно-патріотичні сили пропонують іншу модель майбутньої України і, відповідно, іншу концепцію державної етнічної політики. Ми орієнтуємо Україну на європейські стандарти і бачимо її як українську національну державу, яку вибороли і створили українці, подібно як поляки – Польщу, чехи – Чехію, болгари – Болгарію і т.д. Ми уявляємо собі Україну майбутнього як державу з високим рівнем культури мовної поведінки, де кожен освічений громадянин вільно користувався б українською мовою та мовами національних меншин, насамперед найчисельнішої з них, що населяють Україну – російської. Для цього держава має рішуче припинити вікову практику зросійщення українців і масового порушення їхніх мовних прав та змінити ставлення всіх українців до своєї мови. З цією метою держава має проголосити курс на українське національне відродження, метою якого є повернення всіх українців до національних витоків, до національної мови і культури шляхом виховання в українцях, насамперед у молоді, шанобливого ставлення до української мови. Водночас українська держава має показати зразок свого поважного ставлення до прав національних меншин на отримання освіти та інформації їхньою рідною мовою і на ділі повною мірою продемонструвати це у місцях їхнього компактного проживання. Громадяни, що нині користуються лише російською мовою, не зможуть забути її в умовах глобалізації інформаційного простору. Кожна опанована мова стає міцним динамічним стереотипом а тому взагалі не забувається. Держава має активно сприяти вивченню мов усіх національних меншин у школах і підтримувати створення шкіл з вивченням у них не менше половини предметів цими мовами. Оптимальним і справедливим орієнтиром тут мав би бути такий: у кожному населеному пункті національно-мовний характер шкіл, класів, груп в освітніх закладах та засобів масової інформації за їх тиражністю має корелювати з питомою вагою кожної національності, що тут проживає. Якщо у Донецьку проживає 48,2% росіян і 46,7% українців, то кількість шкіл з російською і українською мовами навчання тут має бути рівною. Такий підхід необхідно застосувати і до інших національних меншин. Сьогоднішня мовна політика в загальній і вищій освіті в Донецьку свідомо спрямована на знищення української мови та мов національних меншин.
Будь-яка мова опановується не „з-під палки” і не з шкільних підручників, а з життєвих ситуацій і потреб. У лексичних „сховищах” мозку лексика зберігається у звуковому коді. Тому основою опанування кожною мовою є її слухання. Коли в Україні українська мова запанує, як це і належить за законом, в кіно та на телебаченні, на уроках і лекціях, на засіданнях державних органів, на стадіонах, на розважальних заходах та на форумах політиків, українці змінять своє ставлення до української мови. Ось тоді Вадим Колєсніченко матиме моральне право порушувати питання про офіційність російської мови в Україні. Сьогодні такого права у нього нема.
Юрій Гнаткевич - народний депутат України
Уважаемые дамы и господа! Высокопочтенные народные депутаты Украины! Доклад господина Вадима Колесниченко можно вкратце изложить следующим образом. Значительную часть населения Украины составляет русскоязычное население. Помаранчевая власть, вместо того чтобы обеспечивать его языковые права, ведёт на них широкое наступление, что в частности проявляется в попытке вынудить кинопрокат дублировать фильмы государственным языком. Всё это является принудительной украинизацией, которая ведёт к разъединению Украины и создаёт предпосылки для её распада. Партия Регионов видит решение языкового вопроса в Украине в провозглашении государственности русского языка или, по крайней мере, в строгом соблюдении Европейской Хартии региональных языков и языков национальных меньшинств.
Шановні пані і панове! Дозволю собі висловити з цього приводу думку переважної більшості народних депутатів, що входять до парламентської коаліції. Насамперед, ми не визнаємо словосполучення „рускоязичне насєлєніє” як юридично обгрунтованого терміну. Адже термін має розумітися всіма абсолютно однаково. А тим часом це словосполучення сприймається по-різному. Дуже багатьом людям важко визначитися, чи належать вони до „рускоязичних”, чи не належать. Наприклад, якийсь киянин чи харків’янин розмовляє у сім’ї та на службі лише російською мовою, а приїхавши до батьків у село, спілкується з ними українською. Чи належить, наприклад, до „рускоязичного насєлєнія” одесит, який спілкується лише російською мовою в сім’ї, але телефільми, телерепортажі залюбки дивиться укрaїнською мовою та без словника читає українськомовні газети? Є дуже багато українців, які спілкуються російською мовою але добре розуміють українську мову та шкодують, що не можуть вільно розмовляти нею. А ще є українці, які в сім’ї говорять українською а поза межами своєї квартири переходять на російську, бо бояться виглядати „білими воронами”.
Не може допомогти з’ясувати, що таке ”рускоязичне насєлєніє”, посилання на поняття „рідна мова”, бо в українських реаліях воно є також нетермінологічним, оскільки сприймається на основі суб’єктивних уявлень: один думає, що рідна мова це мова його батьків, інший вважає, що це та мова, якою він спілкується в сім’ї, а третій гадає, що це та мова, якою він думає. Доречно зауважити, що психолінгвістика і нейролінгвістика давно довели, що людина думає не мовою, а образами і поняттями, а слова кожної конкретної мови є лише символами, за допомогою яких кодуються і декодуються думки. Думка завжди випереджає слова під час говоріння, а слова випереджають думку під час читання і слухання. Думки зароджуються на „табло свідомості” наче іскри, що виникли внаслідок асоціативного контакту образів і понять.
Володіння мовою буває двох рівнів: пасивне і активне. У першому випадку людина добре розуміє певну мову, коли слухає чи читає, а в другому випадку вона може легко і невимушено висловлювати свої думки в діалогах та монологах під час усного спілкування. Прикладом тут можуть служити ситуації, які ми нині часто спостерігаємо: телеведучий говорить українською, а інші учасники телепередачі говорять російською. Інший приклад. Коли Віктор Янукович виступає українською мовою, або коли українською ведеться футбольний репортаж з Києва, ніхто у Донецьку не хапається за словники. В Україні нині важко знайти людину, яка б не розуміла української мови, іншими словами, не володіла б нею пасивно. Це дає підстави твердити, що в Україні „рускоязичного насєлєнія” взагалі немає. У нас варто говорити не про „рускоязичноє”, а про „рускоговорящєє насєлєніє”. Оскільки ні перше, ні друге словосполучення не зафіксовані термінологічно та відсутні в текстах українського законодавства, слід говорити про дотримання мовних прав не „насєлєнія”, а українців, росіян, євреїв, білорусів, поляків, караїмів, гагаузів, вірменів, кримських татар і т.д
Не про права караїмів, мова яких вже зникає, зараз піклується Партія Регіонів. Не про права білорусів дбають регіонали, бо про білоруську мову не дбають самі білоруси: у Білорусі білоруську мову чути зараз лише на мітингах з уст політичної опозиції до Лукашенка. Вона зникає навіть на білоруському хуторі Януки, звідки пішло родове коріння Віктора Януковича. Політичний шторм в Україні здіймається нині виключно навколо проблеми припинення русифікації українців. Адже, починаючи від Катерини ІІ, царська влада, а потім російський більшовицький режим, особливо за часів Брежнєва і Суслова, відверто вели політику асиміляції українців шляхом їх зросійщення. У цій справі русифікатори досягли великих успіхів. Значна частина українства в умовах дискримінації української мови вільно чи невільно перестала спілкуватися мовою своїх дідів-прадідів. Саме за них - напівзросійщених - точиться нині запекла політична війна. Натхненники з’їзду у Сєвєродонецьку пропонують визнати і легітимізувати наслідки кількавікового етноциду українців, поставивши знак рівності між етнічними росіянами і ”рускоговорящими украінцамі” та створити всі умови для остаточного завершення асиміляції останніх уже в умовах незалежності України. Основним інструментом такої „операції” має служити державність російської мови чи, принаймні, визнання її регіональною на Сході й Півдні України. З такими планами не можна погодитися.
По-перше, це було б вкрай несправедливо з морального боку. Адже витруювання української мови з українців відбувалося не тільки завдяки престижності імперської мови, але й через фізичне знищення української інтелігенції, розстрілами і доведенням до самогубства багатьох українських націонал-комуністів, штучним голодомором, примусовим переселенням українців до Сибіру і заселенням України переселенцями з Росії та інших радянських республік, арестами шестидесятників. Українську мову віками забороняли і витісняли з освіти і книговидання.
По-друге, проголошення російської мови державною було б некоректним актом щодо інших національностей, які населяють Україну, насамперед корінних - кримських татар і гагаузів. Більшість національних меншин потребує національного відродження і звільнення не від українізації, а від лабет зросійщення, яке і їх не оминуло.
По-третє, російська мова залишається нині панівною в усіх сферах суспільного життя в містах Сходу і Півдня України та у столиці Києві, у зв’язку з чим проголошення державності чи офіційної регіональності російської мови остаточно і назавжди витіснить українську мову із свідомості українців, що там живуть, що у свою чергу навіки поділить все українство на дві етнічні частини, які відрізнятимуться різними мовами. Адже націй з двома мовами не буває. Бувають держави, де є дві державні мови. Бувають мови, якими користуються дві нації. Але якщо якась нація має дві мови, то це вже не одна нація, а дві нації. А кожна нація рано чи пізно прагнутиме національного самовизначення. Отже, проголошення державності російської мови і реалізація гасла регіоналів „Два языка – один народ” ведуть до розпаду українства, який може спричинити розпад держави.
По-четверте, позиція „регіоналів” і комуністів не враховує даних перепису населення від 2001 р., який був своєрідним референдумом і, власне, проводився для того, щоб його дані враховувались у державній політиці. Та обставина, що російському шовінізмові вдалося значною мірою розукраїнити багатьох українців, не означає, що вони вже встигли повністю перейти в інший етнічний стан. Під час останнього перепису більшість населення східних і південних областей України назвали себе українцями. Так, українцями у 2001 р. визнали себе у Донецькій області – 56 % населення, у Харківській – 70,7%, у Запоріжській – 70,8%, у Дніпропетровській - 79,3%, в Одеській – 62,8%, у Миколаївській – 81,9%, у Луганській – 58%. Лише в Донецькій і Луганській областях кількість громадян, що визнали рідною мовою українську, є невеликою (відповідно 24,1% і 30%). В інших з перерахованих вище областей таких є більшість, а в Миколаївській і Дніпропетровській – переважна більшість (відповідно 69,2% і 67%).
Важливими є дані, які дехто воліє не афішувати. Так, перепис засвідчив, що майже 88% усього населення України у 2001 р. вільно володіло українською мовою. Якщо говорити про нібито російськомовні області, то тут об’єктивними є такі показники: у Миколаївській області заявили про вільне володіння українською мовою 91,1% населення, у Херсонській – 93,2%, у Донецькій, Луганській, Запорізькій і Одеській областях – в усіх понад 75%. Про вільне володіння українською мовою повідомили майже всі жителі Києва (93,7%). Те саме підтвердили 58,8% українських росіян.
Наведені цифри характеризують 2001 рік. Відтоді минуло сім років. Як випливає з останніх досліджень Центру ім. О. Разумкова (див. журнал „Національна безпека і оборона, №9, 2007) зараз в Україні стрімко зростає кількість людей, які поряд з російською визнають рідною українську мову. Саме це, найімовірніше, лякає організаторів з’їзду у Сєвєродонєцку, які на горе українській нації носять українські прізвища але присвятили своє життя боротьбі з українською мовою і культурою. Колись у нашому народі таких називали перевертнями та яничарами. Останні могли б вимагати для себе якихось особливих прав, якби довели, що вони вже перестали бути українцями і являють собою окрему етнічну одиницю. Досі такі етнічні групи офіційно не зафіксовані.
Українські національно-патріотичні сили пропонують іншу модель майбутньої України і, відповідно, іншу концепцію державної етнічної політики. Ми орієнтуємо Україну на європейські стандарти і бачимо її як українську національну державу, яку вибороли і створили українці, подібно як поляки – Польщу, чехи – Чехію, болгари – Болгарію і т.д. Ми уявляємо собі Україну майбутнього як державу з високим рівнем культури мовної поведінки, де кожен освічений громадянин вільно користувався б українською мовою та мовами національних меншин, насамперед найчисельнішої з них, що населяють Україну – російської. Для цього держава має рішуче припинити вікову практику зросійщення українців і масового порушення їхніх мовних прав та змінити ставлення всіх українців до своєї мови. З цією метою держава має проголосити курс на українське національне відродження, метою якого є повернення всіх українців до національних витоків, до національної мови і культури шляхом виховання в українцях, насамперед у молоді, шанобливого ставлення до української мови. Водночас українська держава має показати зразок свого поважного ставлення до прав національних меншин на отримання освіти та інформації їхньою рідною мовою і на ділі повною мірою продемонструвати це у місцях їхнього компактного проживання. Громадяни, що нині користуються лише російською мовою, не зможуть забути її в умовах глобалізації інформаційного простору. Кожна опанована мова стає міцним динамічним стереотипом а тому взагалі не забувається. Держава має активно сприяти вивченню мов усіх національних меншин у школах і підтримувати створення шкіл з вивченням у них не менше половини предметів цими мовами. Оптимальним і справедливим орієнтиром тут мав би бути такий: у кожному населеному пункті національно-мовний характер шкіл, класів, груп в освітніх закладах та засобів масової інформації за їх тиражністю має корелювати з питомою вагою кожної національності, що тут проживає. Якщо у Донецьку проживає 48,2% росіян і 46,7% українців, то кількість шкіл з російською і українською мовами навчання тут має бути рівною. Такий підхід необхідно застосувати і до інших національних меншин. Сьогоднішня мовна політика в загальній і вищій освіті в Донецьку свідомо спрямована на знищення української мови та мов національних меншин.
Будь-яка мова опановується не „з-під палки” і не з шкільних підручників, а з життєвих ситуацій і потреб. У лексичних „сховищах” мозку лексика зберігається у звуковому коді. Тому основою опанування кожною мовою є її слухання. Коли в Україні українська мова запанує, як це і належить за законом, в кіно та на телебаченні, на уроках і лекціях, на засіданнях державних органів, на стадіонах, на розважальних заходах та на форумах політиків, українці змінять своє ставлення до української мови. Ось тоді Вадим Колєсніченко матиме моральне право порушувати питання про офіційність російської мови в Україні. Сьогодні такого права у нього нема.
Юрій Гнаткевич - народний депутат України
Відповіді
2008.03.11 | Ігор Діденко
Re: „Рускоязичноє насєлєніє” - термін, відсутній в законодавстві
Браво, пане Юрію!Проте, на мій погляд, окрім таких прекрасних публікацій, необхідні продумані рішучі заходи посадовців та людей доброї волі для реалізації, висловлених Вами пропозицій.
2008.03.11 | OlalaZhm
Шота останнім часом таки більшає розумних статтей
Не пафосних, а саме розумних2008.03.11 | avr
Re: „Рускоязичноє насєлєніє” - термін, відсутній в законодавстві
2008.03.11 | Hoja_Nasreddin
Re: „Рускоязичноє насєлєніє” - термін, відсутній в законодавстві
>Насамперед, ми не визнаємо словосполучення „рускоязичне насєлєніє” як юридично обгрунтованого термінуТвердження є некоректним в принципі. Ви могли б критикувати саме визначення (означення), яке має назву„рускоязичне насєлєніє”. Щодо визнання – так Колісниченкові на визнання відверто нас...ти.
>Адже термін має розумітися всіма абсолютно однаково. А тим часом це словосполучення сприймається по-різному.
Де є те означення, яке Ви критикуєте? Поняття має бути коректно визначеним – більше нічого. Щодо всіх – поняття не передбачає розуміння його усіма (наприклад внаслідок браку базової освіти тощо). Ви знаєте, що то таке – найменша індуктивна множина що містить одиницю? Гадаєте це поняття страждає від Вашого (або ще якогось депутата).
> навіки поділить все українство на дві етнічні частини, які відрізнятимуться різними мовами
Хіба “етніка” залежить від мови? Тут просто з автором не погоджуюся. Частини суспільні, мовні, мовно-мовленневі, регіональні зрештою, але аж ніяк не етнічні. Тут Ви тішите душу кацапузим Путіним, та їхнім рупорам типу Колісниченка тощо. Не дочекаються поділу ЕТНІЧНОГО українців. Ми вже це проходили.
Далі йде опис автором тлумачення словосполучення „рускоязичне насєлєніє”, але то не має жодного стосунку до того, що і як розуміє Колісниченко.
Аргументи, наведені автором, взагалі кажучи, загальновідомі (це не закид, а констатація). Цікаво би було викликати Колісниченка на своєрідний герць на телебаченні і спробувати застосувати наведені факти. Але наперед кажу, перемогти недоумка і демагога Колісниченка (радив би авторові почитати про життєвий шлях Колісниченка, хто воно і що воно, і як ся опинило там де є тепер). Він має аргументи, які за допомогою логічних та обгрунтованих відсотків годі аж так легко заперечити
2008.03.11 | OlalaZhm
Підкажіть, де почитати про шлях цього пана?
2008.03.11 | Hoja_Nasreddin
Олю, не пригадую, де читав
Крім того, чув кілька разів з візуально-слухових ЗМІ.Якщо Вас так зацікавив цей покидьок (до того ж, збоченець - і таке чув), то почніть з пошуку в ґуґлі
2008.03.11 | Abbot
Отличная статья
Спокойная, выдержанная, без выпадов в сторону оппонента и голословных обвинений - и все по делу. Браво.2008.03.11 | шкіпер
Юрій Гнаткевич - термін, відсутній в законодавств
Может у пана Юрия и благие намерения, но вот средства их достижения выбраны в очередной раз дебильные.Юрій Гнаткевич пише:
> Насамперед, ми не визнаємо словосполучення „рускоязичне насєлєніє” як юридично обгрунтованого терміну.
Насамперед мне глубоко пофіг, шо хтось не визнає мої права користуватись тою мовою, якою я хочу користуватись. Я не визнаю його існування
[бла-бла-бла потерте]
> Не може допомогти з’ясувати, що таке ”рускоязичне насєлєніє”, посилання на поняття „рідна мова”, бо в українських реаліях воно є також нетермінологічним,
От як дивно. У всьому світі є, а в Україні немає.
> Натхненники з’їзду у Сєвєродонецьку пропонують визнати і легітимізувати наслідки кількавікового етноциду українців, поставивши знак рівності між етнічними росіянами і ”рускоговорящими украінцамі” та створити всі умови для остаточного завершення асиміляції останніх уже в умовах незалежності України. Основним інструментом такої „операції” має служити державність російської мови чи, принаймні, визнання її регіональною на Сході й Півдні України. З такими планами не можна погодитися.
Дійсно, як можно погодитись з тим, що сусід буде робите те, що хоче він? Це ж оспівано в багатьох анекдотах - щира радість, як що сусідська корова здохла. А тим більш, якщо ми заборонити сусіду розмовляти не так, як я. Це ж головне!
> По-перше, це було б вкрай несправедливо з морального боку.
Морально, це повторити те, що робили більшовики - насаджувати сіломіць мову. Око за око, зуб за зуб, Поплавского за Достоевского.
> Адже витруювання української мови з українців відбувалося не тільки завдяки престижності імперської мови, але й через фізичне знищення української інтелігенції, розстрілами і доведенням до самогубства багатьох українських націонал-комуністів, штучним голодомором, примусовим переселенням українців до Сибіру і заселенням України переселенцями з Росії та інших радянських республік, арестами шестидесятників. Українську мову віками забороняли і витісняли з освіти і книговидання.
Тобто ви пропонуєте це теж повторювати? Ну раз збираєтесь силоміць насаджувати українську мову, як й більшовики?
> По-друге, проголошення російської мови державною було б некоректним актом щодо інших національностей, які населяють Україну, насамперед корінних - кримських татар і гагаузів. Більшість національних меншин потребує національного відродження і звільнення не від українізації, а від лабет зросійщення, яке і їх не оминуло.
Єдина думка в статті, з якою можливо погодитись.
> По-третє, російська мова залишається нині панівною в усіх сферах суспільного життя в містах Сходу і Півдня України та у столиці Києві, у зв’язку з чим проголошення державності чи офіційної регіональності російської мови остаточно і назавжди витіснить українську мову із свідомості українців
Необгрунтований бред.
> По-четверте, позиція „регіоналів” і комуністів не враховує даних перепису населення від 2001 р., який був своєрідним референдумом і, власне, проводився для того, щоб його дані враховувались у державній політиці.
В Харкові проводився референдум з мовного питання. ~80% набрала російська. Ну то й що?
> Українські національно-патріотичні сили пропонують іншу модель майбутньої України і, відповідно, іншу концепцію державної етнічної політики. Ми орієнтуємо Україну на європейські стандарти
Дивно чути це після заперечення права російської мови мати статус регіональної.
> Ми уявляємо собі Україну майбутнього як державу з високим рівнем культури мовної поведінки, де кожен освічений громадянин вільно користувався б українською мовою та мовами національних меншин, насамперед найчисельнішої з них, що населяють Україну – російської. Для цього держава має рішуче припинити вікову практику зросійщення українців
Ви платити копірайтену посівмольно? Бо це бла-бла-бла нічім іншим обгрунтувати не можна.
---
Фух, устал.
2008.03.11 | Сергій Вакуленко
Re: Юрій Гнаткевич - термін, відсутній в законодавств
шкіпер пише:> В Харкові проводився референдум з мовного питання. ~80% набрала російська. Ну то й що?
Це ж коли і як?
2008.03.11 | шкіпер
Тоді ж, коли проводився перепис населення
А що вас дивує?2008.03.11 | Сергій Вакуленко
Та те й дивує...
...що я харків'янин, на переписі мене переписали, а от за російську мову не дали нагоди рехверендумнутися.2008.03.11 | шкіпер
Re: Та те й дивує...
Сергій Вакуленко пише:> ...що я харків'янин, на переписі мене переписали, а от за російську мову не дали нагоди рехверендумнутися.
Дивно. Мабуть треба частіше відвідувати виборчі дільниці.
http://korrespondent.net/ukraine/politics/36697/
29 декабря 2001, 19:42
Корреспондент.net Украина
В день парламентских выборов в Харькове пройдут сразу два консультативных опроса населения, касающиеся придания Харькову статуса города государственного значения, а также использования русского языка наряду с государственным при ведении делопроизводства в местных учреждениях коммунальной собственности, передает Интерфакс-Украина.
Це, до речі, була компанія завдяки якій Добкін потрапив в ВР. Може цей факт освіжить вашу пам'ять
2008.03.11 | Сергій Вакуленко
Моя пам'ять мене не зраджує
шкіпер пише:> http://korrespondent.net/ukraine/politics/36697/
> 29 декабря 2001, 19:42
> Корреспондент.net Украина
> В день парламентских выборов в Харькове пройдут сразу два консультативных опроса населения, касающиеся придания Харькову статуса города государственного значения, а также использования русского языка наряду с государственным при ведении делопроизводства в местных учреждениях коммунальной собственности, передает Интерфакс-Украина.
Із запцитованого Вами випливає, по-перше, що отой "рехверендум" не мав жодного тичення до перепису, та, по-друге, що то не був рехверендум за російьску мову.
Ішлося — а я добре пам'ятаю, як саме звучало запитання, — про те, чи згодні громадяни, щоб російська мова вживанася НАРІВНІ з українською. На що свідомі громадяни, стурбовані фактичною НЕрівністю обох названих мов (а саме — неприродним домінуванням російської в органах місцевої влади) й дали свою згоду, причому — переважною більшістю.
2008.03.11 | Предсказамус
Угу, щось інше зраджує. Може, виховання.
Не можна так нахабно перекручувати, шановний. На Вас подивляться та подумають, що українські націоналісти всі такі2008.03.11 | Сергій Вакуленко
І що саме я перекрутив?
2008.03.11 | Предсказамус
.
2008.03.11 | Сергій Вакуленко
Предсказамусові заціпило...
Мабуть, дається взнаки юридична освіта.2008.03.11 | Предсказамус
Ні. Трівіальна самоповага.
2008.03.11 | Сергій Вакуленко
Ну, то надимайте й далі щоки
2008.03.11 | шкіпер
В деталях
Сергій Вакуленко пише:> Із запцитованого Вами випливає, по-перше, що отой "рехверендум" не мав жодного тичення до перепису,
По-перше я не стверджував що вони якось пов'язані, крім як наближені у часі. По-друге, слово референдум в лапках видає ваше упереджене ставлення. "Перепис" теж мав багато вад.
> по-друге, що то не був рехверендум за російьску мову.
Невже за кітайську?
> Ішлося — а я добре пам'ятаю, як саме звучало запитання, — про те, чи згодні громадяни, щоб російська мова вживанася НАРІВНІ з українською.
Й це ніяк не стосується ні мовного питання, ні російської мови? До речі ви трохи помиляєтесь - прочитайте повідомлення на сайті, посилання в попередньому повідомленні. Питання було про вживання мови тількі в офіційних установах. Результати цього референдуму були запровадженні в життя знов перед виборами, на цей раз вже Шумілкіним - відомим рішенням міської ради. Мабуть єдиним, яке було грамотно зроблене з юридичною точки зору. Здається всі наступні мавпування в інших містах були відмінені через суд.
> На що свідомі громадяни, стурбовані фактичною НЕрівністю обох названих мов (а саме — неприродним домінуванням російської в органах місцевої влади) й дали свою згоду, причому — переважною більшістю.
Не розумію, як можно, давши дозвіл на використання мови, обмежити її вживання. Це мабуть гумор такий?
2008.03.11 | Сергій Вакуленко
Re: В деталях
шкіпер пише:> Сергій Вакуленко пише:
> > Із запцитованого Вами випливає, по-перше, що отой "рехверендум" не мав жодного тичення до перепису,
> По-перше я не стверджував що вони якось пов'язані, крім як наближені у часі. По-друге, слово референдум в лапках видає ваше упереджене ставлення. "Перепис" теж мав багато вад.
Ви писали: "тоді ж коли". То КОДИ мене переписували, то про моє ставлення до російської мови мене не питали.
> > по-друге, що то не був рехверендум за російьску мову.
> Невже за кітайську?
Та то й рехверендум не був.
> > Ішлося — а я добре пам'ятаю, як саме звучало запитання, — про те, чи згодні громадяни, щоб російська мова вживанася НАРІВНІ з українською.
> Й це ніяк не стосується ні мовного питання, ні російської мови? До речі ви трохи помиляєтесь - прочитайте повідомлення на сайті, посилання в попередньому повідомленні. Питання було про вживання мови тількі в офіційних установах. Результати цього референдуму були запровадженні в життя знов перед виборами, на цей раз вже Шумілкіним - відомим рішенням міської ради. Мабуть єдиним, яке було грамотно зроблене з юридичною точки зору. Здається всі наступні мавпування в інших містах були відмінені через суд.
Нічого не було запроваджено в життя. Скажімо, табло в залі міської ради як було одномовне (російськомовне), так і залишилося.
> > На що свідомі громадяни, стурбовані фактичною НЕрівністю обох названих мов (а саме — неприродним домінуванням російської в органах місцевої влади) й дали свою згоду, причому — переважною більшістю.
> Не розумію, як можно, давши дозвіл на використання мови, обмежити її вживання. Це мабуть гумор такий?
Якщо не розумієте, ось Вам словникове тлумачення слова НАРІВНІ:
НАРІВНІ, присл. 1. На одному рівні, на одній лінії з ким-, чим-небудь і т. ін. 2, Так само, однаково, на рівних правах і т. ін. з ким-небудь. // На рівні частини, порівну.
http://www.slovnyk.net/?swrd=%ED%E0%F0%B3%E2%ED%B3
Инакше кажучи — 50 на 50.
Харків'ян питали саме про те, чи хочуть вони рівноправності російської та української мов. На що й дістали відповідь: хочуть рівноправності.
Про те, чи хочуть вони російської мови ЗАМІСТЬ української, харків'ян ніхто не питав.
2008.03.11 | шкіпер
Re: В деталях
Сергій Вакуленко пише:> > По-перше я не стверджував що вони якось пов'язані, крім як наближені у часі. По-друге, слово референдум в лапках видає ваше упереджене ставлення. "Перепис" теж мав багато вад.
>
> Ви писали: "тоді ж коли".
Хіба ні. В нашему календарі є два 2001-х роки? От дивно.
> То КОДИ мене переписували, то про моє ставлення до російської мови мене не питали.
Референдуми не проводяться на дому, за виключенням особих обставин. Референдум ні як не пов'язан з переписом - цим займаються різні державні структури: ЦВК для референдума та держкомстат для перепису. Для вас це новина? Вибачне, спочатку думав спілкуюсь з освіченою людиною.
> > > по-друге, що то не був рехверендум за російьску мову.
> > Невже за кітайську?
>
> Та то й рехверендум не був.
Так, то був новий рік за кітайським календарем.
> Нічого не було запроваджено в життя. Скажімо, табло в залі міської ради як було одномовне (російськомовне), так і залишилося.
Це якось заперечює той факт, що російська мова має право вживатись на рівні з українською?
> Харків'ян питали саме про те, чи хочуть вони рівноправності російської та української мов.
Ні, їх про це не питали.
> Про те, чи хочуть вони російської мови ЗАМІСТЬ української, харків'ян ніхто не питав.
Так, про це теж не питали.
Бачу вам набридло спілкуватись зі мною - ввімкнули дурника.
Ну то не буду набридати вам. Всього найкращого.
2008.03.11 | Hoja_Nasreddin
Формулюйте коректно твердження, не доведеться викручуватись
Не зважаючи на славне українське прислів'я:"Не той козак що переміг, а той що викрутився"
А взагалі-то Слобожанщина - славний край, аби тримати на чолі своєї столиці двох (точніше трьох) придурків-недоумків, один з яких за його висловом УДРУГЕ почав вивчення української мови. Десь так років за 20 з'явиться ще один пасивно-україномовний харків'янин
2008.03.11 | шкіпер
Re: Формулюйте коректно твердження, не доведеться викручуватись
Hoja_Nasreddin пише:> Не зважаючи на славне українське прислів'я:
> "Не той козак що переміг, а той що викрутився"
Де саме я був не коректний? Коли сказав, що референдум проводився тоді ж, коли проводився перепис?
Ви теж вважаєте, що це треба тлумачити так що персона, що робить перепис, повинна надати вам бюлетень?
Буду дуже здивований, якщо так.
Можно меня упрекруть округлением до года, так как выборы были весной, а референдум в конце года. Но не такой, уж извините, дурью про бюллетени.
2008.03.11 | Сергій Вакуленко
Re: Формулюйте коректно твердження, не доведеться викручуватись
шкіпер пише:> Hoja_Nasreddin пише:
> > Не зважаючи на славне українське прислів'я:
> > "Не той козак що переміг, а той що викрутився"
> Де саме я був не коректний? Коли сказав, що референдум проводився тоді ж, коли проводився перепис?
А таки ж не тоді. Це були ніяк не пов'язані між собою події.
> Ви теж вважаєте, що це треба тлумачити так що персона, що робить перепис, повинна надати вам бюлетень?
Та персона не надавала жодних бюлетенів, а питала: "Ваша рідна мова?" З наслідками можете ознайомитися на сайтах Держкомстату або Харківського обласного управління.
2008.03.11 | OlalaZhm
Тобто, хитро зроблені українці як завжди виявилися
хитро ви**бними. Хотіли вась-вась з рускаязичніми? Палучі, фашист, гранату!2008.03.11 | Сергій Вакуленко
Re: Тобто, хитро зроблені українці як завжди виявилися
Та ні. То русскоязичнікі хотіли бути дуже хитрожопими, але це важко дається, коли в голові навіть не курячі мізки, а курячий послід замість мізків.2008.03.11 | привид Романа ShaRP'а
Юрий Гнаткевич - термин, отсутствующий в законодательстве
Г-н Юрий Гнаткевич!Просвещаю вас насчет основ представительской демократии:
народ избирает своих представителей,
представители реализуют волю народа.
А если они не хотят этого делать - они идут на кислород, как говорят в Одессе.
Вы, Юрий Гнаткевич, избраны по партийному списку Блока Юлии Тимошенко. То есть представляете как бы и меня, голосовавшего за этот блок. Но в данном своем спиче вы представляете отнюдь не меня. И не то, что я хочу видеть при власти в государстве Украина.
> Шановні пані і панове! Дозволю собі висловити з цього приводу думку переважної більшості народних депутатів, що входять до парламентської коаліції.
Предъявите мандат на таковое представительство.
> Насамперед, ми не визнаємо словосполучення „рускоязичне насєлєніє” як юридично обгрунтованого терміну.
> Це дає підстави твердити, що в Україні „рускоязичного насєлєнія” взагалі немає. У нас варто говорити не про „рускоязичноє”, а про „рускоговорящєє насєлєніє”. Оскільки ні перше, ні друге словосполучення не зафіксовані термінологічно та відсутні в текстах українського законодавства, слід говорити про дотримання мовних прав не „насєлєнія”, а українців, росіян, євреїв, білорусів, поляків, караїмів, гагаузів, вірменів, кримських татар і т.д
Перечитайте выше урок представительской демократии, г-н Гнаткевич. Не ваше дело определять, о чем нам следует говорить. Если завтра мне и еще миллионам пяти будет угодно назваться эльфами - нам могут понадобиться депутаты-эльфы, а не украинцы, русские, евреи, белорусы, поляки, гнаткевичи.
И ваше мнение играет в этом зело невеликую роль, потому что вы представляете нас, а мы выбираем вас, а не наоборот. И если вы нам не понравитесь или разонравитесь - мы вас не выберем.
Мне совершенно наплевать на ваши сопли об "этноциде", "русификации", "моральной и исторической справедливости". Я сколько себя помню читаю и говорю на двух языках, много лет пишу на двух языках, и это мне нравится. Если бы в переписи можно было указать родными два языка - я указал бы два. Но этого, увы, сделать было нельзя. Хотя согласно опросу центра Разумкова только таких, как я, считающих родными языками и русский, и украинский - до 16%
И я хочу, чтобы оба этих языка могли свободно использоваться на территории Украины в любой области без каких-либо ограничений, во всех видах информационной и культурной продукции.
На статусе государственного для русского я в данный момент не настаиваю. Однако никаких ограничений его употребления и людей, выступающих за такие ограничения, поддерживать не собираюсь.
Мне также совершеннго наплевать на ваши сопли о "распаде украинства". Распад уже состоялся. Я не собираюсь говорить с вами и подобными вам сторонниками языковой несвободы на украинском языке. Принципиально.
Это я выбираю вас, а не вы меня. Поэтому будьте любезны понимать язык, на котором я общаюсь, и прислушиваться к той языковой политике, за которую я выступаю - либо на кислород, на кислород, на кислород.
Далее вы, депутат Гнаткевич, совершаете две грубых глупости.
Глупость первая:
> Коли в Україні українська мова запанує, як це і належить за законом
Никакого "закона о господстве украинского языка" в Украине нет.
Глупость вторая:
> Ось тоді Вадим Колєсніченко матиме моральне право порушувати питання про офіційність російської мови в Україні. Сьогодні такого права у нього нема.
Не ваше гнаткевичье дело определять в этой стране права других людей. Вы не суд, и уж тем более не Конституционный суд.
Разумеется, вы имеете полное право сказать, что вам не нужны такие избиратели.
Отлично!
На выборах сочтемся голосами.
В 2007-м, если помните, разрыв между коалицией НУ-БЮТ и коалицией ПР-КПУ составил доли процента.
А я знаю, что ваши взгляды на языковую политику из голосовавших за БЮТ не разделяю не только я.
Подумайте, стоит ли рисковать.
Стоит ли в очередной раз изображать вождив насии, с риском отправиться на маргинес вслед за Тягнибоком, Костенко, Ющенко и прочими деятелями "насионального видродження" - или же для разнообразия стоит попробовать побыть демократическими политиками.
Вы хотите знать, сколько среди ваших избирателей тех и этих, украиноязычных, двуязычных и русскоязычных? Замечательно - проведите опрос, и ведите языковую политику соответственно этой пропорции.
Но помните - если ваша политика мне не понравится, я всегда могу проголосовать за другую партию или блок, или не проголосовать вообще (что тоже может уменьшить ваше представительство в парламенте и изменить баланс).
В заключение же я хочу обратиться к другим представителям Блока Тимошенко, если они присутствуют на этом форуме.
Блок Тимошенко всегда славился умеренностью в спорных вопросах - языковых, "исторических", "интеграционных", придерживаясь центристской линии. И по-моему эта умеренность - далеко не последнее слагаемое в успехах блока на выборах.
Повторяюсь, я знаю далеко не одного избирателя Тимошенко. И известные мне преимущественно занимают в спорных вопросах умеренную позицию - надо не давить, не командовать, а договариваться. Быть вместе для того, чтобы от этого была благо и польза, а не обязательная украинизация.
Речь Гнаткевича, присвоившего себе право выразить "точку зрения большинства коалиции" представляет из себя командно-административно-вождистский, а не демократический подход.
Мне думается, что если такой подход в блоке и коалиции возобладает - это не принесет им голосов, а лишь приведет к оттоку избирателей.
Думайте. Решайте. А выбор представляющих людей депутатов - всегда за людьми, а не за депутатами.
2008.03.14 | Mykola_2007
Re: Юрий Гнаткевич - термин, отсутствующий в законодательстве
Я теж голосував, за БЮТ, але в цьому плані повністью підтримую статтю. А якщо вам "насрать", на русифікацію, та на українське відродження, то вибачте ви не за тих голосували, а може не ту країну вибралию Я наприклад хочу, щоб мою культуру і мене особисто поважали, звертаючись до мене державною мовою, а також вважаю що маю повне право не знавти російської. Якщо вам "насрать" на українське відродження, то мені теж однаково, що ви вважаете своею рідною і російську.2008.03.11 | Безробітний
Що я бачу!!!
Юрій Гнаткевич народився 04.04.1940 року, у с. Добривода Червоноармійського р-ону, Рівненської обл.Знов кугути нарІд жити вчать...
2008.03.11 | harnack
Країна-Україна! Вимолює та виторговує право на рідну мову? ОЙ!
2008.03.20 | Михайло Свистович
Re: Що я бачу!!!
Безробітний пише:> Юрій Гнаткевич народився 04.04.1940 року, у с. Добривода Червоноармійського р-ону, Рівненської обл.
>
> Знов кугути нарІд жити вчать...
Точно як в Білорусі. Там теж президент народився в селі
2008.03.12 | Mossad
Якби не
більшовики-інтернаціоналісти ленінської добита націонал-комуністи, українська мова на сьогоднішній день припинила би існувати взагалі. Будь-яке інше твердження є апріорі брехнею, тому що політика пацифікації на західних землях поляками проводилася вміло та з "вогником".
Позицію Шарпа поділяю на всі 100%. Мені біля тридцяти, і ніякої русифікації я не відчував, у російській школі українська вивчалася з другого класу, багато іноземної белетристики прочитав уперше українською.
"Національне питання" завжди здіймали в Україні невдахи.
2008.03.12 | Сергій Вакуленко
Юрій Шевельов, «Українська мова в першій половині ХХ століття»
2008.03.12 | Mossad
дати -- 10 років різниці, аргумент не приймається
2008.03.12 | Hoja_Nasreddin
Re: Юрій Шевельов, «Українська мова в першій половині ХХ століття»
Ви намагаєтеся вести аргументовану суперечку з відвертими шахраями і злодіями, які до того ж Україну як поняття ненавидять на генному рівні?! Не буду Вам нагадувати про Бісер та СвинейПричину цього можу описати виключно так: "дістало"
2008.03.12 | Сергій Вакуленко
Re: Юрій Шевельов, «Українська мова в першій половині ХХ столітт
Hoja_Nasreddin пише:> Ви намагаєтеся вести аргументовану суперечку з відвертими шахраями і злодіями
Але хочу сподіватися, що порівняння арґументів кожної сторони виставляє шахраїв саме шахраями. Далі вже всяк дійде власних висновків.
2008.03.12 | Mossad
тут нема у чому переконувати, маніпуляція очевидна
2008.03.12 | Сергій Вакуленко
А Вас ніхто й не переконує
Просто пропонується порівняти чисті факти та Ваші голослівні "очевидності".2008.03.14 | Mossad
факти рознесено у часі, а автор хіба не зацікавлена особа?
2008.03.14 | Сергій Вакуленко
Re: факти рознесено у часі, а автор хіба не зацікавлена особа?
Про рознесеність у часі — не смішіть людей.Автор був поважний науковець, який нічим не показав власної зацікавленості. Висновки з фактів має зробити сам читач.
Якщо хочете більше фактів, припоручаю Вам таку книжку:
«Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України — 75, 1930–2005: Матеріали до історії» (Київ: Довіра, 2005). На с. 362-400 знайдете розділ «Науковці мовознавчих установ Академії наук України. 1918–1943 рр.» (автор — Пилип Селігей). Із того розділу випливає прецікава статистика: репресіям із-поміж особового складу мовознавчих установ піддано майже половину всіх співробітників, а близько 20% загальної кількості знищено фізично (або розстріл, або швидка смерть у таборах).
Така-от більшовицька турбота про розвиток української мови...
2008.03.13 | harnack
Re: Якби не "маломоскалята"!
2008.03.20 | Михайло Свистович
Re: Якби не
Mossad пише:> більшовики-інтернаціоналісти ленінської доби
> та націонал-комуністи, українська мова на сьогоднішній день припинила би існувати взагалі.
Навпаки, вона б тоді потужно розвинуалась у незалежній українській державі, яку б не зруйнували орди Муравйова з націонал-комуністами в обозі.
> Будь-яке інше твердження є апріорі брехнею, тому що політика пацифікації на західних землях поляками проводилася вміло та з "вогником".
Брехати не гарно, оскільки і зараз кожен бажаючий може побачити, що українська мова набагато краще збереглась на пацифікованих землях ніж на інтернаціоналізованих
>
> Мені біля тридцяти, і ніякої русифікації я не відчував
товстошкірий
>
> "Національне питання" завжди здіймали в Україні невдахи
написав невдаха
2008.03.12 | Дядя Вова
Такой нации «украинцы» не существует.
Заголовок моей заметки - не прикол. Это была официальная позиция советской науки, примерно так мы должны были отвечать на экзаменах: «в СССР стёрлись грани между нациями, их больше не существует, вместо них образовалась новая историческая общность - советский народ».Не напоминает вам мысли Юрия Гнаткевича? Правильно, любая Империя пытается гомогенизироваться, сделаться однородной. А если не выходит, то хотя бы СДЕЛАТЬ ВИД, что она однородная.
Кстати, ещё даже во времена Кучмы битва за своё украинство была благородной, правозащитной, борьбой одиночек с гос.машиной, романтиков с имперцами. Отсюда палатки, голодовки, чай в термосе от восхищённого народа.
Но после Оранжевой Революции всё перевернулось с точностью до наоборот! Это тоже теперь нужно учитывать.
Теперь уже националисты, из того же «Тризуба» например, защищают Империю от инакомыслящих. Такие себе «Орлята Путина», если брать аналогию с соседней страной. Поэтому и их процентная поддержка в обществе исчезающе мала НМД.
А когда борец за насильственную украинизацию ХАРЬКОВА по старой привычке подписывается «правозахисник», меня оторопь берёт - какая-то антиутопия Оруэлла.
И, наконец, вопросы. Существует ли в Канаде (в Швейцарии) понятие «франкоговорящий»? Вина избирателей или беда нашей страны, что депутаты здесь немножко хитроваты, как пятилетние дети?
2008.03.12 | Foreign
Re: Такой нации «украинцы» не существует.
> И, наконец, вопросы. Существует ли в Канаде (в Швейцарии) понятие «франкоговорящий»?Yes! "Francophone Canadian" is the official definition.